Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 24

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Завдяки своїм винятковим властивос­тям у природі найчастіше зустрічається самородне золото металеве, однак пере­важно в ньому у виді твердого розчину присутні Си, Ві, Бе; срібновміщуюче золото (до 50% Л§) називається елект­рум.

Самородне золото утворює прожилки, зерна, дендрити, рідше кристали і їхні зростки. Виділяються самородки золота (більше 5мг чи 10мм по ваіз), велике (до 5мм), середнє і дрібне (1 - 0,1мм) і тонко-дисперсне (до 10мкм) золото. Самим ве­ликим є самородок Плита Холтермана (Австралія), у якому було 92кг чистого золота, у Росії знайдений Великий Три­кутник масою 36,2кг. У Нагольному кря­лее 50т, крупных - 50-25т, средних 25-1т и мелких менее 1 т золота.

Цены золота на мировом рынке колеб­лются в последние годы от 12 до 10$ за грамм. В 2000г они снизились до 9$ за грамм, а в 2004г вновь возросли до 14,5$ за грамм. Кларк золота 4,5-10- % (4,5мг/т), т.е. это один из самых редких элементов земной коры, находящийся преимущественно в со­стоянии рассеяния. Отмечается повышен­ное его содержание в областях развития ки­слого магматизма и в самых кислых магма­тических породах сравнительно с основны­ми. В основных породах известны значи­тельные концентрации золота в парагенези­се с минералами сульфидных медно-никелевых месторождений (Норильск, Сад­бери), в других формациях магматических пород золото не концентрируется. В оса­дочных породах содержание золота в сред­нем меньше. В почвах, особенно гу­мусовых, содержание металла достигает иногда 0,5г/т: воды рек сносят в моря и океаны десятки тонн золота ежегодно, бла­годаря чему в Мировом океане образуются грандиозный запас его, однако технологи­ческий процесс рационального извлечения металла еще не разработан.

Благодаря своим исключительным свой­ствам в природе чаще всего встречается са­мородное золото металлическое, однако обычно в нем в виде твердого раствора при­сутствуют А& Си, Бе; серебросодержащее золото (до 50% А%) называется электрум.

Самородное золото образует прожилки, зерна, дендриты, реже кристаллы и их сро­стки. Выделяется самородки золота (более 5мг или 10г по весу), крупное (до 5мм), среднее и мелкое (1-0,1 мм) и тонкодис­персное (до 10мкм) золото. Самым круп­ным является самородок Плита Холтермана (Австралия), в котором было 92кг чистого золота, в России найден Большой Тре­жі на Бобриковському родовищі в Донба­сі недавно виявлений самородок золота масою 19,5г (3,0х2,0см), найбільше вели­кий з відомих в Україні.

Самородне золото зустрічається часто в парагенезисі з кварцом, піритом, гале­нітом, халькопіритом, арсенопіритом, бляклими рудами та іншими сульфідами і нерідко утворює у них субмікроскопичну вкрапленість. У практиці таке імпрегни-роване золото одержало назву сульфід­ного. Крім самородного золота зустріча­ються його телуриди: сильваніт (ЛиЛ§Те4), калаверит (ЛиТе2), нагіагіт Ли(РЬ, БЬ, Те)8(Б, Те)11 та інші мінерали.

Серед родовищ золота прийнято ви­діляти корінні, розсипові і залишкові. Корінні родовища підрозділяються на: магматичні, пегматитові, скарнові, гідро­термальні і метаморфогенні.

У магматичних родовищах золото, як уже вказувалося, входить до складу су­льфідних мідно-нікелевих руд. Вміст зо­лота в рудах невисокий, але завдяки ве­ликим масштабам родовищ загальний видобуток золота тут має істотне зна­чення. Геологічні особливості цих родо­вищ описані вище.

Виділення золота в пегматитах має часто пізнавальний інтерес, і його роль в економіці незначна. Також рідкісні і не­значні за масштабами контактово-мета­соматичні (скарнові) родовища, де золото асоціюється із шеєлітом чи вісмутом.

Найбільший практичний інтерес пред­ставляють гідротермальні родовища, що сформувалися на різних рівнях глибин і при різних температурах. Вони дуже різ­номанітні за формами тіла, умовами заля­гання і мінеральним складом руд. До гід­ротермальних плутоногенних відносяться родовища Уралу (Березовське), Північно­го сходу Росії, Якутії, Забайкалля, а та­угольник массой 36,2кг. В Нагольном кряже на Бобриковском месторождении в Донбас­се недавно обнаружен самородок золота массой 19,5г (3,0х2,0см), наиболее крупный из известных в Украине.

Самородное золото встречается часто в парагенезисе с кварцем, пиритом, гале­нитом, халькопиритом, арсенопиритом, блеклыми рудами и другими сульфидами и нередко образует в них субмикроско­пическую вкрапленность. В практике такое импрегнированное золото получило назва­ние сульфидного. Кроме самородного золо­та встречаются теллуриды его: сильванит (АиА§Те4), калаверит (АиТе2), нагиагит Аи(РЬ, БЬ, Те)8(Б, Те)11 и другие минералы.

Среди месторождений золота принято выделять коренные, россыпные и оста­точные. Коренные месторождения под­разделяются на: магматические, пегмати­товые, скарновые, гидротермальные и ме-таморфогенные.

В магматических месторождениях зо­лото, как уже указывалось, входит в состав сульфидных медно-никелевых руд. Содер­жание золота в рудах невысокое, но благо­даря большим масштабам месторождений общая добыча золота здесь имеет сущест­венное значение. Геологические особенно­сти этих месторождений описаны выше.

Выделения золота в пегматитах имеет часто познавательный интерес, и роль их в экономике незначительна. Также редки и незначительны по масштабам контактово-метасоматические (скарновые) месторож­дения, где золото ассоциируется с шеели­том или висмутом.

Наибольший практический интерес представляют гидротермальные место­рождения. Сформировавшиеся на разных уровнях глубин и при различных темпе­ратурах, они весьма разнообразны по фор­мам  тела,   условиям   залегания   и ми­кож Узбекистану (Мурунтау). Найбільше відомими великими і дуже великими скупченнями золота з запасами 500-1200т є Колар (Індія), Хоумстейк (США), Хем-лю (Канада), Бендиго (Австралія) і деякта інші.

Березовське родовище, відкрите на Уралі в 1747р. Воно складено кремени­сто-глинистими сланцями і різними вул­каногенними породами, прорваними дай­ками плагіограніт-порфірами. У тісному просторовому зв'язку з дайками знахо­дяться кварцові золоторудні жили. За фо­рмою й умовами залягання виділяються смугові, що належать до даєк (смуг), і красичні, пологопадаючі жили серед сла­нців. Смугові жили не виходять за межі даєк, розташовуючись майже пе­рпендикулярно до їхніх контактів. У пла­ні утворюється малюнок, що нагадує сходи, за що жили одержали назву сходо­вих (мал.3.29). Красичні жили відрізня­ються значним протягом і гіллястою бу­довою. Золото асоціюється із сульфідами і входить до кількох мінеральних асоціа­цій.

Найбільше важливе промислове зна­чення мають гідротермальні плутоно- і вулканогенні, метаморфогенні і розси­пові родовища золота. До гідротермаль­них плутоногенних відносяться родо­вища Уралу (Березовське) Північного сходу Росії, Якутії, Забайкалля, а також Узбекистану (Мурунтау).

неральному составу руд. К гидротер­мальным плутоногенным относятся ме­сторождения Урала (Березовское), Северо-Востока России, Якутии, Забайкалья, а так­же Узбекистана (Мурунтау). Наиболее из­вестными крупными и весьма крупными скоплениями золота с запасами 500-1200т являются Колар (Индия), Хоумстейк (США), Хемлю (Канада), Бендиго (Австра­лия) и некоторые другие.

Березовское месторождение, открытое на Урале в 1747г сложено кремнисто-глинистыми сланцами и различными вул­каногенными породами, прорванными дай­ками плагиогранит-порфирами. В тесной пространственной связи с дайками находят­ся кварцевые золоторудные жилы. По фор­ме и условиям залегания выделяются поло­совые, приуроченные к дайкам (полосам), и красичные, пологопадающие жилы среди сланцев. Полосовые жилы не выходят за пределы даек, располагаясь почти перпен­дикулярно их контактам. В плане образует­ся рисунок, напоминающий лестницу, за что жилы получили название лестничных (рис.3.29). Красичные жилы отличаются значительным протяжением и ветвистым строением. Золото ассоциируется с суль­фидами и входит в несколько минеральных ассоциаций.

Наиболее важное промышленное зна­чение имеют гидротермальные плутоно- и вулканогенные, метаморфогенные и россып­ные месторождения золота. К гидротермаль­ным плутоногенным относятся месторожде­ния Урала (Березовское) Северо-Востока Рос­сии, Якутии, Забайкалья, а также Узбекистана (Мурунтау).

Мал. 3.29. Блок-діаграма розташування дайки, красичних (а) і смугових (б) жил Березовського ро­довища (за матеріалами М.Б. і Н.И. Бородаєвських): 1 - сланці; 2 - дайки плагіограніт-порфіра; 3 - березитизовані зони; 4 - гнізда сульфидів; 5 - кварцьово-сульфидні золотоносні жили. Рис. 3.29. Блок-диаграмма расположения дайки, красичных (а) и полосовых (б) жил Березовского

месторождения (по материалам М.Б. и Н.И.Бородаевских): 1 - сланцы; 2 - дайки плагиогранит-порфира; 3 - березитизированные зоны; 4 - гнезда сульфидов;

5 - кварцево-сульфидные золотоносные жилы.

Родовище Мурунтау відноситься до глобальної металогенічної структури -Донбас-Тянь-Шаньського рудного поясу і розташовується серед складчато заля­гаючих піщано-сланцевих порід пізньо-протерозойського-ранньопалеозойського віку. Складчасте залягання рудовміщую-чіх порід Мурунтаунської антикліналі і Південній синкліналі ускладнено розла­мами. Золото сконцентроване у великому рудному штокверку, де виділяється три головні поклади і ряд більше дрібних зо­лоторудних скупчень. У межах шток­верку розвинуто ороговиковування порід. Поклади складаються з круто- і полого-падаючих кварцово-жильних і прожилко-вих зон. Крутопадаючі зони в роздувах мають розміри до 15-20м і характеризу­ються високим вмістом золота. Рудна мі-

Месторождение Мурунтау приурочено к глобальной металлогенической структуре - Донбасс-Тянь-Шаньскому рудному поясу и располагается среди складчато залегаю­щих песчано-сланцевых пород позднепро-терозойского-раннепалеозойского возраста. Складчатое залегание рудовмещающих по­род Мурунтаунской антиклинали и Южной синклинали осложнено разломами. Золото сконцентрировано в крупном рудном шток­верке, где выделяется три главные залежи и ряд более мелких золоторудных скоплений. В пределах штокверка развито ороговико-вание пород. Залежи состоят из круто- и пологопадающих кварцево-жильных и прожилковых зон. Крутопадающие зоны в раздувах имеют размеры до 15-20м и харак­теризуются высоким содержанием золота. Рудная минерализация представлена мел­нералізація представлена дрібним золо­том високої проби (890-910), піритом, арсенопіритом, а також іншими сульфі­дами, кількість яких у середньому скла­дає 0,5-1,5%. Переважним нерудним мі­нералом є кварц, у невеликій кількості зустрічаються калієві польові шпати, кальцит, біотит, альбіт. У катаклазованих ділянках сульфідів золото зустрічається у виді округлих зерен, дендритів і коротких прожилків. У ньому містяться домішки срібла, міді, вісмуту, свинцю, миш'яку. Золото виділилося з гідротермальних розчинів плутоногенного характеру на глибинах до 5км у заключній стадії міне­ралізації. Родовище Мурунтау і приляга­ючі до нього ділянки є головною золото­рудною базою Узбекистану, видобуток якого склало 86т золота в 1999р. (XI міс­це у світі).

На північно-західному продовженні вищевказаного глобального рудного по­ясу розташовується Бобриковське золо­торудне родовище в Донбасі, що має ба­гато подібних структурних, мінералого-геохімічних та інших особливостей з ро­довищем Мурунтау,

У межах Українського щита, що про­стягнувся майже на 1000км із заходу на схід при ширині до 350км, за останні ро­ки виявлені численні рудопрояви і шість родовищ золота. Вони пов'язані з зелено-кам'яними поясами ми архей-проте-розойського віку, а також зонами розло­мів у гнейсах і мігматитах. Найбільше вивчені родовища Західного Приазов'я, Середньої Наддніпрянщини і Кіровоград­ського блоку, схожі до відомих на інших щитах світу великими родовищами зо­лота (Калгурли в Австралії, Колар в Індії та інших).

Клинцьовське родовище - одне з перс­пективних на Українському щиті - роз­ким золотом высокой пробы (890-910), пи­ритом, арсенопиритом, а также другими сульфидами, количество которых в среднем составляет 0,5-1,5%. Преобладающим не­рудным минералом является кварц, в не­большом количестве встречаются калиевые полевые шпаты, кальцит, биотит, альбит. В катаклазированных участках сульфидов зо­лото встречается в виде округлых зерен, дендритов и коротких прожилков. В нем со­держатся примеси серебра, меди, висмута, свинца, мышьяка. Золото выделилось из гидротермальных растворов плутоногенно-го характера на глубинах до 5км в заключи­тельные стадии минерализации. Месторож­дение Мурунтау и прилегающие к нему участки являются главной золоторудной базой Узбекистана, добыча которого соста­вила 86т золота в 1999г (XI место в мире).

На северо-западном продолжении вы­шеуказанного глобального рудного пояса располагается Бобриковское золоторудное месторождение в Донбассе, имеющее много сходных структурных, минералого-геохимических и иных особенностей с ме­сторождением Мурунтау.

В пределах Украинского щита, протя­нувшегося почти на 1000км с запада на вос­ток при ширине до 350км, за последние го­ды выявлены многочисленные ру-допроявления и шесть месторождений зо­лота. Они связаны с зеленокаменными поя­сами архей-протерозойского возраста, а также зонами разломов в гнейсах и мигма­титах. Наиболее изучены месторождения Западного Приазовья, Среднего Придне­провья и Кировоградского блока, сходные с известными на других щитах мира крупны­ми месторождениями золота (Калгурли в Австралии, Колар в Индии и других).

Клинцовское месторождение - одно из перспективных на Украинском щите - рас­положено   вблизи  Кировограда   и кон­ташовано поблизу Кіровограда і контро­люється окварцьованими гнейсами доке-мбрія. Мінералізована зона належить до однієї з галузей Кіровоградського гли­бинного розлому і простежена на 2км при середній потужності 42м. У цій зоні ви­ділено шість рудних тіл із прожилково-вкрапленим високопробним самородним золотом, супроводжуваним сульфідами (арсенопірит, піротин, пірит та ін.), сере­дній вміст золота в рудах родовищах 5-6г/т.

До вулканогенних гідротермальних родовищ відносяться близькоповерхневі руди золота, локалізовані у вулканоген­них структурах і кальдерах серед дацит-андезит-ріолітових порід. Це, як правило, низькотемпературні родовища із склад­ним мінералогічним складом руд і знач­ною кількістю срібла. Родовища цього типу розвинуті в Закарпатті (Україна), Забайкаллі, Магаданській області, Алтаї (Росія), США, Перу та інших місцях.

У Закарпатті виявлені три рудних по­ля: Береговське, Беганське і Квасовське. У межах Береговського рудного поля, де золото епізодично добувалося з ХУЇЇст., розвідане Мужиєвське золото-по­ліметалеве родовище. З 1999р. тут розпо­чата промислова розробка золота. Зруде-ніння жильного і прожилково-вкрапле-ного типів, відноситься до палеовулкани-тів андезит-ліпаритового типу неогену, що прориває більше древні породи юри і палеозою. Тут виявлено 50т золота, 800т срібла, 400тис.т свинцю і 800тис.т цинку. Руди, що добуваються, утримуючі бли­зько 6г/т, збагачуються гравітаційним способом, і з їхнього концентрату витяга­ється золото.

Сильвертон-Телурид (США) - це ру­дне поле, що складається з декількох ро­довищ, де було добуто 245т золота. Воно тролируется окварцованными гнейсами до­кембрия. Минерализованная зона при­урочена к одной из ветвей Кировоградского глубинного разлома и прослежена на 2км при средней мощности 42м. В этой зоне выделено шесть рудных тел с прожилково-вкрапленным высокопробным самородным золотом, сопровождаемым сульфидами (ар-сенопирит, пирротин, пирит и др.), среднее содержание золота в рудах месторождениях 5-6г/т.

К вулканогенным гидротермальным ме­сторождениям относятся близповерх-ностные руды золота, локализованные в вулканогенных структурах и кальдерах сре­ди дацит-андезит-риолитовых пород. Это обычно низкотемпературные место­рождения со сложным минералогическим составом руд и значительным количеством серебра. Месторождения этого типа разви­ты в Закарпатье (Украина), Забайкалье, Ма­гаданской области, Алтае (Россия), США, Перу и других местах.

В Закарпатье выявлены три рудных по­ля: Береговское, Беганьское и Квасовское. В пределах Береговского рудного поля, где золото эпизодически добывалось с ХПв, разведано Мужиевское золотополиметал-лическое месторождение. С 1999г здесь на­чата промышленная разработка золота. Оруденение жильного и прожилково-вкрапленного типов, приурочено к палео-вулканитам андезит-липаритового типа неогена, прорывающим более древние по­роды юры и палеозоя. Здесь выявлено 50т золота, 800т серебра, 400тыс.т свинца и 800тыс.т цинка. Добываемые руды, содер­жащие около 6г/т, обогащаются гравитаци­онным способом, и из их концентрата из­влекается золото.

Сильвертон-Теллурид (США) - это руд­ное поле, состоящее из нескольких место­рождений, где было добыто 245т золота.утворено пізньомезозойскими лавами і пірокластами дацит-ріолітового складу, що прорвані трубоподібними тілами еру­птивних брекчій. Характерною рисою рудного поля є приуроченість родовищ до кальдери Сильвертон. У межах каль­дери і її найближчому обрамленні вияв­лено вісім родовищ, представлених жи­лами, що при потужності 1-2м просте-жені до 3км, а також штокверками. Міне­рали руд представлені золотом у кварці разом з калаверитом та іншими телури­дами, а також сульфідами, кальцитом, флюоритом та ін. Розміри золотин у трі­щинах до 1 мм, як правило воно предста­влено дрібними і тонкодисперсними ви­діленнями. Вміст золота на родовищах рудного поля високий (до 50г/т), срібла в 10-100 разів більше. Срібло міститься в сульфосолях, пруститі, аргентиті і сріб-ноносних бляклих рудах.

Метаморфогенні родовища золота є головним його промисловим типом. Се­ред них виділяється Вітватерсранд, що є найбільшим золоторудним районом сві­ту, тут рудна мінералізація встановлена на площі 350х200км. У основі стратигра­фічного розрізу розташовані архейські гранітогнейси, перекриті протерозойсь­кими конгломератами, кварцитами і сла­нцями, що перемежовуються з ефузива-ми. У цій золотоносній товщі Вітватерс-ранда виділяються пачки зближених пла­стів рудоносних конгломератів - рифів. Потужність окремих пластів рудоносних конгломератів 1-3м, а рифів від 30 до 400м, довжина їх по простяганню - до 70км (риф Лідер та ін., мал.3.30).

Оно сложено позднемезозойскими лавами и пирокластами дацит-риолитового состава, которые прорваны трубообразными телами эруптивных брекчий. Характерной особен­ностью рудного поля является приурочен­ность месторождений к кальдере Сильвер-тон. В пределах кальдеры и её ближайшем обрамлении выявлено восемь месторожде­ний, представленных жилами, которые при мощности 1-2м прослежены до 3км, а также штокверками. Минералы руд представлены золотом в кварце вместе с калаверитом и другими теллуридами, а также сульфидами, кальцитом, флюоритом и другими. Размеры золотин в трещинах до 1 мм, обычно оно представлено мелкими и тонкодисперсны­ми выделениями. Содержание золота на ме­сторождениях рудного поля высокое (до 50г/т), серебра в 10-100 раз больше. Сереб­ро содержится в сульфосолях, прустите, ар­гентите и сереброносных блеклых рудах.

Метаморфогенные месторождения золота являются главным его промыш­ленным типом. Среди них выделяется Витватерсранд, являющийся крупней­шим золоторудным районом мира, здесь рудная минерализация установлена на площади 350х200км. В основании стра­тиграфического разреза расположены ар­хейские гранитогнейсы, перекрытые про­терозойскими конгломератами, кварци­тами и сланцами, перемежающиеся с эф-фузивами. В этой золотоносной толще Витватерсранда выделяются пачки сбли­женных пластов рудоносных конгломе­ратов, называемых рифами. Мощность отдельных пластов рудоносных конгло­мератов 1-3м, а рифов от 30 до 400м, протяженность их по простиранию - до 70км (риф Лидер и др., рис.3.30).

Мал. 3.30. Віялоподібний басейн Вітватерсранда (по Д. Преторіусу): 1 - граніти основи; 2 - напрямок привносу рудного матеріалу; 3 - струмені, збагачені золотом уздовж древніх потоків; 4 -межа рифа Лідер; 5 - відпрацьовування в межах рифа Лідер. Рис. 3.30. Веерообразный бассейн Витватерсранда (по Д.Преториусу): 1 - граниты основания; 2 - направление привноса рудного материала; 3 - струи, обогащенные золотом вдоль древних потоков; 4 -граница рифа Лидер; 5 - отработка в пределах рифа Лидер.

Рудна мінералізація концентрується в цементі конгломератів, складених на 80% окатаною галькою кварцу чи кварциту. Цемент має кварц-біотит-хлоритовий склад і містить вуглисту речовину. Уста­новлено більш 70 мінералів, у тому числі золото у виді дрібних уламків у цементі, а також у сульфідах (піриті, піротині та ін.). Вміст золота в рудах 8-20 і навіть до 3000г/т, пробність 900-935. Зустрічається самородне срібло, калаверит, платина і платиноїди, а також уранова мінераліза­ція (уранініт, тухоліт та ін.). Кількість урану близько 0,03% и308, є і більше ба­гаті руди (0,22-0,34%). Значна частина дослідників вважає, що конгломерати Ві-тватерсранда відкладалися в конусах ви­несення рік у прибережній зоні. Перевід-кладення золота й урану відбувалося не­одноразово, тому що кластогені мінерали мають вік 3100млн. років, а епігенетичні

Рудная минерализация концентрируется в цементе конгломератов, сложенных на 80% окатанной галькой кварца или кварци­та. Цемент кварц-биотит-хлоритового со­става, содержащий углистое вещество. Ус­тановлено более 70 минералов, в том числе золото в виде мелких обломков в цементе, а также в сульфидах (пирите, пирротине и др.). Содержание золота в рудах 8-20 и даже до 3000г/т, пробность 900-935. Встречается самородное серебро, калаверит, платина и платиноиды, а также урановая минерализа­ция (уранинит, тухолит и др.). Количество урана около 0,03% и308, есть и более бога­тые руды (0,22-0,34%). Большая часть ис­следователей считает, что конгломераты Витватерсранда отлагались в конусах выно­са рек в прибрежной зоне. Переотложение золота и урана происходило неоднократно, т. к. кластогенные минералы имеют возраст 3100млн.  лет,  а эпигенетические околоблизько 2000млн. років. З руд цього най­більшого в світі родовища золота було витягнуто в 1884-1978рр. 34600т золота, 1500т срібла, 1500т платиноїдів, а також 100тис. урану (1950-1980рр.). Рудні тіла розкриті гірськими виробками на глиби­нах 3600м, а свердловинами простежені до 4600м. Родовища меншого масштабу подібного осадово-метаморфогенного типу протерозойського віку встановлені в Канаді, Бразилії та інших місцях. Їхня унікальність визначається значними роз­мірами і комплексним складом руд (Аи, и, А& Р).

Розсипові родовища поширені практи­чно у всіх золоторудних районах світу, з них добувається в різних країнах до 50% золота. Воно концентрується в різних за своїм походженнм розсипах, серед яких найбільшее практичне значення мають алювіальні і прибережно-морські роз­сипи.

Алювіальні розсипи Бодайбинського (Ленського) району були найбільшими у світі. Розсип Бодайбо витягнутий на 80км при довжині самої ріки Бодайбо, що впа­дає в р. Витим, 90км. Район представляє собою глибоко розчленоване нагір'я з глибиною долин 200-500м. У долині р. Бодайбо установлено вісім терас. Найбі­льше великі розсипи є похованими. Дже­релом золота служили чорносланцеві то­вщі протерозою з прожилково-вкрапле-ним зруденінням золота і сульфідів. Зо­лото в розсипах Бодайбинського району велике (2-4мм), зустрічаються самородки.

Алювіальні розсипи широко розвинуті в інших місцях Сибіру, Якутії, Приаму-р'я, Північного сходу Росії, а також в КНР, Бразилії та інших країнах.

Прибережно-морські розсипи як пра­вило містять дрібне і тонке золото, що має здатність переміщуватися ріками на 2000млн. лет. Из руд этого самого крупного в мире месторождения золота было извле­чено в 1884-1978г.г 34600т золота, 1500т серебра, 1500т платиноидов, а также 100тыс. урана (1950-1980г.г). Рудные тела вскрыты горными выработками на глу­бинах 3600м, а скважинами прослежены до 4600м. Месторождения меньшего масштаба подобного осадочно-метаморфогенного ти­па протерозойского возраста установлены в Канаде, Бразилии и других местах. Их уни­кальность определяется значительными размерами и комплексным составом руд (Аи, и, Л& Р1).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини