Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 45

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

- Донецко-Макеевсого района (по В.С.Попову); г - Алмазно-Марьевского района (по З.М.Калиниченко). 1 - пласты угля, 2 - пласты известняка, 3 - разрывные нарушения.

Північні крила Боково-Хрустальскої і Сулино-Садкинської структур є крила­ми Північної антикліналі, за якою зна­ходиться зона дрібної складчастості. У цій зоні розвиті великі і дрібні брахіси-нклінальні складки, розчленовані склад­ною системою великих і дрібних насу­вань.

Складною будовою відрізняється схі­дне замикання Кальмиус-Торецкої уло­говини, де основна структура (Макіївсь-ко-Ряснянська мульда) розчленована поперечними флексурами і численними розривними порушеннями. Південно-західне крило Кальмиус-Торецької уло­говини характеризується падінням під кутом 12-20° до центра улоговини, ускладненим положистими поперечни­ми скиданнями, що створюють блокову структуру залягання порід карбону. Східне замикання Бахмутської улогови­ни (Алмазно-Маріївський район) являє собою сложнопобудований синклінорій зі сполучення синклінальних і антиклі­нальних складок, розірваних численни­ми розривними порушеннями, що іноді створюють лускаті мілко блочні струк­тури (див.мал.5.16).

Магматизм. Прояви магматизму в межах Донецького басейну відомі на значній площі. Найбільше широко роз­виті покривні утворення основних і уль-траосновних порід серед відкладень верхнього девону. Цей вулканічний цикл закінчився на межі девону і ниж­нього карбону виливом кислих лав.

Другий цикл вулканізму проявився в пфальцську (межа пермі і тріасу) фазу і зв'язаний з формуванням основних скла­дчастих структур Донбасу. Породи цьо­го циклу предоставлені лужними утво­реннями. Відомі більш молоді впрова-

Северные крылья Боково-Хрустальской и Сулино-Садкинской структур являются крыльями Северной антиклинали, за кото­рой находится зона мелкой складчатости. В этой зоне развиты крупные и мелкие брахисинклинальные складки, расчленен­ные сложной системой крупных и мелких надвигов.

Сложным строением отличается вос­точное замыкание Кальмиус-Торецкой котловины, где основная структура (Маке-евско-Ряснянская мульда) расчленена по­перечными флексурами и многочислен­ными разрывными нарушениями. Юго-западное крыло Кальмиус-Торецкой кот­ловины характеризуется падением под уг­лом 12-20° к центру котловины, ослож­ненным пологими поперечными сбросами, создающими блоковую структуру залега­ния пород карбона. Восточное замыкание Бахмутской котловины (Алмазно-Марьевский район) представляет собой сложнопостроенный синклинорий из со­четания синклинальных и антиклиналь­ных складок, разорванных многочислен­ными разрывными нарушениями, местами создающими чешуйчатые мелкоблочные структуры (см.рис.5.16).

Магматизм. Проявления магматизма в пределах Донецкого бассейна известны на значительной площади. Наиболее широко развиты покровные образования основных и ультраосновных пород среди отложений верхнего девона. Этот вулканический цикл закончился на границе девона и нижнего карбона излиянием кислых лав.

Второй цикл вулканизма проявился в пфальцскую (граница перми и триаса) фазу и связан с формированием основных складчатых структур Донбасса. Породы этого цикла представлены щелочными об­разованиями.  Известны  более молодыедження магматичних порід, які іноді відносять до третього магматичного ци­клу (основні і лужні породи - середня юра - палеоген), що проявився в позд-ньоскладчатий етап формування струк­тури басейну. Більшість тіл магматич­них порід мають форми міжшарових по­кладів, рідше зустрічаються січні тіла у виді даєк чи невеликих штоків.

У післяскладчастий етап магматична діяльність проявилася на значній глиби­ні. З цим періодом активізації (кінець кімерійського - початок альпійського циклу) деякі дослідники зв'язують фор­мування поліметалевих і ртутних руд басейну.

Вугленосність. Промислово вуглена-сичені в Донецькому басейні відкладен­ня усіх відділів карбону від свити С13 до свити С 13 включно. Найбільше число ша­рів, що зберігають робочу потужність на великій території, відомо у свитах сере­днього карбону (С 52 і С 26 ). Вугленосність нижнього карбону має промислове зна­чення в західних і південно-західних ра­йонах. У центральних районах вона не вивчена внаслідок глибокого залягання порід. У верхньому карбоні в свиті С13

робочу потужність мають лише кілька шарів.

Більшість шарів вугілля у Донбасі малопотужна; середня потужність робо­чих пластів складає 0,7м. Кількість вугі­льних шарів закономірно зменшується від центра до периферії басейну, особ­ливо різке зменшення спостерігається в північному і східному напрямках. У цих же напрямках відбувається розщеплення шарів з утоненням і виклинюванням. Ба­гато шарів мають просту будову.

Якість вугілля. Вугілля Донецького басейну в основному гумусове; сапропе­внедрения магматических пород, иногда относимые к третьему магматическому циклу (основные и щелочные породы -средняя юра - палеоген), который про­явился в позднескладчатый этап формиро­вания структуры бассейна. Большинство тел магматических пород имеют формы межпластовых залежей, реже встречаются секущие тела в виде даек или небольших штоков.

В послескладчатый этап магматическая деятельность проявилась на значительной глубине. С этим периодом активизации (конец киммерийского - начало альпий­ского цикла) некоторые исследователи связывают формирование полиметалличе­ских и ртутных руд бассейна.

Угленосность. Промышленно угленос­ны в Донецком бассейне отложения всех отделов карбона от свиты С 13 . до свиты С 13

включительно. Наибольшее число пла­стов, сохраняющих рабочую мощность на большой территории, известно в свитах

среднего карбона (С 2 I С 2). Угленосность нижнего карбона имеет промышленное значение в западных и юго-западных рай­онах. В центральных районах она не изу­чена вследствие глубокого залегания по­род. В верхнем карбоне в свите С 13 рабо­чую мощность имеют несколько пластов.

Большинство пластов угля в бассейне маломощны; средняя мощность рабочих пластов составляет 0,7м. Количество угольных пластов закономерно уменьша­ется от центра к периферии бассейна, осо­бенно резкое уменьшение наблюдается в северном и восточном направлениях. В этих же направлениях происходит расще­пление пластов с утонением и выклинива­нием. Многие пласты имеют простое строение.

Качество углей. Угли Донецкого бас­літи зустрічаються лише у виді прошар­ків і істотного значення в балансі запасів не мають. Зольність вугілля змінюється в межах від 5 до 40%; вміст загальної сірки від 1 до 4,5%; теплота згоряння пальної маси від 31 до 35,6 МДж/кг. Ву­гілля басейну має широкий спектр маро­чного складу - від бурого до антрацитів. Буре і перехідне вугілля характерне для північних і північно-західних районів. У південно-східному напрямку пропорцій­но збільшенню потужності товщі осадо­вих порід зростає ступінь метаморфізму вугілля. У південно-східному районі ос­новну частку запасів складають антра­цити. Значну частину в запасах (31%) і видобутку займає коксівне вугілля, яке використовується в коксохімічній і ме­талургійній промисловості.

Запаси вугілля в Донбасі розвідані до глибин 1200-1800м, складають близько 50 млрд.т. З них 36% приходиться на га­зове вугілля, запаси антрацитів - близь­ко 18%. Геологічні запаси вугілля - бли­зько 100 млрд. т. Крім вугілля у вугле­носній товщі міститься близько 10 трлн. м3 метану. З них велика частина (близь­ко 70%) концентрується у гірських по­родах.

5.13.2.2 Кузнецький басейн

Кузнецький вугільний басейн розта­шований у південній передгірній частині Західного Сибіру. Кузнецька улоговина обмежена зі сходу Кузнецьким Алатау, з півдня - Гірською Шориєю, з південно-заходу і заходу - Салаірським кряжем (мал.5.17).

сейна в основном гумусовые; сапропелиты встречаются лишь в виде прослойков и существенного значения в балансе запасов не имеют. Зольность углей изменяется в пределах от 5 до 40%; содержание серы общей от 1 до 4,5%; теплота сгорания го­рючей массы от 31 до 35,6 МДж/кг. Угли бассейна имеют широкий спектр марочно­го состава - от бурых до антрацитов. Бурые и переходные угли характерны для север­ных и северо-западных районов. В восток-юго-восточном направлении пропорцио­нально увеличению мощности толщи оса­дочных пород возрастает степень мета­морфизма углей. В юго-восточном районе основную долю запасов составляют антра­циты. Значительную часть в запасах (31%) и добыче занимают коксующиеся угли, ис­пользуемые в коксохимической и метал­лургической промышленности.

Запасы угля в Донбассе разведанные до глубин 1200-1800м, составляют около 50 млрд. т. Из них 36% приходится на долю газовых углей. Запасы антрацитов - около 18%. Геологические запасы угля - около 100 млрд. т. Кроме угля в угленосной тол­ще содержится около 10 трлн. м метана. Из них большая часть (около 70%) скон­центрирована во вмещающих породах.

5.13.2.2 Кузнецкий бассейн

Кузнецкий угольный бассейн распо­ложен в южной предгорной части Запад­ной Сибири. Кузнецкая котловина огра­ничена с востока Кузнецким Алатау, с юга - Горной Шорией, с юго-запада и за­пада - Салаирским кряжем (рис.5.17).

Мал.5.17. Геологічна карта Кузнецького басейну по А.В.Юзвицькому (2003). а) 1 - крейдові відкладення; 2 - вугленосні юрські; 3,4 - тріасові: 3 -туфогенно-терригені; 4 - базальти; 5-8 - вугленосні верхнепалеозойські відкладення: 5, 6 - кольчугинська серія: 5 - продуктивні, 6 - малопродуктивні і непродуктивні; 7, 8- Балахонська серія: 7 - продуктивні,

8 - малопродуктивні і непродуктивні; 9 - теригенно-карбонатна Острожська серія;

10 - відкладення верхнього девону; 11 - вугленосна товща верхнього девону; 12 - товща пальних сланців девону; 13 - карбонатні відкладення девону; 14 - упровадження кислих порід; 15 - простя­гання основних тектонічних структур басейну; 16 геолого-промислові райони Кузбасу. Рис.5.17. Геологическая карта Кузнецкого бассейна по А.В.Юзвицкому (2003). а) 1 - меловые отложения; 2 - угленосные юрские; 3, 4 - триасовые: 3 - туфогенно-терригеновые; 4 - базальты; 5-8 - угленосные верхнепалеозойские отложения: 5, 6 - кольчугинская серия: 5 - продуктивные, 6 - малопродуктивные и непродуктивные; 7, 8 - Балахонская серия: 7 - продуктивные, 8 - малопродуктивные и непродуктивные;

9 - терригенно-карбонатная Острожская серия; 10 - отложения верхнего девона; 11 - угленосная толща верхнего девона; 12 - толща горючих сланцев девона;

13 - карбонатные отложения девона; 14 - интрузии кислых пород; 15 - простирания основных тектонических структур бассейна; 16 - геолого-промышленные районы Кузбасса.

Площа басейну складає 27тис.км . Промисловістю освоєні північна, західна і південно-західна окраїни басейну. По­чато освоєння центральних районів ба­сейну. Діючі і споруджувані шахти охо­плюють лише 1/5 вугленосної площі.

Стратиграфія. У складі відкладень, що заповнюють Кузнецьку улоговину, виділяються нижньопалеозойські (кемб­рій - девон) морські осадові породи, що підостилають карбоно-пермські і мезо­зойські вугленосні шари. Вугленосна то­вща розділяється на чотири горизонти (знизу нагору): девонський, два палео­зойських (Балахонська - С1-Р1, Кольчу­гинська Р2 серії) і мезозойський (Тарба-ганська J1-J2 серія). Іноді під Тарбагансь-кою серією фіксуються безвугільні від­кладення нижнього тріасу (Мальцівська серія). Загальна потужність вугленосних відкладень близько 9 тис.м. Іноді, у зв'язку з відсутністю деяких світ, їх по­тужність не перевищує 5-6 тис.м.

Девонські вугленосні відкладення мають розвиток лише на північному сході басейну й складені мілководними морськими і лагунно-континентальними осадами - пісковиками, аргілітами, серед яких залягають шари ліптобіолітового вугілля і пальних сланців. Іх загальна потужність 200-300 м.

Верхньопалеозойські товщі (С1п С2, С3 Р1, Р2) розвинені досить широко. Їх потужність 2-8 тис. м. Балахонська серія складена трьома підсеріями (знизу-нагору): Острозькою (550м), Нижньоба-лахонською (900-980м - свити мазурів-ська, аликаєвська) і Верхньобалахонсь-кою (700-1000 м, свити проміжна, іша-нівська та кемеровська). Кольчугінська серія також має три підсерії: Кузнецьку (слабо вугленосну 800-860 м), Ільїнську

Площадь бассейна составляет 27 тыс.км2. Промышленностью освоены се­верная, западная и юго-западная окраины бассейна. Начато освоение центральных районов бассейна. Действующие и строящиеся шахты охватывают лишь 1/5 угленосной площади.

Стратиграфия. В составе отложений, заполняющих Кузнецкую котловину, вы­деляются нижнепалеозойские ( кембрий? - девон) морские осадочные породы , подстилающие карбоно-пермские и мезо­зойские слои. Угленосная толща приуро­чена к четырем горизонтам (снизу вверх) : девонскому, двум палеозойским (Бала­хонская - С1-Р1, Кольчугинская - Р2 се­рии) и мезозойскому (Тарбаганская - J1-J2 серия). Местами Тарбаганская серия подстилается безугольными отложения­ми нижнего триаса (Мальцевская серия). Общая мощность угленосных осадков около 9 тыс. м., а в отдельных регионах, вследствие неповсеместного распростра­нения некоторых свит, не превышает 5-6 тыс. м.

Девонские угленосные отложения развиты лишь на северо-востоке бассей­на. Они представлены, в основном, мел­ководными морскими и лагунно- конти­нентальными осадками - песчаниками и аргиллитами, среди которых залегают липтобиолитовые угли и горючие слан­цы. Их общая мощность 200 - 300 м.

Верхнепалеозойские толщи (С1п, С2, С3, P1, P2) развиты очень широко. Их общая мощность около 7-8 тыс.м. Бала-хонская серия включает в себя три (снизу вверх) подсерии: Острожскую (550м), Нижнебалахонскую (900-980м - свиты мазуровская и алыкаевская) и Верхнеба-лахонскую (700-1000м, свиты промежу­точная,    ишановская   и кемеровская).

39б

(2650-2780 м, казаново-маркинська і ускатська свити) та Єрунаківську (до 2000 м - ленінська, граматівська, тайлу-ганська свити) В карбоно-пермських відкладеннях переважають поліміктові пісковики і алевроліти. Рідше зустріча­ються аргіліти і лише іноді глинисті ва­пняки. Головна вугленасиченість пов'язана з палеозойськими горизонта­ми.

Мальцівська серія складена ярко-бурими та зеленуватими пісковиками і алевролітами. Вона має розвиток лише у центральній часті басейну.

Тарбаганська серія (1700 м - свити распадська, абашевська, осинівська і терсинська) складена пісковиками, алев­ролітами, аргілітами, гравелітами й кон­гломератами Серед них (переважно се­ред конгломератів) залягають пласти бу­рого вугілля.

Тектоніка. Кузнецький басейн вхо­дить до складу Алтає-Саянської склад­частої області і являє собою великий синклінорій, обмежений підняттями більш древніх гірських систем. У геоло­го-структурному відношенні басейн від­носиться до крайових прогинів (Н.С.Шатський, В.А.Кузнєцов) чи до міжгірських западин (В.І.Яворський, І.І.Молчанов). Площа первісного поши­рення осадів виходила далеко за межі сучасних кордонів басейну.

У центральній частині басейну виді­ляються положисті брахисинклінальні складки і куполоподібні підняття, що переходять на периферії у складки (більш круті) асиметричної будови (мал.5.18).

Кольчугинская серия также содержит три подсерии : Кузнецкую (слабоуглистую

830- 860 м), Ильинскую (2650 - 2780 м,

казанково-маркинская и ускатская свиты) и Ерунаковскую (до 2000м - ленинская, граматьевская и тайлуганская свиты). В карбон-пермских отложениях преобла­дают полимиктовые песчаники и алевро­литы. Реже встречаются аргиллиты и лишь изредка глинистые известняки. Ос­новная угленосность приурочена к этим горизонтам.

Мальцевская серия представлена ярко-бурыми и зеленоватыми песчаника­ми и алевролитами. Она сохранилась только в центральной части бассейна.

Тарбаганская серия (1700 м - сви­ты распадская, абашевская, осиновская и терсинская) сложена песчаниками, алев­ролитами, аргиллитами, гравелитами и конгломератами. Среди них залегают пласты бурых и каменных углей.

Тектоника. Кузнецкий бассейн входит в состав Алтае-Саянской складчатой об­ласти и представляет собой крупный синклинорий, ограниченный поднятиями более древних горных систем. В геолого-структурном отношении бассейн отно­сится к краевым прогибам (Н.С.Шатский, В. А. Кузнецов) или к межгорным впади­нам (В.И.Яворский, И.И.Молчанов). Площадь первоначального распростране­ния осадков выходила далеко за пределы современных границ бассейна.

В центральной части бассейна выде­ляются пологие брахисинклинальные складки и куполовидные поднятия, пере­ходящие в складки (более крутые) асим­метричного строения по периферии (рис.5.18).

Мал.5.18. Схематичні геологічні розрізи районів розвитку Балахонської серії

відкладень Кузнецького басейну по К.В.Миронову (1982). Родовища: а - Анжерське; б - Прокопьєвсько-Киселівське; в - Томь-Усинське. 1 - відкладення середнього девону; 2 - зона дроблення; 3 - вугільні шари; 4 - вивержені породи; 5 - покривні відкладення; 6 - розривні порушення. Рис.5.18. Схематические геологические разрезы районов развития Балахонской серии

отложений Кузнецкого бассейна по К.В.Миронову (1982). Месторождения: а - Анжерское; б - Прокопьевско- Киселевское; в - Том-Усинское. 1 - отложения среднего девона; 2 - зона дробления; 3 - угольные пласты; 4 - изверженные породы; 5 - покрывные отложения; 6 - розрывные нарушения.

По окраїнах басейну спостерігаються крайові чи прикордонні розриви з амплі­тудою до 1500м: 1) насування на кордоні із Салаїром і Коливань-Томською склад­частою дугою; 2) розломи на кордоні з Кузнецьким Алатау. По всій площі ба­сейну поширені дрібні розриви, що при­микають до крайових і утворилися на рі­зних стадіях формування складок.

Вугленосність у Кузнецькому басейні встановлена у відкладеннях девону, кар-бон-пермської Балахонської і пермської Кольчугинської серіях і в юрських від­кладеннях конгломератової свити Тарба-ганської серії (табл.5.13).

По окраинам бассейна наблюдаются краевые или пограничные разрывы с ам­плитудой до 1500м: 1)надвиги на границе с Салаиром и Колывань-Томской склад­чатой дугой; 2)разломы на границе с Кузнецким Алатау. По всей площади бассейна распространены мелкие разры­вы, примыкающие к крупным и образо­вавшиеся на разных стадиях формирова­ния складок.

Угленосность в Кузнецком бассейне установлена в отложениях девона, кар­бон-пермской балахонской и пермской кольчугинской сериях и в юрских отло­жениях конгломератовой свиты (табл.5.13).

Таблиця 5.13

Вугленосність Кузнецького басейну

Підсерії та серії

Сумарна потужність свит, м

Кількість шарів

Потужність шарів вугілля, м

Коефіцієнт вугленасиче-ності, %

 

 

 

сумарна

середня

 

Нижньо- и Верхнеба-лахонські

850-2600

15-31

54-90

2,0-6,0

2,1-10,6

Єрунаківська й верхня частина Ільїнської

490-2676

16-57

25-99,5

1,1-1,9

2,0-5

Тарбаганська

4-8

18-37,5

1,0-4,0

Таблица 5.13

Угленосность Кузнецкого бассейна

 

Суммарная

Количест-

Мощность пластов угля, м

Коэффици-

Подсерии и серии

мощность свит, м

во плас­тов

суммарная

средняя

ент угленос­ности, %

Нижне- и Верхнебала-

850-2600

15-31

54-90

2,0-6,0

2,1-10,6

хонские

 

 

 

 

 

Ерунаковская и верх-

490-2676

16-57

25-99,5

1,1-1,9

2,0-5

няя часть Ильинской

 

 

 

 

 

Тарбаганская

4-8

18-37,5

1,0-4,0

У червоноколірних породах нижнього і середнього девону по північно-східній окраїні басейну зустрічаються потужні шари пальних сланців і шари щільного ліптобіолітового листоватого вугілля (ба-рзаситів) потужністю до 1,5м. Нижне- і Верхньобалахонська підсерії мають мак­симальну вугленосність на південно-західному крилі басейну (Бачатський і Прокоп' ївсько-Киселівський райони), де найбільшої вугленасиченістю характери­зуються дві верхні свити: усятська і ке­меровська. Менш насичені вугіллям іша-нівська, проміжна, аликаєвська і мазурів-ська свити.

Єрунаківська і Ільїнська підсерії пло­щею близько 6800км2 мають вугленос­ність менш витриману, ніж у Балахонсь-кій серії, максимальне вугленакопичення спостерігається в Ленінському й Єруна-ківському районах. У відкладеннях більш дрібних синклінальних структур (Біло-вської, Осиновської і Байдаєвської) верх­ні горизонти Єрунаківської підсерії від­сутні, є лише нижні і середні горизонти

В красноцветных породах нижнего и среднего девона по северо-восточной ок­раине бассейна встречаются мощные слои горючих сланцев и пласты плотных листо­ватых липтобиолитовых углей (барзаситов) мощностью до 1,5м. Нижне- и Верхнеба-лахонская подсерии имеют максимальную угленосность на юго-западном крыле бас­сейна (Бачатский и Прокопьевско-Киселевский районы), где наибольшей уг-ленасыщенностыо характеризуются две верхние подсвиты: усятская и кемеровская. Менее насыщены углем ишановекая, про­межуточная, алыкаевская и мазуровская подсвиты.

Ерунаковская и Ильинская подсерии площадью около 6800км имеют угленос­ность менее выдержанную, чем в Балахон-ской серии, максимальное угленакопление наблюдается в Ленинском и Ерунаковском районах. В отложениях более мелких синклинальных структур (Беловской, Оси-новской и Байдаевской) верхние горизонты Ерунаковской подсерии отсутствуют. Здесь вскрыты лишь нижние и средние го-

Кольчугинскої серії. Вугільні шари ви­тримані по простяганню і дуже мінливі в напрямку від периферії до центральної частини улоговини. Наприклад, ускатська свита має витриману вугленосність по простяганню й уздовж західної окраїни басейну і дуже швидко (на відстані 15-20 км у напрямку до центральної частини улоговини), стає безвугільною.

Конгломератова свита Тарбаганської серії поширена на площі близько 4400км , вугленосність ее хитлива і ще недостатньо вивчена. У свиті зустріча­ється від чотирьох до восьми вугільних шарів складної будови, розташованих у нижній і верхній частинах і розділених безвугільною товщею потужністю 120­130 м.

Якість і метаморфізм вугілля. Вугіл­ля басейну в переважній масі кам'яне, рі­дше - антрацити (які виникли в результа­ті регіонального, термального і контакто­во-термального метаморфізму). Петро­графічний склад їх більш різноманітний, ніж у Донбасі - переважають гумусові, але зустрічаються фюзеноліти, ліптобіо-літи і гуміто-сапропеліти.

Вугілля девонських відкладень змі­шане - гумусово-сапропелітове - "барза-сіти", високозольне - (Ad до 45%), що пе­реходить у слабометаморфизовані пальні сланці.

Карбоново-пермське вугілля Балахон-ської і Кольчугинскої серії має вихід ле­тючих Уг від 15-17 до 40 %; вміст сірки -0,3-0,6 %; фосфору - 0,001 - 0,12 %; Qiг

= 30,1-33,2 МДж/кг. Зольність вугілля від 5-6 до 16-25 %. У потужних шарах золь­ність менше, ніж у тонких. Вугілля добре збагачується. Використовується для кок­сування і як енергетична сировина.

Юрське буре вугілля має Qi г до 21 МДж/кг., вихід смол до 14 %.

ризонты Кольчугинской серии. Угольные пласты выдержаны по простиранию и сильно изменчивы в направлении от пери­ферии к центральной части котловины. Например, ускатская свита имеет выдер­жанную угленосность по простиранию и вдоль западной окраины бассейна и очень быстро (на расстоянии 15-20км по направ­лению к центральной части котловины) становится безугольной.

Тарбаганская серия распространена на площади около 4400км , угленосность ее неустойчива и еще недостаточно изучена. В свите встречается от четырех до восьми угольных пластов сложного строения, рас­положенных в нижней и верхней частях и разделенных безугольной толщей мощно­стью 120-130м.

Качество и метаморфизм углей. Угли бассейна в преобладающей массе камен­ные, реже - антрациты (возникшие в ре­зультате регионального, термального и контактово-термального метаморфизма). Петрографический состав их более разно­образен, чем в Донбассе - преобладают гумусовые, но встречаются фюзенолиты, липтобиолиты и гумито-сапропелиты.

Угли девонских отложений смешан­ные - гумусово-сапропелитовые - "барзас-ситы", высокозольные - (Ad до 45%), пере­ходящие в слабометаморфизованные го­рючие сланцы.

Карбоново-пермские угли балахон-ской и кольчугинской серии имеют выход летучих Уг от 15-17 до 40 %; содержание серы - 0,3-0,6 %; фосфора - 0,001 - 0,12 %; Qiг = 30,1-33,2 МДж/кг. Зольность углей от

5-6 до 16-25 %. В мощных пластах золь­ность меньше, чем в тонких. Угли хорошо обогащаются. Используются для коксова­ния и как энергетическое сырье.

Юрские бурые угли имеют Qiг до 21 МДж/кг., выход смол до 14 %.

4GG

Для Кузнецького басейну характерна загальна закономірність - збільшення стадії метаморфізму вугілля в централь­ній частині басейну і від верхніх шарів до нижніх. Вихід летючих речовин у страти­графічному розрізі змінюється від G,5 до 3% на 1GG м глибини. У Мраському, Томь-Усинському і Терсинському райо­нах і по східній окраїні басейну спостері­гається явище термального метаморфізму (наявність даєк і силів долеритів), вугіл­ля Балахонської серії найбільше мета-морфізоване (мінімальний вихід летючих речовин 5-7%). Вугілля Кольчугинскої серії менш метаморфізоване (вихід летю­чих речовин вище 32%). Вугілля басейну самозаймисте, особливо шари великої потужності.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини