Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 20

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Мал. 3.19. Схематична геологічна карта району Садбері (по Р.Е. Саучу і Т. Подольскому): 1 - вулканічні та осадові породи серії Уайтуотер (РЯ); 2 - зеленокамяна вулканогенно-осадова товща з основними інтрузивними масивами (ЛЯ); 3 - граніти, гранітогнейсьі (ЛЯ); 4-6 - інтрузивні породи ма­сиву Садбері (РЯ): 4-гранофір, 5-кварцьове габро, 6-норит; 7 - розривні порушення; 8 - значні мідно-нікелеві родовища (1-Крейтон, 2-Мерей, 3-Фруд-Стобі, 4-Гарсон, 5-Копе-Клиф, 6-Левак, 7-Стражкона, 8-Харді); 9 - дрібні родовища і рудопрояи; 10 - вкраплені руди; 11 - масивні руди. Рис. 3.19. Схематическая геологическая карта района Сёдбери (по Р.Е.Саучу и Т.Подольскому): 1 - вулканические и осадочные породы серии Уайтуотер (РЯ); 2 - зеленокаменная вулканоген-но-осадочная толща с основньми интрузивньми массивами (ЛЯ); 3 - гранить , гранитогеейсь (ЛЯ); 4-6 - интрузивные породы массива Сёдбери (РЯ): 4-гранофир, 5-кварцевое габбро, 6-норит; 7 - раз­рывные нарушения; 8 - крупные медно-никелевые месторождения (1-Крейтон, 2-Меррей, 3-Фруд-Стоби, 4-Гарсон, 5-Копе-Клиф, 6-Левак, 7-Стражкона, 8-Харди); 9 - мелкие месторождения и ру-допроявления; 10 - вкрапленные руды; 11 - массивные руды.

Найбільш великі родовища даної гру­пи розташовані в районі Норильско-Талнахського рудного поля в крайовій частині Сибірської платформи. Тут вияв­лений ряд інтруізй габро-діабазового складу, з якими просторово і генетично пов'язане мідно-нікелеве зруденіння. Найбільше поширені вкраплені руди, що утворюють придонні пластоподібні по­клади усередині масиву габро-діабаізв. Менше характерні тіла вкраплених руд у

Наиболее крупные месторождения дан­ной группы расположены в районе Нориль-ско-Талнахского рудного поля в краевой части Сибирской платформы. Здесь выяв­лен ряд интрузий габбро-диабазового со­става, с которыми пространственно и гене­тически связано медно-никелевое орудене-ние. Наиболее распространены вкраплен­ные руды, образующие придонные пласто-образные залежи внутри массива габбро-диабазов. Менее характерны тела вкрап­породах, що підстилають. Суцільні суль­фідні руди у вигляді жіл, лінз і шлірів ло­калізовані як у самому інтрузиві, так і в породах, що підстилають. Мідно-нікелеві родовища Норильско-Талнахського руд­ного поля, на думку більшості дослідни­ків, утворилися внаслідок лікваційно-магматичного процесу і наступної лока­лізації рудних сульфідів внаслідок граві­таційної диференціації (придонні покла­ди) чи віджаття розплаву під дією текто­нічних зусиль (тіла суцільних сульфідних

руд).

Талнахське родовище відноситься до верхнього рудного поверху і пов'язано з диференційованим масивом габро-доле-ритів потужністю 200-250м, що залягає в породах Тунгуської серії пермо-карбону. Основна маса сульфідних мідно-нікеле­вих руд локалізована в області нижнього ендо- і екзоконтакту, вкраплені і масивні руди відзначаються в покрівлі інтрузиву. У рудах Талнаха міститься 1,5% нікелю, 3% міді, 0,10% кобальту і 11 г/т платини і платиноїдів.

Октябрське родовище розташоване в нижньому рудному ярусі. Воно знахо­диться в 30км від м.Норильська і було відкрито в 1965р. колишнім головним геологом Норильського гірничо-металур­гійного комбінату Г.Д. Вареней - випус­кником донецького вузу. На основі геофі­зичної (граві- і магнітометрія) і геологіч­ної інформації він наполіг на повторному огляді даних про безрудність майданчика будівництва теплоелектростанції ТЕС-2. Перша ж перевірочна свердловина №584 розкрила на глибинах 800м і більше ба­гату мідно-нікелеву руду (мал.3.20). Ро­довище залягає в товщі піщано-глинистих відкладень девону і пов' язано з диференційованим масивом габроїдів. Довжина масиву, до нижньої частини ленных руд в подстилающих породах. Сплошные сульфидные руды в виде жил, линз и шлиров локализованы как в самом интрузиве, так и в подстилающих его поро­дах. Медно-никелевые месторождения Но-рильско-Талнахского рудного поля, по мнению большинства исследователей, об­разовались в результате ликвационно-магматического процесса и последующей локализации рудных сульфидов вследствие гравитационной дифференциации (придон­ные залежи) или отжатия расплава под дей­ствием тектонических усилий (тела сплош­ных сульфидных руд).

Талнахское месторождение приурочено к верхнему рудному этажу и связано с диф­ференцированным массивом габбро-долеритов мощностью 200-250м, залегаю­щим в породах Тунгусской серии пермо-карбона. Основная масса сульфидных мед-но-никелевых руд локализована в области нижнего эндо- и экзоконтакта, вкрапленные и массивные руды отмечаются в кровле ин­трузива. В рудах Талнаха содержится 1,5% никеля, 3% меди, 0,10% кобальта и 11 г/т платины и платиноидов.

Октябрьское месторождение распо­ложено в нижнем рудном ярусе. Оно на­ходится в 30км от г.Норильска и было от­крыто в1965г бывшем главным геологом Норильского горно-металлургического комбината Г. Д. Вареней - выпускником до­нецкого вуза. На основании геофизических (грави- и магнитометрия) и геологических данных он настоял на перепроверке данных о безрудности площадки начавшего строи­тельства теплоэлектростанции ТЭС-2. Пер­вая же проверочная скважина №584 вскры­ла на глубинах 800м и более богатую мед-но-никелевую руду (рис.3.20). Месторожде­ние залегает в толще песчано-глинистых отложений девона и связано с дифферен­цированным массивом габброидов. Про­якого відноситься вкраплене зруденіння, складає більше 20 км при ширині до 4 км і потужності 60-300 м. У покрівлі і пі­дошві інтрузиву, а також у вміщуючіх осадових породах розміщені поклади ба­гатих сульфідних руд масивної текстури і метасоматичні руди міді. Родовище пере­крите вугленосною товщею пермо-кар-бону і туфо-базальтами тріасу (сибірські трапи). Руди родовища представлені трьома типами:

- рядові вкраплені потужністю 2-140м в інтрузиві

- багаті сульфідні потужністю 0,5-50м, що містять до 52% запасів

- мідисті метасоматичні від 1 до 40м потужності.

тяженность массива, к нижней части ко­торого приурочено вкрапленное оруде-нение, составляет более 20км при ширине до 4км и мощности 60-300м. В кровле и по­дошве интрузива, а также вмещающих оса­дочных породах размещены залежи бога­тых сульфидных руд массивной текстуры и метасоматические руды меди. Ме­сторождение перекрыто угленосной толщей пермо-карбона и туфо-базальтами триаса (сибирские траппы). Руды месторождения представлены тремя типами:

- рядовые вкрапленные мощностью 2-140м в интрузиве

- богатые сульфидные мощностью 0,5-50м, содержащие до 52% запасов

- медистые метасоматические от 1 до 40м мощности.

Мал. 3.20. Геологічний розріз Октябрського мідно-нікелевого родовища (по Г. Д. Варенє): 1 - туфо-базальти Т; 2 - вугленосна товща С-Р; 3 - мергелі, ангідрити Б; 4 -багаті руди; 5 - вкраплені руди; 6 - диференційований інтрузив; 7 - свердловина, по якій видан висновок на безруд-ність у 1964 р; 8 -свердловина повторного огляда площадки на безрудність 1965 р; 9 - контури ТЕЦ. Рис. 3.20. Геологический разрез Октябрьского медно-никелевого месторождения (по Г.Д.Варене): 1 - туффо-базальты Т; 2 - угленосная толща С-Р; 3 - мергели, ангидриты Б; 4 -богатые руды; 5 - вкра­пленные руды; 6 - дифференцированный интрузив; 7 - скв. по которым выдано заключение на безруд-ность в 1964г; 8 -скв. перепроверки площадки на безрудность 1965г; 9 - контуры строившейся ТЭЦ.

На родовищі встановлено більше 100 рудних мінералів, найголовнішими з них є піротин, халькопірит, кубаніт і пентла-ндит. У рудах міститься 38 хімічних еле­ментів, з яких 14 здобуваються (N1, Си, Со, Рі, Реї, М, Яи, Іг, Об, Аи, Бе, Те, Б). Вміст нікелю в рудах складає 3,65%, міді - 4,7, кобальту - 0,13, платини і пла-тиноїдів більше 10г/т, високою є концен­трація золота і срібла.

За запасами (21 млн. т) і видобутком нікелю, запасами міді (36 млн.т) і плати-ноїдів Октябрьське родовище значно пе­ревершує своїм масштабом найбільші у світі родовища нікелю Садбери в Канаді і міді Чукикамата в Чилі. Розробляється Октябрьське родовище на глибинах бі­льше 800-1200 м, будучи головним у світі постачальником цінних валютних мета­лів.

Найважливішою рудною провінцією п'ятиелементної формації у світовому масштабі й одночасно найбільшим ро­довищем кобальту є Кобальт в Онтаріо (Канада). Зруденіння там пов' язано з тріщинами відриву. Понад 100 рудних жил, потужність яких відносно невелика (до 30см), утворюює густу мережу в по­родах, причому останні нерідко самі міс­тять вкрапленість рудних мінералів. Мі­неральний парагенизис аналогічний ро­довищам Рудних гір, крім лише урану, який тут відсутний, і вісмут, що містить­ся в значно менших кількостях. Зруде-ніння пов' язується з основним магматич­ним очагом.

Нікелеві силікатні родовища світового масштабу розташовані в Новій Каледонії. Третину острова займають палеогенові серпентинізовані перидотити, на яких у сотнях кар'єрів ведеться видобуток ніке­левих руд (гарнієрит та ін.). У рудах міс­титься в середньому близько 3%М і

На месторождении установлено более 100 рудных минералов, главнейшими из них являются пирротин, халькопирит, ку-банит и пентландит. В рудах содержится 38 химических элементов, из которых 14 из­влекаются (N1, Си, Со, Рг, Рс1, РЬ, Рид, 1г, Об, Аи, Бе, Те, Б). Содержание никеля в ру­дах составляет 3,65%, меди - 4,7, кобальта -0,13, платины и платиноидов более 10г/т, высокой является концентрация золота и серебра.

По запасам (21 млн. т) и добыче никеля, запасам меди (36млн.т) и платиноидов Ок­тябрьское месторождение значительно пре­восходит своим масштабом считавшимися самыми крупными в мире месторождение никеля Садбери в Канаде и месторождение меди Чукикамата в Чили. Разрабатывается Октябрьское месторождение на глубинах более 800-1200м, являясь главным в мире поставщиком ценных валютных металлов.

Важнейшей рудной провинцией пяти-элементной формации в мировом масштабе и одновременно крупнейшим ме­сторождением кобальта является Кобальт в Онтарио (Канада). Оруденение там связано с трещинами отрыва. Свыше 100 рудных жил, мощность которых относительно не­большая (до 30см), образуют густую сеть в породах, причем последние нередко сами содержат вкрапленность рудных минера­лов. Минеральный парагенизис аналогичен месторождениям Рудных гор, исключая лишь уран, который здесь отсутствует, и висмут, содержащийся в значительно меньших количествах. Оруденение связы­вается с основным магматическим очагом.

Никелевые силикатные месторождения мирового масштаба расположены в Новой Каледонии. Треть острова занимают палео­геновые серпентинизированные перидоти­ты, на которых в сотнях карьеров ведется добыча никелевых руд (гарниерит и др.). В

2%Со (асболан). Інші великі родовища є на Кубі і Філіппінах.

Родовища силікатних нікелевих руд дуже поширені в Росії, з яких типові гні­здо- і пластоподібні рудні поклади в корі вивітрювання ультраосновних порід Ура­лу. Тут виділяються три основні зони ко­ри вивітрювання: нижня - вилужені сер­пентиніти (10-30м); середня - нонтроні-тові глини (0-40м) і верхня - вохристі глини й вохри (від 0 до 30м). Виділяється два типи промислових руд - залізистий і магнезіальний. Залізистий тип руд, що характеризується підвищеним вмістом кобальту (асболан), належить до зони вохр. Магнезіальний тип руд, що відріз­няється більше високим вмістом нікелю, характерний для середньої і частково нижньої зон. Нікель входить до складу нонтроніту і гідросилікатів (гарнієрит, непуїт, ревдинскіт). Границі рудних по­кладів проводяться по контурах мініма­льних промислових вмістів металів у ру­дах.

В Україні відомі латеритні родовища силікатного нікелю в Побузькому і Сере­дньо-Придніпровському районах. Побу-зька група родовищ відноситься до кори вивітрювання ультрабазитів, що мають невеликі розміри. На шести дрібних ро­довищах рудні тіла плащоподібної форми мають потужність від 3 до 8,7м і заляга­ють на глибинах до 10м. Руди нонтроні-тові, комплексні нікель-кобальтові, які містять 0,75% нікелю і 0,03-0,05% коба­льту, розробляються на даний час відкри­тим способом і є сировинною базою По-бузького заводу.

Важливе значення у світовому видо­бутку кобальту мають родовища мідис­тих пісковиків Заїру, Замбії. У цих найба-гатших мідних родовищах поряд з рудо-утворюючіми сульфідами міді міститься рудах содержится в среднем около 3%М и 2%Со (асболан). Другие крупные месторо­ждения - на Кубе и Филиппинах.

Месторождения силикатных никелевых руд широко распространены в России, из которых типичны гнездо- и пластообразные рудные залежи в коре выветривания ульт­раосновных пород Урала. Здесь выделяются три основные зоны коры выветривания: нижняя - выщелоченные серпентиниты (10-30м); средняя - нонтронитовые глины (0-40м) и верхняя - охристые глины и охры (от 0 до 30м). Выделяется два типа промыш­ленных руд - железистый и магнезиальный. Железистый тип руд, характеризующийся повышенным содержанием кобальта (асбо-лан), приурочен к зоне охр. Магнезиальный тип руд, отличающийся более высоким со­держанием никеля, характерен для средней и частично нижней зон. Никель входит в состав нонтронита и гидросиликатов (гар­ниерит, непуит, ревдинскит). Границы руд­ных залежей проводятся по контуру мини­мальных промышленных содержаний ме­таллов в рудах.

В Украине известны латеритные ме­сторождения силикатного никеля в По-бужском и Средне-Приднепровском рай­онах. Побужская группа месторождений приурочена к коре выветривания ультра-базитов, имеющих небольшие размеры. На шести мелких месторождениях рудные тела плащеобразной формы имеют мощность от 3 до 8,7м и залегают на глубинах до 10м. Руды нонтронитовые, комплексные никель-кобальтовые, содержащие 0,75% никеля и 0,03-0,05% кобальта. Разрабатываются в настоящее время открытым способом и яв­ляются сырьевой базой Побужского завода.

Важное значение в мировой добыче ко­бальта имеют месторождения медистых песчаников Заира, Замбии. В этих богатей­ших медных месторождениях наряду с ру­кобальт (головним чином у вигляді лінє-їту). Хоча вміст кобальту складає всього лише близько 0,5%, як побічний продукт великого видобутку міді витяг його ціл­ком рентабельний. У зоні окислювання вміст металу досягає 3%. Всього в цих рудних районах виробляється приблизно 2/3 світової продукції кобальту (мал. 3.21).

дообразующими сульфидами меди содер­жится кобальт (главным образом в виде линнеита). Хотя содержание кобальта со­ставляет всего лишь около 0,5%, в качестве побочного продукта обширной добычи ме­ди извлечение его вполне рентабельно. В зоне окисления содержание металла дости­гает 3%. Всего в этих рудных районах про­изводится примерно 2/3 мировой продук­ции кобальта (рис. 3.21).

С

Мал. 3.21. Геологічний розріз через синкліналь Нчанга (по Ф. Мендельсону): 1 - прошарки уламкового кварцу і поверхневі відкладення; 2 - аргіліти і доломіти; 3 - смугасті сланці; 4 - польовошпатові кварцити; 5 - смугасті пісковики; 6 - кварцити і кременисті сланці; 7 -аркози; 8 - граніти; 9 - рудні тіла. Рис. 3.21. Геологический разрез через синкліналь Нчанга (по Ф.Мендельсону): 1 - слои обломочного кварца и поверхностные отложения; 2 - аргиллиты и доломиты; 3 - полосчатые сланцы; 4 - полевошпатовые кварциты; 5 - полосчатые песчаники; 6 -кварциты и кремнистые сланцы; 7 -аркозы; 8 - граниты; 9 - рудные тела.

3.3.5 Олово

Олово є одним з найдавніших викори­стовуваних людиною металів. У середні віка олово головним чином добувалося на території графства Корнуелл (Англія) і в Рудних Горах. На даний час до 32% олова використовується для вигото­влення білої жерсті в консервній промис­ловості, 51% йде для виробництва спла­вів (підшипникового, типографського, бронзи і латуні) і припаїв. Частина олова (15%) застосовується, крім того, у хімії та інших галузях промисловості. Олово до-

3.3.5 Олово

Олово является одним из древнейших используемых человеком металлов. В сред­ние века олово главным образом до­бывалось на территории графства Корнуэлл (Англия) и в Рудных горах. В настоящее время до 32% олова используется для изго­товления белой жести в консервной про­мышленности, 51% идет для производства сплавов (подшипникового, типографского, бронзы и латуни) и припаев. Часть олова (15%) применяется, кроме того, в химии и других отраслях промышленности. Оловобувають з олов'яних і комплексних руд. Загальні його запаси оцінюються в 90млн. т, у тому числі розвідані склада­ють більше 7млн.т. Більше 50% олова до­бувається з розсипових родовищ, у яких вміст каситериту складає в середньому

200-800г/м3.

Унікальні корінні родовища олова мають запаси більше 100тис.т, великі і середні - до 5тис.т, дрібні - менше 5тис.т. Щорічне виробництво олова в концентраті (60-70% олова) коливається від 200 до 166тис.т. Ціна 1т рафінованого олова складала в 2000р. 5тис.$, у 2004р. вона зросла до 7005$. Найбільшими у сві­ті запасами олова володіє КНР, що екс­портувала в 1999р. 65тис.т олова. Великі родовища олова розташовані в Індонеізї, Перу, Бразилії, Болівії, Австралії, Росії.

Кларк олова - 2,5-10-4%. Ендогенні промислові концентрації олова пов'язані з кислими виверженими породами. Олово виноситься з магматичних порід гідроте­рмальними лужними розчинами у формі високолетючих галоїдних з'єднань, що дають початок каситериту (БпО2, 79% олова) і станину (Сід2Бе8п4, 27,7%) - най­важливішим рудним мінералам олова. Мінімальний промисловий вміст для ма­сивних каситеритових родовищ (без су­льфідів) складає приблизно 0,15% олова. Для комплексних сульфідно-окисних руд нижня границя промислового відпрацьо­вування досягає 0,5-1% олова, тому що їхнє збагачення є більше важким (флота­ційне відділення від окислів неповне). Шкідливими компонентами в олов'яній руді є Ві, Си,     і Лб.

Ендогенні родовища олова мають го­ловним чином постмагматичні похо­дження і пов' язані з кислими гранітами, локалізуючись переважно в екзоконтак-тах у зонах грейзенізації чи скарнування извлекают из оловянных и комплексных руд. Общие его запасы оцениваются в 90млн.т, в том числе разведанные состав­ляют более 7млн.т. Более 50% олова добы­вается из россыпных месторождений, в ко­торых содержание касситерита составляет в

среднем 200-800г/м3.

Уникальные коренные месторождения олова имеют запасы более 100тыс.т, круп­ные и средние - до 5тыс.т, мелкие - менее 5тыс.т. Ежегодное производство олова в концентрате (60-70% олова) колеблется от 200 до 166тыс.т. Цена рафинированного олова составляла в 2000г 5тыс. долларов, в 2004г она возросла до 7005 долларов. Са­мыми большими в мире запасами олова об­ладает КНР, экспортировавшая в 1999г 65тыс.т олова. Крупные месторождения олова расположены в Индонезии, Перу, Бразилии, Боливии, Австралии, России.

Кларк олова - 2,5-10-4%. Эндогенные промышленные концентрации олова свя­заны с кислыми изверженными породами. Олово выносится из магматических очагов гидротермальными щелочными растворами в форме высоколетучих галоидных соеди­нений, дающих начало касситериту (Бп02, 79% олова) и станину (СщБеЗпБ^ 27,7%) -важнейшим рудным минералам олова. Ми­нимальное промышленное содержание для массивных касситеритовых месторождений (без сульфидов) составляют примерно 0,15% олова. Для комплексных сульфидно-окисных руд нижняя граница промыш­ленной отработки достигает 0,5-1% олова, так как их обогащение является более труд­ным (флотационное отделение от окислов неполное). Вредными компонентами в оло­вянной руде являются Ві, Си,    и Лб.

Эндогенные месторождения олова име­ют главным образом постмагматическое происхождение и связаны с кислыми грани­тами, локализуясь преимущественно в экзо­у вигляді вкраплених руд чи жил. За мі­неральним складом можна виділити кі­лька парагенезисів олова: кварц- польо-вошпатовий тип ( іноді в пегматитах ), кварц-топазовий і кварц-слюдистий тип (головним чином у гідротермальних жи­лах), а також кварц-хлоритовий тип (у скарнах).

Родовище Альтенберг у Рудних Горах характерне тим, що гранітний шток впро­вадився в кварцовий порфір Теплице і гранітофіри, верхні сводові частини яких майже без залишку перетворені в щільне грейзенове тіло, що йде на глибину при­близно до 250м. Грейзен представляє со­бою кварц-слюдисто-топазову породу сірувато-зеленуватого кольору завдяки наявності літієвого біотиту. У грейзено-вому штоці велися інтенсивні гірські ро­боти, починаючи з 1458 року (до 90 дріб­них цехів). У 1620 році внаслідок взаєм­ного підробітку відбулося обвалення гір­ської маси - виникла так звана Альтенбе-ргська воронка, де до кінця 20 ст. продов­жувалися підземні розробки руд. Голо­вним рудним мінералом є каситерит, що утворює тонку вкрапленість (середній вміст олова близько 0,3%). Крім касите­риту зустрічаються також мінерали на­ступної мінеральної фази (самородний вісмут, сульфіди, гематит).

На території Чехії розташовувалися два важливих у генетичному відношенні родовища олова - Гора Славков і Цино-вець - нині відпрацьовані.

Найбільші оловорудні гідротермальні родовища відомі в Росії (Пиркакайське на Чукотці і Депутатське в Якутії), Казах­стані та інших місцях. Вони утворюють великі рудні пояси, пов' язані з граніт­ними масивами в межах витягнутих центральних підняттів геосинклінальних (орогенних) областей. Такого роду рудні контактах в зонах грейзенизации или скар-нирования в виде вкрапленных руд или жил. По минеральному составу можно вы­делить несколько парагенезисов олова: кварц- полевошпатовый тип (иногда в пег­матитах), кварц-топазовый и кварц-слюдистый тип (главным образом в гидро­термальных жилах), а также кварц-хлоритовый тип (в скарнах).

Месторождение Альтенберг в Рудных Горах характерно тем, что гранитный шток внедрился в кварцевый порфир Теплице и гранитофиры, верхние сводовые части ко­торых почти без остатка превращены в плотное грйзеновое тело, уходящее на глу­бину примерно до 250м. Грейзен представ­ляет собой кварц-слюдисто-топазовую по­роду серовато-зеленоватого цвета благодаря наличию литиевого биотита. В грейзеновом штоке велись интенсивные горные работы, начиная с 1458 года (до 90 мелких цехов). В 1620 году вследствие взаимной подработки произошло обрушение горной массы - воз­никла так называемая Альтенбергская во­ронка, где до конца 20 в. продолжались подземные разработки руд. Главным руд­ным минералом является касситерит, обра­зующий тонкую вкрапленность (среднее содержание олова около 0,3%). Помимо касситерита встречаются также минералы последующей минеральной фазы (самород­ный висмут, сульфиды, гематит).

На территории Чехии располагались два важных в генетическом отношении место­рождения олова - Гора Славков и Циновец, ныне отработанные.

Крупнейшие оловорудные гидротер­мальные месторождения известны в России (Пыркакайское на Чукотке и Депутатское в Якутии), Казахстане и других местах. Они образуют крупные рудные пояса, связанные с гранитными массивами в пределах вытя­нутых центральных поднятий геосинкли­пояси відомі, наприклад, у центральному і східному Казахстані (герцинський вік), у Забайкаллі і Примор'ї (кіммерійські), а також у Магаданській області. Важли­вими в промисловому відношенні є також родовища Австралії, Тасманії і Новій Зе­ландії.

У порівнянні з грейзеновими і жиль­ними родовищами олова оловорудні ска-рни більше рідкі. Серед них варто на­звати родовища Питкяранта і Кітеля в Карелії, а також дрібні родовища Забай­калля і на Кавкаіз. Невеликі родовища олова є в Рудних горах, у Тоскані (Італія), на півострові Сьюард (Аляска) і в Намі­бії. Найбільшее скарнове родовище олова розташовується на о. Перак (Малайізя). Олов'яне зруденіння в скарнах, як пра­вило, пристосовується до великих зон розривів. Для рудних зон крім карбона­тно-силікатних парагенезисів характерні також окисли (магнетит, гематит) і суль­фіди (пірит, піротин, халькопірит, сфале­рит, галеніт та ін.).

Однією з найбільших оловорудних провінцій світу є південний схід Аізї. Тут, у межах молодих гірських ланцюгів, що просліджуються на 3000км від Китаю до Індонеізї, зустрічаються юрські і крейдові оловоносні граніти. Зруденіння у вигляді жил, зон вкрапленості, грейзе-нових і контактно-метасоматичних утво­рень тісно пов' язано з цими гранітами. Більшість родовищ, у тому числі найбі­льше багатих, розташовуються в провін­ції Юннань(КНР), на півострові на Мала-ка (Малайізя), на островах Бангках і Бе-литунг (Індонезія). Велика частина світо­вої продукції олова приходиться на цю провінцію. Гідротермальний характер мають олов'яні родовища Перу, Бразилії і Болівії, що представляють другу найва­жливішу оловорудну провінцію Землі (бі­нальных (орогенных) областей. Такого рода рудные пояса известны, например, в цен­тральном и восточном Казахстане (герцин-ский возраст), в Забайкалье и Приморье (киммерийские), а также в Магаданской об­ласти. Важными в промышленном отноше­нии являются также месторождения Авст­ралии, Тасмании и Новой Зеландии.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини