Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 6

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Пегматиты известны для каждой группы магматических пород. Существуют гранит­ные, сиенитовые, нефелин-сиенитовые, диоритовые, габбровые, перидотитовые пегматиты. Однако наибольшим распро­странением пользуются гранитные пегма­титы, имеющие большое практическое зна­чение. Условия образования пегматитов трактуются по-разному, и в настоящее вре­мя проблема пегматитообразования являет­ся одной из наиболее дискуссионных. А.Е.Ферсман считал, что в любой магме при остывании образуется пересыщенный газообразными летучими компонентами остаточный расплав. Такой остаточный расплав весьма подвижен и благодаря со­держанию летучих веществ удерживается в расплавленном состоянии при температу­рах ниже обычной кристаллизации содер­жащихся в нем веществ. Кристаллизация этого подвижного остаточного расплава происходит в условиях, когда внешнее дав­ление вышележащих пород больше внут-римагматического давления газообразных веществ остаточного расплава. Этот рас­плав обычно заполняет трещины в верхних краевых частях материнских интрузий, проникая иногда в прилегающие к магма­тическим массивам породы, и образует пегматит.

А. Н. Заварицкий отрицал существование остаточной пегматитообразующей магмы. Он считал, что обычная магма, кристаллизу­ясь в замкнутой небольшой полости, по мере охлаждения разделяется на твердую, жид­кую и газообразную фазы. Часть летучих веществ уходит во внешнее пространство и между остающимися в разных фазах веще­ствами нарушается физико-химическое рав­новесие. Они вступают во взаимодействие, конечным результатом которого является возникновение пегматитов со всем разнооб­разием   их   минералогического состава.тін й інші дослідники, розвиваючи погляди О.Н. Заварицького, припускають утворен­ня пегматитів внаслідок перекристалізації раніше виниклих жильних магматичних порід (наприклад, аплітів) під впливом прониклих сюди рідкісних і газоподібних речовин, що виділилися з магми в наступні етапи.

На думку американських учених (Р. Джонс, Е. Камерон та ін.), пегматити утворюються комбінованим шляхом, тобто за участю магматичних і пневмато-літо-гідротермальних процесів. Спочатку відбувається утворення зональних пегма­титів простого складу шляхом кристалі­зації залишкового магматичного розпла­ву. Потім, на другому етапі, відбувається метасоматична їхня переробка глибин­ними розчинами. Так утворюються скла­дні поза складом і будовою пегматитові тіла.

У древніх докембрійських породах пе­гматити формуються на думку деяких вчених (Г. Рамберг, Ю. Соколов та ін.), внаслідок процесів регіонального мета­морфізму й ультраметаморфізму порід і перетворення при цьому мінералів на ре­гресивному етапі. Наприклад, гідроліз польового шпату призводить до утворен­ня мусковіту за схемою:

В. Д. Никитин и другие исследователи, разви­вая взгляды А.Н.Заварицкого, предполагают образование пегматитов вследствие пере­кристаллизации ранее возникших жильных магматических пород (например, аплитов) под влиянием проникших сюда жидких и газообразных веществ, выделившихся из магмы в последующие этапы.

По мнению американских ученых (Р. Джонс, Е. Камерон и др.) пегматиты образуются комбинированным путем, т.е. с участием магматических и пневматоли-то-гидротермальных процессов. В начале происходит образование зональных пег­матитов простого состава путем кристал­лизации остаточного магматического расплава. Затем, на втором этапе проис­ходит метасоматическая их переработка глубинными растворами. Так образуются сложные по составу и строению пегмати­товые тела.

В древних докембрийских породах пег­матиты формируются по мнению некото­рых ученых (Г.Рамберг, Ю.Соколов и др.) в результате процессов регионально­го метаморфизма и ультраметаморфизма пород и преобразования при этом мине­ралов на регрессивном этапе. Например, гидролиз полевого шпата приводит к об­разованию мусковита по схеме:

3КЛ1[8І308І + 2О <=> КЛЫ^АЮю] [ОН]2 + 2КОН + 68І02

Так виникли великі родовища муско­віту в Східному Сибіру (Мамсько-Чуйський район), у Карелії та інших міс­цях. При цих процесах можуть формува­тися зони альбітизації і рідкіснометальної мінералізації у пегматитах.

З пегматитами, головним чином грані­тними і частково пегматитами лужних по­рід, зв'язане нагромадження цінних рідкі­сних елементів (берилію, літію, ніобію, танталу, цирконію), радіоактивних (урану,

Так возникли крупные месторождения мусковита в Восточной Сибири (Мамско-Чуйский район), в Карелии и других местах. При этих процессах могут формироваться зоны альбитизации и редкометальной ми­нерализации в пегматитах.

С пегматитами, главным образом гра­нитными и частично пегматитами щелоч­ных пород, связано накопление ценных редких элементов (бериллия, лития, ниобия, тантала, циркония), радиоактивных (урана,торію) і рідкісноземельних (лантану, це­рію та інших) нерідко у промислових кі­лькостях. В окремих випадках у пегмати­тах виникають великі відокремлення слюд (мусковіту і флогопіту), що утворюють родовища цих корисних копалин. При ви­значених співвідношеннях породоутво­рюючих мінералів (польові шпати і кварц), пегматити використовують як ке­рамічну сировину. З деяких видів пегма­титів добувають корунд, дорогоцінні (смарагд, топаз, аквамарин та ін.), а також виробні камені. Слід зазначити, що крис­тали різних мінералів у пегматитах мають унікальну величину. Наприклад, кристали димчастого кварцу (моріону) у пегматитах України іноді бувають більше 2м у дов­жину; сподумену до 10-14м і берилу до 5,5 м (США). Пластини мусковіту досяга­ють 5м2 (Сибір), а кристали мікрокліну можуть мати розміри 10х10м (Норвегія). Форма пегматитових тіл дуже різноманіт­на, поряд з тонкими жилками вони утво­рюють жили і жильні тіла неправильної форми потужністю в десятки і сотні мет­рів і довжиною від перших метрів до п'яти кілометрів (Заїр). По падінню пегматитові жили Південного Тянь-Шаню простежені на 700м.

Процеси пегматитоутворення відбу­ваються за даними А.Є. Ферсмана, при температурах від 800-700° до 500-400оС. Формування пегматитів відбувається як правило на глибинах від 6-7км до 2-4км від поверхні Землі, при цьому оптималь­ним тиском при масовому утворенні пег­матитів вважається тиск 1-2-10 Па. Пег­матитові родовища зустрічаються в Укра­їні, Росії, США, Канаді, Бразилії, КНР й інших країнах.

Карбонатитові родовища корисних копалин виділяються в самостійну групу магматогенного генезису. Карбонатитами тория) и редкоземельных (лантана, церия и других) нередко в промышленных количе­ствах. В отдельных случаях в пегматитах возникают крупные обособления слюд (мусковита и флогопита), образующие ме­сторождения этих полезных ископаемых. При определенных соотношениях породо­образующих минералов (полевые шпаты и кварц), пегматиты используются в качестве керамического сырья. Из некоторых видов пегматитов добываются корунд, драгоцен­ные (изумруд, топаз, аквамарин и др.), а также поделочные камни. Следует отме­тить, что кристаллы различных минералов в пегматитах имеют уникальную величину. Например, кристаллы дымчатого кварца (мориона) в пегматитах Украины иногда бывают более 2м в длину; сподумена до 10-14м и берилла до 5,5м (США). Пластины мусковита достигают 5м2 (Сибирь), а кри­сталлы микроклина могут иметь размеры 10х10м (Норвегия). Форма пегматитовых тел очень разнообразна, наряду с тонкими жилками они образуют жилы и жильные тела неправильной формы мощностью в десятки и сотни метров и длиной от первых метров до пяти километров (Заир). По па­дению пегматитовые жилы Южного Тянь-Шаня прослежены на 700м.

Процессы пегматитообразования проис­ходят по данным А.Е.Ферсмана при темпе­ратурах от 800-700оС до 500-400оС. Форми­рование пегматитов происходит обычно на глубинах от 6-7км до 2-4км от поверхности Земли, при этом оптимальном давлении при массовом образовании пегматитов считает­ся давление 1-2-10 Па. Пегматитовые ме­сторождения встречаются в Украине, Рос­сии, США, Канаде, Бразилии, КНР и других странах.

Карбонатитовые месторождения по­лезных ископаемых выделяются в самостоя­тельную группу магматогенного генезиса.називають ендогенні скупчення кальциту, доломіту та інших карбонатів, в яких зу­стрічаються промислові поклади руд рід­кісних металів (ніобію, танталу, цирко­нію, торію) і рідкісних земель, а також апатиту, магнетиту, флогопіту і вермику­літу. Карбонатити просторово і генетич­но тісно пов'язані масивами ультраосно-вних-лужних порід. Більшість таких ма­сивів з карбонатитами представлено суб-вулканічними інтруізями складної зона­льно-кільцевої будови, сформованими в кілька стадій. У початкові стадії відбува­ється впровадження базальтоїдної магми, що дає початок ультраосновним і основ­ним породам, а в кінцевій - лужним. Під впливом цієї лужної магми, її пегматито­вих відщеплень і газово-рідкісних емана­цій у раніше виниклих ультраосновних і основних породах (олівінітах, піроксені-тах та ін.) утворюються карбонатити, що залягають у вигляді штоків, розміром до кількох сотень метрів у поперечнику, або кільцевих і радіальних даєк. Варто зазна­чити, що деякі вчені розглядають карбо-натити як породи, що сформувалися вна­слідок охолодження і кристалізації, у верхніх горизонтах земної кори, специфі­чного магматичного карбонатитового розплаву. На користь цих уявлень свід­чать сучасні виверження карбонатитових лав вулканами Замбії й Уганди в Африці. Безсумнівно, утворення карбонатитів представляє собою складний і тривалий геологічний процес пов' язаний з еволю­цією специфічного магматичного розпла­ву залежно від рівнів підйому і від його диференціації аж до скипання і відділен­ня високотемпературної газово-рідкої фа­зи, що впливає на вміщюючі породи. У зв'язку із цим для карбонатитів і пов' язаного з ними зруденіння характер­на вертикальна зональність (мал.2.4). На

Карбонатитами называют эндогенные скоп­ления кальцита, доломита и других карбона­тов, в которых встречаются промышленные залежи руд редких металлов (ниобия, танта­ла, циркония, тория) и редких земель, а так­же апатита, магнетита, флогопита и верми­кулита. Карбонатиты пространственно и ге­нетически тесно связаны массивами ультра­основных-щелочных пород. Большинство таких массивов с карбонатитами представ­лено субвулканическими интрузиями слож­ного зонально-кольцевого строения, сфор­мированными в несколько стадий. В началь­ные стадии происходит внедрение базальто-идной магмы, которая дает начало ультраос­новным и основным породам, а в конечные -щелочной. Под воздействием этой щелочной магмы, её пегматитовых отщеплений и газо-во-жидких эманаций в ранее возникших ультраосновных и основных породах (оли-винитах, пироксенитах и др.) образуются карбонатиты, которые залегают в виде што­ков, размером до нескольких сот метров в поперечнике или кольцевых и радиальных даек. Следует заметить, что некоторые уче­ные рассматривают карбонатиты как поро­ды, сформировавшиеся в результате охлаж­дения и кристаллизации внедрившегося в верхние горизонты земной коры, а иногда достигающего и её поверхности специфиче­ского магматического карбонатитового рас­плава. В пользу этих представлений свиде­тельствуют современные извержения карбо-натитовых лав вулканами Замбии и Уганды в Африке. Несомненно, образование карбо-натитов представляет собой сложный и дли­тельный геологический процесс связанный с эволюцией специфического магматического расплава в зависимости от уровней подъема и от его дифференциации вплоть до вскипа­ния и отделения высокотемпературной газо-во-жидкой фазы, воздействовавшей на вме­щающие породы. В связи с этим для карбо­ранніх ступенях утворення карбонатитів температури були близькі до 600-500оС, а до кінця цього процесу вони знижувалися до 3500С і менше. Представляючи собою глибинні вулканогенно-інтрузивні утво­рення, карбонатитові комплекси форму­валися в інтервалі глибин від 5-10км до приповерхневих. На даний час масиви карбонатитів відомі на всіх континентах земної кулі, а їхню загальну кількість пе­ревищує 200. Більш за все їх знаходиться в Африці, Росії, Канаді, Бразилії, інші розташовані в КНР, США, Скандинавії і ФРН. В Україні відомі Чернігівський у Західному Приазов'ї і Проскуровський карбонатитові масиви. Перший з них утворився близько 2мрлд. років, має гли­бину ероізйного зрізу не меньш 10км і містить фосфат-рідкоземельну мінералі­зацію.

натитов и связанного с ними оруденения ха­рактерна вертикальная зональность (рис.2.4). На ранних ступенях образования карбонати-тов температуры были близки к 600-500оС, а концу этого процесса они снижались до 350о и менее. Представляя собой глубинные вул-каногенно-интрузивные образования, карбо-натитовые комплексы формировались в ин­тервале глубин от 5-10км до приповерхност­ных. В настоящее время массивы карбонати-тов известны на всех континентах земного шара, а их общее число превышает 200. Больше всего их находится в Африке, Рос­сии, Канаде, Бразилии, остальные располо­жены в КНР, США, Скандинавии и ФРГ. В Украине известны Черниговский в Западном Приазовье и Проскуровский карбонатитовые массивы. Первый из них образовался около 2мрлд. лет, имеет глубину эрозионного среза не   менее   10км   и   содержит фосфат-

редкоземельную минерализацию. 77^Ш

ГЯ}1 э Щ£

Мал.2.4. Вертикальна зональність карбонатитів і пов'язаного з ними зруденіння

(по О.А.Фролову): 1 - карбонатити; 2 - лужні породи; 3 - ультраосновні породи. Рис.2.4. Вертикальная зональность карбонатитов и связанного с ними оруденения

(по А.А.Фролову): 1 - карбонатиты; 2 - щелочные породы; 3 - ультраосновные породы.

Скарнові родовища відносяться до по­рід вапняно-силікатного складу, які нази­вають скарнами, що утворюються на кон­такті магматичних інтруізй і карбонатних (рідше силікатних) геологічних утворень (мал.2.5). Зі скарнами пов'язані родовища заліза, міді, кобальту, вольфраму, моліб­дену, бора, миш'яку, графіту та інших цінних корисних копалин. Процес зміни і перетворення порід на контакті з інтруі-зями називається контактовим мета­морфізмом. Розрізняють два його види: звичайний або нормальний контактовий метаморфізм і метасоматоз.

Скарновые месторождения приурочены к породам известково-силикатного состава, называемых скарнами, которые образуются на контакте магматических интрузий и кар­бонатных (реже силикатных) геологических образований (рис.2.5). Со скарнами связаны месторождения железа, меди, кобальта, вольфрама, молибдена, бора, мышьяка, гра­фита и других ценных полезных ископае­мых. Процесс изменения и преобразования пород на контакты с интрузиями называется контактовым метаморфизмом. Различают два его вида: обычный или нормальный кон­тактовый метаморфизм и метасоматоз.

Мал. 2.5. Схематичний розріз скарнового поклада: 1 - гранодіорити; 2 - карбонатитові породи; 3 - ефузивні породи і їхні туфи;

4 - міднорудні скарни. Рис. 2.5. Схематический разрез скарновой залежи: 1 - гранодиориты; 2 - карбонатитовые породы; 3 - эффузивные породы и их туфы;

4 - меднорудные скарны.

Перший обумовлений впливом висо­кої температури магматичного розплаву на ті холодні гірські породи, у які він упровадився. Ці породи перекристалізо-вуються, ущільнюються і можуть навіть

Первый обусловлен воздействием высо­кой температуры магматического расплава на те холодные горные породы, в которые он внедрился. Эти породы перекристаллизуют­ся, уплотняются и могут даже частично пе­частково переплавитися. Так, з вапняків виникає мармур, з пісковиків утворюєть­ся кварцит, а з глинистих порід форму­ються роговики. При скарновому процесі виникають лише родовища неметалевих корисних копалин, та й то не завжди.

При метасоматозі магма, що впрова­дилася, змінює вміщуючі породи не тіль­ки своїм теплом, але й газово-рідкими компонентами, що містяться в ній. Ці компоненти (вода в газоподібному і рід­кому стані, різні летучі речовини, елеме­нти металів, кремнезем та ін.) проника­ють з магми в навколишні породи і всту­пають з ними в хімічні реакції. Внаслідок таких обмінних реакцій відбувається майже повне заміщення приконтактових зон вміщуючіх порід. Виникають нові мінеральні агрегати, в яких переважають силікати кальцію, особливо піроксени й амфіболи, різні гранати, кальцит. Можуть виникнути такі мінерали, як магнетит, гематит, пірит, халькопірит, молібденіт, сфалерит, галеніт, флюорит та ін. Най­більш активно реагують з газово-рідкими компонентами магми вапняки та інші ка­рбонатні породи, у яких утворюються гніздоподібні, лінзоподібні і пластоподі­бні рудні тіла неправильної форми. Рудо­носні скарни формуються переважно під впливом магматичних інтрузій, що дають початок породам середнього складу -гранодіориту, кварцовим діоритам. Рідше родовища корисних копалин виникають на контактах з кислими інтрузіями і ще рідше - основними. У контактових зонах ультраосновних порід рудні родовища відсутні. Температури, при яких відбу­ваються процеси скарноутворення, коли­ваються від 800о до 1000оС. Найбільш типові скарнові родовища утворюються на глибині 1000-2500м, де тиск досягає 0,3-0,7-108Па. Скарнові родовища відомі реплавиться. Так из известняков возникает мрамор, из песчаников образуется кварцит, а из глинистьгх пород формируются роговики. При этом скарновом процессе возникают лишь месторождения неметаллических по-лезньх ископаемьх, да и то не всегда.

При метасоматозе внедрившаяся магма изменяет вмещающие породы не только своим теплом, но и содержащимися в ней газово-жидкими компонентами. Эти компо­ненты (вода в газообразном и жидком со­стоянии, различные летучие вещества и эле­менты металлов, кремнезем и др.) проника­ют из магмы в окружающие породы и всту­пают с ними в химические реакции. В ре­зультате таких обменных реакций происхо­дит почти полное замещение приконтакто-вых зон вмещающих пород. Возникают но­вые минеральные агрегаты, в которых пре­обладают силикаты кальция, особенно пи-роксены и амфиболы, различные гранаты, кальцит. Могут возникнуть такие минералы, как магнетит, гематит, пирит, халькопирит, молибденит, сфалерит, галенит, флюорит и другие. Наиболее активно реагируют с газо-во-жидкими компонентами магмы известня­ки и другие карбонатные породы, в которых образуются гнездообразные, линзовидные и пластообразные рудные тела неправильной формы. Рудоносные скарны формируются преимущественно под влиянием магматиче­ских интрузий, дающих начало породам среднего состава - гранодиорита, кварцевым диоритам. Реже месторождения полезных ископаемых возникают на контактах с кис­лыми интрузиями и еще реже - основными. В контактовых зонах ультраосновных пород рудные месторождения отсутствуют. Темпе­ратуры, при которых происходят процессы скарнообразования колеблются от 800о до 1000оС. Наиболее типичны скарновые ме­сторождения образуются на глубине 1000-2500м, где давление достигает 0,3-0,7-108Па.в багатьох районах Росії (Урал, Середня Аізя), США, Південній Африці, Канаді, КНР, Югославії і т.п.

Постмагматичні родовища за різно­манітністю корисних копалин і кількістю зосереджених у них запасів сировини, особливо кольорових, рідкісних і благо­родних металів, представляють великий промисловий інтерес. Формування цих родовищ є кінцевим результатом різно­манітних, іноді переривчастих і повторю­ваних процесів взаємодії минералі-зованих гарячих газо-водяних розчинів, що виділилися з магми чи винесених з підкорових частин Землі, з розчинами, що заповнюють пори порід чи циркулю­ючим по них, а також з компонентами самих порід. У ході цього процесу відбу­вається постійний обмін речовини: одні випадають у вигляді важкорозчинних у даних умовах з'єднань, інші, навпаки, утворюють розчинні, легкорухомі сполу­ки і перенесенняяться в інші ділянки. Утворення, що скупчуються при цьому в сприятливих структурних і геохімічних умовах, можуть мати з магмою лише ду­же віддалене і непряме споріднення. З розвитком експериментальних дослі­джень вченим вдалось змоделювати утворення різних родовищ цієї групи. На даний час вважається, що рудоутворюючі розчини можуть бути не тільки магмато-генно-ювенільними, але і метаморфоген­ними, а також похованими осадовими чи метеорними глибокої циркуляції.

Утворення постмагматичних родовищ відбувається на глибинах від 5-7 км і меньш при температурах від 500 до 50оС як шляхом метасоматозу, так і заповнен­ням порожнеч і тріщин. Залежно від до­мінуючої ролі газової чи водно-рідкої фа­зи рудоутворюючіх розчинів постмагма-тичні родовища поділяються на пневма-

Скарновые месторождения известны во многих районах России (Урал, Средняя Азия), США, Ю.Африке, Канаде, КНР, Югославии и других местах.

Постмагматические месторождения по разнообразию полезных ископаемых и ко­личеству сосредоточенных в них запасов сырья, особенно цветных, редких и благо­родных металлов, представляют большой промышленный интерес. Формирование этих месторождений является конечным ре­зультатом многообразных, иногда прерыви­стых и повторяющихся процессов взаимо­действия минерализованных горячих газо­водных растворов, выделившихся из магмы или вынесенных из подкоровых частей Зем­ли, с растворами, заполняющими поры по­род или циркулирующим по ним, а также с компонентами самих пород. В ходе этого процесса происходит постоянный обмен ве­щества: одни выпадают в виде труднорас­творимых в данных условиях соединений, другие, наоборот, образуют растворимые, легкоподвижные соединения и переносятся в другие участки. Скапливающиеся при этом в благоприятных структурных геохимиче­ских условиях образования могут иметь с магмой лишь весьма отдаленные и непрямое родство. С развитием экспериментальных исследований ученым удается промоделиро­вать образование различных месторождений этой группы. В настоящее время считается, что рудообразующие растворы могут быть не только магматогенно-ювенильными, но и метаморфогенными, а также захороненными осадочными или метеорными глубокой цир­куляции.

Образование постмагматических место­рождений происходит на глубинах от 5-7 км и менее при температурах от 500 до 50оС как путем метасоматоза, так и заполнение пустот и трещин. В зависимости от доминирующей роли газовой или водно-жидкой фазы рудо­толітові і гідротермальні. В особливу групу, крім цього, В.І.Смирнов пропонує виділити колчеданні родовища.

Процес формування постмагматичних родовищ має, як зазначалося, багато­стадійний характер. У зв'язку з цим в умовах високих надкритичних темпе­ратур у початкові стадії мінералоутво­рення відбувається при активній ролі га­зових розчинів. Однак у міру зниження температури магми, що кристалізується, відбувається конденсація парів, і головну роль починають відігравати водяні роз­чини. Гідротермальне мінералоутво­рення накладається на пневматолітове. Внаслідок такого накладення важко виді­лити власне пневматолітові родовища. У сучасній генетичній класифікації така група відсутня, хоча чимало родовищ сформувалося у надкритичних чи близь­ких до них умовах. Такі, наприклад, аль-бітитові і грейзенові родовища. У деяких родовищах спостерігаються парагенезиси мінералів пневматолітової стадії (турма­лін та ін.) і типово гідротермальних (кварц, сульфіди міді та ін.). Такі родо­вища як правило відносять також до пне-вматолітових, хоча нерідко в літературі їх вважають гідротермальними, що утвори­лися при високій температурі, але при низькому тиску в близьповерхневій зоні. Ці родовища як правило пов' язані з кис­лою чи лужною гранітною магмою і роз­міщуються як серед самих інтрузивних порід, так і поблизу їх серед інших геоло­гічних утворень (мал.2.6).

образующих растворов постмагматические месторождения делятся на пневматолитовые и гидротермальные. В особую группу, кроме этого, В.И.Смирнов прелагает выделить колчеданные месторождения.

Процесс формирования постмагматиче­ских месторождений имеет, как указывалось, многостадийный характер. В связи с этим в условиях высоких надкритических темпера­тур в начальные стадии минералообразова-ние происходит при активной роли газовых растворов. Однако по мере снижения темпе­ратуры кристаллизующейся магмы, проис­ходит конденсация паров, и главную роль начинают играть водные растворы. Гидро­термальное минералообразование наклады­вается на пневматолитовое. Вследствие та­кого наложения трудно выделить собственно пневматолитовые месторождения. В совре­менной генетической классификации такая группа отсутствует, хотя немало месторож­дений сформировалось в сверхкритических или близких к ним условиях. Таковы, на­пример, альбититовые и грейзеновые место­рождения. В некоторых месторождениях наблюдаются парагенезисы минералов пневматолитовой стадии (турмалин и др.) и типично гидротермальных (кварц, сульфиды меди и др.). Такие месторождения обычно относят также к пневматолитовым, хотя не­редко в литературе их считают гидротер­мальными, образовавшимися при высокой температуре, но при низком давлении в близповерхностной зоне. Эти месторожде­ния обычно связаны с кислой или щелочной гранитной магмой и размещаются как среди самых интрузивных пород, так и вблизи них среди других геологических образований

(рис.2.6).

Мал. 2.6. Рудні тіла грейзенових (а) і гідротермальних (б) родовищ: а-грейзенові жили, пов'язані з гранітоїдами; б-метасоматичний рудний поклад, в пласті ва-пняка; 1 - граніт; 2 - рудне тіло; 3 - теригенні породи; 4 - вапняки. Рис. 2.6. Рудные тела грейзеновых (а) и гидротермальных (б) месторождений: а-грейзеновые жилы, связанные с гранитоидами; б-метасоматическая рудная залежь, при­уроченная к пласту известняка; 1 - гранит; 2 - рудное тело; 3 - терригенные породы;

4 - известняки.

Грейзенові родовища, що містять руди олова, вольфраму, молібдену, берилію, танталу, ніобію та інших металів, є най­більше глибинними утвореннями цієї групи. Грейзеном називається світла кварцово-слюдиста порода, що утворила­ся внаслідок метасоматичних змін грані­тних порід під впливом газово-рідких розчинів магми. Цей термін застосовува­вся стародавніми німецькими рудокопа­ми і відомий у літературі з часів А.Вернера (ХУШст.). Формування грей­зенів відбувається протягом декількох стадій. Спочатку під впливом летучих газоподібних компонентів розкладається польовий шпат гранитоїдів, що перетво­рюється в кварцево-мусковітовий агре­гат. Потім відбувається відкладення руд­них і їм супутніх мінералів у середовищі, насиченому газами-мінералізаторами при певній участі високотемпературних роз­чинів. Так виникають у грейзенізованій породі зерна каситериту (такий грейзен називається цвиттер), відкладаються во­льфраміт, шеєліт, молібденіт, берил, флюорит, топаз, турмалін та інші мінера-

Грейзеновые месторождения, содержа­щие руды олова, вольфрама, молибдена, бериллия, тантала, ниобия и других метал­лов являются наиболее глубинными обра­зованиями этой группы. Грейзеном называ­ется светлая кварцево-слюдистая порода, образовавшаяся в результате метасоматиче-ских изменений гранитных пород под влия­нием газово-жидких растворов магмы. Этот термин применялся старинными немецкими рудокопами и известен в литературе со времен А.Вернера (ХЛТДв.). Формирование грейзенов происходит в течение нескольких стадий. В начале под влиянием летучих га­зообразных компонентов разлагается поле­вой шпат гранитоидов, который превраща­ется в кварцево-мусковитовый агрегат. За­тем происходит отложение рудных и им сопутствующих минералов в среде, насы­щенной газами-минерализаторами при не­котором участии высокотемпературных растворов. Так возникают в грейзенизиро-ванной породе зерна касситерита (такой грейзен называется цвиттер), отлагаются вольфрамит, шеелит, молибденит, берилл, флюорит, топаз, турмалин и другие мине­ли. Промислові родовища цієї групи ві­домі в Росії, Казахстані, Чехії, Німеччині, Нігерії та інших країнах.

Альбітитові постмагматичні родови­ща, як і грейзенові, формуються внаслі­док постмагматичного метасоматозу, тобто заміщення одних мінералів іншими у верхніх, апікальних частинах масивів кислих і лужних гіпабісальних магматич­них порід. Внаслідок метасоматозу за участю натрію апікальні частини куполів магматичних порід альбітизуються, а надлишок калію виноситься і накопичу­ється в грейзенах. При цьому відбуваєть­ся запозичення металевих елементів-домішок з рудоносних магматичних по­рід і перевідкладення частини їх в альбі­тах, а іншої частини - в грейзенах. Найбі­льше характерними чи типоморфними металами альбітитів є цирконій, ніобій, уран і торій, тоді як у грейзенах концент­руються олово, вольфрам, берилій і літій. Кількісна сторона такого перегрупування типоморфних металів в альбітитах і грей­зенах показана в таблиці 2.3. Процес ви­никнення альбітитів і грейзенів не завжди призводить до їх одночасного і спільного утворення. У природі частіше зустріча­ються грейзенові родовища без альбітитів і альбітитові родовища без грейзенів. Се­ред альбітитових родовищ відомі докеб-рійські в Україні (Криворізький басейн, Приазов'я), кімерійські в Забайкаллі (Ро­сія), КНР та інші.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини