Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини - страница 7

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Гідротермальні родовища за різнома­нітністю корисних копалин і геологічни­ми умовами формування складають най­більше велику групу. Серед них відомі родовища кольорових, рідкісних, благо­родних, розсіяних і радіоактивних мета­лів, неметалеві корисні копалини, що мають важливе промислове значення. За геологічними умовами формування гід­ралы. Промышленные месторождения этой группы известны в России, Казахстане, Че­хии, ФРГ, Нигерии и других странах.

Альбититовые постмагматические место­рождения, как и грейзеновые, формируются в результате постмагматического метасомато­за, т.е. замещения одних минералов другими в верхних, апикальных частях массивов кис­лых и щелочных гипабиссальных магматиче­ских пород. Вследствие метасоматоза с уча­стием натрия апикальные части куполов маг­матических пород альбитизируются, а избы­ток калия выносится и накапливается в грей­зенах. При этом происходит заимствование металлических элементов-примесей из рудо­носных магматических пород и переотложе­ние части их в альбитах, а другой части в грейзенах. Наиболее характерными или ти-поморфными металлами альбититов являют­ся цирконий, ниобий, уран и торий, тогда как в грейзенах концентрируются олово, вольф­рам, бериллий и литий. Количественная сто­рона такой перегруппировки типоморфных металлов в альбититах и грейзенах показана в таблице 2.3. Процесс возникновения альбити-тов и грейзенов не всегда приводит к их од­новременному и совместному образованию. В природе чаще встречаются грейзеновые месторождения без альбититов и альбитито-вые месторождения без грейзенов. Среди альбититовых месторождений известны до-кебрийские в Украине (Криворожский бас­сейн, Приазовье), киммерийские в Забайкалье (Россия), КНР и другие.

Гидротермальные месторождения по разнообразию полезных ископаемых и геоло­гическим условиям формирования составля­ют наиболее обширную группу. Среди них известны месторождения цветных, редких, благородных, рассеянных и радиоактивных металлов, многие виды неметаллических по­лезных ископаемых, имеющих важное про­мышленное значение. По геологическим ус­ротермальні родовища підрозділяються на плутоногенні, вулканогенні і телетер-мальні. Слід зазначити, що ряд учених, наприклад П.М. Татаринов й І.Г. Магак'ян, класифікують гідротермальні родовища за глибинністю і температурою утворення, виділяючи дві великі групи:

1) родовища значних і помірних глибин (7-1,5 км);

2) родовища малих глибин і приповерх­неві (1,5-0 км).

Усередині цих груп розподіл прово­диться на високо- (більше 300о), серед-ньо-   (300-200о)   і низькотемпературні

(200-50о) утворення.

Плутоногенні гідротермальні родови­ща пов' язані з кислими, помірковано ки­слими і помірковано лужними породами, як правило, пізньої стадії геосинкліналь­ного розвитку регіону чи областей акти­візації платформ. Вони формувалися, як правило, на глибині до 5-7 км. Температура утворення мінералів зміню­валася від 500оС на початку процесу до 100-50оС наприкінці. За мінеральним складом ці родовища дуже різноманітні. Текстурно-структурні характеристики руд свідчать про багатостадійність про­цесу, що протікав. Як правило на початку процесу виділялися кварц, гематит, каси­терит, вольфраміт, у середніх стадіях від­бувалося виділення сульфідів, а в пізніх -карбонатів. Родовища цього класу, як за­значено, формуються в різних умовах і на різному видаленні від інтрузивів і, як на­слідок, відрізняються за мінеральним складом. Тому наведені характеристики варто розглядати як деяку усереднену схему (мал.2.6).

Вулканогенні гідротермальні родовища пов' язані головним чином з вулканізмом кінцевого етапу розвитку геосинкліналей чи з лужними та траповими магматични­ловиям формирования гидротермальные ме­сторождения подразделяются на плутоноген-ные, вулканогенные и телетермальные. Сле­дует отметить, что ряд ученых, например ПМ.Татаринов и И.Г. Магакьян, классифи­цируют гидротермальные месторождения по глубинности и температуре образования, вы­деляя две большие группы:

1) месторождения значительных и умеренных глубин (7-1,5 км);

2) месторождения малых глубин и припо­верхностные (1,5-0 км).

Внутри этих групп деление проводится на

высоко- (более 300о), средне- (300-200о) и

низкотемпературные (200-50о) образования.

Плутоногенные гидротермальные место­рождения связаны с кислыми, умеренно кислыми и умеренно щелочными породами, как правило, поздней стадии геосинклиналь­ного развития региона или областей активи­зации платформ. Они формировались обыч­но на глубине до 5-7км. Температура обра­зования минералов изменялась от 500оС в начале процесса до 100-50оС в конце. По минеральному составу эти месторождения весьма разнообразны. Текстурно-структур­ные характеристики руд свидетельствуют о многостадийности протекавшего процесса. Обычно в начале процесса выделялись кварц, гематит, касситерит, вольфрамит, в средних стадиях происходило выделение сульфидов, а в поздних - карбонатов. Отно­симые к этому классу месторождения, как указано, формируются в разных условиях и на разном удалении от интрузивов и, как следствие, отличаются по минеральному составу. Поэтому приведенные характери­стики следует рассматривать как некоторую усредненную схему.

Вулканогенные гидротермальные место­рождения связаны главным образом с вулка­низмом конечного этапа развития геосинкли­налей или с щелочными и трапповыми маг­ми утвореннями активізованих платформ. Мінералоутворення відбувається в широ­кому діапазоні температур. На початку процесу кристалізуються турмалін, каси­терит і вольфраміт (родовища Болівії), що відповідає температурі 500оС і вище. Далі температура швидко знижується до 200-100оС. Швидкість процесу обумов­лює майже одночасну кристалізацію багатьох рудних і нерудних мінералів у відносно невеликому за глибиною прос­торі, внаслідок чого виникають складні і своєрідні мінеральні парагенезиси. Рудні тіла мають форму жил, труб і штокверків. Найчастіше вони невеликі за розмірами, швидко виклинюються з глибиною, але зустрічаються групами і нерідко характе­ризуються багатством руд. До вулканогенних відносяться родовища поліметалевих руд: золото-срібні (Мексика, Перу, Чилі, Болівія, США, Румунія, Україна та ін.), золото-срібні з телуридами (США, Мексика, Японія, Румунія), каситерит-вольфраміт-вісмутин-аргентитові (Болівія), халькопі-рит-турмалінові (Чилі), кіноварні (Італія), алунітові (Азербайджан, Чехія, Угорщина та ін.), флюоритові (Росія, КНР).

Телетермальні (амагматичні) родови­ща формуються вдалині від магматичних тіл, і генетичний зв'язок їх з магматизмом установлюється за непрямими ознаками чи взагалі не встановлюється. Вміщуючі породи (здебільш осадового походження) дуже мало змінені під впливом регіона­льного метаморфізму. Розміщення руд­них тіл контролюється структурами заля­гання вміщуючіх порід, причому вираз­ного зв'язку їх із глибинними розломами не спостерігається. Мінеральний склад руд порівняно простий. Серед геологів немає поки що єдиної точки зору на по­ходження    телетермальних родовищ.

матическими образованиями активизирован­ных платформ. Минералообразование проис­ходит в широком диапазоне температур. В начале процесса кристаллизуются турмалин, касситерит и вольфрамит (месторождения Боливии), что соответствует температуре 500оС и выше. Далее температура быстро снижается до 200-100оС. Скорость процесса обусловливает почти одновременную кри­сталлизацию многих рудных и нерудных ми­нералов в относительно небольшом по глу­бине пространстве, в результате чего возни­кают сложные и своеобразные минеральные парагенезисы. Рудные тела имеют форму жил, труб и штокверков. Чаще всего они не­большие по размерам, быстро выклинивают­ся с глубиной, но встречаются группами и нередко характеризуются богатством руд. К вулканогенным относятся месторождения полиметаллических руд: золото-серебряные (Мексика, Перу, Чили, Боливия, США, Ру­мыния, Украина и др.), золотосеребряные с теллуридами (США, Мексика, Япония, Ру­мыния), касситерит-вольфрамит-висмутин-аргентитовые (Боливия), халькопирит-турмалиновые (Чили), киноварные (Италия), алунитовые (Азербайджан, Чехия, Венгрия и др.), флюоритовые (Россия, КНР).

Телетермальные (амагматические) место­рождения формируются вдали от магматиче­ских тел, и генетическая связь их с магматиз­мом устанавливается по косвенным призна­кам или вообще не устанавливается. Вме­щающие породы (обычно осадочного проис­хождения) очень мало изменены под влияни­ем регионального метаморфизма. Размеще­ние рудных тел контролируется структурами залегания вмещающих пород, причем отчет­ливой связи их с глубинными разломами не наблюдается. Минеральный состав руд срав­нительно прост. Среди геологов нет пока единой точки зрения на происхождение теле­термальных месторождений. Многие иссле-

Багато дослідників розглядають їх як пе-рвинноосадові, що зазнали деяких змін у процесі діагенезу чи метаморфізму (В.С. Домарев, В.М. Попов, А. Маухер, П. Ру-тьє та ін.). Інші пов'язують їхнє утворен­ня з дією хімічно активних вод глибокої циркуляції (А. І. Германов, Ч. Девідсон та ін.). Однак більшість геологів відносять їх до епігенетичних гідротермальних і пов' язують із глибинним магматизмом, що виявляється на значних глибинах. Температури формування телетермаль-них родовищ не перевищують 250оС. До цього класу відносяться родовища анти-моніт-кіноварні, іноді з флюоритом (Україна, Іспанія, Югославія та ін.), бор-ніт-халькопіритові, так звані мідисті піс­ковики (Україна, Центральна Африка та ін.), свинцево-цинкові (Казахстан, США). Багато з родовищ цього класу мають велике промислове значення.

Колчеданні родовища характеризують­ся різноманітністю форм залягання і тек­стурно-структурних особливостей руд. Головними рудними мінералами є пірит, борніт, сфалерит, галеніт, серед нерудних характерні кварц, барит, рідше - карбона­ти. Рудні тіла мають жильні, складно гіл­часті, трубо- і пластоподібні форми. По­роди, що вміщують, первинно вулкано­генно-осадові, як правило дуже гідротер­мально- і динамометаморфізовані. Усі колчеданні родовища розглядаються як продукти вихідних газоводних потоків, що виділяються з глибинних вулканічних вогнищ у морських геосинклінальних ба­сейнах. Частина таких потоків відкладала мінеральні комплекси на шляху їхнього підйому, формуючи субвулканічні гідро­термальні родовища; інша частина дося­гала дна моря, де виникали ексгаляційно-осадові родовища. Процес цей відбувався винятково в початковій стадії розвитку дователи рассматривают их как первичнооса-дочные, претерпевшие некоторые изменения в процессе диагенеза или метаморфизма (В.С.Домарев, В.М.Попов, А.Маухер, П.Рутье и др.). Другие связывают их образование с действием химически активных вод глубокой циркуляции (А.И.Германов, Ч. Дэвидсон и др.). Однако большинство геологов относят их к эпигенетическим гидротермальным и связывают с глубинным магматизмом, про­являющимся на значительных глубинах. Температуры формирования телетермальных месторождений не превышают 250оС. К это­му классу относятся месторождения антимо­нит-киноварные, иногда с флюоритом (Ук­раина, Испания, Югославия и др.), борнит-халькопири-товые, так называемые медистые песчаники (Украина, Центральная Африка и др.), свинцово-цинковые (Казахстан, США). Многие из месторождений этого класса име­ют большое промышленное значение.

Колчеданные месторождения характери­зуются разнообразием форм залегания и тек­стурно-структурными особенностями руд. Главными рудными минералами являются пирит, борнит, сфалерит, галенит, среди не­рудных характерны кварц, барит, реже карбо­наты. Рудные тела имеют жильные, сложно ветвящиеся, трубо- и пластообразные формы. Вмещающие породы, первично вулканогенно-осадочные, обычно сильно гидротермально- и динамометаморфизованы. Все колчеданные месторождения рассматриваются как продук­ты восходящих газоводных потоков, выде­ляющихся из глубинных вулканических оча­гов в морских геосинклинальных бассейнах. Часть таких потоков отлагала минеральные комплексы на пути их подъема, формируя субвулканические гидротермальные месторо­ждения; другая часть достигала дна моря, где возникали эксгаляционно-осадочные место­рождения. Процесс этот протекал исключи­тельно в начальную стадию развития эвгео­евгеосинклінальних областей, у зонах на­громадження вулканогенних, вулкано­генно-осадових і осадових утворень. Ра­зом з породами, що вміщують, рудні тіла в такі стадії геотектонічного розвитку ре­гіонів були в різній мірі метаморфізовані. До цього класу відносяться мідно-колчеданні родовища Уралу, Північного Кавказу в Росії, деякі родовища Німеччи­ни (Мегген і Раммельсберг), родовища міді в Японії, Ріо-Тінто в Іспанії та ін.

Таким чином, процеси утворення ен­догенних родовищ корисних копалин, указують на велику, часто вирішальну, роль температури та тиску, при яких про­тікав цей процес. Відомо, що температу­рні умови і зовнішній літологічний тиск залежать від глибини. Цим і подрозуміва-ється досить чіткий розподіл різних гене­тичних типів родовищ корисних копалин по глибинних зонах, кожна з яких накла­дала свій відбиток на геологічні і фізико-хімічні умови утворення руд. Можна ви­ділити три головні глибинні зони форму­вання корисних копалин: абісальну, гіпа-бісальну і приповерхневу (мал.2.7).

Абісальна зона охоплює інтервал гли­бин від 3-5 до 10-15км від поверхні. Най­більше типові для цієї зони гранитоїдні інтруізї, з якими пов' язані пегматитові і кварц-грейзенові родовища рідкісних ме­талів.

Гіпабісальна зона розташовується при­близно від 1-1,5 до 3-5км до поверхні Землі. Для гіпабісальної зони характерні гранодиоріти із супутними скарновими родовищами заліза і міді, а також різно­манітним гідротермальної зруденінням. У верхній частині цієї зони зустрічаються також лужні породи з відповідними їм карбонатитовими родовищами.

синклинальных областей, в зонах накопления вулканогенных, вулканогенно-осадочных и осадочных образований. Вместе с вмещаю­щими породами рудные тела в последующие стадии геотектонического развития регионов были в разной степени метаморфизованы. К этому классу относятся медно-колчеданные месторождения Урала, Северного Кавказа в России, некоторые месторождения ФРГ (Мег-ген и Раммельсберг), месторождения меди в Японии, Рио-Тинто в Испании и др.

Таким образом, процессы образования эн­догенных месторождений полезных ископае­мых, указывают на большую, часть решаю­щую, роль температуры и давления, при кото­рых протекал данный процесс. Известно, что температурные условия и внешнее литологиче-ское давление зависят от глубины. Этим и объ­ясняется достаточно четкое распределение раз­личных генетических типов месторождений полезных ископаемых по глубинным зонам, каждая из которых накладывала свой отпечаток на геологические и физико-химические усло­вия образования руд. Можно выделить три главных глубинных зоны формирования по­лезных ископаемых: абиссальную, гипабис-сальную и приповерхностную (рис.2.7).

Абиссальная зона охватывает интервал глубин от 3-5 до 10-15км от поверхности. Наиболее типичны для этой зоны гранито-идные интрузии, с которыми связаны пегма­титовые и кварц-грейзеновые месторожде­ния редких металлов.

Гипабиссальная зона располагается при­мерно от 1-1,5 до 3-5км до поверхности Зем­ли. Для гипабиссальной зоны характерны гранодиориты с сопутствующими скарновы-ми месторождениями железа и меди, а также разнообразным гидротермальным орудене-нием. В верхней части этой зоны встречаются также щелочные породы с соответствующи­ми им карбонатитовыми месторождениями.

Мал. 2.7. Розміщення магматичних порід і рудних родовищ по глибинних зонах

(по В.І.Смирнову):

1 - ультраосновні породи з магматичними родовищами; 2 - гранодіорити зі скарновими родовищами; 3 - граніти з пегматитовими і грейзеновими родовищами; 4 - малі інтрузії гранітоїдів із гідротермальними родовищами; 5 - лужні породи з карбонатитами; 6 - ефузивної породи з гідротермальними родовищами; 7 - субвулканичні інтрузії з гідротермальними низькотемпературними родовищами.

Рис. 2.7. Размещение магматических пород и рудных месторождений по глубинным зонам

(по В. И. Смирнову):

1 - ультраосновные породы с магматическими месторождениями; 2 - граноидориты со скарновыми месторождениями; 3 - граниты с пегматитовыми и грейзеновыми месторож­дениями; 4 - малые интрузии гранитоидов с гидротермальными месторождениями; 5 - щелочные породы с карбонатитами; 6 - эффузивные породы с гидротермальными месторождениями; 7 - субвулканические интрузии с гидротермальными низкотемпературными месторождениями.

Приповерхнева зона характерна пере­важним розвитком ефузивних порід і пов' язаних з ними родовищ корисних ко­палин, що утворюються на глибинах до 1-1,5км. У цій зоні зосереджені гідротер­мальні родовища ртуті, золота, міді та інших металів. У верхній її частині фор­муються родовища корисних копалин ек­зогенної серії.

Приповерхностная зона характерна пре­обладающим развитием эффузивных пород и связанных с ними месторождений полез­ных ископаемых, которые образовывают на глубинах до 1-1,5км. В этой зоне сосредото­чены гидротермальные месторождения рту­ти, золота, меди и других металлов. В верх­ней её части формируются месторождения полезных ископаемых экзогенной серии.

Екзогенні родовища формуються в хо­ді геологічних процесів, що протікають на поверхні Землі чи в приповерхневій зоні. Тут відбувається руйнування раніше утворених мінералів і гірських порід, пе­ренесення і перевідкладення продуктів руйнування. У ході цих процесів мінера­ли, що виникли в ендогенних умовах, розкладаються під дією води, кисню, вуг­лекислоти, органічних сполук, живих ор­ганізмів й інших факторів. Замість них виникають нові мінерали, стійкі в екзо­генних умовах, що можуть давати поча­ток рудним концентраціям. Продукти розкладання при цьому залишаються на місці чи переносяться водами в розчине­ному або зваженому стані, а потім від­кладаються по шляху руху в долинах рік чи морських водоймах. У зв'язку з цим виділяють серед екзогенних родовищ три групи: родовища вивітрювання, розсипо­ві й осадові. Ці родовища дуже поширені у природі, з ними пов' язані горючі і бага­то неметалевих корисних копалин, а та­кож поклади заліза, марганцю, алюмінію, ванадію, урану, міді, рідкісних металів та ін.

Родовища вивітрювання за умовами свого утворення і місця походження тісно пов' язані корою вивітрювання, що вини­кає внаслідок розкладання глибинних по­рід і мінералів у поверхневих умовах. Вплив факторів фізичного і хімічного ви­вітрювання (води, температурних коли­вань, кисню, вуглекислоти, органічних сполук та ін.) на породи і мінерали, що виникли в глибинних ендогенних умовах, призводить до їхнього механічного руй­нування і хімічного розкладання. Деякі з цих мінералів, наприклад, кварц, саморо­дне золото, каситерит, алмаз є фізично і хімічно стійкими і майже не змінюються в нових умовах. Але більшість з них не

Экзогенные месторождения формируются в ходе геологических процессов, протекаю­щих на поверхности Земли или в приповерх­ностной зоне. Здесь происходит разрушение ранее образовавшихся минералов и горных пород, перенос и переотложение продуктов разрушения. В ходе этих процессов минералы, возникшие в эндогенных условиях, оказыва­ются неустойчивыми и разлагаются под дей­ствием воды, кислорода, углекислоты, органи­ческих соединений, живых организмов и дру­гих факторов. Вместо них возникают новые минералы, устойчивые в экзогенных условиях, которые могут давать начало рудным концен­трациям. Продукты разложения при этом ос­таются на месте или переносятся водами в растворенном или взвешенном состоянии, а затем отлагаются по пути движения в долинах рек или морских водоемах. В связи с этим вы­деляют среди экзогенных месторождений три группы: месторождения выветривания, рос­сыпные и осадочные. Эти месторождения ши­роко распространены в природе, с ними связа­ны горючие и многие неметаллические полез­ные ископаемые, а также залежи железа, мар­ганца, алюминия, ванадия, урана, меди, редких металлов и других.

Месторождения выветривания по условиям своего образования и месту происхождения тес­но связаны корой выветривания, которая возни­кает в результате разложения глубинных пород и минералов в поверхностных условиях. Воз­действие факторов физического и химического выветривания (воды, температурных колебаний, кислорода, углекислоты, органических соедине­ний и др.) на породы и минералы, которые воз­никли в глубинных эндогенных условиях, при­водит к их механическому разрушению и хими­ческому разложению. Некоторые из этих мине­ралов, например, кварц, самородное золото, кас­ситерит, алмаз являются физически и химически стойкими и практически не изменяются в новых условиях. Но большинство из них неустойчивыстійкі в екзогенних умовах і замість них утворюють нові мінерали. Наприклад, польовий шпат розкладається і перетво­рюється в каолініт, олівін переходить у серпентиніт, пірит дає початок лімоніту і т. д. Родовища вивітрювання підрозділя­ються на залишкові й інфільтраційні.

Залишкові родовища вивітрювання на­лежать до порід, при розкладанні яких вони утворилися. Ці родовища представ­ляють собою результат процесів хімічно­го вивітрювання, у яких головну роль ві­діграє вода з її здатністю до електричної дисоціації, до гідролізу і яка завжди міс­тить у розчині деяку кількість кисню, ву­глекислого газу, органічних кислот й ін­ших активно діючих речовин. Вони роз­кладають мінерали гірських порід і вино­сять розчинні хімічні сполуки, внаслідок чого відбувається нагромадження важко­розчинних залишків, що представляють промислову цінність. Так виникають за­лишкові родовища бокситів, каоліну, си­лікатних нікелевих руд, бурих залізняків, тальку, магнезиту, марганцю та інших корисних копалин.

Процеси вивітрювання і рудоутворен­ня, що відбуваються при цьому, залежать не лише від зовнішнього середовища, але й від хімічного складу і внутрішньої будо­ви мінералів породи. Залежно від геохі­мічних умов протікання процесів вивіт­рювання, що визначаються також кліма­том і тектонічними особливостями райо­ну, розрізняють глинисте і латеритне виві­трювання.

Глинисте вивітрювання відбувається як правило в умовах помірного клімату. Воно характеризується тим, що польові шпати внаслідок гідролізу переходять у водяні силікати глинозему типу Л1203-28іО2-2Н20, при цьому відбувається часткове винесення кремнезему. Утворю­в экзогенных условиях и вместо них образуют новые минералы. Например, полевой шпат раз­лагается и преобразуется в каолинит, оливин переходит в серпентинит, пирит дает начало ли­мониту и т.д. Месторождения выветривания подразделяются на остаточные и инфильтраци-онные месторождения.

Остаточные месторождения выветрива­ния приурочены к породам, при разложении которьгх они образовались. Эти месторожде­ния представляют собой результат процессов химического выветривания, в которых глав­ную роль играет вода с её способностью к электрической диссоциации, к гидролизу и которая всегда содержит в растворе некоторое количество кислорода, углекислого газа, орга­нических кислот и других активно действую­щих веществ. Они разлагают минералы гор­ных пород и выносят растворимые химиче­ские соединения, в результате чего происходит накопление труднорастворимых остатков, представляющих промышленную ценность. Так возникают остаточные месторождения бокситов, каолина, силикатных никелевых руд, бурых железняков, талька, магнезита, марганца и других полезных ископаемых.

Процессы выветривания и происходяще­го при этом рудообразования зависят не только от внешней среды, но и от химиче­ского состава и внутреннего строения мине­ралов породы. В зависимости от геохимиче­ских условий протекания процессов вывет­ривания, которые определяются также кли­матом и тектоническими особенностями района, различают глинистое и латеритное выветривание.

Глинистое выветривание происходит обычно в условиях умеренного климата. Оно характеризуется тем, что полевые шпаты в результате гидролиза переходят в водные силикаты глинозема типа Л1203-28Ю2-2Н20, при этом происходит частичный вынос кремнезема. Образуются такие типоморф­ються такі типоморфні мінерали, як као­лініт, галуазит, нонтроніт, монтморилоніт. їхні скупчення дають початок залишко­вим родовищам глин, які дуже поширені і часто значні за розмірами, але як правило невисокої якості. При вивітрюванні ульт-раосновних безпольовошпатових порід звільняється залізо, а також марганець, магній, нікель, кобальт. Три останні еле­менти легко адсорбуються глинистими часточками елювію, а нікель, крім цього, може переходити в колоїдний розчин і, випадаючи з нього, утворювати мінерали водяних силікатів нікелю (гарнієрит, рев-динскіт та ін.). Внаслідок цього процесу виникають залишкові родовища силікат­них нікелевих руд (о.Нова Каледонія, Се­редній та Південний Урал, Побужжя в Україні та ін.), бурого залізняку (Куба, Гвінея та ін.), магнезиту (Урал, Україна, Казахстан) та інших корисних копалин.

Латеритне вивітрювання відбувається в умовах тропічного клімату, що характе­ризується зміною дощових і посушливих періодів. При латеритному вивітрюванні порід, що утворює майже горизонтальну чи слабкосхилену піднесену місцевість, внаслідок розпаду силікатів утворюються вільні Л1203, Ге203 і БіО2 у вигляді золів. Золі алюмінію і заліза коагулюють і зали­шаються на місці, а кремнезем несеться лужними розчинами вниз і відкладається на більше глибоких горизонтах. Ці лужні розчини виникають при гідролізі силікатів і не несуться водами з ділянки вивітрю­вання внаслідок слабкої циркуляції при­пливних вод через особливості рельєфу. Таким чином, на поверхні відбувається нагромадження гідратів окису алюмінію (беміту, діаспору і гібситу) і заліза (лімо-ніту). Кількісні співвідношення між ними в латеритах залежать від складу порід, що вивітрюються. Багаті глиноземом породи ные минералы, как каолинит, галлуазит, нонтронит, монтмориллонит. Их скопления дают начало остаточным месторождениям глин, которые довольно широко распростра­нены и часто значительны по размерам, но обычно невысокого качества. При выветри­вании ультраосновных бесполевошпатовых пород освобождается железо, а также марга­нец, магний, никель, кобальт. Три последние элемента легко адсорбируются глинистыми частичками элювия, а никель, кроме этого, может переходить в коллоидный раствор и, выпадая из него, образовывать минералы водных силикатов никеля (гарниерит, рев-денскит и др.). В результате этого процесса возникают остаточные месторождения си­ликатных никелевых руд (о.Новая Каледо­ния, Средний и Южный Урал, Побужье в Украине и др.), бурого железняка (Куба, Гвинея и др.), магнезита (Урал, Украина, Ка­захстан) и других полезных ископаемых.

Латеритное выветривание происходит в условиях тропического климата, характери­зующегося чередованием дождливых и за­сушливых периодов. При латеритном вы­ветривании пород, образующих почти гори­зонтальную или слабонаклонную возвы­шенную местность, в результате распада си­ликатов образуются свободные Л1203, Бе203 и Бі02 в виде золей. Золи алюминия и железа коагулируют и остаются на месте, а кремне­зем уносится щелочными растворами вниз и отлагается на более глубоких горизонтах. Эти щелочные растворы возникают при гид­ролизе силикатов и не уносятся водами с участка выветривания вследствие слабой циркуляции приточных вод из-за особенно­стей рельефа. Таким образом, на поверхно­сти происходит накопление гидратов окиси алюминия (бёмита, диаспора и гиббсита) и железа (лимонита). Количественные соот­ношения между ними в латеритах зависят от состава выветривающихся пород. Богатыедають початок глиноземистим латеритам і бокситам. Боксити є цінною рудою алю­мінію. Їхні родовища відомі у Франції (район Бо), Африці (Гвінея), Австралії, Індії, США та інших країнах.

На ультраосновних породах, багатих за­лізом і бідних алюмінієм, формуються залі­зисті мінерали, у яких нерідко концентру­ються також оксиди і гідроксиди інших ме­талів (нікелю, кобальту, хрому, марганцю), що входять до складу мінералів ультраос-новних порід. Так виникають родовища за­лізних руд, нерідко природно-легованих, тобто таких, що утримують цінні добавки вищевказаних елементів (родовища п-ова Калум у Гвінейській республіці, родовища Куби та ін.). Якщо латеритне вивітрювання відбувається в умовах розчленованого рель­єфу, коли луги несуться проточними вода­ми, то в поверхневій зоні накопичуються залишкові (елювіальні) глинисті утворення. Оскільки поверхневі води містять гумусові кислоти, що перешкоджають коагуляції ге­лю заліза, то відбувається винесення цього елемента з області вивітрювання. Залишко­вим продуктом при такому типі вивітрю­вання є поклади каоліну, складені чистим каолінітом з деякою домішкою не розкла­дених мінералів кварцу, серициту, польових шпатів та ін.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Б С Панов, О О Кущ, Ю Б Панов - Корисні копалини