А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 13

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

Основні показники ROI:

• відношення вигоди від навчання до витрат на навчання;

• термін повернення витрат на навчання.

Отже, ефективність використання системи у обстеженому банку становить 11,9%. Хоча цей рівень приносить незначну частину доходу, багато в чому це залежало від суспільно - економічної ситуації в країні (фінансова криза призвела до значного зниження прибутку у 2009-2010 р.р.). Строк окупності - 2 роки і 2місяця.

За своїм характером робота в банку динамічна та емоційно напружена, в такому випадку працівник, що знаходиться у безперервному бізнес-середовищі, не бажає витрачати свій робочий час (а особливо вільний час) на навчання. Він прекрасно розуміє, що для кожного відділення встановлюються відповідні тижневі (декадні, місячні, квартальні, піврічні, річні) плани і їх обов' язково треба виконувати.

Е-learning, зокрема, працівники проходять в чітко визначений термін. Наприклад, на електронну пошту начальника управління надсилається повідомлення з вказівкою пройти певному працівнику згідно його посади тест, чи певне опитування і т. п. Ця вказівка і змушує співробітника звертатися до Учбового порталу, щоб вчасно та якісно скласти тести.

Також недоліком є те, що відсутня зворотна реакція з боку вищого керівництва на недоліки, які викликає система електронного навчання. Наявні недоліки ідентифіковані, однак жодних дій з їх усунення не приймається.

Наступним недоліком є те, що відповідь на конкретне поставлене питання, задане будь - яким працівником своєму тренеру, находить не в режимі «реального часу». Питання та відповіді на них в основному надсилаються через електронну систему банку, яка вдало інтегрована з системою Е-learning.

Оскільки банк комбінує як очну, так і заочну форму навчання, тобто змішане навчання, то систему Е-learning можна назвати більш «теоретичною», а очне - «практичною», оскільки на другому працівники проходять в основному психологічні тренінги, ділові ігри, а закінчення кожного з таких семінарів завжди закінчується тестуванням.

Однак тренінги мають не довгостроковий ефект, і знання, отримані на них, практично не використовуються на практиці. Вони не дають працівникам широку систему знань і сприймаються майже всіма скептично. Тренінги носять обов' язковий характер, можливо саме тому вони не приносять бажаний результат.

Нині співробітниками банку розроблена велика кількість електронних курсів різного напрямку (вивчення іноземних мов, інформація про кадрову політику, інформаційну безпеку, а також за різними категоріями банківських продуктів), однак самостійно їх вивчати працівник, навіть за власним бажанням, не в змозі через напружений і завантажений характер роботи у відділенні.

Єдиним напрямом заохочення працівників до Е-learning повинна стати матеріальна мотивація. Банк зацікавлений мати високопрофесійних та кваліфікованих працівників і тому повинен матеріально стимулювати персонал до вивчення електронних курсів, але не в примусовому характері. Для цього співробітникам необхідно надати більше вільного часу і враховувати те, що будь - які витрати (в т. ч. матеріальні), які направлені в необхідний напрям завжди приносять позитивний ефект.

Для перевірки успішності навчання та для оцінки якості роботи персоналу після навчання повинен бути встановлений часовий ліміт (припустимо три місяці). Це означає, що тільки після закінчення трьох місяців з дня завершення навчання безпосередній керівник може зробити остаточний висновок про результативність процесу навчання.

Персонал стане більш підготовленим, кваліфікованим, обізнаним та з' явиться можливість до кар' єрного зростання, оскільки на даний час хоча і запроваджена концепція кар' єрного росту, але на практиці вона не спостерігається.

Також зменшиться плинність кадрів (в загальному масштабі), працівники не будуть переходити в інші фінансові установи чи організації. Можливо також збільшиться політика «переманювання кваліфікованого персоналу», і тому банк повинен враховувати цей факт в майбутній програмі розвитку персоналу.

Висновки та перспективи подальших розробок. Для забезпечення модернізації професійного розвитку банківського персоналу важливо активніше впроваджувати систему електронного навчання, яка дозволить значно зменшенні витрат на навчаннябанківських працівників , а для співробітників - збільшення раціонального використання свого робочого часу, а також поглиблення знань в певній області, організувати зовнішню незалежну сертифікацію внутрішніх коучерів та моніторинг цієї діяльності.

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотренные вопросы относительно модернизации профессионального развития персонала в банках. Определена роль электронного обучения в повышении эффективности функционирования банковских учреждений.

РЕЗЮМЕ

В статті розглянуті питання щодо модернізації професійного розвитку персоналу у банках. Визначена роль електроного навчання у підвищенні ефективності функціонування банківських установ.

SUMMARY

In the article the considered questions in relation to modernization of professional development of personnel in banks. Certain role of Е - learning in the increase of efficiency of functioning of bank institutions.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. ДСТУ   ISO 10015:2008. Управління якістю. Настанови щодо навчання пберсоналу (ISO 10015:1999, IDT). Введений в дію

01.01.2009.

2. Електронна вільна енциклопедія Вікіпедія / Е - learning / [Електронний ресурс] - http://uk.wikipedia.org/wiki/bi.

3. Електронний матеріал / Дистанційне навчання та Е - learning в Росії/ [Електронний ресурс] - http://www.bishelp.ru.

4. Журнал «Вісник Update2.0» №03(30), 2009. Інформаційне видання «Райффайзен банк Аваль».

5. Леся Войтицька. В яких банках найвищі заробітні плати // Газета «Діло» [Електронний ресурс] / 25.10.2010 - http://delo.ua.

6. Міжнародний стандарт дистанційного навчання / Sharable Content Object Reference Model (SCORM) 2004 / [Електронний ресурс] - http://cccp.ifmo.ru/scorm.

7.Основний портал / Дистанційна освіта в країнах світу / [Електронний ресурс] - http://www.osvita.org.ua/dastance/world/. 8.Офіційний сайт SMART EDUCATION - Корпоративне навчання персоналу. Дистанційне навчання. [Електронний ресурс] -http://www.smart-edu.com.

9.Офіційний сайт ВАТ «Райффайзен банк Аваль» . [Електронний ресурс] - http://www. aval.ua

УДК 658. 504.

МЕТОДИ МАРКЕТИНГОВОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ РИЗИКАМИ

Какодєй А.О., асистент кафедри «Маркетинг», ДонНУ

Постановка проблеми. Ринкові перетворення вимагають того, щоб маркетингова діяльність була не просто паралельним елементом господарської діяльності, а під її кутом зору розглядалося б управління усіма сферами діяльності підприємства. Екологічна складова процесу управління займає вагоме значення для сучасного розвитку промислових підприємств. Все більше значення набуває вміння попередження та уникнення ризиків пов'язаних в наслідками забруднення навколишнього середовища. А використання маркетингового підходу до управління ризиками екологічного характеру надає підприємствам вагоме конкурентні переваги.

Аналіз останніх досліджень. Дослідженням питань екологічних ризиків та методів управління ризиками присвячені роботи наступних науковців: Е.А. Яйли, В. Сидорчук, Ю.Ю. Кинев, Б.Г. Заславський, В.В. Вітлинський, О.П. Альгін. Питання маркетингового управління підприємницькою діяльність вивчали О.М. Степанов, А.О. Старостіна, С.М. Ілляшенко, А.Коротков та ін.

Виділення невирішеної проблеми. Не зважаючи на достатню кількість праць присвячених маркетинговим ризикам, екологічним ризикам та методам управління ризиками, питання управління екологічними ризиками з точки зору маркетингової орієнтацій діяльності промислових підприємств висвітлено не достатньо.

Метою статті є визначити перелік маркетингових ризиків промислового підприємства, проаналізувати методи управління екологічними ризиками з точки зору маркетингової орієнтації підприємства.

Результати дослідження. Рівень екологічного ризику діяльності виробничого підприємства в сучасній економічній ситуації досить високий. Однак це не повинно відлякувати і стримувати ділову активність у сфері матеріального виробництва. Докладний аналіз і оцінка ризику, а також розробка заходів, що зменшують його негативні наслідки до допустимого рівня, дозволяє здійснювати і високо ризиковані господарські заходи. [10, С. 29-38]

Зростаюче використання природних ресурсів, викликане підвищенням потреб, може поступово приводити до виснаження цих ресурсів і одночасному збільшенню потрапляння відходів виробництва та скидів у навколишнє середовище. Це створює дві головні проблеми:

- при все більшої потреби в природних ресурсах важливо визначити шляхи найбільш економного їх використання, заміни одного дефіцитного виду ресурсів іншим, розвитку безвідходного виробництва, застосування вторинної сировини

- з урахуванням стану середовища слід встановити можливості уловлювання забруднюючих речовин і знешкоджувати їх, скорочувати або припиняти їх викид, переходити від відкритої до закритої системі відтворення.

Очевидно, що ці проблеми взаємопов'язані між собою і рішення їх у більшій мірі залежить від раціонального використання досягнень науково-технічного прогресу, включаючи сферу управління. [12, С. 13-14]

Під ризиком у маркетингу слід розуміти загрозу понесення збитків або недоотримання прибутків у реалізації конкретних рішень чи видів виробничо-збутової діяльності, що спирається на рекомендації маркетингу. Аналіз методологічних і теоретико - методичних підходів до систематизації маркетингових ризиків, показує, що існуючі класифікації в основному виділяють маркетинговий ризик як одну зі складових господарського ризику. У складі маркетингових ризиків С. М. Ілляшенко [8] окремо виділяє конкурентний ризик, неприйняття продукції споживачем, ризик неадекватної оцінки місткості ринку, ризик прийняття невірних маркетингових рішень, ризик пов'язаний зі змінами ситуації на ринку в період між його аналізом і прийняттям маркетингових рішень, що спираються на результати аналізу, тощо.

© Какодєй А.О., 2ОИ

Маркетингові ризики проявляються у вигляді не реалізації або зменшенні обсягів реалізації продукції та зниженні цін на неї, наслідком чого є недоотримання прибутку або збитки. З впливом маркетингового макросередовища пов' язані такі ризики [8]: економічний; політико-правовий; соціально - демографічний; екологічний; технологічний.

Серед фахівців немає єдності поглядів стосовно сутності об' єктивних маркетингових ризиків. Наявні розбіжності поглядів, які умовно можна розбити на три групи. Перша група: маркетингові ризики розглядаються з позиції ризиків конкретного інвестиційного проекту, фактично ототожнюючи їх із комерційними або збутовими ризиками його реалізації. Друга група поглядів на маркетингові ризики виходить з того, що маркетинг - це та частина бізнесу, яка перетворює виробничі результати діяльності на фінансові. Згідно з цією позицією, до маркетингових ризиків належить будь-яка діяльність або подія, яка може призвести до коливань та непередбачуваності цін як на продукцію, так і на фактори виробництва, які використовуються. Таким чином, маркетингові ризики ототожнюють з ризиками коливань ринкових цін. Третя група поглядів, які визначають, що маркетингові ризики обумовлені тим, що вони певним чином пов'язують їх з маркетинговою функцією підприємства. Класифікація маркетингових ризиків представлено на рис. 1.1. [9]

Усвідомлення темпів, з якими в сучасній економіці відбуваються зміни, а також вміння своєчасно реагувати на них та адаптуватися до сучасних умов є ключовим елементом маркетингового управління ризиками.

Складність процесу управління екологічним ризиком обумовлена багатогранністю самої системи управління ризиком, що складається з двох пов'язаних між собою підсистем: керованої і керуючої. Керована підсистема являє собою об'єкт управління (сукупність ризиків та взаємовідносин, які виникають в процесі реалізації ризику), а керуюча - це суб'єкт управління, тобто група людей, яка за допомогою різних прийомів і способів здійснює функціонування суб'єкта в умовах ризику. Для ефективного управління екологічними ризиками необхідно використовувати комплексний підхід, який дозволяє промисловому підприємству раціонально використовувати ресурси, розподіляти відповідальність, знижувати або елімінувати дії ризику. Оцінюючи ризик, який можна прийняти на себе, підприємство повинно виходити з профілю своєї діяльності, наявності необхідних ресурсів для фінансування можливих наслідків ризику, ставлення до ризику партнерів по бізнесу.

За останні 10 років в області економіко-екологічного управління відбулися серйозні зміни. Причиною цих змін є низка факторів і тенденцій. По-перше, споживачі стали ставитися до вибору товарів більш свідомо з екологічної точки зору. Ступінь екологічної свідомості споживачів різна в різних країнах, і це, безумовно, позначається на діяльності компаній. По-друге, в багатьох країнах сьогодні істотно розширилося поняття екологічної відповідальності. Якщо раніше відповідальність покладається на компанію, яка забруднює навколишнє середовище, то сьогодні до цієї категорії відносять також страхові компанії і банки, які обслуговують діяльність компаній, і навіть потенційних покупців продукції даної компанії. По-третє, в останні роки акцент в охороні навколишнього середовища в країнах що входять в Організацію Економічного Співтовариства і Розвитку змістився з прямого забруднення на те, що має «розсіяні» джерела забруднення, в деяких випадках до них зараховують і самі товари.

Це не означає, що екологія на сучасному етапі приділяє увагу виключно проблем розсіяних джерел забруднення. Швидше, з прийняттям суспільством принципів сталого розвитку, управління підприємством переходить від використання технології очищення «на кінці труби» до більш системним методам. По-четверте, з'явилися нові сили, здатні вплинути на політику компанії: постачальники, корпоративні клієнти, конкуруючі компанії.

Традиційно, в багатьох країнах світу, в останні десятиліття 20-го століття процес управління екологічними ризиками Грунтувався на використанні командно-адміністративних методів, які найчастіше вимагали дотримання природоохоронних стандартів за рахунок застосування спеціальних технологій, а безпосередньо управління було сфокусовано на здійсненні контролю за окремими джерелами небезпеки і забруднень і тим впливом, який вони чинять на людину і природу. [14]

У принципи управління ризиком закладаються стратегічні й тактичні цілі екологічного маркетингу. У стратегічних цілях виражається прагнення до досягнення максимально можливого рівня добробуту суспільства в цілому, а в тактичних - прагнення до збільшення безпеки населення, тривалості життя. Обумовлюються як інтереси груп населення, так і кожної особистості в захисті від надмірного ризику. Найважливішим принципом є положення про те, що в управління ризиком повинен бути включений весь сукупний спектр існуючих у суспільстві небезпек. Загальний ризик від них для будь-якої людини і для суспільства в цілому не може перевищувати «прийнятний» рівень. [6, С.73 - 83]

Політика в галузі управління ризиком повинна будуватися в рамках суворих обмежень по впливу на природні екосистеми, і складатися з вимог про не перевищення величин впливу на екосистеми вище гранично допустимих екологічних навантажень. [10]

Процес управління ризиком забезпечує відповідний механізм розв' язання проблеми ризику. Обираючи відповідний спосіб управління економічним ризиком, яким обтяжена певна діяльність, бізнесмен повинен керуватися такими основними принципами:

- Недоцільно ризикувати більшим заради меншого;

- Недоцільно ризикувати більше того, що дозволяють власні кошти;

- Необхідно заздалегідь піклуватись про можливі наслідки ризику. [3]

У процесі маркетингового управління екологічними ризиками може бути виокремлено такі рішення:

- За вибором цілей управління ризиком. Це рішення які найменше піддаються дослідженню і формалізації. Формально методи аналізу й синтезу стосовно ціле покладання поки що недостатньо розроблені;

- За вибором методів (попередити, знизити, страхувати, поглинути) чи інструментів (конструкторські, технологічні, фінансові тощо) управління ризиками. Ці рішення допускають формалізацію, зокрема, використання функціонально-логічних методів, математичних методів і моделей тощо;

- Підтримки балансу в трикутнику «люди - ресурси - цілі» в процесі досягнення обтяжених ризиком цілей за допомогою обраного інструментарію управління ним.

Зниження екологічного ризику можливе:

1) На етапі планування операції чи проектування зразків - введення додаткових елементів надійності та інших необхідних заходів;

2) На етапі прийняття рішення - використання відповідних критеріїв оцінки ефективності рішення;

3) На етапі експлуатації технічних систем - за рахунок додержання режимів експлуатації та їх контролю. У вітчизняні та зарубіжні науковці вказують наступні методи управління екологічними ризиками:

• Уникнення ризику означає просте ухилення від певного заходу, обтяженого надмірним ризиком. Утім уникнути ризику для менеджера нерідко означає відмовитись від прибутку, а це пов'язано з ризиком невикористаних можливостей.

• Попередження ризику - це досить ефективний засіб, який, однак, лише в окремих випадках дає змогу зменшити ступінь ризику у бізнесі.

• Прийняття ступеня ризику - це залишення ризику за менеджером, тобто на його відповідальність. Вкладаючи кошти в певну справу, менеджер має бути впевненим, що є змога покрити можливі збитки або що вони йому майже не загрожують.

• Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, перекласти певну частину відповідальності за ризик на того співучасника реального інвестиційного проекту, який здатний його контролювати краще за інших.

• Суть зовнішнього страхування ризику полягає в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів, аби уникнути надто великого ступеня ризику.

• Лімітування - це встановлення ліміту, тобто верхньої межі часу, коштів, викидів тощо.

• Диверсифікація - це процес розподілу, наприклад, вкладених коштів між різними об'єктами інвестування, які безпосередньо не пов' язані один з одним.

• Створення резервів, запасів покриття ймовірних збитків є одним з поширених на практиці способів зниження ступеня ризику. Основною проблемою у створенні запасів та резервів на покриття ймовірних збитків є оцінювання потенційних наслідків ризику.

• Здобуття додаткової інформації є одним з важливих способів зниження ступеня ризику. В умовах використання невичерпних, неоднозначних, неточних даних постає питання про доцільність їхнього уточнення. [2, 3, 4]

Крім того, по відношенню до підприємства шляхи зниження ризику можна розбити на дві групи: зовнішні і внутрішні. До першої групи належать такі методи, як страхування, диверсифікація, передача ризику. А основними внутрішніми методами є отримання додаткової інформації, планування і прогнозування діяльності підприємства, складання бізнес-плану, ретельний підбір персоналу. Важливо правильно вибрати з усього різноманіття існуючих економічних методів ті, які з найбільшою точністю оцінюють екологічний ризик, дозволяють попередити його появу і пом'якшити негативні наслідки. Для екологічних ризиків представляється доцільним виділити наступні основні методи та інструменти (заходи) управління ризиком, представлені на рис. 1.2 [5]

Розподіл

 

 

Поглинання

Рис. 2. Методи та інструменти управління екологічними ризиками[5]

У межах кожного з напрямів вживані заходи матимуть різну ефективність. Ці заходи пов'язані з витратами і потребують їх збільшення за зростання складності систем. Тому в певних умовах може виявитись економічно доцільнішим витрачати грошові кошти не на попередження чи зниження ступеня ризику, а на відшкодування можливих збитків, використовуючи для цього механізм страхування.

Таким чином, якщо в процесі підготовки рішення буде з' ясовано, що заходи стосовно зниження ризику малоефективні та дорогі одночасно, то може статись, що економічно доцільніше застрахуватися. Тут постає завдання не попередження, а відшкодування збитків.

Кожен суб' єкт управління обирає конкретний спосіб чи суперпозицію способів управління ризиками залежно від специфіки діяльності, обраної маркетингової стратегії тощо.

Аспекти екологічно орієнтованого маркетингу в світовому співтоваристві пов'язані з швидким розвитком технологій і процесів, що знижують вплив на навколишнє середовище, а також з прискореним формуванням ринку екологічних послуг, який, звичайно, вимагає відповідного розвитку маркетингових засобів управління. До основних маркетинговим напрямкам у цій галузі слід віднести:

- Формування фінансових структур підтримки екологічних дій;

- Екологічну оцінку (аудит) рівня впливу на навколишнє середовище;

- Екологічне страхування дій компаній;

- Зміна форм звітності діяльності виробників;

- Нові форми реклами;

- Формування нових принципів торгівлі (наприклад, продаж екологічно чистих продуктів).

Маркетинговий механізм управління екологічними ризиками заснований на ринкових методах, до яких слід віднести:

- Адміністративне регулювання (нормативні стандарти, обмеження, ліцензування діяльності);

- Економічні стимули;

- Платежі за забруднення та екологічні податки;

- Розподіл прав та обов'язків по забрудненням.

Маркетингове управління екологічними ризиками необхідно використовувати на різних стадіях маркетингового процесу, що впливає на навколишнє середовище. Цей вплив залежить від складу первинних ресурсів, специфіки виробничого процесу і застосовуваних природоохоронних технологій, які формують викиди в навколишнє середовище.

Особлива роль тут відводиться платежам і податкам за забруднення. Вони являють собою непрямі важелі впливу і виражаються у встановленні плати за викиди і скиди, за використання первинних ресурсів, кінцеву продукцію або технологію. Плата повинна відповідати соціально-економічним збитком від забруднення або визначаться з якого-небудь іншому показнику (наприклад, економічній оцінці асиміляційного потенціалу природного середовища). Податки на забруднення і платежі надають максимальну свободу забруднювачі у виборі стратегії поєднання ступеня очищення та плати за залишковий викид. Якщо природоохоронні витрати низькі, то фірма значно скоротить викиди, замість того щоб платити податок. Передбачається, що вона може скоротити їх до оптимального рівня, коли витрати, що приростають на додане очищення стають рівними ставці платежу. [13]

Виробництва із замкнутим циклом, які повністю утилізують побічні продукти і відходи, дають не лише екологічний ефект, зберігаючи здоров'я людей, але і приносять велику економічну вигоду при найменших витратах.

При вирішенні екологічних проблем доцільно не тільки враховувати збитки від забруднень навколишнього середовища, а й виявляти вартість контролю над забрудненням. При цьому ясно, що вартість очищення повітря, води, утилізація відходів буде зростати тим швидше, чим вище необхідна ступінь очищення середовища. [1, С. 35]

Дуже часто невідома межа, до якої можна «експлуатувати» природу. Крім того, в конкретних регіонах не завжди здійснюються методики, норми врахування якісних характеристик забруднення навколишнього середовища. Якщо забруднення природи закладено в технологію виробництва, то при всьому розумінні екологічних наслідків своєї діяльності, керівництво не може відмовитися від виробництва. Ситуація може змінюватися лише в міру перетворення системи маркетингового планування, застосування безвідходних технологій, удосконалення законодавчої бази, впровадження методик, за допомогою яких збиток від рішень з тим або іншим ступенем ризику оцінювався б не тільки кількісними, а й якісними показниками.

Ситуація може змінитися лише тоді, коли економічний розвиток обернеться до людини, буде орієнтований на задоволення потреб конкретних людей, а не лише на кількісні показники. [1, С.39]

Науково-технічний прогрес здатний загострювати протиріччя, що породжуються внутрішньої різнорідністю системи «людина - техніка - природа». Масштаби розвитку НТП виявили його сильні з слабкі сторони: техніка і технології приносять людям блага, даючи кошти для вирішення матеріальних проблем, одночасно привносять у світ нові труднощі і небезпеки, що має негативний вплив на стан природного середовища, здоров'я людини, стають джерелом катастроф, аварій, тобто створюють фон ризику.

Концепція соціально-етичного маркетингу відповідає концепції сталого розвитку. Її дотримання дозволяє гармонізувати інтереси товаровиробників (прибуток), споживачів (задоволення потреб) і суспільства в цілому (сталий еколого-соціально-економічний розвиток). Головну ідею концепції екологічного маркетингу можна сформулювати таким чином [8]: «Орієнтація виробництва і збуту на задоволення екологічно-орієнтованих потреб і запитів споживачів, створення і стимулювання попиту на екологічні товари (вироби чи послуги) - економічно ефективні і екологічно безпечні у виробництві і споживанні». Становлення і розвиток екологічного маркетингу мають охоплювати:

- Інформаційний аспект: аналіз екологічних проблем, які впливають на діяльність підприємства чи можуть впливати у майбутньому; оцінка ринкових можливостей і загроз, а також переваг і недоліків маркетингу;

- Філософський аспект і аспект доцільності: розширення місії і цілей підприємства, що передбачає формування екзогенних принципів і цілей;

- Аналітичний аспект: розробка і аналіз альтернатив, у т.ч. виділення цільових груп споживачів, визначення конкурентної стратегії і стратегій позиціонування екологічних товарів;

- Дійовий і координаційний аспект: модифікація та інтеграція використання інструментів маркетингу з метою дотримання принципів екологічного маркетингу в конкурентній боротьбі;

- Аспект контролю: моніторинг, аналіз і регулювання маркетингової діяльності як складової стратегічного контролю. Обгрунтування екологічності представляється невід'ємною частиною системи маркетингового управління, що впливає на

вибір пріоритетів у забезпеченні господарства природними ресурсами і послугами в межах намічуваних обсягів споживання. Різниця виробничих інтересів і галузевих завдань визначає особливості поглядів фахівців на проблему екологізації виробництв, застосовуваної і створюваної техніки і технології.

Висновки та пропозиції. Абсолютна безпека не досяжна в жодному виді людської діяльності, тим більше у сфері промислового виробництва. Ризик, що виникає внаслідок використання нової технології і техніки, повинен бути менше, ніж ризик, що має місце в процесі функціонування старої техніки і технології. Необхідно застосовувати підходи, що дозволяє мінімізацію небезпечних наслідків за умови досягнення поставлених цілей. І цей підхід може забезпечити управління екологічними ризиками на принципах маркетингу. Оцінка екологічного ризику повинна включати в себе реалізацію оптимального технологічного вибору при максимізації суспільних вигод та мінімізації негативних наслідків, оцінку позитивних економічних, соціальних та інших наслідків цього вибору. Ці завдання можуть бути реалізовані лише на основі комплексного використання маркетингового управління.

РЕЗЮМЕ

В статье рассматриваются виды маркетинговых рисков промышленного предприятия, методы управления рисками, а также маркетинговый подход к процессу минимизации негативного влияния на состояние природной окружающей среды. Ключевые слова: риск, маркетинг, управление, экологический риск.

В статі розглядаються види маркетингових ризиків промислового підприємства,  методи управління ризиками, а також маркетинговий підхід до процесу мінімізації негативного впливу на стан природного навколишнього середовища. Ключові слова: ризик,маркетинг, управління, екологічний ризик.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками