Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 41

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Технологічне використання палива пе­редбачає його піроліз, тобто розкладання палива при нагріванні в закритих реакто­рах - печах без доступу кисню. На техно­логічні цілі витрачається до 25% вугілля, що добувається.

Коксування - термічна переробка осо­бливо коштовних марок вугіль при тем­пературі 800-1050°С без доступу повітря в металургійний кокс. Здрібнений до 3 мм вугілля при нагріванні переходить споча­тку в пластичний стан, а потім у твердий пористий нелетучий залишок -кокс. Се­редній (типовий) склад шихти (суміш ву-гіль різних марок) коксохімічних заводів: Д - 1-3%, Г - до 30%, ГЖ і Ж - 15-30%, ДО - 15-25%, ПС - до 20%, П - 1-3%. Ос­новними сполучними компонентами ших­ти є вугілля марки Ж. Зольність шихти -до 10%, сірчаність - до 1,5%; вологість -не більш 12%. У процесі коксування із шихти в середньому виходить 75-80% ко­ксу, 3-5% кам'яновугільної смоли, біля 1% бензолу, 1-2% сульфату амонію і коксово­го газу (з 1 т вугілля - 300-350м3).

Кокс - тверде пористе (п близько 50%) високовуглеродне металургійне паливо. Металургійний (доменний і ливарний) кокс має розмір шматків більш 25мм. Здрібнений кокс «Горішок» (коксік) - 15­25мм і «дріб'язок» - до 15мм викори­стовуються при агломерації руд і как ви­сокосортне енергетичне паливо. Коксовий газ, що складається з 50-62% водню, 20­34% метану, 5-7% оксидів вуглецю і ка­м'яновугільної смоли (бензольних вуг­леводнів) використовуються як коштовна хімічна сировина і паливо.

Напівкоксування - переробка твердого дений СНГ также используются для бы­товых нужд, в производстве извести, це­мента и кирпича, как топливо в обжиговых печах.

Технологическое использование топ­лива предусматривает его пиролиз, т. е. разложение топлива при нагревании в за­крытых реакторах - печах без доступа ки­слорода. На технологические цели рас­ходуется до 25% добываемого угля.

Коксование - термическая переработка особо ценных марок углей при темпера­туре 800-1050°С без доступа воздуха в ме­таллургический кокс. Измельченный до 3 мм уголь при нагреве переходит сначала в пластическое состояние, а затем в твердый пористый нелетучий остаток -кокс. Сред­ний (типовой) состав шихты (смесь углей различных марок) коксохимических заво­дов: Д - 1-3%, Г - до 30%, ГЖ и Ж - 15­30%, К - 15-25%, ОС - до 20%, Т - 1-3%. Основными связующими компонентами шихты являются угли марки Ж. Зольность шихты - до 10%, сернистость - до 1,5%; влажность - не более 12%. В процессе кок­сования из шихты в среднем получается 75-80% кокса, 3-5% каменноугольной смо­лы, около 1% бензола, 1-2% сульфата ам­мония и коксового газа (из 1 т угля - 300-350м3).

Кокс - твердое пористое (п около 50%) высокоуглеродное металлургическое то­пливо. Металлургический (доменный и литейный) кокс имеет размер кусков более 25мм. Измельченный кокс «Орешек» (кок-сик) - 15-25мм и «мелочь» - до 15мм ис­пользуются при агломерации руд и как вы­сокосортное энергетическое топливо. Кок­совый газ, состоящий из 50-62% водорода, 20-34% метана, 5-7% оксидов углерода и каменноугольной смолы (бензольных уг­леводородов) используются как ценное химическое сырье и топливо.палива (кам'яне і буре вугілля, пальні сла­нці) нагріванням без доступу повітря до температури 500-550°С. При напівко-ксуванні 1 тонни вугілля марки Д одер­жують 70-75% напівкоксу, 8-10% смоли, газ (близько 10%) і 5-6% пірогенетичной води.

Газ напівкоксування містить до 30% вуглеводнів, 10-20% водню, біля третини діокису і близько 10% оксиду вуглецю й ін. Напівкокс використовується як енер­гетичне паливо.

Підсмольна вода напівкоксування міс­тить аміак, ацетон, ціаніди, газ і інші ко­штовні продукти. Газ подсмольної води складається з водню, метану й оксидів вуг­лецю. А Україні для напівкоксування при­датні після брикетування бурі вугілля Дніпровського басейну, довгополуменеві Донецького і Львівсько-Волинського. Ве­ликі перспективи для термічної переробки мають Кансько-Ачинські вугілля Росії.

Газифікація здійснюється спалюван­ням твердого палива в газогенераторі з одержанням т.зв. «генераторного газу». У залежності від застосовуваного дуття оде­ржують повітряної, повітряно-іскровий (змішаний), водяник і парокислотні гази (табл. 5.10).

Полукоксование - переработка твердого топлива (каменный и бурый угли, горючие сланцы) нагреванием без доступа воздуха до температуры 500-550°С. При полукок­совании 1 тонны угля марки Д получают 70-75% полукокса, 8-10% смолы, газ (око­ло 10%) и 5-6% пирогенетической воды.

Газ полукоксования содержит до 30% углеводородов, 10-20% водорода, около трети диоксида и около 10% оксида угле­рода и др. Полукокс используется как энергетическое топливо.

Подсмольная вода полукоксования со­держит аммиак, ацетон, цианиды, газ и другие ценные продукты. Газ подсмольной воды состоит из водорода, метана и окси­дов углерода. В Украине для полу­коксования пригодны после брикетиро­вания бурые угли Днепровского бассейна, длиннопламенные Донецкого и Львовско-Волынского. Большие перспективы для термической переработки имеют Канско-Ачинские угли России.

Газификация осуществляется сжига­нием твердого топлива в газогенераторе с получением т. н. «генераторного газа». В зависимости от применяемого дутья по­лучают воздушной, воздушно-искровой (смешанный), водяной и парокислотный

газы (табл. 5.10).

Таблиця 5.10

Класифікація генераторних газів за В.Р.Клером

Газ

Вид дуття

Об'ємна теплота згоряння газу кдж/м3

Призначення газу

Повітряні

Повітря

4950

Хімічна сировина, паливо для печей і газових двигунів

Змішаний генера-

Повітря+помірна кі-

6300

Паливо для печей і газо-

торний

лькість водяного пару

 

вих двигунів

Водяной

Водяний пар

10000

Хімічна сировина, різання і зварювання металів, до­бавка до водяного газу

Парокисневий

Кисень + водяна пара

9850

Хімічна сировина, побу­тове споживання

Таблица 5.10

Классификация генераторных газов по В.Р.Клеру

Газ

Вид дутья

Объемная теплота сгорания газа кДж/м

Назначение газа

Воздушные

Воздух

4950

Химическое сырье, топ­ливо для печей и газовых двигателей

Смешанный

Воздух+умеренное коли-

6300

Топливо для печей и газо-

генераторный

чество водяного пара

 

вых двигателей

Водяной

Водяной пар

10000

Химическое сырье, резка и сварка металлов, добав­ка к водяному газу

Парокислород-

Кислород + водяной пар

9850

Химическое сырье, быто-

ный

 

 

вое потребление

Ідея Д.І. Менделеева про підземну га­зифікацію вугіль поки є обмежені перс­пективи. Органічна маса палива перетво­рюється в газ у вугільних шарах, а на їх місці у вигорілому просторі залишаються зола і шлак. Недолік підземної газифіка­ції - низька об'ємна теплота згоряння (менш 3000-4000кдж/м ) одержувані гази і високі утрати вугілля (до 40%) у надрах. На нині закритих Селідовської і Лісічан-ської станціях «Підземгазу» доведена принципова можливість ефективної під­земної газифікації викопних вугіль у Донбасі. Механохімією, гідрогенезаціей і низькотемпературним термолізом можна одержувати штучне рідке паливо.

Гідрогенізація застосовується в даний час у ПАР і КНР. Полягає в насиченні вуглеводних компонентів органічної ма­си палива (бурий і низкометаморфізо-ваний кам'яне вугілля марки Д, ДГ, Г, го­рючі сланці й ін.) чи воднем гомологами метану під високим тиском (20-30МПа), в умовах підвищених температур (380­550° С), у присутності каталізаторів, з ме­тою одержання рідкого палива і пальних газів. При температурі 500-700°С и тиску водню 3-5МПа кінцевим продуктом буде метан, і процес називається гідрогазифі-

Идея Д. И. Менделеева о подземной га­зификации углей пока имеет ограниченные перспективы. Органическая масса топлива превращается в газ в угольных пластах, а на их месте в выгоревшем пространстве остаются зола и шлак. Недостаток подзем­ной газификации - низкая объемная тепло­та сгорания (менее 3000-4000кДж/м ) по­лучаемого газа и высокие потери угля (до 40%) в недрах. На ныне закрытых Сели-довской и Лисичанской станциях «Подзем-газа» доказана принципиальная возмож­ность эффективной подземной газифика­ции ископаемых углей в Донбассе. Меха-нохимией, гидрогенизацией и низкотемпе­ратурным термолизом можно получать ис­кусственное жидкое топливо.

Гидрогенизация применяется в на­стоящее время в ЮАР и КНР. Заключается в насыщении углеводородных ком­понентов органической массы топлива (бурый и низкометаморфизованный ка­менный уголь марки Д, ДГ, Г, горючие сланцы и др.) водородом или гомологами метана под высоким давлением (20-30МПа), в условиях повышенных темпера­тур (380-550°С), в присутствии катализа­торов, в целях получения жидкого топлива и горючих газов. При температуре 500­кацією вугілля. Викопне паливо, призна­чене для гідрогенізації, повинне бути ма­лозольним і малосірчаним зі змістом вуг­лецю не більш 85% і водню - не менш 4,5%.

Одержала поширення глибока високо­температурна переробка вугілля з одер­жанням коштовних технологічних проду­ктів.

Термоантрацит, одержуваний термо­обробкою при 1200-1400°С, використо­вується в ливарному виробництві й у якості основного наповнювача при виго­товленні електродів, вуглеродістих бло­ків для доменних печей і футеровочних матеріалів в алюмінієвій і хімічній про­мисловості.

З донецького антрациту одержують карбід кальцію і електрокорунд. Термо-графіт, що утвориться в процесі тривалої термообробки антрациту (1 більш 2500°С), використовуваний як мастиль­ний матеріал. Вугле-коксово-рудна ши­хта, що включає крім руд і концентратів коксовий дріб'язок (до 3мм), антрацито­вий штиб (до 3мм), худе вугілля (до 3мм), вапно і повернення (бракований дрібний агломерат), використовується в агломе­рації руд - термічному окускованні тонко здрібнених руд і концентратів шляхом їхнього спікання. При впливі на розігрі­тий до високої температури кам'яне чи вугілля антрацит перегрітою водяною па­рою одержують активовані вугілля, вико­ристовувані як сорбіт у медицині, а також в очисних установках води і газу.

Екстрагіруемі з вугіль продукти. По­слідовним впливом на буре вугілля орга­нічними розчинниками (бензин, бензол і ін.) одержують смоли, а при впливі на смоли етанолом одержують гірський віск - коштовна сировина для антикорозійних покрить, спеціальних паперів. Гумінові 700°С и давлении водорода 3-5МПа конеч­ным продуктом будет метан, и процесс на­зывается гидрогазификацией угля. Иско­паемое топливо, предназначенное для гид­рогенизации, должно быть малозольным и малосернистым с содержанием углерода не более 85% и водорода - не менее 4,5%.

Получила распространение глубокая высокотемпературная переработка угля с получением ценных технологичных про­дуктов.

Термоантрацит, получаемый термооб­работкой при 1200-1400°С, используется в литейном производстве и в качестве ос­новного наполнителя при изготовлении электродов, углеродистых блоков для до­менных печей и футеровочных материалов в алюминиевой и химической промышлен­ности.

Из донецкого антрацита получают кар­бид кальция и электрокорунд. Термо­графит, образующийся в процессе дли­тельной термообработки антрацита (1 более 2500°С), используется как смазочный ма­териал. Угле-коксово-рудная шихта, вклю­чающая помимо руд и концентратов кок­совую мелочь (до 3мм), антрацитовый штыб (до 3мм), тощий уголь (до 3мм), из­весть и возврат (бракованный мелкий аг­ломерат), используется в агломерации руд - термическом окусковании тонко измель­ченных руд и концентратов путем их спе­кания. При воздействии на разогретый до высокой температуры каменный уголь или антрацит перегретым водяным паром по­лучают активированные угли, используе­мые как сорбент в медицине, а также в очистных установках воды и газа.

Экстрагируемые из углей продукты. Последовательным воздействием на бурый уголь органическими растворителями (бен­зин, бензол и др.) получают смолы, а при воздействии на смолы этанолом получаюткислоти витягаються з дебітумінізова-ного вугілля впливом водяних лужних розчинів. Використовуються в електро­технічній промисловості і буровій справі.

Використання твердих і газоподібних відходів видобутку переробки вугіль. Від­ходи, одержані в процесі видобутку і ви­користання викопних вугіль, представ­лені твердими, рідкими і газоподібними продуктами. Це розкривні і шахтні гір­ські породи, відходи збагачення, золош-лакові залишки спалювання вугіль на електростанціях, відткачуваемі із шахти води, і різноманітні гази - метан, оксид (З) і діокис (З2) вуглеці. Вони складають величезні (близько 30-40млн.т. у рік) мі­неральні маси, що поки використову­ються в незначних обсягах.

У відвалах шахт щорічно складується до 25млн.т. відходів. Питомий обсяг по­роди, видаваної із шахти, досягає 0,2т на 1т добутого вугілля. Зольність вугіль, що добуваються шахтами, безупинно зрос­тає, збільшуючись з 22,2% (1970р) до 29,4% (1990р) і 33,8% (1996р). В останні роки відбулося незначне зменшення цьо­го показника. Від гірської маси, що над­ходить на збагачувальні фабрики, при­близно 20% іде у відвали. Усього в Дон­басі нараховується близько 1200 відвалів. Золошлаковьіе відходи ТЕС досягають 10млн. т.

У складованій гірській масі містяться від 10-20% (ЦОФ) до 20-25% (шахтні те­рикони) пальних компонентів. При гази­фікації 1 т відходів можна одержати 500-100м пального газу.

Перегорілі відходи, складовані у від­валах, можна використовувати при буді­вництві доріг, дамб і виробництві будіве­льних матеріалів - цегли, дренажних труб, ізоляційних матеріалів, низькома-рочної цегли.

горный воск - ценное сырье для антикор­розийных покрытий, специальных бумаг. Гуминовые кислоты извлекаются из деби-туминизированных углей воздействием водных щелочных растворов. Используют­ся в электротехнической промышленности и буровом деле.

Использование твердых и газообразных отходов добычи переработки углей. Отхо­ды, получаемые в процессе добычи и ис­пользования ископаемых углей, представ­лены твердыми, жидкими и газообразными продуктами. Это вскрышные и шахтные горные породы, отходы обогащения, зо-лошлаковые остатки сжигания углей на электростанциях, откачиваемые из шахты воды, и разнообразные газы - метан, оксид (СО) и диоксид (СО2) углерода. Они со­ставляют огромные (около 30-40млн.т. в год) минеральные массы, которые пока ис­пользуются в незначительных объемах.

В отвалах шахт ежегодно складируется до 25млн.т. отходов. Удельный объем по­роды, выдаваемой из шахты, достигает 0,2т на 1 т добытого угля. Зольность добывае­мых шахтами углей непрерывно возраста­ет, увеличиваясь с 22,2% (1970г) до 29,4% (1990г) и 33,8% (1996г). В последние годы произошло незначительное уменьшение этого показателя. От поступающей на обо­гатительные фабрики горной массы при­мерно 20% уходит в отвалы. Всего в Дон­бассе насчитывается около 1200 отвалов. Золошлаковые отходы ТЭС достигают 10млн. т.

В складируемой горной массе содер­жатся от 10-20% (ЦОФ) до 20-25% (шахт­ные терриконы) горючих компонентов. При газификации 1 т отходов можно полу­чить 500-100м3 горючего газа.

Перегоревшие отходы, складируемые в отвалах, можно использовать при строи­тельстве   дорог,   дамб   и производстве

У гірській металургії золошлакові від­ходи можна використовувати як низько­сортні руди при виробництві заліза. Зола деяких шарів Донбасу після відповідної підготовки може бути використана як алюмінієва сировина. Окремі мікроеле­менти - Ое, Оа, М§, РЬ, 2п - містяться в зольних віднесеннях ТЕС. Шахтні породи і відходи збагачувальних фабрик, що міс­тять СаСО3, 2п і В можуть бути викорис­тані в сільському господарстві.

Дренажні води діючих і закритих шахт можуть бути використані для технічного водопостачання, поливу, а в окремих ви­падках, при відповідній очищенні, для питних нестатків.

При роботі шахт метан витягають двома шляхами: за допомогою вентиляції і дегазації. Концентрація метану у венти­ляційному струмені 0,5-2%, у вентиля­ційних ставах підземної дегазації до 30­35%, а на устя поверхневих дегазаційних свердловин до 95-98%. Метан, що витя­гається, використовується в казанових установках, для заправлення автомобілів, виробництва електроенергії. Низькі кон­центрації метану можна спалювати в су­мішах з іншими видами палива.

строительных материалов - кирпича, дре­нажных труб, изоляционных материалов, низкомарочных цементов.

В горной металлургии золошлаковые отходы можно использовать как низко­сортные руды при производстве железа. Зола некоторых пластов Донбасса после соответствующей подготовки может быть использована как алюминиевое сырье. От­дельные микроэлементы - Ое, Оа, М£, РЬ, 2п - содержатся в зольных уносах ТЭС. Шахтные породы и отходы обога­тительных фабрик, содержащие Са, К, 2п и В могут быть использованы в сельском хо­зяйстве.

Дренажные воды действующих и за­крытых шахт могут быть использованы для технического водоснабжения, полива, а в отдельных случаях, при соот­ветствующей очистке - для питьевых нужд.

При работе шахт метан извлекают дву­мя путями: с помощью вентиляции и дега­зации. Концентрация метана в венти­ляционной струе 0,5-2%, в вентиляцион­ных ставах подземной дегазации до 30­35%, а на устье поверхностных дегазаци­онных скважин до 95-98%. Извлекаемый метан используется в котельных установ­ках, для заправки автомобилей, произ­водства электроэнергии. Низкие концен­трации метана можно сжигать в смесях с другими видами топлива.

5.9 Закономірності утворення і форму­вання генетичних груп пальних копа­лин

Як показують спостереження за су­часними болотами й озерами, процес утворення торфу і сапропелю йде в при-поверхньому шарі (до 1 м). При подаль­шому похованні в ньому поступово при­пиняються процеси біохімічних перетво­рень і відбуваються тільки хімічні пере­творення. На стадії бурих вугіль закінчу­ється процес діагенезу. Подальші зміни відбуваються з переходом у новий якіс­ний стан - вугілля стають кам'яними. Наступні їхні перетворення відбуваються в кілька етапів катагенезу, що іменуються стадіями метаморфізму. До початкових стадій відносяться вугілля марок Д-Г, до середніх - Ж, ДО, ОС і частково П (пісні спікливого), до високих - частина, що залишилася, Т и ПА. Стадією напівант-рацитів катагенез завершується і почина­ється метагенез. На цьому рубежі відбу­вається новий якісний скачок, кам'яний вугілля переходить в антрацит. В антра­цитах виділяють декілька послідовних стадій (до 7) метаморфізму - 9А, 10А, 11 А, 12А, 13А и 14А (див.табл.5.4).

5.9 Закономерности образования и формирования генетических групп го­рючих ископаемых

Как показывают наблюдения за совре­менными болотами и озерами, процесс образования торфа и сапропеля идет в приповерхностном слое (до 1 м). При дальнейшем захоронении в нем посте­пенно прекращаются процессы биохими­ческих преобразований и происходят только химические превращения. На ста­дии бурых углей заканчивается процесс диагенеза. Дальнейшие изменения про­исходят с переходом в новое качествен­ное состояние - угли становятся камен­ными. Последующие их преобразования происходят в несколько этапов катаге­неза, которые именуются стадиями мета­морфизма. К начальным стадиям отно­сятся угли марок Д-Г, к средним - Ж, К, ОС и частично Т (отощенные спекаю­щиеся), к высоким - оставшаяся часть Т и ПА. Стадией полуантрацитов катагенез завершается и начинается метагенез. На этом рубеже происходит новый качест­венный скачек, каменный уголь перехо­дит в антрацит. В антрацитах выделяют несколько последовательных стадий (до 7) метаморфизма - 9А, 10А, 11 А, 12А, 13А и 14А (см.табл.5.4).

5.10 Мікрокомпонентний склад і гене­тична класифікація вугіль

Складові частини викопних вугіль, що утворилися з однотипного вихідного рос­линного матеріалу в однакових умовах перетворення розрізняються при мікро­скопічному дослідженні і називаються микрокомпонентами (мацералами).

Кам'яні вугілля містять чотири групи мацералів (вітрініт, семівітрініт, фюзеніт 5.10 Микрокомпонентный состав и ге­нетическая классификация углей

Составные части ископаемых углей, об­разовавшиеся из однотипного исходного растительного материала в одинаковых условиях превращения, различаются при микроскопическом исследовании и назы­ваются микрокомпонентами (мацералами).

Каменные угли содержат четыре груп­пы мацералов (витринит, семивитринит,і ліптініт); бурі - три (гумініт, інтерніт, ліптініт). Вітрініт і семівітрініт відпо­відають гумініту і являють собою що зберегли чи не зберегли структуру зали­шки лигнино-целлюлозных тканин рос­лин, що мають під мікроскопом у відби­тому світлі коричнево чи оранжево-червоний колір. Фюзеніт відповідає ін-терніту і являє собою під мікроскопом безструктурні залишки зберегли, що чи структуру, рослинних тканин чорного кольору. Він володіє найвищою відбив­ною здатністю. Ліптініт представлений спорами, смоляними тілами, шкірочкою листів (кутикулою), тілами водоростей і їх залишків. На основі цих мікрокомпо-нентів складена генетична класифікація вугіль (табл.5.11).

фюзенит и липтинит); бурые - три (гуми-нит, интернит, липтинит). Витринит и се-мивитринит соответствуют гуминиту и представляют собой сохранившие или не сохранившие структуру остатки лигнино-целлюлозных тканей растений, имеющих под микроскопом в отраженном свете ко­ричнево или оранжево-красный цвет. Фю-зенит соответствует интерниту и пред­ставляет собой под микроскопом сохра­нившие структуру или бесструктурные ос­татки растительных тканей черного цвета. Он обладает наивысшей отражательной способностью. Липтинит представлен спорами, смоляными телами, кожицей ли­стьев (кутикулой), телами водорослей и их остатками. На основе этих микрокомпо­нентов составлена генетическая классифи­кация углей (табл.5.11).

Таблиця 5.11

Схема генетичної класифікації вугіль

Група

Клас

Петрографічний тип за структурою

Мікрокомпонентний склад

Гумоліти

Гелітоліти

Кларенові та дюрено-кларенові

Переважання вітриніту

 

Фюзеноліти           Кларено-дюренові та Мікстрогумоліти дюренові Ліпоїдоліти

Разноманітні співвідношення зі значним вмістом фюзеніту, ліптініту або їх сумішей

 

Ліптобіоліти Ліптобіоліти

Переважання ліптініту

Сапрогумолі-ти

Гумітосапропелі-ти

С апр огумоліти

Кеннелі, касьяніти та ін.

Суміши структурного та бес­структурного вітрініту та ліптініту

Сапропеліти

Власно сапро­пеліти

Богхеди

Переважно структурний та бес-структурний ліптініт

Таблица 5.11

Схема генетической классификации углей

Группа

Класс

Петрографический тип по структуре

Микрокомпонентный состав

Гумолиты

Гелитолиты

Клареновые и дорено-клареновые

Преобладание витринита

 

Фюзенолиты

Микстрогумолиты

Липоидолиты

Кларено-дюреновые и дюреновые

Разнообразные соотношения со значительным содержанием фю-зинита, лейптинита или их сме­сей

 

Липтобиолиты        Липтобиолиты            Преобладание липтинита

Сапрогумоли-ты

Гумитосапропели-ты

С апр огумолиты

Кеннели, касьяниты и

др.

Смеси структурного и бесструк­турного витринита и липтинита

Сапропелиты

Собственно сапро-пелиты

Богхеды

Преимущественно структурный и бесструктурный липтинит

5.11 Родовища горючих копалин

У загальному випадку під родовищем корисної копалини розуміють природне відособлене компактне скупчення корис­ного компонента в земній корі, що займає визначений обсяг і присвячене, звичайно до якої-небудь єдиної тектонічної чи структури серії однотипних структур. Воно має природні геологічні границі: виклинювання, контури кондиційних па­раметрів; тектонічні і літологічні екрани і т.п. Розміри окремих родовищ складають від одиниць до декількох десятків і навіть сотень км2.

Родовище вугілля є промисловим, як­що витяг корисної копалини на даному рівні розвитку продуктивних сил є еко­номічно вигідним. У ряді випадків на якомусь етапі розвитку суспільства від цього принципу відсуваються і ведуть розробку нерентабельних родовищ вихо­дячи із суспільної необхідності. Вугільні шари можуть безупинно простиратися 5.11 Месторождения горючих ископаемых

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини