Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 27

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

На Українському щиті просторове по­ложення уранових родовищ визначається глибинними розламами Кіровоградсько-Криворізької мобільної зони субмеридіо-нального простягання (мал.3.33). Внаслі­док процесів тектоно-магматичної акти­крупнейшее достижение поисковой геоло­гии.

В Австралии урановые месторождения с золотом известны также на севере страны, где они приурочены к толще докембрий-ских осадочных пород (углисто-кремнистые и глинистые сланцы, карбонатные песчани­ки и др.), прорванных интрузиями грано-сиенитов и гранодиоритов. Основные ура­новые месторождения (Джабилука, Рейнд­жер, Кунгарра) тяготеют к областям разви­тия черных углеродистых сланцев. Одно из крупнейших в мире урановых месторожде­ний богатых руд - Джабилука - содержит около 230тыс.т И308 при его количестве в рудах 0,38%. Кроме того, только на верхних горизонтах месторождения разведано 8т золота с содержанием до 12-15г/т. Мине­ралы урана представлены в основном на-стураном и уранинитом, образующими тон­кие прожилки, вкрапленность и массивные послойные скопления среди углеродистых и кварц-хлорит-серицитовых сланцев про­терозойского возраста. Для всех месторож­дений региона характерна рудоконтроли-рующая роль крупных геологических несо­гласий между эродированными геосинкли­нальными образованиями и залегающими на них протерозойскими отложениями платформенного чехла.

Сходной является геологическая позиция урановых месторождений юго-западной час­ти Канадского щита, где выявлен в 70 годы ХХ столетия урановый регион Атабаска с крупными месторождениями Сигар-Лейк, Ки-Лейк, Раббит-Лейк и другими. Рудные тела отличаются высоким содержанием ура­на (до 12% - Сигар-Лейк), и благодаря их эксплуатации Канада вышла на I место в ми­ре по добыче этого радиоактивного металла.

На Украинском щите пространственное положение урановых месторождений опре­деляется глубинными разломами Кирово­візації наприкінці протерозою більше древні кристалічні породи зазнали ульт-раметаморфізм і гранітизацію. Вони су­проводжувалися лужним метасоматозом й утворенням гідротермальних родовищ урану, які відносяться до зон альбітитів. Рудні поклади складної форми мають не­чіткі контури і визначаються тільки за результатами випробування. Руди про­жилків - украпленого типу містять у се­редньому близько 0,1% урану, заключен­ного в уранініті, настурані, урано-титанатах й інших мінералів. Вік урано­вих руд за даними ізотопних аналізів 1700-1600млн.років.

градско-Криворожской мобильной зоны субмеридионального простирания (рис. 3.33). В результате процессов тектономаг-матической активизации в конце протеро­зоя более древние кристаллические породы испытывали ультраметаморфизм и гранити­зацию. Они сопровождались щелочным ме­тасоматозом и образованием гидротермаль­ных месторождений урана, приуроченных к зонам альбититов. Рудные залежи сложной формы имеют нечеткие контуры и опре­деляются только по результатам опробо­вания. Руды прожилков - вкрапленного ти­па содержат в среднем около 0,1% урана, заключенного в уранините, настуране, ура-нотитанатах и других минералов. Возраст урановых руд по данным изотопных анали­зов 1700-1600 млн. лет.

Мал. 3.33.Геологічна карта Криворізького і Кіровоградського урановорудного району

(по Н.П. Лаверову й ін.):

1 - архейські гнейси і кристалічні сланці фундаменту; 2 - гнейси, гранітогнейси, мігматити; 3 - протогео-синклінальний комплекс протерозоя; 4-5 - граніти раннього протерозоя: 4-ультраметаморфічні калієві,

5- порфірові й апліт-пегматоїдні; 6,7 - породи кінця раннього протерозоя: 6-габро-анортозити, 7-лужні граніти; 8 - зони розломів; 9 - уранові родовища (1-Северинське, 2-Мичуринське, 3-Ватутинське,

4-Желтоводське, 5-Первомайське). Рис. 3.33.Геологическая карта Криворожского и Кировоградского урановорудного района

(по Н.П. Лаверову и др.): 1 - архейские гнейсы и кристаллические сланцы фундамента; 2 - гнейсы, гранитогнейсы, мигматиты; 3 - пзотогеосинклінальньїй комплекс протерозоя; 4-5 - граниты раннего протерозоя: 4-ультрамета-морфические калиевые, 5-порфировые и аплит-пегматоидные; 6,7 - породы конца раннего протерозоя:

6- габбро-анортозиты, 7-щелочные граниты; 8 - зоны разломов; 9 - урановые месторождения

(1-Северинское, 2-Мичуринское, 3-Ватутинское, 4-Желтоводское, 5-Первомайское).

Крім Кіровоградських родовищ урану в альбітитах, у районі м. Жовті Води є поклади урановорудних тіл у магнетито­вих рудах Криворізького типу. Уран-маг-нетитові руди представлені тонкорозсія­ною вкрапленістю уранініту в доломіті і егірині, що асоціює з магнетитом. Родо­вища урану двох зазначених типів мають загальний генезис і відрізняються тим, що одні метасоматити розвивалися по породах залізорудної формації (Желто-водське, Першотравневе), а інші - по си­лікатних породах гранітоїдного складу (Ватутинське, Мічурінське, Северинов-ське).

До гідротермального відносяться та­кож родовища Стрєльцьовського рудного поля в межах Монголо-Приаргунського вулканічного поясу, Кокчетавського се­рединного масиву в Казахстані, Францу­зького і Чеського серединних масивів (Буа-Ниар, Пршибрам, Яхимов та ін.), родовища центральної частини Алдансь-кого щита (Дружне, Елькон та ін.), а та­кож родовища КНР, Бразилії та інших країн.

Екзогенні родовища урану містять біля половини світових запасів, і щорічно ви­добуток руд з них зростає. Це пов'язано із сприятливими технологічними власти­востями руд, з яких уран легко витяга­ється розведеними кислотами чи содо­вими розчинами. Широке застосування методу підземного вилуговування забез­печує низьку собівартість кінцевого про­дукту. Ці родовища широко розвинуті на всіх континентах, вони мають як правило просту пласто- і лінзоподібну форму і залягають згідно з вміщуючіми поро­дами.

Уранова мінералізація відноситься до вуглефікованих рослинних залишків, по­близу яких як правило червоноколірні

Кроме Кировоградских месторождений урана в альбититах, в районе г. Желтые Во­ды имеются залежи урановорудных тел в магнетитовых рудах Криворожского типа. Уран-магнетитовые руды представлены тонкорассеянной вкрапленностью уранини­та в доломите и эгирине, ассоциирующего с магнетитом. Месторождения урана двух указанных типов имеют общий генезис и отличаются тем, что одни метасоматиты развивались по породам железорудной формации (Желтоводское, Первомайское), а другие - по силикатным породам грани-тоидного состава (Ватутинское, Мичу­ринское, Севериновское).

К гидротермальным относятся также ме­сторождения Стрельцовского рудного поля в пределах Монголо-Приаргунского вулка­нического пояса, Кокчетавского срединного массива в Казахстане, Французского и Чеш­ского срединных массивов (Буа-Нуар, Пршибрам, Яхимов и др.), месторождения центральной части Алданского щита (Дружное, Элькон и др.), а также месторо­ждения КНР, Бразилии и других стран.

Экзогенные месторождения урана со­держат около половины мировых запасов, и ежегодно добыча руд из них возрастает. Это связано с благоприятными технологиче­скими свойствами руд, из которых уран легко извлекается разбавленными кислота­ми или содовыми растворами. Широкое применение метода подземного выщелачи­вания обеспечивает низкую себестоимость конечного продукта. Эти месторождения широко развиты на всех континентах, они имеют обычно простую пласто- и линзооб­разную форму и залегают согласно с вме­щающими породами.

Урановая минерализация приурочена к углефицированным растительным ос­таткам, вблизи которых обычно красно-цветные породы обелены и характеризу­породи оббілені і характеризуються сі­рими, зеленими (до темних відтінків) фа­рбами. Рослинні залишки часто зберіга­ють в урановій смолці, кофіниті, а також у піриті і мідних сульфідах найтоншу клі­тинну структуру. Крім вуглефікованих рослинних залишків зустрічаються також урановміщуючі рідкі й затверділі вугле­водні (тухоліти).

Завдяки вторинному окислюванню ча­сто первинні чорні руди (з урановою смо­лкою, кофінитом і ванадієвої слюдкою) перетворюються у жильні руди (окисні чи карнотитові).

Зазначені вторинні мінерали урану можуть додатково витримувати перетво­рення в процесі бактеріального круго­обігу сірки (відновлення і випадання роз­чинних уранових з'єднань внаслідок дії

У морських умовах можливе утво­рення уранових концентрацій у фосфори­тових родовищах. Прикладами є перм­ська фосфоритова формація в штатах Монтана, Айдахо, Вайомінг, Юта і Не­вада США, пліоценова формація в штаті Флорида США і фосфатний горизонт у північній Африці (Марокко, Єгипет, Ні­герія, Того).

У морських чорних сланцях (сапропе­літи і вугленосні осадки) зустрічаються уранові скупчення. При цьому між ура-ноносністю і вмістом органічного матері­алу існує пряма залежність, що поясню­ється процесом нагромадження діоксиду урану (утворення гумінових з'єднань, ад­сорбція на органічній речовині, а також відновлення сірководнем і випадання и02). У чорних сланцях уран більше пов'язаний з гумусовою речовиною (при­бережні області) і меншее - із сапропелі­том.

Промислові концентрації урану нері­ются серыми, зелеными (до темных от­тенков) расцветками. Растительные остатки часто сохраняют в урановой смолке, коффи-ните, а также в пирите и медных сульфидах тончайшую клеточную структуру. Кроме углефицированных растительных остатков встречаются также ураносодержащие жид­кие и отвердевшие углеводороды (тухоли-ты).

Благодаря вторичному окислению часто первичные черные руды (с урановой смол­кой, коффинитом и ванадиевой слюдкой) преобразуют в жильные руды (окисные или карнотитовые).

Указанные вторичные минералы урана могут дополнительно претерпевать пре­образования в процессе бактериального кругооборота серы (восстановление и вы­падение растворимых урановых соединений вследствие действия Ы28).

В морских условиях возможно образо­вание урановых концентраций в фосфо­ритовых месторождениях. Примерами яв­ляются пермская фосфоритовая формация в штатах Монтана, Айдахо, Вайоминг, Юта и Невада США, плиоценовая формация в штате Флорида США и фосфатный гори­зонт в северной Африке (Марокко, Египет, Нигерия, Того).

В морских черных сланцах (сапропе-литы и угленосные осадки) встречаются урановые скопления. При этом между ура-ноносностью и содержанием органического материала существует прямая зависимость, объясняющаяся процессом накопления ди­оксида урана (образование гуминовых со­единений, адсорбция на органическом ве­ществе, а также восстановление сероводо­родом и выпадение И02). В черных сланцах уран больше связан с гумусовым веществом (прибрежные области) и меньше - с сапро­пелитом.

Промышленные концентрации урана не­дко спостерігаються у вугільних родови­щах. Накопичення тут відбувається вна­слідок припливу урановміщуючіх розчи­нів як під час седиментації органічної ре­човини в торф'яних болотах, так і після діагенезу і метаморфізму у вугільному пласті. При цьому ступінь концентрації залежить не від складу розчинів, а від за­гальної кількості урану, що накопичився в осадах у ході седиментації. Уран, як правило, знаходиться у виді дифузійно розподіленої уранової смолки, а також вторинних окисних мінералів, наприклад цойнериту, карнотиту та ін. Як приклад назвемо кам'яне вугілля в Англії і Фран­ції, бурі вугілля мелу, палеогену і неоге­ну в Югославії і США. Видобуток урану з вугілля до останнього часу здійс­нюється лише в невеликих розмірах. Для майбутнього він представляє великі ре­зерви.

Метаморфогенні родовища урану роз­винуті в районі Вітватерсранда, у півден­ній частині Канадського щита (Елліот-Лейк), у Бразилії (Жакобино та ін.), у ма­сиві Шейю (Габон). Вони представлені ураноносними конгломератами, що заля­гають у нижній частині осадових товщ порід, що неузгоджено перекривають нижчезалягаючі архейські гранітогнейси. Формування родовищ відбувалося в ін­тервалі від 2,7 до 2,2млр.років. Вміст урану в рудних пластах близько 0,1%, він заключений у мінералах уранініті, бране­риті, тухоліті та ін. Рудоносні пласти простежені на десятки кілометрів при се­редній потужності 1-2м. Разом з ураном у метаморфогенних родовищах зустріча­ється золото нерідко в промислових кіль­костях (Вітватерсранд), платина та інші мінерали. Ці родовища мають унікальні запаси урану й одними з перших були залучені в промислову розробку.

редко наблюдаются в угольных место­рождениях. Накопление здесь происходит вследствие притока ураносодержащих рас­творов как во время седиментации органи­ческого вещества в торфяных болотах, так и после диагенеза и метаморфизма в уголь­ном пласте. При этом степень концентра­ции зависит не от состава растворов, а от общего количества урана, накопившегося в осадках в ходе седиментации. Уран обычно находится в виде диффузионно распреде­ленной урановой смолки, а также вторич­ных окисных минералов, например цойне-рита, карнотита и др. В качестве примера назовем каменные угли в Англии и Фран­ции, бурые угли мела, палеогена и неогена в Югославии и США. Добыча урана из углей до последнего времени осуществляется лишь в небольших размерах. Для будущего она представляет большие резервы.

Метаморфогенные месторождения урана развиты в районе Витватерсранда, в южной части Канадского щита (Эллиот-Лейк), в Бразилии (Жакобино и др.), в мас­сиве Шейю (Габон). Они представлены ураноносными конгломератами, залегаю­щими в нижней части осадочных толщ по­род, несогласно перекрывающих нижеле­жащие архейские гранитогнейсы. Форми­рование месторождений происходило в ин­тервале от 2,7 до 2,2млр.лет. Содержание урана в рудных пластах около 0,1%, он за­ключен в минералах уранините, браннери-те, тухолите и других. Рудоносные пласты прослежены на десятки километров при средней мощности 1-2м. Вместе с ураном в метаморфогенных месторождениях встре­чается золото нередко в промышленных количествах (Витватерсранд), платина и другие минералы. Эти месторождения об­ладают уникальными запасами урана и од­ними из первых были вовлечены в промыш­ленную разработку.

3.6 Рідкісні метали

До рідкісних (кларк менше 0,03%) відносять 35 елементів таблиці Менделє­єва. Вони стали застосовуватися в нових областях народного господарства, тех­ніки і науки лише в останні 30-50 років, тому академік В.І. Смирнов запропонував називати їх новими металами. Деякі з них (германій, селен, телур) у хімічному від­ношенні є неметалами. Використання рі­дкісних металів викликало до життя нові сфери їхнього застосування: ЕОМ, ла­зери, сонячна енергетика, аерокосмічна промисловість, усі ресурсо- і енергозбе­рігаючі технології і т.д. Промислово-еко­номічний рівень розвитку сучасних дер­жав визначається не стільки масштабами застосування сталі і чавуну, скільки рід­кісних металів. У Японії, наприклад, з 1960 по 1985р. споживання багатьох з них зросло в 10-25 раізв. Дуже швидко росте споживання рідкісних металів у США, країнах Західної Європи.

За технічною класифікацією їх поді­ляють на чотири групи:

1) легкі (літій, берилій, рубідій, цеізй);

2) рідкісноземельні чи лантаноїди (ла­нтан, церій, празеодим, неодим, проме­тій, самарій, європій, гадоліній, тербій, диспроізй, гольмій, ербій, тулій, ітербій, лютецій і ітрій);

3) розсіяні (германій, індій, талій галій, гафній, реній, кадмій, селен, телур);

4) тугоплавкі (цирконій, гафній, ніобій, тантал, скандій, ванадій).

Класифікація за геохімічними і мета­логенічними особливостями поділяє рід­кісні на халькофільні елементи правої частини таблиці Менделєєва, літофільні, розташовані в лівій частині таблиці і си-дерофільні в центральній частині таблиці Менделєєва.

3.6 Редкие металлы

К редким (кларк менее 0,03%) относят 35 элементов таблицы Менделеева. Они стали применяться в новых областях на­родного хозяйства, техники и науки лишь в последние 30-50 лет, поэтому академик В.И.Смирнов предложил называть их но­выми металлами. Некоторые из них (гер­маний, селен, теллур) в химическом от­ношении являются неметаллами. Исполь­зование редких металлов вызвало к жизни новые области их применения: ЭВМ, лазе­ры, солнечная энергетика, аэрокосмическая промышленность, все ресурсо- и энергосбе­регающие технологии и т.д. Промышленно-экономический уровень развития совре­менных государств определяется не столько масштабами применения стали и чугуна, сколько редких металлов. В Японии, на­пример, с 1960 по 1985гг. потребление мно­гих из них возросло в 10-25 раз. Очень бы­стро растет потребление редких металлов в США, странах Западной Европы.

По технической классификации их делят на четыре группы:

1) легкие (литий, бериллий, рубидий, цезий);

2) редкоземельные или лантаноиды (лан­тан, церий, празеодим, неодим, прометий, самарий, европий, гадолиний, тербий, дис­прозий, гольмий, эрбий, туллий, иттербий, лютеций и иттрий);

3) рассеянные (германий, индий, таллий, галлий, гафний, рений, кадмий, селен, теллур);

4) тугоплавкие (цирконий, гафний, нио­бий, тантал, скандий, ванадий).

Классификация по геохимическим и ме-таллогеническим особенностям делит ред­кие на халькофильные элементы правой части таблицы Менделеева, литофильные, расположенные в левой части таблицы и сидерофильные в центральной части табли­цы Менделеева.

3.6.1 Легкі метали

Літій, рубідій і цеізй відкриті в ХГХст., а берилій - наприкінці ХУШст., у виді металу отриманий тільки через 100 років. Застосування цих металів почалося в се­редині ХХст. у різних галузях промисло­вості.

Літій - єдине промислове джерело ізо­топу водню - тритію (Н3), що є основним компонентом водневих бомб. Літій є теп­лоносієм атомних реакторів через велику теплоємність. Він відомий як найлегший метал (щільність 0,5г/см3), добре утворює сплави майже з усіма металами, що відрі­зняються легкістю, великою твердістю і тугоплавкістю. Застосовується літій у скляній і керамічній промисловості, при одержанні алюмінію і виробництві хіміч­них джерел струму. Світові запаси літію складають більше 10млн.т, річний видо­буток 11-12тис.т. Ціни за 1т літієвих кон­центратів - від 150 до 440$ залежно від вмісту в них оксиду літію (4,2-7,25%).

Основні запаси літію зосереджені в рі-дкіснометальних гранітних пегматитах і в природних високомінералізованих водах.

Гранітні пегматити містять у промис­лових кількостях не тільки мінерали лі­тію, але берилію, цеізю, рубідію, а також танталу, ніобію, олова. Вони розвинуті в Канаді (Бернік-Лейк), Зімбабве (Бикита), Намібії (Карибіб), США (Блек-Хіллс), Росії, Афганістані, Швеції. Альбіт-спо-думенові і сподумен-мікроклін-альбітові пегматити здебільшого залягають у ме­таморфічних або інтрузивних породах. Вони мають потужність до 50-150м і до­вжина до 1-3км. Лепідоліт утворює у них зони довжиною більше 100м при потуж­ності 10м, так що його запаси доходять до мільйонів тонн при вмісті Ьі20 до 3­5%. У цих пегматитах велике промислове значення має також цезій.

3.6.1 Легкие металлы

Литий, рубидий и цезий открыты в ХГХв, а бериллий - в конце ХУШв, в виде металла получен только через 100 лет. Применение этих металлов началось в се­редине ХХв в различных отраслях про­мышленности.

Литий - единственный промышленный источник изотопа водорода - трития (Н3), являющегося основным компонентом водо­родных бомб. Литий является теплоносите­лем атомных реакторов из-за большой теп­лоемкости. Он известен как самый легкий металл (плотность 0,5г/см3), хорошо обра­зует сплавы почти со всеми металлами, ко­торые отличаются легкостью, большой твердостью и тугоплавкостью. Применяется литий в стекольной и керамической про­мышленности, при получении алюминия и производстве химических источников тока. Мировые запасы лития составляют более 10млн.т, годовая добыча 11-12тыс.т. Цены за 1 т литиевых концентратов - от 150 до 440$ в зависимости от содержания в них оксида лития (4,2-7,25%).

Основные запасы лития сосредоточены в редкометальных гранитных пегматитах и в природных высокоминерализованных водах.

Гранитные пегматиты содержат в про­мышленных количествах не только минера­лы лития, но бериллия, цезия, рубидия, а также тантала, ниобия, олова. Они развиты в Канаде (Берник-Лейк), Зимбабве (Бикита), Намибии (Карибиб), США (Блек-Хиллс), России, Афганистане, Швеции. Альбит-сподуменовые и сподумен-микроклин-альбитовые пегматиты обычно залегают в метаморфических или интрузивных поро­дах. Они имеют мощность до 50-150м и протяженность до 1-3км. Лепидолит обра­зует в них зоны длиной более 100м при мощности 10м, так что его запасы доходят до миллионов тонн при содержании Ы20 до

3-5%. В этих пегматитах большое про­мышленное значение имеет также цезий.

Месторождение Берник-Лейк является комплексным уникальным месторождением лития, цезия, бериллия и тантала. Оно пред­ставлено пегматитовым телом длиной более 1 км и мощностью до 5м среди метаморфи­ческих сланцев нижнего протерозоя (рис. 3.34). Для пегматитов характерно четкое зональное строение. В центральной части находится литиеносная зона, а также линзо-видная залежь поллуцита (СвА18і206) мощ­ностью до 12м и протяженностью более 100м. В руде содержится 20,5% оксида це­зия (при минимальном промышленном 0,3­0,5%), так что подсчитанные запасы явля­ются самыми крупными в мире - 200тыс.т Сб20. Содержание оксида лития в альбит-сподумен-петалитовой зоне 2,2-2,4%, в микроклин-кварц-альбитовой зоне более 4тыс.т тантала, представленного минералом ваджинитом. Берник-Лейк дает 90% миро­вой добычи цезия и до 40% тантала.

Мал. 3.34. Вертикальний розріз пегматитового тіла Танко (родовище Бернік Лейк, Канада)

(по П. Черний і Р. Фергюсону): 1-7 - зони: 1-альбіт-кварц-мікроклінова, 2-дрібнозерниста кварц-альбітова, 3-мікроклін-альбіт-сподуменова, 4-сподумен-кварц-амблігонітова (із петалітом), 5-мікроклін-альбіт-кварцьова (із танталовою мінералізацією), 6-кварцьова, 7-полуцитова. Рис. 3.34. Вертикальный разрез пегматитового тела Танко (месторождение Берник Лейк, Канада)

(по П.Черный и Р.Фергюсону): 1-7 - зоны: 1-альбит-кварц-микроклиновая, 2-мелкозернистая кварц-альбитовая, 3-микро-клин-альбит-сподуменовая, 4-сподумен-кварц-амблигонитовая (с петалитом), 5-микроклин-альбит-кварцевая (с танталовой минерализацией), 6-кварцевая, 7-поллуцитовая.

Родовище Бернік-Лейк є комплексним унікальним родовищем літію, цеізю, бе­рилію і танталу. Воно представлено пег­матитовим тілом довжиною більше 1 км і потужністю до 5м серед метаморфічних сланців нижнього протерозою (мал.3.34). Для пегматитів характерно чітка зона­льна будова. У центральній частині зна­ходиться літієносна зона, а також лінзо­подібний поклад полуциту (СвЛ18і206) потужністю до 12м і довжиною більше 100м. У руді міститься 20,5% оксиду це­зію (при мінімальному промисловому 0,3-0,5%), так що підраховані запаси є найбільшими у світі - 200тис.т Сб20. Вміст оксиду літію в альбіт-сподумен-петалітовій зоні 2,2-2,4%, у мікроклін-кварц-альбітовій зоні більше 4тис.т тан­талу, представленого мінералом ваджині-том. Бернік-Лейк дає 90% світового ви­добутку цеізю і до 40% танталу.

На території України в Кіровоградсь­кій області виявлені найбільше великі в Європі родовища літію з супутними цеі-зієм, танталом і ніобієм. Вони пов' язані з петаліт-сподуменовими пегматитами до­кембрійського віку (Полоховське, Стан-коватське і Шевченківське родовища) з побіжними М>, Та, Сб. Літій міститься в петаліті (до 2% Ьі20).

Природні високомінералізовані води містять основну масу екзогенних світо­вих запасів літію. Серед них виділяються термальні води районів сучасної вулкані­чної активності (Нова Зеландія, Японія, Ісландія, Італія та ін.). У цих гео­термальних водах, що мають величезні запаси, вміст літію досягає 20-27мг/л, це­зію - до 3,8, рубідію до 9,4. У ряді країн джерелом літію є також поховані хлори-дні води (Мексиканська затока, Сильвер-Пік (США) та ін.), а також поверхнева хлоридно-натрієва і сульфатно-хлоридна ропа (озеро Серлз у Каліфорнії, Мертве море (Ізраїль), Велике Солоне озеро в штаті Юта та ін.). Запаси двоокису літію в них складають мільйони тонн при вміс-ті більше 60мг/л. Поряд з літієм з ропи здобуваються рубідій і цеізй. Ці два еле­менти відомі своїми незвичайними влас­тивостями, наприклад, здатністю розпла­влятися при температурах 39 і 28,5оС і спалахувати на повітрі. Завдяки своїм здатностям перетворювати промені світ­ла в електрострум вони усе більше широ­ко застосовуються в радіотехніці, елект­роніці, телебаченні, особливо кольорово­му. Вимірювальна техніка і ракетно-космічна промисловість, плазмена радіо­техніка надвисоких частот і військова справа, атомна техніка і хімічне вироб­ництво, електроенергетика (МГД-генератори) і скляно-керамічна промис­ловість є основними сферами застосу-

На территории Украины в Кирово­градской области выявлены наиболее круп­ные в Европе месторождения лития с по­путными цезием, танталом и ниобием. Они связаны с петалит-сподуменовыми пегма­титами докембрийского возраста (Полохов-ское, Станковатское и Шевченковское ме­сторождения) с попутными М>, Та, Сб. Ли­тий содержится в петалите (до 2% 1л20).

Природные высокоминерализованные воды содержат основную массу экзогенных мировых запасов лития. Среди них выде­ляются термальные воды районов совре­менной вулканической активности (Новая Зеландия, Япония, Исландия, Италия и др.). В этих геотермальных водах, имеющих громадные запасы, содержание лития дос­тигает 20-27мг/л, цезия - до 3,8, рубидия до 9,4. В ряде стран источником лития являют­ся также погребенные хлоридные воды (Мексиканский залив, Сильвер-Пик (США) и др.), а также поверхностная хлоридно-натриевая и сульфатно-хлоридная рапа (озеро Сёрлз в Калифорния, Мертвое море (Израиль), Большое Соленое озеро в штате Юта и др.). Запасы двуокиси лития в них составляют миллионы тонн при содержа­нии более 60мг/л. Наряду с литием из рапы извлекаются рубидий и цезий. Эти два эле­мента известны своими необычными свой­ствами, например, способностью расплав­ляться при температурах 39 и 28,5оС и вос­пламеняться на воздухе. Благодаря своим способностям преобразовывать лучи света в электроток они все более широко применя­ются в радиотехнике, электронике, телеви­дении, особенно цветном. Измерительная техника и ракетно-космическая промыш­ленность, плазменная радиотехника сверх­высоких частот и военное дело, атомная техника и химическое производство, элек­троэнергетика (МГД-генераторы) и сте-кольно-керамическая промышленность яв­вання рубідію і цеізю. Споживання рубі­дію в США складає близько 1 т, а цеізю перші десятки тон. Ціна на рубідій і цезій (99,9%) складали наприкінці ХХст. 4,5­5 тис. доларів за 1 кг. Промисловими міне­ралами є лепідоліт і полуцит деяких пег­матитових родовищ, а також холмкві-стит-цезієві метасоматити (Східні Саяни) і нефелін-апатитові руди (Хібіни). Важ­ливим джерелом цих рідкісних металів є також природні високомінералізовані во­ди, а для рубідію - мінерал карналіт со­леносних басейнів світу (Канада, Росія, Польща, Іспанія, Німеччина).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини