Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 35

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Крім корінних родовищ у кімберлітах зустрічаються великі родовища алмазів в олівінових лампроїтах - родинних кімбе­рлітам глибинних пород. Прикладом є найбільше у світі родовище Аргайл в Ав­стралії.

Розсипові родовища алмазів утворю­ються при вивітрюванні кімберлітів. По своєму походженню розсипи алмазів бу­вають елювіальними, делювіальними, алювіальними і морськими, а за віком во­ни можуть бути древніми (аж до докемб-рія) і сучасними. Древні розсипи як пра­вило представлені конгломератами і піс­ковиками, зрідка вони розробляються (Індія). Сучасні розсипи є більше багати­ми. Вміст алмазів у них повинен бути не нижче 0,3 карата на 1 м . Великі розсипи алмазів відомі в Конго, Анголі, Бразилії, Уралу, Якутії та ін. місцях. Слід зазначи­ти відкриття нових алмазоносних покла­дів на західному узбережжі Намібії і ПАР. Тут у відкладеннях континенталь-

Помимо коренных месторождений в кимберлитах встречаются крупные место­рождения алмазов в оливиновых лампрои-тах - родственных кимберлитам глубинных породах. Примером является крупнейшее в мире месторождение Аргайл в Австралии.

Россыпные месторождения алмазов обра­зуются при выветривании кимберлитов. По своему происхождению россыпи алмазов бывают элювиальными, делювиальными, аллювиальными и морскими, а по возрасту, они могут быть древними (вплоть до докем­брия) и современными. Древние россыпи обычно представлены конгломератами и песчаниками, изредка они разрабатываются (Индия). Современные россыпи являются более богатыми. Содержание алмазов в них должно быть не ниже 0,3 карата на 1м . Крупные россыпи алмазов известны в Кон­го, Анголе, Бразилии, Урале, Якутии и др. местах. Следует отметить открытие новых алмазоносных залежей на западном по­бережье Намибии и ЮАР. Здесь в отло­ного шельфу протягом до 1000км розві­дано вже більше 10 ділянок, частина яких розробляється. Ресурси цієї нової алма-зоносної провінції оцінюються від 1 до 3 млр. карат. Середній вміст алмазів, в ос­новному ювелірних, складає 2 карати на 1 м3 породи. В Україні встановлені кімбе­рліти в Приазов'ї і на Волині з ознаками алмазоносності. Виявлені також численні знахідки дрібних кристалів алмазів і їхніх уламків у Донбасі і Приазов'ї, Дніпропет­ровській і Кіровоградській областях, у долині рік Дністер і Ю.Буг та інші місця.

жениях континентального шельфа на протя­жении до 1000км разведано уже более 10 участков, часть которых разрабатывается. Ресурсы этой новой алмазоносной провин­ции оцениваются от 1 до 3млр. карат. Сред­нее содержание алмазов, в основном юве­лирных, составляет 2 карата на 1 м породы. В Украине установлены кимберлиты в При­азовье и на Волыни с признаками алмазо-носности. Выявлены также многочисленные находки мелких кристаллов алмазов и их обломков в Донбассе и Приазовье, Днеп­ропетровской и Кировоградской областях, в долине рек Днестр и Ю. Буг и других местах.

4.4.2 Графіт

Графит є другим після алмазу полі­морфним різновидом вуглецю. Він крис­талізується в гексогональній сингонії і зустрічається у вигляді пластинчастих лускатих кристалів, що мають досконалу спайність. Хімічна інертність, велика здатність, пластичність і висока вогне­тривкість (температура згоряння 3850±500С) роблять його коштовною мі­неральною сировиною. Застосовується графіт у всіляких галузях промисловості: у литейній справі й електроніці, для ви­робництва мастильних матеріалів, фарб, олівців, хімічної апаратури. Дуже важли­вим є властивість графіту сповільнювати швидкість нейтронів і відбивати їх, що обумовило його застосування в атомних реакторах і висунуло графіт у кількість стратегічних матеріалів. Застосовується графіт у реактивній техніці.

Найбільше цінними різновидами для промисловості є щільні-кристалічні і лус­каті графіти. Мінімальний вміст цих різ-новиглядів графіту в рудах складає 2-3% за умови їх легкого збагачення. Вміст по-хованокристалічного   (аморфного) гра-

4.4.2 Графит

Графит является второй после алмаза полиморфной разновидностью углерода. Он кристаллизуется в гексогональной син-гонии и встречается в виде пластинчатых чешуйчатых кристаллов, обладающих со­вершенной спайностью. Химическая инертность, большая кроющая способность, пластичность и высокая огнеупорность (температура сгорания 3850±50о) делают его ценным минеральным сырьем. Приме­няется графит в самых различных отраслях промышленности: в литейнбом деле и элек­тронике, для производства смазочных мате­риалов, красок, карандашей, химической аппаратуры. Очень важным является свой­ство графита замедлять скорость нейтронов и отражать их, что обусловило его приме­нение в атомных реакторах и выдвинуло графит в число стратегических материалов. Применяется графит в реактивной технике.

Наиболее ценными разновидностями для промышленности являются плотно-кристаллические и чешуйчатые графиты. Минимальное содержание этих разно­видностей графита в рудах составляет 2-3% при условии их легкой обогатимости. Со­фіту в промислових рудах досягає десят­ків відсотків, тому що ці руди є важкоз-багачуваними. Родовища з розвіданими запасами графіту понад 10млн.т відно­сяться до великих, від 1 до 10млн.т - до середнього і менше 1млн.т - до дрібного.

Значні запаси графіту відомі в Україні (I місце в СНД), на Уралі, у Сибіру і Да­лекому Сході. Найбільше великі закор­донні родовища графіту знаходяться в КНР, Мексиці, Канаді, Південній Кореї, Австрії, Швеції, Індії, Малгасийській ре­спубліці і Шрі-Ланка.

Запаси графіту в промислово розвитих капіталістичних і країнах, що розвива­ються, оцінюється в 157,6млн.т. Світовий здобуток графіту наприкінці ХХст. дося­гла більше 700тис.т. Ціна 1т графіту складає від 600 до 1000 доларів. Усі про­мислові родовища графіту за умовами свого утворення поділяються на такі ге­нетичні типи: магматичні, контактово-метасоматичні, гідротермальні і мета­морфогенні.

Магматичні родовища пов'язані з фо­рмуванням різних по своєму складу й умовам утворення вивержених порід. Графить зустрічається в цих породах у вигляді штоків, гнізд і жил, а також утво­рюють розсіяну вкрапленість. Джерелом графіту таких родовищ є як газоподібні частини магми, так і вуглець порід, захо­плених магмою. Родовища цього типу відрізняються високою якістю і вмістом графіту до 60-80%, але по своїх розмірах невеликі і зустрічаються порівняно рідко. Прикладом родовища такого типу є Бото-гольське в Саянах (мал.2.2).

Контактово-метасоматичні родо­вища утворюються в зоні зіткнення вап­няків із гранітоїдними інтрузіями. На ко­нтакті вапняки перетворюються в скарни, серед яких розвитий великолускатий гра­держание скрытокристаллического (аморф­ного) графита в промышленных рудах дос­тигает десятков процентов, так как эти руды обогащаются с трудом. Месторождения с разведанными запасами графита свыше 10млн.т относятся к крупным, от 1 до 10млн.т - к средним и менее 1млн.т - к мелким.

Значительные запасы графита известны в Украине (I место в СНГ), на Урале, в Си­бири и Дальнем Востоке. Наиболее круп­ные зарубежные месторождения графита находятся в КНР, Мексике, Канаде, Южной Корее, Австрии, Швеции, Индии, Малга-сийской республике и Шри-Ланка.

Запасы графита в промышленно раз­витых капиталистических и развивающихся странах оценивается в 157,бмлн.т. Мировая добыча графита в конце ХХв достигла бо­лее 700тыс.т. Цена 1т графита составляла от б00 до 1000 долларов. Все промышленные месторождения графита по условиям своего образования делятся на следующие генети­ческие типы: магматические, контактово-метасоматические, гидротермальные и ме-таморфогенные.

Магматические месторождения свя­заны с формированием различных по сво­ему составу и условиям образования извер­женных пород. Графит встречается в этих породах в виде штоков, гнезд и жил, а также образуют рассеянную вкрапленность. Ис­точником графита таких месторождений являются как газообразные части магмы, так и углерод вмещающих пород, захвачен­ных магмой. Месторождения этого типа отличаются высоким качеством и содержа­нием графита до 60-80%, но по своим раз­мерам невелики и встречаются сравнитель­но редко. Примером месторождения такого типа   является   Ботогольское   в Саянах

(рис.2.2).

Контактово-метасоматические ме­фит. Іноді він концентрується в што­коподібні і лінзоподібні поклади розмі­ром до 100м і більше. Вміст графіту в та­ких покладах доходить до 10-20%. Великі родовища цього типу знаходяться в Ка­наді, вони відомі в Узбекистані (Тас-Каз-ган) і інших країнах.

Гідротермал ьні високотемпературні родовища зустрічаються переважно у ви­гляді лінз і жильних покладів серед гней­сів і кристалічних сланців. Вони утвори­лися внаслідок заповнення тріщин графі­том і супровідними його мінералами (пі­ритом, кварцом, біотитом, рутилом та ін.) з постмагматичних високотемпературних розчинів і газоподібних еманацій. Руди цього типу містять до 50% графіту і легко збагачуються ручним сортуванням. По­тужність таких покладів досягає 2-5м при довжині жил по простяганню в кілька де­сятків і більше метрів. Великі родовища цього типу відомі в Шрі-Ланці, де вони розробляються вже більше 100 років.

Метаморфогенні родовища графіту мають найбільше промислове значення. Вони утворилися внаслідок глибокого перетворення осадових порід, що містили органічну речовину в розсіяному стані, чи за рахунок метаморфізму вугільних покладів. У першому випадку осадові по­роди перетворюються в метаморфічні (гнейси, кристалічні сланці) і в них утво­рюються виділення лускатого чи кри­сталічного графіту у вигляді лінзоподіб­них покладів, кожен з яких простягається на 50м і більше. Вміст графіту в рудах як правило невисокий - від 2,5 до 17% у се­редньому. Загальні розміри родовищ до­ходять іноді до 1 км по простяганню при потужності графитизованих товщ до 200м. До таких родовищ відносяться ве­ликі родовища України (Завальєвське та ін.), о. Мадагаскар, Далекого Сходу, Ура­сторождения образуются в зоне сопри­косновения известняков с гранитоидными интрузиями. На контакте известняки пре­вращаются в скарны, среди которых развит крупночешуйчатый графит. Иногда он кон­центрируется в штокообразные и линзооб­разные залежи размером до 100м и более. Содержание графита в таких залежах дохо­дит до 10-20%. Крупные месторождения этого типа находятся в Канаде, они извест­ны в Узбекистане (Тас-Казган) и других странах.

Гидротермальные высокотемператур­ные месторождения встречаются преиму-ществен-но в виде линз и жильных залежей среди гнейсов и кристаллических сланцев. Они образовались в результате заполнения трещин графитом и сопровождающими его минералами (пиритом, кварцем, биотитом, рутилом и др.) из постмагматических высо­котемпературных растворов и газообразных эманаций. Руды этого типа содержат до 50% графита и легко обогащаются ручной сортировкой. Мощность таких залежей дос­тигает 2-5м при длине жил по простиранию в несколько десятков и более метров. Круп­ные месторождения этого типа известны в Шри-Ланке, где они разрабатываются уже более 100 лет.

Метаморфогенные месторождения графита имеют наибольшее промышленное значение. Они образовались в результате глубокого преобразования осадочных по­род, содержавших органическое вещество в рассеянном состоянии, или за счет мета­морфизма угольных залежей. В первом слу­чае осадочные породы превращаются в ме­таморфические (гнейсы, кристаллические сланцы) и в них образуются выделения че­шуйчатого или кристаллического графита в виде линзообразных залежей, каждая из ко­торых протягивается на 50м и более. Со­держание графита в рудах обычно невысо­лу та ін. Дуже великими запасами графіту характеризуються родовища, що утвори­лися внаслідок метаморфізму шарів ву­гілля під впливом інтруізй магматичних порід. Ці родовища як правило представ­лені пластоподібними покладами потуж­ністю до 30м, у яких вміст графіту коли­вається від 15 до 95%. З видаленням від контактів з інтруізями ступінь метамор­фізму різко зменшується, і в деяких ви­падках просліджуються поступові пере­ходи від антрациту до графіту із прихо-ванокристалічною структурою, характер­ною для цих родовищ. Значну роль в утворенні графіту відіграють також про­цеси динамометаморфізма. Прикладами родовищ цієї групи є найбільшеі Тунгу­ські родовища в Красноярському краї (Курейське, Ногинське та ін.), на Пі­вденному Уралі (Боєвське, Полтавсько-Брединське), а також родовища Кореї, КНР, Мексики, Австрії.

Завальєвске родовище знаходиться в Кіровоградській області на левому березі ріки Ю.Буг і відноситься, як і всі родо­вища Української графитоносної провін­ції, до регіонально-метаморфічного. За-вальєвське родовище відноситься до до­кембрійських порід, що складають крила великої синклінальної складки, у ядрі якої залягають кристалічні вапняки. Ни­жче їх розташовуються кварцити, а під ними товща графитоносних гнейсів. По­тужність цієї графитоносної товщі на пі­внічному крилі складає 250м, а на пів­денному - значно менше (до 15м). Гра-фитоносні гнейси підстилаються амфібо-ловими гнейсами, а вся синклінальна складка розміщається серед гранітів (мал.4.11). По простяганню графитоносні пласти протягаються на 3км, вміст гра­фіту в них 6-10%.

кое - от 2,5 до 17% в среднем. Общие раз­меры месторождений доходят иногда до 1 км по простиранию при мощности графи-тизированных толщ до 200м. К таким ме­сторождениям относятся крупные месторо­ждения Украины (Завальевское и др.), о.Мадагаскар, Дальнего Востока, Урала и др. Очень крупными запасами графита ха­рактеризуются месторождения, образо­вавшиеся в результате метаморфизма пла­стов угля под влиянием интрузий магмати­ческих пород. Эти месторождения обычно представлены пластообразными залежами мощностью до 30м, в которых содержание графита колеблется от 15 до 95%. С удале­нием от контактов с интрузиями степень метаморфизма резко уменьшается, и в не­которых случаях прослеживаются посте­пенные переходы от антрацита до графита со скрытокристаллической структурой, ха­рактерной для этих месторождений. Значи­тельную роль в образовании графита игра­ют также процессы динамометаморфизма. Примерами месторождений этой группы яв­ляются крупнейшие Тунгусские месторож­дения в Красноярском крае (Курейское, Но­гинское и др.), на Южном Урале (Боевское, Полтавско-Брединское), а также месторож­дения Кореи, КНР, Мексики, Австрии.

Завальевское месторождение находится в Кировоградской области на левом берегу реки Ю. Буг и относится, как и все месторо­ждения Украинской графитоносной про­винции, к регионально-метаморфическим. Завальевское месторождение приурочено к докембрийским породам, слагающим кры­лья крупной синклинальной складки, в ядре которой залегают кристаллические извест­няки. Ниже их располагаются кварциты, а под ними толща графитоносных гнейсов. Мощность этой графитоносной толщи на северном крыле составляет 250м, а на юж­ном - значительно меньше (до 15м). Гра-фитоносные гнейсы подстилаются амфи-боловыми гнейсами, а вся синклинальная складка размещается среди гранитов (рис.4.11). По простиранию графитоносные пласты протягиваются на 3км, содержание графита в них б-10%.

Н> ^

Мал. 4.11. Геологічна схема Завальєвського родовища (по І.В. Дубинє): 1 - алювій; 2 - докембрійські граніти; 3 - кристалічні вапняки; 4 - кварцит; 5 - графітовий гнейс; 6 - амфіболовий гнейс. Рис. 4.11. Геологическая схема Завальевского месторождения (по И.В.Дубине): 1 - аллювий; 2 - докембрийские граниты; 3 - кристаллические известняки; 4 - кварцит; 5 - графитовый гнейс; 6 - амфиболовый гнейс.

4.4.3 Слюди

З усіх мінералів слюд практичне зна­чення мають:

мусковіт     - КАІ2[8І3Л1Ою][ОН]2

флогопіт     - КМ§3[8І3А1Ою]-[Б, ОН]2

вермикуліт -(М& БеМф, А1)4Ою]-[ОН]-й2О

Мусковіт і флогопіт мають найдоско­налішу спайність, тому вони можуть роз­щеплюватися на дуже тонкі, гнучкі і про­зорі пластинки, що мають високі елект­роізоляційні властивості, велику механі­чну міцність, термічну і хімічну стій­кість, а також дуже малу гігроскопіч­ність. Застосовуються ці слюди в елек-

4.4.3 Слюды

Из всех минералов слюд практическое значение имеют:

мусковит     - КЛ12[813Л1О10][ОН]2

флогопит - Ю^^ЛЮю]-!?, ОН]2

вермикулит-(М& БеЫф, Л1)4Ою]-[ОН]-пН2О

Мусковит и флогопит обладают весьма совершенной спайностью, поэтому они мо­гут расщепляться на очень тонкие, гибкие и прозрачные пластинки, которые имеют вы­сокие электроизоляционные свойства, большую механическую прочность, терми­ческую и химическую стойкость, а также очень малую гигроскопичность. Применя­тро- і радіотехнічній галузях промисло­вості, в авіації, а також при виготовленні вогнестійких покрівельних матеріалів, пластмас, цементу і т. д. Мусковіт і фло-гопіт використовуються як у вигляді лис­тової слюди (пластинки розміром не ме­нше 4см2), так і слюдяних порошків (скрапу), одержаних з відходів вироб­ництва листової слюди. На даний час придбала промисловий інтерес дріб-номірна слюда, здобуток якої швидко ро­сте.

Вермикуліт при нагріванні утрачає во­ду і сильно спучується, збільшуючись в обсязі до 25 разів, при цьому пориста ле­гка маса з об'ємною вагою 0,6-0,9 має зо­лотистий чи сріблястий колір і дуже ви­сокі тепло- і звукоізоляційні властивості. Застосовується вермикуліт у ряді галузей промисловості, зокрема, в авіації, у буді­вельній справі, в атомній техніці, а також сільському господарстві і т.д.

Промислова оцінка родовищ слюди заснована не тільки на вмісті її в породі, але і на розмірах кристалів слюди. До­бута у вибої і відділена від порожньої по­роди слюда називається забійним сирцем. Вміст цього сирцю визначається в кг на кубічний метр гірської маси.

При обробці забійного сирцю, тобто грубому сортуванню, очищенню вивітрі­лих ділянок і т. д. одержують промисло­вий сирець. Розміри окремих пластинок промислового сирцю повинні бути не менше 4см . Вихід промислового сирцю виражається у відсотках від ваги забій­ного. З промислового сирцю одержують потім колоту слюду, що залежно від роз-

22

міру пластинок (від >100см до 4см ) по­діляється на чотири типи. Виділяють та­кож радіодетальну слюду (4-25см2), що володіє рівною поверхнею, відсутністю плям і включень.

ются эти слюды в электро- и радиотехниче­ской отраслях промышленности, в авиации, а также при изготовлении огнестойких кро­вельных материалов, пластмасс, цемента и т. д. Мусковит и флогопит используются как в виде листовой слюды (пластинки разме­ром не менее 4см2), так и слюдяного по­рошка (скрапа), получаемого из отходов производства листовой слюды. В настоящее время приобрела промышленный интерес мелкомерная слюда, добыча которой быст­ро растет.

Вермикулит при нагревании теряет воду и сильно вспучивается, увеличиваясь в объ­еме до 25 раз. Получившаяся при этом по­ристая легкая масса с объемным весом 0,б-0,9 имеет золотистый или серебристый цвет и обладает очень высокими тепло- и звуко­изоляционными свойствами. Применяется вермикулит в ряде отраслей промышленно­сти, в частности, в авиации, в строительном деле, в атомной технике, а также сельском хозяйстве и т.д.

Промышленная оценка месторождений слюды основана не только на содержании её в породе, но и на размерах кристаллов слюды. Добытая в забое и отделенная от пустой породы слюда называется забойным сырцом. Содержание этого сырца определя­ется в кг на кубический метр горной массы.

При обработке забойного сырца, т.е. грубой сортировке, очистке выветрелых участков и т. д. получают промышленный сырец. Размеры отдельных пластинок про­мышленного сырца должно быть не менее 4см . Выход промышленного сырца выра­жается в процентах от веса забойного. Из промышленного сырца получают затем ко­лотую слюду, которая в зависимости от

22

размера пластинок (от >100см до 4см ) де­лится на четыре типа. Выделяют также ра­диодетальную слюду (4-25см2), обладаю­щую ровной поверхностью, отсутствием

Споживання слюди увесь час росте у всіх промислово розвитих країнах. Світо­вий здобуток мусковіту і флогопіту разом з дрібночешуйчатою слюдою і скрапом складає на даний час близько 200тис.тонн. Основними постачальни­ками слюд є Індія, Росія, Бразилія, США, Канада, Мадагаскар, Південна Африка, Австралія та інші країни. Тонна листової слюди в блоках коштує близько 4000 до­ларів, меленої - від 45до 250 доларів. Ви­робництво вермикуліту в усьому світі пе­ревищило в 2000р. 570тис. тонн, з яких 370тис.т добуто в ПАР і 200тис.т у США. В Україні відомо більше 50 родовищ і рудопроявів вермикуліту, найбільше ве­ликі з них розташовані в Приазов'ї (Камяномогильське та ін.). Росія, Індія, КНР, Бразилія, Кенія та інші країни ма­ють великі запаси вермикуліту. Його вар­тість на світовому ринку складає від 160 до 220 доларів за 1 т.

Найголовнішими генетичними типами промислових родовищ слюд є:

1. Пегматитові родовища - єдине джерело промислового мусковіту. Слю­доносні пегматити залягають серед доке­мбрійських кристалічних порід і утво­рюють різної форми і величини жили. Кристали мусковіту в жилах можуть до­сягати іноді декількох квадратних метрів. Вміст мусковіту-сирцю складає як пра­вило перші десятки кілограм на кубометр породи. Родовища з запасами в тисячі тон слюди відносяться до великих. Такого типу родовища знаходяться в Мамско-Чуйському районі Іркутської області (мал.4.12), Індії, Бразилії, КНР і інших країнах.

пятен и включений.

Потребление слюды все время растет во всех промышленно развитых странах. Ми­ровая добыча мусковита и флогопита вме­сте с мелкочешуйчатой слюдой и скрапом составляет в настоящее время около 200тыс.тонн. Основными поставщиками слюд являются Индия, Россия, Бразилия, США, Канада, Мадагаскар, Южная Африка, Австралия и другие страны. Тонна листовой слюды в блоках стоит около 4000 долларов, молотой - от 45до 250 долларов. Производ­ство вермикулита во всем мире превысило в 2000г 570тыс. тонн, из которых 370тыс.т до­быто в ЮАР и 200тыс.т в США. В Украине известно более 50 месторождений и рудо-проявлений вермикулита, наиболее круп­ные из них расположены в Приазовье (Ка-менномогильское и др.). Россия, Индия, КНР, Бразилия, Кения и другие страны об­ладают большими запасами вермикулита. Его стоимость на мировом рынке составля­ет от 1б0 до 220 долларов за 1 т.

Главнейшими генетическими типами промышленных месторождений слюд яв­ляются:

1. Пегматитовые месторождения -единственный источник промышленного мусковита. Слюдоносные пегматиты за­легают среди докембрийских кристалли­ческих пород, образуя различной формы и величины жилы. Кристаллы мусковита в жилах могут достигать иногда нескольких квадратных метров. Содержание мускови­та-сырца составляет обычно первые десят­ки килограмм на кубометр породы. Место­рождения с запасами в тысячи тонн слюды относятся к крупным. Такого типа место­рождения находятся в Мамско-Чуйском районе Иркутской области (рис.4.12), Ин­дии, Бразилии, КНР и других странах.

Мал. 4.12. Блок-діаграма одного з пегматитових полів Мамського району (по М.П. Семененко). Рис. 4.12. Блок-диаграмма одного из пегматитовых полей Мамского района (по Н.П.Семененко).

2. Карбонатитові родовища є новим, але дуже важливим і перспективним ти­пом промислових скупчень флогопіту. Вони відносяться до масивів ультраосно-вних - лужних порід центрального типу, що сформувалися на платформах чи в об­ластях завершеної складчастості у зв' язку з процесами тектоно-магматичної активі­зації. Ці масиви представляють собою трубо- чи воронкоподібні тіла площею від 1 до 1000км2 і більше, відносяться до зон глибинних розломів. Формування та­ких масивів багатофазне з послідовною зміною магматизму від ультраосновного до лужного. Послідовні етапи магматич­них упроваджень чергувалися з пері­одами інтенсивної діяльності постмагма-тичних розчинів, що викликали метасо­матичні зміни і перекристалізацію як ін­трузивних, так і їхніх порід. У заключні етапи цього процесу сформувалися кар-бонатити з різною рідкоземельною, рід-кометальною, флогопітовою і іншою мі­нералізацією. Для формування флогопі-тових родовищ у зв'язку з такими інтруі-зями дуже сприятливі високі концентра­ції в породах заліза, магнію, лугів і гли­нозему, що в умовах інтенсивної постма-гматичної гідротермальної діяльності призводить до утворення багатих рудо­носних зон довжиною до сотень метрів.

2. Карбонатитовые месторождения являются новым, но весьма важным и пер­спективным типом промышленных скопле­ний флогопита. Они приурочены к масси­вам ультраосновных - щелочных пород центрального типа, которые сфор­мировались на платформах или в областях завершенной складчатости в связи с про­цессами тектоно-магматической активиза­ции. Эти массивы представляют собой тру­бо- или воронкообразные тела площадью от 1 до 1000км2 и более, приуроченные к зо­нам глубинных разломов. Формирование таких массивов многофазное с последова­тельным изменением магматизма от ульт­раосновного до щелочного. Последователь­ные этапы магматических внедрений чере­довались с периодами интенсивной дея­тельности постмагматических растворов, которые вызывали метасоматические изме­нения и перекристаллизацию как интрузив­ных, так и вмещающих их пород. В заклю­чительные этапы этого процесса сформиро­вались карбонатиты с различной редко­земельной, редкометальной, флогопитовой и иной минерализацией. Для формирования флогопитовых месторождений в связи с та­кими интрузиями весьма благоприятны вы­сокие концентрации в породах железа, маг­ния, щелочей и глинозема, что в условиях интенсивной постмагматической гидротер-

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини