Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 16

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

друга.

Основными рудообразующими мине­ралами бокситов являются гиббсит и ге­матит с примесью в верхней частях залежи бемита (до 10%), каолинита (2-3%) и тита­новых минералов. Цвет бокситов обычно светло-розовый, бурый или красновато-коричневый, текстура брекчиевая, конгло­мератовая или пористая. Они ха­рактеризуются высоким содержанием гли­нозема (51-62%), низким содержанием кремнезема (1-2), оксидов железа (2-6) и титана (2-3). При бортовом содержаниитого видобутку, складають близько 3млрд.т.

глинозема 50% общие запасы месторожде­ния, доступны для открытой добычи, со­ставляют около 3млрд.т.

Мал. 3.9. Схема розташування (а) і розріз (б) бокситорудних покладів родовища Боке (Гвінея)

(по І. Дубовской і Б. Одокію): 1 - поклади бокситів; 2,3 - боксити (2-структурні, 3-уламкові); 4 - аліти, каолінові глини; 5 - граптолітові сланці та інші теригенні породи ордовика. Рис. 3.9. Схема расположения (а) и разрез (б) бокситорудных залежей месторождения Боке

(Гвинея) (по И.Дубовской и Б.Одокию): 1 - залежи бокситов; 2,3 - бокситы (2-структурные, 3-обломочные); 4 - аллиты, каолиновые глины; 5 - граптолитовые сланцы и другие терригенные породы ордовика.

Високопольське родовище бокситів у Середній Наддніпрянщині на Україні є прикладом похованого родовища. Бокси­ти утворюють (мал.3.10) верхню зону ла­теритного розрізу кори вивітрювання по-

Высокопольское месторождение бок­ситов в Среднем Приднепровье на Украине является примером погребного месторож­дения. Бокситы образуют (рис.3.10) верх­нюю зону латеритного разреза коры вывет­рід основного складу (амфіболіти, біоти­тові гнейси). Поклади бокситів неправи­льної форми, контури їх у плані мають звивисту конфігурацію. Кора вивітрю­вання перекрита осадовими породами верхнього палеогену-неогену. Боксити відносяться до гібситового і гібсит-гідрогетитового типу, за якісними харак­теристиками вигляділяються три основні сорти, один із яких придатний для одер­жання глинозему. Запаси по промислових категоріях складають 19млн. т бокситів із вмістом 38,5% глинозему.

ривания пород основного состава (амфибо­литы, биотитовые гнейсы). Залежи бокси­тов неправильной формы, контуры их в плане имеют извилистую конфигурацию. Кора выветривания перекрыта горизон­тально залегающими осадочными порода­ми верхнего палеогена-неогена. Бокситы от­носятся к гиббситовому и гиббсит-гидро-гетитовому типу, по качественным ха­рактеристикам выделяются три основных сорта, один из которых пригоден для по­лучения глинозема. Запасы по промыш­ленным категориям составляют 19млн.т бокситов с содержанием 38,5% глинозема.

Мал. 3.10. Геологічний розріз Високопольського родовища (по М.К. Славутському): 1 - відкладення четвертинної, неогенової і палеогенової систем; 2 - боксити; 3 - строкатопофарбо-

вані залізисті безкварцьові каоліни; 4 - світлі каоліни з кварцом; 5 - монтморилонітові породи; 6 - гідрослюдисто-каолінітові породи; 7 - біотитові гнейси; 8 - амфіболіти і пов'язані з ними сланці (хлоритові, роговообманкові й ін.); 9 - плагіоклазові граніти. Рис. 3.10. Геологический разрез Высокопольского месторождения (по М.К.Славутскому): 1 - отложения четвертичной, неогеновой и палеогеновой систем; 2 - бокситы; 3 - пестро-окрашенные железистые бескварцевые каолины; 4 - светлые каолины с кварцем; 5 - монт-мориллонитовые породы; 6 - гидрослюдисто-каолинитовые породы; 7 - биотитовые гнейсы; 8 - амфиболиты и связанные с ними сланцы (хлоритовые, роговообманковые и др.);

9 - плагиоклазовые граниты.

Залишкові перевідкладені родовища відомі в Австралії, США, Гвіані та інших країнах. Родовища Гвіанської берегової рівнини утворюють бокситоносную про­вінцію, витягнуту вздовж узбережжя Ат­лантичного океану на 600км при ширині 100-150км. Родовища відносяться до пів-

Остаточные переотложенные ме­сторождения известны в Австралии, США, Гвиане и др. странах. Месторождения Гви­анской береговой равнины образуют бокси-тоносную провинцию, вытянутую вдоль побережья Атлантического океана на 600км при ширине  100-150км. Месторождениянічного схилу Гвіанського щита, складе­ного гранітами, діоритами і метаморфізо-ваними осадовими вулканогенними до­кембрійськими породами. На породах древнього фундаменту розташовані пі­щано-глинисті відкладення мезозойсько-кайнозойського віку. Латеритні боксити залягають на плоских вершинах і схилах положистих пагорбів древнього фунда­менту висотою до 55м, що облямовують берегову рівнину. Потужність боксито­вих шароподібних покладів - до 12м. У піщано-глинистих породах розташовані перевідкладені алювіальні боксити нео­ген-палеогенового віку. Потужність лін­зоподібних покладів - до 10м. Найбільше високоякісні боксити відносяться до центральних частин бокситових покладів. Серед бокситоносних відкладень спосте­рігаються горизонтальна шаруватість, лінзи і прошарки вуглистих глин і лігні­тів. Боксити дуже високої якості містять від 58 до 66 %А1203 при мінімальному вмісті кремнезему й оксидів заліза (0,1 -2,5%). Загальні запаси бокситів провінції - 850 млн. т.

Родовища Австралії розташовані в північній і південно-західній частинах країни. Вони представлені пластоподіб­ними покладами площею в сотні квадра­тних кілометрів, що належать до площ розвитку латеритного покриву по докем­брійським метаморфічних і вивержених породах (родовища Уейпа, Гов), базаль­тах і пірокластичних породах (Митчел-Плато), долеритах і глинистих сланцях (Дарлинг-Рейндж). У бокситоносній то­вщі, як правило, вигляділяються два чи три горизонти потужністю 2-15м, що складені переважно пизолитовими, галь­ковими, гравійними і брекчийовими бок­ситами, зцементованими більше пухкою породою такого ж хімічного і мінераль­приурочены к северному склону Гвианско­го щита, сложенного гранитами, диоритами и метаморфизованными осадочными вул­каногенными докембрийскими породами. На породах древнего фундамента располо­жены песчано-глинистые отложения ме-зозойско-кайнозойского возраста. Лате-ритные бокситы залегают на плоских вер­шинах и склонах пологих холмов древнего фундамента высотой до 55м, окаймляющих береговую равнину. Мощность бокситовых пластообразных залежей - до 12м. В песча-но-глинистых породах расположены пере­отложенные аллювиальные бокситы не-огин-палеогеннового возраста. Мощность линзообразных залежей - до 10м. Наиболее высококачественные бокситы приурочены к центральным частям бокситовых залежей. Среди бокситоносных отложений наблю­даются горизонтальная слоистость, линзы и прослои углистых глин и лигнитов. Бокси­ты очень высокого качества содержат от 58 до 66 %А1203 при минимальном содержа­нии кремнезема и оксидов железа (0,1 -2,5%). Общие запасы бокситов провинции -850 млн. т.

Месторождения Австралии располо­жены в северной и юго-западной частях страны. Они представлены пластообраз-ными залежами площадью в сотни квад­ратных километров, приуроченными к площадям развития латеритного покрова по докембрийским метаморфическим и извер­женным породам (месторождения Уэйпа, Гов), базальтам и пирокластическим поро­дам (Митчел-Плато), долеритам и глини­стым сланцам (Дарлинг-Рейндж). В бокси-тоносной толще обычно выделяются два или три горизонта мощностью 2-15м, кото­рые сложены преимущественно пизолито-выми, галечными, гравийными и брекчие-выми бокситами, сцементированными бо­лее рыхлой породой такого же химическогоного складу, що й уламкові боксити. Якість бокситів дуже висока, у середньо­му вони містять (у % мас.):А1203-50-62; БіО2-3-5; Бе203-12-20. Їхній склад як пра­вило гібситовий при підлеглій кількості бемиту, у рудах відзначена присутність гематиту, магнетиту, каолініту, діаспору, анатазу, корунду, кварцу.

Бокситові поклади утворилися внаслі­док перевідкладення і, ймовірно, наступ­ної бокситизації латеритної кори вивіт­рювання в пізньомеловий і ранньопалео-геновий час.

Загальні запаси бокситів родовищ Ав­стралії оцінюються в 6,7млрд.т.

Осадові родовища формуються вна­слідок перенесення і перевідкладення ви-сокоглиноземистих порід. У геосинкліна­лях родовища формувалися слідом за пе­рервою в опадонакопиченні в прибере­жно-морських умовах. Бокситоносний горизонт переважно розташовується в основі карбонатної товщі, трансгресивно залягає на закарстованій поверхні більше древніх вапняків. Серед родовищ даного класу відомі значні за запасами, що віді­грають важливу роль у промисловості. Такі родовища Північно-Уральської гру­пи, Югославії, Угорщини, Франції, Італії, Греції.

В осадочних геосинклінальних родо­вищах рудні тіла представляють собою платоподібні поклади з як правило нерів­ною нижньою поверхнею, що відбиває конфігурацію карсту рудомістких ва­пняків, і досить рівною покрівлею (мал.3.11). Бокситоносні горизонти рос-повсюджені по простяганню на десятки і сотні кілометрів, рудні поклади - на кі­лометри. Бокситоносні товщі як правило зм'яті в складки і розбиті численними розривами. Характерними представника­ми цього класу є родовище и минерального состава, что и обломочные бокситы. Качество бокситов очень высокое, в среднем они содержат (в % мас.):А1203-50-62; БЮ2-3-5; Бе203-12-20. Их состав обычно гиббситовый при подчиненном ко­личестве бемита, в рудах отмечено присут­ствие гематита, магнетита, каолинита, диас­пора, анатаза, корунда, кварца.

Бокситовые залежи образовались в ре­зультате переотложения и, вероятно, по­следующей бокситизации латеритной коры выветривания в позднемеловое и раннепа-леогеновое время.

Общие запасы бокситов месторождений Австралии оцениваются в 6,7млрд.т.

Осадочные месторождения форми­руются в результате переноса и переот­ложения высокоглиноземистых пород. В геосинклиналях месторождениях форми­ровались вслед за перерывом в осадкона-коплении в прибрежно-морских условиях. Бокситоносный горизонт обычно распола­гается в основании карбонатной толщи, трансгрессивно залегающей на закарсто-ванной поверхности более древних извест­няков. Среди месторождений данного клас­са известны значительные по запасам, иг­рающие важную роль в промышленности. Таковы месторождения Северо-Уральской группы, Югославии, Венгрии, Франции, Италии, Греции.

В осадочных геосинклинальных ме­сторождениях рудные тела представляют собой платообразные залежи с чрезвычайно неровной нижней поверхностью, отражаю­щей конфигурацию карста ру-довмещающих известняков, и достаточно ровной кровлей (рис.3.11). Бокситоносные горизонты прослеживаются по про­стиранию на десятки и сотни километров, рудные залежи - на километры. Боксито-носные толщи обычно смяты в складки и разбиты многочисленными разрывами. Ха­східного схилу Північного Уралу. Бокси-тоносний пласт має меридіональне про­стягання і положисте східне падіння. По­перечними і діагональними скиданнями і безрудними ділянками шар розділяється на ряд родовищ. Промислове зруденіння відноситься до бітумінозних вапняків, що залягають трансгресивно на закарстован-ній поверхні рифогенних масивних вап­няків. Вік бокситоносного горизонту ни-жньоейфельський. Джерелом бокситоут-ворюючих компонентів служила кора ви­вітрювання верхньосилурійських ефузи-вів, масиви яких розташовані на захід.

рактерными представителями этого класса является месторождение восточного склона Северного Урала. Бокситоносный пласт имеет меридиональное простирание и поло­гое восточное падение. Поперечными и диа­гональными сбросами и безрудными участ­ками пласт разделяется на ряд месторожде­ний. Промышленное оруденение приуроче­но к основаниям битуминозных известня­ков, залегающих трансгрессивно на закар-стованной поверхности рифогенных мас­сивных известняков. Возраст бокситонос-ного горизонта нижнеэйфельский. Ис­точником бокситообразующих компо­нентов служила кора выветривания верх­несилурийских эффузивов, массивы ко­торых расположены западнее.

Мал. 3.11. Узагальнена геологічна колонка девонських бокситових покладів Північного Уралу

(по Г. Бушинському):

1, 2 - вапняки: 1-світло-сірі, масивні, 2-темно-сірі; 3 - мергелі з провестками вапняків; 4, 5 - боксити: 4-сірі, шаруваті, із морською фауною, 5-червоні; 6,7 - уламки і галька вапняку в бокситі. Рис. 3.11. Обобщенная геологическая колонка девонских бокситовых залежей Северного Урала

(по Г.Бушинскому):

1, 2 - известняки: 1-светло-серые, массивные, 2-темно-серые; 3 - мергели с прослоями известняков; 4, 5 - бокситы: 4-серые, слоистые, с морской фауной, 5-красные; 6,7 - соответственно обломки и галька известняка в боксите.

За мінеральним складом виділяються діаспорові (червоні), яшмовидні (діаспор-бемітові) і боксити-колчедани, що міс­тять значну кількість піриту. Промислову цінність представляють червоні боксити, що містять більшее 50% глинозему, до 6% кремнезему і 20% окісного заліза.

Платформні родовища бокситів роз­ташовані на окраїнах синекліз. Нагрома­дження бокситового матеріалу відбува­лося в річкових, озерно-болотних і лагу­нових басейнах, внаслідок чого в рудоно­сній товщі переважають теригенні від­кладення й вуглисті утворення. Характе­рними для цього класу є родовища пів­ночі Російської платформи (Північно-Онезька і Південно-Тиманськая групи, Тихвинське та ін.), південно-західної час­тини Сибірської платформи й Єнисейсь-кого кряжу. Родовища цього типу відомі в КНР, США і т.п.

Бокситові поклади Тихвинського ро­довища мають витягнуту, долиноподібну форму і відносяться до смуги нижньо-кам'яновугольних відкладень північно-західного крила Московської синеклізи. У основі бокситоносного горизонту заля­гають строкатобарвні глини девону. Про­дуктивний горизонт також перекрива­ється строкатобарвними чи льодовико­вими відкладеннями. Вихідним матеріа­лом формування бокситів служила кора вивітрювання строкатоцвітів девону. За мінеральним складом боксити відно­сяться до гібсит-каоліновому типу і міс­тять 36-49% А1203 і 11-17% БіО2.

Небокситова алюмінієва сировина

Родовища небокситових виглядів алюмінієвої сировини поділяються на п'ять генетичних груп (за Г. Кирпалєм):

1. Магматична (найбільше цінні не-фелінові-уртитові, апатит-нефелінові, синниритові; перспективні — анортози-

По минеральному составу выделяются диаспоровые (красные), яшмовидные (ди-аспор-бемитовые) и бокситы-колчеданы, содержащие значительное количество пи­рита. Промышленную ценность представ­ляют красные бокситы, содержащие более 50% глинозема, до 6% кремнезема и 20% окисного железа.

Платформенные месторождения бок­ситов расположены на окраинах синеклиз. Накопление бокситового материала проис­ходило в речных, озерно-болотных и лагун­ных бассейнах, вследствие чего в рудонос­ной толще преобладают терригенные отло­жения и углистые образования. Характер­ными для этого класса являются месторож­дения севера Русской платформы (Северо­Онежская и Южно-Тиманская группы, Тихвинское и др.), юго-западной части Си­бирской платформы и Енисейского кряжа. Месторождения этого типа известны КНР, США и др. страны.

Бокситовые залежи Тихвинского ме­сторождения имеют вытянутую, долино-образную форму и приурочены к полосе нижнекаменноугольных отложений северо­западного крыла Московской синеклизы. В основании бокситоносного горизонта зале­гают пестроцветные глины девона. Продук­тивный горизонт также перекрывается пе-строцветными или ледниковыми отложе­ниями. Исходным материалом формирова­ния бокситов служила кора выветривания пестроцветов девона. По минеральному со­ставу бокситы относятся к гиббсит-каолиновому типу и содержат 36-49% А1203 и 11-17% БЮ2.

Небокситовое алюминиевое сырье

Месторождения небокситовых видов алюминиевого сырья делятся на пять ге­нетических групп (по Г.Кирпалю):

1. Магматическую (наиболее ценные нефелиновые-уртитовые, апатит-нефели­тові, лабрадоритові, лейцитові та інші високоглиноземні вивержені породи);

2. Гідротермальна (алунітові руди);

3. Екзогенна (каолінові глини, висо-коглиноземисті аргіліти, вуглисті і біту­мінозні сланці та інші високоглино-земисті осадові породи);

4. Метаморфічна (високоглиноземи-сті сланці — кіанітові, андалузитові, сі-ліманітові, ставролітові та ін.; залізо-алюмінієві метаморфізовані руди);

5. Геотехногенну — відходи металур­гійних і гірничодобувних підприємств (хвости збагачення вугілля; золи вугілля теплоелектростанцій; червоні шлами, що утворюються при переробці бокситів; се-рицитвміщуючі хвости збагачення та ін­ші відходи при переробці руд чорних, ко­льорових металів і хімічної промисло­вості).

Нефелінові руди — другий після бок­ситів за промисловим значенням вид алюмінієвої сировини. Родовища апатит-нефелінових руд, уртитів і нефелінових сієнітів, перспективні для використання в глиноземній промисловості, відомі в Україні (Приазов'я), у багатьох районах Росії (Кольський п-ов, Кузнецький Ала­тау та ін.). Вимоги промисловості до яко­сті нефелінових руд визначаються вміс­том основних компонентів (у % мас.): АІ203>22.5; БіО2<45; Ш20+К20>9.5; Бе203<7.

Унікальні родовища калій-

глиноземних порід (синиритів) відомі на півночі Забайкалля. Комплексна переро­бка синиритів дозволяє одержувати гли­нозем, поташ, нітрат і метасилікат калію в умовах практично безвідхідного вироб­ництва.

Алунітові руди формуються в облас­тях молодого вулканізму внаслідок впли­ву вулканічних сірнистих газів і розчинів, новые, сынныритовые; перспективные — анортозитовые, лабрадоритовые, лейци-товые и другие высокоглиноземные из­верженные породы);

2. Гидротермальную (алунитовые руды);

3. Экзогенную (каолиновые глины, вы­сокоглиноземистые аргиллиты, углистые и битуминозные сланцы и другие высокогли­ноземистые осадочные породы);

4. Метаморфическую (высокоглинозе­мистые сланцы — кианитовые, андалузи-товые, силлиманитовые, ставролитовые и др.; железо-алюминиевые метаморфизо-ванные руды);

5. Геотехногенную — отходы метал­лургических и горнодобывающих пред­приятий (хвосты обогащения углей; золы углей теплоэлектростанций; красные шла-мы, образующиеся при переработке бокси­тов; серицитосодержащие хвосты обогаще­ния и другие отходы при переработке руд черных, цветных металлов и химической промышленности).

Нефелиновые руды — второй после бок­ситов по промышленному значению вид алюминиевого сырья. Месторождения апа­тит-нефелиновых руд, уртитов и нефелино­вых сиенитов, перспективные для исполь­зования в глиноземной промышленности, известны в Украине (Приазовье), во многих районах России (Кольский п-ов, Кузнецкий Алатау и др.). Требования промышленности к качеству нефелиновых руд определяются содержанием основных компонентов (в % мас.): А1203>22.5; 8Ю<45; Ш20+К20>9.5; Бе203<7.

Уникальные месторождения калий-глиноземных пород (сынныритов) известны на севере Забайкалья. Комплексная перера­ботка сынныритов позволяет получать гли­нозем, поташ, нитрат и метасиликат калия в условиях практически безотходного произ­водства.збагачених сірчаною кислотою, на вулка­нічні алюмосилікатні породи. Вони утво­рюють пласто- і чашоподібні поклади. Відомі в Закарпатті (Беганське), Закавка­ззя (Заглик), Казахстані, Середній Аізї і Примор'ї. Руди, які не потрібно зба­гачувати, повинні містити більшее 50% алуніту і меншее 10% глинистих мінера­лів (у перерахунку на каолініт).

Найбільшеі запаси кіанітових сланців розвідані на Кольському півострові, де вони можуть розроблятися відкритим способом. Родовища сіліманітових слан­ців є в Україні, Карелії, на Уралі, у Ка­захстані та інших місцях. Кіанітові, сілі-манітові й андалузитові концентрати по­винні містити (у % мас.): А1203>54; Бе203<1,2 ТіО2+2гО2<2; Са<0.8; №20+К20<1.6.

Залізо-алюмінієві руди придатні для одержання чавуну, глинозему і цементу при вмісті заліза не меншее 55-60% і від­ношенні А1203 до БіО2 більшее 2. Глини і каоліни придатні для переробки на гли­нозем при вмісті А1203 більшее 26-30%.

Алунитовые руды формируются в об­ластях молодого вулканизма в результате воздействия вулканических сернистых га­зов и растворов, обогащенных серной ки­слотой, на вмещающие вулканические алюмосиликатные породы. Они образуют пласто- и чашеобразные залежи. Известны в Закарпатье (Беганьское), Закавказье (За-глик), Казахстане, Средней Азии и Примо­рье. Руды, которые не требуется обогащать, должны содержать более 50% алунита и менее 10% глинистых минералов (в пере­расчете на каолинит).

Крупнейшие запасы кианитовых сланцев разведаны на Кольском п-ове, где они могут разрабатываться открытым способом. Ме­сторождения силлиманитовых сланцев имеются в Украине, Карелии, на Урале, в Казахстане и других местах. Кианитовые, силлиманитовые и андалузитовые концен­траты, должны содержать (в % мас.): АІ203>54; Бе203<1,2 ТЮ2+Ъг02<2; Са0<0.8; К20+К20<1.6.

Железо-алюминиевые руды пригодны для получения чугуна, глинозема и цемента при содержании железа не менее 55-60% и отношении А1203 к Бі02 более 2. Глины и каолины пригодны для переработки на гли­нозем при содержании А1203 более 26-30%.

3.3.2 Мідь

Мідь почала застосовуватися люди­ною в далекій давнині і мала величезне значення в розвитку матеріальної куль­тури суспільства. На даний час важко знайти галузь промисловості, де мідь не знаходила б застосування завдяки висо­кій електропровідності, хімічній стійкос­ті, пластичності та іншим цінним власти­востям. Широко використовуються спла­ви міді: латунь (Си-Ъп), бронза (Си-Бп)., спеціальні бронзи (Си-Бп-РЬ-Бе-Бі-АІ), мельхіор  (Си-М).   За  обсягом вироб-

3.3.2 Медь

Медь начала применяться человеком в глубокой древности и имела огромное зна­чение в развитии материальной культуры общества. В настоящее время трудно найти отрасль промышленности, где медь не на­ходила бы применения благодаря высокой электропроводности, химической устойчи­вости, пластичности и другим ценным свойствам. Широко используются сплавы меди: латунь (Си-Ъп), бронза (Си-Бп)., спе­циальные бронзы (Си-Бп-РЬ-Бе-Бі-АІ), мельхиор (Си-М). По объёму производстваництва і споживання мідь посідає третє місце у світі після заліза й алюмінію. Сві­товий видобуток міді в 2002 році склав 15,2млн.т, головна частина яких прихо­диться на Чилі (4,4млн.т), США (1,45), Індонеізю (0,8), Австралію (0,7) і Канаду

(0,3). У 2002 - 2004рр планується зрос­тання видобутку до 15,9млн.т. Ціни на мідь на світовому ринку в січні 2004 р. склали 2710 доларів за тонну.

У природі мідь досить поширена: се­редній вміст її в літосфері складає 0,01%. Відомо більше 200 мінералів, що містять мідь, з них найбільше важливими, рудо-утворюючіми що наведені в табл. 3.1.

Такі мінерали міді, як малахіт, азурит і хризокола використовуються переважно в якості виробних, дорогоцінних каменів, але вони також можуть входити до скла­ду змішаних руд приповерхневих частин родовищ.

Мідь добувається як із власне мідних, так і з комплексних руд: переважно мі­дно-нікелевих, мідно-молібденових, мі­дно-цинкових. У мідних рудах вміст міді як правило встановлюється для невели­ких родовищ 2-3%, для родовищ середніх розмірів - 1-1,5% і для великих і дуже великих при можливості відкритого спо­собу відпрацьовування з високим ступе­нем механізації 0,7-0,5%. Родовища міді з запасами більше 5млн.т відносяться до унікальних, великі родовища мають за­паси 1-5млн.т, середні - 1-0,2 і дрібні -менше 0,2млн.т.

За мінеральним складом мідні руди розділяються на сульфідні, оксидні і змі­шані. Найбільшее легко збагачуються ру­ди сульфідні вкраплені, менше - суцільні сульфідні і змішані. Якість одержуваних концентратів визначається мінеральним складом руд, так, з халькозинових руд виходить концентрат, що містить більше и потребления медь занимает третье место в мире после железа и алюминия. Мировая добыча меди в 2002 году составила 15,2млн.т, главная часть которых приходит­ся на Чили (4,4млн.т), США (1,45), Индоне­зию (0,8), Австралию (0,7) и Канаду (0,3). В 2002 и 2004гг намечается рост добычи до 15,9млн.т. Цены на медь на мировом рынке в январе 2004 года составили 2710 долларов за тонну.

В природе медь довольно распростра­нена: среднее содержание ее в литосфере составляет 0,01%. Известно более 200 ми­нералов, содержащих медь, из них наиболее важными, рудообразующими являются ми­нералы, указанные в табл. 3.1.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини