Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 31

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Научно-техническая революция, пе­реживаемая современным обществом, вы­звала необходимость изыскания новых ви­дов сырья. Резкое увеличение потребности сельского хозяйства в минеральных удоб­рениях, стремительный рост жилищного и промышленного строительства, необходи­мость замены недостающих металлов, все возрастающая химизация промышленности - все это обусловило широкое применение неметаллических полезных ископаемых в различных отраслях производства. Неуди­вительно поэтому, что общая стоимость не­металлических полезных ископаемых, до­бываемых в настоящее время во всем мире заметно превышает стоимость металли­ческих ископаемых. В дальнейшем роль этой группы минерального сырья в мировой экономике еще больше возрастет.

4.1.1 Классификация

Вследствие разнообразного происхож­дения нерудного сырья, его различного со­става, свойств и применения в про­мышленности классификация неметалли­ческих полезных ископаемых окончательно не разработана. В практической деятельно­сти геологической службы и горнодобы­вающей промышленности обычно выделя­ют следующие группы важнейших видов нерудного сырья:

1) химическое и агрономическое сырье: минеральные соли, сера, фосфориты, апатит;

2) технологічна сировина і будіве­льні матеріали: вапняк, доломіт, кварцит, плавиковий шпат, глини і каолін, піски, пісковики, вивержені і метаморфічні по­роди,

3) індустріальна сировина: алмаз, графіт, азбест, п'єзокварц, слюди, ісланд­ський шпат, тальк.

Це умовний розподіл, тому що деякі з видів неметалевих корисних копалин внаслідок їхнього різноманітного вико­ристання можна віднести не до однієї, а до різних груп мінеральної сировини. Флюорит або плавиковий шпат, напри­клад, може бути однаково поміщений у групи і хімічної сировини і флюсів. З чи­сленних неметалевих корисних копалин у цьому підручнику описані тільки деякі найбільше важливі види, що широко ви­користовуються у промисловості та сіль­ському господарстві.

2) технологическое сырье и строи­тельные материалы: известняк, доломит, кварцит, плавиковый шпат, глины и каолин, пески, песчаники, изверженные и метамор­фические породы,

3) индустриальное сырье: алмаз, графит, асбест, пьезокварц, слюды, исландский шпат, тальк.

Это деление условное, так как некоторые из видов неметаллических полезных иско­паемых вследствие их разнообразного ис­пользования можно отнести не к одной, а разным группам минерального сырья. Флюорит или плавиковый шпат, например, может быть с равным основанием помещен в группы и химического сырья и флюсов. Из многочисленных неметаллических по­лезных ископаемых в настоящем учебнике описаны только некоторые наиболее важ­ные его виде, широко используемых в про­мышленности и сельском хозяйстве.

4.2 Хімічна й агрономічна сировина

4.2.1 Мінеральні солі

Характерною рисою мінеральних со­лей є їх солоний або гірко-солоний смак і відносно легка розчинність у воді. За хі-мічномим складом вони є головним чи­ном галоїдами і сульфатами натрію, ка­лію і магнію, найважливішими з який є мінерали галіт №С1 (кам'яна чи поварена сіль), сильвін КС1, карналіт КС1-М§СІ2-6Н20, мірабіліт ^БСч-ІОВД і тенардит Ка2Б04.

Солі використовуються в побуті, сіль­ському господарстві, хімічній та харчовій промисловості. Необхідною фізіологіч­ною нормою споживання кожною люди­ною повареної солі є 5,5-6 кг на рік, тому добуток її постійно зростає. Наприкінці ХХст. в усьому світі добувалося близько 4.2 Химическое и агрономическое сырье

4.2.1 Минеральные соли

Характерной особенностью минераль­ных солей является их соленый или горь­ко-соленый вкус и относительно легкая растворимость в воде. По химическому составу они являются главным образом галоидами и сульфатами натрия, калия и магния, важнейшими из которых являют­ся минералы галит №0 (каменная или поваренная соль), сильвин КС1, кар­наллит КС1-М§С12-6Н20, мирабилит Ка2804-10Ы20 и тенардит Ка2Б04.

Соли используются в быту, сельском хо­зяйстве, химической и пищевой про­мышленности. Необходимой физиологи­ческой нормой потребления каждым че­ловеком поваренной соли является 5,5-6 кг в год, поэтому добыча ее все время растет.

200млн. т. повареної солі щорічно. При цьому на долю США і КНР приходилося 36% всього здобутку. Ціна 1т солі на сві­товому ринку коливається від 15 до 18 доларів США. Запаси кам'яної солі в Україні складають 23,7млр.т, її розробки, головним чином у Донбасі, роблять Україну головним постачальником солі в

СНД.

Постійно зростає попит на калійні со­лі, більше 90% яких йде на переробку в добрива для сільського господарства. Якщо в 1960р. в усьому світі було добуто 8,64млн.т калійних солей, то в 1998р. їх­ній добуток склав 25,87млн.т, у тому чи­слі в Канаді - 9,2млн.т, СНД - 6,9млн.т, у Німеччині - 3,6млн.т і Білорусії -3,45млн.т. Загальні геологічні і перспек­тивні запаси природних калійних солей у СНД є найбільшими у світі й оцінюються в 350-400млр.тон, з них 220млр.т зосере­джені у Верхньокамському родовищі Ро­сії. Запаси солей калію в Україні склада­ють 3,5млр.т, їхній підземний добуток здійснюється на Калушському і Стебник-ському родовищах в Прикарпатті.

Усі промислові родовища солей за своїми генетичними особливостями є осадовими хімічного походження. Серед них розрізняють викопні осадові родо­вища і сучасні соляні родовища.

Викопні родовища представлені плас­товими чи куполоподібними покладами солей, що утворилися в древніх соляних басейнах і, що залягають на певній гли­бині від поверхні. Розміри цих родовищ нерідко досягають десятків і сотень квад­ратних кілометрів при потужності соля­них відкладень до кількох сотень метрів. Соляні куполи утворюються внаслідок поступового підйому солі з місць її спо­чатку пластового залягання в більше вер­хні горизонти під дією тектонічних на-

В конце ХХв. во всем мире добывалось около 200 млн. т. поваренной соли ежегод­но. При этом на долю США и КНР прихо­дилось 36% всей добычи. Цена 1т соли на мировом рынке колеблется от 15 до 18 дол­ларов США. Запасы каменной соли в Ук­раине составляют 23,7млр.т, ее разработки, главным образом в Донбассе, делают Ук­раину главным поставщиком соли в СНГ.

Все время растет спрос на калийные соли, более 90% которых идет на перера­ботку в удобрения для сельского хозяй­ства. Если в 1960г во всем мире было до­быто 8,64 млн.т калийных солей, то в 1998г их добыча составила 25,87млн.т, в том числе в Канаде - 9,2млн.т, СНГ -6,9млн.т, в Германии - 3,6млн.т и Бело­руссии - 3,45млн.т. Общие геологические и перспективные запасы природных ка­лийных солей в СНГ являются самыми большими в мире и оцениваются в 350-400млр.тонн, из них 220млр.т сосредото­чены в Верхнекамском месторождении России. Запасы солей калия в Украине составляют 3,5млр.т, их подземная до­быча производится на Калушском и Стебникском месторождении в Предкар-патье.

Все промышленные месторождения со­лей по своим генетическим особенностям являются осадочными химического проис­хождения. Среди них различают ископае­мые осадочные месторождения и современ­ные соляные месторождения.

Ископаемые месторождения пред­ставлены пластовыми или куполообраз­ными залежами солей, образовавшимися в древних соляных бассейнах и залегающими на некоторой глубине от поверхности. Раз­меры этих месторождений нередко дости­гают десятков и сотен квадратных километ­ров при мощности соляных отложений до нескольких сот метров. Соляные куполапруг, а також навантаженням вищезаля-гаючих порід. Під великим тиском сіль стає пластичною і може активно діяти на породи покрівлі, піднімаючи їх у вигляді купола або навіть протикаючи з утворен­ням соляних штоків, що виходять міс­цями на денну поверхню, як, наприклад, у Прикарпатті або Середній Азії. Потуж­ність куполоподібних покладів солі до­ходить іноді до 4-5 і більше км. До со­льових діапірових структур часто при­урочені родовища нафти і газу. Цей тип родовищ є найбільше важливим у проми­словому відношенні. До нього належать усі найбільші родовища солей світу.

50% всього здобутку кам'яної солі і 100% здобутку калійних солей у СНД приходиться на Європейську частину. У СНД розташовані такі найбільші за сво­їми запасами з високою якістю солей ро­довища як Слав'янсько-Артемівське (Донбас), Верхньокамське (Пермська об­ласть), Старобинське та інші родовища Білорусії, Солотвинське, Калуш, Стебник (Прикарпаття). Тут вони приурочені до відкладень девонської, пермської і тре­тинної системи. Значні запаси солі зосе­реджені в Урало-Ембинському районі, на території Середньої Азії, в Іркутській об­ласті, у Якутії, Закавказзі, у ряді країн далекого зарубіжжя (КНР, США, Німеч­чина, Польща та ін.).

Сучасні соляні родовища приурочені до соляних озер, морських заток і лагун, у яких осадження солей відбувається і на даний час. За своїми запасами і розміра­ми вони значно менші від викопних ро­довищ, але завдяки легкій можливості розробки і великій поширеності на пове­рхні Землі вони мають велике промисло­ве значення. Залежно від складу осаджу­ючих солей розрізняють хлоридні, суль­фатні та содові водойми. За даними А.А.

образуются в результате постепенного подъема соли из мест ее первоначально пластового залегания в более верхние гори­зонты под действием тектонических напря­жений, а также нагрузки вышележащих по­род. Под большим давлением соль стано­вится пластичной и может активно действо­вать на породы кровли, приподнимая их в виде купола или даже протыкая с образо­ванием соляных штоков, выходящих мес­тами на дневную поверхность, как, на­пример, в Предкарпатье или Средней Азии. Мощность куполообразных залежей соли доходит иногда до 4-5 и более км. К соле­вым диапировым структурам часто приуро­чены месторождения нефти и газа. Этот тип месторождений является наиболее важным в промышленном отношении. К нему при­надлежат все крупнейшие месторождения солей мира.

50% всей добычи каменной соли и 100% добычи калийных солей в СНГ приходится на Европейскую часть. В СНГ расположены такие крупнейшие по своим запасам с высоким качеством со­лей месторождения как Славянско-Арте-мовское (Донбасс), Верхнекамское (Пермская область), Старобинское и дру­гие месторождения Белоруссии, Солот-винское, Калуш, Стебник (Прикарпатье). Здесь они приурочены к отложениям де­вонской, пермской и третичной системы. Значительные запасы соли сосредото­чены в Урало-Эмбинском районе, на тер­ритории Средней Азии, в Иркутской об­ласти, в Якутии, Закавказье, в ряде стран дальнего зарубежья (КНР, США, Герма­ния, Польша и др.).

Современные соляные месторождения приурочены к соляным озерам, морским заливам и лагунам, в которых осаждение солей происходит и в настоящее время. По своим запасам и размерам они значительно

Іванова, всі сучасні соляні родовища СНД групуються в межах так званого со­ляного поясу , що простягається від ни­зовій Дунаю на заході до Забайкалля на сході. У цьому поясі розташовані соляні озера і затоки Чорного й Азовського мо­рів (Одеські лимани, Сиваш та ін.), Пів­нічно-Кавказьких степів, Поволжя і При­каспійської низовини (Баскунчак, Ельтон, з. Кара-Богаз-Гол та ін.). На схід пояс розширюється, захоплюючи озера Казах­стану, Середньої Азії, Західного Сибіру, лівого берега ріки Обі та верхів'я Іртиша. Ще далі до сходу соляні озера поширені в Мінусинському районі, Забайкаллі, Туві і на півночі Монголії.

Крім цих двох основних типів родо­вищ солей існують ще соляні джерела і розсоли, що утворюються внаслідок ви­луговування підземними водами солей на глибині, а також вулканічні згони солей -єдиний тип родовищ мінеральних солей ендогенного походження, що не має про­мислового значення. Необмежені запаси повареної солі, калійних й інших солей зосереджені у водах морів і океанів. У ряді країн з жарким кліматом - Китаї, Ін­дії, Японії, Туреччині, Філіппінах - голо­вну масу харчової солі добувають з мор­ської води, що по каналах або за допомо­гою насосів надходить у спеціальні ба­сейни випарювання.

Із зазначених вище типів соляних ро­довищ розглянемо приклади викопних родовищ.

Слав'янско-Артемівське родовище ка­м'яної солі розташовано в Донецькій об­ласті України і розробляється з 1876р. Родовище приурочене до Слав янско-Ар-темівської (Бахмутської) котловини, складеної породами кам'яновугільного і пермського віків, перекритих у централь­ній частині мезозойськими і третинними меньше ископаемых месторождений, но благодаря легкой доступности для разра­ботки и большой распространенности на поверхности Земли они имеют большое промышленное значение. В зависимости от состава осаждающих солей различают хло-ридные, сульфатные и содовые водоемы. По данным А. А. Иванова все современные соляные месторождения СНГ группируют­ся в пределах так называемого соляного пояса, протягивающегося от низовий Дуная на западе до Забайкалья на востоке. В этом поясе расположены соляные озера и заливы Черного и Азовского морей (Одесские ли­маны, Сиваш и др.), Северо-Кавказских степей, Поволжья и Прикаспийской низ­менности (Баскунчак, Эльтон, залив Кара-Богаз-Гол и др.). Восточнее пояс расширя­ется, захватывая озера Казахстана, Средней Азии, Западной Сибири, левого берега реки Оби и верховье Иртыша. Еще далее к вос­току соляные озера распространены в Ми­нусинском районе, Забайкалье, Туве и на севере Монголии.

Помимо этих двух основных типов ме­сторождений солей существуют еще соля­ные источники и рассолы, образующиеся в результате выщелачивания подземными водами солей на глубине, а также вулкани­ческие возгоны солей - единственный тип месторождений минеральных солей эндо­генного происхождения, которые не имеют промышленного значения. Неограниченные запасы поваренной соли, калийных и дру­гих солей сосредоточены в водах морей и океанов. В ряде стран с жарким климатом -Китае, Индии, Японии, Турции, Филиппи­нах - главную массу пищевой соли добы­вают из морской воды, которая по каналам или с помощью насосов поступает в специ­альные бассейны выпаривания.

Из указанных выше типов соляных ме­сторождений   рассмотрим   примеры ис­покладами. Соленосна товща нижньопе-рмського віку потужністю до 500м нале­жить до слов'янської свити, складеної пе­реважно кам'яною сіллю й ангідритами, а також пластами вапняків, глин і мергелів (мал.4.2). Верхня частина свиті має два промислові пласти солі: надбрянцевський і брянцевський, що розділені один від одного пластами глин і ангідритів. Поту­жність кожного пласта солі доходить до 40-44м. Середня частина слов'янської свити містить 12 пластів солі сумарною потужністю до 70м. Найбільше важливий підбрянцевський пласт має максимальну потужність близько 50м. У нижній час­тині свити нараховується до 10-15 плас­тів кам'яної солі потужністю від 2 до 7м. Ці пласти промислового значення не ма­ють. Уся соленосна товща залягає майже горизонтально, кути падіння пластів солі 3-4о. Кам'яна сіль трьох найбільше поту­жних шарів, що розробляються - надбря-нцевського, брянцевського і підбрянцев-ського високої якості. Вміст №0 складає до 96-98%. Сумарні запаси і ресурси солі в котловині, що має довжину 45км і ши­рину 35км вимірюються десятками міль­ярдів тонн. Розробка солі ведеться руд­никами з високим ступенем механізації гірничих робіт.

копаемых месторождений.

Славянско-Артемовское месторож­дение каменной соли расположено в До­нецкой области Украины и разрабатывается с 1876г. Месторождение приурочено к Сла-вянско-Артемовской (Бахмутской) котло­вине, сложенной породами камен­ноугольного и пермского возрастов, пе­рекрытых в центральной части котловины мезозойскими и третичными осадками. Со­леносная толща нижнепермского возраста мощностью до 500м принадлежит славян­ской свите, сложенной преимущественно каменной солью и ангидритами, а также пластами известняков, глин и мергелей (рис.4.2). Верхняя часть свиты имеет два промышленных пласта соли: надбрянцев-ский и брянцевский, которые разделены друг от друга пластами глин и ангидритов. Мощность каждого пласта соли доходит до 40-44м. Средняя часть славянской свиты содержит 12 пластов соли суммарной мощ­ностью до 70м. Наиболее важный подбрян-цевский пласт имеет максимальную мощ­ность около 50м. В нижней части свиты на­считывает до 10-15 пластов каменной соли мощностью от 2 до 7м. Эти пласты про­мышленного значения не имеют. Вся соле­носная толща залегает почти горизонталь­но, углы падения пластов соли 3-4о. Камен­ная соль разрабатываемых трех наиболее мощных пластов - надбрянцевского, брян-цевского и подбрянцевского высокого каче­ства. Содержание №С1 составляет до 96­98%. Суммарные запасы и ресурсы соли в котловине, имеющие длину 45км и ширину 35 км измеряются десятками миллиардов тонн. Разработка соли ведется рудниками с высокой степенью механизацией горных работ.

Мал. 4.2. Розріз нижньопермської соленосної товщі Славянсько-Артемівського родовища: 1 -гіпс; 2 - глина; 3 - ангідрит; 4 - мергель; 5 - кам'яна сіль; 6 - вапняк; 7 - пісковик. Рис. 4.2. Разрез нижнепермской соленосной толщи Славянско-Артемовского месторождения: 1 -гипс; 2 - глина; 3 - ангидрит; 4 - мергель; 5 - каменная соль; 6 - известняк; 7 - песчаник.

Верхньокамське родовище калійних со­лей знаходиться в Пермській області і на­лежить до потужної серії осадових порід нижньопермського віку, що розміщу­ються на західному схилі Уралу. Приро­дні розсоли в цьому районі були відомі

Верхнекамское месторождение ка­лийных солей находится в Пермской об­ласти и приурочено к мощной серии оса­дочных пород нижнепермского возраста, которые размещаются на западном склоне Урала. Природные рассолы в этом районеще в ХУст., а родовище викопних солей відкрито в 1925р. В основі соленосних відкладень розташовуються вапняки, ме-ргелі, глини, пісковики та інші породи. На них залягає товща кам'яної солі і ка­лійних солей потужністю до 450-550м (мал.4.3). Ця товща поділяється на три горизонти: найбільш нижній з них скла­дений так званою підстилаючою кам'я­ною сіллю, і має потужність 300-350м; середній горизонт складається із пластів калійних солей які перешаровуються, з шарами кам'яної солі загальною потужні­стю 75-80м, а верхній горизонт представ­лений покривною кам'яною сіллю поту­жністю до 50м. Ця потужна товща солей перекрита надсоленосними відкладення­ми, що складаються з гіпсоносних глин, мергелів, а також вапняків і пісковиків. Усі ці породи, що складають родовище, ізм'яті в пологі брахіантиклінальні скла­дки, ускладнені місцями куполоподіб­ними підняттями з крутим падінням ша­рів порід, а також тектонічними розри­вами і численними дрібними складками. Кам'яна сіль нижнього горизонту чиста, домішки глинистих часток у ній, як пра­вило, не перевищують 2-3%. Однак голо­вну цінність родовища складає середній горизонт, 55% загальної потужності яко­го приходиться на калійні солі. У ньому нараховується до 15 пластів калійних со­лей потужністю від 0,5 до 15м і більше, вони перешаровуються з пластами кам'я­ної солі потужністю до 6м і більше. У верхній частині описуваного горизонту знаходяться калійні і магнієві солі, що представлені пластами карналітової по­роди і так називаним строкатим сильвіні­там, а в нижній є пласти тільки червоного сильвініту. Добування калійних і магніє­вих солей у рудниках ведеться на глиби­нах від 250 до 400м. Слід зазначити, що в были известны еще в ХУв, а месторождение ископаемых солей открыто в 1925г. В осно­вании соленосных отложений располагают­ся известняки, мергели, глины, песчаники и другие породы. На них залегает толща ка­менной соли и калийных солей мощностью до 450-550м (рис.4.3). Эта толща делится на три горизонта: самый нижний из них сло­жен так называемой подстилающей камен­ной солью и имеет мощность 300-3 50м; средний горизонт состоит из переслаиваю­щихся пластов калийных солей и каменной соли общей мощностью 75-80м, а верхний горизонт представлен покровной каменной солью мощностью до 50м. Эта мощная толща солей перекрыта надсоленосными отложениями, состоящими из гипсоносных глин, мергелей, а также известняков и пес­чаников. Все эти породы, слагающие ме­сторождение, смяты в пологие брахиантик-линальные складки, усложненные местами куполовидными поднятиями с крутым па­дением пластов пород, а также тектониче­скими разрывами и многочисленными мел­кими складками. Каменная соль нижнего горизонта чистая, примесь глинистых час­тиц в ней обычно не превышает 2-3%. Од­нако главную ценность месторождения со­ставляет средний горизонт, 55% общей мощности которого приходится на ка­лийные соли. В нем насчитывается до 15 пластов калийных солей мощностью от 0,5 до 15м и более, они переслаиваются с пла­стами каменной соли мощностью до 6м и более. В верхней части описываемого гори­зонта находятся калийные и магниевые со­ли, которые представлены пластами кар-наллитовой породы и так называемым пе­стрым сильвинитам, а в нижней имеются пласты только красного сильвинита. Добы­ча калийных и магниевых солей в рудниках ведется на глубинах от 250 до 400м. Следу­ет отметить, что в многочисленных мелкихчисленних дрібних порожнечах серед пластів цих солей містяться гази, що зна­ходяться під великим тиском (азот, ме­тан, вуглекислий газ). Верхньокамське родовище характерне відсутністю суль­фатних солей калію і натрію, що є типо­вим для деяких інших калійних родовищ світу, наприклад, розташованих на тери­торії Німеччини.

пустотах среди пластов этих солей содер­жатся находящиеся под большим давлени­ем газы (азот, метан, углекислый газ). Верх­некамское месторождение характерно от­сутствием сульфатных солей калия и на­трия, которые типичны для некоторых дру­гих калийных месторождений мира, напри­мер, расположенных на территории Герма­нии.

Мал. 4.3. Геологічний розріз Верхньокамського родовища (по А.А.Іванову): 1 - покривні породи (мергелі, глини, пісковики та ін.); 2 - гіпс; 3 - кам'яна сіль; 4 - поклад калійних солей; 5 - породи, що підстилають соляну товщу. Рис. 4.3. Геологический разрез Верхнекамского месторождения (по А.А.Иванову): 1 - покровные породы (мергели, глины, песчаники и др.); 2 - гипс; 3 - каменная соль; 4 - залежь калийных солей; 5 - породы, подстилающие соляную толщу.

Родовища солей Німеччини відіграють важливу роль в економіці цієї країни, 2/3 території якої містять соленосні відкла­дення верхньопермського віку. Уперше калійні солі були виявлені в 1843 році при розвідці Стасфурського родовища кам'яної солі. Промислова розробка ка­лійних солей почалася тут наприкінці 50-х - початку 60-х рр. ХІХ сторіччя. Ви­вчення відкладень верхньопермського (цехштейнового) басейну, дозволило установити чотири цикли накопичення солей. З трьома з них пов'язане утворення пластів сильвініту, карналіту і кізериту (М£804-Н20). Мінеральний склад і поту­жності цих пластів непостійна і зміню­ється в досить широких межах.

Родовище Верра має два пласти калій­них солей: «Тюринген» потужністю від 2,5 до 4м і «Гессен» потужністю 2,5м. Ці

Месторождения солей ФРГ играют важ­ную роль в экономике этой страны, 2/3 тер­ритории которой содержат соленосные от­ложения верхнепермского возраста. Впер­вые калийные соли были обнаружены в 1843 году при разведке Стассфурского ме­сторождения каменной соли. Промышлен­ная разработка калийных солей началась здесь в конце 50-х - начале 60-х годов ХГХ столетия. Изучение отложений верхнеперм­ского (цехштейнового) бассейна, позволило установить четыре цикла накопления солей. С тремя из них связано образование пластов сильвинита, карналлита и кизерита (М§804-Н20). Минеральный состав и мощ­ности этих пластов непостоянна и изменя­ется в довольно широких пределах.

Месторождение Верра имеет два пласта калийных солей: пласт «Тюринген» мощно­стью от 2,5 до 4м и пласт «Гессен» мощно­пласти розміщуються серед могутньої (250-300м) товщі кам'яної солі, що вини­кла протягом першого циклу соленако-пичення. Це родовище цікаве впрова­дженнями третинних базальтів у солено­сну товщу. Поблизу таких упроваджень, а також вздовж тектонічних розломів є по­рожнечі, заповнені газами (переважно СО2), що знаходяться під великим тиском (до 10 атм.). Із цих порожнеч бувають прориви газів, що ускладнює проведення гірських робіт. Найбільш потужнім (від 5 до 25м) є пласт «Стасфурт», що утвори­вся разом з кізеритовим горизонтом і то­вщею кам'яної солі протягом наступного циклу соленакопичення. Стасфурський пласт калійних солей представлений кар-налітовою породою, що складається на 55% з карналіту, 26% кам'яної солі, 17% кізериту і так званою твердою сіллю (ха-ртзальц), що складається із сильвину (24%), кам'яної солі (55%) і кізериту (18%). Крім цих мінералів, у шарі зустрі­чаються домішки ангідриту і глини. Ста-сфурський горизонт калійних солей роз­повсюджений на площі близько 100 тис. км2 і має найбільшее практичне зна­чення.

стью 2,5м. Оба эти пласта размещаются среди мощной (250-300м) толщи каменной соли, возникшей в течение первого цикла соленакопления. Это месторождение инте­ресно внедрениями третичных базальтов в соленосную толщу. Вблизи таких внедре­ний, а также вдоль тектонических разломов имеются пустоты, заполненные газами (преимущественно СО2), которые находятся под большим давлением (до 10 атм.). Из этих пустот бывают прорывы газов, что ос­ложняет ведение горных работ. Самым мощным (от 5 до 25м) является пласт «Стассфурт», образовавшийся вместе с ки-зеритовым горизонтом и толщей каменной соли в течение следующего цикла солена-копления. Стассфуртский пласт калийных солей представлен карналлитовой породой, состоящей на 55% из карналлита, 26% ка­менной соли, 17% кизерита и так называе­мой твердой солью (хартзальц), которая со­стоит из сильвина (24%), каменной соли (55%) и кизерита (18%). Помимо этих ми­нералов, в пласте встречаются примеси ан­гидрита и глины. Стассфуртский горизонт калийных солей распространен на площади около 100 тыс.км2 и имеет наибольшее практическое значение.

4.2.2 Сірка

Сірка зустрічається як у самородному вигляді, так і у вигляді з'єднань, голо­вним чином сульфідів і сульфатів. Голо­вне промислове значення має самородна сірка. У чистому вигляді сірка має жов­тий колір, іноді вона містить домішки миш'яку, селену, телуру буває забруднена глинистою чи органічною речовиною. Плавиться сірка при температурі 113-119оС, легко загоряється, погано прово­дить тепло й електрику, при терті заря­джається негативно.

4.2.2 Сера

Сера встречается как в самородном виде, так и в виде соединений, главным образом сульфидов и сульфатов. Главное промышленное значение имеет самород­ная сера. В чистом виде сера обладает желтым цветом, иногда она содержит примеси мышьяка, селена, теллура или бывает, загрязнена глинистым или орга­ническим веществом. Плавится сера при температуре 113-119оС, легко загорается, плохо проводит тепло и электричество, при трении заряжается отрицательно.

Основним споживачем сірки є хімічна промисловість, тут вона застосовується для виробництва сірчаної кислоти, необ­хідної для виробництва мінеральних доб­рив й інших цілей. Багато сірки витрача­ється в паперово-целюлозному виробни­цтві, сільському господарстві, виробниц­тві гуми, у медицині та інших галузях. Споживання сірки швидко зростає в усіх промислово розвинутих країнах. Напри­кінці ХХст. із 59млн.т виробленої у світі сірки 41 млн.т приходився на самородну сірку, більше 5млн.т сірки отримано з пі­риту і близько 13млн.т з інших джерел. Загальні запаси самородної сірки скла­дають близько 1 млрд.т, вони зосереджені головним чином в Україні (253млн.т), а також Іраку, США, Мексиці, Польщі. Ціна 1 т сірки на світовому ринку в 2004р. складала 23 долара США [16].

Сірчані руди представляють собою як правило осадові породи (вапняні, піщані, глинисті, гіпсові), у яких сірка міститься у вигляді цементу, розсіяних вкраплень, виділень у порожнечах і тріщинах, а та­кож прошарків. Залежно від вмісту сірки виділяють серед осадових родовищ бідні руди (сірки 5-10%), рядові руди (10-25%) і багаті руди (сірки більше 25%). З бага­тих руд виплавляють у спеціальних печах і автоклавах сиру чи «комову» сірку. Цю сірку потім звільняють від домішок шля­хом переплавляння або хімічної перегон­ки й одержують таким чином рафіновану сірку. Рядові і багаті руди попередньо збагачуються флотацією. Сірчана руда добувається кар'єрами, шахтами, а в ряді країн виплавляється під землею методом Фраша. При відкритому способі витяга­ється 90-95% запасів сірки, при підземній виплавці - близько 25-35%.

Усі промислові родовища сірки відно­сяться до двох генетичних типів: вулка-

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини