Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 23

Загальні запаси ртуті складають бли­зько 700тис. т, головні родовища розта­шовані в Іспанії, КНР, Киргиізї, Алжирі, Україні і Югославії. Річне виробництво ртуті за останнім часом у зв'язку з еколо­гічними вимогами помітно скоротилося з 5тис т у 1987р. до 2тис.т у 2000р. Ціна ртуті на світовому ринку також стійко знижується - від 8,7 у 1988р. до 4,7тис.$ за 1 тонну в 2004р.

Запаси сурми складають більше бмлн.т, найбільше великими з них воло­діють КНР, Киргиізя, Болівія і ПАР. Ці країни давали наприкінці ХХст. більше 90% світового видобутку сурми. Ціна 1 т металевої сурми на Лондонській біржі в 1998р. коливалася від 1540 до 17б0 $ за 1

тонну, у 2004р. - 2б00$/т.

Ртуть і сурму одержують як з мономе-тальних, так і комплексних сурм'яно-рту­тних руд. Масштаби родовищ цих мета­лів порівнянні: унікальні - більше 100 тисяч тонн металу, великі і середні - 100­20, дрібні - менше 10-3тис.т.

Кларк ртуті 8,3-10-6, сурми 5-10-5%. Джерела ртуті і сурми - ювенільні, під­корові. Гідротермальними розчинами, а також у газовій фаіз ці метали виносяться далеко за межі їхнього родоначального середовища і відкладаються у виді одних з останніх мінералів серед різних гірсь­ких порід.

Багаті руди ртуті містять більше 1% металу, бідні - 0,08-0,12%. Донедавна всі ртутні руди піддавалися прямому мета­лургійному переділу - сублімації в спеці-

Сурьма применяется в сплавах при из­готовлении аккумуляторов, оболочках ка­белей, типографском деле, при произ­водстве красок, резины, спичек, боепри­пасов, пластмасс, керамики и стекла. В на­стоящее время более половины сурьмы ис­пользуется для получения огнестойких со­единений.

Общие запасы ртути составляют около 700тыс.т, главные месторождения распо­ложены в Испании, КНР, Киргизии, Ал­жире, Украине и Югославии. Годовое про­изводство ртути за последнее время в связи с экологическими требованиями заметно сократилось с 5тыс т в 1987г до 2тыс.т в 2000г. Цена ртути на мировом рынке также устойчиво снижается - от 8,7 в 1988г до 4,7тыс.$/т в 2004г.

Запасы сурьмы составляют более бмлн.т, наиболее крупными из них обладают КНР, Киргизия, Боливия и ЮАР. Эти страны да­вали в конце ХХ века более 90% мировой добычи сурьмы. Цена 1 т металлической сурьмы на Лондонской бирже в 1998г коле­балась от 1540 до 17б0 $ за 1 тонну, в 2004г

2б00$/т.

Ртуть и сурьму получают как из моно­метальных, так и комплексных сурьмяно-ртутных руд. Масштабы месторождений этих металлов соизмеримы: уникальные -более 100 тысяч тонн металла, крупные и средние - 100-20, мелкие - менее 10-3тыс.т.

Кларк ртути 8,3-10-6, сурьмы 5-10-5%. Ис­точники ртути и сурьмы - ювенильные, подкоровые. Гидротермальными раствора­ми, а также в газовой фазе эти металлы вы­носятся далеко за пределы их родоначаль-ной среды и отлагаются в виде одних из по­следних минералов среди различных гор­ных пород.

Богатые руды ртути содержат более 1% металла, бедные - 0,08-0,12%. До недавнего времени все ртутные руды подвергалисьальних печах. Сурм'яні руди при вмісті в них декількох десятків відсотків також піддаються прямому металургійному пе­реділу, однак більшість сурм'яних руд із вмістом від 1-2% і до 12% сурми збага­чуються гравітаційно-флотаційним спо­собом для одержання концентратів з 30­55% металу.

Промислові родовища ртуті і сурми, незважаючи на деякі розходження, поді­бні за своім генезисом. Серед них виді­ляються гідротермальні і стратиформні родовища з різними за своім мінеральним складом типами. Для ртуті головними є родовища кварц-дикітового (Альмаден в Іспанії, Нікітовка в Україні) і карбонатно-джаспероїдного типів (Идрія в Югославії, Хайдаркан у Киргиізї, Ваньшань у КНР).

Родовище Альмаден має унікальні за­паси ртуті, порівняними із запасами всіх ртутних родовищ світу разом узятими. Його розробка продовжується більше 2000 років, за цей період тут було добуто більше 500тис.т ртуті з руд із вмістом 10­12% металу. Родовище знаходиться в 150км до південно-заходу від Мадрида і відноситься до синклінальної складки до­вжиною 25км. Синкліналь складена вул­каногенно-осадовими породами ордо­вика-силура, перекритими теригенними відкладеннями девону. Складка усклад­нена поперечними скиданнями і прорвана дайками діабазів і лампрофірів. Загальна потужність рудоносної товщі 4000м. Зру-деніння належить до трьох крутопадаю-чих шарів кварцитоподібних пісковиків, що залягають у крилі синклінальної складки (мал.3.26) Пластові згодні рудні тіла потужністю від 2 до 14м простежені по простяганню на 350-450м, а по па­дінню на 500м. За прогнозами, вони про­довжуються до глибини 800-1000м. Руда складається з кіноварі, невеликої кілько­прямому металлургическому переделу - воз­гонке в специальных печах. Сурьмяные ру­ды при содержании в них нескольких десят­ков процентов также подвергаются прямому металлургическому переделу, однако боль­шинство сурьмяных руд с содержанием от 1­2% и до 12% сурьмы обогащались гравита­ционно-флотационным способом для полу­чения концентратов с 30-55% металла.

Промышленные месторождения ртути и сурьмы, несмотря на некоторые различия, сходны по своему генезису. Среди них вы­деляются гидротермальные и стратиформ-ные месторождения с различными по своему минеральному составу типами. Для ртути главными являются месторождения кварц-диккитового (Альмаден в Испании, Ники-товка в Украине) и карбонатно-джаспе-роидного типов (Идрия в Югославии, Хай-даркан в Киргизии, Ваньшань в КНР).

Месторождение Альмаден обладает уникальными запасами ртути, соизмери­мыми с запасами всех ртутных месторо­ждений мира вместе взятыми. Его разра­ботка продолжается более 2000 лет, за этот период здесь было добыто более 500тыс.т ртути из руд с содержанием 10-12% метал­ла. Месторождение находится в 150км к юго-западу от Мадрида и приурочено к синклинальной складке протяженностью 25км. Синклиналь сложена вулканогенно-осадочными породами ордовика-силура, перекрытыми терригенными отложениями девона. Складка осложнена поперечными сбросами и прорвана дайками диабазов и лампрофиров. Общая мощность рудонос­ной толщи 4000м. Оруденение приурочено к трем крутопадающим пластам кварцито-видных песчаников, залегающих в крыле синклинальной складки (рис.3.2б) Пла­стовые согласные рудные тела мощностью от 2 до 14м прослежены по простиранию на 350-450м, а по падению на 500м.сті антимоніту, піриту, кварцу, серициту, карбонатів. У деяких ділянках присутня самородна ртуть (до 20%). Середній вміст ртуті в руді складає близько 1%, колись відпрацьовувалися більше багаті руди із вмістом 8-10%, а в давнину добу­валися руди з 20-30% ртуті. На вік і гене­зис Альмадену є дві точки зору. Одні геологи вважають, що родовище утвори­лося в альпійську епоху з гідротермаль­них розчинів. Прихильники іншої гіпо­тези стверджують, що родовище більше древнє, сформувалося в каледонську епо­ху осадово-вулканогенними процесами, а потім було частково перетворене.

По прогнозам они продолжаются до глу­бины 800-1000м. Руда состоит из киновари, небольшого количества антимонита, пири­та, кварца, серицита, карбонатов. В некото­рых участках присутствует самородная ртуть (до 20%). Среднее содержание ртути в добываемой руде составляет около 1%, прежде отрабатывались более богатые руды с содержанием 8-10%, а в древности добы­вались руды с 20-30% ртути. На возраст и генезис Альмадена имеется две точки зре­ния. Одни геологи считают, что месторож­дение образовалось в альпийскую эпоху из гидротермальных растворов. Сторонники другой гипотезы утверждают, что месторо­ждение более древнее, сформировалось в каледонскую эпоху осадочно-вулкано-генными процессами, а затем было час­тично преобразовано.

5

Мал. 3.26. Геологічний розріз родовища Альмаден; 1-3 - відкладення нижнього силура: 1-пісковики, 2-глинисті сланці, 3-вуглисті сланці; 4 - піритізовані графітові сланці з проверстками вапняків

верхнього силура; 5 - дайки діабазового порфірита; 6 - рудоносні кварцити. Рис. 3.26. Геологический разрез месторождения Альмаден; 1-3 - отложения нижнего силура: 1-песчаники, 2-глинистые сланцы, 3-углистые сланцы; 4 - пиритизированные графитовые сланцы с прослоями известняков верхнего силура; 5 - дайки диабазового порфирита; 6 - рудоносные кварциты.

Нікітовське рудне поле розташоване в центральному районі Донбасу і належить до осьової частини Головної антикліналі, складеної пісковиками, глинистими сла­нцями з незначними прошарками вугілля і вапняків середнього карбону. Вісь анти­кліналі поступово занурюється в півні­чно-західному напрямі, випробуючи міс­цеві здіймання з утворенням брахіантклі-нальних складок - куполів (мал.3.27). Складки складені поперечними, діагона­льними і пошаровими розламами нерідко контролюючими зруденіння в потужних шарах пісковиків. Крім тріщинно-жиль-ного зруденіння розвинуті штокверкові, пласто- і трубоподібні тіла, що не завжди мають чіткі геологічні границі і такі, що оконтурюються за результатами випро­бування. Головні мінерали родовищ Нікі-товського рудного поля представлені кі­новар'ю й антимонітом, рідше зустріча­ється пірит, арсенопірит, марказит й інші сульфіди. З нерудних широко розвинутий кварц, дикіт, карбонати. Рудовміщуючі пісковики інтенсивно окварцьовані і міс­цями перетворені у кварцити, більше ін­тенсивно роздроблені і сприятливі для рудовідкладання. Зруденіння рудного по­ля багатоярусне і містить не менше семи пластів пісковиків, що вміщують ртутну і сурм'яно-ртутну мінералізацію. Руди роз­криті гірськими виробками на глибині до 450-490м, при цьому істотно зростає роль антимоніту. За період експлуатації (з 1885р.) на родовищах Нікітовського руд­ного поля добуто 32,3млн.т руди з яких отримано близько 34тис.т ртуті. На даний час внаслідок економічних причин родо­вище знаходиться на мокрій консервації, хоча в надрах шістьох рудних об'єктів запаси ртуті оцінюються величиною бі­льше 22тис. т металу. Гідротермальні роз­чини, що відклали кіновар, антимоніт й

Никитовское рудное поле расположено в центральном районе Донбасса и приуроче­но к осевой части Главной антиклинали, сложенной песчаниками, глинистыми слан­цами с незначительными прослоями углей и известняков среднего карбона. Ось анти­клинали постепенно погружается в северо­западном направлении, испытывая местные воздымания с образованием брахиантикли-нальных складок, называемых куполами (рис.3.27). Складки сложены поперечными, диагональными и послойными разломами, нередко контролирующими оруденение в мощных пластах песчаников. Помимо тре-щинно-жильного оруденения развиты што-кверковые, пласто- и трубообразные тела не всегда имеющие четкие геологические гра­ницы и оконтуриваемые по результатам оп­робования. Главные минералы месторож­дений Никитовского рудного поля пред­ставлены киноварью и антимонитом, реже встречается пирит, арсенопирит, марказит и другие сульфиды. Из нерудных широко раз­вит кварц, диккит, карбонаты. Рудовме-щающие песчаники интенсивно окварцо-ваны и местами превращены в кварциты, более интенсивно раздробленные и бла­гоприятные для рудоотложения. Оруде-нение рудного поля многоярусное и со­держит не менее семи пластов песчаников, которые вмещают ртутную и сурьмяно-ртутную минерализацию. Руды вскрыты горными выработками на глубине до 450-490м, при этом существенно возрастает роль антимонита. За период эксплуатации (с 1885г) на месторождениях Никитовского рудного поля добыто 32,3млн.т руды из ко­торой получено около 34тыс.т ртути. В на­стоящее время вследствие экономических причин месторождение находится на мок­рой консервации, хотя в недрах шести руд­ных объектов оставшиеся запасы ртути оце­ниваются величиной более 22тыс.т металла.інші рудні мінерали, за даними термоба­ричних і ізотопних досліджень, були ни­зькотемпературними (150-1200С) зміша­ного ювенільно-екзогенного характеру.

Гидротермальные растворы, отложившие киноварь, антимонит и другие рудные ми­нералы, по данным термобарических и изо­топных исследований, были низкотемпера­турными (150-1200С) смешанного юве-нильно-экзогенного характера.

Мал. 3.27. Геологічний розріз родовища Никитовка: 1 - глинисті сланці; 2 - пісковики; 3 - вугілля; 4 - розривні порушення; 5 - рудні тіла; 6 - мінералізовані породи. Рис. 3.27. Геологический разрез месторождения Никитовка: 1 - глинистые сланцы; 2 - песчаники; 3 - угли; 4 - разрывные нарушения; 5 - рудные тела; 6 - минерализованные породы.

Родовище Хайдаркан знаходиться в Середній Аізї. У геологічній будові ра­йону беруть участь вапняки і сланці си­луру-девону і товща вапняків і сланців середнього-верхнього карбону. Породи силуру-девону насунуті на відкладення карбону по регіональному широтному насуванню. Обидві товщі ізм'яті у скла­дки сундучного типу і розбиті розламами на серію блоків. Майже всі запаси металу зосереджені в окварцьованих брекчийо-ваних тонкошаруватих вапняках карбону (джаспероїдах) й екрануються вищезаля-гаючими сланцями. Істотне значення в рудорозподілі мають складки другого по­рядку. У цілому ланцюжок багатих діля­нок витягнутий вздовж згаданого насу­вання. Руди Хайдарканського родовища комплексні - ртутні і сурм'яно-ртутні, утримуючі крім кіноварі й антимоніту метацинабарит, реальгар, аурипігмент, пірит, флюорит, кварц, кальцит й інші мінерали.

Месторождение Хайдаркан находится в Средней Азии. В геологическом строении района принимают участие известняки и сланцы силура-девона и толщина известня­ков и сланцев среднего-верхнего карбона. Породы силура-девона надвинуты на отло­жения карбона по региональному широт­ному надвигу. Обе толщи смяты в складки сундучного типа и разбиты разломами на серию блоков. Почти все запасы металла сосредоточены в окварцованных брекчиро-ванных тонкослоистых известняках карбона (джаспероидах) и экранируются вышележа­щими сланцами. Существенное значение в рудораспределении имеют складки второго порядка. В целом цепочка богатых участков вытянута вдоль упомянутого надвига. Руды Хайдарканского месторождения комплекс­ные - ртутные и сурьмяно-ртутные, содер­жащие кроме киновари и антимонита, ме-тациннабарит, реальгар, аурипигмент, пи­рит, флюорит, кварц, кальцит и другие ми­нералы.

Прикладами родовищ сурми, що ма­ють найбільше велике промислове зна­чення, є стратиформні родовища Сигуа-ньшанського рудного поля в КНР і Када-мджай у Киргиізї.

Рудне поле Сигуаньшань виділяється своїми унікальними запасами, що скла­дають з урахуванням еродованої частини основного рудного покладу більше 3млн.т або біля половини всіх запасів світу. Родовище було відкрито в 1540р., промислова розробка почалася в 1905р. Район родовища знаходиться в централь­ній частині провінції Хунань і належить до зони тектоно-магматичної активізації Південно-Китайської платформи. В осно­ві Цзяньнаньського серединного масиву цієї платформи залягають гнейси, пере­криті осадовими породами силуру, па­леозою і мезокайнозою. Зруденіння на­лежить до окварцьованих вапняків (джа-спероїдів) девону, що розміщуються в центральній частині положистої брахіан-тиклінальної складки, простеженої по простяганню на 15км при ширині 3км. На західному крилі брахіантикліналі встано­влений рудопровідний розлом типу ски­дання з амплітудою зсуву порід до 700-950м. Сигуаньшанське рудне поле скла­дається з п'яти родовищ, на кожному з них виділяється до трьох рудоносних пластоподібних покладів, що відноситься до джаспероїдів, які інтенсивно брекчи-йовані вздовж рудопідвідного розлому. Рудні тіла, що містять до 20% сурми, ма­ють пластово-лінзоподібний характер і просліджується до 1000-1500м, розташо­вуючись у сводовій частини брахіантик­ліналей. На крилах складки зустріча­ються гніздові і штокверкові рудні по­клади, складені багатими (10% і більше сурми) рудами. Головним рудним міне­ралом є антимоніт, що утворює місцями

Примерами месторождений сурьмы, имеющих наиболее крупное промышленное значение, являются стратиформные место­рождения Сигуаньшаньского рудного поля в КНР и Кадамджай в Киргизии.

Рудное поле Сигуаньшань выделяется своими уникальными запасами, которые составляют с учетом эродированной части основной рудной залежи более 3млн.т или около половины всех запасов мира. Место­рождение было открыто в 1540г, промыш­ленная разработка началась в 1905г. Район месторождения находится в центральной части провинции Хунань и приурочен к зо­не тектоно-магматической активизации Южно-Китайской платформы. В основании Цзяньнаньского срединного массива этой платформы залегают гнейсы, перекрытые осадочными породами синия, палеозоя и мезокайнозоя. Оруденение приурочено к окварцованным известнякам (джасперои-дам) девона, которые размещаются в цен­тральной части пологой брахиантик-линальной складки, прослеженной по про­стиранию на 15км при ширине 3км. На за­падном крыле брахиантиклинали установ­лен рудопроводящий разлом типа сброса с амплитудой смещения пород до 700-950м. Сигуаньшаньское рудное поле состоит из пяти месторождений, на каждом из них вы­деляется до трех рудоносных пластообраз-ных залежей, приуроченных к джасперои-дам, которые интенсивно брекчированы вдоль рудоподводящего разлома. Рудные тела, содержащие до 20% сурьмы, имеют пластово-линзовидный характер и просле­живается до 1000-1500м, рас полагаясь в сводовой части брахиантиклиналей. На крыльях складки встречаются гнездовые и штокверковые рудные залежи, сложенные богатыми (10% и более сурьмы) рудами. Главным рудным минералом является ан­тимонит, образующий местами уникальныеунікальні за своїми розмірами (до 50см і більше) подовжені, добре ограновані кристали і їхні зростки. Зрідка зустріча­ються кіновар, кварц, кальцит, сидерит й інші мінерали. Сурм'яні родовища Сигу-аньшанського рудного поля є гідротер­мальними низько-, середньотемператур-ними джаспероїдного типу подібними з родовищем Кадамджай (мал. 3.28).

по своим размерам (до 50см и более) удли­ненные, хорошо ограненные кристаллы и их сростки. Изредка встречаются киноварь, кварц, кальцит, сидерит и другие минералы. Сурьмяные месторождения Сигуаньшань-ского рудного поля являются гидротер­мальными низко-, среднетемпературными джаспероидного типа сходными с месторо­ждением Кадамджай (рис.3.28).

Мал. 3.28. Геологічний розріз родовища Сигуаншань: 1 - зони розломів; 2 - рудні тіла; 3 - сланці; 4 - вапняки; 5 - сланці з проверстками карбонатних порід. Рис. 3.28. Геологический разрез месторождения Сигуаньшань: 1 - зоны разломов; 2 - рудные тела; 3 - сланцы; 4 - известняки; 5 - сланцы с прослоями карбонатных пород.

Родовище Кадамджай у Киргиізї на­лежить до регіонального розлому, що пе­ретинає західне замикання Акташскої субширотної антикліналі. Антикліналь складена вапняками, глинистими слан­цями карбону, на які насунуті теригені відкладення девону і силуру. Внаслідок утворилися межформаційні плас­топодібні брекчиї потужністю до 25-30м, що перетворені гідротермальними розчи­нами в зруденілі джаспероїди і роговики. Розподіл зруденіння в брекчиях нерівно-

Месторождение Кадамджай в Кир­гизии приурочено к региональному раз­лому, пересекающему западное замыкание Акташской субширотной антиклинали. Ан­тиклиналь сложена известняками, глини­стыми сланцами карбона, на которые над­винуты терригенные отложения девона и силура. В результате образовались меж-формационные пластообразные брекчии мощностью до 25-30м, которые превраще­ны гидротермальными растворами в оруде-нелые джаспероиды и роговики. Распреде­мірний, більш багаті пластоподібні по­клади антимоніту локалізовані під екра­ном глинистих сланців і відносяться до положистих антикліналей, що ускладнені розривами. На перетинанні тріщин зу­стрічаються жилоподібні і лінзоподібні рудні тіла. Головними мінералами руд є антимоніт і кварц, другорядними - пірит, марказит, реальгар, аурипігмент, халько­пірит, сфалерит, галеніт, флюорит та ін. Руда містить близько 5% сурми, у ній присутні в невеликих кількостях золото і срібло. Родовище сформувалося на малих і помірних глибинах, про що свідчать брекчийові текстури і метаколоїдні стру­ктури.

3.4 Благородні метали

До групи благородних металів відно­сяться золото, срібло, платина і платино-їди - паладій, іридій, родій, рутеній і осмій. Вони мають хімічну стійкість і красивий зовнішній вигляд у виробах, що обумовило назву цієї групи металів і об­ласті їхнього застосування.

ление оруденения в брекчиях неравномер­ное, более богатые пластообразные залежи антимонита локализованы под экраном глинистых сланцев и приурочены к поло­гим антиклиналям, осложненными разры­вами. На пересечении трещин встречаются жилообразные и линзовидные рудные тела. Главными минералами руд являются ан­тимонит и кварц, второстепенными - пирит, марказит, реальгар, аурипигмент, халькопи­рит, сфалерит, галенит, флюорит и др. Руда содержит около 5% сурьмы, в ней присут­ствуют в небольших количествах золото и серебро. Месторождение сформировалось на малых и умеренных глубинах, о чем сви­детельствуют брекчиевые текстуры и мета-коллоидные структуры.

3.4 Благородные металлы

К группе благородных металлов отно­сятся золото, серебро, платина и плати­ноиды - палладий, иридий, родий, рутений и осмий. Они обладают химической стой­костью и красивым внешним видом в изде­лиях, что обусловило название этой группы металлов и области их применения.

3.4.1 Золото

Золото почало застосовуватися люди­ною за 6тис. років до н.е. у неоліті як прикраси (сережки, намисто та ін.). На території України, за археологічними да­ними золото добували скіфи та інші пле­мена в районі теперішнього Нагольного рудного району в Донбасі. Застосування золота різноманітне. Більше 75% золота, що добувається, надходить у вигляді зли­тків у національні банки держав і слу­жить валютним забезпеченням при між­народних платежах і розрахунках. Інша частина золота застосовується для виго­товлення ювелірних виробів і карбування

3.4.1 Золото

Золото начало применяться человеком за 6тыс. лет до н.э. в неолите в качестве укра­шений (сережки, ожерелье и др.). На терри­тории Украины по археологическим дан­ным золото добывали скифы и другие пле­мена в районе теперешнего Нагольного рудного района в Донбассе. Применение золота разнообразно. Более 75% добывае­мого золота поступает в виде слитков в на­циональные банки государств и служит ва­лютным обеспечением при международных платежах и расчетах. Остальная часть золо­та применяется для изготовления ювелир­ных изделий и чеканки монет, а также длямонет, а також для золочення металів, в електроніці, у хімії і стоматології.

Світові запаси золота на кінець ХХст. склали 98245т, перше місце за розвіда­ними запасами посідає ПАР (39тис.т), потім - США (8тис.900т) і Росія (8тис.т). Далі йдуть Канада, Австралія, Бразилія (по 4-3тис.т) та інші країни. Видобуток золота в усьому світі за 20 століть склав близько 140тис.т, з яких тільки в ХХст. отримано 100тис.т. Головними золотодо­бувними країнами є ПАР (428т у 2000г), США (286) і Австралія (296). Далі - КНР (189т), Канада, Індонезія (139-162т кож­на) і Росія (170т). У ПАР видобуток золо­та ведеться в найглибших (до 4000м) у світі підземних виробках. Загальносвіто­вий щорічний видобуток золота склав наприкінці ХХст. 2480-2550т щорічно. Найбільше великими споживачами золо­та є країни Аізї, особливо Тайвань (10 г золота щорічно на один жителя країни). Якість золота визначається його пробні-стю, тобто вміст золота в грамах у кіло­грамі природного самородка чи виробу. Золото може визначатися в каратах, при­чому один карат дорівнює 1/24 масової частини. Наприклад, 18-каратне золото містить 18 частин чистого золота і 6 час­тин різних металевих добавок.

Вимоги промисловості до родовищ зо­лота визначаються насамперед вмістом металу в рудах чи розсипах, запасами руд і їхньою якістю. Промисловими вважа­ються корінні родовища при 1-5г/т і бі­льше золота в рудах, а розсипів з мініма­льним вмістом 0,1 г/м3. Усі корінні родо­вища золота поділяються на унікальні (більше 1000т), дуже великі (100т і бі­льше), великі (100-50т), середні (50-10т) і дрібні (менше 10т). Запаси дуже великих розсипових родовищ складають більше 50т, великих - 50-25т, середніх 25-1 т і золочения металлов, в электронике, в химии и стоматологии.

Мировые запасы золота на конец ХХв составили 98245т, первое место по разве­данным запасам занимает ЮАР (39тыс.т), затем США (8тыс.900т) и Россия (8тыс.т). Далее следуют Канада, Австралия, Брази­лия (по 4-3тыс.т) и другие страны. Добыча золота во всем мире за 20 веков составила около 140тыс. т, из которых только в ХХв получено 100тыс.т. Главными золотодобы­вающими странами являются ЮАР (428т в 2000г), США (286) и Австралия (296). Далее КНР (189т), Канада, Индонезия (139-162т каждая) и Россия (170т). В ЮАР добыча золота ведется в самых глубоких (до 4000м) в мире подземных выработках. Общемиро­вая ежегодная добыча золота составила в конце ХХв 2480-2550т ежегодно. Наиболее крупными потребителями золота являются страны Азии, особенно Тайвань (10г золота ежегодно на одного жителя страны). Каче­ство золота определяется его пробностью, т. е. содержание золота в граммах в кило­грамме природного самородка или изделия. Золото может определяться в каратах, при­чем один карат равен 1/24 массовой части. Например, 18-каратное золото содержит 18 частей чистого золота и 6 частей различных металлических добавок.

Требования промышленности к место­рождениям золота определяются, прежде всего, содержанием металла в рудах или россыпях, запасами руд и их качеством. Промышленными считаются коренные ме­сторождения при 1-5г/т и более золота в ру­дах, а россыпей с минимальным со­держанием 0,1 г/м3. Все коренные место­рождения золота делятся на уникальные (более 1000т), весьма крупные (100т и бо­лее), крупные (100-50т), средние (50-10т) и мелкие (менее 10т). Запасы весьма крупных россыпных месторождений составляют бо­дрібних менше 1 т золота.

Ціни золота на світовому ринку коли­ваються в останні роки від 12 до 10$ за грам. У 2000р. вони знизилися до 9$ за грам, а у 2004р. знов зросли до 14,5$ за грам. Кларк золота 4,5-10- % (4,5мг/т), тобто це один із найбільш рідких елемен­тів земної кори, що знаходиться перева­жно в стані розсіювання. Відзначається підвищений його вміст в областях розви­тку кислого магматизму й у найбільш ки­слих магматичних породах порівняно з основними. В основних породах відомі значні концентрації золота в парагенезисі з мінералами сульфідних мідно-нікелевих родовищ (Норильськ, Садбері), в інших формаціях магматичних порід золото не концентрується. В осадових породах вміст золота в середньому менший. У ґрунтах, особливо гумусових, вміст ме­талу досягає іноді 0,5г/т: води рік зносять у моря й океани десятки тонн золота що­річно, завдяки чому у Світовому океані утворюється грандіозний запас його, од­нак технологічний процес раціонального витягу металу ще не розроблений.

Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини