Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 13

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Осадові морські залізорудні родовища розташовані на Керченському півострові (Україна), у Західній Європі та інших мі­сцях. Родовища Лотарингі-Люксембургу відносяться до відкладень юрського віку (нижній доггер). Рудні поклади шаропо-дібної форми потужністю 3-9м залягають згідно з породами, що вміщують, утво­рюючи 8-10 рудних горизонтів. Знизу ви­діляються так звані зелені поклади (із кварцом і піритом), чорні, коричневі і сірі (переважно вапняковисті руди), жовті і червоні. Загальна потужність залізоруд­ної товщі від 25-30 до 50м. Руди містять у середньому 30-40% заліза, до 0,8% фос­фору і 18% оксиду кальцію із співвідно­шенням СаО: БІО2, рівним 1,4:1. Завдяки цьому при плавці не вимагаються флюсо­самостоятельных месторождений. Некото­рые исследователи относят Бакальское ме­сторождение к первично осадочным.

Основным рудным минералом Бакаль-ского месторождения является сидероп-лезит ^еСОз-М§СОз), нерудная часть представлена доломитом, анкеритом и ба­ритом. В рудах содержится: Fe- от 23 до 37,5%, М§0-7,5-13,8, СаО- до 3,3, &02-1,5-7,0, Р- до 0,026 и Б- до 0,8%. Ме­сторождение интенсивно разрабатывается открытым и подземным способами.

Месторождение Эрцберг в Австрии -одно из очень важных железорудных ме­сторождений сидерит-анкеритовых руд ме-тасоматического образования. Мощный блок девонских известняков, перекрытый Верфенскими слоями, превращен в сидерит почти на 1000м по вертикали. Месторожде­ние разрабатывается открытым (70 уступов) и подземным способами. Несмотря на дли­тельность эксплуатации, запасы руды оце­ниваются в несколько сотен миллионов тонн при среднем содержании железа в сы­рой руде около 35%.

Осадочные морские железорудные ме­сторождения расположены на Керченском полуострове (Украина), в Западной Европе и других местах. Месторождения Лотарин­гии-Люксембурга приурочены к отложени­ям юрского возраста (нижний доггер). Руд­ные залежи пластообразной формы мощно­стью 3-9м залегают согласно с вмещающи­ми породами, образуя 8-10 рудных горизон­тов. Снизу вверх выделяются так называе­мые зеленая залежь (с кварцем и пиритом), черная, коричневая и серая (преимущест­венно известковистые руды), желтая и красная. Общая мощность железорудной толщи от 25-30 до 50м. Руды содержат в среднем 30-40% железа, до 0,8% фосфора и 18% оксида кальция с соотношением СаО: БЮ2, равным 1,4:1. Благодаря этому приві матеріали, і руди одержали назву са­моплавких.

Родовища інтенсивно розробляються переважно відкритим способом. Загальні запаси складають приблизно 10 млрд. т.

Керченські родовища знаходяться на півострові тієї ж назви. Зруденіння тут у вигляді шароподібних покладів належать до осадочних утворень кіммерійського (Ы) віку, що заповнює великі брахісинк-лінальні структури - мульди (мал. 3.4). Деякі рудні тіла пов'язані з компенсацій­ними прогинами в зоні розвитку грязьо­вих вулканів.

плавке не требуются флюсовые материалы, и руды получили название самоплавких.

Месторождения интенсивно разраба­тываются преимущественно открытым спо­собом. Общие запасы составляют примерно 10 млрд. т.

Керченские месторождения находятся на полуострове того же названия. Оруде-нение здесь в виде пластообразных залежей приурочено к осадочным образованиям киммерийского возраста (верхний отдел неогеновой системы), заполняющим круп­ные брахисинклинальные структуры -мульды (рис.3.4). Некоторые рудные тела связаны с компенсационными прогибами в зоне развития грязевых вулканов.

Мал. 3.4. Схематичний геологічний розріз через Ельтиген-Ортельску і Камиш-Бурунську мульди

Керченського родовища: 1 - надрудні і верхньокімерійські відкладення (глини і піски); 2 - рудні прошарки; 3 - нижньокімерійські відкладення (глини, черепашник); 4 - понтический вапняк (черепашник),

вугілля, піски; 5 - меотис (глини, мергелі, піски); 6 - сарматські відкладення. Рис. 3.4. Схематический геологический разрез через Эльтиген-Ортельскую и Камыш-Брунскую

мульды Керченского месторождения: 1 - надрудные и верхнекиммерийские отложения (глины и пески); 2 - рудные слои; 3 - нижнекиммерийские отложения (глины, ракушечник); 4 - понтический известняк (ракушеч­ник), угли, пески; 5 - мэотис (глины, мергели, пески); 6 - сарматские отложения.

У всіх мульдах і прогинах рудний шар підстилається вапняками понтичеського ярусу або глинами нижнекімерійського віку і перекривається глинами або алев­ролітами верхньокімерійського під'ярусу. У плані всі родовища мають овальну фо­рму з розмірами осей від одиниць до пе­рших десятків кілометрів. Потужність рудного шару коливається від 0,5-2м у крайових частинах мульд до 25-40м у

Во всех мульдах и прогибах рудный пласт подстилается известняками понти-ческого яруса или глинами нижнекимме­рийского возраста и перекрывается глинами или алевролитами верхнекиммерийского подъяруса. В плане все месторождения имеют овальную форму с размерами осей от единиц до первых десятков километров. Мощность рудного пласта колеблется от 0,5-2м в краевых частях мульд до 25-40м вцентральних, де глибина їхнього заля­гання досягає 140-180м. У центральних частинах мульд переважають гідросилі-катні і гідроокісні руди з великою кількі­стю карбонатів. Цей різновид руд, що відрізняється зелено-бурим кольором, одержав назву тютюнових руд. За техно­логічними властивостями ці руди мало­придатні для використання. В окисних умовах у крайових частинах мульд тю­тюнові руди перетворюються в гідрооки-сли, які називаються коричневими. Останні складають основну масу конди­ційних руд. У них міститься (у мас. %). Бе-37,7, МпО-3, БІ02-18, СаО-1,75, М2О3-5, Р-1,0, Б-0,07, Лб-0,13.

Лисаковське родовище знаходиться в Кустанайській області Казахстану. Оолі­тові гідрогетитові та гідрогетит-хлори-тові руди відносяться до середньооліго-ценових річкових і озерних відкладень. Руди і вміщуючі породи місцями зцемен­товані гідрооксидами заліза, сидеритом і кальцитом. Оолітові руди утворюють чи­сленні лінзо- і пластоподібні поклади до­вжиною в кілька кілометрів при ширині сотні метрів. Загальна потужність рудо­носних товщ 25-35м. У рудах міститься (у мас. %). Бе-34-42, Р-0,5, Б-0,02-0,05. Запаси руд перевищують 1 млрд. т. Родо­вище розробляється відкритим способом з попереднім дренуванням ґрунтових і підземних вод

У метаморфізованих родовищах типу криворізьких зосереджені величезні за­паси залізних руд (приблизно половина всіх розвіданих світових). Зруденіння в цих родовищах концентрується в залізис­тих кварцитах (джеспілітах, таконітах, ітабіритах). Формування залізистих квар­цитів відбувалося в усьому світі на вели­чезних територіях в архею (Південно­Африканський,   Китайська, Австралій­центральных, где глубина их залегания дос­тигает 140-180м. В центральных частях мульд преобладают гидросиликатные и гидроокисные руды с большим количест­вом карбонатов. Эта разновидность руд, отличающаяся зелено-бурым цветом, полу­чила название табачных руд. По технологи­ческим свойствам эти руды малопригодны для использования. В окислительных усло­виях в краевых частях мульд табачные руды превращаются в гидроокислы, называемые коричневыми. Последние составляют ос­новную массу кондиционных руд. В них содержится (в мас.%). Fe-37,7, МпО-3, БЮ2-18, СаО-1,75, А12О3-5, Р-1,0, Б-0,07, Аз-0,13.

Лисаковское месторождение находится в Кустанайской области Казахстана. Ооли­товые гидрогетитовые н гидрогетит-хлоритовые руды приурочены к среднеоли-гоценовым речным и озерным отложениям. Руды и вмещающие породы местами сце­ментированы гидрооксидами железа, сиде­ритом и кальцитом. Оолитовые руды обра­зуют многочисленные линзо- и пластооб-разные залежи длиной в несколько кило­метров при ширине сотни метров. Общая мощность рудоносных толщ 25-35м. В ру­дах содержится (в мас.%). Fe-34^42, Р-0,5, Б-0,02-Ю,05. Запасы руд превышают 1 млрд. т. Месторождение разрабатывается открытым способом с предварительным дренированием грунтовых и подземных вод

В метаморфизованных месторожде­ниях типа криворожских сосредоточены огромные запасы железных руд (примерно половина всех разведанных мировых). Ору-денение в этих месторождениях концентри­руется в железистых кварцитах (джеспили­тах, таконитах, итабиритах). Формирование железистых кварцитов происходило во всем мире на огромных территориях в архее (Южно-Африканская, Китайская, Австра­лийская, Индийская платформы) и в проте­ська, Індійська платформи) і в протерозої (Російська, Північно-Американська і Пі­вденно-Африканська платформи). Залізи­сті кварцити збереглися в глибоких син­клінальних структурах, що представля­ють собою релікти докембрійських гео­синкліналей. Вони просліджуються по простяганню на десятки і сотні кіломет­рів, зберігаючи рудоносність. Крім ква­рцу, магнетиту і гематиту в кварцитах у невеликих кількостях містяться амфі­боли, піроксени, карбонати (іноді сиде­рит). Співвідношення вмісту мінералів заліза і кварцу, що визначають якісну ха­рактеристику руд, є різними. Доцільно переробляти залізисті кварцити із серед­нім вмістом заліза близько 30%, після збагачення виходить концентрат, що міс­тить більше 63% заліза.

Криворізький залізорудний басейн ви­тягнутий у меридіональному напрямі протягом близько 100км вздовж р. Інгу­лець і її притоки Саксагані і Жовтої. У фундаменті басейну розташовуються ар­хейські гнейси, кристалічні сланці та інші породи, на яких залягають протерозой­ські геосинклінальні утворення криворі­зької серії. Вони поділяються на три від­діли: нижній - зелених сланців з арко­зами, кварцитами і філітами; середній (рудоносний) - залізисто-кварцитовий з дев'ятьма їх горизонтами і сланцевий; верхній - кварцито-пісковико-сланцевий з лінзами мармуризованих вапняків. Кри­ворізька серія утворює складний синклі­норій із крутим падінням крил синкліна­льних і антиклінальних складок (мал. 3.5). Тектонічними дислокаціями в межах басейну відособлені (з півдня на північ) Інгулецька, Саксаганська і Первомайсь-ко-Жовторіченські рудоносні структури, де здійснюється видобуток залізистих кварцитів у кар'єрах глибиною близько розое (Русская, Северо-Американская и Южно-Африканская платформа). Желези­стые кварциты сохранились в глубоких синклинальных структурах, представляю­щих собой реликты докембрийских гео­синклиналей. Они прослеживаются по про­стиранию на десятки и сотни километров, сохраняя рудоносность. Кроме кварца, маг­нетита и гематита в кварцитах в небольших количествах содержатся амфиболы, пирок-сены, карбонаты (иногда сидерит). Соот­ношение содержания минералов железа и кварца, определяющих качественную ха­рактеристику руд, различно. Целесообразно перерабатывать железистые кварциты со средним содержанием железа около 30%, после обогащения получается концентрат, содержащий более 63% железа.

Криворожский железорудный бассейн вытянут в меридиональном направлении на протяжении около 100км вдоль р. Ингулец и ее притоков Саксагании и Желтой. В осно­вании бассейна располагаются архейские гнейсы, кристаллические сланцы, и другие породы на которых залегают протерозой­ские геосинклинальные образования криво­рожской серии. Они делятся на три отдела: нижний - зеленых сланцев с аркозами, кварцитами и филлитами; средний (рудо­носный) - железисто-кварцитовый с девя­тью их горизонтами и сланцевый; верхний -кварцито-песчанико-сланцевый с линзами мраморизованных известняков. Криворож­ская серия образует сложный синклинорий с крутым падением крыльев синклинальных и антиклинальных складок (рис. 3.5). Тек­тоническими дислокациями в пределах бас­сейна обособлены (с юга на север) Ингу-лецкая, Саксаганская и Первомайско-Желтореченская рудоносные структуры, где производится добыча железистых квар­цитов в карьерах глубиной около 300м и богатых железных руд шахтами глубиной

300м і багатих залізних руд шахтами гли­биною нижче 1000м. Серед залізистих кварцитів основне залягання мають маг­нетитові і магнетит-гематитові різновиди. Поклади багатих залізних руд з високим вмістом заліза (54-64%) і малою кількіс­тю шкідливих домішок (сірки-0,03-0,15%, фосфору-0,04-0,28%) утворилися внаслідок перерозподілу заліза та вилу­говування кремнезему. Вони відносяться до тектонічно найбільше порушених ді­лянок і мають переважно стовбуваті фо­рми мінливої конфігурації з різними роз­мірами поперечних перерізів. Запаси ба­гатих руд басейну оцінюються в 182млр.т при середньому вмісті заліза 56,7%, а за­лізистих кварцитів - 18млр.т з 34,3%.

ниже 1000м. Среди железистых кварцитов основное залегание имеют магнетитовые и магнетит-гематитовые разности. Залежи богатых железных руд с высоким содержа­нием железа (54-64%) и малым количест­вом вредных примесей (серы-0,03-0,15%, фосфора-0,04-0,28%) образовались вслед­ствие перераспределения железа и выщела­чивания кремнезема. Они приурочены обычно к тектонически наиболее нарушен­ным участкам и имеют преимущественно столбообразные формы изменчивой конфи­гурации с различными размерами попереч­ных сечений. Запасы богатых руд бассейна оцениваются в 182млр.т при среднем со­держании железа 56,7%, а железистых кварцитов - 18млр.т с 34,3%.

Мал. 3.5. Тектонічна будова Криворізького синклінорія (по Я.Н.Бєлєвцеву): 1 - саксаганські плагіограніти; 2 - амфіболіти; 3 - нижня криворізька серія; 4 - карбонат-тальковий горизонт; 5 - залізорудні горизонти середньої серії; 6 - сланці середньої серії; 7 - верхня криворізь­ка серія; 8 - тектонічні розриви; 9 - кіровоградські мікроклін-плагіоклазові граніти. Головні синклі­налі й антикліналі: I - Тарапако-Лихманівська антикліналь; II - Західно-Інгулецька синкліналь;

III - Східно-Інгулецька синкліналь; IV - Саксаганська антикліналь; V - Саксаганська синкліналь;

VI - Лихманівська синкліналь; VII - Інгулецька антикліналь. Рис. 3.5. Тектоническое строение Криворожского синклинория (по Я.Н.Белевцеву): 1 - саксаганские плагиограниты; 2 - амфиболиты; 3 - нижняя криворожская серия; 4 - карбонат-тальковый горизонт; 5 - железорудные горизонты средней серии; 6 - сланцы средней серии; 7 - верхняя криворожская серия; 8 - тектонические разрывы; 9 - кировоградские микроклин-плагиоклазовые граниты. Главные синклинали и антиклинали: I - Тарапако-Лихмановская антиклиналь; II - Западно-Ингулецкая синклиналь; III - Восточно-Ингулецкая синклиналь;

IV - Саксаганская антиклиналь; V - Саксаганская синклиналь; VI - Лихмановская синклиналь;

VII - Ингулецкая антиклиналь.

На північному продовженні Криворі­зького басейну розташовується Кремен­чуцький залізорудний район, де також здійснюється видобуток залізних руд.

У межах Приазовського блоку Україн­ського щита в 60 рр. ХХст. були виявлені серед докембрійських метаморфічних порід великі родовища піроксен-магнети-тових кварцитів із промисловими запа­сами (більше 2 млр.т) залізних руд (Ма­ріупольське залізорудне родовище в Цен­тральному Приазов'ї і родовища Корсак-Могила, Куксунгур, Васинівське та інші в Західному Приазов'ї). Маріупольське ро­довище знаходиться в 20км від металур­гійних заводів Азовсталь та інших у місті Маріуполі, з його руд можна одержати високоякісні концентрати із вмістом за­ліза до 71,4%, придатні для порошкової металургії.

3.2.3. Марганець

Здатність двоокису марганцю освіт­лювати скло була відома ще в I ст., вико­ристання марганцевих руд для виготов­лення фарб і медичних препаратів поча­лося наприкінці XVII ст. Металевий мар­ганець був отриманий у 1807р. і став ши­роко застосовуватися в другій половині XIX ст. у зв'язку з розвитком металургій­ної промисловості, тому що додавання марганцю до заліза і стали істотно під­вищує їхню в'язкість, ковкість і твердість, а в доменному виробництві марганець сприяє обессеруванню руд, розріджує шлаки і прискорює процес плавки. Мар-ганецьвміщуючі бронзи, латуні та інші сплави, які містять марганець мають під­вищену міцність, антикороізйні та інші цінні властивості. Родовища марганцевих руд відомі більше, ніж у 40 країнах світу, але більшість внаслідок малих розмірів,

На северном продолжении Криворож­ского бассейна располагается Кременчуг­ский железорудный район, где также про­изводится добыча железных руд.

В пределах Приазовского блока Укра­инского щита в 60х годах ХХв. были вы­явлены среди докембрийских метамор­фических пород крупные месторождения пироксен-магнетитовых кварцитов с про­мышленными запасами (более 2млр.т) же­лезных руд (Мариупольское железорудное месторождение в Центральном Приазовье и месторождения Корсак-Могила, Куксунгур, Васиновское и другие в Западном Приазо­вье). Мариупольское месторождение нахо­дится в 20км от металлургических заводов Азовсталь и других в городе Мариуполе, из его руд можно получить высококачествен­ные концентраты с содержанием железа до 71,4%, пригодные для порошковой ме­таллургии.

3.2.3. Марганец

Способность двуокиси марганца ос­ветлять стекло была известна еще в 1 веке, использование марганцевых руд для изго­товления красок и медицинских препаратов началось в конце ХУПв. Металлический марганец был получен в 1807г. и стал ши­роко применяться во второй половине ХГХв. в связи с развитием металлургиче­ской промышленности, так как добавка марганца к железу и стали существенно по­вышает их вязкость, ковкость и твердость, а в доменном производстве марганец способ­ствует обессериванию руд, разжижает шла­ки и ускоряет процесс плавки. Марганецсо-держащие бронзы, латуни и другие сплавы имеют повышенную прочность, антикорро­зионные и другие ценные свойства. Место­рождения марганцевых руд известны более, чем в 40 странах мира, но большинство вследствие малых размеров или низкогонизької якості руд мають різко другоря­дне промислове значення. Загальносві­тові запаси марганцевих руд складають 10,5млр.т, у тому числі в унікальних ро­довищах ПАР-4,5млр.т і України-2,5млр.т. Великі родовища марганцю (від 540 до 220млн.т) знаходяться в Габоні, Австралії, Казахстані, КНР, Груізї і Бра­зилії. Видобуток марганцевих руд напри­кінці ХХст. склав 20млн. т, у тому числі в КНР-3,4млн.т, ПАР-3,2млн.т, Україні-2,7млн.т. Вартість 1т марганцевої руди з ПАР і Австралії склало в 1999-2000рр 1,9$ США. У металургії використовують руди із вмістом марганцю 30-36%, кон­диційний вміст у легкозбагачуваних ру­дах більше 10%, а в важкозбагачуваних -більше 20% марганцю.

Кларк марганцю-0,1%, з більше 150 мінералів марганцю головними промис­ловими є піролюзит МпО2 (55-63%), ман­ганіт МпО2-Мп(ОН)2 (52-62%), псиломе­лан шМпО-МпО2-пИ2О (45-60%) та інші (табл. 2.1). Залежно від мінерального складу руди поділяються на оксидні (найбільш цінні), карбонатні, силікатні і змішані.

В ендогенних умовах марганець кон­центрується головним чином в основних магмах при їхній кристалізації, входить у вигляді домішок до різних мінералів і са­мостійні родовища не утворює. При по-стмагматичних процесах власне марган­цеві руді не виникають, однак деякі міне­рали і їхні скупчення представляють ін­терес. У скарнах марганець входить до складу силікатів (гранати, слюди) у ви­гляді ізоморфної домішки, але нерідко тут відзначаються піролюзит, гаусманіт, родоніт і родохрозит. Інтерес представ­ляють родоніт, родохрозит, як виробні і напівцінні камені, лише іноді такого типу родовища розробляються як марганцево­качества руд имеют резко подчиненное промышленное значение. Общемировые запасы марганцевых руд составляют 10,5млр.т, в том числе в уникальных место­рождениях ЮАР-4,5млр.т и Украины-2,5млр.т. Крупные месторождения марганца (от 540 до 220млн.т) находятся в Габоне, Австралии, Казахстане, КНР, Грузии и Бра­зилии. Добыча марганцевых руд в конце ХХв. составила 20млн. т, в том числе в

КНР-3,4млн.т, ЮАР-3,2млн.т, Украине-

2,7млн.т. Стоимость 1т марганцевой руды из ЮАР и Австралии составила в 2004г 100$ США. В металлургии используют ру­ды с содержанием марганца 30-36%, кон­диционное содержание в легкообогатимых рудах более 10%, а в труднообогатимых -более 20% марганца.

Кларк марганца-0,1%, из более 150 ми­нералов марганца главными промыш­ленными являются пиролюзит Мп02 (55­63%), манганит Мп02-Мп(0Ы)2 (52-62%), псиломелан шМп0-Мп02-Ы20 (45-60%) и другие (табл. 2.1). В зависимости от ми­нерального состава руды делятся на ок­сидные (самые ценные), карбонатные, си­ликатные и смешанные.

В эндогенных условиях марганец кон­центрируется главным образом в основных магмах при их кристаллизации, входит в виде примесей в различные минералы и са­мостоятельных месторождений не образует. При постмагматических процессах собст­венно марганцевые руды не возникают, од­нако некоторые минералы и их скопления представляют интерес. В скарнах марганец входит в состав силикатов (гранаты, слюды) в виде изоморфной примеси, но нередко здесь отмечаются пиролюзит, гаусманит, родонит и родохрозит. Интерес представ­ляют родонит, родохрозит, как поделочные и полудрагоценные камни, лишь иногда та­кого типа месторождения разрабатываютсярудні (Лонгбан у Швеції, Франклін у США, Липова гора на Уралі). При гідро­термальних процесах марганець разом із залізом і вольфрамом утворює високоте­мпературні кварц-вольфрамит-гюбнери-тові родовища, з руд яких він не витяга­ється. Зустрічаються середньотемперату-рні утворення у вигляді кварцових жил з родохрозитом, родонітом і оксидами ма­рганцю, що представляють інтерес як ро­довища виробних каменів, як, наприклад, район Б'ютт (США) або Нижній Тагіл (Росія). У низькотемпературних припове­рхневих утвореннях, пов'язаних із субву-лканічним і ефузивним магматизмом, ма­рганець у вигляді оксидів зустрічається в парагенезисі з агатом, халцедоном, каль­цитом (Болгарія, Японія, Туреччина та

ін.)

Велике значення в економіці марга­нцю мають залишкові й осадові родо­вища.

Залишкові родовища утворюються внаслідок вивітрювання марганецьвмі-щуючіх метаморфічних порід докембрія. До них відносяться родовища марганце­вих капелюхів, тобто багатих окисних руд (понад 30%Мп) Індії на виходах кру-топадаючих інтенсивно метаморфізова-них докембрійських сланців-гондитів; родовища Гани, що асоціюють з марга-нецьвміщуючіми філітами і гондитами та ін. Особлива роль належить ПАР, де в пустелі Калахарі (район Куруман) та ін­ших місцях марганцеві руди (38-48%) у вигляді пластів потужністю більше 20 м і довжиною до декількох кілометрів відно­сяться до товщі залізистих кварцитів, пе­рекритих доломітами системи Трансвааль (верхній докембрій). Ці родовища є осно­вним постачальником руд марганцю на світовий ринок.

Значна частина світових ресурсів мар­как марганцеворудные (Лонгбан в Швеции, Франклин в США, Липовая гора на Урале). При гидротермальных процессах марганец вместе с железом и вольфрамом образует высокотемпературные кварц-вольфрамит-гюбнеритовые месторождения, из руд кото­рых он не извлекается. Встречаются сред-нетемпературные образования в виде квар­цевых жил с родохрозитом, родонитом и оксидами марганца, представляющие инте­рес как месторождения поделочных камней, например, район Бьютт (США), или Н. Тагил (Россия). В низкотемпературных приповерхностных образованиях, связан­ных с субвулканическим и эффузивным магматизмом, марганец в виде оксидов встречается в парагенезисе с агатом, хал­цедоном, кальцитом (Болгария, Япония, Турция и др.)

Главное значение в экономике марганца имеют остаточные и осадочные ме­сторождения.

Остаточные месторождения образуются в результате выветривания марга-нецсодержащих метаморфических пород докембрия. К ним относятся месторож­дения марганцевых шляп, т.е. богатых окисных руд (свыше 30%Мп) Индии на вы­ходах крутопадающих интенсивно ме-таморфизованных докембрийских сланцев-гондитов; месторождения Ганы, ас­социирующие с марганецсодержащими филлитами и гондитами и другие. Особая роль принадлежит ЮАР, где в пустыне Ка-лахаре (район Куруман) и других местах марганцевые руды (38-48%) в виде пластов мощностью более 20м и протяженностью до нескольких км приурочены к толще же­лезистых кварцитов, перекрытых доломи­тами системы Трансвааль (верхний докем­брий). Эти месторождения являются основ­ным поставщиком руд марганца на мировой рынок.ганцевих руд укладена в морських осадо­вих родовищах, причому велика їхня час­тина зосереджена в Нікополь-Токмаксь-кому районі України, Чиатурському ро­довищі в Груізї і родовищі Моанда в Га­боні. Дрібні осадові родовища марганцю відомі в Центральній і Західній Європі, на Уралі та інших місцях.

Нікопольський марганцеворудний ба­сейн протяжністю 250 км та шириною до 25 км розташований на південному схилі Українського кристалічного щита і захід­ному схилі Приазовського масиву. Він включає Нікопільські та Велико-Токмакське родовища. Марганцеворуд­ний пласт залягає серед піщано-глинистих відкладень олігоцену, утворе­них у період від 37 до 32млн.років тому. Потужність рудоносної товщі в районі м. Нікополя складає 16м, з якої від2 до 6м приходиться рудний пласт. Тривалість його утворення складає близько 1 млн. років (М. М. Мстиславський), що дає підстави припустити участь вулкано­генно-гідротермальних підвідних проце­сів в осадочному відкладенні руд марга­нцю. Рудоутворюючіми мінералами є ма­нганіт, піролюзит, псиломелан і мангано-кальцит, що у вигляді конкрецій, стяг­нень і землистих різниць утворюють ску­пчення в пухкому осадовому матеріалі. За мінеральним складом і, відповідно, якісними характеристиками руди підроз­діляються на оксидні (найбільше цінні), оксидно-карбонатні і карбонатні. У роз­поділі руд чітко видна фаціальна зональ­ність, у сирих рудах міститься в серед­ньому близько 30% марганцю. Руди до­бре збагачуються (мал.3.6).

Значительная часть мировых ресурсов марганцевых руд заключена в морских оса­дочных месторождениях, причем большая их часть сосредоточена в Никополь-Токмакском районе Украины, Чиатурском месторождении в Грузии и месторождении Моанда в Габоне. Мелкие осадочные ме­сторождения марганца известны в Цен­тральной и Западной Европе, на Урале и др. местах.

Никопольский марганцеворудный бас­сейн протяженностью 250км и шириной до 25км расположен на южном склоне Укра­инского кристаллического щита и западном склоне Приазовского массива, он включает Никопольское и Больше-Токмакское место­рождения. Марганцеворудный пласт зале­гает среди песчано-глинистых отложений олигоцена, образованных в период от 37 до 32млн.лет тому назад. Мощность рудонос­ной толщи в районе г. Никополя составляет 16м, из которой от2 до 6м приходится на рудный пласт. Длительность его образова­ния составила около 1 млн. лет (М. М. Мсти­славский), что дает основания предполагать участие вулканогенно-гидротермальных подводных процессов в осадочном отло­жении руд марганца. Рудообразующими минералами являются манганит, пиролю­зит, псиломелан и манганокальцит, которые в виде конкреций, стяжений и землистых разностей образуют скопления в рыхлом осадочном материале. По минеральному составу и, соответственно, качественным характеристикам руды подразделяются на оксидные (наиболее ценные), оксидно-карбонатные и карбонатные. В распределе­нии руд отчетливо видна фациальная зо­нальность, в сырых рудах содержится в среднем около 30% марганца. Руды хорошо обогащаются (рис.3.6).

Мал. 3.6. Геологічний розріз Никопольского родовища марганцю (по І.М. Варенцову): 1 - піски харківської світи; 2 - піски, глини і пісковики харківської світи; 3 - глини і мергелю хар­ківської світи; 4 - оксидні руди марганцю; 5 - змішані оксидні і карбонатні руди марганцю; 6 - кар­бонатні марганцеві руди; 7 - глини, мергелі і пісковики київської світи; 8 - піски, глини і вугілля бучакської світи; 9 - кора вивітрювання; 10 -корінної породи (гнейси), граніти і кристалічні сланці.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини