Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 92

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

Одним из ключевых направлений в обеспечении гармоничного взаимодействия институтов, регулирующих экономические отношения, является формирование у студентов целостного представления о системе правового обеспечения экономики.

В качестве варианта органичного включения природоресурсной составляющей в цикл учебных дисциплин, посвященных правовому регулированию экономики, предлагается интеграция соответствующей тематики в курс учебной дисциплины «Хозяйственное право» и соответственно в учебные пособия по ней.

Способы «встраивания» природоресурсного блока в структуру учебного курса (пособия) могут быть различны. Например, А.Г. Бобкова предлагает дополнить общую часть учебной дисциплины «Хозяйственное право» таким разделом как «Основные начала хозяйственной деятельности», в состав которого входит тема «Общие принципы хозяйствования» [20, с. 366], где в общем виде можно было бы рассматривать экономико-правовой механизм рационального природопользования. Особенности применения этого механизма для конкретного вида природного ресурса могут освещаться в учебника по иным курсам (земельное право, водное право, горное право, морское право и др.). При таком подходе закладывается основа для формирования у студента целостного представления о порядке осуществления хозяйственной деятельности как о деятельности, осуществляемой не где-то в виртуальном пространстве, а на земле с определеннымправовым режимом использования, сопряженной с необходимостью использовать воду определенным образом, обеспечивать утилизацию отходов своего производства, предпринимать меры, направленные на восстановление характеристик используемых ресурсов (если это возможно) и т.д.

Заслуживающей поддержки представляется методика преподавания хозяйственного права, отраженная в учебниках А.П. Вихрова «Господарське право. Спеціальна частина» и «Господарське право» (под ред. В.Ф. Опришко, Н.С. Хатнюк). В названных трудах вопросы рационального использования природных ресурсов рассматриваются в рамках тем, посвященных особенностям осуществления хозяйственной деятельности в отдельных отраслях экономики. При таком подходе природоресурсный блок становится неотъемлемым элементом общего механизма правового регулирования хозяйственной деятельности в конкретной сфере (горнодобывающей промышленности, нефтегазовом комплексе, электроэнергетике, металлургической промышленности, пищевой промышленности, аграрной сфере, сфере транспорта, строительной деятельности и т.д.), избавляясь от навязанной ему функции декора, чрезвычайно занимательного, но не слишком нужного.

Совершенствование хозяйственного законодательства в т.ч. в сторону «экологизации» его положений должно найти адекватное отображение не только в текстах нормативно-правовых актов и на страницах научных изданий, но и в содержании учебных пособий, которые используются для подготовки юристов.

РЕЗЮМЕ

В статье проводится анализ интерпретации законодательства о хозяйственном использовании природных ресурсов в учебной литературе по хозяйственному праву. Уделено внимание структуре учебных программ подготовки юристов. Обосновано предложение по интеграции природоресурсного тематического блока, преподаваемого в рамках курсов «Экологическое право», «Аграрное право», «Земельное право», в курс «Хозяйственное право».

Ключевые слова: природные ресурсы, учебная программа, учебная дисциплина, учебная литература, хозяйственное право, экологическое право, земельное право, аграрное право.

РЕЗЮМЕ

У статті проводиться аналіз інтерпретації законодавства про господарське використання природних ресурсів у навчальній літературі з господарського права. Приділено увагу структурі навчальних програм підготовки юристів. Обгрунтовано пропозицію щодо інтеграції природоресурсного тематичного блоку, який викладається в рамках курсів «Екологічне право», «Аграрне право», «Земельне право», в курс «Господарське право».

Ключові слова: природні ресурси, навчальна програма, навчальна дисципліна, навчальна література, господарське право, екологічне право, земельне право, аграрне право.

SUMMARY

Interpretation of the legislation in sphere of economic using of natural resources in legal educational literature is analyzed. Attention is paid to the structure of educational programs for lawyers. Propositions about integration of natural resource themes in educational course "Business Law". Keywords: natural resources, educational program, educational course, educational literature, Business law, Environmental law, Land law, Agricultural law.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Звітність «Основні показники про роботу прокурора» за 12 місяців 2011 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gp. gov.ua/ua/stat.

2. Про підсумки роботи міністерства та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів у 2011 році [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/content/ article/9879.

3. Мамутов В.К. Юридическую науку - на решение проблем содействия развитию экономики / В.К. Мамутов. - Донецк: Юго-Восток,

1999. - 46 с.

4. Стефанчук Р. Три проблеми університетської підготовки юриста: від законознавців («кросвордистів») до правознавців / Р. Стефанчук // Юридична газета. - №46 (129) 15 листоп. 2007 р. - С. 8.

5. Щербина В.С. Господарське право: підручник / В.С. Щербина. - К.: Юринком Інтер, 2009. - 640 с.

6. Вінник О.М. Господарське право: навч. посібник / О.М. Вінник. - К.: Правова єдність, 2008. - 766 с.

7. Галянтич М.К. Господарське право України: підручник / М.К. Галянтич, С.М. Грудницька, О.М. Міхатуліна та ін. - К.: МАУП, 2005. -

424 с.

8. Віхров О.П. Господарське право. Спеціальна частина: навч. посібник / О.П. Віхров. - К.: Слово, 2004. - 344 с.

9. Господарське право: підручник: у 2 ч. - Ч. 2 / за заг. ред. В.Ф. Опришка та Н.С. Хатнюк. - К.: КНЕУ, 2011. - 501 с.

10. Аграрне право: підручник / за ред. В.М. Гайворонського та В.П. Жушмана. - Х.: Право, 2003. - 240 с.

11. Земельне право України: підручник / за ред. М. В. Шульги. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 368 с.

12. Земельне право: підручник / за ред. В. І Семчика і П.Ф. Кулинича. - К.: Ін Юре, 2001. - 424 с.

13. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України: науково-практ. посібник / за ред. Н.І. Титової. - Львів: ПАІС, 2005. - 368 с.

14. Розовский Б.Г. Экологическое право - это то, чем сегодня не занимаются отечественные юристы-экологи / Б.Г. Розовский, С.Р. Тагиев / Экономико-правовые исследования в ХХІ веке: правовое обеспечение использования природних ресурсов в сфере хозяйствования: материалы Третьей Международной научно-практической конференции / науч. ред. В.К. Мамутов; НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: Ноулидж, 2009. - С. 3 - 29.

15. Екологічне право: особлива частина: підручник / за ред. В.І.    Андрейцева. - К.: Істина, 2001. - 544 с.

16. Біленчук П.Д. Екологічне право України: навч. посібник / П.Д. Біленчук, О.С. Баб'як, Ю.О. Чирва. - К.: Атика, 2000. - 216 с.

17. Комарницький В.М. Екологічне право України: навч. посібник / В.М. Комарницький, В.І. Шевченко, С.В. Єлькин. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 224 с.

18. Тищенко Г.В. Екологічне право: навч. посібник / Г.В. Тищенко. - К.: Юмана, 2001. - 256 с.

19. Мамутов В. К. Посилити вплив академічної науки на формування економічного законодавства / В.К. Мамутов // Вісник Національної академії наук України. - 2012. - №7. - С. 26 - 31.

20. Бобкова А.Г. Проблемы преподавания общей части учебной дисциплины «Хозяйственное право» / А.Г. Бобкова / Проблеми господарського права і методика його викладання: зб. наук. праць / НАН України. Ін-т економіко-правових досліджень; Редкол.: Мамутов В.К. (відп. ред.) та ін. - Донецьк: Юго-Восток, 2006. - С. 363 - 369.

УДК 339.94:631.1

ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТОРІВ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО АГРАРНОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Єрьоменко А.А., асистент кафедри менеджменту ДонНУ '

Постановка проблеми. Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку секторів національних економік. Проте вплив процесів інтернаціоналізації і глобалізації на розвиток продуктивних сил і виробничих стосунків в світовому аграрному бізнесі доки не має чітко вираженого лише позитивного впливу. Світовий аграрний ринок останніми роками розвивається в умовах нестабільності світового виробництва продовольства. При цьому попит на продовольство постійно зростає.

Сьогоднішні проблеми у сфері аграрного сектора економіки вже не можуть бути вирішені у рамках сучасної індустріальної системи. Основою такого твердження є те, що окрім створення багатства, прогресивного розвитку виробничих сил, науково-технічного прогресу індустріальна система не лише не ліквідувала відсталості в аграрному секторі багатьох країн, але і викликала енергетичні проблеми, недолік природніх ресурсів, продуктів харчування. Це, в свою чергу, приводить до зростання соціального напруження. Тому проблематика аграрної економічної глобалізації, перебудови міжнародних відносин в аграрному секторі економіки з точки зору підвищення ефективності є актуальною.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Дослідженню проблем, з якими стикається світовий аграрний сектор в тому чи іншому аспекті приділяли увагу такі вчені-економісти як О.Г. Білорус, В.І. Власов, В.П. Галушко, О.І. Гойчук, В.К. Збарський, Д.Г. Лук'яненко, П. Т. Саблук та ін. Однак, динамічні зрушення, що відбуваються у кон' юнктурному полі діяльності аграрних підприємств, постійно змінні фактори зовнішнього середовища, глобальні тенденції розвитку світового аграрного ринку змушують досліджувати як проблеми так і перспективи розвитку цього важливого сектора світової економіки.

Метою статті є дослідження складних і суперечливих процесів розвитку світового аграрного сектора, виявлення факторів розвитку та визначення на цій основі важелів мінімізації їх несприятливого впливу, що сприятиме білш динамічному розвитку сектора.

Викладення основного матеріалу досліджень. Світовий аграрний сектор представляє різноманітну господарську систему, якій притаманні мінливість і суперечливості. Сучасний період можна назвати перехідним в розвитку товарності аграрного виробництва і створенні єдиного глобального аграрного ринку, підлеглого загальним економічним законам розвитку і правилам світової торгівлі. Оскільки багато процесів, пов'язаних з лібералізацією національних економік, системи світової торгівлі сільськогосподарськими продуктами і сировиною знаходяться в багатьох країнах ще у стадії становлення і початкового розвитку, або ж модифікуються в залежності від ситуації, що змінюється. Процеси, що відбуваються у світовому виробництві і реалізації продукції аграрного сектора, підтверджують названі тенденції.

В основу аналізу таких понять і явищ як інтернаціоналізація, міжнародна інтеграція, глобалізація в аграрному секторі економіки покладемо тезу У Бека [1, с. 28], який стверджує, що під глобалізацією слід розуміти феномен виникнення єдиного загально планетного фінансового, інформаційного і виробничо-технологічного господарства. При цьому він наголошує на транспарентності кордонів, зазначаючи, що глобалізація означає пізнане на досвіді знищення меж повсякденної діяльності в різних сферах господарювання, інформації, екології, техніки, транс культурних конфліктів і громадянського суспільства, означає, таким чином, щось у принципі давно знайоме й одночасно складне для розуміння, щось таке, що з нескромною силою змінює наше повсякденне життя і примушує усіх пристосовуватися й відповідати на ці зміни.

На підставі останнього твердження автором зроблено припущення, що методологічний зріз глобалізації різних сфер господарювання (в тому числі аграрного сектора світової економіки) має такі ж рівні (два), як і глобалізація світової економіки.

Перший рівень - теоретичний, є визначальним і провідним. Поки дослідник не дізнається й не зрозуміє, що являє собою той чи інший об'єкт в його концептуальному, цілісному вигляді, доти не зможе дізнатися та зрозуміти його справжнє значення і призначення. Другий рівень - емпіричний, виконує уточнюючі функції першого рівня [2].

Виходячи з цього, для пізнання феномену глобалізації аграрного сектора економіки, тобто для його теоретичного обгрунтування й вивчення, використаємо два взаємопов' язані процеси: структурно-диференціальний і рівнево-диференціальний. Суть першого полягає в узагальненні поняття явища, його хронології, різноаспектного прояву в усіх сферах суспільного буття, для другого провідним є діалектичний підхід, принцип виділення ієрархічних рівнів, декомпонування системи на елементи та їх вивчення.

Для дослідження закономірностей формування глобального аграрного сектора економіки й визначення особливостей протікання цього процесу використаємо загальну методологію системно-еволюційного підходу. Виведення закономірностей глобалізації аграрного сектора економіки в рамках цього підходу побудуємо на наступних методологічних посилках: по-перше, глобалізація аграрного сектора -складова частина глобалізації світового господарства в цілому. Міжнародні господарські зв'язки, що забезпечують виробництво і рух сільськогосподарської продукції, є найважливішою формою існування всіх складових частин світового господарства. Визначення й підтримка високого ступеня активності участі у таких зовнішньогосподарських зв'язках стає найважливішим стратегічним завданням будь-якої держави; по-друге, аграрний сектор як складова частина економічного базису забезпечує матеріальні можливості для подальшого розвитку суспільства й безпосередній добробут людини, тому глобалізація цієї найважливішої сфери економіки повинна супроводжуватися підтримкою високих темпів розвитку національних аграрних секторів економіки; по-третє, глобальний аграрний сектор має переважну ринкову природу. Глобальна економіка в переважній більшості заснована на міжнародному поділі праці та приватній власності. Суб'єктами ринкових відносин виступають окремі держави, великі й надвеликі національні й транснаціональні фірми зі своїми інтересами, високими ставками, які ведуть ризиковану гру, що призводить до конфліктів; по-четверте, глобалізація аграрного сектора супроводжується створенням і зміцненням одного головного фінансового центру, закритого клубу капіталістів-глобалістів, що володіють усіма фінансовими важелями з метою експлуатації всіх немонополізованих власників і працівників; в-п'ятих, глобалізація аграрного сектора носить поступовий характер і має довгострокову тенденцію, у результаті чого світове господарство поступове здобуває вже не просто торговельну, але усе більше виробничу цілісність; в-шостих, за змістом процес глобалізації аграрного сектора є суперечливим, що сприяє посиленню соціально-економічної ролі національних держав через механізми фінансового перерозподілу; в-сьомих, динаміка глобалізації аграрного сектора визначається: всебічним і максимальним використанням національними державами власних можливостей організації ефективної економічної діяльності на своїй суверенній території; вибором суспільно-політичної системи, здатної щонайкраще використовувати весь державний потенціал для найбільш ефективної реалізації наявних у розпорядженні даної національної економіки культурних переваг, що відноситься до внутрішньої компетенції будь-якої національної держави. Різноманіття можливостей розв'язуваних завдань, що зберігається, сприяє тому, що людська спільнота вбирає в себе й використовує у своєму подальшому розвитку, у тому числі в сфері аграрного виробництва, усі досягнення складових його цивілізацій.

Формування світового аграрного сектора як цілісної господарської глобальної системи це складний і тривалий процес. Тому основною лінією розвитку, а, отже, і аналізу, повинна стати логіка торговельної лібералізації і міжнародної економічної интеграції, які сприятимуть прискоренню процесу міжнародного руху капіталів, товарів і послуг у сфері аграрної економіки. Цей процес можна відобразити наступним чином (рис. 1.1).

© Єрьоменко А.А., 2012

Міжнародна торгівля продукцією аграрного сектора

Інтернаціоналізацій

і аграрного бізнесу

 

 

Міжнародна економічна співе

эаця в сфері аграрного бізнесу

 

 

Міжнародна інтеграц

ія аграрної економіки

Глобалізація світового аграрного сектора

Виробництво

Розподіл

Обмін

Споживання

Рис. 1. Формування глобального аграрного сектора світової економіки.

Процес глобалізації світового аграрного сектора, зростання міжнародної економічної інтеграції у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання, збільшення взаємозалежності агробізнесу країн на національному і наднаціональному (регіональному) рівнях, коли національна аграрна політика, торгівля продовольством стають складовою частиною міжнародних економічних правил і принципів, приведе до нових кількісних і якісних характеристик в розвитку аграрного сектора. Процес глобалізації проявлятиметься не лише в процесі виробництва, але і в усіх сферах відтворення аграрного сектора на мікроекономічному та макроекономічному рівнях.

На відміну від інших секторів економіки процес глобалізації у світовому аграрному секторі відбувається значно повільніше. Дана тенденція обумовлена наступними факторами розвитку світового аграрного сектору.

По-перше, на ринку аграрної продукції використовується посередницька функція забезпечення процесу руху товару від виробника до споживача.

По-друге, дослідження світового ринку показує, що основні виробники сільськогосподарської продукції формують глобальну ціну на продукцію, враховуючи ціноутворюючу функцію усіх сегментів аграрного ринку, кожної природно-кліматичної зони.

По-третє, ринкове середовище світового аграрного ринку розвивається під впливом стимулюючої функції шляхом використання закону попиту і пропозиції на продукцію і підвищення ефективності діяльності виробників в конкурентному середовищі з метою отримання прибутку за рахунок поліпшення якості продукції, розширення її асортименту, використання сучасних технологій виробництва, переробки і реалізації продукції.

По-четверте, дуже важко ввести загальні правила, що стосуються лібералізації торговельної діяльності, відкритості ринків і гармонізації стосунків у рамках СОТ в галузі аграрного виробництва.

По-п'яте, у відношенні до сільськогосподарських та продовольчих товарів взаємні торговельні поступки даються нелегко, що пояснюється етапністю в зниженні протекціоністських бар'єрів захисту національних і наднаціональних аграрних ринків.

Щоб уникнути соціальних потрясінь в суспільстві, розвиток світового аграрного сектору в умовах глобалізації має бути керованим, а не стихійним. В зв'язку з цим слід підкреслити зростаючу роль у світових економічних процесах діяльності міжнародних економічних організацій. Управління глобальним ринком зажадає зміни і поліпшення стилю роботи міжнародних організацій, таких як ООН (проведення самостійної миротворчої політики), Всесвітнього банку, Міжнародного валютного фонду, Світової організації торгівлі, ФАО і інших. Тобто, система інститутів, які вирішають міждержавні економічні, фінансові, політичні і інші питання, створена десятки років назад, вимагає змін з урахуванням загальних інтересів. Тому не випадково все частіше ці питання піднімаються на спільних зустрічах видатними політичними діячами, а також урядами країн, що розвиваються та реформують свою економіку.

Діяльність міжнародних економічних організацій має бути спрямована на вирішення продовольчої проблеми, яка найближчими роками, як справедливо відмічають фахівці, буде пріоритетною серед світових проблем.

Потрібне створення глобальних органів, які координуватимуть діяльність виробників аграрної продукції не лише економічно розвинених країн (що має місце сьогодні), але і країн, що розвиваються, з точки зору їх спільної кооперації, поглиблення спеціалізації і отримання найкращого ефекту у сфері виробництва, переробки і реалізації продукції аграрного сектору економіки. Міжнародна співпраця в аграрній сфері створює можливості ефективного об'єднання в процесі виробництва продукції економічних ресурсів не лише однієї, але і декількох країн світу, тобто використання конкретних переваг в аграрній сфері кожної держави.

Висновки. Процес інтернаціоналізації і глобалізації посилює у світовому аграрному секторі потребу ширшої взаємодії держав на рівні країн і регіонів. Розвиток світової торгівлі сільськогосподарською продукцією нині вимагає розширення інтеграційної співпраці в сфері аграрного виробництва конкретних країн, продажу сільськогосподарської продукції, розширення доступу на ринки сільськогосподарських товарів, сприяння інтеграції у світовий аграрний сектор шляхом ширшої і глибшої взаємодії господарств на рівні країн і регіонів. Глобалізація переростає в глобальну кооперацію. Тому разом з необхідністю враховувати тенденції на світовому рівні, посилюються прагнення використовувати регіональні тенденції розвитку ринкових стосунків, ринкового середовища, науково-технічний прогрес.

РЕЗЮМЕ

Рассмотрены вопросы развития мирового аграрного сектора в условиях глобализации, выявлены закономерности его функционирования. Обосновывается необходимость скоординированной деятельности международных организаций, которые занимаются вопросами развития мирового аграрного сектора.

Ключевые слова: аграрный сектор, глобализация, факторы развития

РЕЗЮМЕ

Розглянуто питання розвитку світового аграрного сектору в умовах глобалізації, виявлено закономірності його функціонування. Обґрунтовується необхідність скоординованої діяльності міжнародних організацій, які займаються питаннями розвитку світового аграрного сектору.

Ключові слова: аграрний сектор, глобалізація, чинники розвитку

SUMMARY

The questions of development of world agrarian sector are considered in the conditions of globalization, conformities to law of his functioning are

educed. The necessity of the coordinated activity of international organizations which engage in the questions of development of world agrarian sector is grounded.

Key words: agrarian sector, globalization, factors of development

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма - ответы на глобализацию [Текст] l Ульрих Бек [пер. с нем. А. Григорьева и В. Седелькина]. - М. : Прогресс - Традиция, 2001.

2. Бухтеев Н. И. Методологические аспекты изучения глобализаци [Електронный ресурс] l Н. И. Бухтеев. - Режим доступа: http:llwww.zinoviev.rulrulconferenselbukhteev.html.

3. Саблук П.Т. Глобалізація і продовольство [монографія] [Текст] l П.Т. Саблук, О.Г. Білорус, В.І. Власов. - К. : ННЦ ІАЕ, 2008. - 632 с.

УДК: 347.925

МИРОВА УГОДА ЯК ЗАСІБ ОПТИМІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Ефремова      к.ю.н., завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Білоцерківського національного аграрного університету '

Сучасна система цивільного судочинства базується на розмежуванні судових процедур, що зумовлює постійний пошук та вдосконалення спрощених форм вирішення цивільних справ, з метою оптимізації цивільного судочинства.

Українські науковці, як і іноземні, постійно здійснюють науковий пошук шляхів раціоналізації та оптимізації процесуальних форм вирішення справ, що дозволяють досягти цілей судочинства шляхом спрощення основних складових судового процесу, не знижуючи при цьому рівень юридичних гарантій. Одним з напрямків оптимізації судових процедур може стати удосконалення процедури укладення, виконання та контролю за дотриманням умов мирової угоди сторін спору.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій