Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 21

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

По сравнению с грейзеновыми и жиль­ными месторождениями олова оло-ворудные скарны более редки. Среди них следует назвать месторождения Питкяранта и Кителя в Карелии, а также мелкие место­рождения Забайкалья и на Кавказе. Не­большие месторождения олова имеются в Рудных горах, в Тоскане (Италия), на полу­острове Сьюард (Аляска) и в Намибии. Крупнейшее скарновое месторождение олова располагается на о.Перак (Малайзия). Оловянное оруденение в скарнах обычно приурочивается к крупным зонам разрывов. Для рудных зон помимо карбонатно-силикатных парагенезисов характерны так­же окислы (магнетит, гематит) и сульфиды (пирит, пирротин, халькопирит, сфалерит, галенит и другие).

Одной из крупнейших оловорудных провинций мира является юго-восток Азии. Здесь, в пределах молодых горных цепей, которые прослеживаются на 3000км от Ки­тая до Индонезии, встречаются юрские и меловые оловоносные граниты. Оруденение в виде жил, зон вкрапленности, грейзено-вых и контактно-метасоматических образо­ваний тесно связано с этими гранитами. Большинство месторождений, в том числе наиболее богатых, располагаются в про­винции Юннань (КНР), на полуострове на Малака (Малайзия), на островах Бангках и Белитунг (Индонезия). Большая часть ми­ровой продукции олова приходится на эту провинцию. Гидротермальный характер имеют оловянные  месторождения Перу,льше 25% світового видобутку). Тут ру­дні жили нерідко безпосередньо сполу­чені з вулканічними еруптивними жер­лами. Мінеральний склад відбиває накла­дення процесів і відрізняється своєрідним парагенезисом пневматолітового і висо­котемпературного гідротермального ка­ситериту (голкоподібні кристали), серед-ньо- і низькотемпературних сульфідів, самородного срібла і вісмуту. Значними родовищами тут є Ла Пас, Оруро, Потосі та інші (мал.3.22).

Бразилии и Боливии, которые представляют вторую важнейшую оловорудную провин­цию Земли (более 25% мировой добычи). Здесь рудные жилы нередко непосредст­венно сопряжены с вулканическими эруп­тивными жерлами. Минеральный состав отражает наложение процессов и отличает­ся своеобразным парагенезисом пневмато-литового и высокотемпературного гидро­термального касситерита (игловидные кри­сталлы), средне- и низкотемпературных сульфидов, самородного серебра и висмута. Значительными месторождениями здесь яв­ляются Ла Пас, Оруро, Потоси и другие

(рис.3.22).

Мал. 3.22. Геологічний розріз родовища Потосі, Болівія (по Х. Мурильо): 1 - сланці ордовика; 2 - вулканогенно-осадові породи третинного віку; 3 - вулканічні брекчії (ігнімбрити); 4 -ріолито-дацити, андезито-дацити; 5 - рудні жили. Рис. 3.22. Геологический разрез месторождения Потоси, Боливия (по Х.Мурильо): 1 - сланцы ордовика; 2 - вулканогенно-осадочные породы третичного возраста; 3 - вулканические брекчии (игнимбриты); 4 -риолито-дациты, андезито-дациты; 5 - рудные жилы.

Каситерит може зустрічається у ви­гляді підводного, ймовірно, вулкано­генно-осадового утворення, пов' язаного з геосинклінальним магматизмом. Так, на­приклад, сульфідне зруденіння (пере­важно пірит) з каситеритом (іноді у ви­гляді коломорфних виділень) виявлене в амфіболітових порфіроїдних породах до­кембрійського кристалічного фундаменту

Касситерит может встречатся в виде подводного, вероятно, вулканогенно-оса­дочного образования, связанного с гео­синклинальным магматизмом. Так, на­пример, сульфидное оруденение (пре­имущественно пирит) с касситеритом (ино­гда в виде коломорфных выделений) обна­ружено в амфиболитовых порфироидных породах докембрийского кристаллического

Рудних гір. Подібним є родовище Нове місце в Західних Судетах, де стратифор-мні рудні горизонти простежені від Чехії до Польщі.

При вивітрюванні каситерит часто на­копичується в розсипових родовищах за­вдяки своїй високій стійкості і великій щільності. Елювіальні й алювіальні роз­сипи утворюються в околицях майже всіх первинних родовищ олова. Так, великі розробки розсипів розроблювалися в Ру­дних горах. На даний час дуже великі промислові розсипи олова розташову­ються в Бразилії, а також у районах відо­мих родовищ південно-східної Аізї (осо­бливо в КНР, де 75% олова зосереджено в розсипах, на о.Бангка і Белитунг в Ін-донеізї, у Малайізї), а також - Африці (Нігерія, Заїр та ін.). Найбільшими є ро­довища Гецзю (КНР) з 400тис.т олова при середньому вмісті каситериту 0,5кг/м3 і о. Бангка, де 420тис.т олова із вмістом каситериту 0,3кг/м3. Запаси роз-сипових родовищ Бразилії складають 500тис. т при середньому вмісті касите­риту 1,4кг/м3.

3.3.6 Вольфрам

Вольфрам вперше виділений у 1801р., промислове використання для легування сталі почалося наприкінці ХІХст. Це най­більш тугоплавкий метал (температура плавлення близько 34000С); при темпера­турі 16000С він добре кується і витягаєть­ся в тонку міцну нитку, має високу хіміч­ну стійкість. Вольфрам утворює сплави з металами (Бе, М, Со, Мо, V, Си, Сг, Л§ та ін.), сполука з вуглецем (карбіди) і з бо­ром (бориди), що мають високу твер­дість. Близько 70% щорічно виробленого вольфраму використовується у формі ка­рбіду вольфраму для надтвердих сплавів.

фундамента Рудных гор. Подобным являет­ся месторождение Нове Место в Западных Судетах, где стратиформные рудные гори­зонты прослежены от Чехии до Польши.

При выветривании касситерит часто на­капливается в россыпных месторождениях благодаря своей высокой устойчивости и большой плотности. Элювиальные и аллю­виальные россыпи образуются в окрестно­стях почти всех первичных месторождений олова. Так обширные разработки россыпей производились в Рудных горах. В настоя­щее время очень крупные промышленные россыпи олова располагаются в Бразилии, а также в районах известных месторождений юго- восточной Азии (особенно в КНР, где 75% олова сосредоточено в россыпях, на о.Бангка и Белитунг в Индонезии, в Ма­лайзии), а также - Африке (Нигерия, Заир и другие). Крупнейшими являются ме­сторождения Гэцзю (КНР) с 400тыс.т олова при среднем содержании касситерита 0,5кг/м и о.Бангка, где 420тыс.т олова с со­держанием касситерита 0,3кг/м3. Запасы россыпных месторождений Бразилии со­ставляют 500тыс.т при среднем содержании касситерита 1,4кг/м .

3.3.6 Вольфрам

Вольфрам впервые выделен в 1801 г, промышленное использование для леги­рования стали началось в конце ХГХв. Это самый тугоплавкий металл (температура плавления около 34000С); при температуре 16000С он хорошо куется и вытягивается в тонкую прочную нить, обладает высокой химической стойкостью. Вольфрам образу­ет сплавы с металлами (Бе, N1, Со, Мо, V, Си, Сг, Л§ и др.), соединения с углеродом (карбиды) и с бором (бориды), обладающие высокой твердостью. Около 70% ежегодно производимого вольфрама используется в форме карбида вольфрама для сверхтвер-

Добавка вольфраму до сталі підвищує міцність і твердість металу, його жаро­стійкість і поліпшує антикороізйні влас­тивості. Металевий вольфрам широко ви­користовується в електротехніці, радіоте­хніці й у медицині. Загальні запаси воль­фраму оцінюються більше 7млн.т, потре­ба в ньому в 1998р. склала 42тис.т. Ціна 1 кг вольфраму на Ротердамській біржі наприкінці ХХст. складала від 6,1 до 8,0$. Найбільше великі запаси знаходять­ся в КНР, Казахстані, Канаді, Болівії, Південній Кореї, Португалії, Росії, США.

Із природних руд вольфраму шляхом гравітаційного чи флотаційного збага­чення одержують концентрати, що міс­тять від 55 до 70% \У03, і надалі переро­бляються з одержанням феровольфраму, твердих сплавів чи металевого вольф­раму. Мінімальний промисловий вміст вольфраму в рудах 0,1-0,5%, як правило розробляються руди, що містять 1-3% \У03. Найбільше великим виробником концентратів вольфраму є КНР (25тис.т з 30тис. т світу).

Кларк вольфраму складає 1,3-10-4%. Цей елемент концентрується в кислих магмах і родовища його розміщуються в ореолі постмагматичних утворень інтру-зій гранітоїдів.

Контактово-метасоматичні (скар-нові) родовища вольфраму формуються в зонах контакту інтруізй гранітоїдів у кар­бонатних породах. Тут рудоутворюючім є шеєліт, що часто асоціюється з моліб­денітом, іноді самородним вісмутом, зо­лотом. Якість руд (ступінь збагачення) погіршується наявністю в парагенезисі магнетиту, сульфідів міді, цинку, свинцю та інших мінералів. Найбільше великі ро­довища даної групи знаходяться в П. Кореї (Сангдонг), Узбекистані (Інгичке та ін.), Канаді (Флат-Рівер), Бразилії (Ріо­дых сплавов. Добавка вольфрама к стали повышает прочность и твердость металла, его жаростойкость и улучшает антикорро­зионные свойства. Металлический вольф­рам широко используется в электротехнике, радиотехнике и в медицине. Общие запасы вольфрама оцениваются более 7млн.т по­требность в нем в 1998г составила 42тыс.т. Цена 1кг вольфрама на Ротердамской бир­же в конце ХХв. составила 6,1 - 8,0$. Наи­более крупные запасы находятся в КНР, Ка­захстане, Канаде, Боливии, Южной Корее, Португалии, России, США.

Из природных руд вольфрама путем гра­витационного или флотационного обогаще­ния получают концентраты, содержащие от 55 до 70% \У03, которые в дальнейшем пе­рерабатываются с получением ферро­вольфрама, твердых сплавов или металличе­ского вольфрама. Минимальное промыш­ленное содержание вольфрама в рудах 0,1­0,5%, обычно разрабатываются руды, со­держащие 1-3% \У03. Наиболее крупным производителем концентратов вольфрама является КНР (25тыс.т из 30тыс.т мира).

Кларк вольфрама составляет 1,3-10-4%. Этот элемент концентрируется в кислых магмах и месторождения его размещаются в ореоле постмагматических образований интрузий гранитоидов.

Контактово-метасоматические (скар-новые) месторождения вольфрама форми­руются в зонах контакта интрузий грани-тоидов в карбонатных породах. Здесь рудо-образующим является шеелит, часто ассо­циирующийся с молибденитом, иногда са­мородным висмутом, золотом. Качество руд (степень обогатимости) ухудшается на­личием в парагенезисе магнетита, сульфи­дов меди, цинка, свинца и других минера­лов. Наиболее крупные месторождения данной группы находятся в Ю. Корее (Сан-гдонг), Узбекистане (Ингичке и др.), Канаде

Грапе), Австралії (Кинг-Айленд), Росії (Тирниауз на Кавкаіз, Схід Примор'я та ін.). Родовища цієї групи мають важливе промислове значення (32% видобутку), у них знаходиться 25% світових запасів вольфраму.

Шеєлітове родовище Інгичке знахо­диться в Узбекистані у Зеравшанському хребті. Основна маса скарнів утворилася в приконтактній зоні інтруізї гранітоїдів із мармурованими вапняками в областях мульдоподібних знижень поверхні інтру-зиву (мал.3.23). Причому інтенсивність як власне контактово-метасоматичного процесу, так і накладеної кварцево-шеєлітової мінералізації, залежали від ступеня тріщинуватості в блоках вапня­ків. Морфологічно виділяються згодні приконтактові пластоподібні і шток­веркові тіла і січні кварцові жили чи апо­фізи скарнів по шаруватості вапняків. Потужність згодних тіл у середньому від 0,4 до 1,0м (до 25м). Січні мають потуж­ність 0,6-0,8м. Розподіл шеєліта в рудних тілах нерівномірний.

Грейзенові родовища містять до 60% запасів вольфраму в штокверкових і жи­льних кварц-вольфрамітових тілах. Тут вольфрам, головним чином у вигляді во­льфраміту, і частково шеєліту асоцію­ється з кварцом, топазом, апатитом, мус­ковітом, молібденітом, каситеритом, ар­сенопіритом, піротином, сфалеритом та іншими сульфідами. Мінеральний склад цих родовищ різний, але завжди руди комплексні, нерідко в зміні складу руд спостерігається вертикальна зональність: верхні горизонти збагачені каситеритом і вісмутином, середні - вольфрамітом і глибинні - молібденітом.

(Флат-Ривер), Бразилии (Рио-Грапе), Авст­ралии (Кинг-Айленд), России (Тырныауз на Кавказе, Восток в Приморье и др.). Ме­сторождения этой группы имеют важное промышленное значение (32% добычи), в них находится 25% мировых запасов вольфрама.

Шеелитовое месторождение Ингичке находится в Узбекистане в отрогах Зе-равшанского хребта. Основная масса скар­нов образовалась в приконтактной зоне ин­трузии гранитоидов с мраморизованными известняками в областях мульдообразных понижений поверхности интрузива (рис. 3.23). Причем интенсивность как собствен­но контактово-метасоматического процесса, так и наложившейся кварцево-шеелитовой минерализации, зависели от степени тре-щиноватости в блоках известняков. Морфо­логически выделяются согласные прикон-тактовые пластообразные и штокверковые тела и секущие кварцевые жилы или апофи­зы скарнов по слоистости известняков. Мощность согласных тел в среднем от 0,4 до 1,0м (до 25м). Секущие имеют мощность 0,6-0,8м. Распределение шеелита в рудных телах неравномерное.

Грейзеновые месторождения содержат до 60% запасов вольфрама в штокверковых и жильных кварц-вольфрамитовых тел. Здесь вольфрам, главным образом в виде вольфрамита, и частично шеелита ассоции­руется с кварцем, топазом, апатитом, мус­ковитом, молибденитом, касситеритом, ар-сенопиритом, пирротином, сфалеритом и другими сульфидами. Минеральный состав этих месторождений различен, но всегда руды комплексные, нередко в изменении состава руд наблюдается вертикальная зо­нальность: верхние горизонты обогащены касситеритом и висмутином, средние -вольфрамитом и глубинные - молибде­нитом.

Мал. 3.23. Схематичний геологічний розріз родовища Інгічке (по Т.В. Буткевичу): 1 - мармуризовані вапняки силурійські; 2-4 - магматичні породи мезозойські: 2-дайки лампрофірів, 3-біотитові граніти, 4-лейкократові граніти; 5 - зони гідротермально змінених гранітів; 6 - кварц-шеєлітові жили; 7 - скарни; 8 - брекчійовані, окварцьовані і змінені скарни;

9 - доломітизовані вапняки; 10 - розривні порушення. Рис. 3.23. Схематический геологический разрез месторождения Ингичке (по Т.В.Буткевичу): 1 - мраморизованные известняки силурийские; 2-4 - магматические породы мезозойские: 2-дайки лампрофиров, 3-биотитовые граниты, 4-лейкократовые граниты; 5 - зоны гидротермально измененных гранитов; 6 - кварц-шеелитовые жилы; 7 - скарны; 8 - брекчированные, окварцован-ные и измененные скарны; 9 - доломитизированные известняки; 10 - разрывные нарушения.

Найбільше значні родовища вольфра­міту в грейзенах відомі на півдні КНР (Сихуашань), у Росії (Спокойнинське), Монголії (Югодзир), Німеччині і Чехії (Циннвальд, Крупка), Австралії (Вольф­рам Кемп), Казахстані (Акчатау).

Родовище Сихуашань у провінції Цзя-нси на півдні КНР унікальне за своїми запасами і забезпечує річний видобуток концентрату вольфраму, що перевищує весь видобуток капіталістичних країн. Район родовища складений осадовими породами силуру, кембрію й ордовика,

Наиболее значительные месторождения вольфрамита в грейзенах известны на юге КНР (Сихуашань), в России (Спо-койнинское), Монголии (Югодзир), Гер­мании и Чехии (Циннвальд, Крупка), Ав­стралии (Вольфрам Кемп), Казахстане (Ак-чатау).

Месторождение Сихуашань в про­винции Цзянси на юге КНР уникально по своим запасам и обеспечивает годовую до­бычу концентрата вольфрама, превы­шающую всю добычу капиталистических стран. Район месторождения сложен оса­вони зм'яті в складки і прорвані граніта­ми Яньшанського етапу активізації (І3-К1). Зруденіння зв'язане зі штоком грані­тів овальної форми субмеридіонального простягання розміром 7х5,5км. Руди на­лежать до апікальних частин гранітного плутону і простежені на глибину 800м. Виявлено більше 300 крутопадаючих кварц-вольфрамових жил, і ще більше жильних рудних зон, розташованих у ек-зо- і ендоконтактах грейзенізированих гранітів і осадових порід. По простяган­ню жили простежені до 500-1200м, маю­чи потужність до 3,6м. Вміст \\Ю3 у жи­лах і жильних зонах від 0,5 до 1% і біль­ше. На родовищі виявлено 66 мінералів, головними з них є вольфраміт, каситерит, молібденіт, берил, шеєліт, сульфіди міді, свинцю, цинку та інші мінерали (мал.3.24).

дочными породами синия, кембрия и ор­довика, смятыми в складки и прорванными гранитами Яньшаньского этапа ак­тивизации (13-К1). Оруденение связано со штоком гранитов овальной формы суб­меридионального простирания размером 7х5,5км. Руды приурочены к апикальным частям гранитного плутона и прослежены на глубину 800м. выявлено более 300 кру­то падающих кварц-вольфрамовых жил, и еще больше жильных рудных зон, распо­ложенных в экзо- и эндоконтактах грейзе-низированных гранитов и перекрывающих осадочньгх пород. По простиранию жилы прослежены до 500-1200м, имея мощность до 3,6м. Содержание \\Ю3 в жилах и жиль­ных зонах от 0,5 до 1% и более. На место­рождении выявлено 66 минералов, главны­ми из них являются вольфрамит, кассите­рит, молибденит, берилл, шеелит, сульфиды меди, свинца, цинка и другие минералы

(рис.3.24).

Мал. 3.24. Геологічний розріз родовища Сіхуаньшань: 1 - ранні яньшанські граніти; 2 - кембрійські осадові породи; 3 - ниточні і тонкі жили

\¥-8Ю2 руд; 4 - тонкі і великі жили. Рис. 3.24. Разрез месторождения Сихуаньшань: 1 - ранние яньшаньские граниты; 2 - кембрийские осадочные породы; 3 - ниточные и тон­кие жилы \¥-8Ю2 руд; 4 - тонкие и крупные жилы.

Гідротермальні плутоногенні родо­вища вольфрамових руд, як правило, ма­ють складний мінеральний склад і високі вмісти в них корисних компонентів. По складу руд серед цих родовищ виді-

Гидротермальные плутоногенные ме­сторождения вольфрамовых руд обычно имеют сложный минеральный состав и вы­сокие содержания в них полезных компо­нентов. По составу руд среди этих место­ляють: кварц-каситерит-вольфрамітові; кварц-вольфраміт-гюбнеритові; кварц-шеєлітові, кварц-сульфідно-вольфрамі-тові і кіновар-антимоніт-вольфрамітові. У родовищах виявляють як окремі жили довжиною в сотні метрів при потужності 0,5-1,5-2,0м, так і дрібні жильні тіла (Па-наскуейра в Португалії, Корнуол в Анг­лії, Акцессион у Болівії, Джидинське в Забайкаллі, ряд родовищ у США, Перу, Аргентині, Монголії). Значення цих ро­довищ в економіці руд вольфраму дуже істотно, незважаючи на відносно складні, як правило, умови відпрацьовування (ма­ла потужність рудних жил і відособ­леність їхнього залягання).

Джидинське рудне поле представляє собою групу корінних і розсипових родо­вищ: Первомайське молібденове, Інкур-ське штокверкове, Холтосонське жильне вольфрамове і ряд ділянок розсипових утворень. Уся ця група родовищ знахо­диться в області мезозойської тектоно-магматичної активізації палеозойських комплексів Забайкалля.

У будові Джидинського рудного поля беруть участь осадово-вулканогенні й ін­трузивні тіла. Інкурське родовище пред­ставляє собою типовий штокверк, скла­дений мережею крутопадаючих ма­лопотужних кварцових, кварц-польовош-патових, кварц-мусковитових прожилков із сульфідами, гюбнеритом і шеєлітом, віднесених до зон дроблення у кварцових діоритах.

Стратиформні родовища вольфраму виділення в 70 рр. ХХст., коли з'явилися численні дані про своєрідні родовища, що не мають зв'язків з гранітоїдами. В утворенні стратиформних вольфрамових і вольфрам-рідкіснометальних родовищ дослідники виділяють осадочно-діаге-нетичний і гідротермально-постмагмати­рождений выделяют: кварц-касситерит-вольфрамитовые; кварц-вольфрамит-гюбне-ритовые; кварц-шеелитовые, кварц-суль-фидно-вольфрамитовые и киноварь-антимонит-вольфрамитовые. В месторож­дениях выявляются как отдельные жилы протяженностью в сотни метров при мощ­ности 0,5-1,5-2,0м, так и мелкие жильные тела (Панаскуэйра в Португалии, Корнуол в Англии, Акцессион в Боливии, Джидинское в Забайкалье, ряд месторождений в США, Перу, Аргентине, Монголии). Значение этих месторождений в экономике руд вольфрама весьма существенно, несмотря на относительно сложные, как правило, ус­ловия отработки (малая мощность рудных жил и обособленность их залегания).

Джидинское рудное поле представляет собой группу коренных и россыпных ме­сторождений: Первомайское молибденовое, Инкурское штокверковое, Холтосонское жильное вольфрамовое и ряд участков рос­сыпных образований. Вся эта группа место­рождений находится в области мезозойской тектоно-магматической активизации палео­зойских комплексов Забайкалья.

В строении Джидинского рудного поля участвуют осадочно-вулканогенные и ин­трузивные тела. Инкурское месторождение представляет собой типичный штокверк, сложенный сетью крутопадающих мало­мощных кварцевых, кварц-полевошпа­товых, кварц-мусковитовых прожилков с сульфидами, гюбнеритом и шеелитом, при­уроченных к зонам дробления в кварцевых диоритах.

Стратиформные месторождения вольфрама выделены в 70х годах ХХв, ко­гда появились многочисленные данные о своеобразных месторождениях, не имею­щих связи с гранитоидами. В образовании стратиформных вольфрамовых и вольфрам-редкометальных месторождений исследо­чний етапи, останній пов'язан із впро­вадженням у стратифіковані рудоносні товщі магматичних порід. Внаслідок ви­никають складні по своєму генезисі ро­довища з пластово-стратиформною і жи-льно-прожилковою мінералізацією. До них відносяться родовища Фелбертол (Австрія), Барун-Шивея (Росія), Голконда (США), Кінг-Айленд (Австралія) та ін.

У районах корінних ендогенних родо­вищ вольфраму внаслідок їхнього руйну­вання в приповерхніх умовах утворю­ються елювіальні й алювіальні розсипи, що мають істотне значення у виробництві вольфрамових концентратів (у Казах­стані, КНР, Бірмі, Індонеізї, Таіланді, Бо­лівії, США). У розсипових родовищах вольфраму укладено 0,5% запасів, але вони дають близько 10% світового видо­бутку, тому їхнє промислове значення велике.

ватели выделяют осадочно-диагенети-ческий и гидротермально-постмагмати­ческий этапы, последний связан с внедре­нием в стратифицированные рудоносные толщи магматических пород. В результате возникают сложные по своему генезису ме­сторождения с пластово-стратиформной и жильно-прожилковой минерализацией. К ним относятся месторождения Фелбертон (Австрия), Барун-Шивея (Россия), Голконда (США), Кинг-Айленд (Австралия) и другие.

В районах коренных эндогенных ме­сторождений вольфрама вследствие их раз­рушения в приповерхностных условиях об­разуются элювиальные и аллювиальные россыпи, имеющие существенное значение в производстве вольфрамовых концентра­тов (в Казахстане, КНР, Бирме, Индонезии, Тайланде, Боливии, США). В россыпных месторождениях вольфрама заключено 0,5% запасов, но они дают около 10% миро­вой добычи, так что их промышленное зна­чение велико.

3.3.7 Молібден

Молібден був відкритий у 1773р., але широке застосування одержав тільки в ХХст. Він використовується головним чином у металургії якісних сталей і спла­вів (близько 80% металу, що добува­ється,). Сталі, леговані молібденом, збе­рігають твердість, міцність, тугоплавкість і опір стиранню при високих температу­рах. Сплави-стеллити і карбід-молібден використовуються в якості інструмента­льних і кислототривких. Металевий мо­лібден тугоплавкий (температура плав­лення 2600оС), завдяки чому широко ви­користовується в електро- і радіотехніці, хімічній і нафтопереробній промислово­сті, скляному і керамічному виробництві. Молібден застосовується також як мікро-

3.3.7 Молибден

Молибден был открыт в 1773 г, но ши­рокое применение получил только в ХХв. Он используется главным образом в ме­таллургии качественных сталей и сплавов (около 80% добываемого металла). Стали, легированные молибденом, сохраняют твердость, прочность, тугоплавкость и со­противление истиранию при высоких тем­пературах. Сплавы-стеллиты и карбид-молибдена используются в качестве инст­рументальных и кислотоупорных. Метал­лический молибден тугоплавок (температу­ра плавления 2600оС), благодаря чему ши­роко используется в электро- и радиотехни­ке, химической и нефтеперерабатывающей промышленности, стеклянном и керамиче­ском производстве. Молибден применяетсяелемент добрив.

Загальні запаси молібдену оцінюються понад 12млн. т. Унікальні родовища США (Клаймакс, Гендерсон) містять більше 500тис. т металу, дрібні промислові - ме­нше 25тис.т. Крім США найбільше вели­кими запасами володіють КНР, Чилі, Ка­захстан, Вірменія, Канада, Перу, Росія. За видобутком молібдену США, КНР і Чилі посідають перші три місця у світі. З до­бутого наприкінці ХХст 140тис.т рудного молібдену на долю цих країн прихо­диться, відповідно, 55;35 і 20тис.т ме­талу. Ціна 1 кг молібдену на світовому ринку склала у 2004р. 90$.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини