Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 46

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Розвідані і попередньо оцінені запаси басейну - близько 8G млрд. т. Геологічні - близько 5GG млрд. т. Добуто у 2GG3 р. 143 млн. т, у т.ч. до 6G % відкритим спо­собом. Запаси метану у вугленосній тов­щі Кузбасу - близько 13 трлн. м3. Добу-

3

вають близько 2,5 млн. м3 у рік.

5.13.2.3 Львівсько-Волинський басейн Басейн знаходиться на території Львівської і Волинської областей України, займаючи вузьку смугу довжиною 125 км уздовж кордону з Польщею від міста Оле-сько-Буськ на півдні до м. Володимир-Волинський на півночі. Промислова вуг­леносність встановлена в 1948 р., освоєн­ня басейну почато в 195G р., видобуток вугілля - у 1954 р. У даний час мається 14 діючих шахт, річна здобич біля 3 млн.т..

Вугленосні відкладення нижнього (Clv-Gln) і середнього (С2Ь) карбону скла­дають замкову частину великої Львівської мульди - південно-східного замикання Люблінського вугільного басейну (Поль­ща), пов'язаного з Лодзинсько-Львівським

Для Кузнецкого бассейна характерна общая закономерность - увеличение ста­дии метаморфизма угля в центральной час­ти бассейна и от верхних пластов к ниж­ним. Выход летучих веществ в стратигра­фическом разрезе изменяется от 0,5 до 3% на 100м глубины. В Мрасском, Томь-Усинском и Терсинском районах и по вос­точной окраине бассейна наблюдается яв­ление термального метаморфизма (наличие даек и силлов долеритов), угли балахон-ской серии наиболее метаморфизованы (минимальный выход летучих веществ 5­7%). Угли кольчугинской серии менее ме-таморфизованы (выход летучих веществ выше 32%). Угли бассейна самовозгораю­щиеся, особенно пласты большой мощно­сти.

Разведанные и предварительно оце­ненные запасы бассейна - около 80 млрд. т. Геологические - около 500 млрд. т. В 2003 г. добыто 143 млн. т, в т.ч. до 60 % открытым способом. Запасы метана в уг­леносной толще Кузбасса - около 13 трлн.

33

м3. Добывают около 2,5 млн. м3 в год.

5.13.2.3 Львовско-Волынский бассейн Бассейн находится на территории Львовской и Волынской областей Украи­ны, занимая узкую полосу длиной 125км вдоль границы с Польшей от городов Оле-ско-Буск на юг до г. Владимира-Волынского на север.

Промышленная угленосность уста­новлена в 1948г, освоение бассейна начато в 1950г, добыча угля - в 1954г. В настоя­щее время (2004г.) в бассейне 14 дейст­вующих шахт, годовая добыча около 3 млн. т.

Угленосные отложения нижнего (С1у-01п) и среднего (С2Ь) карбона слагают зам­ковую часть крупной Львовской мульды -юго-восточного замыкания Люблинского

4G1прогином на західній окраїні древньої Схі­дно-Європейської платформи (мал. 5.19).

угольного бассейна (Польша), связанного с Лодзинско-Львовским прогибом на запад­ной окраине древней Восточно-Европейской платформы (рис. 5.19).

Мал. 5.19. Схематична карта Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну

по М.І.Струєву (1984). 1 - вихід нижнього розроблювального вугільного шару; 2 - тектонічні порушення;

3 - межі геолого-промислових районів; 4 - діючі шахти. Рис.5.19. Схематическая карта Львовско-Волынского каменноугольного бассейна

по М.И.Струеву (1984) 1 - выход нижнего разрабатываемого угольного пласта; 2 - тектонические нарушения; 3 - границы геолого-промышленного района; 4 - действующие шахты.

Загальне моноклінальне залягання ка­м'яновугільних відкладень з падінням на північний захід під кутами 0,5-1° усклад­нено в південній частині басейну широ-

Общее моноклинальное залегание ка­менноугольных отложений имеет падение на СЗ под углами 0,5-1° осложнено в юж­ной части бассейна широкими пологимикими положистими брахісинкліналями (із півночі на південь): Межречінською, Тяг-лівською і Карівською, у яких виділені однойменні родовища. У північній і центральній частинах басейну знаходять­ся Волинське і Забугське, а у відособленої брахіскладці - Сокальске родовища. По­діляючі брахісинклі підняття ускладнені великими взбросами і скиданнями амплі­тудою в десятки і сотні метрів. Падіння порід на крилах цих складок 5-7°, у їхніх центральних частинах розвинуті дрібні розриви переважно північно-східного простягання. Вугленосні породи перекриті комплексом юрських, крейдових і неоге­нових відкладень, потужність яких зрос­тає в південно-західному напрямку від 100

до 1000м.

Промислова вугленосність в основно­му пов'язана з нам юрськими опадами, які містять 1-4 шари (із середньою потужніс­тю 0,7-1,2м при коливаннях 0,5-3,1м), що залягають на глибині від 250м на сході до 750м на заході басейну. У башкирських і визейських відкладеннях містяться чис­ленні шари і прошарки вугілля. Їх потуж­ність досягає робочого значення лише на обмежених ділянках. Вугілля кам'яне, в основному марок Г - Д (81%), частково Ж і К, зі зростанням ступеня метаморфізму в південному напрямку. Якість товарного вугілля: \Уг=5-10%, Лй =23-42%, У4* =36-39%, Б1 =3,3-4,5%, 0 ^ =32,15-34,54 МДж/кг, 0 \ =16,29-21,44 МДж/кг. Вико­ристовуються як енергетичне паливо, час­тково в складі шихт - як коксохімічна си­ровина.

Найбільш сприятливі для промислово­го освоєння родовища: Волинське, Між-речінське і Забугське (табл.5.14). Інші розвідані родовища характеризуються більш низькою вугленасиченістю й обме­женими запасами вугілля (Сокальске) чи брахисинклиналями (с С на Ю): Межре-ченской, Тягловской и Каровской, в кото­рых выделены одноименные месторожде­ния. В северной и центральной частях бас­сейна находятся Волынское и Забугское, а в обособленной брахискладке - Сокаль-ское месторождения. Разделяющие брахи-синклинали поднятия осложнены крупны­ми взбросами и сбросами амплитудой в десятки и сотни метров. Падение пород на крыльях этих складок 5-7°, в их централь­ных частях развиты мелкие разрывы пре­имущественно северо-восточного прости­рания. Угленосные породы перекрыты комплексом юрских, меловых и неогено­вых отложений, мощность которых возрас­тает в юго-западном направлении от 100 до

1000м.

Промышленная угленосность в ос­новном связана с намюрскими отложения­ми, содержащими 1-4 пласта (со средней мощностью 0,7-1,2м при колебаниях 0,5­3,1 м), залегающих на глубине от 250м на востоке до 750м на западе бассейна. В башкирских и визейских отложениях со­держатся многочисленные пласты и про-пластки угля, мощность которых достигает рабочего значения лишь спорадически на ограниченных участках. Угли каменные, в основном марки Г - Д (81%), частично Ж и К, с возрастанием степени метаморфизма в южном направлении. Качество товарного угля: \Уг=5-10%, Лй =23-42%, У4* =36-39%, Б * =3,3-4,5%, 0 ^ =32,15-34,54 МДж/кг, 0 \ =16,29-21,44 МДж/кг. Исполь­зуются как энергетическое топливо, час­тично в составе шихт - как коксохимиче­ское сырье.

Наиболее благоприятные для про­мышленного освоения месторождения: Волынское, Межреченское и Забугское (табл.5.14). Другие разведанные месторож­дения характеризуются более низкой угле­більш складними умовами відпрацьову­вання.

насыщенностью и ограниченными запаса­ми угля (Сокальское) или более сложными условиями отработки.

Таблиця 5.14

Основні розвідані родовища Львівсько-Волинського басейну

Родовище

Площа,

2

км

Кількість робочих шарів

Глибина заля­гання, м

Марка (группа) вугілля

Запаси вугілля, млн.т

 

 

 

 

 

А + В + С1

 

Волинське

370

3

330-505

ДГ

74,0

-

Міжречінське

90

3

435-550

Г, Ж

175,8

3,8

Забугське

400

3-4

470-600

Г

385,5

66

Тягловське

150

7

870

Г, К

227,5

70,2

Любельське

540

6-14

750-1350

Ж, К

280,5

92,8

Таблица 5.14

Основные разведанные месторождения Львовско-Волынского бассейна

Месторожде-

Площадь,

Число ра-

Глубина зале-

Марка

Запасы угля, млн.т

ние

2

км

бочих пла­стов

гания, м

(группа) угля

А + В + С1

С2

Волынское

370

3

330-505

ДГ

74,0

-

Межреченское

90

3

435-550

Г, Ж

175,8

3,8

Забугское

400

3-4

470-600

Г

385,5

66

Тягловское

150

7

870

Г, К

227,5

70,2

Любельское

540

6-14

750-1350

Ж, К

280,5

92,8

Гірничо-геологічні умови складні че­рез малу і невитриману потужність ша­рів, а також місцями високу метанонос-ність вугілля і порід. Наявність потужно­го водоносного горизонта у верхньокрей-дових відкладеннях обумовлює необхід­ність застосування спеціальних способів будівництва стовбурів шахт.

Запаси вугілля: розвідані - 1,2млрд.т, попередньо оцінені - 259млн.т. Макси­мальний видобуток складав 10 млн.т/рік. Зараз видубовують близько 3 млн. т./рік.

Горно-геологические условия слож­ные из-за малой и невыдержанной мощ­ности пластов и местами высокой мета-ноносности углей и пород. Наличие мощного водоносного горизонта в верх­немеловых отложениях обусловливают необходимость применения специальных способов проходки стволов шахт.

Запасы угля: разведанные - 1,2млрд.т, предварительно оцененные - 259млн.т. Максимальная добыча составляла 10 млн. т/год. Сейчас добываетя около 3 млн. т./год.

5.13.3. Родовища геосинклінальної групи.

Відомі вугільні родовища цієї групи нечисленні. Вони утворилися на геосинк­лінальному етапі розвитку деяких облас­тей на обмежених площах внутрішніх (центральних) прогинів з уповільненою швидкістю прогинання, компенсуємого накопиченням вугленосної товщі. Типо­вими предоставниками формації геосин­клінальної групи є родовища нижньокар-бонової товщі східного Уралу, можливо Горлівського (південніше м.Новоси­бірськ) і Сучанського (Примор'я) басей­нів.

5.13.3.1 Родовища східного Уралу Нижньокарбонові родовища розташо­вані в ізольованих западинах витягнутої в меридіональному напрямку складчастої структури Уралу. Вони складені вугле­носними теригенно-уламковими і карбо­натними осадами. Вік вугленосності від турнейського ярусу на півдні (Берчогур-ське, Полтаво-Брединське родовища) до візейського на півночі (Егоршино-Каменська група родовищ) (мал.5.20).

Потужність вугленосних товщ зміню­ється від 170 до 1500 м. Шари пісного вугілля і антрацитів - невитримані, по­тужністю від перших дм до 2-2,5 м. Кіль­кість шарів на різних родовищах складає від декількох до перших десятків. Текто­ніка ділянок і шахтних полів дуже склад­на - лінійні складки з численними розри­вами. Для них характерно блокова і лус­ката будова, наявність різноманітних по складу і розмірам січних магматичних тіл. Запаси вугілля на родовищах даного типу незначні - не перевищують одного млрд. т.

5.13.3 Месторождения гесинклиналь-ной группы.

Известные угольные месторождения этой группы немногочисленны. Они об­разовались на геосинклинальном этапе развития некоторых областей на ограни­ченных площадях внутренних (централь­ных) прогибов с замедленной скоростью прогибания, компенсируемого накопле­нием угленосной толщи. Типичными представителями формации геосинкли­нальной группы являются месторожде­ния нижнекарбоновой толщи восточного Урала, возможно Горловского (южнее г. Новосибирск) и Сучанского (Приморье) бассейнов.

5.13.3.1 Месторождения восточного Урала Нижнекарбоновые месторождения рас­положены в изолированных впадинах вы­тянутой в меридиональном направлении складчатой структуры Урала. Они сложе­ны угленосными теригенно-обломочными и карбонатными осадками. Возраст угле­носности от турнейского яруса на юге (Берчогурское, Полтаво-Брединское ме­сторождения) до визейского на севере (Егоршино-Каменская группа месторожде­ний) (рис 5.20).

Мощность угленосных толщ изменяется от 170 до 1500 м. Пласты тощих углей и антрацитов - невыдержанные, мощностью от первых дм до 2-2,5 м. Количество пла­стов на разных месторождениях составляет от нескольких до первых десятков. Текто­ника участков и шахтных полей очень сложная - линейные складки с многочис­ленными разрывами. Для них характерно блочное и чешуйчатое строение, наличие разнообразных по составу и размерам се­кущих магматических тел. Запасы угля на месторождениях данного типа незначи­тельные - не превышают одного млрд. т.

Мал.5.20. Геологічний розріз Єгоршинського родовища на східному схилі Північного Уралу по М.І.Сидоровичу (К.В.Миронов, 1992). 1 - вугілля; 2 - пісковик; 3 - аргіліт; 4 - розривні порушення. Рис.5.20. Геологический разрез Егоршинского месторождения на восточном склоне Северного Урала по М.И.Сидоровичу (К.В.Миронов, 1992) 1 - уголь; 2 - песчанник; 3 - аргиллит; 4 - розрывные нарушения.

5.14. Пальні сланці

Пальними сланцями називають гірсь­ку породу, що містить органічну (паль­ну) речовину - кероген і мінеральну масу. Сланці легко загоряються від сірника і горять полум'ям, що коптить, з характер­ним запахом гуми. Вони розколюються на тонкі пластинки і містять більш 40% золи і від 10-15 до 50-60 % органічної ре­човини. Елементний склад пальних слан­ців : С- 75 - 82%, Н2 - 8-12 %, О2 -8-10 %, Б до 1,5 %, СІ < 1 %, N - 0,4 - 0,5 %. Теп­лота згоряння 5 - 14 МДж/кг. Утворення пальних сланців йде в морських умовах з осаду водоростей і мікроорганізмів на глибинах до 300м при обмеженій присут­ності кисню, у мінералізованому водяно­му середовищі. З цього осаду формується вихідна речовина пальних сланців - ке-роген. Пальні сланці зустрічаються у всіх 5.14. Горючие сланцы

Горючими сланцами называют горную породу, содержащую органическое (горю­чее) вещество - кероген и минеральную массу. Сланцы легко загораются от спички и горят коптящим пламенем с характерным запахом резины. Они раскалываются на тонкие пластинки и содержат более 40% золы и от 10-15 до 50-60 % органического вещества. Элементный состав горючих сланцев: С- 75 - 82 %, Н2 - 8-12 %, О2 -8-10 %, Б до 1,5 %, С1 < 1 %, N - 0,4 -0,5 %. Теплота сгорания 5 - 14 МДж/кг. Образование горючих сланцев идет в мор­ских условиях из осадка водорослей и микроорганизмов на глубинах до 300м при ограниченном присутствии кислорода, в минерализованной водной среде. Из этого осадка формируется исходное вещество горючих сланцев - кероген. Горючие слан­геологічних системах фанерозою, але експлуатувалися на території СНД лише три родовища, розташовані в Прибалтій­ському басейні (верхний ордовик) Естон­ське і Ленінградське, а також у Волзсь-кому басейні (верхня юра) Кашпирське. Є басейни пальних сланців у Середній Азії, Закавказзі, Забайкаллі й в інших мі­сцях. В Україні найбільш велике Болтиш-ське родовище з запасами більш 3 млрд.т знаходиться в 50 км на північ від м. Кіровограду. Воно містится у глибокій (до 600м) метеоритній воронці (діамет­ром до 25 км) у докембрийскому фунда­менті Українського щита. Верхня частина воронки заповнена осадами палеогену потужністю близько 400-500м з п'ятьма шарами пальних сланців. Їх потужність 2,5-3,7м, склад гумусово-сапропельовий, теплота згоряння на сухе паливо складає 8,4-15,9 МДж/кг (2000-3000 ккал/кг), ви­хід смоли 10-18%, зольність 63-65%, вміст сірки 0,8-3,5%. Використовувати сланці можна как енергетичну сировину для ТЕС, а також для хіміко-технологічної переробки. В даний час і до 2010 м передбачена розвідка цього ро­довища з наступним його відпрацьову­ванням кар'єрами.

Пальні сланці в Україні також знахо­дяться в Карпатах на захід від м.Івано-Франківська, і на півдні Хмельницької області та у Криму. Менілітові сланці олігоцену Карпат потужністю до 1500м із запасами до 500млрд.т поширені на пло­щі 3000км від кордону Польщі на півно­чі до Румунії на півдні, мають зольність 75-92% при низькому змісті керогена (до 10-25%) і розглядаються як потенційна енергетична сировина майбутнього. Сла­нці названі так по породоутворюючому мінералу - меніліту з групи напівопалів. Можуть  бути  використані   в хімічній цы встречаются во всех геологических сис­темах фанерозоя, но эксплуатировались на территории СНГ всего три месторождения, расположенные в Прибалтийском бассейне верхнего ордовика (Эстонское и Ленин­градское), а также в Волжском бассейне верхней юры (Кашпирское). Имеются бас­сейны горючих сланцев в Средней Азии, Закавказье, Забайкалье и в других местах. В Украине наиболее крупное Болтышское месторождение с запасами более 3 млрд.т находится в 50 км к северу от г. Кировограда. Оно приурочено к глубокой (до 600м) метеоритной воронке (диамет­ром до 25 км) в докембрийском фундамен­те Украинского щита. Верхняя часть во­ронки заполнена осадками палеогена мощ­ностью около 400-500м с пятью пластами горючих сланцев, мощностью 2,5-3,7м гу­мусово-сапропелевого состава. Теплота сгорания горючих сланцев на сухое топли­во составляет 8,4-15,9 МДж/кг (2000-3000 ккал/кг), выход смолы 10-18%, зольность 63-65%, содержание серы 0,8-3,5%. Ис­пользовать сланцы можно как энергетиче­ское сырья для ТЭС, а также для химико-технологической переработки. В настоя­щее время и до 2010 г предусмотрена раз­ведка этого месторождения с последующей его отработкой карьерами.

Горючие сланцы в Украине также име­ются в Карпатах к западу от г. Ивано-Франковска, а также на юге Хмельницкой области и в Крыму. Менилитовые сланцы олигоцена Карпат мощностью до 1500м с запасами до 500млрд.т распространены на площади 3000км от границ Польши на се­вере до Румынии на юге, имеют зольность 75-92% при низком содержании керогена (до 10-25%) и рассматриваются как потен­циальное энергетическое сырье будущего. Сланцы названы так по породообразую­щему минералу-менилиту из группы полу­промисловості і медицині (виробництво біопрепаратів).

Потенційні світові ресурси пальних сланців близько 650 трлн.т. З них до 450трлн.т знаходяться в США і містяться у формації Іст-Рівер у штатах Вайомінг, Колорадо, Юта. Великі запаси знаходять­ся в Бразилії, КНР (родовище Фушунь), а також у Канаді, країнах Європи та інших.

опалов. Могут быть использованы в хими­ческой промышленности и медицине (про­изводство биопрепаратов).

Потенциальные мировые ресурсы горю­чих сланцев около 650 трлн.т. Из них до 450трлн.т находятся в США и приурочены к формации Ист-Ривер в штатах Вайоминг, Колорадо, Юта. Большие запасы имеются в Бразилии, КНР (месторождение Фушунь), а также в Канаде, странах Европы и других.

5.15. Торф

Торфом називаються осади болот і кінцевих стадій заростання озер, що міс­тять більш 50% біохімічно перетворено­го деревинно-листяного і трав'яного матеріалу. Він утворюється в умовах обводнювання при обмеженому доступі кисню під дією анаеробних бактерій при повільному розкладанні рослинних ос­танків у результаті їхньої біохімічної гуміфікації. Торф'яні болота і, відповід­но, торфи по способі водномінерального харчування підрозділяються на верхів­кові (харчуються поверхневими водами) і низинні (харчуються підземними вода­ми); по типі торфоутворюючого матеріа­лу - лісові, трав'янисті, мохові й ін. За­лягає торф безпосередньо в болоті по­близу земної поверхні чи на невеликій глибині, перекритий іншими осадовими відкладеннями. Торфовища (торф'яні болота) виникають при заболочуванні суші на узбережжях річних озерних, морських і океанічних басейнів, а також усередині континентів. Торф є сучасним утворенням і виглядає як пухка, губчато-волокниста чи аморфна маса від світло-брунатного до чорного кольору. Воло­гість його в природному стані доходить до 85-90%, а дійсна щільність колива­5.15. Торф

Торфом называются осадки болот и конечных стадий зарастания озер, содер­жащие более 50% биохимически преобра­зованного древесно-лиственного и травя­ного материала. Он образуется в условиях обводнения при ограниченном доступе ки­слорода под действием анаэробных бакте­рий при медленном разложении расти­тельных останков в результате их биохи­мической гумификации. Торфяные болота и, соответственно, торфы по способу вод-номинерального питания подразделяются на верховые (питаются по поверхностными водами) и низинные (питаются подземны­ми водами); по типу торфообразующего материала - лесные, травянистые, моховые и др. Залегает торф непосредственно в бо­лоте вблизи земной поверхности или на небольшой глубине, перекрыт другими осадочными отложениями. Торфяники (торфяные болота) возникают при забола­чивании суши на. побережьях различных озерных, морских и океанических бассей­нов, а также внутри континентов. Торф, будучи современным образованием, вы­глядит как рыхлая, губчато-волокнистая или аморфная масса от светло-коричневого до черного цвета. Влажность торфа в есте­ственном состоянии доходит до 85-90%, а

3

ється в межах 800-1080 кг/м3. Він має робочу теплоту згоряння 6 - 8 МДж/кг і містить до 18% мінеральних домішок. У ньому знаходиться до 17% бітумів, до 50% гумінових кислот і до 10% залишків целюлози і лігніну . Застосовується як паливо, добриво і хімічна сировина.

Родовища торфу досить поширені на земній кулі, переважно в зоні помірного вологого клімату. Загальна площа тор­фовищ близько 1760 тис. км2. Запаси близькі до 500 млрд. т. На території СНД сучасні торфовища розвинуті практично повсюдно. В Україні родовища торфу тяжіють до північно-західних районів. Площа родовищ близько 10 тис. км2. За­паси - 2,17 млрд. т. У країнах СНД запа­си торфу розташовані в основному в Ро­сії та Бєларусі і складають близько 166 млрд. т. Зі світових виробників велики­ми запасами володіють США, Китай, Канада, країни Прибалтики, Польща, Фінляндія, Швеція, Індонезія.

Використання торфу як палива для пилоподібного спалювання постійно знижується. Усе більше значення торф здобуває як хімічна й агрохімічна сиро­вина. Для цього використовують торф із вологістю не більш 23% і зольністю до

30%.

В умовах застійних озер і інших во­дойм на їхньому дні утворюється (іноді потужний, до 10 м) осад органічного му­лу - сапропель. Він використовується як високоякісне органічне добриво. Найча­стіше торф - сировина місцевого зна­чення.

действительная плотность колеблется в пределах 800-1080 кг/м3. Он имеет рабо­чую теплоту сгорания 6 - 8 МДж/кг и со­держит до 18% минеральных примесей. В нем находится до 17% битумов, до 50% гуминовых кислот и до 10% остаточных целлюлозы и лигнина *. Применяется в качестве топлива, удобрений и химическо­го сырья.

Месторождения торфа распростране­ны на земном шаре достаточно широко, преимущественно в зоне умеренного влажного климата. Общая площадь торфя­ников около 1760 тыс. км2. Запасы близки к 500 млрд. т. На территории СНГ совре­менные торфяники распространены прак­тически повсеместно. В Украине месторо­ждения торфа тяготеют к северо-западным районам. Площадь месторождений около 10 тыс. км . Запасы - 2,17 млрд. т. В стра­нах СНГ запасы торфа расположены в ос­новном в России и Беларуси и составляют около 166 млрд. т. Из мировых производи­телей большими запасами обладают США, Китай, Канада, страны Прибалтики, Поль­ша, Финляндия, Швеция, Индонезия.

Использование торфа как топлива для пылевидного сжигания постоянно снижа­ется. Все большее значение торф приобре­тает как химическое и агрохимическое сы­рье. Для этого используют торф с влажно­стью не более 23% и зольностью до 30%.

В условиях застойных озер и других водоемов на их дне образуется (иногда мощный, до 10 м) осадок органического ила - сапропель. Он используется как вы­сококачественное органическое удобрение. Как правило, торф - сырьё местного значе­ния.

Органічні речовини, що цементують здерев'яніли тканини рослин Органические вещества, цементирующие одеревеневшие ткани растений

5.16. Нафта, газ, тверді бітуми

Родовища нафти, природного паль­ного газу, а також твердих бітумів тісно пов'язані просторово і генетично. Осно­вою нафти є вуглеводні (С-83-87% і Н2-12-14%), теплота згоряння яких складає від 43,7 до 46,2МДж/кг, що набагато бі­льше ніж у робочому вугільному паливі (29,3МДж/кг). Природний пальний газ складається в основному з метану СН4 (до 90% обсягу) і теж має питому тепло­ту згоряння набагато більшу, ніж кам'яне вугілля. Нафта і газ є основними джере­лами енергії в сучасному світі, складаю­чи в Росії, США, Західній Європі до 65­70% споживаємих енергетичних ресур­сів. Однак на відомі їхні загальні запаси у світі приходиться лише 33% проти 67% вугілля. В Україні це співвідношен­ня ще більше: на 95% вугілля прихо­диться всього 4,6% нафти і газу, таким чином на перспективу до 2050 р. і далі значення кам'яного вугілля буде зроста­ти.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини