Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 17

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Такие минералы меди, как малахит, азу­рит и хризоколла используются пре­имущественно в качестве поделочных, дра­гоценных камней, но они также могут вхо­дить в состав смешанных руд припо­верхностных частей месторождений.

Медь добывается как из собственно медных, так и из комплексных руд: пре­имущественно медно-никелевых, медно-молибденовых, медно-цинковых. В до­бываемых, медных рудах содержание меди обычно устанавливается для небольших месторождений 2-3%, для месторождений средних размеров - 1-1,5% и для крупных и весьма крупных при возможности открыто­го способа отработки с высокой степенью механизации 0,7-0,5%. Месторождения ме­ди с запасами более 5млн.т относятся к уни­кальным, крупные месторождения имеют запасы 1-5млн.т, средние - 1-0,2 и мелкие -менее 0,2млн.т.

По минеральному составу медные руды разделяются на сульфидные, оксидные и смешанные. Наиболее легко обогащаются руды сульфидные вкрапленные, труднее -сплошные сульфидные и смешанные. Каче­ство получаемых концентратов определяет­

32%Си (до 60%), з халькопіритових при рівних витратах праці і часу виходить концентрат із вмістом 20%Си. У серед­ньому витрати на видобуток і збагачення руд перевищує 50% всього виробництва чорнової міді. Родовища міді фо­рмуються в різноманітних геологічних умовах і серед них є представники майже всіх генетичних груп. Часто генезис ро­довищ з'ясовується при тривалому його вивченні, іноді питання це залишається дискусійним.

В ендогенних умовах на значних гли­бинах мідь концентрується в основних і лужних магмах і в ході магматичної ди­ференціації накопичується разом з ніке­лем та іншими металами, утворюючи фо­рмацію сульфідних мідно-нікелевих руд (Норильськ, Талнах у Росії, Садбері в Ка­наді та ін.).

Відомі рудопрояви і родовища міді в карбонатитах, наприклад, поки єдине у світі промислове родовище Полаборо в ПАР. Це комплексне родовище представ­ляє собою трубоподібне тіло 0,7км у діа­метрі, що прориває архейські граніти. Центральна частина тіла складена карбо-натитами, крайова - олівін-магнетит-апа-титовою породою. Мідне зруденіння у вигляді прожилків і вкраплеників бор­ніту, халькопіриту та інших сульфідів відноситься до карбонатитів. Середній вміст у рудах міді 0,68% і заліза (магне­титового) до 22%. Рудне тіло простежене до глибини 900м без помітних змін у ха­рактері мінералізації. Запаси міді оціню­ються в 1,5млн.т.

У зв'язку з кислими магматичними по­родами формуються різні постмагматичні родовища на різних рівнях глибин: кон­тактово-метасоматичні (скарнові), гідро­термальні, колчеданні. У морфологіч­ному відношенні родовища міді підрозді­ся минеральным составом руд, так из халь-козиновых руд выходит концентрат, содер­жащий более 32%Си (до 60%), из халько-пиритовых при равных затратах труда и времени получается концентрат с содержа­нием 20%Си. В среднем расходы на добычу и обогащение руд превышает 50% всего производства черновой меди. Месторож­дения меди формируются в разнообразных геологических условиях и среди них име­ются представители почти всех гене­тических групп. Часто генезис месторож­дений выясняется при длительном его изу­чении, иногда вопрос этот остается дискус­сионным.

В эндогенных условиях на значительных глубинах медь концентрируется в основных и щелочных магмах и в ходе магматической дифференциации накапливается вместе с никелем и другими металлами, образуя формацию сульфидных медно-никелевых руд (Норильск, Талнах в России, Садбери в Канаде и др.).

Известны рудопроявления и месторо­ждения меди в карбонатитах, например, по­ка единственное в мире промышленное ме­сторождение Палаборо в ЮАР. Это ком­плексное месторождение, представляющее собой трубообразное тело 0,7км в диаметре, прорывающее архейские граниты. Цен­тральная часть тела сложена карбонатита-ми, краевая - оливин-магнетит-апатитовой породой. Медное оруденение в виде про­жилков и вкрапленников борнита, халько­пирита и других сульфидов приурочено к карбонатитам. Среднее содержание в рудах меди 0,68% и железа (магнетитового) до 22%. Рудное тело прослежено до глубины 900м без заметных изменений в характере минерализации. Запасы меди оцениваются в 1,5млн.т.

В связи с кислыми магматическими по­родами    формируются   различные по­ляються на прожилково-вкраплені, шток­веркові (формації мідно-порфірових руд, часто мідно-молібденових), жильні і пла­стоподібні.

Контактово-метасоматичні родо­вища формуються у приконтактових зо­нах кислих інтруізй з карбонатними по­родами. Сульфідна мінералізація пов'язана з останніми стадіями скарноут-ворення, а промислові міднорудні тіла контролюються тріщинними структу­рами, що січуть зони скарнів. Головними рудними мінералами є: халькопірит, бор­ніт, пірит. Вміст міді досягає 5% і більше. До найбільше важливих родовищ цієї групи відносяться Туринське і Гумешев-ське на Уралі, Саяк у Казахстані, Кліф-тон, Моренсі і Бісбі в США, і т.п.

Гідротермальні родовища мідно-пор­фірових руд за обсягом запасів і продук­тивністю є дуже важливими: на їхню час­тку приходиться близько 55% світових запасів. Висока промислова цінність цих родовищ визначається великими розмі­рами рудних тіл, їх близькоповерхневим заляганням і рівномірністю зруденіння. Усе це дає можливість вести роботи з розвідки й експлуатації цих родовищ з високою економічною ефективністю, не­зважаючи на низький вміст металу в ру­дах (0,4-1,2%Си у первинних рудах і до 2%Си у рудах зони вторинного збага­чення). Крім міді з руд здобувають молі­бден, часте золото, селен, телур і реній. Більшість родовищ цієї групи відносяться до внутрішньої зони Тихоокеанського Рудного поясу (за С. С. Смирновим). Вздовж західної окраїни Американських континентів паралельно складчастим спорудженням Кордильєр і Анд сконцен­тровані великі мідно-порфірові родовища Сан-Мануель, Майами та ін. у США, Ка-нанеа і Піларес-Міні в Мексиці, Чукика­стмагматические месторождения на разных уровнях глубин: контактово-метасо-матические (скарновые), гидротермальные, колчеданные. В морфологическом отноше­нии месторождения меди подразделяются на прожилково-вкрапленные, штокверко-вые, выделяемые в формацию медно-порфировых руд (часто медно-мо-либденовых), жильные и пластообразные.

Контактово-метасоматические ме­сторождения формируются в прикон-тактовых зонах кислых интрузий с кар­бонатными породами. Сульфидная мине­рализация связана с последними стадиями скарнообразования, а промышленные мед­норудные тела контролируются трещинны­ми структурами, секущими зоны скарнов. Главными рудными минералами являются: халькопирит, борнит, пирит. Содержание меди достигает 5% и более. К наиболее важным месторождениям этой группы от­носятся Турьинские и Гумешевское на Ура­ле, Саяк в Казахстане, Клифтон, Моренси и Бисби в США, и другие.

Гидротермальные месторождения мед-но-порфировых руд по объёму запасов и продуктивности и продуктивности являют­ся весьма важными: на их долю приходится около 55% мировых запасов. Высокая про­мышленная ценность этих месторождений определяется крупными размерами рудных тел, их близповерхностным залеганием и равномерностью оруденения. Всё это даёт возможность вести работы по разведке и эксплуатации этих месторождений с высо­кой экономической эффективностью, не­смотря на низкие содержания металла в ру­дах (0,4-1,2%Си в первичных рудах и до 2%Си в рудах зоны вторичного обогаще­ния). Помимо меди из руд извлекают мо­либден, часто золото, селен, теллур и рений. Большинство месторождений этой группы приурочены к внутренней зоне Тихоокеан­мата і Ель-Тенієнте в Чилі, а також родо­вища Філіппін і Малайізї. У межах інших районів до родовищ цієї групи відно­сяться Коунрад і Бощекуль у Казахстані, Каджаран, Агарак у Вірменії, Алмалик в Узбекистані.

Родовище Чукикамата в Чилі, уніка­льне за масштабами. Після початку його експлуатації в 1915р. залишилися запаси, які оцінюються в 26млн.т міді і 120тис.т молібдену із вмістом цих металів 1,2% і 0,04%, відповідно. Рудний штокверк роз­міром 3х0,8км приурочений до олігоце­нового інтрузиву гранодіорит-порфірів, простеженому по простяганню на 14км при ширині до 2км. Зруденіння на гли­бину продовжується більше, ніж на 1300м, тому що скважини з руди не ви­йшли. Головні мінерали руд - пірит, ха­лькопірит, енаргіт, другорядні - борніт, сфалерит, галеніт, молібденіт. Породи, що вміщують, інтенсивно серицитизова-ні, окварцьовані і хлоритизовані. Відзна­чається горизонтальна зональність із за­ходу на схід. Безпосередньо до Західного розламу, що відокремлює рудоносний штокверк від гранодіоритів еоцену, при­лягає зона з багатими мідно-молібденовими рудами шириною 100-150м. Центральна зона містить мідні ха-лькопірит-халькозинові руди, а Східна -поліметалеву мінералізацію, представ­лену халькопіритом, борнітом, галенітом і сфалеритом (мал.3.12). Первинні руди родовища до глибини 200м перетворені в зону окислених руд. Нижче до 700м роз­ташована зона вторинного сульфідного збагачення із вмістом міді 1,5-2,0%. Ро­довище розробляється кар'єром із розмі­рами 4х1,1 км і глибиною близько 460м, проектна глибина 850м. Щорічний видо­буток міді складає 900тис. т (11% світо­вий).

ского Рудного пояса (по С. С.Смирнову). Вдоль западной окраины Американских континентов параллельно складчатым со­оружениям Кордильер и Анд сконцентри­рованы крупные медно-порфировые место­рождения Сан-Мануэль, Майами и др. в США, Кананеа и Пиларес-Мина в Мексике, Чукикамата и Эль-Тениенте в Чили, а также месторождения Филиппин и Малайзии. В пределах других районов к месторождени­ям этой группы относятся Коунрад и Боще-куль в Казахстане, Каджаран, Агарак в Ар­мении, Алмалык в Узбекистане.

Месторождение Чукикамата в Чили, уникально по масштабам. После начала его эксплуатации в 1915г, оставшиеся запасы оцениваются в 26млн.т меди и 120тыс.т мо­либдена с содержаниями этих металлов 1,2% и 0,04%, соответственно. Рудный штокверк размером 3х0,8км приурочен к олигоценовому интрузиву гранодиорит-порфиров, прослеженному по простиранию на 14км при ширине до 2км. Оруденение на глубину продолжается более, чем на 1300м, т. к. скважины из руды не вышли. Главные минералы руд - пирит, халькопирит, энар-гит, второстепенные - борнит, сфалерит, галенит, молибденит. Вмещающие породы интенсивно серицитизированы, окварцо-ваны и хлоритизированы. Отмечается го­ризонтальная зональность с запада на вос­ток. Непосредственно к Западному разлому, отделяющему рудоносный штокверк от гранодиоритов эоцена, примыкает зона с богатыми медно-молибденовыми рудами шириной 100-150м. Центральная зона со­держит медные халькопирит-халькози-новые руды, а Восточная - полиметалличе­скую минерализацию, представленную халькопиритом, борнитом, галенитом и сфалеритом (рис.3.12). Первичные руды месторождения до глубины 200м превра­щены в зону окисленных руд. Ниже до

700м расположена зона вторичного суль­фидного обогащения с содержанием меди 1,5-2,0%. Месторождение разрабатывается карьером с размерами 4х1,1 км и глубиной около 460м, проектная глубина 850м. Еже­годная добыча меди составляет 900тыс. т (11% мировой).

Мал. 3.12. Схема геологічної будови мідно-порфірового родовища Чукикамата (по В. Лопецу і В.Перра): 1 - рудні жили і прожилки (штокверкова зона); 2-6 - змінені палеогенові монцо-нітові порфіри: 2-окварцьовані, 3-серицитизовані і слабоокварцьовані, 4-інтенсивно серицитизовані, 5-альбітизовані і серицитизовані, 6-хлоритизовані й альбітизовані; 7, 8 - гранодіорити: 7-палеогенові

(Форчуна), 8-юрські (Олена). Рис. 3.12. Схема геологического строения медно-порфирового месторождения Чукикамата (по В.Лопецу и В.Перри): 1 - рудные жилы и прожилки (штокверковая зона); 2-6 - измененные палеоге­новые монцонитовые порфиры: 2-окварцованные, 3-серицитизированные и слабоокварцованные, 4-интенсивно серицитизированные, 5-альбитизированные и серицитизированные, 6-хлоритизированные и альбитизированные; 7, 8 - гранодиориты: 7-палеогеновые (Форчуна), 8-юрские (Елена).

Жильні кварц-сульфідні родовища міді поширені досить широко, однак великі промислові представники цього типу зу­стрічаються відносно рідко (Кафанське у Вірменії, Чатиркуль і Жансай у Казах­стані та ін.).

Дуже великим, добре відомим утво­ренням  цього промислово-генетичного

Жильные кварц-сульфидные место­рождения меди распространены довольно широко, однако крупные промышленные представители этого типа встречаются от­носительно редко (Кафанское в Армении, Чатыркуль и Жансай в Казахстане и др.).

Весьма крупным, хорошо известным об­разованием    этого промышленно-гене­типу є родовище Б'ютт у штаті Монтана, США. Зруденіння контролюється систе­мами тріщин, що сполучаються, у моло­дому ларамійському батоліті Боулдер кварц-монцонітового складу. Жили, що сформувалися при заповненні тріщин, утворюють три основні системи. Широ­тні, що розщеплюються з утворенням структур «кінського хвоста», найбільше багаті тіла з мідно-миш'яковими, халько-зиновими, борнітовими рудами. Жили досягають потужності 30м і просліджу-ються до 2-3км по простяганню. Ці жили зміщаються (багатими ковелином) «си­німи» жилами північно-західного простя­гання. Обидві ці системи перетинаються із зсувом найбільше молодими слабко мінералізованими жилами північно-схід­ного напрямі. На родовищі добре вира­жена горизонтальна зональність: центра­льна зона переважно мідно-миш'якових руд, друга - «проміжна» зона сфалерит-галенітові руди із сріблом і родохрозитом і периферійною частиною рудного поля з цинково-срібними рудами і родохрози­том. Вміст міді складає 4-5% і 60-90г/т срібла.

Дуже своєрідними є родовища само­родної міді в ефузивах чи субвулканічних утвореннях. Кількість відомих промисло­вих об'єктів даного типу невелика. Най­більше значні родовища розташовані біля озера Верхнє (США). Район складений товщею покривів основних лав, що чер­гуються, піщаників і конгломератів про­терозою. Вздовж великого розривного порушення породи мінералізовані з утво­ренням промислово цінних скупчень міді. У морфологічному відношенні найбіль-шее цікавим є вкраплене зруденіння в пористих лавах, представлене самород­ною міддю, цеолітами, карбонатами (вміст міді в середньому 1%), і подібного тического типа является месторождение Бьютт в штате Монтана, США. Оруденение контролируется сочетающимися системами трещин в молодом ларамийском батолите Боулдер кварц-монцонитового состава. Сформировавшиеся при заполнении тре­щин жилы образуют три основных систе­мы. Широтные, расщепляющиеся с образо­ванием структур «конского хвоста», наибо­лее богатые тела с медно-мышьяковыми, халькозиновыми, борнитовыми рудами. Жилы достигают мощности 30м и просле­живаются до 2-3км по простиранию. Эти жилы смещаются (богатыми ковеллином) «синими» жилами северо-западного про­стирания. Обе эти системы пересекаются со смещением наиболее молодыми слабо ми­нерализованными жилами северо-восточ­ного направления. На месторождении хо­рошо выражена горизонтальная зональ­ность: центральная зона преимущественно медно-мышьяковых руд, вторая - «про­межуточная» зона сфалерит-галенитовые руды с серебром и родохрозитом и пери­ферическая часть рудного поля с цинково-серебряными рудами и родохрозитом. Со­держание меди составляет 4-5% и 60-90г/т серебра.

Весьма своеобразными являются ме­сторождения самородной меди в эффузивах или субвулканических образованиях. Число известных промышленных объектов данно­го типа невелико. Наиболее значительные месторождения расположены у озера Верх­нее (США). Район сложен толщей чере­дующихся покровов основных лав, песча­ников и конгломератов протерозоя. Вдоль крупного разрывного нарушения породы минерализованы с образованием промыш-ленно ценных скоплений меди. В морфоло­гическом отношении наиболее интересно вкрапленное оруденение в пористых лавах, представленное самородной медью, цеоли­характеру в конгломератах, де самородна мідь заміщує цемент чи заповнює порож­нечі (вміст міді 2-4%). Меншеий інтерес представляють тріщинні жили, заповнені кальцитом і самородною міддю.

У північно-західній частині України на Волині виявлені подібні родовища са­мородної міді у зв'язку з протерозойсь­кими (венд) базальтами і лавобрекчиями. На глибинах від 150 до 500 метрів вияв­лені 6 рудних горизонтів потужністю до 10-19 метрів. У кожному з них розміщу­ються рудні «шари» потужністю до 4-4,5м із вмістом міді від 0,5 до 4,5% (міс­цями до 25%). Головний рудний мінерал - самородна мідь (90%), що утворює різні вкраплення, прожилки, дендрити і зрідка самородки до 1 кг. Зустрічається також у рудах халькозин (10%). Самородна мідь Волині містить як домішки благородні метали. Родовища характеризуються ве­ликими ресурсами (близько 25млн т мі­ді), а також наявністю Аи (до 4г/т), 14(1,6), Ра (14).

Невеликі утворення самородної міді відомі також у палеогенових ефузивах в Азербайджані, у девонських вулканоген­них товщах Казахстану і Гірської Шорії, а також на острові Нова Земля й в інших місцях.

Колчеданні родовища представляють собою скупчення сульфідів заліза, міді, цинку і частково свинцю серед ефузив­них чи вулканогенно-осадових порід ранньої стадії евгеосинклінального роз­витку регіону. Мінеральний склад цих утворень у різних частинах землі досить одноманітний, відзначаються розхо­дження скоріше кількісні, які однак істо­тно впливають на оцінку руд. Руди, що складаються майже винятково з піриту і марказиту, розглядаються як сірчанокол-чеданні,   використовуються  в хімічній тами, карбонатами (содержание меди в среднем 1%), и подобного характера в конгломератах, где самородная медь за­мещает цемент или выполняет пустоты (со­держание меди 2-4%). Меньший интерес представляют трещинные жилы, вы­полненные кальцитом и самородной медью.

В северо-западной части Украины на Волыни выявлены сходные месторождения самородной меди в связи с протеро­зойскими (венд) базальтами и лавобрек-чиями. На глубинах от 150 до 500 метров выявлены 6 рудных горизонтов мощностью до 10-19 метров. В каждом из них разме­щаются рудные «пласты» мощностью до 4-4,5м с содержанием меди от 0,5 до 4,5% (местами до 25%). Главный рудный мине­рал - самородная медь (90%), образующая различные вкрапления, прожилки, дендри-ты и изредка самородки до 1 кг. Встречает­ся также в рудах халькозин (10%). Само­родная медь Волыни содержит в качестве примесей благородные металлы. Месторо­ждения характеризуются крупными ресур­сами (около 25млн т меди), а также наличи­ем Аи (до 4г/т), 14(1,6), Ра (14).

Небольшие образования самородной ме­ди известны также в палеогеновых эф-фузивах в Азербайджане, в девонских вул­каногенных толщах Казахстана и Горной Шории, а также на острове Новая Земля и в других местах.

Колчеданные месторождения пред­ставляют собой скопления сульфидов желе­за, меди, цинка и частично свинца среди эффузивных или вулканогенно-осадочных пород ранней стадии эвгеосинклинального развития региона. Минеральный состав этих образований в разных частях земли достаточно однообразен, отмечаются раз­личия скорее количественные, однако су­щественно влияющие на оценку руд. Руды, состоящие почти исключительно из пиритапромисловості. При значному вмісті мі­нералів міді (халькопірит, борніт, бляклі руди) вони служать джерелом саме цього металу. У ряді родовищ істотну роль у складі руд відіграють сфалерит і галеніт, і оцінка їх здійснюється за одним із цих металів чи з комплексу, як поліметале­вих. Таким чином, варто розрізняти: сір-чаноколчеданні, мідноколчеданні і кол­чеданно-поліметалеві родовища.

Колчеданні родовища формуються в початкову стадію евгеосинклінального розвитку у зв' язку з базальтоїдним вул­канізмом. Головна маса колчеданів від­кладалася наприкінці кожного вулканіч­ного циклу, у період завершення виливу найбільше кислих лав і поствулканичної газо-гідротермальної діяльності.

Колчеданні родовища різного віку -від архею до кайнозою - дуже поширені і мають велике промислове значення, тому що в них зосереджено 8,5% світових за­пасів міді. До них відносяться родовища Уральського мідноколчеданного поясу , у тому числі Гайське та інші, родовища Ка­захстану, Кавказу (Уруп) і Закавказзя (Філіз-Чай), Туреччини (Ергані-Маден), Болгарії (Панагюриште), Іспанії (Ріо-Ті-нто та ін.), а також родовища Норвегії, Канади, Японії, Австралії.

Характерними представниками різних морфологічних типів можуть служити родовища: Уруп на Північному Кавказі і Червоногвардійське на Уралі.

Родовище Уруп розташоване в півні­чно-західній частині Передового хребта Північного Кавказу. У геологічній будові родовища бере участь товща осадово-вулканогенних середньопалеозойських порід. Головне рудне тіло має пластову форму, залягає в основі горизонту вулка­ногенних туфів середнього складу. По простяганню і падінню поклад розбитий и марказита рассматриваются как серно-колчеданные, используемые в химической промышленности. При значительном со­держании минералов меди (халькопирит, борнит, блеклые руды) они служат источ­ником именно этого металла. В ряде место­рождений существенную роль в составе руд играют сфалерит и галенит и оценка их производится по одному из этих металлов или по комплексу, как полиметаллических. Таким образом, следует различать: серно-колчеданные, медноколчеданные и колче-данно-полиметаллические месторождения.

Колчеданные месторождения форми­руются в начальную стадию эвгеосинк-линального развития в связи с базальто-идным вулканизмом. Главная масса кол­чеданов отлагалась в конце каждого вул­канического цикла, в период завершения излияния наиболее кислых лав и по­ствулканической газо-гидротермальной деятельности.

Колчеданные месторождения различ­ного возраста - от архея до кайнозоя - ши­роко распространены и имеют большое промышленное значение, так как в них со­средоточено 8,5% мировых запасов меди. К ним относятся месторождения Уральского медноколчеданного пояса, в том числе Гай-ское и другие, месторождения Казахстана, Кавказа (Уруп) и Азербайджан (Филиз-Чай), Турции (Эргани-Маден), Болгарии (Панагюриште), Испании (Рио-Тинто и дру­гие), а также месторождения Норвегии, Ка­нады, Японии, Австралии.

Характерными представителями раз­личных морфологических типов могут слу­жить месторождения: Уруп на Северном Кавказе и Красногвардейское на Урале.

Месторождение Уруп расположено в северо-западной части Передового хребта Северного Кавказа. В сложении место­рождения участвует толща осадочно-вул­на блоки дрібними післярудними розри­вами (мал.3.13). Руда складена піритом, халькопіритом, борнітом і сфалеритом з домішкою гематиту, магнетиту, тенанти-ту, піротину і халькозину. Найбільше розповсюджені нерудні мінерали: сери­цит, хлорит, кальцит і кварц. У попереч­ному розрііз рудного покладу спостеріга­ється чітка зональність: лежачий бік складений суцільними сірчаноколчедан-ними рудами, що нижче переходять у вкраплені, середня частину - суцільними мідно-цинковими (пірит-халькопірит-сфалеритовими) і верхня - суцільними мідними (пірит-халькопіритовими й у покрівлі пірит-халькопірит-борнітовими). Рудне тіло розглядається як наслідок відкладення сульфідної речови­ни з поствулканічних розчинів, що фільт­рувалися крізь кварцові альбітофіри на дні девонського моря (В.І.Смірнов, Н.С.Скрипченко).

каногенных среднепалеозойских пород. Главное рудное тело имеет пластовую фор­му, залегает в основании горизонта вулка­ногенных туфов среднего состава. По про­стиранию и падению залежь разбита на бло­ки мелкими послерудными разрывами (рис.3.13). Руда сложена пиритом, халько­пиритом, борнитом и сфалеритом с приме­сью гематита, магнетита, теннантита, пир­ротина и халькозина. Наиболее распростра­ненные нерудные минералы: серицит, хло­рит, кальцит и кварц. В поперечном разрезе рудной залежи наблюдается четкая зональ­ность: лежачий бок сложен сплошными серноколчеданными рудами, ниже перехо­дящими во вкрапленные, средняя часть -сплошными медно-цинковыми (пирит-халькопирит-сфалеритовыми) и верхняя -сплошными медными (пирит-халькопи-ритовыми и в кровле пирит-халькопирит-борнитовыми). Рудное тело рассматрива­ется как следствие отложения сульфидного вещества из поствулканических растворов, фильтровавшихся сквозь кварцевые альби-тофиры на дно девонского моря (В.И.Смирнов, Н.С.Скрипченко).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини