Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 19

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Примером жильных месторождений является Фрейбергское рудное поле (ФРГ), где в течение 800-летней эксплуатации (на­чиная с 1168г) было вскрыто более 1000 свинцово-цинковых с серебром рудных тел. Руды Фрейбергского типа, в том числе с уран-висмут-кобальтовой минерализацией распространены во многих других жильных районах Рудных гор ФРГ и Чехии.

Мал. 3.16. Центральна частина Фрейберського рудного поля (по Л. Бауману): 1 - гнейси, нижній ярус; 2 - гнейси, верхній ярус; 3 - слюдисті сланці; 4 - філіти; 5 - граніти; 6 - порфіри; 7 - рудні жили; 8 - тектонічні порушення; 9 - габро. Рис. 3.16. Центральная часть Фрейбергского рудного поля (по Л.Бауману): 1 - гнейсы, нижний ярус; 2 - гнейсы, верхний ярус; 3 - слюдистые сланцы; 4 - филлиты; 5 - граниты; 6 - порфиры; 7 - рудные жилы; 8 - тектонические нарушения; 9 - габбро.

До відомих європейських жильних ро­довищ відносяться Пржибрам (Чехія), Бая-Марі (Румунія), Маден (Болгарія), Рейнські сланцеві гори і Шварцвальд (Німеччина), Французький Центральний масив та ін.

Світове значення мають рудні поля району Кер-д'ален (США), а також чис­ленні родовища, іноді з відносно високим вмістом срібла, у Мексиці і Болівії.

Вулканогенні гідротермальні родо­вища характерні приуроченістю до анде­зитів, дацитів, ліпаритів і інших вулкані­чних порід жерлової фації. Рудні тіла мають жильну, лінзоподібну, шток-веркову форму і просліджуються на деся­тки, рідше сотні метрів по простяганню і падінню при потужності до 1-1,5м. такі поліметалеві родовища відомі в Закавка­ззя (Мехмана), Середньої Аізї (Каниман-сур), Перу (Касапалка). Понад 100 років вони розробляються в Румунії, Словач­чині та інших країнах Східної Європи. Відомі ці родовища в Українському Зака­рпатті, де головним є Береговський руд­ний район з родовищами Беганським, Бе-реговським і Мужиєвським. На Беганьсь-кому барит-поліметалевому родовищі верхні горизонти представлені алуніто-вими рудами, що змінюються на глиби­нах 130-160м баритовими жилами, пере­ходячи глибше в барит-поліметалеві і по­ліметалеві руди. Береговське родовище містить 1,8млн.т свинцю і цинку при їх­ній кількості в рудах 2,3 і 4,9%, відпові­дно. За своєю геологічною будовою поді­бно з Беганським. На продовженні Бере-говського родовища знаходиться Мужи-євськое золото-поліметалеве, де відбува­лась розробка золотомістких руд з 1999

по 2004р.

Колчеданні родовища просторово і ге­нетично   пов' язані   з вулканогенними

К известным европейским жильным ме­сторождениям относятся Пржибрам (Че­хия), Бая-Маре (Румыния), Маден (Болга­рия), Рейнские сланцевые горны и Шварц­вальд (ФРГ), Французский Центральный массив и другие.

Мировое значение имеют рудные поля района Кер-д'Ален (США), а также мно­гочисленные месторождения, иногда с от­носительно высоким содержанием серебра, в Мексике и Боливии.

Вулканогенные гидротермальные ме­сторождения характерны приуроченно­стью к андезитам, дацитам, липаритам и другим вулканическим породам жерловой фации. Рудные тела имеют жильную, лин-зовидную, штокверковую форму и просле­живаются на десятки, реже сотни метров по простиранию и падению при мощности до 1-1,5м. такие полиметаллические месторо­ждения известны в Закавказье (Мехмана), Средней Азии (Канимансур), Перу (Каса-палка). Более 100 лет они разрабатываются в Румынии, Словакии и других странах Восточной Европы. Известны эти месторо­ждения в Украинском Закарпатье, где ве­дущим является Береговский рудный район с месторождениями Беганьским, Берегов-ским и Мужиевским. На Беганьском барит-полиметаллическом месторождении верх­ние горизонты представлены алунитовыми рудами, сменяющимися на глубинах 130-160м баритовыми жилами, которые пере­ходят глубже в барит-полиметаллические и полиметаллические руды. Береговское ме­сторождение содержит 1,8млн.т свинца и цинка при их количестве в рудах 2,3 и 4,9%, соответственно. По своему геологическому строению сходно с Беганьским. На продол­жении Береговского месторождения нахо­дится Мужиевское золото-полиметал­лическое, где проводилась отработка золо­тосодержащих руд с 1999 по 2004г.комплексами ранніх стадій евгеосинклі-нального розвитку. Руди колчеданних поліметалевих родовищ відрізняються високою концентрацією в них піриту, рі­дше піротину, за мінеральним складом вони типово поліметалеві, до них входять у різних співвідношеннях: сфалерит, га­леніт, халькопірит, самородні золото і срібло, телуриди срібла і золота, суль­фіди і сульфосоли срібла, сурми. Крім основних металів (свинець, цинк, срібло, золото, мідь) з них здобуваються елеме-нти-домішки: касмій, індій, галій, герма­ній, телур, селен. Найбільш добре ви­вчені колчеданні родовища Рудного Ал­таю, Японії (тип Куроко), Іспанії (Ріо-Ті-нто), Туреччини (Ергані), Німеччина (Ра-мельсберг). До родовищ цього типу від­носяться також Хандиза в Узбекистані, Филизчай в Азербайджані, Жайрем у Ка­захстані та ін.

Жайремське рудне поле складене вул­каногенно-осадовими утвореннями сере­днього девону, морськими і глинясто-карбонатними відкладеннями верхнього девону (Фаменський ярус), що утворюють брахіантикліналь. У ядрі брахіантикліналі породи прорвані субвулканічною інтруі-зєю трахітового складу. Рудоутворення можна підрозділити на два етапи: синге­нетичний і епігенетичний. Сингенетичні рудні тіла мають пластоподібну форму, потужністю 5-25м і значним поширенням. Залягають ці тіла згідно із шаруватістю (мал.3.17). Епігенетичні тіла різноманітні за формою; їхні розміщення контролю­ються розривними порушеннями і тріщи­нуватістю. За речовинним складом серед сингенетичних руд виділяються залізні, залізо-марганцеві і цинкові (пірит-сфалеритові), а серед епігенетичних -цинк-баритові, свинцево-баритові, свин-цево-цинк-баритові і баритові.

Колчеданные месторождения про­странственно и генетически связаны с вул­каногенными комплексами ранних стадий эвгеосинклинального развития. Руды кол­чеданных полиметаллических месторожде­ний отличаются высокой концентрацией в них пирита, реже пирротина, по минераль­ному составу они типично полиметалличе­ские, в них входят в разных соотношениях: сфалерит, галенит, халькопирит, самород­ные золото и серебро, теллуриды серебра и золота, сульфиды и сульфосоли серебра, сурьмы. Кроме основных металлов (свинец, цинк, серебро, золото, медь) из них извлека­ются элементы-примеси: кадмий, индий, галлий, германий, теллур, селен. Наиболее хорошо изучены колчеданные место­рождения Рудного Алтая, Японии (тип Ку-роко), Испании (Рио-Тинто), Турции (Эрга-ни), ФРГ (Раммельсберг). К место­рождениям данного типа относятся также Хандиза в Узбекистане, Филизчай в Азер­байджане, Жайрем в Казахстане и другие.

Жайремское рудное поле сложено вул-каногенно-осадочными образованиями сред­него девона, морскими и глинисто-карбонатными отложениями верхнего дево­на (Фаменский ярус), образующими брахи-антиклиналь. В ядре брахиантиклинали по­роды прорваны субвулканической интрузи­ей трахитового состава. Рудообразование можно подразделить на два этапа: сингене­тический и эпигенетичсекий. Сингенетич-ные рудные тела обладают пластообразной формой, мощностью 5-25м и значительным площадным распространением. Залегают эти тела согласно со слоистостью (рис.3.17). Эпигенетические тела разнообразны по форме; их размещения контролируются раз­рывными нарушениями и трещиноватостью. По вещественному составу среди синге-нетичных руд выделяются железные, же­лезо-марганцевые   и   цинковые (пирит-сфалеритовые), а среди эпигенетичных -цинк-баритовые, свинцово-баритовые, свин-цово-цинк-баритовые и баритовые.

Мал. 3.17. Геологічний розріз західної ділянки Жайремського родовища (по В.А. Литкіну): 1 - кайнозойські пісково-глинисті відкладення; 2 - верхньотурнейскі кременисті вапняки і туфопе-літи; 3 - горизонт жовновистих вапняків (С1ґ); 4 - горизонт «піджовновистих конглобрекчій»(Є1ґ); 5 - червонобарвні і сіробарвні кременисті вапняки (Б3іт); 6 - горизонти залізних руд (Б3пп); 7 - сірі вузлувато-верствуваті кременисті вапняки; 8 - пластові поклади свинцьово-цинкових руд продук­тивної пачки (Б3£т); 9 - лінзи кремнисто-баритових і барит-поліметалевих руд ; 10 - нижньо-турнейські і верхньофаменські флішоїдні відкладення; 11 - горизонти туфогено-осадових порід;

12 - горизонт карбонатно-польовошпато-кремнистих порід; 13 - неясно-шаруваті глинясто-кременисто-вапняні породи (Б3пп); 14 - аргілітоподібні породи (Б3пп); 15 - трахітові порфіри; 16 - мигдалекам'яні порфірити; 17 - породи кислого складу. Рис. 3.17. Геологический разрез западного участка Жайремского месторождения (по В.А.Лыткину): 1 - кайнозойские песчано-глинистые отложения; 2 - верхнетурнейские кремнистые известняки и

туфопелиты; 3 - горизонт желваковистых известняков (С1ґ); 4 - горизонт «поджелваковистых конглобрекчий»(Є1ґ); 5 - красноцветные и сероцветные кремнистые известняки (В3іт); 6 - гори­зонты железных руд (В31т); 7 - серые узловатослоистые кремнистые известняки; 8 - пластовые залежи свинцово-цинковых руд продуктивной пачки (В3іт); 9 - линзы кремнисто-баритовых и ба­рит-полиметаллических руд; 10 - нижне-турнейские и верхнефаменские флишоидные отложения;

11 - горизонты туфогенно-осадочных пород; 12 - маркирующий горизонт карбонатно-полевошпато-кремнистых пород; 13 - неясно-слоистые глинисто-кремнисто-известковые породы (Б3іт); 14 - аргиллито-подобные породы (Б3пп); 15 - трахитовые порфиры; 16 - миндалекаменные порфириты; 17 - дайки пород кислого состава.

Стратиформні поліметалеві родо­вища відносяться до визначених стратиг­рафічних частин потужних товщ карбо­натних порід пізньої стадії геосинкліна­льного розвитку чи платформних облас­тей. Утворення руд родовищ цього типу відбувається у два етапи: на початку оса­джуються сингенетичні сполука металів, що пізніше підігрітими водами глибинної циркуляції частково перевідкладаються. В останньому випадку виникають січні епігенетичні тіла суцільних і дисперсних руд. Безпосередньо рудовміщуючі по­роди як правило окварцьовані, доломіти­зовані і баритизовані. До описаної групи відносяться родовища рудної провінції Міссурі-Міссісіпі (США) верхньокемб-рійської теригенно-карбонатної формації, Олькушт (Польща), Мизига (Югославія), Райба (Італія), Блайберг (Австрія) та ін. Типовим представником стратиформних свинцево-цинкових родовищ є Миргали-мсай, Ачисай та інші в Казахстані.

Родовище Миргалимсай розташоване на південному схилі хребта Каратау. Площа родовища складена карбонатними породами верхнього девону - нижнього карбону загальною потужністю 1300м. За літологичними ознаками вони підрозді­ляються на шістнадцять горизонтів (вап­няки, доломіт, вапняні і доломітові брек-чиї). Переважна кількість рудних тіл від­носиться до горизонту так званих стріч­кових вапняків, що залягає в середині де­вонської пачки. Рудовміщуюча порода цього горизонту характеризується наяв­ністю органічного матеріалу. У складі руд відзначаються: галеніт, сфалерит, пі­рит, марказит, кальцит, доломіт, сидерит, барит, в окремих блоках у промислових кількостях міститься срібло. Рудні міне­рали утворюють тонку пошарову вкрап-леність, форма тіла пластоподібна. Най-

Стратиформные полиметаллические месторождения приурочены к опреде­ленным стратиграфическим частям мощ­ных толщ карбонатных пород поздней ста­дии геосинклинального развития или плат­форменных областей. Образование руд ме­сторождений этого типа происходит в два этапа: в начале осаждаются сингенетичные соединения металлов, которые позже по­догретыми водами глубинной циркуляции частично переотлагаются. В последнем случае возникают секущие эпигенетичные тела сплошных и дисперсных руд. Непо­средственно рудовмещающие породы обычно окварцованы, доломитизированы и баритизированы. К описанной группе отно­сятся месторождения рудной провинции Миссури-Миссисипи (США) приуроченные к верхнекембрийской терригенно-карбо-натной формации, Олькушт (Польша), Ми-зига (Югославия), Райбла (Италия), Блай-берг (Австрия) и другие. Типичным пред­ставителем стратиформных свинцово-цинковых месторождений является Мирга-лимсай, Ачисай и другие в Казахстане.

Месторождение Миргалимсай распо­ложено на южном склоне хребта Каратау. Площадь месторождения сложена карбо­натными породами верхнего девона - ниж­него карбона общей мощностью 1300м. По литологическим признакам они подразде­ляются на шестнадцать горизонтов (извест­няки, доломит, известковые и доломитовые брекчии). Преобладающее количество руд­ных тел приурочено к горизонту так назы­ваемых ленточных известняков, залегаю­щему в середине девонской пачки. Рудов-мещающая порода этого горизонта характе­ризуется наличием органического материа­ла. В составе руд отмечаются: галенит, сфа­лерит, пирит, марказит, кальцит, доломит, сидерит, барит, в отдельных блоках в про­мышленных количествах содержится се­більше практичне значення мають сви­нець і барій. На думку багатьох геологів нагромадження металів відбувалося в процесі седиментації, а мінерали, що спостерігаються на цей час, утворилися в період діагенезу і катагенезу (мал.3.18).

ребро. Рудные минералы образуют тонкую послойную вкрапленность, форма тела пла-стообразная. Наибольшее практическое значение имеют свинец и барий. По мне­нию многих геологов накопление металлов происходило в процессе седиментации, а наблюдаемые в настоящее время минералы образовались в период диагенеза и катаге­неза (рис.3.18).

Мал. 3.18. Схематичний розріз Миргалимсайського родовища (за матеріалами Миргалимсайського ГРП): 1 - вапняки; 2 - доломіти; 3 - брекчійовані вапняки; 4 - рудні тіла; 5 - тектонічні порушення. Рис. 3.18. Схематический разрез Миргалимсайского месторождения (по материалам Миргалимсайского ГРП): 1 - известняки; 2 - доломиты; 3 - брекчированные известняки; 4 - рудные тела;

5 - тектонические нарушения.

Метаморфізовані родовища утвори­лися переважно у протерозойськую епоху і є більше продуктивними. Серед них ві­домо до десяти унікальних родовищ, у яких зосереджена головна маса руд сви­нцю і цинку.

Родовище Брокен-Хілл (Австралія) за продуктивністю і запасами відноситься до найбільших свинцево-цинкових ро­довищ світу. Тут добуто більше 120млн.т руди із вмістом свинцю і цинку 25%. Пе­рвинне його походження найбільш ймові­рно було вулканогенно-осадовим. Круто-падаючі рудні поклади потужністю до 45м залягають у докембрійських породах, представлених слюдистими сланцями, кварцитами, амфіболітами. Мінералізація

Метаморфизованные месторождения образовались преимущественно в проте­розойскую эпоху и являются более про­дуктивными. Среди них известно до десяти уникальных месторождений, в которых со­средоточена главная масса руд свинца и цинка.

Месторождение Брокен-Хилл (Австра­лия) по продуктивности и запасам отно­сится к крупнейшим свинцово-цинковым месторождениям мира. Здесь добыто более 120млн.т руды с содержанием свинца и цинка 25%. Первичные его происхождения наиболее вероятно было вулканогенно-осадочным. Крутопадающие рудные залежи мощностью до 45м залегают в докембрий-ских породах, представленных слюдистымискладається з декількох сульфідів (пере­важно галеніт і сфалерит), а також з мар­ганцевих гранатів і цинкової шпінелі, що дає підставу говорити про первинне кол­чеданно-гідротермальне свинцово-цин-ково-марганцеве зруденіння. Темпера­тури метаморфічної перекристалізації перевищували 6000С. У рудах міститься до 270г/т срібла.

Подібним є унікальне метаморфогенне родовище Сулліван у Канаді. Запаси по­ліметалевих руд цього родовища, що представляє собою лінзоподібний поклад довжиною близько 2км і середньої поту­жності 40м серед докембрійських глинис­тих сланців і кварцитів складали 100млн.т при сумарному вмісті свинцю і цинку більше 10%.

Родовище Мак-Артур-Рівер (Австра­лія) з розвіданими запасами свинцю 6,6млн.т, цинку близько 15млн.т і срібла понад 6тис. т, також відноситься до най­більших у світі. Протяжний (до 3 км) пла­стовий рудний поклад потужністю 50м відноситься до флішоїдної товщі проте­розойського віку, що нагромадилася у внутріконтинентальній рифтовій зоні. У складі покладу виділяється сім пластів багатих руд із сумарним вмістом свинцю і цинку більше 13%, які розділені бітумі­нозними глинистими сланцями з кількіс­тю свинцю і цинку до 8%. Мета-морфізовані докембрійські колчеданно-поліметалеві родовища, що відрізняються унікальними масштабами, знаходяться також у Росії (Холоднинське в Північ­ному Прибайкаллі) й Алясці (Ред-Дог), Озерне в Бурятії та інших місцях.

3.3.4 Нікель і кобальт Нікель (ложна мідь) був отриманий шведським мінералогом А. Кронштедтом сланцами, кварцитами, амфиболитами. Ми­нерализация состоит из нескольких суль­фидов (преимущественно галенит и сфале­рит), а также из марганцевых гранатов и цинковой шпинели, что дает основание го­ворить о первичном колчеданно-гидротер-мальном свинцово-цинково-марганцевом оруденении. Температуры метаморфической перекристаллизации превышали 6000С. В рудах содержится до 270г/т серебра.

Сходным является уникальное мета-морфогенное месторождение Сулливан в Канаде. Запасы полиметаллических руд этого месторождения, представляющего собой линзовидную залежь длиной около 2км и средней мощности 40м среди до-кембрийских глинистых сланцев и квар­цитов составляли 100млн.т при суммарном содержании свинца и цинка более 10%.

Месторождение Мак-Артур-Ривер (Ав­стралия) с разведанными запасами свинца 6,6млн.т, цинка около 15млн.т и серебра более 6тыс.т, также относится к крупней­шим в мире. Протяженная (до 3км) пласто­вая рудная залежь мощностью 50м приуро­чена к флишоидной толще протерозойского возраста, накопившейся во внутриконти-нентальной рифтовой зоне. В составе зале­жи выделяется семь слоев богатых руд с суммарным содержанием свинца и цинка более 13%, которые разделены битуминоз­ными глинистыми сланцами с количеством свинца и цинка до 8%. Метаморфизованные докембрийские колчеданно-полиметалли-ческие месторождения, отличающиеся уни­кальными масштабами, находятся также в России (Холоднинское в Северном Прибай­калье) и Аляске (Рэд-Дог), Озерное в Буря­тии и других местах.

3.3.4 Никель и кобальт Никель  (ложная  медь) был получен шведским минерологом А.Кронштедтом ву 1751р., а його промислове виробництво почалося на початку ХХст. Після від­криття в 1865р. родовища багатих руд о.Нова Каледонія, а в 90-х рр. ХХст. ро­довищ Канади споживання його значно розширилося.

Нікель має високі антикорозійні влас­тивості, добре полірується, легко підда­ється куванню і вальцюється, витягається в тонкий дріт. Крім того, утворює велику кількість сплавів із залізом та іншими ме­талами (Си, 2п, А1, Сг), у тому числі рід­кісними землями, що мають різноманітні властивості.

Кобальт використовується в металургії якісних сталей, особливо при виготов­ленні твердих сплавів - стелитів (Со, \У, Мо, Сг) і альніко (А1, N1, Со). Крім того, кобальт застосовується у виробництві ба­рвників, у хімічній промисловості і ме­дицині.

Розвідані запаси нікелю в 36 зарубіж­них країнах складають 90млн.т. Найбі­льш великими запасами володіють Нова Каледонія (близько 25% усіх запасів кра­їн далекого зарубіжжя), Росія, Канада, Куба, ПАР, Австралія, КНР, Індонеізя, Албанія, Греція. Унікальні родовища -більше 500тис.т металу, великі і середні -500-100, дрібні - менше 100. У 34 уніка­льних і найбільш великих родовищах зо­середжено 91% світових підтверджених запасів, що забезпечують 93% світового видобутку.

Щорічна потреба нікелю в усьому сві­ті зростає, у 2000р. вона склала 1,03млн.т. Основними світовими виробниками ні­келю в 2004р. були Росія (218тис.т), Япо­нія (160), Канада (147), Австралія (106), Норвегія (59), Фінляндія (55), Нова Кале-донія і КНР ( по 93млн.т.). Вартість 1т нікелю на Лондонській біржі складала наприкінці 2004р.  17700$/т, тоді як у 1751 г, а его промышленное производство началось в начале ХГХв. После открытия в 1865г месторождения богатых руд о.Новая Каледонии, а в 90-х годах ХХв. месторож­дений Канады потребление его значительно расширилось.

Никель обладает высокими антикор­розионными свойствами, хорошо поли­руется, легко поддается ковке и вальцуется, вытягивается в тонкую проволоку. Кроме того, образует большое количество сплавов с железом и другими металлами (Си, Ъп, А1, Сг), в том числе редкими землями, обла­дающих разнообразными свойствами.

Кобальт используется в металлургии ка­чественных сталей, особенно при изго­товлении твердых сплавов - стеллитов (Со, \¥, Мо, Сг) и альнико (А1, N1, Со). Кроме того, кобальт применяется в производстве красителей, в химической промышленности и медицине.

Разведанные запасы никеля в 36 зару­бежных странах составляют 90млн.т. Наи­более крупными запасами обладают Новая Каледония (около 25% всех запасов стран дальнего зарубежья), Россия, Канада, Куба, ЮАР, Австралия, КНР, Индонезия, Алба­ния, Греция. Уникальные месторождения -более 500тыс.т металла, крупные и средние - 500-100, мелкие - менее 100. В 34 уни­кальных и наиболее крупных месторожде­ниях сосредоточено 91% мировых под­твержденных запасов, которые обеспечи­вают 93% мировой добычи.

Ежегодная потребность никеля во всем мире растет, в 2000г она составила 1,03млн.т. Основными мировыми произ­водителями никеля в 2004г являлись Россия (218тыс.т), Япония (160), Канада (147), Ав­стралия (106), Норвегия (59), Финлян-дия(55), Новая Каледония и КНР (по 93тыс.т.). Стоимость 1т никеля на Лондон­ской  бирже  составляла в  конце 2004г

1993р. вона дорівнювала 5,3тис.$/т.

Запаси кобальту складають 5,3млн.т, найбільше великими володіють Заїр (37,5%), Куба (22,5), Нова Каледонія (7,5). В унікальних родовищах кількість кобальту більше 50тис.т, великих і сере­дніх - 50-10тис.т, дрібних - менше 10тис.т. Річне виробництво складає бли­зько 30тис.т. Світові ціни мають тенден­цію росту з 2200тис.$/т 1990р. до 6500тис.$/т у 2002р.

Кларк нікелю - 5,8-10- %, кобальту -1,8-10-3%.

В ендогенних умовах вони концент­руються в основних і ультраосновних ма­гмах у вигляді домішок у силікатах чи у формі сульфідів. При сприятливих умо­вах у ході диференціації магми відбува­ється відокремлення сульфідного роз­плаву (ліквація), у якому разом з нікелем накопичується мідь, кобальт, платиноїди, іноді золото та інші елементи. Надалі при розкристалізації цього розплаву утворю­ється характерна формація сульфідних мідно-нікелевих руд. Морфологічно се­ред них виділяють висячі поклади як правило вкраплених руд, що розташову­ються у внутрішніх частинах масиву; придонні залягають у припідошвеній ча­стині інтрузивів, як правило тут перева­жають масивні чи густовкраплені руди; віджаті (офсайтові) складногілчасті тіла багатих масивних руд; іноді виникають жилоподібні крутопадаючі тіла у верхній частині масиву материнських порід (за типом вони подібні до віджатих).

У більше кислих магмах утворюються гідротермальні розчини з'єднань нікелю, кобальту, миш'яку, іноді срібла, вісмуту й урану, з яких формуються родовища п'ятиелементової формації (N1, Со, Ві, Л§, и), типу Рудних Гір. Кобальт, крім того, утворює промислові скупчення в 17700$/т, тогда как в 1993г она равнялась 5,3тыс.$/т.

Запасы кобальта составляют 5,3млн.т, наиболее крупными обладают Заир (37,5%), Куба (22,5), Новая Каледония (7,5). В уни­кальных месторождениях количество ко­бальта более 50тыс.т, крупных и средних -50-10тыс. т, мелких - менее 10тыс. т. Годовое производство составляет около 30тыс.т. Мировые цены имеют тенденцию к росту с 2200тыс.$/т в 1990г. до 6500тыс.$/т в 2002г.

Кларк никеля - 5,8-10- %, кобальта -1,8-10-3%.

В эндогенных условиях они концен­трируются в основных и ультраосновных магмах в виде примесей в силикатах или в форме сульфидов. При благоприятных ус­ловиях в ходе дифференциации магмы про­исходит обособление сульфидного расплава (ликвация), в котором вместе с никелем на­капливается медь, кобальт, платиноиды, иногда золото и другие элементы. В даль­нейшем при раскристаллизации этого рас­плава образуется характерная формация сульфидных медно-никелевых руд. Морфо­логически среди них выделяют висячие за­лежи обычно вкрапленных руд, распола­гающиеся во внутренних частях вмещаю­щего массива; придонные, залегающие в приподошвенной части интрузивов, обычно здесь преобладают массивные или густов-крапленные руды; отжатые (оффсайтовые) сложноветвящиеся тела богатых массивных руд; иногда возникают жилообразные кру­топадающие тела в верхней части массива материнских пород (по типу они подобны отжатым).

В более кислых магмах образуются гид­ротермальные растворы соединений нике­ля, кобальта, мышьяка, иногда серебра, висмута и урана, из которых формируются месторождения так называемой пятиэле-ментовой формации (N1, Со, В1,     и), типаскарнах (Дашкесан на Кавкаіз), мідістих пісковиках (Заїр) і кобальто-срібних жи­льних тілах (Канада).

В екзогенних умовах нікель і кобальт концентруються в продуктах руйнування основних і ультраосновних порід у ниж­ніх частинах кори вивітрювання. Тут ні­кель входить до складу водяних силіка­тів, утворюючи родовища силікатних ні­келевих руд. Силікати нікелю знахо­дяться в парагенезисі з кобальтовими мі­нералами.

У рудах, що розробляються на даний час в середньому міститься близько 1% нікелю і 0.5-1% кобальту. Припустимі нижні межі вмісту цих металів визнача­ються залежно від якості руд, умов роз­робки і масштабів родовища.

Характерним представником сульфід­них мідно-нікелевих родовищ є родовище Садбери в Канаді (мал.3.19). Воно відно­ситься до складнодиференцьованого ма­сиву, у нижній частині якого переважа­ють норити, які вище змінюються габро. У Садбері виділяються три типи по­кладів: придонні, висячі, переважно пла­стоподібної форми, і віджаті поклади жи­льної, іноді гілчастої форми. Руди голо­вним чином масивні, але нерідко навколо придонних покладів спостерігається зна­чний ореол украплених руд. Мінеральний склад руд складний, поряд із сульфідами нікелю (пентландит, піротин) і міді (ха­лькопірит) у них присутні арсеніди ні­келю і кобальту, магнетит, сполуки пла­тини і паладія, зрідка сфалерит, нерідкі золото і срібло. Середній вміст нікелю в рудах 0.7-1.46%, міді - 0.8-1.9, кобальту -

0.07%.

Рудных гор. Кобальт, кроме того, образует промышленные скопления в скарнах (Даш-кесан на Кавказе), медистых песчаниках (Заир) и кобальт-серебряных жильных те­лах (Канада).

В экзогенных условиях никель и кобальт концентрируются в продуктах разрушения основных и ультраосновных пород в ниж­них частях коры выветривания. Здесь ни­кель входит в состав водных силикатов, об­разуя месторождения силикатных никеле­вых руд. Силикаты никеля находятся в па­рагенезисе с кобальтовыми минералами.

В разрабатываемых рудах в настоящее время в среднем содержится около 1% ни­келя и 0.5-1% кобальта. Допустимые ниж­ние пределы содержания этих металлов оп­ределяются в зависимости от качества руд, условий разработки и масштабов месторо­ждения.

Характерным представителем суль­фидных медно-никелевых месторождений является Садбери в Канаде (рис.3.19). Оно приурочены к сложно-дифференцирован­ному массиву, в нижней части которого преобладают нориты, выше сменяющиеся габбро. В Садбери выделяются три типа залежей: придонные, висячие, обычно пла-стообразной формы, и отжатые залежи жильной, иногда ветвящейся формы. Руды главным образом массивные, но нередко вокруг придонных залежей наблюдается значительный ореол вкрапленных руд. Ми­неральный состав руд сложный, наряду с сульфидами никеля (пентландит, пирротин) и меди (халькопирит) в них присутствуют арсениды никеля и кобальта, магнетит, со­единения платины и палладия, изредка сфа­лерит, нередко золото и серебро. Среднее содержание никеля в рудах 0.7-1.46%, меди - 0.8-1.9, кобальта - 0.07%.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини