Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 43

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

16 - амплітуди підняття.

Рисунок 5.9. Схема образования и изменения угленосных формаций в течение геотектонического цикла, по Г.А.Иванову (1978). 1 - угленосные формации; 2- подстилающие образования; 3 - пере­крывающие отложения; 4 - карбонатные формации; 5 - терригенные формации; 6 - мелкозерни­стые терригенные отложения; 7 - грубозернистые терригенные отложения; 8 - конгломераты; 9 -угленосные формации межгорных прогибов; 10 - подстилающие их образования; 11 - излияние лав; 12 - дайки и силлы основных пород; 13 - гранитные батолиты и другие очаги кислой магмы; 15 - амплитуды опускания; 16 - амплитуды поднятия.

Упровадження вивержених порід у ву­гленосну чи формацію її породи, що вмі­щають, викликає різні по інтенсивності зміни у виді термального і контактового метаморфізму. Найбільш характерне впровадження магматичних порід у гео­синклінальні вугленосні формації. Тут при наявності великих гранітоїдних чи інших інтрузій вугілля під впливом тер­мального метаморфізму перетворюються в антрацити (наприклад, кам'яновугільні родовища східного схилу Уралу). Упро­вадження переважно основних виверже­них порід спостерігається й у платформ-ному типі вугленосних формацій (Тунгу-сський басейн), де вивержені тіла роб­лять на вугілля термальний і контакто­вий вплив, змінюючи вугілля до графітів включно.

Внедрение изверженных пород в угле­носную формацию или вмещающие ее по­роды вызывает различные по интен­сивности изменения в виде термального и контактового метаморфизма. Наиболее ха­рактерно внедрение магматических пород в геосинклинальные угленосные форма­ции. Здесь при наличии крупных гранито-идных или иных интрузий угли под влия­нием термального метаморфизма превра­щаются в антрациты (например, каменно­угольные месторождения восточного склона Урала). Внедрение пре­имущественно основных изверженных по­род наблюдается и в платформенном типе угленосных формаций (Тунгусский бас­сейн), где изверженные тела оказывают на угли термальное и контактовое воздейст­вие, изменяя угли до графитов включи­тельно.

5.13. Основні риси геологічної будови вугільних родовищ України і країн СНД.

5.13. Основные черты геологического строения угольных месторождений Украины и стран СНГ.

Характеристика родовищ надається з урахуванням класифікації вугільних фор­мацій, запропонованої Г.А.Івановим, від­повідно до якої усі вугільні родовища підрозділяються на три великі групи: пла-тформні, що утворилися в малих по гли­бині і великих по площі прогинах; промі­жні, що сформувалися в глибоких зовні­шніх прогинах платформ і крайових час­тин геосинкліналей і власне геосинкліна­льні, що сформувалися в їхніх централь­них частинах і супроводжуються актив­ними процесами магматизму. Деякі ба­сейни, наприклад Донецький, мають ри­си, характерні для всіх трьох груп (по А.З.Широкову).

Характеристика месторождений при­водится с учетом группировки угольных формаций, предложенной Г.А.Ивановым, согласно которой все угольные месторо­ждения подразделяются на три большие группы: платформенные, образовавшиеся в малых по глубине и обширных по пло­щади прогибах; промежуточные, сформи­ровавшиеся в глубоких внешних проги­бах платформ и краевых частях геосинк­линалей и собственно геосинклинальные, сформировавшиеся в их центральных частях и сопровождающиеся активными процессами магматизма. Некоторые бас­сейны, например Донецкий, имеют черты, характерные для всех трех групп (по А.З.Широкову).

5.13.1. Типові родовища платформен-ної групи

5.13.1.1 Дніпровський басейн

У Дніпровський басейн входять чис­ленні відокремлені родовища й вуглепро-явлення бурого вугілля (близько 200), ви­явлені в основному на правобережжі р. Дніпро в смузі, що простирається на 680км з північного заходу на південний схід при ширині близько 150км у межах Житомирської, Вінницької, Київської, Черкаської, Кіровоградської, Дніпропет­ровської і Запорізької областей України. Найбільше промислове значення мають родовища на території Кіровоградської і Дніпропетровської областей.

У негативних формах древнього ре­льєфу кристалічних порід Українського щита (тектоно-зрозійних западинах) на

5.13.1. Типичные месторождения пла­тформенной группы

5.13.1.1 Днепровский бассейн

В Днепровский бассейн входят мно­гочисленные обособленные месторожде­ния и углепроявления бурого угля (около 200), выявленные в основном на правобе­режье р. Днепр в полосе, простирающейся на 680км с СЗ на ЮВ при ширине около 150км в пределах Житомирской, Вин­ницкой, Киевской, Черкасской, Кирово­градской, Днепропетровской и Запорож­ской областей Украины. Наибольшее промышленное значение имеют место­рождения на территории Кировоградской и Днепропетровской областей.

В отрицательных формах древнего рельефа кристаллических пород Украин­ского щита (тектоно-эрозионных впади­каолінізованих продуктах їх вивітрюван­ня залягають палеогенові і неогенові ву­глеутворення. У малопотужній вуглено­сній формації платформного типу бучак-ского ярусу палеогену містяться один -два промислові поклади бурого вугілля лінзоподібної форми і складної мінливої будови. Конфігурація покладів у залеж­ності від форм западин - витягнута, ізо­метрична, рукавоподібна. Розміри від декількох квадратних кілометрів до 100км . Потужність вугленосних відкла­день наростає в напрямку центральних частин западин до 45м (рідко до 60м), вугільних покладів - відповідно до 20 м. Переважна потужність покладів 3-6м, залягання горизонтальне, пологохвиляс-те, на окремих ділянках порушене діапі-рами; глибини залягання 5-160м (мал.5.10).

нах) на каолинизированных продуктах их выветривания залегают палеогеновые и неогеновые образования. В маломощ­ной угленосной формации платформен­ного типа бучакского яруса палеогена содержатся одна - две промышленные залежи бурого угля линзовидной формы и сложного изменчивого строения. Кон­фигурация залежей в зависимости от форм впадин - вытянутая, изометричная, рукавообразная, размеры от нескольких квадратных километров до 100км . Мощность угленосных отложений нарас­тает к центральным частям впадин до 45м (редко до 60м), угольных залежей -соответственно до 20 м. Преобладающая мощность залежей 3-6м, залегание гори­зонтальное, пологоволнистое, на отдель­ных участках нарушенное диапирами; глубины залегания 5-160м (рис.5.10).

Мал.5.10. Геологічний розріз Бандурівського родовища Дніпровського басейну

по П.Г.Нестеренко (1954). 1 - покривні відкладення; 2 - пісок; 3 - глини; 4 - вуглисті глини; 5 - вугілля;

6 - кристалічний фундамент. Рис. 5.10. Геологический разрез Бандуровского месторождения Днепровского бассейна

по П. Г. Нестеренко (1954). 1 - покровные отложения; 2 - песок; 3 - глины; 4 - углистые глины; 5 - угли; 6 - кристаллический фундамент.

Вугілля буре, 1 Б з показниками

технологічної гру-

Wr =54-58%,

пи

Ad=l5-3G%,    S ^ =3-4%,    Q daf =5,l-3G,

Qir=5,G2-9,2MДж/кг; вміст смол Т8к=Ш-

Угли бурые, технологической груп­пы 1 Б с показателями Wr =54-58%, Ad=l5-3G%,    S d =3-4%,    Q f =5,l-3G,

Qir=5,G2-9,2MДж/кг; содержание смол

18%, вихід бітумів Т (на деяких родо­вищах) до 10%; використовується як енергетичне паливо, у невеликій кілько­сті - для одержання монтан-воску. Ву­гілля, що направляються для спалюван­ня, попередньо брикетуються без зв'язу­вальних речовин. Витрата вугілля на 1 т брикетів 1,98т, теплота їх згоряння СУ =8,8-9,0 МДж/кг. У 1987м у басейні до­бувалося 8,6млн.т вугілля. На родовищах Морозівському, Бандурівському та інших (Кіровоградська обл.) видобуток вівся в основному великими розрізами (до 800-2200тис.т/рік). В даний час обсяг видобу­тку в басейні близько 640 тис. т у рік.

Розвідані запаси - 1,99 млрд.т, попе­редньо оцінені - 165млн.т. Близько 25% запасів придатні для відкритого способу видобутку. Слід зазначити встановлену золотоносність вугілля Морозівського родовища.

Резерв майбутнього освоєння - великі родовища в Дніпропетровській області: Синельниківське (305млн.т), Ново-Олександрівське (209млн. т), Верхньодні­провське (238млн.т), Аннівське (57млн.т) з вугленосністю, предоставленою покла­дами вугілля середньою потужністю 3-6м на глибині 60-160м.

Крім вугілля у Дніпровському басейні промислову цінність мають каоліни, що залягають у ґрунті вугленосних шарів.

Т8к=10-18%, выход битумов Т (на неко­торых месторождениях) до 10%; исполь­зуются как энергетическое топливо, в не­большом количестве - для получения монтан-воска. Направляемые для сжига­ния угли предварительно брикетируются без связующих веществ.. Расход угля на 1 т брикетов 1,98т, теплота их сгорания О/ =8,8-9,0 МДж/кг. В 1987г в бассейне добывалось 8,6млн.т угля. На месторож­дениях Морозовском, Бандуровском и других (Кировоградская обл.) добыча ве­лась в основном крупными разрезами (до 800-2200тыс.т/год). В настоящее время объем добычи в бассейне около 640 тыс. т в год. Бурые угли бассейна служат сырьем для получения горного воска.

Разведанные запасы - 1,99млрд.т, предварительно оцененные - 165млн.т. Около 25% запасов пригодны для откры­того способа добычи. Следует отметить установленную золотоносность углей Морозовского месторождения.

Резерв будущего освоения - крупные месторождения в Днепропетровской об­ласти: Синельниковское (305млн.т), Но­во-Александровское (209млн. т), Верхне­днепровское (238млн.т), Анновское (57млн.т) с угленосностью, представлен­ной залежью угля средней мощностью 3-6м на глубине 60-160м.

Кроме углей в Днепровском бассей­не промышленную ценность имеют као­лины, залегающие обычно ниже угленос­ных пластов.

5.13.1.2 Родовища Дніпровсько-Донецкої западини і південно-західних областей України.

У приосьових частинах великої Дніп-ровсько-Донецкої западини поширені не­великі по площі депресії, утворення яких

5.13.1.2 Месторождения Днепровско-Донецкой впадины и юго-западных об­ластей Украины.

В приосевых частях обширной Днеп-ровско-Донецкой впадины распространены небольшие по площади депрессии, образо­зв'язують із процесами ерозії і деформації могутніх соленосних товщ пермі і дево­ну. У деяких з них у розрізі осадових утворень містяться поклади бурого вугіл­ля олігоцен-міоценового віку. На терито­рії України виявлені родовища: Ново-Дмитрівське, Сула-Удайське, Берекське, Бантишівське і Південно-Перещепинське.

Детально розвідане Ново-Дмитрівське родовище, що знаходиться поблизу заліз­ничної станції Барвенково в Харківській області (мал.5.11).

вание которых связывают с процессами эрозии и деформации мощных соленосных толщ перми и девона. В некоторых из них в разрезе осадочных образований содер­жатся залежи бурого угля олигоцен-миоценового возраста. На территории Ук­раины выявлены месторождения: Ново­Дмитровское, Сула-Удайское, Берекское, Бантышевское и Южно-Перещепинское.

Детально разведано Ново­Дмитровское месторождение, находящееся вблизи железнодорожной станции Барвен-ково в Харьковской области (рис.5.11).

Мал.5.11. Ново-Дмитрівськое родовище (по К.В.Миронову , 1992). Рис.5.11. Ново-Дмитровское месторождение (по К.В.Миронову , 1992).

В олігоцен-міоценовій вугленосній формації цього родовища міститься п'ять покладів бурого вугілля, що підрозділя­ються на окремі шари з потужністю до декількох десятків метрів (шар Ш2 -73м). У центрі западини будова шарів проста, до периферичних її частин шари розщеплюються і виклинюються. Глиби­на залягання шарів (м): верхнього (У2) 35-96, нижнього (I) 108-550, основного (Ш2) 96-404. Вугілля буре, технологічної групи 1Б. Якість вугілля: \Уг =50-56%,

Лй=18-40%, Б ^ від 2-3% до 7-8%, вихід

бітумів 11,8%, СіГ=7,96-10,04МДж/кг. Розвідані запаси вугілля 390млн.т. Родо-

В олигоцен-миоценовой угленосной формации этого месторождения содержит­ся пять залежей бурого угля, которые под­разделяются на отдельные пласты с мощ­ностью до нескольких десятков метров (пл. Ш2 - 73м). В центре впадины строение пластов простое, к периферическим ее час­тям пласты расщепляются и выклинивают­ся. Глубина залегания пластов (м): верхне­го (У2) 35-96, нижнего (I) 108-550, основ­ного (Ш2) 96-404. Угли бурые, технологи­ческой группы 1 Б. Качество углей: \У; =50-56%, Ай=18-Ю%, Б * от 2-3% до

7-8%, выход битумов 11,8%, О/=7,96-10,04МДж/кг. Разведанные запасы угля 390млн.т. Месторождение пригодно длявище придатне для розробки відкритим способом. Гідрогеологічні умови складні, для освоєння буде потрібно попереднє осушення. У розрізі вугленосної товщі зустрічаються лінзоподібні глинисті тіла, що містять до 30% сірки.

На Сула-Удайському родовищі в па­леогенових відкладеннях, що виконують міжкупольний прогин, виявлено 5 гори­зонтально залягаючих шарів бурого ву­гілля. Потужність Верхнього шару 2,7м, Нижнього - 3,8м, інші шари неробочі. Глибина залягання Верхнього шару 15-98,5м. Вугілля групи 1 Б.

Родовище розвідане попередньо, за­паси вугілля оцінюються в 504млн.т.

У південно-західних областях Украї­ни виявлені численні дрібні родовища вугілля неогенового віку, поєднувані в три відособлені вугленосні площі: При­дністровську, Прикарпатську і Закарпат­ську.

Придністровська площа протягається субширотно спрямованою вузькою сму­гою (7-30 км) на 180 км між м.м.Рава-Руська і Шуйськ. У відкладеннях торн-тонського ярусу міоцену на глибинах 5­60 м зафіксовані роз'єднані лінзи бурого вугілля площею 0,1-2,5 км2. У найбільш великих (що раніше розроблювалися) ро­довищах: Золочевському, Дубровському і Ясеновському із запасами вугілля від 100тис. до 1 млн. т містяться від 1 до 3 лінз потужністю 0,5-1,5 м (рідко до 3м). Вугілля буре. \Уг=35-50%, Лй=10-50%, Б ^ =2-10%. Теплота згоряння С ТҐ бли­зько 20, С ■ =12МДж/кг.

Прикарпатська площа також пред­ставлена смугою поширення міоценових відкладень, що протягається з північного заходу на південний схід на 130 км між м.м.Калуш і Стороженець при ширині 15-30км. На її площі відомі Коломийсь­разработки открытым способом. Гидрогео­логические условия сложные, для освоения потребуется предварительное осушение. В разрезе угленосной толщи встречаются линзовидные глинистые тела, содержащие до 30% серы.

На Сула-Удайском месторождении в палеогеновых отложениях, выполняющих межкупольный прогиб, установлено 5 го­ризонтально залегающих пластов бурого угля. Мощность Верхнего пласта 2,7м, Нижнего - 3,8м, остальные пласты нерабо­чие. Глубина залегания Верхнего пласта 15-98,5м. Угли группы 1Б.

Месторождение разведано предвари­тельно, запасы угля оцениваются в 504млн.т.

В юго-западных областях Украины выявлены многочисленные мелкие место­рождения углей неогенового возраста, объ­единяемые в три обособленные угленос­ные площади: Приднестровскую, Прикар­патскую и Закарпатскую.

Приднестровская площадь протяги­вается субширотно направленной узкой полосой (7-30 км) на 180 км между г. г. Рава-Русская и Шуйском. В отложениях торнтонского яруса миоцена на глубинах 5-60 м вскрыты разобщенные линзы буро­го угля площадью 0,1-2,5 км2. В наиболее крупных ранее разрабатывавшихся место­рождениях: Золочевском, Дубровском и Ясеновском с запасами угля от 100тыс. до 1 млн. т содержатся от 1 до 3 линз мощно­стью 0,5-1,5 м (редко до 3м). Угли бурые. \Уг=35-50%, Ай=10-50%, Б ^ =2-10%. Теп­лота сгорания О^ около 20, О \ =12МДж/кг.

Прикарпатская площадь также пред­ставлена полосой распространения миоце­новых отложений, протягивающейся с СЗ на ЮВ на 130км между гг.Калуш и Сторо-женец при ширине 15-30км. На ее площа­ке, Новоселище-Джурівське, Милиє-Испасське, Тростницьке, Каранчеєвське родовища. До останнього часу дрібними шахтами розроблялося Коломийське ро­довище з запасами вугілля близько 8млн.т. Вугленосна товща торнтонського ярусу міоцену складає асиметричну син­кліналь з перекинутим західним і поло­жистим (3-5°) східним крилами. Розроб­лялося два шари потужністю 0,5-1 м. Ву­гілля перехідні від бурого до довгопо-лум'яного. \УГ до 15%, Лй=10-20%, Б *

=2-6,5%. Теплота згоряння Сбільш

20МДж/кг.

На Закарпатській площі в межах Со-лотвинської і Чоп-Мукачевської межгір-ських западин відомо до 20 відособлених родовищ бурого вугілля. З них Ужгород­ське, Березинське, Велико-Раковецьке, Горбське і Ильницьке розроблялися ра­ніше дрібними шахтами. У відкладеннях сармата і понту міститься від одного до п'яти вугільних шарів невитриманої по­тужності (0,3 - 5-7м і більш) і складної мінливої будови. Показники якості: \Уг=15-35%, Лй=10-40%, Б^ =1,5-5,8%,

С ^ =16,74-25,12МДж/кг. Запаси вугілля

більшості родовищ 1-4млн. т, а Ільниць-кого - 28,4млн.т.

ди известны Коломыйское, Новоселище-Джуровское, Милие-Испасское, Тростниц-кое, Каранчеевское месторождения. До по­следнего времени мелкими шахтами раз­рабатывалось Коломыйское месторожде­ние с запасами угля около 8млн.т. Угле­носная толща торнтонского яруса миоцена слагает асимметричную синклиналь с оп­рокинутым западным и пологим (3-5°) восточным крыльями. Разрабатывалось два пласта мощностью 0,5-1 м и более. Угли переходные от бурых к длиннопламенным. \УГ до 15%, Ай=10-20%, Б * =2-6,5%. Теп­лота сгорания О ^ более 20МДж/кг.

На Закарпатской площади в пределах Солотвинской и Чоп-Мукачевской меж­горных впадин известно до 20 обособлен­ных месторождений бурого угля. Из них Ужгородское, Березинское, Велико-Раковецкое, Горбское и Ильницкое разра­батывались ранее мелкими шахтами. В от­ложениях сармата и понта содержится от одного до пяти угольных пластов невы­держанной мощности (0,3 - - 5-7м и более) и сложного изменчивого строения. Показа­тели качества: \Уг=15-35%, А^Ю-40%, Б * =1,5—5,8%,   О ^ =16,74-25,12МДж/кг.

Запасы угля большинства месторождений 1-4млн. т, а Ильницкого - 28,4млн.т.

5.13.1.3 Підмосковний басейн Підмосковний басейн протягається широкою дугоподібною смугою півден­ніше і на захід від м.Москва. Площа його досягає 120 000 км . Він розташований у межах Московської синеклізи Східно­Європейської платформи і відноситься до типових платформних. У геологічній бу­дові головне значення мають переважно карбонатні девонські і карбонатноулам-кові кам'яновугільні товщи. Вони пере­5.13.1.3 Подмосковный бассейн Подмосковный бассейн протягивается широкой дугообразной полосой южнее и западнее г. Москвы. Площадь его дости­гает 120 000 км . Он расположен в преде­лах Московской синеклизы Восточно­Европейской платформы и относится к типичным платформенным. В геологиче­ском строении главное значение имеют преимущественно карбонатные девон­ские и карбонатнообломочные каменно­криті відкладеннями мезозою й опадами четвертинної системи.

Нижньовізейська вугленосна товща (бобриківський і тульський горизонти) має потужність від 100-150м на півдні басейну до 20-40м на півночі, у серед­ньому близько 30-60м. У її склад входять шари глинистих, алевролітових і піско­викових порід, що включають поклади гумусового вугілля із прошарками сапро­пелітів. У верхній частині розрізу зустрі­чаються шари вапняків.

Вугленосна товща нижнього карбону перекрита комплексом верхньовізейсь-ких, нижнєнамюрських і середньо-кам' яновугільних відкладень, у складі яких переважають вапняки з підлеглими їм шарами глин; загальна потужність цього комплексу досягає 200м. Верхньо-кам' яновугільні доломітизовані вапняки з прошарками строкатих глин зустрічають­ся в північно-західній частині басейну. Потужність їх досягає 40м (мал.5.12).

угольные толщи. Они перекрыты отло­жениями мезозоя и осадками четвертич­ной системы.

Нижневизейская угленосная толща (бобриковский и тульский горизонты) имеет мощность от 100-150м на юге бас­сейна до 20-40м на севере, в среднем около 30-60м. В ее состав входят слои глинистых, алевролитовых и песчани­стых пород, включающих пласты гуму­совых углей с прослоями сапропелитов. В верхней части разреза встречаются слои известняков.

Угленосная толща нижнего карбона перекрыта комплексом верхневизейских, нижненамюрских и среднекаменноуголь-ных отложений, в составе которых пре­обладают известняки с подчиненными им пластами глин; общая мощность этого комплекса достигает 200м. Верхнекамен­ноугольные доломитизированные извест­няки с прослойками пестрых глин встре­чаются в северо-западной части бассейна. Мощность их достигает 40м (рис.5.12).

Мал.5.12. Геологічний розріз вугленосної товщі Підмосковного басейну по Ф.С.Бібікову й

Е.А.Изюмовій (К.В.Миронов, 1991). 1 - покривні відкладення; 2 - вугленосні свити; 3- проміжні свити; 4 - перехідні свити; 5 - вапняки;

6 - вугільні шари.

Рис. 5.12. Геологический разрез угленосной толщи Подмосковного бассейна по Ф.С.Бибикову и

Е.А.Изюмовой (К.В.Миронов, 1991). 1 - покровные отложения; 2 - угленосодержащие свиты; 3- промежуточные свиты; 4 - переходные

свиты; 5 - известняки; 6 - угольные пласты.

Тектоніка. Тектоніка басейну проста.

Тектоника. Тектоника бассейна про-

Палеозойські породи, виходячи на денну поверхню на південній і західній окраї­нах басейну, нахилені під незначним ку­том до центра Московської сінеклизи і, занурюючи під більш молоді відкладен­ня, утворюють відкриту на північний схід мульду. На тлі цієї регіонального масштабу структури зрідка фіксуються незначні вигини шарів карбону і малі зсуви з розривом вугільних шарів, су­проводжувані явищами дроблення вугіл­ля. Частина таких порушень зв'язана, мабуть, з атектоничними процесами, на­приклад з розвитком карсту.

Вугленосність. Вугілля утворюють поклади лінзоподібної форми різних роз­мірів у плані (у межах від 1 до 100 км2 і рідко більш 100 км2 ); контури покладів звивисті. Шари вугілля підлеглі різним стратиграфічним горизонтам вугленос­ної товщі. Загальна кількість шарів (по­тужністю більш 0,5 м) у вертикальному розрізі продуктивної товщі по районах змінюється від 2-3 до 10, іноді більше. Потужність покладів у рідких випадках досягає 10 м. Розробляються найчастіше шари потужністю понад 2 м. Середня потужність робочих шарів 1,5-2 м. Кіль­кість таких шарів у розрізі родовища 1­2, рідко - 4-5. Частіше вони розташовані в нижній частині розрізу вугленосної то­вщі. Найбільша вугленасиченість спо­стерігається на південному крилі басей­ну.

Якість вугілля. У вугіллях Підмоско­вного басейну переважають різновиди гумусового вугілля. Вони характеризу­ються великою вологістю (більш 30% у перерахуванні на робоче паливо), висо­кою зольністю (до 45% у перерахуванні на сухе вугілля) і відносно низкою теп­лотою згоряння (9,98 МДж/кг). Вихід летких на пальну масу складає 40-55%.

ста. Палеозойские породы, выходя на дневную поверхность на южной и запад­ной окраинах бассейна, наклонены под незначительным углом к центру Москов­ской синеклизы и, погружаясь под более молодые отложения, образуют открытую на северо-восток мульду. На фоне этой регионального масштаба структуры из­редка фиксируются незначительные из­гибы слоев карбона и малые смещения с разрывом сплошности угольных пластов, сопровождаемые явлениями дробления угля. Часть таких нарушений связана, ве­роятно, с атектоническими процессами, например с развитием карста.

Угленосность. Угли образуют залежи линзообразной формы различных разме­ров в плане (в пределах от 1 до 100 км2 и редко более 100 км2 ), контуры залежей извилистые. Залежи угля подчинены раз­ным стратиграфическим горизонтам уг­леносной толщи. Общее количество пла­стов (мощностью более 0,5 м) в верти­кальном разрезе продуктивной толщи по районам изменяется от 2-3 до 10, иногда более. Мощность залежей в редких слу­чаях достигает 10 м. Разрабатываются, как правило, пласты мощностью свыше 2 м. Средняя мощность рабочих пластов 1,5-2 м. Количество таких пластов в раз­резе обычно 1-2, редко - 4-5. Чаще они расположены в нижней части разреза уг­леносной толщи. Наибольшая угленасы-щенность толщи наблюдается на южном крыле бассейна.

Качество углей. В углях Подмосков­ного бассейна преобладают разновидно­сти гумусового угля. Они характеризуют­ся большой влажностью (более 30% в пе­ресчете на рабочее топливо), высокой зольностью (до 45% в пересчете на сухой уголь) и относительно низкой теплотой сгорания (9,98 МДж/кг). Выход летучих

Менше поширені змішані гумито-сапропелітові різновиди вугілля. Якісно вони трохи краще гумусових, менш зо­льні і мають більш високу теплоту зго­ряння (до 11 МДж/кг). Найкращим у ба­сейні є т.зв. "Товарківський" сапропеліт типу богхед, що характеризується малою вологістю, найменшою зольністю (5­20%), високим виходом летких речовин (до 78%) і високою теплотою згоряння (до 11 МДж/кг). Однак це високоякісне вугілля, залягаючи тонкими прошарками і лінзами в гумусових шарах, складає незначні запаси, недостатні для спеціа­льного використання.

У загальній товарній масі вугілля Підмосковного басейну відноситься до низькосортного, високозольного і сірчи­стого (до 6% і більш) палива місцевого значення. При низькій якості вугілля ви­добуток вважається економічно вигід­ним завдяки близькості до споживачів, неглибокому заляганню і комплексному його використанню. Останнє полягає в утилізації золи і переробці на сірчану кислоту сірчаного колчедану, розповсю­дженого в шарах у виді конкреційних включень. Крім того можливий видобу­ток вогнетривких глин.

Вуглещільність по районах колива­ється від 0,01 до 1,06млн.т на 1км . Най­більш вона привласна південному крилу басейну. Розвідані запаси близько 4 млрд. т. Розробка родовищ ускладнена карстом і великими водоприпливами. Видобуток вугілля в останні роки різко знизився і складає близько 1 млн. т у рік.

5.13.1.4 Кансько-Ачинський басейн

на горючую массу составляет 40-55%.

Меньше распространены смешанные гумито-сапропелитовые разновидности угля. Качественно они несколько лучше гумусовых, менее зольны и имеют более высокую теплоту сгорания (до 11 МДж/кг). Наилучшим в бассейне являет­ся т.н. "Товарковский" сапропелит типа богхед, характеризующийся малой влаж­ностью, наименьшей зольностью (5­20%), высоким выходом летучих веществ (до 78%) и высокой теплотой сгорания (до 11 МДж/кг). Однако этот высококаче­ственный уголь, залегая тонкими слоями и линзами в пластах, составляет незначи­тельные запасы, недостаточные для спе­циального использования.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини