Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

В ендогенних умовах залізо концент­рується в ультраосновних і основних ма­гмах, асоціюючись з Сг, М^, Лі, Ті, У. При цьому формування власне залізору­дних родовищ пов'язано з породами ос­новного складу (габро, габро-норити, анортозити). У ході магматичної чи кри­сталізаційної диференціації в них утво­рюються великі скупчення титано-залізистих мінералів, що при малому вмісті ТіО2 (2-5%) використовуються як руди заліза, а з високотитанистих руд витягається також титан й іноді - вана­дій. Прикладами родовищ титанистих руд заліза є Качканарське на Уралі, Пу-дозьке в Карелії. У загальному світовому виробництві залізних руд частка проду­кції родовищ даної групи невелика. До магматичного більшість дослідників відносить родовище апатит-маг-нетитових руд Кіруна у Швеції та ін.

Помітну роль у балансі світових запа­сів й у видобутку (7%) відіграють родо­вища скарнові або контактово-метасоматичні, що залягають у прикон-тактовій зоні карбонатних осадових або ефузивно-осадових порід з інтруізями помірно-кислих гранітоїдів. Родовища характеризуються складним складом руд, у яких головним залізорудним мі­нералом є магнетит, у меншій кількості присутній гематит, нерудні мінерали представлені кальцитом, гранатами, епі­зованию специальных флюсов, уменьшает производительность плавки, удорожает процесс и ухудшает качество получаемого металла.

Скопление рудообразующих минералов и формирование месторождений железа происходит в различных условиях, в ходе различных геологических процессов. По­этому среди месторождений железа выде­ляются такие, которые в экономике железа играют большую роль (по запасам, добыче и перспективности).

В эндогенных условиях железо концен­трируется в ультраосновных и основных магмах, ассоциируясь с Сг, Л1, Т1, V. При этом формирование собственно же­лезорудных месторождений связано с по­родами основного состава (габбро, габбро-нориты, анортозиты). В ходе маг­матической или кристаллизационной диф­ференциации в них образуются крупные скопления титано-железистых минералов, которые при малых содержаниях ТЮ2 (2­5%) используются как руды железа, а из высокотитанистых руд извлекается также титан и иногда ванадий. Примерами место­рождений титанистых руд железа являются Качканарское на Урале, Пудожское в Каре­лии. В общем, мировом производстве же­лезных руд доля продукции месторождений данной группы невелика. К магматическим большинство исследователей относят ме­сторождение апатит-магнетито-вых руд Кируна в Швеции и др.

Заметную роль в балансе мировых за­пасов и в добыче (7%) играют месторож­дения скарновые или контактово-метасо-матические, залегающие в приконтактовой зоне карбонатных осадочных или эффузив-но-осадочных пород с интрузиями умерен­но-кислых гранитоидов. Месторождения характеризуются сложным составом руд, в которых главным железорудным минера­дотом, амфіболами та ін. Усе це назива­ється скарнами. На скарново-залізорудну мінералізацію в такі стадії процесу нерідко накладається сульфідна, що негативно позначається на якості руд, збільшуючи їх сірчастість. Однак руди родовищ цієї групи містять у сере­дньому 50% заліза (іноді до 67%). Рудні тіла є шаро- і лінзоподібні, а також скла-дногілчасті форми з розмірами до декі­лькох десятків метрів по потужності і до кілометра по простяганню.

Найбільше великими скарновими ро­довищами є гора Магнітна, гора Благо­дать та інші на Уралі, Соколовське, Сар-байське, Качарське та інші в Казахстані, Дашкесан на Кавкаіз, Тайгове та інші в Якутії. Великі родовища заліза в контак­тово-метасоматичних зонах відомі в США, Румунії, Марокко, Італії, Мексиці.

Серед гідротермальних родовищ залі­за виділяються: а) формація високо-тем­пературних гематит-магнетитових, маг-незитоферитових руд, яка пов'язана з трапами (Ангаро-Ілимська група родо­вищ у Сибіру), і б) формація середньо-низькотемпературних жильних і гніздо-подібних тіл сидеритових руд у мета-морфізованих карбонатних породах (Ба-кальське на Південному Уралі, Ерцберг в Австрії, Яворник у Югославії та ін.). Масштаби деяких із цих родовищ значні, якість руд висока, і вони протягом бага­тьох десятиліть служать джерелом заліз­них руд.

Екзогенні родовища заліза підрозділя­ються на кілька генетичних груп: осадо­ві морські, включаючи вулканогенно-осадового, осадові континентальні і ро­довища вивітрювання.

Осадові морські родовища відіграють в економіці руд заліза важливу роль. Найбільше   великими представниками лом является магнетит, в меньшем количе­стве присутствует гематит, нерудные мине­ралы представлены кальцитом, гранатами, эпидотом, амфиболами и др. Все это обыч­но называется скарнами. На скарново-желе-зорудную минерализацию в последующие стадии процесса нередко накладывается сульфидная, что отрицательно сказывается на качестве руд, увеличивая их сернистость. Однако руды месторождений этой группы содержат в среднем 50% железа (иногда до 67%). Рудные тела имеют пласто- и линзо­образную, а также сложноветвящиеся фор­мы с размерами до нескольких десятков метров по мощности и до километра по простиранию.

Наиболее крупными скарновыми ме­сторождениями являются гора Магнитная, гора Благодать и другие на Урале, Соколов­ское, Сарбайское, Качарское и другие в Ка­захстане, Дашкесан на Кавказе, Таёжное и другие в Якутии. Крупные месторождения железа в контактово-метасоматических зо­нах известны в США, Румынии, Марокко, Италии, Мексике.

Среди гидротермальных месторождений железа выделяются: а) формация высоко­температурных гематит-магнетитовых, магнезитоферритовых руд, связанная с траппами (Ангаро-Илимская группа место­рождений в Сибири), и б) формация средне-низкотемпературных жильных и гнездооб-разных тел сидеритовых руд в метаморфи-зованных карбонатных породах (Бакальское на Южном Урале, Эрцберг в Австрии, Яворник в Югославии и др.). Масштабы некоторых из этих месторождений значи­тельные, качество руд высокое, и они в те­чение многих десятилетий служат источни­ком железных руд.

Экзогенные месторождения железа подразделяются на несколько генетических групп: осадочные морские, включая вулка­даної групи родовищ є: поклади ооліто­вих сидерит-шамозит-лімонітових руд Керченського півострова (Україна), Ло­таринзького басейну, розташованого в основному на території Франції, частині у Німеччині, Люксембурзі і Бельгії; ша­мозитових - у Тюрінгії (Німеччина), Но­рмандії і Бретані (Франція) та ін.; оолі­тових гематитових руд - у Клінтоні (штат Алабама, США). Руди родовищ осадового морського генезису відрізня­ються підвищеним вмістом марганцю і відносяться до природно-легованих.

Осадові континентальні родовища сформувалися при нагромадженні осад­ків озерно-болотних і річкових фацій. Такі родовища Східно-Європейської платформи (Липецьке, Тульське та ін.) і Тургайської провінції (Лисаківське та ін.), п-ва Ютландії в Данії та ін.

Серед розсипових утворень варто на­звати прибережно-морські магнетит-іль-менітові з рутилом розсипи Австралії, Африки, Індії і Новій Зеландії.

Родовища вивітрювання за умовами формування, якості руд, форми заляган­ня і промислової цінності дуже різнома­нітні. Найбільшее значення мають по­клади залишкових руд, що виникли вна­слідок вилуговування нерудних мінера­лів з високозалізистих порід (Яковлівсь-ке та інші на Російській платформі), і залізисті латерити (Калум у Гвінеї, Ни-каро, Моа та ін. на Кубі). Менше значні родовища інфільтраційні (Алапаєвське на Уралі) і дрібні утворення залізних шляп у зонах окислювання колчеданних чи сидеритових родовищ.

Матаморфогенні родовища є найважли­вішими в балансі запасів і видобутку руд заліза. Вони залягають серед первинних осадових порід протерозою - архею, і під­далися регіональному метаморфізму. До ногенно-осадочные, осадочные континен­тальные и месторождения выветривания.

Осадочные морские месторождения иг­рают в экономике руд железа важную роль. Наиболее крупными представителями дан­ной группы месторождений являются: за­лежи оолитовых сидерит-шамозит-лимонитовых руд Керченского полуострова (Украина), Лотарингского бассейна, распо­ложенного в основном на территории Франции, частью в ФРГ, Люксембурге и Бельгии; шамозитовых - в Тюрингии (ФРГ), Нормандии и Бретани (Франция) и др.; оолитовых гематитовых руд - в Клин­тоне (штат Алабама, США). Руды месторо­ждений осадочного морского генезиса обычно отличаются повышенным содержа­нием марганца и относятся к природно-легированным.

Осадочные континентальные место­рождения сформировались при накоплении осадков озерно-болотных и речных фаций. Таковы месторождения Восточно­Европейской платформы (Липецкое, Туль­ское и др.) и Тургайской провинции (Лиса-ковское и др.), п-ва Ютландии в Дании и др.

Среди россыпных образований следует назвать прибрежно-морские магнетит-ильменитовые с рутилом россыпи Австра­лии, Африки, Индии и Новой Зеландии.

Месторождения выветривания по ус­ловиям формирования, качеству руд, фор­мам залегания и промышленной ценности весьма разнообразны. Наибольшее значение имеют залежи остаточных руд, возникших вследствие выщелачивания нерудных ми­нералов из высокожелезистых пород (Яков-левское и др. на Русской платформе), и же­лезистые латериты (Калум в Гвинее, Ника-ро, Моа и др. на Кубе). Менее значительны месторождения инфильтрационные (Алапа-евское на Урале) и мелкие образования же­лезных шляп в зонах окисления колчедан­цієї групи відносяться родовища залізистих кварцитів Кривого Рогу, Приазов'я, Курсь­кої магнітної аномалії, Оленегорське (Коль-ський півострів), Карсакпайське (Казах­стан), Малохинганське й Усурійське (Дале­кий Схід). Всесвітньо відомі родовища ра­йону Хамерслі в Австралії, оз.Верхнього в США, штатів Бихар, Орисса та інших в Ін­дії, провінції Минас-Жейрас у Бразилії, а та­кож у Південній Африці, Канаді, КНР та ін.

До метаморфогенних відносяться де­які родовища, що утворилися в прикон-тактових зонах інтрузивів під впливом теплового потоку без привнесення залі­за, наприклад Холзунське на Алтаї.

Розглянемо деякі родовища заліза різ­них промислово-генетичних груп.

Качканарське і Гусевогорське родо­вища титано-магнетитових руд знахо­дяться на східному схилі Північного Уралу. У районі просліджується інтруізя диференційованих порід основного скла­ду (мал.3.1). Рудна мінералізація конце­нтрується головним чином у піро-ксенітах, у меншій мірі в габро і плагіок-лазах у вигляді вкрапленості з поступо­вими переходами до вміщуючіх порід. Границі кондиційних рудних тіл визна­чаються за даними випробування. У складі руд головну роль відіграють іль­меніт, титано-магнетит, магнетит і міне­рали габро-піроксенітів. Руди характери­зуються порівняно невисоким вмістом заліза (14-34%), від 2 до 0,8% титану і невеликою кількістю У205. Незважаючи на бідність руд і досить складну техно­логію їхньої обробки, родовища інтен­сивно освоюються. Завдяки значним розмірам, близькості до центрів металу­ргійної промисловості і можливості най­більше дешевого відкритого способу розробки із широким застосуванням ме­ханізації   використання   руд родовищ ных или сидеритовых месторождений.

Метаморфогенные месторождения яв­ляются важнейшими в балансе запасов и добыче руд железа. Они залегают среди по­род протерозоя - архея, подвергшихся ре­гиональному метаморфизму. К этой группе относятся месторождения железистых кварцитов Кривого Рога, Приазовья, Кур­ской магнитной аномалии, Оленегорское (Кольский полуостров), Карсакпайское (Ка­захстан), Малохинганское и Уссурийское (Дальний Восток). Всемирно известны ме­сторождения района Хамерсли в Австра­лии, оз. Верхнего в США, штатов Бихар, Орисса и других в Индии, провинции Ми-нас-Жерайс в Бразилии, а также в Южной Африке, Канаде, КНР и др. К метаморфо-генным относятся некоторые месторожде­ния, образовавшиеся в приконтактовых зо­нах интрузивов под воздействием теплового потока без привноса железа, например Хол-зунское на Алтае.

Рассмотрим некоторые месторождения железа различных промышленно-генети-ческих групп.

Качканарское и Гусевогорское место­рождения титано-магнетитовых руд на­ходятся на восточном склоне Северного Урала. В районе прослеживается интрузия высокодифференцированных пород основ­ного состава (рис.3.1). Рудная ми­нерализация концентрируется главным об­разом в пироксенитах, в меньшей степени в габбро и плагиоклазах в виде вкрапленно­сти с постепенными переходами к вме­щающим породам. Границы кондиционных рудных тел определяются по данным опро­бования. В составе руд главную роль игра­ют ильменит, титано-магнетит, магнетит и минералы габбро-пироксенитов. Руды ха­рактеризуются сравнительно невысоким содержанием железа (14-34%), от 2 до 0,8% титана и небольшим количеством У205. Не­сьогодні стало рентабельним.

смотря на бедность руд и довольно слож­ную технологию их обработки, месторож­дения интенсивно осваиваются. Благодаря значительным размерам, близости к цен­трам металлургической промышленности и возможности наиболее дешевого открытого способа разработки с широким применени­ем механизации использование руд место­рождений в настоящее время стало рента­бельным.

Мал. 3.1. Схема геологічної будівлі Гусевогорського і Качканарського родовищ (по З.В.Рупасовой): 1, 2 - інтрузивні породи (1-піроксенити; 2-габро); 3 - ефузиви силура (порфірити, амфіболіти); 4 - рудні поклади; 5 - сучасні алювіальні відкладення. Рис. 3.1. Схема геологического строения Гусевогорского и Качканарского месторождений

(по З.В.Рупасовой):

1, 2 - интрузивные породы (1-пироксениты; 2-габбро); 3 - эффузивы силура (порфириты, амфибо­литы); 4 - рудные залежи; 5 - современные аллювиальные отложения.

Серед контактово-метасоматичних ро­довищ найбільше відомі Магнітогорське на Уралі і Кустанайської групи в Казах­стані.

Магнітогорське родовище знаходиться на Південному Уралі. На його баіз ство-

Среди контактово-метасоматических месторождений наиболее известны Маг­нитогорское на Урале и Кустанайской группы в Казахстане.

Магнитогорское месторождение нахо­дится на Южном Урале. На его базе соз­рений потужний металургійний комбінат та місто Магнітогорськ. Родовище скла­дене осадовими породами, серед яких за­лягають вапняки девону і нижнього кар­бону, що досягають потужності 200м. Ця товща прорвана інтруізями гранітоїдних порід підвищеної лужності герцинського віку. У контактовій зоні вапняки майже цілком перетворені в скарни, що вклю­чають гніздо-, лінзо- і пластоподібні тіла вкраплених і суцільних магнетитових руд. Системою пострудних розривів ро­довище розбите на кілька блоків. Голо­вний поклад, що виходить на поверхню, потужністю до 70м і довжиною майже 3000м розроблявся кар'єрами. Вміст залі­за в суцільних рудах складає 52-67%, у вкраплених - 25-50%. Родовище детальне вивчене академіком А.Н. Заварицьким, який розробив теорію контактово-мета­соматичного рудоутворення в 1923-1927рр.

Родовища Кустанайської групи (Со-коловське, Сарбайське, Качарське), роз­ташовані в межах зони Тургайського прогину довжиною близько 500км. Рудні тіла родовищ залягають на глибині в то­вщі ефузивно-осадових порід нижнього карбону в зонах контакту з герцинськими інтруізями діоритового, гранодіоритівого і сієнітового складу, іноді на значному віддаленні від контакту чи в ендоконтакті в самих інтрузіях (мал. 3.2).

Поклади мають шароподібну форму. Найбільше великі з них просліджуються по простяганню до 3800 м і по падінню на глибину понад 1200 м при потужності кілька десятків метрів. Для розвіданих родовищ характерне переверствування суцільних магнетитових руд, зруднілих скарнів (вкраплених руд) і роговиків. Су­цільні руди містять 52-58% заліза, 0,36­0,46% сірки і 0,07-0,28% фосфору. У дан мощный металлургический комби­нат, вырос город Магнитогорск. Место­рождение сложено осадочными порода­ми, среди которых залегают известняки девона и нижнего карбона, достигающие мощности 200м. Эта толща прорвана ин­трузиями гранитоидных пород повышен­ной щелочности герцинского возраста. В контактовой зоне известняки почти пол­ностью превращены в скарны, включаю­щие гнездо-, линзо- и пластообразные тела вкрапленных и сплошных магнети-товых руд. Системой пострудных разры­вов месторождение разбито на несколько блоков. Главная залежь, выходящая на поверхность, мощностью до 70м и про­тяженностью почти 3000м разрабатыва­лась карьерами. Содержание железа в сплошных рудах составляет 52-67%, во вкрапленных - 25-50%. Месторождение детально изучено академиком

А.Н.Заварицким, разработавшим теорию контактово-метасоматического рудообра-зования в 1923-1927г.

Месторождения Кустанайской груп­пы (Соколовское, Сарбайское, Ка-чарское), расположенные в пределах зо­ны Тургайского прогиба протяженностью около 500км. Рудные тела месторо­ждений залегают на глубине в толще эф-фузивно-осадочных пород нижнего кар­бона в зонах контакта с герцинскими ин­трузиями диоритового, гранодиоритового и сиенитового состава, иногда на значи­тельном удалении от контакта или в эн-доконтакте в самих интрузиях (рис.3.2).

Залежи имеют пластообразную форму. Наиболее крупные из них прослеживаются по простиранию до 3800м и по падению на глубину свыше 1200м при мощности не­сколько десятков метров. Для разведанных месторождений характерно переслаивание сплошных магнетитовых руд, оруденелыхвкраплених рудах вміст заліза колива­ється від 38 до 41%, сірки - від 0,32 до 3,74% і фосфору - від 0,13 до 0,17%. У лежачому боці рудних покладів Сарбай-ського родовища розвинуті колчеданні руди (середній вміст заліза 35%, сірки 19%). Для цих руд характерний підвище­ний вміст цинку, миш'яку і кобальту.

скарнов (вкрапленных руд) и роговиков. Сплошные руды содержат 52-58% железа, 0,36-0,46% серы и 0,07-0,28% фосфора. Во вкрапленных рудах содержание железа ко­леблется от 38 до 41%, серы - от 0,32 до 3,74% и фосфора - от 0,13 до 0,17%. В ле­жачем боку рудных залежей Сарбайского месторождения развиты колчеданные руды (среднее содержание железа 35%, серы 19%). Для этих руд характерно повышенное содержание цинка, мышьяка и кобальта.

Мал. 3.2. Геологічний розріз Сарбайського родовища (по Г.С.Поротову): 1 - вапняки; 2 - туфіти; 3 - вулканічні туфи; 4 - вулканічні брекчії; 5 - діорити; 6 - гранатові скарни; 7 - піроксенові скарни; 8 - епідот-актинолітові породи; 9 - мезозойсько-кайнозойські нерозчленова-ні відкладення; 10 - древня кора вивітрювання; 11 - піроксен-скаполитові породи; 12 - піроксен-альбітові породи; 13 - суцільні багаті магнетитові руди; 14 - розривні порушення. Рис. 3.2. Геологический разрез Сарбайского месторождения (по Г.С.Портову): 1 - известняки; 2 - туффиты; 3 - вулканические туфы; 4 - вулканические брекчии; 5 - диориты; 6 - гранатовые скарны; 7 - пироксеновые скарны; 8 - эпидот-актинолитовые породы; 9 - мезозой-ско-кайнозойские отложения нерасчлененные; 10 - древняя кора выветривания; 11 - пироксен-скаполитовые породы; 12 - пироксен-альбитовые породы; 13 - сплошные богатые магнетитовые

руды; 14 - разрывные нарушения.

Розробка руд Соколовського, Сарбай-ського і Качарського родовищ відбува­ється відкритим способом. Родовища розташовані порівняно близько до мета­лургійних підприємств і служить одним з найважливіших джерел залізних руд.

Разработка руд Соколовского, Сарбай-ского и Качарского месторождений про­изводится открытым способом. Место­рождения расположены сравнительно близ­ко к металлургическим предприятиям и яв­ляются одним из важнейших источников

З гідротермальних родовищ відомі Коршуновське високотемпературне, Ба-кальське низькотемпературне, родовище Ерцберг в Австрії та інші.

Коршуновське родовище розташоване в межиріччі Ангари й Іліму (Ангаро-Ілім-ський рудний район), у південно-західній частині Сибірської платформи. Зруде-ніння локалізоване в туфобрекчіях і ула­мковому матеріалі порід осадового чохла, що заповнює так називану трубку вибу­ху, що прориває усі відкладення ни­жнього палеозою. Стінки трубки круто падають, утворюючи воронкоподібну структуру (мал. 3.3).

железных руд.

Из гидротермальных месторождений из­вестны Коршуновское высокотемпера­турное, Бакальское низкотемпературное, а также месторождение Эрцберг в Австрии и

другие.

Коршуновское месторождение распо­ложено в междуречье Ангары и Илима (Ан-гаро-Илимский рудный район), в юго-западной части Сибирской платформы. Оруденение локализовано в туфобрекчиях и обломочном материале пород осадочного чехла, заполняющем так называемую труб­ку взрыва, которая прорывает все отложе­ния нижнего палеозоя. Стенки трубки круто падают, образуя воронкообразную структу­ру (рис.3.3).

Мал. 3.3. Геологічний розріз Коршуновського родовища (по М.К. Іващенко і В.П. Корабельникової): 1 - четвертинні відкладення; 2 - околорудні метасоматити; 3 - породи нижньомамирської світи; 4 -породи устькутської світи; 5 - магнетитові руди вкрапленої і брекчієвидної текстури; 6 - метасома­тичні магнетитові руди; 7 - тектонічні порушення; 8 - еруптивний контакт трубки вибуху. Рис. 3.3. Геологический разрез Коршуновского месторождения (по М.К.Иващенко и В.П.Корабельниковой): 1 - четвертичные отложения; 2 - околорудные метасоматиты; 3 - породы нижнемамырской свиты; 4 - породы устькутской свиты; 5 - магнетитовые руды вкрапленной и брекчиевидной текстуры; 6 -метасоматические магнетитовые руды; 7 - тектонические нарушения; 8 - эруптивный контакт - трубки взрыва.

Рудні тіла мають складну будову. Ви­діляються пласто-, штоко- і трубоподібні гілчасті тіла, які у сукупності утворють єдиний рудний поклад з різною якістю руд. У цілому форма й умови залягання цього покладу контролюються обрисами трубки вибуху. Головним рудним міне­ралом є магномагнетит [(Mg,Fe)-Fe203], зустрічається також гематит. Найбільше розповсюджені руди - вкраплені і брек-чиєвидні, пов'язані з вміщуючім матеріа­лом поступовими переходами. У рудах міститься в середньому (у мас. %): Fe-34,4, Si02-15, CaO-1,4, MgO-6,5, P-0,2 і S-0,25.

Навколорудні метасоматити виникли внаслідок гідротермальної переробки осадових порід. Найбільш інтенсивно процес метасоматичних перетворень про­явився в уламковому матеріалі, що запо­внює трубку, у меншому ступені - в по­родах, що розсікаються трубкою.

Бакальське родовище складене осадо-во-метаморфізованими породами верх­нього протерозою, представленими вап­няками які чергуються, і доломітами, ме­ргелями, глинистими, пісково-глинис­тими сланцями і пісковиками. У межах рудного поля виявлена велика кількість даєк і шароподібних тіл діабазів і габро-діабазів. Зруденіння концентрується в пластах карбонатних порід, що утворю­ють кілька ярусів. У пластах спостеріга­ються значні коливання мінерального складу і вмісту заліза, що відображають первинні неоднорідності вапняків. Рудні тіла мають шаро-, лінзоподібну і гніздову форму. Всього відомо більше 200 рудних тіл. Найбільше великі пластоподібні по­клади займають площу 1,5-2км при по­тужності 80м. Рудне поле розбите серією крутопадаючих розривів на низку вели­ких блоків, що одержали назви самостій-

Рудные тела имеют сложное строение. Выделяются пласто-, штоко- и трубооб-разные ветвящиеся тела, в совокупности образующие единую рудную залежь с раз­личным качеством руд. В целом форма и условия залегания этой залежи контроли­руются очертаниями трубки взрыва. Глав­ным рудным минералом является магно-магнетит [(М^е)^е2О3], встречается также гематит. Наиболее распространенные руды - вкрапленные и брекчиевидные, связанные с вмещающим материалом постепенными переходами. В рудах содержится в среднем (в мас.%): Fe-34,4, БЮ2-15, СаО-1,4, М§0-6,5, Р-0,2 и Б-0,25.

Околорудные метасоматигы возникли в результате гидротермальной переработки осадочных пород. Наиболее интенсивно процесс метасоматических преобразований проявился в обломочном материале, запол­няющем трубку, в меньшей степени в поро­дах, рассекаемых трубкой.

Бакальское месторождение сложено осадочно-метаморфизованными породами верхнего протерозоя, представленными че­редующимися известняками и доломитами, мергелями, глинистыми, песчано-глинис-тыми сланцами и песчаниками. В пределах рудного поля выявлено большое количество даек и пластообразных тел диабазов и габб­ро-диабазов. Оруденение концентрируется в пластах карбонатных пород, образуя не­сколько ярусов. В пластах наблюдаются значительные колебания минерального со­става и содержания железа, отражающие первичные неоднородности известняков. Рудные тела имеют пласто-, линзообразную и гнездовую форму. Всего известно более 200 рудных тел. Наиболее крупные пласто-образные залежи занимают площадь 1,5­2км при мощности 80м. Рудное поле раз­бито серией крутопадающих разрывов на ряд крупных блоков, получивших названияних родовищ. Деякі дослідники відносять Бакальське родовище до первинно осадо­вого.

Основним рудним мінералом Бакаль-ського родовища є сидероплезит (БеСОз-М§СОз), нерудна частина пред­ставлена доломітом, анкеритом і бари­том. У рудах міститься: Бе- від 23 до 37,5%, М§0-7,5-13,8, СаО-до 3,3, БІО2-1,5-7,0, Р- до 0,026 і Б- до 0,8%. Родови­ще інтенсивно розробляється відкритим і підземним способами.

Родовище Ерцберг в Австрії - одне з дуже важливих залізорудних родовищ сидерит-анкеритових руд метасоматич­ного утворення. Потужний блок девонсь­ких вапняків, перекритий Верфенськими шарами, перетворений у сидерит майже на 1000м по вертикалі. Родовище розроб­ляється відкритим (70 уступів) і підзем­ним способами. Незважаючи на трива­лість експлуатації, запаси руди оціню­ються в кілька сотень мільйонів тонн при середньому вмісті заліза в сирій руді бли­зько 35%.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини