Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 4

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

золото в Аланских горах, т. е. в Нагольном рудном районе Донбасса. Это подтвержда­ют недавние археологические находки древних разработок полиметаллических руд с золотом на территории Нагольного кряжа. В средние века на территории Европы, Ук­раины и России горные промыслы были уже широко развиты, однако большая часть сведений о горных породах, минералах и рудах накапливалась под эгидой церкви. Эти материалы не распространялись, а яв­лениям природы давались мистические объяснения.

Первая наиболее полная сводка имев­шихся в то время сведений по геологии, минералогии и полезных ископаемых и ус­ловий их разработки дана в труде Агриколы (Георга Бауэра) «О природе ископаемых». В книге обобщается опыт работы и накопив­шиеся наблюдения саксонских и чешских рудокопов и исследователей природы. Аг-рикола (1499-1555) делает научные выводы и высказывает представление о формирова­нии рудных жил из растворов (соков Зем­ли). В 1636г итальянский естествоиспыта­тель Бернардо Цезий из г. Модены впервые предложил термин «минералогия» и дал начало этой науке. Норвежский ученый Эшольт в 1648г впервые применил слово «геология», которым мы широко пользуем­ся в настоящее время.

Научные основы рудной геологии и геологопоискового дела были заложены М.В.Ломоносовым (1711-1765) в его рабо­тах «Слово о рождении металлов от трясе­ния Земли» (1757) и «Первые основания металлургии или рудных дел» (1763). Тру­ды М. В. Ломоносова в период с 1784 по 1804года переиздавались четыре раза, что свидетельствовало о их большом научном и практическом значении Выдающимся уче­ным конца ХУТДв. был профессор Фрей-берсгской горной академии Абраам Готлиб

Свої теоретичні погляди Вернер виклав у книзі «Нова теорія утворення жил» (1791). Майже одночасно шотландець Джеймс Хеттон опублікував «Теорію Зе­млі», у якій доводив виникнення рудних жил внаслідок дії магматичних розплавів, що піднімаються з глибин. На початку ХГХст. у геології затвердилося уявлення про еволюційний розвиток Землі і необо­ротності процесів, це з в'язане з ім'ям Ч. Лайєля, що випустив в 1830р. книгу «Основні початки геології». Великий фа­ктичний матеріал і можливості обміну інформацією дозволили вченим геологам класифікувати родовища по групах різно­го походження і прийти до висновку про різноманіття процесів їхнього утворення. На початку ХХст. склалося кілька гео­логічних наукових шкіл: американська, німецька, французька і російсько-українська. Остання багато в чому сох-раняє свою самобутність дотепер. Роз­виток американської школи пов'язано з іменами А. Бетмана, Л. Грейтона, В. Линдгрена, Дж. Спурра, В. Еммонса та інших вчених, що розвивали теорію магматогенно-гідротермального утво­рення рудних родовищ. Вчені німець­кої школи внесли великий вклад у пі­знання речовини корисних копалин, у розвиток структурного і мікрострукту-рного аналізу. Серед них виділяються В. Гольдшмідт, Ф. Зандбергер, П. Рам-дор, П. Нігглі, І. Фогт, Г. Шнейдерхен та інші. Серед вчених французької школи, що заснували новий напрямок у вивченні рудних родовищ - металоге­нію - відомі імена Елі де Бомона, Л. де Лоне, Ж. Фурньє, П. Рутьє та ін.

Російським і українським вченим властивий регіональний аналіз геологі­чних явищ і прагнення до розкриття причинних   зв'язків реконструюємих

Вернер (1749-1817), глава школы нептуни-стов. Свои теоретические воззрения Вернер изложил в книге «Новая теория образова­ния жил» (1791). Почти одновременно шот­ландец Джеймс Хеттон опубликовал «Тео­рию Земли», в которой доказывал возник­новение рудных жил в результате действия поднимающихся из глубин магматических расплавов. В начале ХТХв. в геологии ут­вердилось представление о эволюционном развитии Земли и необратимости процес­сов, что с вязано с именем Ч.Лайеля, выпус­тившего в 1830г книгу «Основные начала геологии». Накопившейся большой факти­ческий материал и расширившиеся возмож­ности обмена информацией позволили уче­ным геологам классифицировать месторож­дения по группам различного происхожде­ния и прийти к выводу о многообразии процессов их образования. В начале ХХв. сложилось несколько геологических науч­ных школ: американская, немецкая, фран­цузская и русско-украинская во многом со­храняющие свою самобытность до настоя­щего времени. Развитие американской шко­лы связано с именами А.Бэтмана, Л.Грейтона, В.Линдгрена, Дж.Спурра, В. Эммонса и других ученых, развивавших теорию магматогенно-гидротермального образования рудных месторождений. Уче­ные немецкой школы внесли большой вклад в познание вещества полезных иско­паемых, в развитие структурного и микро­структурного анализа. Среди них выделяют­ся В.Гольдшмидт, Ф.Зандбергер, П.Рамдор, П. Ниггли, И.Фогт, Г.Шнейдерхен и другие. Среди ученых французской школы, основав­ших новое направление в изучении рудных месторождений - металлогению - известны имена Эли де Бомона, Л. де Лоне, Ж. Фурнье, П. Рутье и др.

Русским и украинским ученым свой­ственен региональный анализ геологиче­процесів мінералоутворення. Серед них виділяються імена О.П. Карпинсько-го, В.А. Обручева, Н.К. Висоцького, Є.С. Федорова, М.А. Усова, К.І. Богдано­вича, В.І. Вернадського, О.Є. Ферсмана, О.Н. Заварицького, С.С. Смирнова, Ю.А. Білібіна, Н.П. Семененко, Я.Н. Бєлєвцева, Є.К. Лазаренко та інші. Великий внесок у розвиток учення про утворення екзогенних родовищ корисних копалин внесли О.Д. Архангельський, Д.В. Наливкин, Н.М. Страхов. В області вивчення геології вугільних родовищ ві­домі імена Л.І. Лутугина, П.І. Степанова, А.А. Гапеєва, Ю.А. Жемчужникова та ін. Для української наукової школи характе­рні не тільки узагальнюючі металогенічні праці (Н.П. Семененко, Я.Н. Бєлєвцев), але і видатні роботи з регіональної і гене­тичної мінералогії (Є.К. Лазаренко), кри­сталохімії (О. С. Поварених) і інших на­прямкам.

На даний час українські геологи розвивають кращі традиції своїх теоре­тичних шкіл і направляють свої зусил­ля на зміцнення мінерально-сировинної бази своєї країни.

1.7 Задачі геологічної розвідки

Задачею геологів є постійний пошук нових родовищ і нарощування запасів мінеральної сировини уже відомих родо­вищ для забезпечення зростання вироб­ництва всіх галузей промисловості. На відміну від живої природи запаси розро­блюваних родовищ не відновлюються. Відтворення мінерально-сировинних ре­сурсів відбувається за рахунок відкриття і освоєння нових родовищ, що вимагає значних матеріальних і трудових витрат і ских явлений и стремление к раскрытию причинных связей реконструируемых процессов минералообразования. Среди них выделяются имена А.П. Карпинского, В.А. Обручева, Н.К. Высоцкого, ЕС. Фе­дорова, М.А. Усова, К.И. Богдановича, В.И. Вернадского, А.Е. Ферсмана, А.Н. Заварицкого, С.С. Смирнова, Ю.А. Билибина, Н.П. Семененко, Я.Н. Белевцева, Е.К.Лазаренко и другие. Большой вклад в развитие учения об обра­зовании экзогенных месторождений по­лезных ископаемых внесли А. Д. Архан­гельский, Д. В. Наливкин, Н. М. Страхов. В области изучения геологии угольных месторождений известны имена Л. И. Лу-тугина, П.И. Степанова, А.А. Гапеева, Ю. А. Жемчужникова и др. Для украин­ской научной школы характерны не толь­ко обобщающие металлогенические по­строения (Н. П. Семененко, Я.Н. Белев-цев), но и выдающиеся работы по регио­нальной и генетической минералогии (Е. К. Лазаренко), кристаллохимии (А. С. Поваренных) и других направлениям.

В настоящее время украинские геологи развивают лучшие традиции своих теорети­ческих школ и направляют свои усилия на укрепление минерально-сырьевой базы своей страны.

1.7 Задачи геологической разведки

Задачей геологов является постоянный поиск новых месторождений и наращива­ние запасов минерального сырья уже из­вестных для обеспечения роста производ­ства всех отраслей промышленности. В отличие от живой природы запасы разра­батываемых месторождений не возобнов­ляются. Воспроизводство минерально-сырьевых ресурсов происходит за счет от­крытия и освоения новых месторождений, что требует значительных материальных инерідко посідає значний період часу. Ви­правдуються витрати на геолого­розвідувальний процес внаслідок видобу­тку і реалізації виявленої і розвіданої мі­неральної сировини, що здійснюються багато пізніше. При цьому треба мати на увазі, що далеко не всі геологічні пошуки і навіть розвідка приводять до виявлення родовищ, до визначення запасів мінера­льної сировини, що мають промисловий інтерес, тоді як тільки вони можуть хара­ктеризувати ефективність геолого-пошукового і розвідувального процесу в цілому. Звідси випливає необхідність по­стійного удосконалення методів, техніч­них засобів і організації геологічних ро­біт з метою підвищення їхньої ефектив­ності. Слідом за геологічними на родо­вищі починаються гірничо-підготовчі, експлуатаційні і всі пов' язані з ними бу­дівельні роботи. Проектування і прове­дення гірничих робіт ґрунтується на гео­логічних матеріалах, що характеризують форму та умови залягання родовища, тіл корисних копалин, а також якісні показ­ники мінеральної сировини. Цілком зро­зуміло, що неточність або схематичність геологічних матеріалів відіб'ється в прое­кті розкриття, відпрацьовування та в еко­номічних розрахунках роботи майбут­нього підприємства, що виявляється вже під час початку та у ході експлуатаційних робіт і призводить до необхідності додат­кових матеріальних витрат і може затри­мати початок розробки родовища. Усе це різко негативно відбивається на роботі гірничого підприємства, а іноді і всієї га­лузі народного господарства. Таким чи­ном, внаслідок геолого-пошукових і роз­відувальних робіт повинні бути отримані дані, досить повно і з необхідною вірогі­дністю характеризуючи родовища, що забезпечує проектування  і проведення трудовых затрат и нередко занимает значи­тельный период времени. Оправдываются затраты на геологоразведочный процесс в результате добычи и реализации выявлен­ного и разведанного минерального сырья, осуществляющихся много позже. При этом надо иметь в виду, что далеко не все гео­логические поиски и даже разведки приво­дят к выявлению месторождений, к опре­делению запасов минерального сырья, представляющих промышленный интерес, тогда как только они могут характеризо­вать эффективность геолого-поискового и разведочного процесса в целом. Отсюда вытекает необходимость постоянного со­вершенствования методов, технических средств и организации геологических ра­бот с целью повышения их эффективности. Вслед за геологическими на месторожде­нии начинаются горно-подготовительные, выемочные и все связанные с ними строи­тельные работы. Проектирование и прове­дение горных работ основывается на гео­логических материалах, характеризующих форму и условия залегания месторожде­ния, тел полезного ископаемого, а также качественные показатели минерального сырья. Совершенно очевидно, что неточ­ность или схематичность геологических материалов отразится в проекте вскрытия, отработки и в экономических расчетах ра­боты будущего предприятия, что выявля­ется уже во время начала и в ходе эксплуа­тационных работ и приводит к необходи­мости дополнительных материальных за­трат и может задержать начало разработки месторождения. Все это резко отрицатель­но отражается на работе горного предпри­ятия, а иногда и всей отрасли народного хозяйства. Таким образом, в результате геолого-поисковых и разведочных работ должны быть получены сведения, доста­точно полно и с необходимой достоверно­гірничих робіт у межах намічених витрат і термінів - це і складає конкретну задачу геологів-розвідників і розвідувачів.

Відкриття і вивчення нових родовищ являє собою тривалий, дорогий процес, у якому беруть участь сотні і тисячі геоло­гів, затрачаються великі матеріальні і технічні засоби. У цілому усі витрати на виявлення та освоєння родовища разом з витратами на видобуток корисних копа­лин складають собівартість мінеральної сировини. Таким чином, розвиток міне­рально-сировинної бази промисловості пов' язано з рішенням складної проблеми підвищення результативності геологіч­них робіт і зниженням собівартості усіх видів геолого-пошукових і розвіду­вальних робіт.

У нових економічних умовах необ­хідно розвиток не тільки теоретичних ос­нов і удосконалення методів пошуків і розвідки родовищ корисних копалин, але і технічного оснащення виробничих гео­логічних організацій, планування і керу­вання всім геологорозвідувальним проце­сом. Теоретичні основи рішення зазначе­них задач складають вміст наукової дис­ципліни - методики пошуків і розвідки родовищ корисних копалин або економі­чної геології. Даний науковий напрямок розвивається на основі критичного аналі­зу досвіду геологорозвідувальних робіт на різних типах родовищ корисних копа­лин. Найбільше значні роботи з різних питань методики пошуків і розвідки тве­рдих корисних копалин належать таким вченим як М.Н. Альбов, І.В. Васильєв, О.В. Каждан, В.М. Крейтер, Є.О. Погре-бицький, В.І. Смирнов, О.О. Якжин та іншим.

Кінцевою метою геологів-розвідників є складання моделей родовищ і рудних тіл з таким ступенем наближення до стью характеризующие месторождения, что обеспечивает проектирование и прове­дение горных работ в пределах намечен­ных затрат и сроков - это и составляет конкретную задачу геологов-разведчиков и поисковиков.

Открытие и изучение новых месторож­дений представляет собой длительный, до­рогостоящий процесс, в котором участвуют сотни и тысячи геологов, затрачиваются большие материальные и технические сред­ства. В целом все расходы на обнаружение и освоение месторождения вместе с расхо­дами на добычу полезного ископаемого со­ставляют себестоимость минерального сы­рья. Таким образом, развитие минерально-сырьевой базы промышленности связано с решением сложной проблемы повышения результативности геологических работ и снижением себестоимости всех видов гео­лого-поисковых и разведочных работ.

В новых экономических условиях необ­ходимо не только развитие теоретических основ и совершенствование методов поис­ков и разведки месторождений полезных ископаемых, но технического оснащения производственных геологических организа­ций, планирования и управления всем гео­логоразведочным процессом. Теоретиче­ские основы решения указанных задач со­ставляют содержание научной дисциплины - методики поисков и разведки месторож­дений полезных ископаемых или экономи­ческой геологии. Данное научное направле­ние развивается на основе критического анализа опыта геологоразведочных работ на различных типах месторождений полезных ископаемых. Наиболее значительные рабо­ты по различным вопросам методики поис­ков и разведки твердых полезных ископае­мых принадлежат таким ученым как М.Н. Альбов, И.В. Васильев, А.В. Каж­дан,  В.М.  Крейтер,  Е.О. Погребицкий,справжніх характеристик досліджуваного об'єкта, що забезпечує проектування і планомірну роботу гірничого підприємс­тва. При цьому деталізація і вірогідність інформації повинна бути достатньою і необхідною. Деталізація пов' язана з по­дорожчанням геологорозвідувальних ро­біт, мала вірогідність призводить до ускладнення роботи гірничого підприєм­ства, порушенню плановості видобутку корисних копалин і, у кінцевому рахунку, до росту собівартості мінеральної сиро­вини. Визначення оптимальних обсягів і правильного використання всіх засобів геологічної розвідки складає предмет методики пошуків і розвідки родовищ ко­рисних копалин.

У процесі розвідки родовищ геолог має у своєму розпорядженні обмежений обсяг інформації і складає модель, корис­туючись методом порівняння одержува­них даних з характеристиками відомих родовищ аналогічного генезису, що заля­гають в аналогічних геологічних умовах. Такий метод широко використовується в геологічній практиці і називається мето­дом аналогій. Метод аналогій спирається на систематизовані описи типових родо­вищ корисних копалин і геологічних умов їхнього виникнення.

Таким чином, знання особливостей геологічної будови найбільше типових родовищ різних корисних копалин скла­дає основу удосконалювання їхніх пошу­ків і розвідки.

В.И. Смирнов, А. А. Якжин и другим.

Конечной целью геологов-разведчиков является составление моделей месторожде­ний и рудных тел с такой степенью при­ближения к истинным характеристикам изучаемого объекта, которое обеспечивает проектирование и планомерную работу горного предприятия. При этом детализация и достоверность информации должна быть достаточной и необходимой. Детализация связана с удорожанием геологоразведочных работ, малая достоверность приводит к ус­ложнению работы горного предприятия, нарушению плановости добычи полезного ископаемого и, в конечном счете, к росту себестоимости минерального сырья. Опре­деление оптимальных объемов и правильно­го использования всех средств геологиче­ской разведки составляет предмет мето­дики поисков и разведки месторождений полезных ископаемых.

В процессе разведки месторождений геолог располагает ограниченным объемом информации и составляет модель, пользуясь методом сравнения получаемых сведений с характеристиками известных месторожде­ний аналогичного генезиса, залегающих в аналогичных геологических условиях. Та­кой метод широко используется в геологи­ческой практике и называется методом аналогий. Метод аналогий опирается на систематизированные описания типичных месторождений полезных ископаемых и геологических условий их возникновения.

Таким образом, знание особенностей геологического строения наиболее типич­ных месторождений различных полезных ископаемых составляет основу совершенст­вования их поисков и разведки.

Контрольні питання до глави I

1. Корисні копалини, їхнє значення і під­розділи.

2. Ізометричні тіла корисних копалин.

3. Плитоподібні тіла, їх характеристика.

4. Форми жил (намалювати і пояснити).

5. Родовище, рудопрояв, шахтне поле, гірничорудний район - визначення, роз­ходження.

6. Генетична класифікація корисних ко­палин.

7. Дати визначення рудного поля, рудної провінції, рудного поясу . Приклади.

8. Історичні відомості про розвиток на­вчання про корисні копалини від М.В. Ломоносова до XXI століття.

9. Задача геологічної розвідки.

Контрольные вопросы к главе I

1. Полезные ископаемые, их значение и подразделение.

2. Изометричные тела полезных ископаемых.

3. Плитообразные тела, их характеристика.

4. Формы жил (нарисовать и объяснить).

5. Месторождение, рудопроявление, шахтное поле, горнорудный район - определения, раз­личия.

6. Генетическая классификация полезных ископаемых.

7. Дать определение рудного поля, рудной провинции, рудного пояса. Примеры.

8. Исторические сведения о развитии уче­ния о полезных ископаемых от М.В.Ломоносова до XXI века.

9. Задача геологической разведки.

ГЛАВА II

МГНЕРАЛОГО-ГЕОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРИСНИХ КОПАЛИН

ГЛАВА II

МИНЕРАЛОГО-ГЕОХИМИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЛЕЗНЫХ ИСКОПАЕМЫХ

2.1 Речовинний склад мінеральної си­ровини

Тіла твердих корисних копалин скла­дені рудами, що можуть бути мономіне-ральними та полімінеральними. Мономі-неральними є, наприклад, поклади кам'я­ної солі, що складаються з мінералу га­літу, поклади сірки, гіпсу, деякі тіла хро­мітів та інші. Однак руди значної більшо­сті родовищ є полімінеральними, тобто складаються з декількох чи багатьох мі­нералів. У них виділяються корисні рудні мінерали, що містять цінні елементи, і жильні або нерудні мінерали, що не ма­ють промислового значення. Серед таких жильних або нерудних мінералів найчас­тіше зустрічаються кварц, кальцит, польові шпати, барит, глинисті та інші мінерали.

Кількісні співвідношення між руд­ними і жильними мінералами можуть ко­ливатися в дуже великих межах. Якщо руди марганцю або заліза нерідко майже цілком складаються з рудних мінералів, то в золотоносних кварцових жилах кіль­кість самородного золота складає лише тисячні або десятитисячні частки відсо­тка стосовно маси кварцу. Залежно від того, скільки корисних компонентів витя­гається з руд, вони можуть бути прос­тими чи комплексними. Прості руди міс­тять лише один корисний компонент, на­приклад, алюміній, графіт, азбест, хром, залізо і т.д. З комплексних руд витягають два або кілька корисних елементів. Та­кими є мідно-нікелеві, мідно-молібде­нові, поліметалеві, вісмут-кобальт-ні-кель-урано-срібні та інші руди.

2.1 Вещественный состав минераль­ного сырья

Тела твердых полезных ископаемых сло­жены рудами, которые могут быть мономи­неральными и полиминеральными. Мономи­неральными являются, например, залежи ка­менной соли, состоящие из минерала галита, залежи серы, гипса, некоторые тела хромитов и т.д. Однако руды значительного большин­ства месторождений являются полиминераль­ными, т.е. состоящими из нескольких или многих минералов. В них выделяются полез­ные рудные минералы, содержащие ценные элементы, и жильные или нерудные минера­лы, которые не имеют промышленного зна­чения. Среди таких жильных или нерудных минералов чаще всего встречаются кварц, кальцит, полевые шпаты, барит, глинистые и другие минералы.

Количественные соотношения между рудными и жильными минералами могут ко­лебаться в очень больших пределах. Если ру­ды марганца или железа нередко почти цели­ком состоят из рудных минералов, то в золо­тоносных кварцевых жилах количество само­родного золота составляет лишь тысячные или десятитысячные доли процента по отно­шению к массе кварца. В зависимости от то­го, сколько полезных компонентов извлекает­ся из руд, они могут быть простыми или ком­плексными. Простые руды содержат лишь один полезный компонент, например, алю­миний, графит, асбест, хром, железо и т.д. Из комплексных руд извлекают два или не­сколько полезных элементов. Такими явля­ются медно-никелевые, медно-молибдено-вые, полиметаллические, висмут-кобальт-никель-урано-серебряные и др. руды.

Крім головних компонентів у рудах нерідко зустрічаються різні елементи-до-мішки, що містяться в незначних кілько­стях (сотих чи тисячних частках відсо­тка). Ці елементи-домішки попутно з ос­новними компонентами витягаються з руд, збільшеуючи їхню цінність. Напри­клад, присутність срібла, золота, кадмію, талію, селену, телуру підвищує цінність свинцево-цинкових руд, а домішки коба­льту, платини і паладія - мідно-нікеле­вих.

Перелік найголовніших рудних мі­нералів родовищ твердих корисних ко­палин у порядку їхнього подальшого опису в підручнику з указівкою най­більше важливих (діагностичних) особ­ливостей приведений у таблиці 2.1 і 2.2.

Речовинний склад вугілля визнача­ється сполученням різних їх складових, названими інгредієнтами. Два з чоти­рьох відомих інгредієнтів - вітрен та фюзен - є простими, а два інших - кла-рен та дюрен - складними, тобто скла­деними не тільки з однорідної геліфі-кованої основної маси, але і різних ро­слинних залишків, а також мінеральних домішок. Фюзен по зовнішньому ви­гляді нагадує сажисте деревне вугілля. Він має тонковолокнисту будову і від­носиться до матових інгредієнтів ву­гілля. Таким же матовим є і дюрен, тільки він має щільну будову і велику твердість. Витрен представлений блис­кучою однорідною тендітною масою з раковистим зломом і поперечною трі­щинуватістю. Він є носієм коксівної здатності вугілля. Кларен відноситься до блискучої чи напівматової складової вугілля і має масивне, нерідко шарува­ту будову.

Кроме главных компонентов в рудах нередко встречаются различные элемен­ты-примеси, содержащиеся в незначи­тельных количествах (сотых или тысяч­ных долях процента). Эти элементы-примеси попутно с основными компо­нентами извлекаются из руд, увеличивая их ценность. Например, присутствие се­ребра, золота, кадмия, таллия, селена, теллура повышает ценность свинцово-цинковых руд, а примеси кобальта, пла­тины и палладия - медно-никелевых.

Перечень главнейших промышленных минералов месторождений твердых полез­ных ископаемых в порядке их дальнейшего описания в учебнике с указанием наиболее важных (диагностических) особенностей приведен в таблице 2.1 и 2.2.

Вещественный состав углей определя­ется сочетанием различных их состав­ляющих, называемых ингредиентами. Два из четырех известных ингредиентов - витрен и фюзен - являются простыми, а два остальных - кларен и дюрен - слож­ными, т. е. состоящими не только из од­нородной гелифицированной основной массы, но и различных растительных ос­татков, а также минеральных примесей. Фюзен по внешнему виду напоминает сажистый древесный уголь. Он имеет тонковолокнистое строение и относится к матовым ингредиентам угля. Таким же матовым является и дюрен, только он имеет плотное строение и большую твер­дость. Витрен представлен блестящей однородной хрупкой массой с ракови­стым изломом и поперечной трещинова-тостью. Он является носителем коксую­щей способности угля. Кларен относится к блестящей или полуматовой состав­ляющей угля и имеет массивное, нередко слоистое строение.

2.2 Структурно-текстурні особливості, етапи та стадії мінералоутворювання

2.2 Структурно-текстурные особенно­сти, этапы и стадии минералообразования

Корисні копалини складаються різни­ми мінеральними агрегатами, які у свою чергу, складаються із зростків кристаліч­них зерен різних мінералів. Оскільки фо­рма, розмір і характер зрощень як окре­мих кристалічних зерен, так і мінераль­них агрегатів можуть бути дуже різнома­нітні, так і будова руд може бути різною. Для позначення особливостей будови руд застосовують терміни «структура» і «текстура»

Структурою називається будова мі­неральних агрегатів, обумовлена фор­мою, розмірами і співвідношенням їхніх кристалічних зерен, з яких вони склада­ються. Вивчення структурних особливос­тей руд дозволяє виявити особливості ро­сту мінеральних зерен і послідовність їх­нього утворення (мал. 2.1.1).

Полезные ископаемые слагаются раз­личными минеральными агрегатами, кото­рые в свою очередь, состоят из сростков кристаллических зерен разных минералов. Поскольку форма, размер и характер сра­станий как отдельных кристаллических зе­рен, так и минеральных агрегатов могут быть весьма разнообразны, то и строение руд может быть различным. Для обозначе­ния особенностей строения руд применяют термины «структура» и «текстура».

Структурой называется строение ми­неральных агрегатов, определяемое фор­мой, размерами и взаимоотношением слагающих их кристаллических зерен. Изучение структурных особенностей руд позволяет выявить особенности роста минеральных зерен и последовательность их образования (рис. 2.1.1).

и

Мал. 2.1.1. Головні типи структур руд: а-рівномірнозерниста; б-неравномірнозерниста; в-плостинчата; г-волокниста; д-зональна; е-кристалографічно-орієнтована; ж-щільного зростання; з-заміщення; и-дроблення; к-коломфорна. Рис. 2.1.1. Главные типы структур руд: а-равномернозернистая; б-неравномернозернистая; в-плостинчатая; г-волокнистая; д-зональная; е-кристаллографически-ориентированная; ж-тесного сростания; з-замещения; и-дробления; к-колломфорная.

Текстурою руди називається її будова, обумовлена формою, розмірами і співвід­ношенням складових її мінеральних агрега­тів, що можуть розрізнятися своїм мінера­льним складом і структурами. Якщо, на­приклад, касситерит-топазова рудна маса перетинається прожилком галеніт-сфалери-тового складу, то в цьому випадку буде спостерігатися сполучення двох різних по своєму складу, будові, а також відносному віку мінеральних агрегатів (мал. 2.1.2). Тек­стури руд вивчаються, як правило, макро-скопично по штуфних зразках, а структури досліджуються, як правило, під мікроско­пом у відбитому світлі. Для цього готують спеціальні препарати руд з ретельно відпо­лірованою поверхнею, які називають полі­рованими шліфами або аншліфами. Спо­стереження структур і текстур руд дає мож­ливість виявити послідовність мінералізації та інші важливі генетичні особливості, знання яких необхідно для характеристики процесів утворення родовищ. Це дозволяє, зокрема, розчленувати процес рудоутво­рення на етапи і стадії з установленням пе­ріодів найбільшого рудовідкладання, що має важливе практичне значення.

Етапом мінералізації називають трива­лий період мінералоутворення, пов'язаний з одним яким-небудь генетичним процесом, наприклад, магматичним, гідротермальним чи екзогенним поверхневим. Як правило руди родовища формуються протягом од­ного етапу мінералоутворення, рідше двох, як це, наприклад, має місце у верхніх час­тинах рудних покладів глибинного похо­дження, коли в них утвориться зона окис­лювання внаслідок впливу екзогенних фак­торів. Етапи мінералізації поділяються на стадії.

Стадією мінералізації називають період, протягом якого утворилася яка-небудь ви­значена мінеральна асоціація руд, як прави-

Текстурой руды называется её строение, обусловленное формой, размерами и взаимоот­ношением составляющих её минеральных агре­гатов, которые могут различаться своим мине­ральным составом и структурами. Если, напри­мер, касситерит-топазовая рудная масса пересе­кается прожилком галенит-сфалеритового со­става, то в этом случае будет наблюдаться соче­тание двух различных по своему составу, строе­нию, а также относительному возрасту мине­ральных агрегатов (рис. 2.1.2). Текстуры изуча­ются, как правило, макроскопически по штуф-ным образцам, а структуры руд исследуются обычно под микроскопом в отраженном свете, для этого приготовляют специальные препараты руд с тщательно отполированной поверхностью, называемые полированными шлифами или ан-шлифами. Наблюдение структур и текстур руд дает возможность выявить последовательность минерализации и другие важные генетические особенности, знание которых необходимо для характеристики процессов образования место­рождений. Это позволяет, в частности, расчле­нить процесс рудообразования на этапы и ста­дии с установлением периодов наибольшего ру-доотложения, что имеет важное практическое значение.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини