Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 18

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Мал. 3.13. Геологічний розріз родовища Уруп (по Н.С. Скрипченко): 1 - пісковики і сланці нижньої юри; 2 - кислі туфи; 3 - туфи середнього складу; 4 - філіти; 5 - кременисті сланці; 6 - кварц-альбітофіри; 7 - діабази і діабазові порфірити; 8 - поклади масивних колчеданних руд;

9 - рудна мінералізація. Рис. 3.13. Геологический разрез месторождения Уруп (по Н.С.Скрипченко): 1 - песчаники и сланцы нижней юры; 2 - кислые туфы; 3 - туфы среднего состава; 4 - филлиты; 5 -кремнистые сланцы; 6 - кварц-альбитофиры; 7 - диабазы и диабазовые порфириты; 8 - залежи массив­ных колчеданных руд; 9 - рудная минерализация.

Червоногвардійське родовище знахо­диться на півночі Середнього Уралу, роз­ташоване в смуіз так званих зелено-кам'яних порід (розсланцьовані діабази, діабазові порфірити, альбітофіри, туфи, сланці). Рудний поклад вертикальної фо­рми має складну лінзоподібну будову і залягає серед кварц-серицитових сланців поблизу контакту їх з порфіритами. Го­ловні рудні мінерали: пірит, халькопірит, у меншій мірі борніт, кварц, серицит і барит. Виділяються сорти руд: мідисті (пірит-халькопіритові) і сірчанокол-чеданні (піритові). На деяких інших уральських родовищах (Гайське та ін.), крім того, промислового значення набу­вають мідно-цинкові (пірит-халькопірит-сфалеритові) руди, що містять цілий ряд рідкісних і розсіяних елементів (герма­ній, галій, селен, телур та ін.). Первинні руди суцільні, місцями в них відзнача­ється розсланцьованість. У будові руд­ного тіла спостерігається аналогічна Урупському зональність, виражена, од­нак, нечітко. Вторинна гіпергенна верти­кальна зональність чітко проявилася в зміні окислених руд рудами вториннозба-гаченними і первинними. Розробка руд ускладнювалася виникненням підземних пожеж, попередження яких вимагає спе­ціальних заходів.

Стратиформні родовища. У запасах і видобутку мідних руд важливе значення мають родовища, що відносяться до товщ слабко метаморфізованих теригенних по­рід. Щодо генезису цих родовищ вислов­люються протилежні думки. Одні дослід­ники вважають гідротермальними низь-косередньотемпературними і пов' язують їх утворення з проявом глибинного маг­матизму і тектонічного процесу (К. І. Са-тпаєв, Ф.І. Вольфсон та ін.). Інші розгля­дають їх як сингенетичні з вміщуючіми

Красногвардейское месторождение на­ходится на севере Среднего Урала, распо­ложено в полосе так называемых зеленока-менных пород (рассланцованные диабазы, диабазовые порфириты, альбитофиры, ту­фы, сланцы). Рудная залежь вертикальной формы имеет сложное линзовидное строе­ние и залегает среди кварц-серицитовых сланцев вблизи контакта их с порфиритами. Главные рудные минералы: пирит, халько­пирит, в меньшей степени борнит, кварц, серицит и барит. Выделяются сорта руд: медистые (пирит-халькопиритовые) и сер-ноколчеданные (пиритовые). На некоторых других уральских месторождениях (Гайское и др.), кроме того, промышленное значение приобретают медно-цинковые (пирит-халькопирит-сфалеритовые) руды, содер­жащие целый ряд редких и рассеянных элементов (германий, галлий, селен, теллур и др.). Первичные руды сплошные, местами в них отмечается рассланцованность. В строении рудного тела наблюдается анало­гичная Урупскому зональность, выражен­ная, однако, нечетко. Вторичная гиперген­ная вертикальная зональность отчетливо проявилась в смене окисленных руд рудами вторичнообогащенными и первичными. Разработка руд осложнялась возникновени­ем подземных пожаров, предупреждение которых требует специальных мер.

Стратиформные месторождения. В запасах и добыче медных руд важное зна­чение имеют месторождения, приуро­ченные к толщам слабо метаморфизован-ных терригенных пород. Относительно ге­незиса этих месторождений высказываются противоположные мнения. Одни исследо­ватели считают гидротермальными низко-среднетемпературными и связывают их об­разования с проявлением глубинного маг­матизма и тектонического процесса (К.И.Сатпаев, Ф.И.Вольфсон и др.). Другиепородами (осадовими), допускаючи на­ступне переміщення речовин під впливом підігрітих вод при літогенеіз і метаморфі­змі (Н.М.Страхов, В.С. Домарев, О. Ель-снер, П. Рутьє та ін.). Оскільки питання залишається дискусійним ці родовища прийнято виділяти в самостійну групу стратиформних. Характерними рисами стратиформних родовищ є: великі роз­міри, проста пластова форма рудних тіл, їхня значна довжина і згодне, як правило, положисте залягання, гарна якість руд і відносно рівномірний розподіл металів. У розрііз іноді спостерігається багатопове-рхнева будова родовищ.

У геологічній історії розглянуті родо­вища займають визначене положення. Рудоносні товщі формуються наприкінці складчастих етапів розвитку регіонів і представляють собою нижні члени плат-формного чохла. Представниками даного групи родовищ є: Джезказган (Казах­стан), Удокан (Східний Сибір), родовища Мідного поясу Замбії і Заїру (Нчанга, Камбове, Камото та ін.), а також Лег-ницо-Глуховське рудне поле в Польщі, родовище Айнак в Афганістані та ін.

Джезказганська група родовищ роз­ташована в південно-західній частині Центрального Казахстану в північній ча­стині положистої синкліналі, де відбува­лося нагромадження пухких опадів кар­бону. Рудоносна товща складається з ри­тмічно чергуються пластів сіроколірних і червоноколірних пісковиків, алевролітів і конгломератів. У межах рудного поля породи утворюють антикліналі сундуч­ного типу (мал. 3.14). Руди Джезказган-ського родовища локалізуються в сіроко-лірних породах. Рудні тіла мають пласто­подібні і лінзоподібні форми. У розрііз й у плані виділяються групи зближених ру­дних тіл, умовно поєднуваних у поклади.

рассматривают их как сингенетичные с вмещающими породами (осадочными), до­пуская последующее перемещение веществ под влиянием подогретых вод при литоге­незе и метаморфизме (Н.М.Страхов, В.С.Домарев, О.Эльснер, П.Рутье и др.). Поскольку вопрос остается дискуссионным эти месторождения принято выделять в са­мостоятельную группу стратиформных. Характерными чертами стратиформных ме­сторождений являются: крупные размеры, простая пластовая форма рудных тел, их значительная протяженность и согласное обычно пологое залегание, хорошее каче­ство руд и относительно равномерное рас­пределение металлов. В разрезе иногда на­блюдается многоэтажное строение место­рождений.

В геологической истории рассматри­ваемые месторождения занимают опре­деленное положение. Рудоносные толщи формируются в конце складчатых этапов развития регионов и представляют собой нижние члены платформенного чехла. Представителями данного группы место­рождений являются: Джезказган (Казах­стан), Удокан (Восточная Сибирь), ме­сторождения Медного пояса Замбии и Заи­ра (Нчанга, Камбове, Камото и др.), а также Легницо-Глуховское рудное поле в Польше, месторождение Айнак в Афганистане и др.

Джезказганская группа месторождений расположена в юго-западной части Цен­трального Казахстана в северной части по­логой синклинали, где происходило накоп­ление рыхлых осадков карбона. Рудоносная толща состоит из ритмично чередующихся пластов сероцветных и красноцветных пес­чаников, алевролитов и конгломератов. В пределах рудного поля породы образуют антиклинали сундучного типа (рис. 3.14). Руды Джезказганского месторождения ло­кализуются в сероцветных породах. Рудные

Кожен поклад включає від 2 до 30 рудних тіл, розділених безрудними ділянками. Співвідношення їхніх розмірів в оконту-рюючих покладах визначаються умовами відпрацьовування і техніко-економічним розрахунком. Найбільше великі поклади просліджуються на 1,5-2км по простя­ганню, 800м по падінню при потужності 3-4м у роздувах до 30м. Головними руд­ними мінералами є: халькопірит, борніт, халькозин, крім того в значних кількос­тях присутні сфалерит, галеніт і срібло. По складу руд виділяються мідні, ком­плексні, цинкові і свинцеві, а також деякі проміжні різниці. Обробляються руди як комплексні.

тела имеют пластообразные и линзооб­разные формы. В разрезе и в плане выде­ляются группы сближенных рудных тел, условно объединяемых в залежи. Каждая залежь включает от 2 до 30 рудных тел, разделенных безрудными участками. Со­отношение их размеров в оконтуриваемых залежах определяются условиями отработ­ки и технико-экономическим расчетом. Наиболее крупные залежи прослеживаются на 1,5-2км по простиранию, 800м по паде­нию при мощности 3-4м в раздувах до 30м. Главными рудными минералами являются: халькопирит, борнит, халькозин, кроме того в значительных количествах присутствуют сфалерит, галенит и серебро. По составу руд выделяются медные, комплексные, цинковые и свинцовые, а также некоторые промежуточные разности. Отрабатываются руды как комплексные.

Мал. 3.14. Схематичні геологічні розрізи родовища Джезказган (за матеріалами Джезказганської ГРЕ): 1-3 - джезказганська світа середньо-піздньокам'яновугільного віку: 1-червонобарвні пісковики й алевроліти, 2-рудоносні прошарки сіробарвні пісковиків, алевролітів і конгломератів, 3-рудні поклади; 4 - вапняки, пісковики, мергелі ранньокам'яновугільного віку. Рис. 3.14. Схематические геологические разрезы месторождения Джезказган (по материалам Джезказганской ГРЭ): 1-3 - джезказганская свита средне-позднекаменноугольного возраста: 1-красноцветные песчаники и алевролиты, 2-рудоносные слои сероцветных песчаников, алевролитов и конгломератов, 3-рудные залежи; 4 - известняки, песчаники, мергели раннекаменноугольного возраста.

Екзогенні (седиментаційні) родовища міді по морфологічній характеристиці близькі до тільки що розглянутих стра-тиформних, але локалізуються вони в тонкозернистих різновидах порід, утво­рюючи формацію мідистих сланців. При детальному вивченні будови цих родо­вищ установлюється краща приуроче­ність зруденіння до прошарків вапняку, вапняно-глинистим чи багатим органіч­ним матеріалом відкладенням. Передба­чається, що нагромадження міді відбува­ється у відновному середовищі у водо­ймах, куди зносяться уламки міднонос-них порід чи утворюються при їхньому руйнуванні концентровані розчини. Ціл­ком імовірно, що в останньому випадку розчини надходять у водойму не у вигля­ді поверхневого стоку, а шляхом інфільт­рації з ґрунтовими підземними водами. Відбувається псевдогідротермальний процес. Крім міді в родовищах такого ти­пу, часто приурочених до червоноколі­рних відкладень, присутні РЬ, 2п, Со, V, и. Такого роду мідноносні червоноцвіти нижньопермського віку розвинуті в центрі Східної Європи, утворили сфале-рит-халькопірит-колчеданний рудний по­яс, що простягається через Нижнесиле-зсько-Богемський басейн (Польща і Че­хія). Тут відомий ряд дрібних родовищ багатих руд. Аналогічний характер мід­них рудопроявів відомий в області Пере-дуральського прогину в червоноколірних відкладеннях казанського ярусу пермі. Смуга виходів червоноцвітов шириною близько 100км простягається вздовж за­хідного схилу Уралу. Рудопрояви без ви­димої закономірності розміщуються у всій товщі порід. Рудні тіла характеризу­ються невеликими і складними формами і, незважаючи на високий вміст металу в рудах,   серйозного   промислового зна-

Экзогенные (седиментационные) ме­сторождения меди по морфологической ха­рактеристике близки к только что рас­смотренным стратиформным, но локали­зуются они в тонкозернистых разностях по­род, образуя формацию медистых сланцев. При детальном изучении строении этих ме­сторождений устанавливается предпочти­тельная приуроченность оруденения к про­слойкам известняка, известково-глинистым или богатым органическим материалом от­ложениям. Предполагается, что накопление меди происходит в восстановительной сре­де в водоемах, куда сносятся обломки ме-деносных пород или образующиеся при их разрушении концентрированные растворы. Вполне вероятно, что в последнем случае растворы поступают в водоем не в виде по­верхностного стока, а путем инфильтрации с грунтовыми подземными водами. Проис­ходит псевдогидротермальный процесс. Кроме меди в месторождениях такого типа, часто приуроченных к красноцветным от­ложениям, присутствуют РЬ, Ъп, Со, V, и. Такого рода меденосные красноцветы ниж­непермского возраста развиты в центре Восточной Европы, образуя сфалерит-халькопирит-колчеданный рудный пояс, протягивающийся через Нижнесилезско-Богемский бассейн (Польша и Чехия). Здесь известен ряд мелких месторождений бога­тых руд. Аналогичный характер медных рудопроявлений известен в области Преду-ральского прогиба в красноцветных отло­жениях казанского яруса перми. Полоса вы­ходов красноцветов шириной около 100км протягивается вдоль западного склона Ура­ла. Рудопроявления без видимой законо­мерности размещаются во всей толще по­род. Рудные тела характеризуются неболь­шими и сложными формами и, несмотря на высокое содержание металла в рудах, серь­езного промышленного значения не имеют.чення не мають.

Численні родовища міді в червоноцві-тах відомі в західних району США (Юта, Колорадо, Аризона, Нью-Мексика), де інфільтраційні розсіяні рудні тіла розмі­щені у величезній товщі червоноцвітів віку від верхнього карбону до юри на рі­зних рівнях. У районі плато Колорадо ці родовища служать джерелом урану. Ро­довищами даного типу є мідисті сланці Мансфельдської мульди (Німеччина) із вмістом 2,5% міді і супутними А§, Мо, V, Аи, Рі, Бе, ЯЬ. Подібні рудопрояви міді просліджуються відповідно до поши­рення цехштейнового моря від північної Англії через Німеччину аж до Польщі, де в Нижній Сілеізї зруденіння концентру­ється в мергелі (мідистий мергель).

У північно-західній частині Донбасу серед відкладень нижній пермі (свита мі­дистих піщаників) зустрінуті рудопрояви і родовища міді двох типів - мансфельд-ського і джезказганського. Мідні руди в Донбасі були виявлені в 1862р. в поки­нутих кар'єрах і слідам металургійної об­робки руд у бронзовому столітті. З 1872р. по 1890р. був організований видобуток руд і виплавка міді в с. Клиновськом, припинена через нерентабельність. У смуіз піщано-глинистих відкладень свиті, що облямовує з південно-сходу Бахмут-ську улоговину виявлено більше 50 ру-допроявів і невеликих родовищ міді. Її вміст у рудах досягає 1,5-3,0% і більше, а загальні запаси складають близько 2млн. т. Рудні мінерали представлені ха­лькозином, борнітом, халькопіритом, пі­ритом, марказитом, галенітом, сфалери­том і гринотітом. Куприт, малахіт і азу­рит розвинуті до глибини 30 м у зоні оки­слювання.

Метаморфогенні родовища міді. На древніх докембрійських щитах зустріча-

Многочисленные месторождения меди в красноцветах известны в западных района США (Юта, Колорадо, Аризона, Нью-Мексика), где инфильтрационные рассеян­ные рудные тела размещены в огромной толще красноцветов возраста от верхнего карбона до юры на разных уровнях. В рай­оне плато Колорадо эти месторождения служат источником урана. Месторожде­ниями данного типа являются медистые сланцы Мансфельдской мульды (ФРГ) с содержанием 2,5% меди и сопутствующими А& Мо, V, Аи, Рі, Бе, ЯЬ. Сходные рудо-проявления меди прослеживаются в соот­ветствии с распространением цехштейново-го моря от северной Англии через Герма­нию вплоть до Польши, где в Нижней Си-лезии оруденение концентрируется в мер­геле (медистый мергель).

В северо-западной части Донбасса среди отложений нижней перми (свита медистых песчаников) встречены рудопроявления и месторождения меди двух типов - манс-фельдского и джезказганского. Медные ру­ды в Донбассе были обнаружены в 1862г по заброшенным карьерам и следам металлур­гической обработки руд в бронзовом веке. С 1872г по 1890г была организована добыча руд и выплавка меди у с. Клиновского, пре­кращена из-за нерентабельности. В полосе песчано-глинистых отложений свиты, окаймляющей с юго-востока Бахмутскую котловину обнаружено более 50 рудо-проявлений и небольших месторождений меди. Ее содержание в рудах достигает 1,5­3,0% и более, а общие запасы составляют около 2млн. т. Рудные минералы представ­лены халькозином, борнитом, халькопири­том, пиритом, марказитом, галенитом, сфа­леритом и гринокитом. Куприт, малахит и азурит развиты до глубины 30 м в зоне окисления.

Метаморфогенные месторождения ме­ються численні мідні родовища, що ма­ють сильний метаморфізм і тому їхнє пе­рвинне походження важко розпізнати. До цих утворень належать сульфідні скарно-ві родовища Скандинавії. Вони пов'язані з архейськими породами, що складалися первинно з кислих чи середніх лав і туфів з прошарками вапняків і доломітів. Су­льфідні родовища (пірит, халькопірит, піротин, сфалерит, галеніт) часто зустрі­чаються разом з метаморфічними окис­ними родовищами заліза (магнетит, гема­тит) типу Кируна. У зв'язку з цим можна припустити, що розглянуті сульфідні ро­довища відносяться до первинно вулка­ногенно-осадочних чи субвулканогенно-гідротермально-осадочних утворень типу Ріо-Тінто чи інших колчеданних. Великі родовища даного типу - Фалун, Сала, Бо-лиден (Швеція), Рьорос, Сілітієлма (Нор­вегія) і Оутукумпу (Фінляндія).

ди. На древних докембрийских щитах встречаются многочисленные медные ме­сторождения, которые испытали сильный метаморфизм и потому их первичное про­исхождение трудно распознаваемо. К этим образованиям принадлежат сульфидные скарновые месторождения Скандинавии. Они связаны с архейскими породами, со­стоявшими первично из кислых или сред­них лав и туфов с прослоями известняков и доломитов. Сульфидные месторождения (пирит, халькопирит, пирротин, сфалерит, галенит) часто встречаются совместно с ме­таморфическими окисными месторожде­ниями железа (магнетит, гематит) типа Ки-руна. В связи с этим можно предположить, что рассматриваемые сульфидные место­рождения относятся к первично вулкано-генно-осадочным или субвулканогенно-гидротермально-осадочным образованиям типа Рио-Тинто или другим колчеданным. Крупные месторождения данного типа -Фалун, Сала, Болиден (Швеция), Рёрос, Си-литиелма (Норвегия) и Оутукумпу (Фин­ляндия).

3.3.3 Свинець і цинк

У рудних родовищах свинець і цинк за рідкісним винятком зустрічаються сумі­сно, утворюючи поліметалеві руди. Крім свинцю і цинку в поліметалевих рудах як правило містяться у значній кількості срібло, золото, мідь, а також рідкі і розсі­яні елементи. Свинець відомий з найдав­ніших часів, він характеризується хіміч­ною стійкістю, ковкістю і низькою тем­пературою плавлення. На даний час бли­зько 68% виплавлюваного свинцю вико­ристовується в електрокабельній і акуму­ляторній промисловості. Широко засто­совуються сплави свинцю з іншими ме­талами (бабіт, типографський сплав та ін.). Із свинцю виготовляються захисні

3.3.3 Свинец и цинк

В рудных месторождениях свинец и цинк за редким исключением встречаются совместно, образуя полиметаллические ру­ды. Кроме свинца и цинка в по­лиметаллических рудах обычно содержатся в заметных количествах серебро, золото, медь, а также редкие и рассеянные элемен­ты. Свинец известен с древнейших времен, он характеризуется химической стойко­стью, ковкостью и низкой температурой плавления. В настоящее время около 68% выплавляемого свинца используется в элек­трокабельной и аккумуляторной промыш­ленности. Широко применяются сплавы свинца с другими металлами (баббит, типо­графский сплав и др.). Из свинца изготовля­екрани від рентгенівських і гама випро­мінювань. Свинець використовується для виготовлення фарб, боєприпасів, застосо­вується як антидетонаторна добавка в бе­нзин та ін.

Цинк у більшості країн застосовується для покриття залізних листів, труб, дроту (47%). Значна кількість його (19%) вико­ристовується для одержання різних спла­вів (латунь, бронза, мельхіор), лиття під тиском (14%). У технології збагачення і хімічному виробництві цинк за­стосовується як осаджувач металів (на­приклад, при ціануванні золота). Цинк використовується в лакофарбовій проми­словості та інших галузях.

Найбільше великими розвіданими за­пасами свинцю і цинку володіють Росія, США, Австралія, Казахстан, Канада, КНР. Загальносвітові запаси свинцю оці­нюються в 212млн.т, а цинку - близько 500млн.т. Унікальні родовища містять більше 5млн.т сумарних запасів свинцю і цинку. Великі і середні - від 5млн.т до 200млн. т, дрібні - менше 200тис. т. Щорі­чне виробництво свинцю, у тому числі з вторинної сировини, склало наприкінці ХХст. близько бмлн.т, а цинку - до 8млн.т. Ціна рафінованого свинцю і ци­нку у 2004р. дорівнювала 950 і 1260$/т відповідно.

На даний час розробляються руди із вмістом у них не менше 3% свинцю і ци­нку в сумі; при високому вмісті у них срібла, золота чи інших цінних ком­понентів вимоги по свинцю і цинку зни­жуються.

Середній вміст у земній корі: свинцю 1,6-10-3%, цинку 8,3-10-3%. Найбільш тіс­но ці метали пов' язані з кислими магма­тичними породами і концентруються в постмагматичних утвореннях. При цьому утворюються родовища: скарнові, гідро­ются защитные экраны от рентгеновских и гамма излучений. Свинец расходуется на приготовление красок, применяется в каче­стве антидетонаторной добавки в бензин, изготовление боеприпасов и др.

Цинк в большинстве стран расходуется на покрытие железных листов, труб, прово­локи (47%). Значительное количество его (19%) используется для получения различ­ных сплавов (латунь, бронза, мельхиор), литья под давлением (14%). В технологии обогащения и химическом производстве цинк применяется в качестве осадителя ме­таллов (например, при цианировании золо­та). Цинк используется в лакокрасочной промышленности и других отраслях.

Наиболее крупными разведанными за­пасами свинца и цинка обладают Россия, США, Австралия, Казахстан, Канада, КНР. Общемировые запасы свинца оцениваются в 212млн.т, а цинка - около 500млн.т. Уни­кальные месторождения содержат более 5млн.т суммарных запасов свинца и цинка. Крупные и средние - от 5млн.т до 200млн.т, мелкие - менее 200тыс.т. Ежегодное произ­водство свинца, в том числе из вторичного сырья, составило в конце ХХв около бмлн.т, а цинка - до 8млн.т. Цена рафинированного свинца и цинка в 2004г. равнялась 950 и 1260$./т соответственно.

В настоящее время разрабатываются ру­ды с содержанием в них не менее 3% свин­ца и цинка в сумме; при высоких со­держаниях в них серебра, золота или других ценных компонентов требования по свинцу и цинку снижаются.

Среднее  содержание  в земной коре:

3 3

свинца 1,6-10- %, цинка 8,3-10-3%. Наиболее тесно эти металлы связаны с умеренно кис­лыми магматическими породами и концен­трируются в постмагматических образова­ниях. При этом образуются месторождения: скарновые, гидротермально-плутоногенные,термально-плутоногенні, гідротермально-вулканогенні, колчеданно-поліметалеві, стратиформні і метаморфізовані.

Скарнові родовища свинцево-цинко­вих руд зустрічаються досить часто і не­рідко представляють істотне промислове значення, забезпечуючи 6% запасів і 9­14% видобутку. Найбільш широко відо­мими є родовища Примор'я (Миколаїв­ське, Верхнє), Забайкалля (Кадаїнське та ін.), Казахстану і Середньої Аізї (Кизил-Еспе, Алтин-Топкан, Кансай), США (Ло-уренс), Перу (Серро-де-Паско), Арген­тини (Агилар), Швеції (Аммаберг), ряд родовищ КНР і Японії.

Руди скарнових свинцево-цинкових родовищ як правило мають складний склад, що представляє собою агрегат ти­пових скарнових мінералів, сульфідів і супровідних їхніх утворень. Родовища, як правило, локалізуються в приконтактовій області біля поверхневих помірковано кислих магматичних порід і карбонатних товщ.

Родовище Алтин-Топкан відноситься до зони тектонічного розлому, у якій від­бувалося впровадження магматичних по­рід, що утворили дрібні штоки і дайки. Зруденіння локалізувалося як вздовж ко­нтакту гранодіоритів з вапняками, так і вздовж даєк з утворенням складно гілчас­тих трубоподібних тіл (мал.3.15). Рудоут­воренню передувало дроблення і гідроте­рмальні перетворення скарнів у кварц-епідотові і кварц-епідот-хлоритову по­роду з сульфідами. Серед останніх голо­вними є пірит, сфалерит, галеніт, халько­пірит.

гидротермально-вулканогенные, колчедан-но-полиметаллические, стратиформные и метаморфизованные.

Скарновые месторождения свинцово-цинковых руд встречаются довольно часто и нередко представляют существенное промышленное значение, обеспечивая 6% запасов и 9-14% добычи. Наиболее широко известными являются месторождения При­морья (Николаевское, Верхнее), Забайкалья (Кадаинское и др.), Казахстана и Средней Азии (Кызыл-Эспе, Алтын-Топкан, Кан-сай), США (Лоуренс), Перу (Серро-де-Паско), Аргентины (Агилар), Швеции (Ам-маберг), ряд месторождений КНР и Японии.

Руды скарновых свинцово-цинковых ме­сторождений обычно имеют сложный со­став, представляющий собой агрегат ти­пичных скарновых минералов, сульфидов и сопровождающих их образований. Место­рождения, как правило, локализуются в приконтактовой области близ по­верхностных умеренно кислых магмати­ческих пород и карбонатных толщ.

Месторождение Алтын-Топкан при­урочено к зоне тектонического разлома, в которой происходило внедрение магма­тических пород, образовавших мелкие што­ки и дайки. Оруденение локализовалось как вдоль контакта гранодиоритов с известня­ками, так и вдоль даек с образованием сложно ветвящихся трубообразных тел (рис.3.15). Рудообразованию предшествова­ло дробление и гидротермальные преобра­зования скарнов в кварц-эпидотовые и кварц-эпидот-хлоритовую породу с суль­фидами. Среди последних главными явля­ются пирит, сфалерит, галенит, халькопи­рит.

Мал. 3.15. Схематичний поперечний розріз скарнового родовища Алтин-Топкан

(по А. А. Амирасланову): 1 - ефузивно-осадові породи; 2 - доломіти; 3 - вапняки; 4 - туфи; 5 - гранодіорити; 6 - гранодіорит-порфіри; 7 - граніти; 8 - скарново-рудні тіла. Рис. 3.15. Схематический поперечный разрез скарнового месторождения Алтын-Топкан

(по А. А.Амирасланову): 1 - эффузивно-осадочные породы; 2 - доломиты; 3 - известняки; 4 - туфы; 5 - грано-диориты; 6 - гранодиорит-порфиры; 7 - граниты; 8 - скарново-рудные тела.

Плутоногенні гідротермальні родо­вища представлені жильними рудними тілами, як великими одиночними, так і численними протяжними жилами. Вкра­плені і масивні руди контролюються роз­ривними порушеннями. Навколо рудних тіл породи - гранітоїди, вапняки, піщано-сланцеві відкладення - окварцьовані чи доломитизовані. Рудоутворення пов' я-зується з підйомом гідротерм із глибин­них магматичних джерел. До даного промислово-генетичного типу відносять­ся родовища Кавказу (Садон, Згид), Схі­дного Забайкалля (Нерчинська група), Чехії і Німеччини (Рудні Гори), США, Перу  (Серро-де-Паско, Санта-Евлалія),

Плутоногенные гидротермальные ме­сторождения представлены жильными рудными телами, как крупными одиноч­ными, так и многочисленными протя­женными жилами. Вкрапленные и мас­сивные руды контролируются разрывными нарушениями. Вокруг рудных тел породы -гранитоиды, известняки, песчано-слан-цевые отложения - окварцованы или доло-митизированы. Рудообразование связывает­ся с подъемом гидротерм из глубинных магматических источников. К данному промышленно-генетическому типу отно­сятся месторождения Кавказа (Садон, Згид), Восточного Забайкалья (Нерчинская груп­па), Чехии и ФРГ (Рудные Горы), США,

Мексики, Канади (Кен-Хилл) та інші, де­які з них дуже подібні із скарновими ро­довищами, і їх відносять то до однієї, то до іншої групи. Наприклад, родовище Трепча (Югославія). Це родовище залягає на контакті трахітового штока і палео­зойських вапняків. Потужність рудного тіла досягає 50м, вміст - 9% РЬ і 7% 2п, запаси - кілька мільйонів тонн руди.

Прикладом жильних родовищ є Фрей-берськое рудне поле (Німеччина), де про­тягом 800-літньої експлуатації (почина­ючи з 1168р.) було розкрито більше 1000 свинцево-цинкових із сріблом рудних ро­довищ. Руди Фрейберського типу, у тому числі з уран-вісмут-кобальтовою мінера­лізацією поширені в багатьох інших жи­льних районах Рудних гір Німеччини і Чехії.

Перу (Серро-де-Паско, Санта-Евлалия), Мексики, Канады (Кен-Хилл) и другие, не­которые из них весьма сходны со скарно-выми месторождениями, и их относят то к одной, то к другой группе. Например, ме­сторождение Трепча (Югославия). Это ме­сторождение залегает на контакте трахито­вого штока и вмещающих палеозойских из­вестняков. Мощность рудного тела дос­тигает 50м, содержание - 9% РЬ и 7% Ъп, запасы - несколько миллионов тонн руды.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини