Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 95

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

На рівні пасажирського вагонного депо (завдання четвертого рівня) -підвищення продуктивності праці, впровадження ресурсозберігаючих технологій, зниження собівартості робіт та ряд інших питань, які можна згрупувати як вирішення економічних, технічних і організаційних завдань.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Данько М.І., Дикань В.Л., Якименко Н.В. Забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств в умовах міжнародних транспортних коридорів [Текст]: монографія / М.І. Данько, В.Л. Дикань, Н.В. Якименко/ -Харків: УкрДАЗТ,2008.-с.24

2. Бараш Ю.С. Управління залізничним транспортом країни [Текст]: монографія /Ю.С. Бараш/-2-ге видан. перероб. і доп.-Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетр. нац.універс.залізн. транспорту ім. ак В.Лазаряна, 2006. -264 с.

3. Чебанова Н.В. Ефективне управління економічною діяльністю підприємств залізничного транспорту та його вплив на конкурентоспроможность галузі [Текст] / Н.В. Чебанова// Вісник економіки транспорту і промисловості -2010.-№29.-с. 382-387

4. Кірдіна О. Г. Аспекти впливу залізничного транспорту на економіку України [Текст]/О.Г. Кірдіна //Вісник економіки транспорту і промисловості -2010.-№29.- с.221-226

УДК 001.895 (477)

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Калінін О.В., аспірант, асистент кафедри економіки підприємств ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» '

Постановка проблеми. В умовах конкурентної боротьби суб'єктів ринкової економіки, особливе значення набуває можливість впровадження промисловими компаніями фінансування інноваційних процесів компаніями які б були здатні підвищити їх конкурентоспроможність.

Виділення невирішеної проблеми. Серед невирішених частин цієї проблем можна зазначити вибір промисловими компаніями шляхів фінансування інновацій.

Метою наукової статті є аналіз системи методів, які надають компаніями можливість фінансувати інноваційні процеси. Метою також є порівняння таких методів як реінвестування, залучення коштів через фондовий ринок, а також кредитування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед економістів, які досліджували цю тему слід зазначити Ілляшенко С.М., Абибуллаев М.С., Поляков С.Г., Маевский В., Винарчик П., Нельсон Р.

Результати дослідження. Широко признається, що інновації є одним з основних чинників, що забезпечують економічне зростання і спрямованих на рішення викликів екологічного і соціального плану, і що інновації сприяє створенню умов для стійкого розвитку.

© Калінін О.В., 2012

Проте залучення фінансових коштів на інноваційну діяльність зв'язане зі значними труднощами. Крім того, для ефективної підтримки інноваційної діяльності тре6уются не лише додаткові фінансові ресурси. Потрібна також наявність спеціалізованих фінансових посередників, здатних надавати не лише фінансові ресурси, але також експертизу з питань управління і з технічних питань. Формування і розвиток інфраструктури фінансування для підтримки інноваційних

мероприятий на ранних этапах является сложным процессом, зависящим от многих

Успіх інноваційної діяльності, як і будь-який інший, значною мірою визначається формами її організації і способами фінансової підтримки. У міру того як нові наукові розробки і технології стають засадничими складовими національної потужності держави, країни з ринковою економікою знаходять різноманітні можливості для підтримки і розвитку інновацій. При цьому поширюється різноманітність методів фінансування інноваційної діяльності і спектр заходів з непрямої підтримки інновацій.

Розвинені країни черпають фінансові ресурси для інноваційної діяльності як з державних, так і з приватних джерел: для більшості країн Західної Європи і США характерно зразковий рівний розподіл фінансових ресурсів на меті НДР та ОКР між державним і приватним капіталом.

Відомо, що науковий потенціал визначається в першу чергу фундаментальними дослідженнями наук, об'ємами інвестицій на розвиток науково-дослідних робіт (НДР), а також числом патентів і ліцензій, вкладом у світову наукову літературу та ін. Витрати на НДР в провідних індустріальних країнах складають близько 2-3% ВВП.

У світовій практиці для фінансування інвестицій в основний капітал широко застосовуються позикові засоби, особливо банківські кредити. У розвинених країнах світу доля банківських кредитів як джерела фінансування капіталовкладень, складає 20-40%, тоді як в Україні вона не перевищує 5%. Доля банківських кредитів і позикових засобів інших організацій складає 9,1%. У науково-технічній сфері кредитні ресурси складають близько 7% загального об'єму фінансування ОКР, тоді як засоби позабюджетних фондів і інші залучені кошти складають більше 20%. Доля інвестицій, що направляються комерційними банками на виробничі інновації, не перевищує 2%. Причина полягає і у банківській кризі, і у високій вартості кредитів, і у відсутності зацікавленості банків.

Однією з найбільш поширених форм фінансування інвестицій є отримання фінансових ресурсів шляхом емісії акцій і облігацій, тобто емісії пайового або боргового типу.

Привабливість акціонерної форми фінансування полягає в тому, що основний об'єм необхідних ресурсів поступає на початку організації інвестиційних і інноваційних проектів. Ця форма залучення капіталу дозволяє перенести на пізніші терміни виплату заборгованості, коли зростає здатність генерувати прибутки.

Відбувається зміна технологічних устроїв і поступовий перехід до шостого технологічного устрою, а це означає перехід до нової якості життя в глобальному масштабі.

Світ йде до шостого технологічного устрою, наближається до нього, працює над ним. Українські промислові підприємства знаходиться сьогодні в основному в третьому, четвертому і на перших етапах п'ятого технологічного устрою. До останнього відносяться головним чином підприємства високотехнологічного військово-промислового комплексу. Таким чином, перед Україною стоїть складне завдання - здійснити перехід до шостого устрою, не до кінця освоївши попередній п'ятий. Але для переходу на новий технологічний устрій потрібні великі інвестиції. І це питання відносить нас до раціонального використання компаніями свого капіталу.

Капітал, що є головною економічною базою створення та розвитку підприємства, в процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників та персоналу.

Капітал може бути різних видів, як це відображено у таблиці 1, але всі ці види капталу потрібні компанії, щоб пришвидшити процес інноваційного розвитку.

_Таблиця 1 - Система видів капіталу на українських підприємствах._

І І Вид капіталу І Термін І Приклади І

1

Довгостроковий

>7 років

акціонерний капітал, реінвестований капітал, венчурне фінансування, облігаційні займи, проектне фінансування

2

Середньостроковий

від 2 до 7 років

банківське кредитування, оперативний та фінансовий лізинг

3

Короткостроковий

до років

торгівельний кредит, факторинг, банківський овердрафт

Світова практика інвестиційної діяльності показує, що одним з найбільш перспективних і таких, що мають швидко зростаючий попит являється фінансування інвестиційних і науково-технічних проектів. Цей напрям особливо актуально для країн і регіонів, які потребують розширення, модернізації і оновлення виробництва, у тому числі капіталомістких галузей, а також наукомістких виробництв.

Якщо 10-15 років тому у світовій економіці значну роль грали будівельні інвестиційні проекти, то в останнє десятиліття переважають проекти реконструкції, модернізації і оновлення виробництва. Йдеться про значну реструктуризацію і про оновлення моделі економічного зростання у багатьох країнах світу. Це вимагає орієнтації інвестицій на структурно-організаційні , соціотехнічні і інноваційні перетворення.

Особливу роль у вдосконаленні і розвитку інноваційних процесів покликані зіграти фінансово-промислові групи, об'єднані в так звані мегаструктури, консорціуми, стратегічні альянси, а також проектне фінансування і венчурний бізнес.

Важливою формою інституціональної структури нововведень є проектне фінансування. Тут джерелами кредитів можуть виступати інвестиційні і інноваційні фонди, спеціалізовані фінансові компанії, міжнародні фінансові організації, страхові і лізингові компанії і так далі. Проте основним джерелом кредитів є комерційні банки, у тому числі спеціалізовані інвестиційні і інноваційні банки.

У переважній більшості фінансуються проекти, що забезпечують випуск високоякісної, конкурентоздатної продукції. Для успіху проекту рекомендують застосовувати сталу, відпрацьовану технологію, випускати продукцію, орієнтовану на досить місткий і перевірений ринок. Такий тип фінансування носить назву «Без якого-небудь регресу на позичальника».

Підприємства стараються через свої можливості оновлювати основні фонди, впроваджуючи нові технології у виробництво, випускати нові види продукції, оновлювати перелік послуг, що надаються, підвищуючи їх якість.

У таблиці 2 відображені різновиди економічних результатів, які хочуть отримати компанії від своїх інвестицій у інновації.

Таблиця 2 - Цілі інновацій промислових компаній

Ціль інновацій

Вихід на нові ринки

 

Створення додаткової вартості продукту

 

Зменшення собівартості

Стимулами інноваційної активності служать як зовнішні чинники, так і внутрішні проблеми підприємства (знос устаткування, високі енерговитрати, недолік виробничих потужностей). Зовнішнім стимулом інновацій в основному є боротьба на ринку кінцевої продукції за споживача. На внутрішньому ринку гостру конкуренцію випробовують господарюючі суб'єкти, що виробляють імпортозамінні товари,. Експортна орієнтація також є потужним чинником інновацій, оскільки підприємство вимушене просувати свої товари на світовий ринок з високою конкуренцією.

Аналіз діяльності українських промислових підприємств показав, що основними чинниками, що перешкоджають або обмежують інноваційну активність є:

- низький рівень науково-технічного і технологічного потенціалу;

- недолік власних грошових коштів;

- недолік фінансової підтримки держави;

- нестача кваліфікованих кадрів;

- висока вартість нововведень.

Крім того, інноваціям перешкоджає низький рівень взаємодії і кооперації при розробці технологічних інновацій. Оцінка інноваційної активності спрямована на те, щоб при проведенні аналізу внутрішнього середовища і формуванні стратегічних цілей розвитку підприємства розглядали науково-дослідний досвід і економічні можливості по впровадженню нових технологій. Якщо у підприємств є певний позитивний досвід реалізації інноваційних проектів, особливо у сфері створення принципово нових продуктів, то такі господарюючі суб'єкти, як правило, вибирають стратегії дослідницького лідерства, радикального випередження, випереджаючої наукомісткості, тобто наступальні стратегії. Мета наступальної стратегії полягає в занятті лідируючого положення на ринку. Вона пов'язана з роллю першопроходця і заснована на власних творчих можливостях. Необхідною і важливою умовою реалізації цієї стратегії стає впровадження інновації раніше конкурентів. Стратегія «першопроходця» означає, що підприємство пропонує на ринок принципово новий товар або послугу, отримуючи при цьому перевагу «першого ходу» в цьому бізнесі. Нові ринки з'являються в результаті відкриття нових технологій, появи нових знань, виникнення нових запитів у покупців, впровадження нової маркетингової концепції, появи нових фінансових інструментів і тому подібне. Сучасний світовий досвід показує, що наступальна стратегія пов'язана з високим ризиком, оскільки інноваційні технології зв'язані з невизначеністю як самої розробки, так і реакції ринку на новий винахід. В той же час ця стратегія може забезпечити стійку конкурентну перевагу завдяки монопольній позиції. Головна умова наступальної стратегії - технологічний ривок і швидка реакція на ринкові зміни за рахунок гнучкої організаційної структури і наявних унікальних ресурсів.

Цінність інноваційного проекту ґрунтується на його довгостроковому потенціалі росту, забезпечуваному науковими знаннями і інтелектуальною власністю. Це породжує специфічні характеристики процесу генерування потоків готівки, з урахуванням яких інвестори повинні мати колосальну витримку і терпіння в очікуванні віддачі на свої вкладення. Для руху потоків готівки цих підприємств характерні невизначеність і нестійкість, до початку генерування перших надходжень готівки проходить значний час. Крім того, у інноваційних проектах рідко є фізичні активів, які могли б служити заставним забезпеченням.

Багато з традиційних джерел фінансування ранніх етапів становлення проетів не можуть бути використані негайно або не є досить відповідними для інноваційних підприємств. Особисті кошти ініціаторів таких проектів, а також засоби їх сімей і друзів відіграють важливу роль на етапі "посіву" підприємства, але часто їх виявляється недостатньо для задоволення потреб підприємства у міру того, як його перспективи стають привабливішими Оскільки інноваційним підприємствам потрібно відносно тривалий час, перш ніж вони зможуть генерувати грошові кошти, то для них не підходять методи короткострокового фінансування , такі, як залучення торгових кредитів і авансів споживачів, дуже ефективні стосовно бізнесу, що орієнтується на заповнення ніш на ринках, що склалися, і виробництвах. Крім того, із-за невизначеності результатів техніко-економічного аналізу інноваційних підприємств, нематеріального характеру їх активів, нестабільності потоків грошових коштів і через відсутність достатньої оперативної історії бізнесу, важко організувати фінансування таких підприємств із залученням позикового капіталу. Хоча в особистій якості ініціатори інноваційних підприємств можуть отримувати позики банку, для обслуговування таких позик, у разі їх використання для діяльності на етапі "посіву", віддачі, що не дає, в короткостроковій перспективі, їм можуть незабаром знадобитися і виснажитися їх особисті ресурси.

Мабуть, найбільш відповідною формою фінансування інноваційних проектів на етапі їх становлення, що зважає на специфіку ризиків таких заходів і їх потенційну прибутковість, являються зовнішні прямі інвестиції в акціонерний капітал або аналогічні ним інвестиції (такі, як кредити, конвертовані в акції підприємства, і інвестиційні позики). Основними джерелами такого фінансування є бізнес-ангели і фонди венчурного капіталу (ВК), хоча основна частина фондів ВК зазвичай вважає за краще мати справу з компаніями, що вже мають розроблені продукти. У обмін на фінансування, що надається, вони отримують частину акцій відповідної компанії, що дозволяє їм брати участь в усіх прибутках від реалізації потенціалу росту підприємства, якщо такі прибутки будуть отримані. Крім того, такі інвестори в акціонерний капітал придбавають значні права контролю і здійснюють детальний моніторинг процесів, що дозволяє ним управляти ризиком зниження вартості своїх інвестицій. Нарешті, часто вони є для підприємств джерелами цінних експертних знань і ділових зв'язків, збільшуючи тим самим комерційний потенціал таких підприємств. У наступному розділі міститься детальний опис цих двох типів інвесторів в акціонерний капітал підприємства.

На рисунку 1 показані основні напрямки інновацій інвестицій компаній.

З цього рисунку можна зробити висновок про те, що хоча розробка нових продуктів та послуг і займає 60 %, інновації в таких сферах як вдосконалення операційної діяльності ( сюди до речі можна віднести і вдосконалення та модернізацію технічного устаткування промислових компаній) та коригування своїх бізнес моделей. Прикладом тут може стати досвід світових компаній з використанняаутсорсінгу, як обслуговуючих функцій (як логістика), так іноді і основних ( таких як аутсорсинг виробничих процесів компаніями -виробниками мікрочипів).

Серед великих українських промислових компаній компанією яка вкладає значні кошти на всі ці три напрямками розвитку можна відокремити металургійний холдинг «Метінвест». У таблиці 3 та рисунку відображена динаміка інвестицій у інновації та чистий прибуток холдингу.

Таблиця 3 - Показники інвестицій на інновації та динаміка чистого прибутку компанії «Метінвест» у 2009 -2011 роках

Показник

2009

2010

2011

Витрати на інновації, млн. дол.

324

497

1000

Чистий прибуток, млн. дол.

334

437

1854

2009 2010 2011

□ Витрати на інновації, млн. дол. □ Чистий прибуток, млн. дол.

Компанією отримані значні прибутку після кризи 2008 року, і одним з факторів стійкості компанії є різноманітність її інвестицій у оновлення основних фондів, вдосконалення конкурентоспроможності продукції, а також удосконалення корпоративного управління. І тому можна робити висновок про значне збільшення чистого прибутку.

Висновки:

Для українських промислових підприємств дуже важливо впроваджувати інвестиційні процеси для досягнення конкурентних переваг як на світовому так на національному ринках. Це стосується не тільки малих та середніх підприємствах які виробляють високотехнологічну продукцію, а також і компаній важкої промисловості ( прикладом може бути чорна металургія). Тому як приклад компанії «Mетiнвеcт» може свідчити про важливість і перспективність інвестицій в таких вже потужно сформованих компаніях.

Для тог щоб впроваджувати інновації на українських промислових підприємствах та переходити до шостого технологічного устрою потрібні значні інвестиції, які зазвичай для компаній дуже важко отримати. Але дуже ризиковано і вкладати кредитні кошти у реалізацію інвестиційних програм. Якщо ці інновації не потребують значних першочергових витрат найбільш оптимальним варіантом може бути їх фінансування за рахунок реінвестування отриманих прибутків. Також для впровадження значних інвестицій у переоснащення та змін у операційній діяльності підприємства найбільш оптимальних шляхом є залучення коштів на фондовому ринку через продаж пакету акцій на біржі, або стратегічно зацікавленому інвестору. Також є варіант для українських промисловців створення альянсів з іншими виробниками аналогічної продукції та спільна реалізаціями з ними програм про впровадження інновацій.

Також однім з головним питань управління інноваційними процесами на підприємстві є повернення інвестицій. Дуже важко оцінювати бо інновації це не фізичний актив, який можна реалізувати. Але компанії мають проводити чіткий моніторинг та тенденції фінансових показників операційної діяльності до та після інвестицій.

Головним аспектом інноваційних програм на українських промислових підприємствах має бути не окремими перетворення, а комплексні інноваційні проекти по зміні не тільки характеристик продукції, а й виробничих та організаційних процесів на виробничих потужностях, а також створення та вдосконалення сучасних бізнес моделей по моніторингу, контролю та управлінню процесами.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України «Про інноваційну діяльність», № 40-IV від 04.07.2002 р.

2. Абибуллаев M.C Теоретико-методические основы оценки инновационного развития предприятий // Стратегія економічного розвитку України, 2004. - №15. - С. 80-87.

3. Винарчик П. Спасение идей: Й. Шумпетер и ключевые проблемы противоборствующих экономических теорий // Вопросы экономики,

2003. - №11. - С. 15-27.

4. Данько M. Проблеми прогнозування інноваційно-технологічного розвитку економіки // Економіка України, 2000. №5.- С.35-40.

5. Ілляшенко CM. Управління інноваційним розвитком суб'єктів господарської діяльності у нестабільному ринковому середовище: Дис. докт. екон. наук: 08.06.03. - Суми, 2000. - 412 с.

6. Кабалина В., Кларк С. Инновации на постсоветских промышленных предприятиях // Вопросы экономики. - №7, 2001. - С.19-33.

7. Maевcкий В. Эволюционная теория и технологический прогресс // Вопросы экономики, 2001. - № 11. - С. 5- 16

8. Патон Б. Інноваційний шлях розвитку економіки України // Вісн. HAH України, 2001. - №2.- С.11-16.

9. Поляков С.Г., Степнов RM. Moдель инновационного развития предприятия // Инновации, 2003. - № 2-3(59-60). - С. 36-38.

10. Семиноженко В. Технологические парки Украины: первый опыт формирования инновационной экономики // Экономика Украины,

2004. - №1. - С. 16-21.

11. Metcalfe, J. Stanley - Evolutionary economics and creative destruction/ J. Stanley Metcalfe.- London: Routledge, 1998 (The Graz Schumpeter

Lectures).- XII, 153 p, il.

12. Nelson R., Winter S. An Evolutionary Theory of Economic Change. - Harvard University Press, 1984. РЕЗЮМЕ

Стаття розглядає проблеми фінансування інноваційних процесів на українських промислових підприємствах. Були визначені фактори, що впливають на необхідність інновацій і на види їх фінансування. Визначені погрози при здійсненні інноваційних проектів.

Ключові слова: інновації, капітал, структура капіталу, інвестиції, фінансування.

РЕЗЮМЕ

Статья рассматривает проблемы финансирования инновационных процессов на украинских промышленных предприятиях. Были определены факторы, влияющие на необходимость инноваций и на виды их финансирования. Определены угрозы при осуществлении инновационных проектов.

Ключевые слова: инновации, структура капитала, инвестиции, финансирование.

SUMMARY

The article analyzes problems of innovation processes financing which are held in Ukrainian industrial enterprises. In the article were defined factors that can influence on the necessity of innovations and on their type of financing. The main threads of innovation in the indusrial companies were described.

Keywords: innovations, capital, capital structure, investments, financing. УДК 338.2

СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ

Карпенко А.В., к.е.н., доцент кафедри управління персоналом і економіки праці Запорізького національного технічного університету '

Постановка проблеми. Сьогодні одним з пріоритетних завдань вітчизняної економіки є прискорення економічного розвитку і підвищення конкурентоспроможності регіонів України. Важливим чинником стійкого розвитку регіонів є підвищення їх інноваційного потенціалу та максимального його використання, що неможливе без засвоєння наукомістких технологій, ефективного використання інтелектуальних ресурсів, впровадження інноваційних розробок.

Значна роль в процесі забезпечення стійкого розвитку регіонів належить організації моніторингу інноваційного потенціалу, що передбачає багатоаспектні дослідження з виявлення тенденцій і перспектив подальшого їх розвитку. Система моніторингу інноваційного потенціалу є невід' ємною частиною управлінського процесу, функціональна важливість якого полягає в забезпеченні зворотного зв' язку між суб'єктом та об'єктом управління. Moнiтopинг дозволяє провести аналіз і прогнозування, виявити можливі потреби об'єкта, оцінити ефективність і результативність обраних методів та інструментів впливу на нього з боку суб' єкта управління, тобто забезпечити ефективне використання інноваційного потенціалу регіону.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням теорії і методології моніторингу соціально-економічного розвитку регіону, ефективності використання потенціалу займалася значна чисельність вітчизняних і зарубіжних науковців, серед яких В. Є. Воротін, В.К. Галіцин, В^. Геєць, M.L Долішній, H.C Mopoзюк, M^. Прокопенко, MX. Чумаченко та ін. Проте, частина теоретичних та науково-прикладних питань моніторингу інноваційного потенціалу залишилася поза їх уваги, що доводить доцільність подальшого їх вивчення.

Мета наукової статті. Дослідження теоретичних положень сутності й етапів моніторингу інноваційного потенціалу регіонів.

Результати дослідження. Сьогодні в умовах економічної й соціальної нестабільності однією із проблем управління інноваційними процесами в регіоні є оцінка стану його інноваційного потенціалу, що опирається на дані моніторингу. Тобто створення дієвої системи моніторингу інноваційного потенціалу є важливим елементом реалізації механізму управління інноваційними ресурсами регіону.

Основним принципом організації сучасної системи моніторингу є відмова від аналізу надлишкової інформації й аналіз тільки основних чинників і характеристик стану, структури об'єкта управління й зовнішніх умов при оцінюванні стану, а також застосування сучасних інформаційних і комп' ютерних технологій, які сприятимуть збору й обробці інформації, дозволять зберігати, коригувати, актуалізувати інформацію про господарську систему.

Moнiтopинг, створений на основі безперервного порівняння інформації й синтезу моделей розпізнавання, носить яскраво виражений адаптивний характер. Він дозволяє одержати найбільш об'єктивну інформацію про результати реалізації управлінських рішень, забезпечує здійснення координації й контролю за організацією робіт на всіх рівнях управління, а також використання результатів оцінки при плануванні розвитку даного процесу. Moнiтopинг сприяє виявленню й вирішенню найбільш важливих проблем управління, організації їхнього систематичного аналізу, одержанню й наданню інформаційно-аналітичного матеріалу про виникаючі проблеми і протиріччя у зручному для прийняття оперативних управлінських рішень вигляді [1, с. 230].

Moнiтopинг є управлінським інструментарієм, що забезпечує створення надійної та об'єктивної основи для прийняття управлінських рішень, як оперативного, так і стратегічного характеру. Використовується моніторинг в різних сферах діяльності, де потрібне відстеження динаміки процесів, і широко застосовується як у наукових напрямах, так й у сфері практики, зокрема: моніторинг потенціалу підприємства [2; 3]; моніторинг потенціалу розвитку регіону [4; 5; 6]; моніторинг потенціалу земель [7]; моніторинг інноваційного потенціалу освітніх послуг [8] та ін. [9]. Відповідно це передбачає різні визначення моніторингу, від спеціалізованих, до більш загальних.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій