Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 2

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Штокверком (рис.1.2) называется изо-метричный объем горной породы, прони­занный густой сетью мелких жилок полез­ного ископаемого и насыщенный вкрап­ленностью рудных минералов. Каждая жилка по размерам не может учитываться промышленностью, но в целом порода, включающая жилки и вкрапленность, от­вечает требованиям промышленности и объем её рассматривается как тело полез­ного ископаемого. Переход от породы к полезному ископаемому в этом случае по­собою границю якісних характеристик: корисні копалини - порода. Він установ­люється за результатами випробування, тобто вивчення якісних характеристик.

степенный, и контур тела представляет со­бой границу качественных характеристик: полезное ископаемое - порода. Он устанав­ливается по результатам опробования, т. е. изучения качественных характеристик.

Мал. 1.2 - Штокверк: 1 - граніт; 2 - вкрапленість рудних мінералів; 3 - прожилки рудних мінералів.

Рис. 1.2 - Штокверк:

1 - гранит; 2 - вкрапленность рудных минералов; 3 - прожилки рудных минералов.

Плитоподібні тіла мають значні розміри в двох напрямках, вимірювані сотнями метрів і кілометрами (іноді де­сятками) при невеликому третьому, що має назву потужність, що як правило не перевищує метр чи більше, іноді перших десятків метрів. Типовими представни­ками плитоподібних тіл є пласт та жила.

Пластом називають тіло, обмежене двома практично рівнобіжними поверх­нями, що мають назву поверхні наплас­тування. Нижня поверхня шару назива­ється його ґрунтом, верхня - покрівлею. Відстань між ґрунтом і покрівлею нази­вається потужністю пласта або шару. По ступені мінливості потужності шари підрозділяються на витримані, відносно витримані та невитримані. Потужність пласта, при якій розробка його технічно можлива та економічно доцільна, нази­вається робочою, наприклад для шарів кам'яного вугілля у Донбасі мінімаль-

Плитообразные тела имеют значи­тельные размеры в двух направлениях, измеряемые сотнями метров и километ­рами (иногда десятками) при небольшом третьем, называемом мощностью, обыч­но не превышающем метр или более, иногда первых десятков метров. Типич­ными представителями плитообразных тел являются пласт и жила.

Пластом называют тело, ограничен­ное двумя практически параллельными поверхностями, называемыми поверхно­стями напластования. Нижняя поверх­ность пласта называется его почвой, верхняя - кровлей. Расстояние между почвой и кровлей называется мощностью пласта. По степени изменчивости мощно­сти пласты подразделяются на выдер­жанные, относительно выдержанные и невыдержанные. Мощность пласта, при которой разработка его технически воз­можна и экономически целесообразна,ною робочою потужністю прийнята 0,6-0,7м, пласти з меншою потужністю, як правило, не відпрацьовуються, за винят­ком цінних коксівних вугіль.

Пласт може бути цілком складений однією мінеральною масою, наприклад, вугіллям, а також включати тонкі і дуже тонкі прошарки іншого мінерального складу, наприклад, глинисті. У першому випадку пласт вважається простим, у другому - складним, тобто складається з двох чи декількох розділених пластів. У вугільній геології верстви, що складають вугільний пласт, прийнято називати пач­ками (мал.1.3).

называется рабочей, например для пла­стов каменных углей в Донбассе мини­мальной рабочей мощностью принята 0,6-0,7м, пласты с меньшей мощностью, как правило, не отрабатываются, за ис­ключением ценных коксующихся углей.

Пласт может быть целиком сложен одной минеральной массой, например, углем, а также включать тонкие и весьма тонкие прослои иного минерального со­става, например, глинистые. В первом случае пласт считается простым, во вто­ром - сложным, состоящим из двух ли нескольких разделенных слоев. В уголь­ной геологии слагающие угольный пласт слои принято называть пачками (рис.1.3).

Мал. 1.3. - Шар:

а-простий; б-складний; в-дуже складний; 1 - вугілля; 2 - углистий сланець; 3 - алевроліт.

Рис. 1.3. - Пласт:

а-простой; б-сложный; в-очень сложный; 1 - уголь; 2 - углистый сланец; 3 - алевролит.

Тіла, що відрізняються меншою площею поширення та відносно біль­шою потужністю, що досить плавно змінюється від центра до периферії, мають назву лінзи. Умовно можна вва­жати, що тіла, у яких відношення поту­жності до двох інших розмірів більше 0,01 називаються лінзами, при меншому значенні цієї величини - пластами. Не­рідко в практиці тіла перехідних між ними форм називають пластоподібними або лінзоподібними.

Тела, отличающиеся меньшой площа­дью распространения и относительно большей мощности, достаточно плавно изменяющейся от центра к периферии, называются линзами. Условно можно считать, что тела, у которых отношение мощности к двум другим размерам больше 0,01 называются линзами, при меньшем значении этой величины - пла­стами. Нередко в практике тела переход­ных между ними форм называют пласто-образными или линзовидными.

Жили представляють собою тіла в гір­ських породах, що виникли внаслідок за­повнення тріщин або метасоматичного заміщення порід мінеральною речовиною вздовж тріщин. Обмежуючі жилу повер­хні - зальбанди - як правило, мають не­правильну форму. Вони можуть зближа­тися, утворюючи стоншення або повні пережими чи, навпаки, віддалятися, ви­кликаючи роздуви. Нерідко в породах виникає не єдина тріщина, а лінійно-витягнута зона дрібних тріщин. Вона при наступних геологічних процесах запов­нюється новою мінеральною речовиною, за рахунок чого утворюється ціла серія дрібних взаємно пов' язаних, кулисоподі-бних зміщуючихся жил і жилок, що по­єднуються в одне тіло, яке має назву складної жили (мал.1.4). По характеру мінералізації складна жила нагадує штокверк, але відрізняється різко підлег­лою величиною потужності щодо розмі­рів у двох інших напрямках. По особли­востях будівлі і характеру мінливості по­тужності серед жил відокремлюють про­сті, складні, камерні, рубцеві, сідлоподі­бні (мал.1.4).

Навколо жил породи як правило змі­нені під впливом процесів, що утворили жильну мінеральну масу. Простір зміне­них порід називають ореолом околожи-льної зміни. У таких ореолах іноді міс­титься вкрапленість корисних мінералів з промислово цінними концентраціями. У цьому випадку вони розглядаються як сорт корисного мінерального утворення даного родовища.

Положення жили в просторі характеризу­ється напрямком простягання, кутом і напрямком падіння, кутом і напрямком схилення, тобто положенням лінії викли-нювання жили (мал.1.5).

Жилы представляют собой тела в гор­ных породах, возникшие в результате за­полнения трещин или метасоматического замещения пород минеральным веществом вдоль трещин. Ограничивающие жилу по­верхности, называемые зальбандами, как правило, имеют неправильную форму. Они могут сближаться, образуя утонения или полные пережимы жилы или, наоборот, от­даляться, вызывая раздувы. Нередко в по­родах возникает не единая трещина, а ли­нейно-вытянутая зона мелких трещин. Она при последующих геологических процессах заполняется новым минеральным вещест­вом, и образуется целая серия мелких вза­имно связанных, кулисообразно смещаю­щихся жил и жилок, объединяющихся в од­но тело, называемое сложной жилой (рис.1.4). По характеру минерализации сложная жила напоминает штокверк, но от­личается резко подчиненной величиной мощности относительно размеров в двух других направлениях. По особенностям строения и характеру изменчивости мощно­сти среди жил выделяют простые, сложные, камерные, рубцовые, седловидные (рис.1.4).

Вокруг жил вмещающие их породы обычно изменены под воздействием про­цессов, образовавших жильную минераль­ную массу. Пространство измененных по­род называют ореолом околожильного из­менения. В таких ореолах иногда содержит­ся вкрапленность полезных минералов в промышленно ценных концентрациях. В этом случае они рассматриваются как сорт полезного минерального образования дан­ного месторождения.

Положение жилы в пространстве ха­рактеризуется направлением простирания, углом и направлением падения, углом и направлением склонения, т. е. положением линии выклинивания жилы (рис.1.5).

+Т+Т+Т+Т .++-

+;+.

+++++++++ + ++++++++++

а

І д

Мал. 1.4. - Жила: а-проста; б-складна; в-камерна; г-рубцова; д-седловидна. Рис. 1.4. - Жила: а-простая; б-сложная; в-камерная; г-рубцовая; д-седловидная.

Мал. 1.5. Схематичне зображення лінзоподібного рудного тіла, що має схилення (по П.М.Татаринову): АВ - лінія простягання; СД - лінія падіння; СЕ - вісь рудного тіла (лінія найбільшої простягнення тіла); А Г Б - кут падіння; В С Е - кут схилення. Рис. 1.5. Схематическое изображение линзообразного рудного тела, имеющего склонение (по П.М.Татаринову): АВ - линия простирания; СД - линия падения; СЕ - ось рудного те­ла (линия наибольшей вытянутости тела); А Г Б - угол падения; В С Е - угол склонения.

Трубоподібні тіла (поклади) характе- Трубообразные тела (залежи) характе-

ризуються перевагою одного розміру над ризуются преобладанием одного размера

двома іншими. Форма поперечного пере- над двумя другими. Форма поперечногоріза трубоподібного поклада може бути різною: від близької до ізометричної до витягнутої дуже неправильної. Площа і форма рівнобіжних перетинів мінлива, по­клади можуть мати конусоподібне і тупе виклинювання. Положення трубоподібних тіл у просторі характеризується орієнту­ванням їхньої осі по куті і напрямі зану­рення або поринання, тобто від лінії пер­пендикулярної простяганню.

Розміри тіл корисних копалин змі­нюються у широких межах: від сантиме­трів до десятків і сотень метрів по поту­жності і від метрів до кілометрів по про­стяганню і падінню. Деякі тіла, напри­клад, пласти кам'яного вугілля, залізис­тих кварцитів та інших корисних копа­лин, поширюються на площі в сотні і де­сятки сотень квадратних кілометрів. Тру­боподібні тіла кімберлітів, у яких зустрі­чаються алмази, можуть бути від 60х30м на поверхні (трубка «Надія» у Приазов'ї) до 3300х700м (трубка Камафука-Камазомба в Анголі). В одній ділянці зе­мної кори нерідко залягає кілька зближе­них тіл корисних копалин, іноді, навпаки, спостерігаються одиночні, відособлені тіла.

1.3 Родовища корисних копалин

Родовищем корисних копалин нази­вається ділянка земних надр, де внаслі­док геологічних процесів утворилася корисна мінеральна речовина в кількос­ті, достатній для експлуатації і у якіс­ному відношенні задовольняюча вимо­гам промисловості. Таким чином, по­няття - родовище корисних копалин -не тільки геологічне, але в значній мірі техніко-економічне та залежить від по­треби в даному виді мінеральної сиро­вини, рівня розвитку техніки і техноло­гії розробки і переробки сировини, ста­сечения трубообразной залежи может быть различной: от близкой к изометричной до вытянутой весьма неправильной. Площадь и форма параллельных сечений изменчива, залежи могут иметь конусообразное и ту­пое выклинивание. Положение трубооб-разных тел в пространстве характеризуется ориентировкой их оси по углу и направле­нию погружения или ныряния, т. е. от ли­нии перпендикулярной простиранию.

Размеры тел полезных ископаемых варьируют в широких пределах: от санти­метров до десятков и сотен метров по мощ­ности и от метров до километров по про­стиранию и падению. Некоторые тела, на­пример, пласты каменных углей, желези­стых кварцитов и других полезных иско­паемых, распространяются на площади в сотни и десятки сотен квадратных кило­метров. Трубообразные тела кимберлитов, в которых встречаются алмазы, могут быть от 60х30м на поверхности (трубка «Наде­жда» в Приазовье) до 3300х700м (трубка Камафука-Камазомба в Анголе). В одном участке земной коры нередко залегает не­сколько сближенных тел полезных иско­паемых, иногда, наоборот, наблюдаются одиночные, обособленные тела.

1.3 Месторождения полезных ископаемых

Месторождением полезного ископаемо­го называется участок земных недр, где в результате геологических процессов обра­зовалось полезное минеральное вещество в количестве, достаточном для эксплуатации и в качественном отношении удовлетво­ряющем требованиям промышленности. Таким образом, понятие - месторождение полезного ископаемого - не только геологи­ческое, но в значительной степени технико-экономическое и в этом смысле зависит от потребности в данном виде минерального сырья, от уровня развития техники и техно­ну транспорту, енергетики та економі­ки, з однієї сторони і від вартості дано­го виду мінеральної сировини або оде­ржуваного з нього промислового про­дукту з іншої. При зростаючій потребі промисловості в якій-небудь мінераль­ній сировині і, як наслідок, підвищенні її вартості стає економічно рентабель­ним відпрацьовування дрібних скупчень корисних копалин, тому вони оціню­ються як родовища. Навпаки, при зме­ншенні потреб промисловості в даній сировині і зниженні її вартості вимоги до родовищ по якості корисних копалин зростають.

Дрібні або недостатньо вивчені ску­пчення корисних копалин у надрах, які не відповідають поняттю родовищ, як правило називають рудопроявами.

Кількість корисних копалин, що за­лягає в надрах, називають запасом. Геологічні запаси деяких видів родовищ корисних копалин при сучасних вимо­гах промисловості приводяться в таб­лиці 1.1.

Родовище може складатися одним, двома або декількома зближеними тіла­ми корисних копалин. Одне тіло корис­них копалин по розмірах запасів і якості сировини часто цілком відповідає по­няттю промислового родовища і може служити базою для будівництва само­стійного гірничодобувного підприємст­ва. Нерідко розміри тіл (наприклад, ша­рів вугілля, залізистих кварцитів та ін.) настільки великі, що розробка їх одним гірничим підприємством технічно скла­дна й економічно недоцільна. У цих ви­падках проектується будівництво декі­лькох гірничодобувних підприємств, і тіло корисних копалин поділяється на ділянки.

логии разработки и переработки сырья, от состояния транспорта, энергетики и эконо­мики, с одной стороны и от стоимости дан­ного вида минерального сырья или полу­чаемого из него промышленного продукта с другой. При возрастающей потребности промышленности в каком-либо минераль­ном сырье и, как следствие, повышении его стоимости становится экономически рента­бельной отработка мелких скоплений по­лезных ископаемых и они оцениваются как месторождения. Наоборот, при уменьшении потребностей промышленности в данном сырье и снижении его стоимости требова­ния к месторождениям по качеству полез­ного ископаемого возрастают.

Мелкие или недостаточно изученные скопления полезных ископаемых в недрах, не соответствующие понятию месторожде­ний, обычно называют рудопроявлениями.

Количество полезного ископаемого, за­легающее в недрах, называют запасом. Гео­логические запасы некоторых видов место­рождений полезных ископаемых при со­временных требованиях промышленности приводятся в таблице 1.1.

Месторождение может слагаться одним, двумя или несколькими сближенными те­лами полезного ископаемого. Одно тело полезного ископаемого по размерам запасов и качеству сырья часто вполне соответству­ет понятию промышленного месторожде­ния и может служить базой для строитель­ства самостоятельного горнодобывающего предприятия. Нередко размеры тел (напри­мер, пластов углей, железистых кварцитов и др.) настолько велики, что разработка их одним горным предприятием технически сложна и экономически нецелесообразна. В этих случаях проектируется строительство нескольких горнодобывающих предпри­ятий, и тело полезного ископаемого делится на участки.

Таблиця 1.1

ЗАПАСИ ДЕЯКИХ ПРОМИСЛОВИХ РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН (У ТОННАХ)

Корисні копалини

Унікальні і дуже великі

Великі

Середні і дрібні

Вугілля

п-1011-10

п-109

п-108

Мінеральні солі

п-1011-10

п 109

п-108

Руди заліза

п-1010

п-108

п-107

Руди марганцю

п-109

п-108

п 107

Руди хрому, боксити

п-109-8

п-108-7

п-107-6

Мідь, свинець+цинк

п-108-7

п-107-6

п-106-5

Каолін, глини вогнетривкі

п-107

п-106

п-106-5

Графіт

п-107

п-107-6

п-105

Молібден, нікель

п-107-6

п-105

п 104

Вольфрам, олово

п-106

п-105

п 104

Уран

п-105

п-104

п 103

Бериллій

п-105-4

п-104

п 103

Золото

п-103-2

п-102-1

п 10

Пєзооптичний кварц

п-102

п-10

п 1

Таблица 1.1

ЗАПАСЫ НЕКОТОРЫХ ПРОМЫШЛЕННЫХ МЕСТОРОЖДЕНИЙ ПОЛЕЗНЫХ ИСКОПАЕМЫХ (В ТОННАХ)

Полезное ископаемое

Уникальные и весьма крупные

Крупные

Средние и мел­кие

Угли

п-1011-10

п-109

п-108

Минеральные соли

п-1011-10

п 109

п-108

Руды железа

п-1010

п-108

п-107

Руды марганца

п-109

п-108

п 107

Руды хрома, бокситы

п-109-8

п-108-7

п-107-6

Медь, свинец+цинк

п-108-7

п-107-6

п-106-5

Каолин, глины огнеупорные

п-107

п-106

п-106-5

Графит

п-107

п-107-6

п-105

Молибден, никель

п-107-6

п-105

п 104

Вольфрам, олово

п-106

п-105

п 104

Уран

п-105

п-104

п 103

Бериллий

п-105-4

п-104

п 103

Золото

п-103-2

п-102-1

п 10

Пьезооптический кварц

п-102

п-10

п 1

При розробці родовищ шарової фо­рми, наприклад вугільних, такі ділянки називають шахтними полями, а всю об­ласть поширення корисних копалин і вміщуючих їх однотипних осадових або осадово-метаморфічних порід іменують басейном, наприклад Донецький вугі­льний басейн, Криворізький залізоруд­ний басейн і т. ін. По своїх розмірах ба­сейни значно перевершують навіть уні­кальні родовища, у зв'язку з чим для зручності розвитку геологічних робіт та розробки корисних копалин басейни, як правило, поділяються на гірничопроми­слові райони з урахуванням змін геоло­гічної будови, адміністративно-госпо­дарських та інших чинників.

Невеликі тіла корисних копалин, що залягають на близькій відстані друг від друга, по техніко-економічним обстави­нам часто поєднуються в одне родовище. У цьому випадку запаси мінеральної си­ровини оцінюються сумарно і, відповід­но, проектується відпрацьовування їх од­ним гірничим підприємством, що харак­терно, наприклад, для родовищ кольоро­вих металів жильної форми, дрібних гні-здоподібних покладів нерудної сировини та ін.

У гірничорудній промисловості часто використовується поняття: гірничорудний район, під яким розуміється адміністра­тивно-господарський район, що харак­теризується наявністю декількох, геоло­гічно нерідко роз'єднаних, але однотип­них родовищ, наприклад: Красноуральсь-кий міднорудний район. Це поняття має лише непрямий геологічний вміст і, най­частіше вживається як економіко-географічне.

Форми, умови залягання і мінераль­ний склад родовищ навіть таких же самих корисних копалин (наприклад, залізо) за-

При разработке месторождений пласто­вой формы, например угольных, такие уча­стки называют шахтными полями, а всю область распространения полезных иско­паемых и вмещающих их однотипных оса­дочных или осадочно-метаморфических пород именуют бассейном, например До­нецкий угольный бассейн, Криворожский железорудный бассейн и т.п. По своим раз­мерам бассейны значительно превосходят даже уникальные месторождения, в связи, с чем для удобства развития геологических работ и разработки полезных ископаемых бассейны обычно делятся на горнопро­мышленные районы с учетом изменений геологического строения, административно-хозяйственных и других соображений.

Небольшие тела полезного ископаемого, залегающие на близком расстоянии друг от друга, по технико-экономическим сообра­жениям часто объединяются в одно место­рождение. В этом случае заключенные в них запасы минерального сырья оцениваются суммарно и, соответственно проектируется отработка их одним горным предприятием, что характерно, например, для месторожде­ний цветных металлов жильной формы, мелких гнездообразных залежей нерудного сырья и др.

В горнорудной промышленности часто используется понятие: горнорудный район, под которым понимается административно-хозяйственный район, характеризующийся наличием нескольких, геологически нередко разобщенных, но однотипных месторожде­ний, например: Красноуральский медноруд­ный район. Это понятие имеет лишь косвен­ный геологический смысл и, чаще всего употребляется как экономико-географи­ческое.

Формы, условия залегания и минераль­ный состав месторождений даже одних и тех же полезных ископаемых (например, желе­лежать від умов їхнього формування або, інакше кажучи, від генезису. У зв'язку з цим при вивченні родовищ прийнято кла­сифікувати їх по генезису. Генетична класифікація має тісний зв'язок між про­цесами утворення корисних копалин і порід. Тому в однакових геологічних умовах повинні формуватися аналогічні по складу, масштабам та умовам заляган­ня родовища. Найбільше широко на да­ний час використовується генетична кла­сифікація В.І.Смирнова, приведена з де­якими скороченнями в таблиці 1.2.

Для різних видів мінеральної сирови­ни найважливішими в промислово-економічному відношенні є родовища різного генезису. У зв'язку з цим у геоло­горозвідувальній практиці затвердилося поняття промисловий тип родовища да­ного виду мінеральної сировини, тобто такий генетичний тип родовищ, що про­тягом багатьох років складав основу роз­витку даної галузі гірничодобувної про­мисловості і дає на даний час не менше 3% світового видобутку. Промислово-генетична класифікація родовищ корис­них копалин здійснюється по видах міне­ральної сировини. Наприклад, серед ро­довищ нікелю до промислових типів від­носяться магматично-лікваційні родови­ща сульфідних мідно-нікелевих руд, з яких добувається близько 80% цього ме­талу у світі, і залишкові родовища кори вивітрювання ультраосновних порід; найбільша кількість молібдену зосере­джена і добувається із штокверкових ро­довищ кварц-молібденитових і кварц-серицит-молібденит-халькопиритових руд (до 85%) і т.ін.

Оцінка промислової перспективності родовища ґрунтується, таким чином, з однієї сторони на геологічній характери­стиці умов залягання, формах тіл корис­зо) зависят от условий их формирования или, иначе говоря, от генезиса. В связи с этим при изучении месторождений принято классифицировать их по генезису. Генетиче­ская классификация предполагает тесную связь между процессами образования полез­ных ископаемых и пород. Поэтому в одина­ковых геологических условиях должны формироваться аналогичные по составу, масштабам и условиям залегания месторож­дения. Наиболее широко в настоящее время используется генетическая классификация В.И.Смирнова, приведенная с некоторыми сокращениями в таблице 1.2.

Для разных видов минерального сырья важнейшими в промышленно-экономи-ческом отношении являются месторождения различного генезиса. В связи с этим в геоло­горазведочной практике утвердилось поня­тие промышленный тип месторождения данного вида минерального сырья, т. е. такой генетический тип месторождений, который на протяжении многих лет составлял основу развития данной отрасли горнодобывающей промышленности и дает в настоящее время не менее 3% мировой добычи. Промышлен-но-генетическая классификация месторож­дений полезных ископаемых осуществляет­ся по видам минерального сырья. Например, среди месторождений никеля к промышлен­ным типам относятся магматически-ликвационные месторождения сульфидных медно-никелевых руд, из которых добывает­ся около 80% этого металла в мире, и оста­точные месторождения коры выветривания ультраосновных пород; наибольшее количе­ство молибдена сосредоточено и добывается из штокверковых месторождений кварц-молибденитовых и кварц-серицит-молиб-денит-халькопиритовьк руд (до 85%) и т.д.

Оценка промышленной перспективности вновь открываемого или изучаемого место­рождения основывается, таким образом, содной стороны на геологической характери­стике условий залегания, формы тел полез­ного ископаемого, его минерального состава и геолого-структурньк особенностях рай­она, позволяющих определить генетический тип объекта; с другой стороны, на основании опыта и исторической оценки значения дан­ного генетического типа в развитии про­мышленности.

Таблиця 1.2

ГЕНЕТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН

(ПО В. І. СМІРНОВУ)

Серія

Група

Клас

 

Магматична

Лікваційний

Ранньомагматичний

Піздньомагматичнкий

 

Пегматитова

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини