А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 25

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

РЕЗЮМЕ

В статті розроблено систему управління соціальною безпекою людського розвитку, що враховує необхідність постійного моніторингу та редагування визначених цілей людського розвитку. Ключові слова: людський розвиток, соціальна безпека, моніторинг.

SUMMARY

In the article has developed a system of management of social security of human development, taking into account the need for constant monitoring and editing of certain human development. Keywords: human development, social security, monitoring.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Людський розвиток регіонів України: методика оцінки і сучасний стан / Е.М. Лібанова, Н.С. Власенко, О.С. Власюк та ін. - К., 2002. - 110 с.

2. Людський розвиток в Україні: Можливості та напрями соціальних інвестицій (колективна науково-аналітична монографія / Лібанова Е.М., Макарова О.В., Черенько Л.М., Шишкін В.С та ін. - К.: інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України. -2006. -355 с.

3. Human Development Report 2010. 20th Anniversary Edition. The Real Wealth of Nations: athways to Human Development. Published for the United Nations Development Programme (UNDP) [Електронний ресурс]. - N. Y., 2010. - 238 p. - Режим доступу: http://hdr.undp.org.

УДК 338.21

ВПЛИВ СТРУКТУРНОГО ДИСБАЛАНСУ НАЦІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ НА РУХ ТРУДОВИХ ПОТОКІВ

Муромець Н.Є., к.е.н., доцент кафедри управління персоналом і економіки праці Донецького національного університету

Постановка проблеми. На відміну від моделі, що склалась у країнах Західної Європи, де ринок має високий ступінь захищеності зайнятості, складний механізм укладання колективних договорів, значну сегментацію робочої сили та стале довготривале безробіття, український ринок праці фактично «імпортував» стандартний набір інститутів, який діє на ринках праці країн з розвинутою економікою. Проте українська модель сформувалась спонтанно під впливом рішень, що приймались незалежно одне від одного державою, підприємцями та робітниками, і вона не має достатнього фінансового ресурсу для формування ознак, притаманних для «сталих» ринків праці.

© Муромець Н.Є., 2Oll

Аналіз останніх досліджень. Еволюція досліджень в області руху населення й трудових ресурсів привела до виникнення об'єктивної необхідності комплексного підходу щодо регулювання процесів руху працівників. Ці проблеми знайшли відображення в роботах Н.О.Аітова, І.С. Безрукова, Б.Д. Бреєва, Л.М. Данилова, Т.І.Заславської, В.Г.Костакова, А.Є.Котляра, В.П. Крюкова, І.С.Маслової, В.С.Немченко, Л.Л.Рибаковського, О.В.Староверова, Л.С.Чижової та інших авторів. Питанням вивчення проблем розвитку ринку праці приділяли увагу багато вчених, однак, не було визначено, яким чином негативні процеси, які відбуваються на ринку праці впливають на характер руху трудових потоків.

Метою статті є розробка рекомендацій щодо ефективного регулювання трудових потоків за умов оцінки і попередження негативного впливу на них факторів структурного дисбалансусучасних ринків праці.

Результати дослідження. Аналізуючи українську модель ринку праці, необхідно виокремлювати проблеми власне механізму ринку праці, його провідних каналів та проблеми, які мають макроекономічну природу й детермінують економічні механізми функціонування ринку.

Основними базовими макроекономічними вадами на шляху формування ефективної моделі ринку праці є [1, С. 15]:

- низька продуктивність праці;

- відсутність структурних змін в економіці країни;

- висока тіньова складова;

- низька ціна робочої сили.

Міжнародні порівняння продуктивності праці (ВВП на одного зайнятого за паритетом купівельної спроможності) показують, що Україна суттєво відстає за цим показником не лише від розвинених країн. Діапазон показника у 2008 році складає від 50,4% рівня Росії до 19,8% рівня Швеції. За даними ОЕСР, нині продуктивність української робочої сили на 25 % нижча, ніж російської. При відносно невеликій різниці в якості вищої освіти (в рейтингу якості вищої освіти Всесвітнього економічного Форуму 2008 р., Росія посідає 45 місце, Україна - 54) за показниками ефективності ринку праці дистанція є дуже значною (Росія -33 місце, Україна - 62) [2].

Загалом можна констатувати, що ринок праці в Україні є ліберальним та саморегульованим, проте стихійне пристосування до ринкових умов та майже повна відсутність державного регулювання ринку праці призвело до формування сталих «інституційних пасток», що негативно впливають на ринок праці.

Характерною рисою ринку праці України є усталений характер зайнятості та невідповідність динаміки зайнятості динаміці виробництва. В перші трансформаційні роки динаміка зайнятості населення чітко співпадала з динамікою виробництва. Проте, починаючи з 2001 р., ця тенденція змінилась, і при нестабільній динаміці виробництва зайнятість невпинно зростала, тобто коливання в зайнятості слабо синхронізовані з коливаннями в об'ємах виробництва (рис. 1).

30

25

20

і і приріст ВВП, у % до 15 попереднього року

Ф    Кількість зайнятого населення, млн.осіб

10

5

0

Рис.1. Співвідношення приростів ВВП та кількості зайнятого населення в Україні протягом 1997-2010р.

Погіршення макроекономічної ситуації, зумовлене посиленням кризових явищ в економіці України, призвело до збільшення диспропорцій розвитку національного ринку праці наприкінці 2008 р. Насамперед це стосується розбалансування попиту та пропозиції звуження можливостей застосування праці, збільшення масштабів безробіття. Водночас існування часового лага між скороченням обсягів виробництва та зменшенням чисельності зайнятих, з одного боку, та використання підприємствами практики вимушеної неповної зайнятості, з іншого, не дає змоги повною мірою оцінити масштаби зниження обсягів зайнятості в економіці. Саме тому більш адекватні оцінки реальної ситуації на національному ринку праці можуть бути зроблені на основі даних вибіркових обстежень економічної активності населення у 2009 р.

Однією з найбільш серйозних проблем ринку праці України є утримання невисокого рівня економічної активності. Регіональний розріз зайнятості свідчить про значні диспропорції, що сформувалися внаслідок обмежених можливостей створення нових робочих місць. Найбільш несприятливою залишається ситуація із зайнятістю в найбільш економічно розвинених регіонах. Зокрема, рівні зайнятості знизилися в 1 півріччі 2009 р. порівняно з аналогічним періодом попереднього року від 60,6 % до 57,1 % (у Донецькій області), з 60,3 % до 58,1 % (у Харківській області), від 65,1 % до 63,3 % (у м. Київ). Водночас регіони з менш розвиненою економічною інфраструктурою змогли зберегти порівняно стабільну динаміку зайнятості (56,8 % у Львівській області, 56,4 % у Чернівецькій області) [1].

Кількість зайнятих у неформальному секторі економіки у 2010р. порівняно з попереднім роком збільшилась на 179,3 тис, осіб і складала 4,6 млн. осіб, або 22,9% загальної кількості зайнятого населення віком 15-70 років, як видно у табл.1. У неформальному секторі економіки в основному працюють особи працездатного віку, де їх частка у 2010р. складала 80,6% загальної кількості зайнятого населення. Найвищий рівень участі населення у неформальному секторі економіки спостерігався серед осіб віком 15-24 років та у віці 60-70 років.

Відсутність ефективних процесів реструктуризації зайнятості, превалювання зайнятості у низькопродуктивних видах економічної діяльності з невисоким рівнем інноваційної активності істотно ускладнюють узгодження попиту та пропозиції робочої сили в професійно-кваліфікаційному розрізі (з урахуванням необхідності формування інноваційної моделі суспільства), можливості мінімізації негативних наслідків впливу кризових явищ на структуру зайнятості.

10 0

-10 -20 -30 ^40 -50

12      3 N4     5     6      1     $     р    ПО 111213--ІЦ

Зайнятість у неформальному секторі економіки за видами економічної діяльності [3]_

Види економічної діяльності

2009р.

2010р.

Усього, тис. осіб

4469,9

4649,2

у % до загальної кількості зайнятого населення

22,1

22.9

у тому числі за видами економічної діяльності:

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство; рибальство, рибництво

66,0

65,2

Будівництво

11,9

12,3

Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів

 

 

особистого вжитку; діяльність готелів та ресторанів

12,8

13,4

Діяльність транспорту та зв'язку

1.8

1.8

Інші види економічної діяльності

7,5

7.3

Особливого значення набуває дослідження впливу на характер руху трудових потоків неповної зайнятості. Перебування економіки України в кризовому стані потребує пошуку та використання відповідних механізмів адаптації економічно активних підприємств до функціонування в умовах скорочення обсягів виробництва, неповного завантаження виробничих потужностей. Ви­користання практики вимушеної неповної зайнятості роботодавцями спрямоване, з одного боку, на збереження найбільш кваліфікованого кадрового потенціалу підприємства, а з іншого - на стимулювання звільнень за власним бажанням або за угодою сторін (натомість звільнення з економічних причин). Це, у свою чергу, забезпечує економію на виплаті вихідних допомог та поліпшує показники статистичної звітності підприємств щодо звільнення працівників унаслідок структурної кризи і, в свою чергу, призводить до посилення руху трудових потоків.

У липні 2009 р. порівняно з початком року кількість працівників, які були у відпустках із дозволу та ініціативи адміністрації, зменшилася з 1071,4 тис. осіб до 347,5 тис. осіб. Натомість обсяги часткової зайнятості (зайнятості неповний робочий день) за цей період майже не зменшилися, а були на рівні 10,1-10,3 % від кількості штатних працівників. Частка зайнятих неповний робочий день у промисловості стрімко зросла від 8,4 % у 2007 р. до 19,7 % у липні 2009 р., у будівництві - від 7,8 % до 24,3 %, що відображає тенденції скорочення обсягів виробництва в цих сферах економіки [3] .

Таким чином, сформована модель українського ринку праці фактично перетворилася на перешкоду для ефективної реструктуризації зайнятості, що в свою чергу обумовлює активізацію процесів руху трудових потоків у вигляді інтенсифікації холостого обороту робочої сили. Деінституціалізований ринок праці супроводжується значними соціальними витратами, передусім у вигляді високих міграційних інтенцій, знецінення і декваліфікації робочої сили тощо. Проблеми, породжені неструктурованим ринком праці, поглиблюють кризові явища в економіці, стримують структурні перетворення, перешкоджають створенню передумов для довгострокової макроекономічної стабілізації.

Слід визначити, що сучасний ринок праці супроводжується посиленням процесів інтенсивності холостого обороту робочої сили та проявом контрпродуктивної мобільність: територіальної, професійно-кваліфікаційної, галузеві. Попри високі витрати найму та звільнення, український ринок праці демонструє інтенсивний «холостий оборот» робочої сили, за якого висока мобільність не веде до вдосконалення використання трудового потенціалу. За темпами руху робочої сили Україна помітно випереджає переважну більшість країн Центральної та Східної Європи. Це досягається за рахунок, активних процесів прийомів та звільнень. Коефіцієнти обороту робочої сили з прийому та звільнення майже однакові, і у відсотках до середньооблікової кількості штатних працівників складають відповідно 22 % та 22,4 %. Коефіцієнт валового обороту, який визначається як сума коефіцієнтів найму та вибуття, досягає 45-55% для всієї економіки та 45-60% для промисловості [4].

Таким чином, ключовим пріоритетом для регулювання процесів руху трудових потоків на ринку праці має стати створення правових, економічних та інституційних умов для підвищення ефективності зайнятості населення. Проведення "стратегічної реструктуризації" зайнятості може бути здійснено декількома шляхами, за допомогою яких ринок пристосується до нових умов ринкової трансформації та обирає ту чи іншу модель розвитку. Як видно на рис.2 одним з найбільш дієвих заходів розв'язання протиріччя між вимогами ринку та застарілою логікою поведінки підприємств має стати процес реструктуризації, який повинен бути націлений на досягнення двоєдиної мети [5]:

- з одного боку, за рахунок оперативних заходів (зниження поточних витрат, вивільнення надлишкової робочої сили, відмови від випуску продукції, яка не користується попитом) забезпечити стабілізацію діяльності підприємств протягом короткострокового проміжку часу, тобто провести так звану "захисну реструктуризацію", що відображає пасивне пристосування підприємств до нових умов господарювання;

- з іншого боку, за рахунок проведення "стратегічної реструктуризації", що передбачає зміну загальних поведінкових установок, збільшення обсягу інвестицій в заміну застарілих технологій та устаткування, впровадження нових організаційно-управлінських систем, може бути забезпечене підвищення конкурентоспроможності виробництва. Такі дії повинні призвести до якісного оновлення та зростання попиту на ринку праці - адже саме людський капітал є провідною конкурентною перевагою в умовах постіндустріальної економіки.

Реструктуризація зайнятості повинна призводити до активного вивільнення надлишкового персоналу. Водночас активізація процесу створення підприємств за визначеними пріоритетними напрямками, що веде до суттєвого розширення виробництва доданої вартості, закономірно обумовлює збільшення обсягів попиту на робочу силу, вивільнену із стагнуючих галузей. Цей процес реалокації зайнятості може бути охарактеризований як процес активного переливу ресурсів (у даному випадку трудових) із стагнуючих секторів до інноваційних секторів економіки. [6, с.102]

Постають актуальними вирішення проблем структурного безробіття. Для подолання тенденції одночасного браку кваліфікованих фахівців та безробіття необхідним напрямком превентивної політики пом' якшення обмежень пропозиції праці є вирішення проблеми структурного безробіття. Для структурного безробіття характерне більш тривале перебування в стані незайнятості. Тому структурне безробіття вимагає спеціальних заходів державної політики зайнятості. За її відсутності в економіці зберігається «маргінальний» контингент безробітних. Вирішення проблем структурного безробіття можливе шляхами поєднання активної та пасивної політики зайнятості. Саме активна політика може принести результат у регіонах з низьким рівнем безробіття.

При цьому одним із чинників реалізації активної політики зайнятості є модель гнучкої зайнятості, механізмом реалізації котрої може бути гнучкий робочий час і робоче місце, а також об' єднання політики ринку праці та робочого часу. Активною політикою можна досягти попередження виникнення безробіття, подолання структурного перелому, установлення нових відносин зайнятості. Хоча у період економічної кризи може бути виправдана не високо затратна при малій віддачі активна політика, а ефективна пасивна політика на ринку праці, яка проводиться в усіх ринково орієнтованих країнах.

Першочергового значення набуває створення нових робочих місць в інноваційних та високотехнологічних секторах економіки. Наразі потреба створення нових робочих місць набуває актуальності внаслідок необхідності збереження трудового потенціалу та відповіді на виклики економічної кризи. Приріст зайнятості відображається на рівні сукупних доходів населення, за розрахунками провідних економістів світу приріст зайнятості на один процентний пункт дає зниження частки населення з доходами, нижчими за прожитковий рівень, на три процентних пункти. Якщо уявити, що вимоги реформування економіки почнуть реально виконуватися, і в зв' язку з цим надлишкова чисельність на підприємствах стане неприпустимою, оскільки вона різко знижуватиме ефективність виробництва, неприпустимим стане і збереження збиткових підприємств, темпи структурної перебудови прискоряться. Тоді кількість незайнятого населення суттєво підвищиться. У цьому випадку проблема створення та збереження робочих місць при оптимальній та високопродуктивній зайнятості будуть дійсно однією з гостріших економічних та соціальних проблем сучасного етапу перебудови економічних відносин в Україні [7].

Якщо до питання про створення нових робочих місць підходити в дусі ідеології, що не передбачає активної позиції держави, та віддавати пріоритет саморегулюванню трудових потоків, отримаємо зростання сфери посередницьких послуг, але в руслі глибоких структурних змін істотних зрушень не станеться. Існує декілька принципових зауважень щодо механізму створення нових робочих місць в Україні, зокрема [7]:

1. Завдання створення робочих місць не слід розуміти як самоціль, а лише як засіб реалізації масштабної національної стратегії, яка повинна бути чітко сформульована.

2. Питання про нові робочі місця повинні відповідати геоекономічній стратегії України, пошуку нового місця в системі міжнародного розподілу праці.

3. Необхідно розділити власне політику стосовно безробітних і структурну політику стосовно нових робочих місць (інвестиції в розвиток), що покликані забезпечити нову якість економічного зростання. Сучасна чисельність зареєстрованого безробіття, (станом на жовтень 2010 року складає 400,7 тис осіб.) більша частина яких є особами з обмеженими адаптаційними здібностями, з невисоким рівнем кваліфікації та ринкової адаптації, не може бути ресурсом якісних змін [7].

4. З огляду на наближення демографічної кризи, яка почне відчуватися вже після 2020 року, і катастрофічне старіння населення України, нові робочі місця повинні вирішити найскладніше завдання матеріального забезпечення не лише працюючих, а й зростаючої кількості пенсіонерів, співвідношення яких до того часу буде 1,5 до 1 (зараз - 3 до 1). Тобто нові робочі місця повинні забезпечувати вищу, ніж сьогодні, продуктивність праці та великі надходження до бюджету пенсійної системи.

5. Нові робочі місця необхідно створювати в галузях, які здатні дати максимальний конкурентний ефект. Це означає, що пріоритет у створенні робочих місць необхідно віддати національному бізнесу, а роль економічного цілевизначення - державі.

6. Програму створення нових робочих місць повинна бути підкріплена інвестиціями. Так, за розрахунками фахівців, вартість створення одного сучасного робочого місця складає 15,4 тис. євро. Ціна робочого місця залежить від його оснащенням технікою, найдешевше робоче місце коштує 9тис. грн. в торгівлі. Розрахунки фахівців показують, що вартість робочого місця, що не пов' язане зі складним технологічним процесом, оцінюється приблизно у 200 тис. грн. У випадку, якщо потребуються складні механізми, робоче місце може коштувати і до 200 тис. доларів. Виходячи з цього, неможливо вважати коректною постановку питання з приводу покладання відповідальності за створення робочих місць та їх перепрофілювання на Державну службу зайнятості, як це відбувалось протягом 2005-2009 роках [7].

Інструментами державного впливу мають стати наступні дії:

1. Внаслідок практично необмеженої ємкості товарного ринку, на відміну від розвинутих західних кран, та незадовільних потреб великої кількості бідного населення в Україні, наразі не існує економічних меж розширення зайнятості, оскільки відсутня загроза перевиробництва вітчизняних товарів. Саме тому створення нових робочих місць необхідно робити в галузях, що пов' язані з виробництвом товарів широкого споживання.

2. З метою відновлення економічного зростання в країні слід розробити програми забезпечення інтенсивного зростання економіки, що відбувається за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів і перш за все людської праці. Інтенсифікація може відбуватися як за рахунок нових технологій, так і за рахунок міграції робочої сили з підприємств, де створюється менше доданої вартості, до виробництва з більшою доданою вартістю. Програми переорієнтації економіки можливо в певній ступені розглядати саме як створення робочих місць у високотехнологічних сферах та згортання робочих місць у сферах з низькою додатною вартістю.

Початковим поштовхом до зростання економіки та передумовою ефективного регулювання трудовими потоками можуть стати заходи, які запропоновано на рис.3:

- розвиток внутрішнього ринку збуту шляхом фінансування державних інфраструктурних і промислових програм (в тому числі - програми підготовки до Євро2012 - очікуване споживання сталі до 9 млн тон протягом 2010-2011 року, задекларований об' єм інвестицій - 25 млрд. дол. США).

- транспортна галузь (відновлення та модернізація основних фондів) - що відповідає стратегії держави більш ефективно використати своє розташування на торгівельних шляхах з Азії до Європи. Доцільно створення мережі автобанів, авіа, залізничних, річних та морських перевозок. (наприклад виробництво 5 тис. од. напіввагонів - очікуване споживання сталі - 250 тис. тон). За даними центральноєвропейських країн вартість створення одного робочого місця складає 50 тис. доларів США, В Україні вартість менша в наслідок дешевшої робочої сили ;

- будівельна галузь - базова галузь держави, що також може надати поштовх до розвитку економіки. За розрахунками фахівців Інституту економіки та прогнозування НАНУ, кожна гривня, що вкладена в будівництва житла, дає 2,6-3 гривні додаткового приросту ВВП. Кожне додаткове робоче місце у житловому будівництві забезпечує роботою 5-6 робітників в інших галузях.

3. Чітко визначити загальну, галузеву і регіональну потребу в робочих місцях, як на поточний період, так і на перспективу, яка повинна визначатися на основі демографічних прогнозів і всебічного аналізу даних про чисельність і структуру зайнятих і безробітних, кількості і структурі робочих місць, що мають у наявності, на вивченні попиту та пропозиції, виходячи з напрямків і темпів розвитку виробництв, виборі пріоритетних напрямків створення нових робочих місць та інших чинників.

5. Підвищити роль Державного фонду зайнятості. Програми, що фінансуються за рахунок даного Фонду, в більшості є програмами з підтримки безробітних і не вирішують завдань створення нових робочих місць.

6. Створити ефективну систему територіальної та професійної мобільності робочої сили, що напряму стосується питань підготовки, перепідготовки конкурентних кадрів, житлового будівництва.

7. Розробити Державну і регіональні програми, спрямовані на розвиток системи створення новітніх робочих місць. Вихідних пунктом цієї Програми повинно стати визначення соціально необхідного рівня зайнятості в країні та регіоні і встановлення його чисельного значення.

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, СПЕЦВИП., Т.1, 2ОИ

Приоритетним є також проведення реформування професійної підготовки та освіти. Усунення структурних проблем ринку праці пов' язано також з питанням ефективності взаємозв' язку сфер зайнятості та професійної освіти. При цьому у короткостроковій перспективі може спостерігатися деяке зростання частки учнів в загальній чисельності зайнятих. Проте інерційність розвитку системи професійної освіти може у середньостроковій перспективі слугувати додатковим чинником, що стримує зростання зайнятості.

Висновки. Таким чином, в статті надано характеристику основним вадам сучасного ринку праці в Україні, на засадах усунення негативного впливу яких було запропоновано активні заходи щодо регулювання трудових потоків за рахунок проведення реструктуризації зайнятості в Україні з урахуванням негативного пливу економічної кризи на національну економіку. Зроблено висновок про необхідність розробки елементів державного регулювання трудових потоків на національному ринку праці.

РЕЗЮМЕ

В статье представлена характеристика основных проблем современного рынка труда в Украине, на основи устранения негативного влияния которых были предложены активные мероприятия по регулированию трудовых потоков за счет проведения реструктуризации занятости в Украине. Сделан вывод о необходимости разработки элементов государственного регулирования трудовых потоков на национальном рынке труда.

Ключевые слова: рынок труда, трудовые потоки, занятость, реструктуризация занятости, государственное регулирование.

РЕЗЮМЕ

В статті надано характеристику основним вадам сучасного ринку праці в Україні, на засадах усунення негативного впливу яких було запропоновано активні заходи  щодо регулювання трудових потоків за рахунок проведення реструктуризації зайнятості в Україні з урахуванням негативного пливу економічної кризи на національну економіку. Зроблено висновок про необхідність розробки елементів державного регулювання трудових потоків на національному ринку праці. Ключові слова: ринок праці, трудові потоки, зайнятість, реструктуризація зайнятості, державне регулювання.

SUMMARY

In the article description is given to the basic defects of modern labour-market in Ukraine, on bases of removal of the negative influencing of which active measures were offered on adjusting of labour streams due to conducting of restructuring of employment in Ukraine taking into account negative I swim economic crisis on a national economy. A conclusion is done about the necessity of development of elements of the state adjusting of labour streams at the national market of labour.

Keywords: labour-market, labour streams, employment, restructuring of employment, state adjusting. СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.Пищуліна О.М. Системні вади ринку праці України та пріоритети його реформування/ О.М Пищуліна, О.П.Коваль, О.О. Кочеміровська - К., НІСД, 2010.- 47 с.

2.Валовий внутрішній продукт (1990-2008рр.) Національні рахунки. статистична інформація.[Електронний ресурс] / Державний

комітет статистики України.- Офіц.сайт.- Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua (24.11.2010р.).- Назва з екрану.

3.Основні показники ринку праці України [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. - Офіц. сайт.- Режим

доступу: http://ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/operativ/operativ2007/pr/oprp/oprp05_u.html (14.03.2010). - Назва з екрану.

4."Ринок праці". Доповідь Ринок праці. Статистична інформація. Державний комітет статистики України. [Електронний ресурс] /

Державний комітет статистики України.- Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua (24.11.2010р.).- Назва з екрану.

З.Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки : європейський вибір.

[Електронний   ресурс]   /   Кабінету   Міністрів   України.   -   Офіц.   сайт.   -  Режим  доступу   : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-

bin/laws/main.cgi?nreg= n0001100-02 (01.12.09 р.). - Назва з екрану

6. Коровкин А.Г., Долгова И.Н., Королев И.Б., Подорванова Ю.А., Полежаев А.В. Занятость и рынок труда в России: проблемы и ограничения. // Проблемы прогнозирования, 200З. №З.

7. Про створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувних регіонів. Постанова №З27 від Кабінет Міністрів [Електронний ресурс] / Кабінету Міністрів України. - Офіц. сайт. - Режим доступу: -http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/officialcategory?cat_id=31410 (30.06.2010р.). - Назва з екрану.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками