Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 96

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

Так, під моніторингом розуміють надходження оперативної й достовірної інформації про поводження окремих об'єктів спостереження; контроль над ситуацією в цілому всієї системи; відстеження стану території як системи в цілому й прогноз про можливості виникнення якісно нових процесів. Тобто, моніторинг - це явище, що може бути охарактеризовано і як система, і як процес.

Як система, моніторинг являє собою сукупність взаємозалежних елементів: мети проведення, об'єкта відстеження, суб'єктів організації й здійснення моніторингу, комплексу критеріїв і показників, методів збору інформації. Організованість, дієвість цієї системи залежить від пов'язаності та адекватності всіх елементів системи, а також від умов, у яких ця система працює.

Mom^^m^ як процес - це послідовне здійснення збору сутнісної, різнобічної інформації про досліджуваний об'єкт, її обробки, систематизації, аналізу, оцінки, інтерпретації, прогнозу подальшого розвитку.

Регіональний моніторинг в наукових працях розглядається з трьох сторін: надходження оперативної й достовірної інформації щодо поведінки окремих об'єктів спостереження; контроль над ситуацією в цілому всієї системи; відстеження стану території як системи в цілому і прогноз про можливість виникнення якісно нових процесів (кількісних змін в соціально-економічних, екологічних, виробничих процесах на території). [10]. Загалом регіональний моніторинг повинен надавати вичерпну інформацію про соціально-економічний стан регіону, що й регламентується Постановою КM України [11] та доцільно додатково визначати й екологічну обстановку, що було частково доповнено Постановою КM № 738 від 08.08.2012 р. Про такий моніторинг вказано й в праці [12, с. 209-218], де запропоновано розглядати моніторинг як спеціально організоване цільове безперервне (систематичне) спостереження і короткострокове прогнозування ходу найважливіших еколого-соціально-економічних процесів з метою їх аналізу, ідентифікації і виявлення кола регульованих чинників для підготовки до ухвалення рішення.

Про три основні складові регіонального розвитку наголошується й у праці [13], де регіон розглядається з точки зору безперервної взаємодії трьох структурних компонентів: екологічного, тобто природного довкілля, економічного, тобто промислово-господарської діяльності регіону і соціального, тобто суспільства. Це й доводить, що моніторинг інноваційного потенціалу регіону доцільно проводити у вказаній площині.

Отже, моніторинг інноваційного потенціалу базується на науковій методології досягнення ефективності в рамках економічного контролю, комплексно-системному аналізі, плануванні і прогнозуванні, менеджменті, маркетингу і інформаційних технологіях.

Головною метою моніторингу є збір, вивчення й підготовка інформації для прийняття й аналізу рішень, що визначає такі завдання:

© Карпенко А.В., 2O12організація спостереження, одержання достовірної й об'єктивної інформації про протікання процесів в регіоні; оцінка й системний аналіз одержуваної інформації; забезпечення органів управління, підприємств, установ й організацій, незалежно від їхньої підпорядкованості й форм власності, громадян інформацією, що отримана при здійсненні моніторингу; виявлення факторів, що викликають економічні й соціальні погрози в цей час й у перспективі; розробка прогнозів розвитку соціально-економічної ситуації; створення й ведення банків даних; підготовка рекомендацій, спрямованих на подолання негативних і підтримку позитивних тенденцій, доведення їх до органів регіонального управління.

Основна функція будь-якого моніторингу - надання необхідних даних (виходячи із цілей, розв'язуваних завдань), своєчасної і якісної інформації, яка дозволяє робити аналітичні висновки про стан системи, об'єкта, робити прогнози [6].

У зв'язку зі складністю внутрішньої організації, а також управління регіональною господарською системою до моніторингу пред'являються додаткові вимоги [10]:

- вірогідність моніторингу - використання інформаційних даних і системи моніторингових показників (індикаторів), що найбільш повно й вірогідно характеризують досліджуване явище;

- оперативність і своєчасність - орієнтація на скорочення, збору й обробки інформації з метою можливості прийняття оперативних (негайних) управлінських рішень, якщо того вимагає складна соціально-економічна ситуація;

- систематичність - здійснення моніторингу протягом більш-менш тривалого строку з певними інтервалами збору інформації. Щодо стратегічного планування тривалість моніторингу повинна перевищувати період, на який розроблена стратегія, оскільки в завдання моніторингу входить не тільки поточне спостереження й оцінка реалізації стратегії, але також оцінка результативності досягнення стратегічних цілей і виявлення нових проблем стратегічного характеру;

- комплексність - одночасне відстеження динаміки показників, що характеризують різні сторони розвитку (при цьому можливий як моніторинг кожного окремо взятого показника, так і зведення їх в інтегральний показник, що дозволяє говорити про процес реалізації стратегії в цілому);

- незалежність й об'єктивність. Система моніторингу не повинна залежати від суб'єктивних факторів, у якості яких можна розглядати політичні інтереси, оскільки в противному випадку не виконується вимога об'єктивності й вірогідності.

Основними принципами моніторингу є [14]: наступність, тобто необхідність у максимальному ступені використовувати існуючу систему спостережень за станом інноваційних процесів; цілеспрямованість, тобто спрямованість всієї системи моніторингу на вирішення конкретних завдань; забезпечення порівнянності інформації за обсягом, якістю, строками і методами одержання; кількісна визначеність.

Можна виділити ще ряд позицій, таких, як безперервність спостереження за досліджуваним об'єктом, розвиток системи моніторингу на основі вдосконалення використовуваного методичного інструментарію, технічного оснащення, розширення процесів спостереження тощо.

Отже, однією з важливих умов підвищення рівня реалізації інноваційного потенціалу регіонів є їх перманентний моніторинг. Тобто, моніторинг, як одна з форм функції контролю передбачає застосування оперативних управлінських дій щодо виявлення в поточний момент часу відхилення значень фактичних показників від їх очікуваних значень. Об'єктами моніторингу мають бути: ретельність виконання вибраного варіанта реалізації інноваційного потенціалу; рівень економічної ефективності реалізації інноваційного потенціалу; рівень опору змінам; чинники, які впливають на реалізацію інноваційного потенціалу

Будь-яке моніторингове дослідження проводиться в кілька етапів. Спочатку здійснюється збір інформації відповідно до напрямків моніторингового дослідження. На другому етапі, на базі створеної інформаційної бази, проводиться діагностика стану досліджуваного об'єкта на дату завершення дослідження й на перспективу, з метою підготовки відповідного висновку.

Методи діагностики можуть бути різними:

а) аналітичними, заснованими на різних операціях зі статистичними даними щодо порівняння, з використанням середніх і відносних величин, застосуванням факторного й кореляційного аналізу;

б) експертними - на базі узагальнення інформації й оцінок, представлених експертами;

в) лінійного програмування - під цим методом розуміють математичний прийом, що використовується для визначення кращої комбінації ресурсів і дій, необхідних для досягнення оптимального результату розвитку досліджуваного об' єкту.

На третьому етапі моніторингу за результатами діагностики поточного стану досліджуваного об'єкту виробляються можливі варіанти розвитку досліджуваної сфери на коротко-, середньо- або довгострокову перспективу. Як правило, формулюється кілька альтернативних варіантів, найбільш сприятливий з яких розглядається в якості базового для розробки рекомендацій і прийняття рішень. На четвертому й п' ятому етапах формулюються рекомендації відповідно до обраного варіанта розвитку, оцінюється ефективність дій і заходів, що спрямовані на розвиток досліджуваної сфери [15, с. 34-36].

Для систематичного узагальнення результатів дослідження розвитку інноваційного потенціалу регіону моніторинг варто проводити щорічно. Проте в умовах швидкоплинності та нестабільності економічних відносин визначається необхідність частіших спостережень за процесами і підвищення значимості одноразових спостережень. Крім того, з метою якісного виконання моніторингу необхідне вдосконалення нормативно-методичного забезпечення й ефективності програмно-обчислювальних засобів.

Необхідно відзначити, що відсутність інструментарію, який би забезпечував моніторинг робить процес збору й обробки інформації трудомістким. З моменту збору інформації й до аналізу оброблених даних проходить занадто багато часу, що може привести до несвоєчасних управлінських рішень. Тому підвищити якість й ефективність організації моніторингу можливо тільки з використанням інформаційних технологій.

Для підвищення результативності управлінських рішень на рівні регіону доцільно застосовувати систему моніторингу інноваційного потенціалу регіонів, що складається з наступних етапів: статистичний й аналітичний збір матеріалів, що характеризують розвиток інноваційного потенціалу регіонів; багатофакторна оцінка рівня розвитку інноваційного потенціалу регіонів за допомогою рейтингу-технології; оцінка впливу основних соціально-економічних показників на рівень розвитку інноваційного потенціалу регіонів; проектування інформаційно-аналітичної системи оцінки інноваційного потенціалу регіонів; виявлення пріоритетних стратегічних напрямків розвитку інноваційного потенціалу регіонів.

На першому етапі виконання системи моніторингу необхідно зібрати статистичний й аналітичний матеріал, що характеризує розвиток інноваційного потенціалу регіонів, провести порівняльний аналіз існуючих методик оцінки інноваційного потенціалу регіонів.

Для реалізації другого етапу системи моніторингу за допомогою рейтингу-технології доцільно використовувати методику оцінки інноваційного потенціалу регіонів, що складається з наступних етапів (проведення дескриптивного й компаративного аналізу статистичних й аналітичних матеріалів за певний період часу, що характеризують рівень розвитку інноваційного потенціалу регіонів; обгрунтування й проведення вибору найважливіших базових складових (компонентів) даної оцінки; розробка системи показників оцінки інноваційного потенціалу регіонів; вибір конкретного методу синтезу часток (базових) індикаторів у єдиний інтегральний показник; позиціювання регіонів за рівнем інтегрального показника інноваційного потенціалу; проведення зонування території з урахуванням рівня інноваційного потенціалу регіонів.

Третій етап системи моніторингу передбачає проведення багатофакторного аналізу впливу соціально-економічних умов, що впливають на інтегральний показник інноваційного потенціалу регіонів за допомогою теорії графів, яка заснована на методі дерева цілей, і методів статистичного моделювання (кореляційного, факторного й регресійного аналізів).

На четвертому етапі системи моніторингу необхідно виконати проектування архітектури системи; створити базу даних за показниками інноваційного потенціалу регіонів; розробити користувальницький інтерфейс й \уеЬ-додатки, що використовуватиме база даних і забезпечить віддалений доступ до даних.

П'ятий етап системи моніторингу полягає у виявленні основних напрямів розвитку інноваційного потенціалу регіонів, з обліком багатофакторної оцінки інноваційного потенціалу.

Таким чином, система моніторингу інноваційного потенціалу регіонів ґрунтується на аналізі і прогнозі основних показників інноваційної діяльності, вивченні інвестиційного клімату, попиту і пропозиції на інвестиційні ресурси. Moнiтopинг інноваційного потенціалу дозволяє сформувати необхідну основу системи раннього виявлення проблем, що виникають при забезпеченні стійкого розвитку регіонів.

Висновки та пропозиції. Отже, моніторинг інноваційного потенціалу регіонів є важливою складовою механізму управління інноваційними ресурсами, що є актуальним в подальшому розвитку досліджень у даному напрямі. Moнiтopинг інноваційного потенціалу регіонів є цілеспрямованою, організованою й постійно функціонуючою системою необхідної статистичної' звітності, збору й аналізу інформації, проведення додаткових інформаційно-аналітичних обстежень і оцінки (діагностики) стану тенденцій розвитку й розробки напрямів підвищення реалізації ресурсів регіону. Система моніторингу інноваційного потенціалу регіонів повинна включати п'ять основних етапів: статистичний й аналітичний збір матеріалів; багатофакторну оцінку; оцінка впливу основних соціально-економічних показників; проектування інформаційно-аналітичної системи оцінки; виявлення пріоритетних стратегічних напрямків розвитку.

Проте, система моніторингу є системою оцінки, яка повинна ґрунтуватися на використанні методик та інструментів оцінки інноваційного потенціалу регіонів, що й визначає напрям подальшого дослідження наявних у науковій літературі й практиці підходів до оцінки інноваційного потенціалу регіону.

РЕЗЮМЕ

У статті наведено визначення моніторингу інноваційного потенціалу регіону та обґрунтовано доцільність його застосування. Встановлено основні етапи проведення моніторингу інноваційного потенціалу регіону. Ключові слова: інноваційний потенціал, моніторинг, регіон, розвиток.

РЕЗЮМЕ

В статье приведено определение мониторинга инновационного потенциала региона и обоснованно целесообразность его применения. Установлены основные этапы проведения мониторинга инновационного потенциала региона. Ключевые слова: инновационный потенциал, мониторинг, регион, развитие.

SUMMARY

The article determines the regions' innovative potential monitoring process and grounds the expedience of its application. The basic stages of holding

the regions' innovative potential monitoring are set.

Keywords: innovative potential, monitoring, region, development.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Иншаков О. В. Информационное розвитие экономики региона : Moнoгpaфия / О. В. Иншаков, M. Ф. Mизинцевa, А. Э. Калинина, Е. А. Петрова. - M. : Финансы и кредит, 2008. - 296 с.

2. Яхкінд В. П. Формування процесу моніторингу маркетингового потенціалу підприємства / В. П. Яхкінд // Бизнесинформ. - 2009. - № 11(2). - С. 119-120.

3. Macтенaн С. M. Moнiтopинг та підвищення якості трудового потенціалу виробничого процесу автосервісного підприємства / С. M. Macтенaн, В. С. Кузьмін, Д. Л. Селівестров // Вісті Автомобільно-дорожнього інституту. - 2011. - № 1(12). - С. 23-27.

4. Карпенко А. В. Moнiтopинг економічної безпеки регіону / А. В. Карпенко, H. M. Карпенко // Maтеpiaли VI Miжнapoднoї науково-практичної конференції «Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів». - Запоріжжя: Видавництво ЗHУ, 2011. - Т. 1. - С. 52­54.

5. Карпенко А. В. Moнiтopинг стратегічного планування інноваційного розвитку регіону / А. В. Карпенко // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки) / За ред. M. Ф. Кропивка. - Mелiтoнoль: Люкс, 2012. - № 2 (18). - Т.6. - С. 341-347.

6. Шмельков А. В. Moнитopинг социально-экономического развития территории: особенности применения / А. В. Шмельков. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://old.socio-research.ru.

7. Шторний В. Д. Определение и мониторинг продуктивного потенциала сельскохозяйственных земель / В. Д. Шторный // Mеждyнapoдный научно-технический и производственный журнал «Шуки о земле». - 2011. - № 1. - С. 68-75.

8. Mетoдикa оценки инновационного потенциала и эффективности инновационной деятельности ОУ. (Аналитический отчет). / Сметанин С.Д., Данцев В.Т. под общим рук. проф. Курлова В.Ф. - СПб. : Санкт-Петербургская академия постдипломного педагогического образования. - 2011. -52 с. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: spbappo.ru/modules/mydownloads/visit.php?lid=816.

9. Бушмелева Г. В. Содержание категории «мониторинг социально-экономических и экологических процессов» / Г. В. Бушмелева // Управление общественными и экономическими системами. -2006. - № 2. - С. 1-9.

10. Шишкин А. Сущность, задачи и принципы мониторинга / А. Шишкин // Доклад на рабочем совещании «Экономический рост в регионах России» Института экономики Карельского научного центра РАН - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.aspe.spb.ru/Workshop/Shishkin.pdf.

11. Постанова «Про затвердження Порядку здійснення моніторингу соціально-економічних показників розвитку регіонів, районів та міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення для визнання територій депресивними» від 2 березня 2010 р. № 235. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/235-2010-%D0%BF.

12. Сарычева Л. В. Компьютерный эколого-социально-экономический мониторинг регионов. Maтемaтичеcкoе обеспечение / Л. В. Сарычева - Д. : ШУ, 2003. - 223 с.

13. Лосевская Е. А. Moнитopинг как инструмент регулирования устойчивого развития региона / Е. А. Лосевская, M. В. Россинская // Инженерный вестник Дона. - 2012. - № 2. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://ivdon.ru/magazine/archive/n2y2012/838/.

14. Mитенев В. В. Организация мониторинга инновационной деятельности в регионе / В. В. Mитенев, С. А. Селякова // Экономические и социальные перемены в регионе : факты, тенденции, прогноз. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://journal.vscc.ac.ru/php/jou/32/art32_05.php.

15. Горленко О. А. Управление инновационной деятельностью на основе информационных технологий : Moнoгpaфия / О. А. Горленко, В. В. Mиpoшникoв, В. И. Галкин и др. - 2004. - M. : Maшинocтpoение. - 160 с.

УДК 339.187.44 (477)

ФРАНЧАЙЗИНГ - ПЕРСПЕКТИВНЫЙ ПУТЬ РАЗВИТИЯ МАЛОГО И СРЕДНЕГО БИЗНЕСА В УКРАИНЕ

Комисова М.М., к.э.н., доц. каф. экономики предприятия Донецкого национального университета

Малова Т.И., ст. преп. кафедры прикладной экономики и бизнес-администрирования Донецкого национального университета '

Мировой опыт показывает, что кооперация труда и производства - объективный исторический процесс, который присущ всем способам производства, странам с любым социально-экономическим строем. В кооперации производства объединяются и материализуются передовые идеи, достижения в отраслях фундаментальной науки, научно-исследовательских и опытно-конструкторских работах (НИОКР), производственных, конструкторских, управленческих и информационных технологиях.

В практике современного международного бизнеса выработанные разнообразные, в том числе довольно гибкие формы международной кооперации, к числу которых относятся франчайзинг.

Современная тенденция развития мировой экономики, развитие высоких технологий и изобретений свидетельствует о дальнейшем росте использования таких форм кооперационного сотрудничества, как франчайзинг.

Вопросы кооперирования и контрактного сотрудничества в международном бизнесе, эволюции и динамики его развития раскрыты в научных работах ученых: Е. Авдокушина, В. Будкина, Р. Вернена, А. Гальчинського, П. Кругмана, В. Ломакина, Ю. Макогона, В. Новицкого, Б. Олина, М. Познера, А. Поручника, Л. Стровского, Дж. Сакса, Дж. Стиглица, А. Филипенко, В. Фомичева, И. Школы, Э. Хекшера и других.

Целью статьи является изучение методологической базы контрактного и кооперационного сотрудничества, в первую очередь франчайзинга.

В развитых странах малый и средний бизнес составляют основу экономики и являются катализаторами для появления и апробации прогрессивных идей в бизнесе.

В Украине же малые и средние предприятия находятся лишь на стадии развития, хотя уже сегодня область малого и среднего предпринимательства охватывает 85 отраслей экономики Украины, а бюджет г. Киева на 53% наполняется за счет отчислений предпринимателей, а не крупных компаний.

В то же время, действия государства в направлении содействия развитию малого и среднего бизнеса сводятся к устранению административных барьеров, упрощению порядка ведения бухгалтерского учета субъектами налоговой отчетности, что создает объективные предпосылки для формирования благоприятной предпринимательской среды.

Мировая практика показала, что франчайзинг является одним из эффективных способов развития бизнеса для фирм, уже добившихся успеха и желающих развиваться дальше. С другой стороны, франчайзинг - это неплохая возможность организовать собственное дело для предпринимателя с наименьшим риском банкротства.

Жизнь и практика современного развития мировой экономики подтверждают, что малое предпринимательство отображает исключительно важную роль в экономической и социальной жизни развитых стран, в частности США и ЕС (табл. 1.).

В отдельных сферах экономики малые предприятия доминируют. Так, их доля в оптовой торговле в 2011 г. составляет 86% валового продукта частного сектора, в сфере обслуживания - 81%, в строительстве - 80%, в финансовой сфере - 60%, в розничной торговле - 55%, в обрабатывающей промышленности - 21%.

Таблица 1.

Количество работников, чел.

США

ЕС

 

Все секторы экономики

Производство

Все секторы экономики

Производство

От 100

47

20

55

42

100-499

18

15

16

20

500 и более

35

65

29

38

На малые предприятия в 2010-2011 гг. приходится почти половина всех занятых в частном секторе: 12 млн. чел. в сфере обслуживания; 10,1 млн. чел. - в розничной торговле; 4,4 млн. чел. - в оптовой; в обрабатывающей промышленности занято 8 млн. чел.; в строительстве - 4,3 млн. чел.; на транспорте - 2 млн. чел.; в добывающей промышленности - 0,5 млн. чел.; в сельском хозяйстве - 0,8 млн. чел.; 3,2 млн. чел. было занято финансовой деятельностью (рис. 1.).

1,77% 7,06%

1,10% )

4,42%

9,49%

17,66%

26,49%

9,71%

22,30%

Сфера обслуживания Розничная торговля Оптовая торговля Оборонная промышленноять Строительсво Транспорт

угольная промышленность Сельское хозяйство Финансовая сфера

Рис. 1. Занятые в малом бизнесе в США по секторам, % [1]

Одна из основных тенденций мировой торговли - увеличение оборота крупных и средних торговых компаний. В таких условиях малому бизнесу становится все труднее конкурировать с крупными компаниями. В этой ситуации для поддержания жизнеспособности малого бизнеса одним из самых эффективных инструментов работы на рынке становится франчайзинг.

© Комисова М.М., Малова Т.И., 2012

Возросшая роль малого предпринимательства в странах ЕС и ОЭСР (Организация экономического сотрудничества и развития) привели к тому, что в большинстве развитых стран была признана необходимость разработки специальной политики, основными целями которой стали: развитие международной конкурентоспособности национальных малых предприятий, создание новых рабочих мест; экономический рост малых предприятий, привлечение иностранных компаний и инвестиций; модернизация производства; инновационная деятельность.

Рис 2. Распределение занятости в зависимости от размера предприятия в странах ЕС [1]

В большинстве стран - членов ЕС формулировка политики относительно малого и среднего предпринимательства является прерогативой органов государственной власти, а конкретные мероприятия реализуются на уровне региональной власти. Интерес региональной власти к поддержке малого предпринимательства особенно за последние годы увеличился. На рис. 2. представлено распределение занятости в зависимости от размера предприятия в странах ЕС.

Малые предприятия стали неотъемлемой частью экономики большинства промышленно-развитых стран. Они выполняют ряд важнейших социально-экономических функций, таких как обеспечение занятости, формирование конкурентной среды, поддержание инновационной активности, смягчение социального неравенства.

В настоящее время в странах ЕС насчитывается порядка 16 млн. предприятий, исключая сельскохозяйственный сектор. На них занято около 101 млн. человек.

В странах ЕС 99% предприятий имеют число занятых не более 250 человек. Более 90% от общего числа предприятий стран-членов ЕС (около 15 млн. единиц) очень маленькие. На каждом из них работает не более 10 человек.

Половина предприятий в ЕС являются «one-men businesses*, где работает только владелец и, возможно, некоторые члены его семьи. Еще 43% предприятий имеют число работающих не более 10 человек. В совокупности эти очень маленькие предприятия предоставляют треть рабочих мест в странах ЕС и обеспечивают четверть совокупного оборота.

Поле деятельности этих предприятий - строительство, торговля, бизнес-услуги. Более 70% работающих на таких предприятиях заняты в области торговли и предоставлении услуг.

Около 1,1 млн. предприятий имеют число работающих от 10 до 249 человек. Эти предприятия относятся к разряду малых и средних. Они предоставляют работу трети работающего населения и производят почти 40% от суммарного оборота.

Около 1 млн. предприятий относятся к категории малых (10-99 человек работающих). Они предоставляют около 119 млн. рабочих мест. В среднем, на одном предприятии этого класса работает 20 человек. Более половины всех работающих на малых предприятиях (55%) заняты в торговле и услугах. Остальные 45% занятого населения работают в строительстве и различных отраслях промышленности.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій