Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 37

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

224,1

224,7

220,4

Германия

200,8

201,0

202,5

207,9

Польша

172,7

162,8

163,4

162,1

Индонезия

73,7

77,0

92,6

100,0

Украина

82,8

81,3

83,9

71,0

Весь мир

4357,6

4339,1

4563,7

4565,1

Органічна маса є продуктом перетво­рення захороненого рослинного матері­алу. Вона складена різними компонен­тами (інгредієнтами), деякі з них видні візуально, інші лише - під мікроскопом. Простим оком звичайно розрізняються

Органическая масса является продук­том преобразования погребенного расти­тельного материала. Она сложена раз­личными компонентами; некоторые из них видны визуально, другие - лишь под мик­роскопом.два матових (фюзен і дюрен) і два блис­кучі (кларен і вітрен) інгредієнти.

Початковим матеріалом для утво­рення вугілля служили залишки болотя­них і озерних рослин, що нагромаджу­ються, у тому числі водоростів та мік­роорганізмів, що переміщуються хви­лями (планктон) чи населяють дно во­доймищ (бентос). В наземних умовах залишки відмираючих рослин під дією кисню повітря розкладаються з утво­ренням газоподібних і легкорозчинних речовин, що вміщують вуглеводень. До останніх відноситься група гумусних кислот, що перешаровуються з атмос­ферними опадами в ґрунті. Весь цей процес перетворення органічних залиш­ків називається перегниванням.

Спочатку органічний матеріал підда­ється дії кисню, а потім після занурення у воду і перекриття подальшим шаром відмерлих рослин доступ кисню майже припиняється, і розкладання відбува­ється під впливом бактерій. Кінцевим продуктом розкладу у наземно-болотяних умовах є торф, і весь цей процес називається оторфуванням. На дні озер нагромаджуються залишки відмерлих водоростей, планктону і бен­тосу, а також мінераль-ного матеріалу, які утворюють мулистий опад - сапро­пель. З часом озеро міліє, перетворю­ється на болото, і поверхня цього са­пропелю стає сприятливою для торфо­утворення.

В результаті геологічних процесів поклад сапропелю чи торф'яник можуть перекриватися шарами мінеральних опадових відкладень. В цих випадках на органічний матеріал починають чинити тиск вищерозміщені опадання і глибин­не тепло Землі. Відбувається ущільнен­ня, обезводнення і деяка дегазація його,

Исходным материалом для образования углей служили накапливающиеся остатки высших и низших растений, в том числе водорослей и микроорганизмов, как пере­мещаемых волнами (планктон), так и насе­ляющих дно водоемов (бентос). В назем­ных условиях при недостатке влаги остат­ки отмирающих растений под действием кислорода воздуха разлагаются с образо­ванием газообразных и легкорастворимых углеводородсодержащих веществ. К по­следним относится группа гумусовых ки­слот, просачивающихся с атмосферными осадками в почву. Весь этот процесс пре­вращения органических остатков называ­ется перегниванием.

При избытке влаги, в условиях забола­чивания, органический материал вначале подвергается действию кислорода, а затем, после погружения в воду и перекрытия по­следующим слоем отмерших растений дос­туп кислорода почти прекращается, и раз­ложение происходит под воздействием бактерий. Конечным продуктом разложе­ния в наземно-болотных условиях является торф, и весь этот процесс - называется торфообразованием. На дне озер накапли­ваются остатки отмерших водорослей, планктона и бентоса, а также мине­рального материала, образующих илистый осадок - сапропель. С течением времени озеро мелеет, превращается в болото, и по­верхность накопившегося сапропеля ста­новится благоприятной для торфообразо-вания.

В результате геологических процессов залежи сапропеля или торфяник могут пе­рекрываться слоями минеральных оса­дочных отложений. В этих случаях на ор­ганический материал начинают оказывать давление вышележащие осадки и глубин­ное тепло Земли. Происходит уплотнение, обезвоживание и некоторая дегазация его,життєдіяльність бактерій поступово припиняється і торф чи сапропель пере­творюються на вугілля. Процес цей мо­жна представити як процес збагачення маси вуглецем за рахунок зменшення вмісту інших компонентів (кисню, води і, частково, водню), тому він називаєть­ся вуглефікацієй.

Залежно від складу початкового ма­теріалу утворюється вугілля, що має рі­зні якості. Прийнято виділяти вугілля гумусове, чи гумоліти, що утворилися з вищих рослин. Сапропелітове, чи сап­ропелітами називають вугілля початко­вим матеріалом яких служили водорості (сапропель). Вугілля змішаного типу називаеться гумусово-сапропелітовими, чи сапропеліто-гумусовими.

В ході еволюції рослинного світу і геологічних процесів змінювався склад початкового матеріалу (водорості - пси­лофіти - плаунові - кордаїтові - хвойні -хвойні та листяні), співвідношення складаючи його хімічних елементів, географічні умови накопичення, міне­ральний склад домішок та режим пода­льших перетворень накопиченої органо-мінеральної речовини. В результаті ву­гілля різного геологічного віку і різних районів Землі має якісні відмінності. Якість викопного вугілля залежить від хімічного складу, фізичних і технологі­чних властивостей, що визначають ви­користання вугілля в промисловості.

Для рішення цих питань у вугільній геології існує система показників якос­ті, що складає майже з 60 параметрів. Кожний з них позначається визначени­ми латинськими буквеними символами. До буквеного символу додається індекс, що вказує, до якого умовного стану приводяться дані аналізу палива. Таких станів може бути декілька: жизнедеятельность бактерий постепенно прекращается и торф или сапропель пре­вращаются в уголь. Процесс этот можно представить как процесс обогащения мас­сы углеродом за счет уменьшения содер­жания других компонентов (кислорода, воды и, частично, водорода), поэтому он называется обуглероживанием или углефи-кацией.

Т.к. разложение тканей высших расте­ний в условиях заболоченности идет с об­разованием гуминовых кислот и их на­коплением в исходном органическом ма­териале, то сам этот процесс еще называют гуминизацией (гумификацией), а образо­вавшиеся из высших растений угли - гуму­совыми или гумолитами. Сапропелитовы­ми или сапропелитами называют угли, ис­ходным материалом для которых служили водоросли. Смешанные угли называются гумусово-сапропелитовыми или сапропе-лито-гумусовыми.

В ходе эволюции растительного мира и геологических процессов изменялись со­став исходного материала (водоросли -псилофиты - плауновые - кордаитовые -хвойные - хвойные и лиственные), соот­ношение слагающих его химических эле­ментов, географические условия накопле­ния, минеральный состав примесей и ре­жим последующих преобразований нако­пившегося органо-минерального вещества. В результате этого угли разного геологиче­ского возраста и разных районов Земли могут иметь как сходные, так и существен­но отличающиеся качественные различия. А ведь именно качество ископаемых углей - петрографический и элементный состав, физические и технологические свойства, параметры технического анализа и обога-тимость позволяют выяснить, является ли данное углепроявление месторождением полезного ископаемого и определить пути

1) робоче (індекс г) - із загальною вологою і золою, з яким вугілля добува­ється і використовується;

2) аналітичний стан (індекс а) - від­повідає розмеленої до 0,2мм лчиратор-ній пробі із змістом вологи, що відпові­дає лчираторному приміщенню;

3) сухе (індекс сі) - без загальної во­логи (крім гідратної);

4) сухе беззольне (індекс сСаГ) - без загальної вологи і зольності;

5) вологе беззольне (індекс аГ) - без золи, з урахуванням вологості (волого­ємності);

6) органічної маси вугілля (індекс о) з виключенням вологи і мінеральної ма­си.

его переработки и использования.

Для решения этих вопросов в угольной геологии существует система показателей качества, состоящая почти из 60 парамет­ров. Каждый из них обозначается опреде­ленными латинскими буквенными симво­лами. К буквенному символу добавляется индекс, который указывает, к какому ус­ловному состоянию приводятся данные анализа топлива. Таких состояний может быть несколько:

1) рабочее (индекс г) - с общей влагой и золой, с которой уголь добывается и ис­пользуется;

2) аналитическое состояние (индекс а) -соответствует размолотой до 0,2мм ла­бораторной пробе с содержанием влаги, соответствующим лабораторному поме­щению;

3) сухое (индекс с!) - без общей влаги (кроме гидратной);

4) сухое беззольное (индекс (Саг) - без общей влаги и зольности;

5) влажное беззольное (индекс аг) - без золы, с учетом влажности (влагоёмкости);

6) органической массы угля (индекс о) с исключением влаги и минеральной массы.

5.2 Фізичні властивості вугілля

Фізичні властивості вугілля характе­ризують природний стан корисної копа­лини та відносяться до найважливіших параметрів, що визначають технологію його видобутки та використання. До чи­сла основних відносять блиск, колір, тве­рдість, ламкість, тріщинуватість, злам, механічна міцність, електричні властиво­сті, термічна стійкість, щільність та гра­нулометричний склад.

Блиск та колір вугілля визначаються , в основному, їх належністю до інгредієн­тів (типам вугілля) та стадій метаморфі­5.2 Физические свойства углей

Физические свойства углей характери­зуют естественное состояние полезного ископаемого и относятся к числу важ­нейших параметров, определяющих тех­нологию его добычи и использования. К числу основных относятся блеск, цвет, твердость, хрупкость, трещиноватость, из­лом, механическая прочность, электри­ческие свойства, термическая стойкость, плотность и гранулометрический состав.

Блеск и цвет угля определяются, в ос­новном, их принадлежностью к ингреди­ентам (типам углей) и стадией метамор­зму (маркою). Блиск вугілля за інтенсив­ністю змінюється від матового до блис­кучого у залежності від петрографічного складу, за характером (для блискучих ін­гредієнтів) в залежності від стадії мета­морфізму - від жирного (Б), смоляного (Д), слабко скляного (Г), сильно скляного (Ж, К), алмазного (П), металевого (А).

Колір гумусового вугілля змінюється від ясно-коричневого та темно-коричне­вого (буре вугілля) до темно-бурих і чор­них тонів (кам'яне вугілля і антрацити). Колір риси вітрену на фарфоровій плас­тинці змінюється від ясно-коричневого (Б) до темно-коричневого (Д), коричнево-чорного (Г) та чорного (К, ОС, П), чор­ного та темно-сірого (А).

Твердість - за мінералогічною тверді­стю вугілля дуже різні - від 1 у бурих, до 5 у суперантрацитів; твердість кам'яного вугілля від 2,5 до 4. Додатково при пет­рографічних дослідженнях визначається мікротвердість (кг/мм ) і мікрокрихткість (число тріщин на одиницю довжини) ме­тодом вдавлення алмазної піраміди.

Тріщинуватість у вугіллях має різне походження. Вона може бути ендогенною (ендокліваж) і екзогенною (тріщини виві­трювання і тектонічні). Ендокліваж ви­никає як результат взаємодії макромоле-кулярних перетворень вугілля при його ущільненні на великих глибинах і насту­пного зняття навантажень при інверсії, в умовах впливу загальнопланетарних пульсацій об'єму земної кулі і ротацій­них процесів. Тектонічні тріщини є ре­зультатом руйнування порід і вугіль під впливом тектонічних напруг, а тріщини вивітрювання - є наслідком впливу на товщу атмосферних опадів і кліматичних факторів.

Як правило, ендогенна тріщинуватість складається із систем тріщин, орієнтова­физма (маркой). Блеск угля по интенсив­ности изменяется от матового до блестя­щего в зависимости от петрографического состава, и по характеру (для блестящих ин­гредиентов) в зависимости от стадии мета­морфизма - от жирного (Б), смоляного (Д), слабого стеклянного (Г); сильного стек­лянного (Ж, К), алмазного (Т) и металли­ческого (А).

Цвет гумолитов изменяется от светло-коричневых и темно-коричневых (бурые угли) до темно-серых и черных тонов (ка­менные угли и антрациты) Цвет черты витрена на фарфоровой пластинке изме­няется от светло-коричневого (Б) до темно-коричневого (Д), коричнево-черного (Г) и черного (К, ОС, Т), черного и темно-серого (А).

Твердость - по минералогической твердости угли весьма различны - от 1 у бурых, до 5 у суперантрацитов; твердость каменных углей от 2,5 до 4. Дополни­тельно при петрографических исследова­ниях определяется микротвердость (кгс/мм ) и микрохрупкость (число трещин на единицу длины) методом вдавливания алмазной пирамиды.

Трещиноватость в углях имеет раз­личное происхождение. Она может быть эндогенная (эндокливаж) и экзогенная (трещины выветривания и тектонические). Эндокливаж возникает как результат взаи­модействия макромолекулярных превра­щений угля при его уплотнении на боль­ших глубинах и последующего снятия на­грузок при инверсии, в условиях воздейст­вия общепланетарных пульсаций объема земного шара и ротационных процессов. Тектонические трещины являются ре­зультатом разрушения пород и углей под воздействием тектонических напряжений, а трещины выветривания - следствием воздействия на толщу атмосферных осад­них майже ортогонально один до одного і спрямованих нормально до нашарування, тому їх часто називають ще нормально січними тріщинами. У сполученні з трі­щинами нашарування вони створюють кубічні, призматичні і пластинчасті фо­рми відокремлень. Відстані між тріщи­нами в системі в бурому вугіллі 5-10 см і більше, у кам'яних від 0,1 до 1 см та в ан­трацитах 0,5-1 см. Тріщини ендокліважу часто бувають заповнені карбонатами. У межах шахтного поля може фіксуватися де кілько систем таких тріщин. Простя­гання основних систем тріщин ендоклі-важу відповідає меридіональному і ши­ротному напрямкам у період інверсії.

Частота й елементи залягання тектоні­чної (екзогенної) кососпрямованної трі­щинуватості залежать від величин і на­прямку дії тектонічних напруг, що вини­кають у вугленосній товщі, швидкості їхнього наростання і літологічного скла­ду порід. Дуже часто ендогенна трі­щинуватість пристосовується до вже іс­нуючих систем екзогенних тріщин. Сис­теми тектонічних тріщин відрізняються різноманіттям орієнтувань стосовно на­шарування. Разом з тим елементи їх про­стягання тяжіють до простягання ендо­генних тріщин.

Тріщини вивітрювання мають клино­подібну форму і розвиті в межах зони ви­вітрювання.

Злам вугіль поза площинами нашару­вання, тріщинуватості й відділень має струмінчатий, раковистий, землистий, заїдливий, кутастий і східчастий харак­тер.

Механічна міцність відбиває здатність зразків вугілля зберігати первісні розміри при постійному збільшенні навантажень, ударах і стиранні. Визначається шляхом руйнування вугіль під пресом, методом ков и климатических факторов.

Как правило, эндогенная трещинова-тость состоит из систем трещин, ориен­тированных почти ортогонально друг к другу и направленных нормально к на­пластованию, поэтому их часто называют еще нормально секущими трещинами. В сочетании с трещинами напластования они создают кубические, призматические и пластинчатые формы отдельности. Рас­стояния между трещинами в системе у бу­рых углей 5-10см и более, у каменных от 0,1 до 1 см и у антрацитов 0,5-1 см. Трещи­ны эндокливажа часто бывают заполнены карбонатами. В пределах шахтного поля может фиксироваться несколько систем таких трещин. Простирание основных сис­тем трещин эндокливажа обычно соответ­ствует меридиональному и широтному на­правлениям в период инверсии.

Частота и элементы залегания текто­нической (экзогенной) косонаправленной трещиноватости зависят от величин и на­правления действия тектонических на­пряжений, возникающих в угленосной толще, скорости их нарастания и литоло-гического состава пород. Очень часто эн­догенная трещиноватость приспосабли­вается к уже существующим системам эк­зогенных трещин. Системы тектонических трещин отличаются многообразием ориен­тировок по отношению к напластованию. Вместе с тем элементы их простирания тя­готеют к простиранию эндогенных тре­щин.

Трещины выветривания имеют клино­видную форму и развиты в пределах зоны выветривния.

Излом углей вне плоскостей напласто­вания, трещиноватости и отдельности име­ет струйчатый, раковистый, землистый, занозистый, угловатый и ступенчатый ха­рактер.товчіння і стирання в барабанах. Цей по­казник близький до розмолоздатності і важливий для вугілля, перевезених су­дами, у виробництві термоантрацитів, газифікації, у геохімічних розрахунках і т.д.

Термічна стійкість - механічна міц­ність вугілля в шматках після термічної обробки при температурі 900±25°. Пока­зник важливий при використанні вугілля у топках різного призначення.

Електричні властивості - характери­зують здатність пропускати електричний струм. Бурі вугілля через високу воло­гість гарні провідники. Кам'яні вугілля низьких стадій метаморфізму можна роз­глядати як діелектрики, середніх - як на­півпровідники, а антрацити - як провід­ники. Для вугілля характерна властивість поляризуємості.

Щільність вугілля - визначається ста­дією метаморфізму, зольністю, наявністю тріщин, порожнин і пір. Обсяг пір і трі­щин, що сполучаються з зовнішнім сере­довищем і віднесений до одиниці об'єму чи маси вугілля, називається відкритою пористістю, а обсяг пір, що не сполуча­ються з зовнішнім середовищем в оди­ниці чи маси обсягу вугілля, називається закритою пористістю.

Враховуючи наявність порожнин пір і тріщин, розрізняють природну щільність [сіг] - відношення маси вугілля до його обсягу без обліку обсягу порожнин трі­щин і пір, і уявну щільність [са] - відно­шення маси вугілля до його обсягу, включаючи обсяг порожнин тріщин і пір.

Уявну щільність використовують при визначенні запасів корисних копалин у надрах. Її величина змінюється в межах: до 1,1 - у бурих, 1,2-1,35 - у кам'яних і 1,4-1,78 г/см - антрацитів. При обліку корисної копалини використовують по-

Механическая прочность отражает спо­собность образцов угля сохранять перво­начальные размеры при постоянном уве­личении нагрузок, ударах и истирании. Определяется путём разрушения углей под прессом, методом толчения и истирания в барабанах. Этот показатель близок к раз-молоспособности и важен для углей, пере­возимых судами, в производстве термоан­трацитов, газификации, в геохимических расчетах и т. д.

Термическая стойкость - механическая прочность угля в кусках после тер­мической обработки при температуре 900±25°. Показатель важен при исполь­зовании углей в топках различного на­значения.

Электрические свойства - характери­зуют способность пропускать электриче­ский ток. Бурые угли из-за высокой влаж­ности хорошие проводники. Каменные уг­ли низких стадий метаморфизма можно рассматривать как диэлектрики, средних -как полупроводники, а антрациты - как проводники. Для углей характерно свойст­во поляризуемости.

Плотность угля - определяется стадией метаморфизма, зольностью, наличием трещин, пустот и пор. Объем пор и тре­щин, сообщающихся с внешней средой и отнесенный к единице объема или массы угля, называется открытой пористостью, а объем пор, не сообщающихся с внешней средой в единице массы или объема угля, называется закрытой пористостью.

Учитывая наличие полостей пор и тре­щин, различают действительную плот­ность [сЦ - отношение массы угля к его объему без учета объема полостей трещин и пор, и кажущуюся плотность [с1а] - отно­шение массы угля к его объему, включая объем полостей трещин и пор.

Кажущуюся плотность используют приняття «насипна щільність» - відношення маси відбитого вугілля до його обсягу, встановленому за допомогою умовних одиниць - вагонеток, мірних шухляд, за­лізничних вагонів і т.і.

Температура запалення вугілля при­ймається для бурого вугілля - 250-450°С, для кам'яних з виходом летучих (УСаГ) більш 20% - 300-350° С, менш 20% -500° С. Пісні й антрацити спалахують при 650-800°С.

определении запасов полезного ис­копаемого в недрах. Её величина изменя­ется в пределах: до 1,1 - у бурых, 1,2-1,35 -у каменных и 1,4-1,78г/ см - антрацитов. При учете полезного ископаемого исполь­зуют понятие «насыпная плотность» - от­ношение массы отбитого угля к его объе­му, установленному с помощью условных единиц - вагонеток, мерных ящиков, ж.д. вагонов и т. д.

Температура воспламенения углей при­нимается для бурых углей - 250-450°С, для каменных с выходом летучих (У4*) более 20% - 300-350°С, менее 20% - 500°С. То­щие и антрациты воспламеняются при 650­800°С.

5.3 Петрографічні інгредієнти і макро­структура вугіль. Мінеральні вклю­чення

Індивідуальні складові частини ву­гілля іменуються інгредієнтами, що виді­ляються по зовнішньому вигляду. У ви­значених співвідношеннях вони утворять однорідну, смужчату чи штриховату мак-росктуртуру вугілля. Шари макроскопі­чно складаються з двох пластоутворюю-чих інгредієнтів: найбільш розповсюдже­ного блискучого - кларену (лат. сіаг - чи­стий), менш розповсюдженого матового дюрену (ошиб - твердий) і інгредієнтів-включень блискучого - витрену та мато­вого - фюзену.

Кларен (кларенове вугілля) складає шари чи пачки і складається з переважної геліфікованної (склоподібної) основної маси. Завдяки цьому він має добре вира­жений блиск від жирного - Б3, смоляного - Д, скляного - Ж, К, ОС, алмазного - Т.

Дюрен (дюренове вугілля) складається з різнорідних мікрокомпонентів: спор, водоростей, кутикули, фюзену, ксилену й 5.3 Петрографические ингредиенты и макроструктура углей. Минеральные включения

Выделяемые по внешнему виду инди­видуальные составные части углей име­нуются ингредиентами. В определенных соотношениях они образуют однород­ную, полосчатую или штриховатую мак-росктуртуру угля. Пласты макроскопиче­ски состоят из двух пластообразующих ингредиентов: наиболее распространён­ного блестящего - кларена (лат. сіаг -чистый), менее распространённого мато­вого дюрена (ошпб - твёрдый) и ингреди­ентов-включений блестящего - витрена и матового - фюзена.

Кларен (клареновый уголь) слагает пласты или пачки и состоит из преобла­дающей гелифицированной (стекловид­ной) основной массы. Благодаря этому он имеет хорошо выраженный блеск от жирного - БЗ, смоляного - Д, стеклянного - Ж, К, ОС, алмазного - Т.

Дюрен (дюреновый уголь) состоит из разнородных  микрокомпонентов: спор,основної маси - вітриніту. Він утворює значні за потужностю пачки (до 0,5м), часто цілі шари (Підмосковний басейн). Його шари мають велику твердість і в'яз­кість.

Вітрен (вітренове вугілля) легко роз­пізнається. Він має сильний блиск, трі­щинуватість, перпендикулярного наша­рування, плоскораковистим зламам. У шарах він включений у кларен чи дюрен слойками від 1 до 15мм, рідка до 10см. Звичайно він малозольний (1-25).

Фюзен (фюзенове вугілля) утворює слойки 1-2мм і лише рідка до 25мм. Його відмінними рисами є матовий чи слабко шовковистий блиск, чорний колір, висока крихкість, сажистість, волокниста бу­дова.

У Кузбасі та Середній Азії фюзен ціл­ком складає окремі вугільні шари та пач­ки.

Крім виділень макроскопічних інгре­дієнтів кожен шар (чи його шар) склада­ється з ряду мікрокомпонентів, вивчае-мих під мікроскопом. Мікрокомпонент-ний склад визначає багатьох властивос­тей вугілля, тобто є класифікаційним по­казником. Середній сумарний зміст фю-зенізованих мікрокомпонентів (ЕОК) ви­значає спікливість вугілля, а по серед­ньому показнику відбивної здатності віт-риніту (Яо%) визначають їх стадію мета­морфізму.

Основні мінеральні включення у вугі­льних шарах і їх типи, приведені в таб­лиці 5.2. Вони є баластовими, що погір­шують якісні показники корисної копа­лини.

водорослей, кутикулы, фюзена, ксилена и основной массы - витринита. Он образу­ет значительные по мощности пачки (до 0,5м), довольно часто целые пласты (Подмосковный бассейн). Его слои име­ют большую твердость и вязкость.

Витрен (витреновый уголь) легко рас­познается. Он обладает сильным бле­ском, трещиноватостью, перпендикуляр­ной наслоению, плоскораковистым изло­мам. В пластах он включен в кларен или дюрен слойками от 1 до 15мм, изредка до 10см. Обычно он малозольный (1-25).

Фюзен (фюзеновый уголь) образует слойки 1-2мм и лишь изредка до 25мм. Его отличительными особенностями яв­ляются матовый или слабый шелковис­тый блеск, черный цвет, высокая хруп­кость, сажистость, волокнистое строение.

В Кузбассе и Средней Азии фюзен слагает целые угольные пласты и пачки.

Кроме выделяемых макроскопически ингредиентов каждый пласт (или его слой) состоит из ряда микрокомпонентов, определяемых под микроскопом. Микро­компонентный состав определяет многие свойства углей, т. е. является классифика­ционным показателем. Среднее суммар­ное содержание фюзенизированных мик­рокомпонентов (ЕОК) предопределяет спекаемость углей, а по среднему показа­телю отражательной способности витри-нита (Яо%) определяют их стадию мета­морфизма.

Основные минеральные включения в угольных пластах и их типы приведены в таблице 5.2. Они являются балластными, ухудшающими качественные показатели полезного ископаемого.

Мінеральні включення у вугільних шарах

Таблиця 5.2

Тип мінералізації

За часом утворення

За способом утворення: Т - теригенні; А - аутігенні

Мінеральний склад

Форма знаходження у вугільних шарах

Сінгене-тичні

Т - Механічні уламкові, ерозійно-акумулятивні

Кварц, польовий шпат, глинисті мінерали - као­лініт, гідрослюди; слю­ди, хлоріт та ін. Уламки порід

Прошарки, лінзи, вкра­плення, дисперсія, до­мішка

 

А - Успадковані з рос­линної маси

Металоорганічні сполу­ки Са, М§, К; елементо­органічні сполуки Б і Р, сорбіровані елементи

Дисперсні домішки не­помітні під мікроско­пом

 

А - Хімічні з проточних, торф'яних і підземних вод

Сульфіди - піріт, сфале-ріт та ін. Карбонати -кальцит, сідеріт та ін.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини