А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 11

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

У випадку виявлення невідповідності працівника займаної посади може бути прийнято одне з таких рішень:

а) про звільнення працівника;

б) про залишення працівника на колишній посаді через особистий досвід, особисті якості, більші заслуги перед підприємством у минулому;

в) про призначення випробного терміну працівникові, протягом якого він повинен поліпшити своє відношення до роботи та показники праці;

г) про переведення на посаду, що відповідає до якостям й характеристикам працівника;

д) про направлення на курси підвищення кваліфікації;

е) про направлення на перенавчання;

ж) про навчання суміжної професії й ін.

При звільненні вакансії керівника може бути ухвалене рішення про добір кандидата із числа резерву на заміщення посади; про добір кандидата із числа працівників підприємства; про залучення кандидата із зовнішніх джерел (рис. 1).

5. Визначення ефекту від здійснення розроблених заходів, удосконалення процедури звільнення, подолання зайвого рівня плинності. Скорочення плинності кадрів є найважливішою економічною й соціальною проблемою. Плинність досить дорогокоштує кожній організації та суспільству в цілому. При розробці програми усунення зайвої плинності необхідно також провести порівняльний аналіз витрат на проведення названих заходів і втрат через зайвий рівень плинності. Керівництву підприємства в цьому випадку слід зробити так само, як і з фінансуванням кожної іншої бізнес-ідеї - якщо витрати на вирішення проблеми перевищать економічний ефект від зниження плинності, можливий пошук інших, більш «дешевих» варіантів удосконалювання роботи з персоналом.

Вільна вакансія керівника й необхідність підбору кандидатури на її заміщення

Прийняття рішення про підбір кандидата з резерву на заміщення посади

Прийняття рішення

про підбір кандидата з числа працівників підприємства

Прийняття рішення

про залучення кандидата з зовнішніх джерел

Аналіз документів і даних щодо кандидатів, підбір кандидатури

1

 

Проведення співбесіди з кандидатом

 

 

Прийняття рішення

про переведення

Аналіз документів працівників й підбір кандидатур, що підходять

для заміщення на посаді

Тестування для визначення здатності щодо керівництва,

особистісних характеристик,

рівня підготовки, індивідуальних психологічних здібностей

1

 

Проведення співбесіди з

кандидатом

 

 

Прийняття рішення

про переведення

Проведення попередньої відбірної розмови та

заповнення кандидатом всієї необхідної для

обрання на посаду документації

1

 

Проведення співбесіди з

претендентом

1

 

Тестування для визначення

здатності щодо керівництва, особистісних характеристик,

рівня підготовки, індивідуальних психологічних здібностей

Вивчення відгуків й

рекомендацій, даних щодо працівника

Прийняття рішення

про прийом на посаду

Рис. 1. Варіанти управлінських рішень при підборі керівника на звільнену вакантну посаду

Висновки. Як свідчить практика останніх років, основними мотивами плинності працівників з підприємств були: низька заробітна плата та несвоєчасні її виплати; відсутність ритмічності виробництва; нестабільність ситуації на підприємстві; невідпові­дність виконуваних робіт рівню кваліфікації та основній професії; важкі та шкідливі умови праці; некваліфікована праця та інші.

Беручи за основу досвід підприємств Донецького регіону, Дніпропетровська, Харкова можна зробити висновок, що основними заходами, на які повинна бути спрямована робота кадрової служби по стабілізації трудових колективів, є наступні:

- підвищення рівня соціальної інформованості (вона є необхідною для своєчасного прийняття рішення по формуванню та стабілізації взаємовідносин в колективі; це плани, їх виконання, події, мета, стратегія);

- виробнича та соціальна адаптація в трудовому колектив, особливо молоді;

- наставництво (коучинг);

- соціально-психологічний клімат, неформальні відносини.

- удосконалення профорієнтації, профвідбору й організації професійного навчання;;

- поліпшення системи оплати праці, матеріальних і моральних стимулів;

- механізація трудових процесів і несприятливих для людського організму робіт;

- поліпшення соціально-побутових умов працюючих;

- удосконалення форм і методів управлінської й виховної роботи керівного персоналу, майстрів, бригадирів, що виявляють вирішальний вплив на міжособистісні відносини в колективі;

- скорочення монотонної, малокваліфікованої праці, оздоровлення умов праці;

- усунення невідповідності змісту праці на робочому місці кваліфікації, індивідуальних здібностей і інтересів працівників;

- організація професійного просування кадрів і розвитку системи підвищення кваліфікації.

Однак можна уже стверджувати, що рівень плинності кадрів із зростанням рівня безробіття у країні знижується. Причинами звільнення працівників є, в основному, відсутність перспектив, кар'єрного зростання, хоча ще і залишається значним один із головних мотивів звільнення - низький рівень заробітної плати.

РЕЗЮМЕ

В статье рассматриваются актуальные проблемы текучести кадров на предприятиях в современных условиях. Изучены мотивы текучести, а также предложена методика и разработаны рекомендации по управлению текучестью кадров в рамках общего процесса управления персоналом.

Ключевые слова: текучесть кадров, стабилизация кадров, квалификация кадров, аутплейсмент, мотивация персонала.

РЕЗЮМЕ

В статті розглянуто актуальні проблеми плинності кадрів на підприємствах в сучасних умовах. Вивчені мотиви плинності, а також запропонована методика й розроблені рекомендації по управлінню плинністю кадрів у рамках загального процесу управління персоналом.

Ключові слова: плинність кадрів, стабілізація кадрів, кваліфікація кадрів, аутплейсмент, мотивація персоналу.

SUMMARY

In article actual problems of turnover of shots at the enterprises in modern conditions are considered. Motives of fluidity are studied, and also the technique is offered and recommendations about management of turnover of shots within the limits of the general managerial process by the personnel are developed.

Keywords: turnover of shots, stabilisation of shots, qualification of shots, outplacement, motivation of the personnel СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Кодекс законов о труде Украины: научно-практический комментарий. - Издание второе переработанное и дополненное. - X.: ООО «Одиссей», 2002. - 8б4 с.

2. Регіональні проблеми формування трудового потенціалу і шляхи їх вирішення: Монографія І Лук'янченко Н.Д., Aнтонюк В.П., Шаульська Л.В., Шамілева Л.Л. та ін.- Донецьк: ДонНУ МОН України; ІЕП HAH України, 2004. - 340 c.

3. Шаповалова Э.В. Роль кадрового планирования в стабилизации трудовых коллективов І Э.В. Шаповалова ІІ Вісник Технологічного університету Поділля. - Хмельницький, 2003. -Т. 2ч.1.- С.50-54.

4. Шульга В.Г. Формирование кадрового резерва на промышленных предприятиях Украины в кризисной экономике І В.Г. Шульга ІІ Вестник Донецкого национального университета. Серия В. Экономика и право. Спецвыпуск,том 2, 2009. - 247-252.

5. Управление персоналом: регламентация труда: Учеб. пособие для cтyдентовІA.Я.Кибанов, ГА.Мамед-Заде, ТА.Водкина., С.С.Журавлев. - М.: Экзамен, 2008. - 478 с.

6. Програма підготовки і використання кадрів в економіці Донецької області. - Донецьк: Донецька державна обласна адміністрація, 2002. - 34б с.

7. Ayтнлейcмент — услуга но консультированию и продвижению на рынок труда сокращаемого персонала [Электронный ресурс]. -Режим доступа: http:. ancor.ruІservicesІoutplacmntІ

УДК 369 (478)

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Зарецька Є. В., здобувач кафедри управління персоналом і економіка праці Донецького національного університету Постановка проблеми.

На сучасному етапі розвитку економіки України проблеми рівня життя населення і чинники, що визначають його динаміку стають дуже важливими. Від їх рішення багато в чому залежить спрямованість і темпи подальших перетворень в країні і кінець кінцем політична, а отже і економічна стабільність в суспільстві. Рішення цих проблем вимагає певної політики, виробленої державою, центральним моментом якої була б людина, її добробут, фізичне і соціальне здоров'я. Саме тому всі перетворення, які так чи інакше можуть спричинити зміну рівня життя, викликають великий інтерес у найрізноманітніших верств населення.

В сучасній Україні найактуальнішими проблемами підвищення рівня життя є забезпечення зайнятості, посилення соціальної захищеності населення, боротьба з бідністю. Важливого значення набуває формування дієвої системи соціального

© Зарецька Є. В., 2011страхування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Функціонування системи соціального страхування важливе значення мають роботи науковців України, зокрема - Осадця С.С., Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Гуцуляк С., Охріменко О.О., Мних М.В. та інших. Ці роботи присвячені теоретичному обґрунтуванню та уточненню визначення поняття «страхування», його суті та значення в сучасних економічних відносинах, удосконаленню нормативної бази, підвищенню платоспроможності страхових організацій, удосконаленню порядку оподаткування страховиків, вимогам до створення і діяльності страхових організацій.

Разом із тим багато проблем, пов'язаних з формуванням і розвитком ринка страхових послуг, до кінця не вирішені. Це потребує пошуку ефективних рішень страхового захисту різних груп суб'єктів.

Мета наукової статті.

З набуттям Україною незалежності економічні й соціальні перетворення, що відбуваються, зумовили необхідність побудови адекватної системи страхування, яка б стала надійним захистом для юридичних і фізичних осіб від матеріальних втрат, спричинених стихійним лихом, нещасним випадком чи іншими ризиковими обставинами, сприяла економічній стабільності, зміцненню фінансової системи, активізації інвестиційних процесів і розв'язанню соціальних проблем. Саме це визначає мету даної статті.

Результати дослідження.

На сьогодні в Україні розрізняють три організаційно-правові форми соціального забезпечення: загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування з державного бюджету; недержавне соціальне забезпечення.

Загальнообов' язкове державне соціальне страхування є основною організаційно-правовою формою. Соціальне забезпечення в суспільстві повинно виконувати дві головні функції: лікувальну і превентивну. Перша пов' язана із запровадженням механізмів боротьби з бідністю, які включають адресну допомогу малозабезпеченим верствам населення, надання житлових субсидій, допомога сім' ям з дітьми тощо. Друга, запобіжна функція, пов' язана з відверненням бідності шляхом надання громадянам можливість протягом свого активного життя здобути право на соціальне забезпечення (від безробіття, хвороби, нещасного випадку на виробництві, інвалідності, в похилому віці тощо). Цю функцію виконує загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов' язків та гарантій, яка передбачає надання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі настання страхового випадку за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, а також фізичними особами на користь яких здійснюється страхування.

Особливості загальнообов' язкового державного соціального страхування полягають у такому:

умови і порядок здійснення визначаються законом, а не договором;

участь у загальнообов' язковому державному соціальному страхуванні є обов' язковою, а не добровільною.

Суб' єктами загальнообов' язкового державного соціального страхування є застраховані особи, страхувальники, страхові фонди. Застраховані особи: фізичні особи, на користь яких здійснюється соціальне страхування. Вони стають суб' єктами після укладення трудового договору, або після реєстрації у відповідних фондах соціального страхування. Всі застраховані отримують Свідоцтво про загальнообов' язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування.

Страхувальники - це особи (роботодавці, а деколи і самі застраховані), які сплачують страхові внески. Страховики є відповідні соціальні страхові фонди.

Види загальнообов' язкового державного соціального страхування в Україні: пенсійне страхування;

страхування на випадок безробіття;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання; страхування від тимчасової непрацездатності та витрат зумовлених народженням та похованням; медичне страхування.

Підставою здійснення пенсійного страхування в Україні є Закон „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року, який набрав чинності 1 січня 2004 року [1].

Застрахованими особами в системі загальнообов' язкового державного пенсійного страхування є:

1) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності;

2) члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування;

3) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, та члени сімей зазначених фізичних осіб;

4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності;

5) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій;

6) громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України;

7) особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;

8) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України;

9) працівники воєнізованих формувань, особи начальницького і рядового складу фельд'єгерської служби спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань зв'язку та інформатизації, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування;

10) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

11) особи, які отримують щомісячні страхові виплати відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" крім осіб, які отримують виплати у зв'язку зі смертю годувальника, та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

12) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства);

13) особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

14) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;

15) безробітні в період отримання допомоги по безробіттю.

Кількість  застрахованих  осіб  в  системі  загальнообов' язкового  державного  пенсійного страхування чисельністю населення у працездатному та пенсійному віці та прогнозними значеннями цих показників (табл.1).

Прогноз чисельності населення України, тисяч осіб у середньому за рік

Роки

Усього

Усього

 

 

працездатного віку

пенсійного віку

2001

48 415,5

27 984,7

11 492,8

2005

47 448,8

28 706,1

11 204,9

2010

46 008,5

28 091,9

11 377,5

2015

44 616,5

26 570,7

11 840,1

2020

43 150,8

24 905,7

12 273,8

2025

41 741,2

23 716,9

12 534,4

2030

40 536,2

22 566,3

12 950,5

2035

39 280,5

21 066,1

13 475,8

2040

36 526,3

19 533,0

14 328,0

Законом передбачена добровільна участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні. Страхувальниками в системі загальнообов' язкового державного пенсійного страхування є роботодавці (суб' єкти підприємницької діяльності) та застраховані особи.

У пенсійному страхуванні необхідно розглядати недержавне пенсійне забезпечення, яке започаткувало себе з січня 2004 року, і є складовою частиною системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками цієї системи додаткових до загальнообов' язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат [1].

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків.

У системі недержавного пенсійного забезпечення спостерігається тенденція збільшення кількості надавачів послуг у цій сфері. Так, станом на 1 квітня 2010 року Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України погоджено 77 статутів недержавних пенсійних фондів, до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 58 недержавних пенсійних фондів, з яких 44 - відкритих, 9 корпоративних та 5 професійних недержавних пенсійних фондів.

Найбільша кількість недержавних пенсійних фондів (НПФ) зареєстрована в м. Києві - 37 з 58, а решта - в регіонах

(Дніпропетровська обл. - 8, Харків - 3, Донецька обл. - 2, Львів - 3, Сімферополь - 1, Суми -1, Івано-Франківськ - 1, Черкаси - 1, Херсон - 1).

Від 46 недержавних пенсійних фондів отримано повідомлення про укладені договори про надання послуг з адміністрування, управління активами та зберігання активів. Більшість адміністраторів НПФ зареєстрована в м. Києві - 28 із 39. Решта розміщена в регіонах, а саме: Дніпропетровська обл. - 2, Львів - 3, Харків - 3, Донецьк - 1, Суми - 1, Івано-Франківськ -1. Наявність значного потенціалу кількості недержавних пенсійних фондів сприяла зростанню попиту на послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України видано 31 ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.

Для подальшого підвищення ефективності функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення необхідно:

вдосконалювати законодавство з недержавного пенсійного забезпечення;

забезпечити чітку координацію діяльності основних державних регуляторів недержавного пенсійного забезпечення; запровадити систему автоматизованого моніторингу та звітування суб' єктів, що надають послуги в сфері недержавного пенсійного забезпечення;

налагодити ефективну систему обміну інформацією між органами, що здійснюють нагляд та контроль в системі недержавного пенсійного забезпечення;

розробити надійні фінансові інструменти, у тому числі довгострокові фінансові інструменти та захищені від інфляції;

проводити постійну інформаційно-роз' яснювальну роботу серед роботодавців та населення для відновлення довіри до фінансових установ, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення.

Основним нормативно-правовим документом, який регламентує страхування громадян України на випадок безробіття є Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " від 02.03.2000 р.

Загальнообов' язковому страхуванню на випадок безробіття підлягають:

особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), як повний так і неповний робочий день (тиждень); особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу.

Не підлягають страхуванню особи, які досягли пенсійного віку, чи в яких виникло право на працю, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють в Україні.

Фізичні особи - суб' єкти підприємницької діяльності; особи, які самі забезпечують себе роботою, члени творчих спілок, творчі працівники, котрі не є членами творчих спілок - мають право на забезпечення по цьому виду страхування в разі добровільної сплати внесків [2].

Крім цього, на отримання видів соціального забезпечення, які фінансуються за рахунок коштів цього виду страхування мають право також незастраховані особи з числа військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ, органів Служби безпеки України, органів внутрішніх справ звільнені з військової служби в зв' язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації як безробітних.

Страхувальниками у цьому виді страхування є роботодавці та застраховані особи, які сплачують страхові внески. Закон України „Про загальнообов' язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. визначає основні засади організації та здійснення цього виду страхування [3].

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники (роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи) та страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність. В Україні обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору(контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики(стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками