А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

УДК 331.1О1.262:332.14

ПРОГНОЗУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ НА ЗАСАДАХ СИСТЕМНОЇ ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ

РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ

Никифоренко В.Г., доцент кафедри управління персоналом і економіки праці Одеського державного економічного університету

Тенденції економічного зростання та структурні зміни в економіці країни напряму залежать від показників розвитку регіонів. Дана проблема знаходиться під постійною увагою вітчизняних науковців Л.Л.Антонюка, С.І.Бандура, Б.В.Буркінського, В.М.Головатюка, Д.Г.Лук'яненка, Т.М.Кір'ян, Е.М.Лібанової, О.Ф. Новікової, В.М.Осипова, М.О.Долішнього, В.О.Оскольського та ін. В процесі оцінки діяльності регіонів ними розглядається сукупність економічних показників та політичних факторів, показників виконання бюджету, а також характеристики міжбюджетних відносин і макроекономічної політики. Важливою складовою є аналіз демографічної ситуації в регіоні, зокрема чисельності та структури населення, рівня доходів та валового регіонального продукту на душу населення. У той же час у ринковому середовищі ефективність управління на регіональному рівні визначається довгостроковими тенденціями структурних змін та їх впливів на майбутнє економічне зростання. Тому довгострокові прогнози людського потенціалу регіонів мають велике значення. Отже, метою нашого дослідження визначимо можливість прогнозування людського потенціалу регіону з використанням імітаційного моделювання системної динаміки відповідних показників.

Згідно з цим розглянемо розроблену нами імітаційну модель прогнозного аналізу розвитку людських ресурсів на регіональному рівні. Модель побудовано з використанням методу системної динаміки на базі програмної платформи системи Ithink (пакет виробництва компанії High Performance Systems). Структурна схема моделі наведена на рис. 1.

© Никифоренко В.Г., 2О11

Модель містить 4 модулі.

1. «Оцінка територіальної структури населення регіону». Призначений для імітації динаміки приросту населення у міських поселеннях та у сільській місцевості регіону з врахуванням впливу комплексів факторів на процеси народжуваності та смертності, а також процесів внутрірегіональної міграції.

2. «Оцінка екологічної ситуації в регіоні». Призначений для імітації середнього рівня забруднення довкілля з врахуванням впливу комплексу найбільш вагомих для регіону факторів.

3. «Прогноз росту населення регіону». Прогноз динаміки населення регіону на довгострокову перспективу здійснюється з врахуванням впливу екології та міграційних процесів.

4. «Оцінка структурних показників людського потенціалу регіону». Прогнозуються динамічні зміни населення у працездатному та непрацездатному віці; рівень безробіття; динаміка працевлаштування економічно активного населення; виводяться показники динаміки валового регіонального продукту на душу населення.

Проілюструємо роботу моделі на інформаційній базі Одеського регіону. Вхідною інформацією для моделювання слугували матеріали статистичної звітності Головного управління статистики в Одеській області [1]. Тривалість імітаційного періоду - з 2000р. по 2020 рік. Крок імітації - рік.

В модулі «Оцінка територіальної структури населення регіону» демографічні зрушення розглянуті в розрізі міських поселень (МП) та сільської місцевості (СМ).

Чисельність населення за наведеними територіями моделюється за допомогою відповідних фондів.

Одеська область належить до одного з найбільш урбанізованих регіонів - чисельність населення у міських поселеннях значно більша, чим у сільській місцевості. Тому природно, що за прогнозом така тенденція буде спостерігатися і надалі - до 2020 року (рис. 2).

1: Населення у міських поселеннях 2: Населення у сільських поселеннях

1950000 900000

1800000 700000

1650000 500000

2000 2005 2010 2015 2020

Роки

Рис. 2. Населення у МП та СМ без врахування екології та зовнішньої міграції (осіб)

Після 2000 року спостерігається значне падіння населення у сільській місцевості. Це обумовлюється цілою низкою факторів, серед яких найважливішими є падіння народжуваності та міграція у міські поселення.

Дійсно, народжуваність у сільській місцевості нижча за міські поселення. Загалом достатньо стрімке зростання народжуваності, починаючи з 2000 року, після 2010 р. має тенденцію до зниження. Це характерно для всієї території регіону, хоча більш різке падіння притаманне сільській місцевості.

Сальдо міграції свідчить на користь міських поселень (рис. 3).

1: Сальдо міграції 150000т

50000--

-50000

2000 2005 2010 2015 2020

Роки

Рис.3. Сальдо міграції (МП — СМ), осіб

Не зважаючи на це, практично до 2009 року спостерігається від'ємний приріст населення (смертність перевищує народжуваність). Однак з 2010 року ситуація за прогнозом змінюється на краще по усій території регіону - хоча і незначний та повільний, але додатний приріст населення (рис. 4).

1: Смертність у міських поселеннях

25000т---------------1----------------г---------------т----------------1

5000-1-1-1-1-і

2000 2005 2010 2015 2020

Роки

Рис. 4. Смертність у МП без врахування екології (осіб)

1: Смертність у сільській місцевості

25000т1Г1-----

2000 2005 2010 2015 2020

Роки

Рис. 5. Смертність у СМ без врахування екології (осіб)

У блоці «Прогноз росту населення регіону» в ході визначення загальної чисельності (фонд «Населення регіону») враховується зовнішня міграція - людські потоки в регіон та за його межі.

Динаміка населення регіону з врахуванням зовнішньої міграції наведена на рис.6. Спостерігається значне падіння чисельності населення області. Пік падіння прогнозується на 2020 рік. Ще більш песимістичну картину демонструє прогноз чисельності населення Одеського регіону, визначений з врахуванням впливу екологічного стану (модуль «Оцінка екологічної ситуації в регіоні») - рис. 7.

Наведена динаміка доводить значне погіршення екологічної ситуації в області.

Отримані результати свідчать, що найбільший вплив на середній рівень забруднення здійснюють забруднення від промислових об'єктів, якість питної води,

1: Населення регіону

2000 2005 2010 2015 2020

Роки

Рис. 6. Динаміка населення регіону з врахуванням зовнішньої міграції (осіб)

1: Населення регіону з врахуванням впливу екології 3000000т-

2000000- ■

1000000

2000

Рис.7. Динаміка населення регіону з врахуванням впливу екології (осіб)

забруднення моря та узбережжя і атмосфера. Хоча у зв'язку зі значним падінням кількості промислових об'єктів на території області відповідний рівень забруднення знизився, він все ще зістається достатньо високим. Прогнозоване післякризове пожвавлення економічної ситуації призведе до появи нових промислових об'єктів, що поставить питання будівлі очисних споруд замість наявних, морально і фізично застарілих та здебільшого зруйнованих.

Якщо оперативно не будуть впроваджені відповідні заходи щодо охорони довкілля, реальна картина може бути ще гіршою.

У результаті роботи модулю «Оцінка структурних показників людського потенціалу регіону» отримані наступні прогнозні дані по області.

Як видно з рис. 8 динаміка чисельності працездатного населення Одеського регіону негативна. Це відповідає загальному падінню чисельності населення та його природному старінню.

Динаміка працевлаштованого населення наведена на рис. 9.

2: Працездатне населення 1464000т

145Э000-

1454000

2000

Рис.8. Динаміка працездатного населення Одеського регіону (осіб) 2: Працевлаштоване населення

2020

1357000--

1287000

 

——і-----------------

~Лі................

А

 

\ 1 \ ■ \ 1 \ 1

________________>і________________,

 

■-----------------1

\>ч У

і і і

і

 

--

і і і і і

-1-

1-1

2000

2005

2010 Роки

2015

2020

Рис.9. Динаміка працевлаштованого населення Одеського регіону (осіб)

Таким чином, у докризовий період рівень безробіття по регіону становив в середньому 2,1%. Однак, у 2010 році він сягає вже 7%. За прогнозом, у посткризовий період рівень безробіття має тенденцію до зниження і у 2020 році становить приблизно 4%. Динаміка валового регіонального продукту на душу населення наведена на рис.10.

З 2000 року показник валового регіонального продукту має тенденцію росту. Найбільшого значення він отримує у 2008 році, після чого спостерігається значне зниження. Це, безумовно, пояснюється негативним впливом економічної та фінансової кризи на економіку регіону. За прогнозом, негативна тенденція показника протримається до 2014 року, після чого почнеться поступове підвищення його значення

1: ВРП на душу населення 25000 т---------------1

15000-----------------Н

5000

2000

Роки

Рис.10. Динаміка ВРП на душу населення по Одеському регіону (грн./особу)

у посткризовий період. Так, прогнозні дані по ВРП за 2020 рік - 17200 грн. на одну особу.

Результати проведених модельних експериментів дозволили узагальнити оцінку людського потенціалу Одеського регіону та дійти таких висновків.

Згідно отриманих прогнозних даних на довгострокову перспективу демографічна ситуація в області характеризується тенденцією до скорочення загальної чисельності населення, що обумовлено зменшенням рівня народжуваності, від' ємним або незначним додатним природним приростом та значним міграційним відтоком за межі області. Показники природного руху населення відрізняються у сільській та міській місцевостях. Народжуваність у міських поселеннях вища, але і більш високий рівень смертності порівняно із сільською місцевістю.

Як доводять імітаційні експерименти, у формуванні населення області значну роль відіграють міграції. Масштаби переміщення населення із сіл в міста - найбільші в країні. Спостерігається значна міграція за межі області. Аналіз існуючого становища доводить, що основні напрямки виїзду населення за межі регіону - Київська, Вінницька, Хмельницька та Чернівецька області.

Міграційні процеси суттєво торкаються і динаміки основного джерела формування трудових ресурсів - населення в працездатному віці. Як і по всій Україні, в Одеському регіоні за останні роки склалася несприятлива тенденція, яка визначається скороченням частки населення молодшого від працездатного і працездатного віку і збільшенням частки населення старшого працездатного віку. Це підтверджується розглянутою вище динамікою даного показника.

Значним по області є також рівень безробіття, що видно з динаміки працевлаштованого населення.

Характерним для досліджуваних років був перетік робочої сили із провідних галузей матеріального виробництва до сфери фінансових, торгово-посередницьких послуг, так званої нерегламентованої зайнятості. Спостерігалося зменшення зайнятих у народному господарстві, особливо серед молоді, зростання долі працівників, зайнятих у режимі неповного робочого дня, тижня. Продовжувався розвиток підприємництва, самозайнятість та інші види економічної діяльності. Працевлаштування незайнятих громадян стримується скороченням потреби в працівниках на підприємствах області та прихованим безробіттям у зв' язку з економічною та фінансовою кризою.

Наведені процеси обумовлюють регресійну тенденцію показника валового регіонального продукту на душу населення на прогнозну перспективу.

Одеській регіон знаходиться в несприятливій екологічній ситуації і потребує екологічного оздоровлення навколишнього середовища. Складна екологічна ситуація зумовлена об'єктивними природними факторами, такими як маловодність краю, підвищене забруднення північно-західної частини Чорного моря стоками великих річок -- Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра; недостатністю в природній зоні Одеської області розвинутої лісопаркової зони, яка б виконувала санітарно-захисні функції. Несприятлива екологічна ситуація є наслідком господарської діяльності і не досить ефективної еколого-економічної політики.

В числі актуальних і найгостріших проблем -- зростаюче скорочення чисельності населення за рахунок природного і механічного зменшення; високий рівень захворюваності, пов'язаний із незадовільним екологічним станом міського середовища, недостатньо якісною питною водою, низьким рівнем життя населення; проблема забезпечення житлом; неповна зайнятість населення і приховане безробіття; недостатній рівень медичного обслуговування значної частини населення, низький рівень доходів населення і слабка соціальна захищеність малозабезпечених сімей і громадян.

Проведені імітаційні експерименти дозволяють зробити ряд висновків щодо застосування імітаційної моделі, що пропонується нами. Така модель, на нашу думку, дозволяє враховувати реальну динаміку розвитку людських ресурсів, вплив на кінцеві результати різноманітних стохастичних факторів, які б відтворювали мінливість внутрішнього та зовнішнього стану досліджуваної системи, забезпечує відкритість та модульність моделі з метою внеску корективів (зміни параметрів моделювання) та реалізацію ситуаційного підходу для опробування різних управлінських впливів на розвиток людських ресурсів.

Це, в свою чергу, сприятиме прийняттю управлінських рішень відповідними державними органами області з метою найбільш ефективного використання людського потенціалу регіону.

РЕЗЮМЕ

В статье обосновывается возможность и целесообразность применения технологий прогнозирования на основе использования метода системной динамики на базе программной платформы системы КЫпк. Сформированы основы использования имитационного моделирования для прогнозирования человеческого потенциала региона    На базе определенного аппаратаобоснованы возможности принятия управленческих решений соответствующими государственными органами области с целью наиболее эффективного развития человеческого потенциала региона.

Ключевые слова: имитационная модель, прогнозирование, человеческий потенциал региона.

РЕЗЮМЕ

У статті обгрунтовується можливість і доцільність застосування технологій прогнозування на основі використання методу системної динаміки на базі програмної платформи системи Ithink. Сформовані основи використання імітаційного моделювання для прогнозування людського потенціалу регіону На базі визначеного апарату обгрунтовані можливості прийняття управлінських рішень відповідними державними органами області з метою найбільш ефективного розвитку людського потенціалу регіону. Ключові слова: імітаційна модель, прогнозування, людський потенціал регіону.

SUMMARY

In article possibility and expediency of application of technologies of forecasting on the basis of use of a method of system dynamics on the basis of a program platform of system Ithink is proved. Bases of use of imitating modelling for forecasting of human potential of region On the basis of the certain device are generated possibilities of acceptance of administrative decisions by corresponding state bodies of area for the purpose of the most effective development of human potential of region are proved. Keywords: imitating model, forecasting, human potential of region.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.Офіційний сайт Головного управління статистики в Одеській області - Режим доступу: http://www.od.ukrstat.gov.ua/

УДК 331.2+331.1

ЗАХИСТ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ У ВИПАДКУ НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ РОБОТОДАВЦЯ

Новак І.М., кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник відділу економіки праці Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України

Наявність заборгованості із заробітної плати перед працівниками, що є наслідком порушення права на своєчасне одержання винагороди за працю (ст. 43 Конституції України), супроводжує розбудову національної держави в Україні упродовж усього новітнього періоду незалежності. Світова фінансово-економічна криза, за якої країна зазнала чи не найбільшого падіння темпів економічного зростання на пострадянському та європейському просторі, має наслідком загострення цієї проблеми.

Дослідження з проблем заробітної плати знайшли відображення в роботах класиків економічної теорії Дж. М. Кейнса, К. Маркса, А.Маршала, В.Петті, Д.Рікардо, П.Самуельсона, А.Сміта, М.Туган-Барановського. Питання захисту заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця розглядаються у працях Б.Кононова, С.Приходько, В.Скобєлкіна В.Степанова, У.Столпера, та ін. В той же час, необхідність комплексного вирішення питання забезпечення права на своєчасне одержання винагороди за працю та ліквідації заборгованості із заробітної плати, що має супроводжуватися створенням адекватних економічних механізмів розв'язання існуючої проблеми на додачу до адміністративних важелів впливу на ситуацію, дотепер залишається недостатньо дослідженою і свідчить про актуальність та своєчасність пропонованої роботи.

Метою даного дослідження є визначення основних пріоритетів щодо забезпечення реалізації права на своєчасне одержання винагороди за працю та захисту вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця.

Станом на 1 червня 2011 р. заборгованість із заробітної плати зросла практично в 1,9 рази у порівнянні з початком 2008 р. і зараз перевищує 1,26 млрд. грн. При цьому в 2,7 рази збільшилась частка заборгованості економічно активних підприємств і сьогодні понад половину від загального обсягу боргу складають борги функціонуючих суб' єктів господарювання.

Впродовж аналізованого періоду чисельність штатних працівників економічно активних підприємств, яким вчасно не виплачено заробітну плату, збільшилась в 1,3 рази, а сума боргу в середньому на одного штатного працівника - в 2,9 рази і починаючи з січня 2009 р. стабільно перевищує розмір середньої заробітної плати за попередній місяць. При цьому дане співвідношення погіршується - якщо станом на 01.01.2010 р. сума боргу в середньому на одного штатного працівника дорівнювала 110,9% розміру середньої заробітної плати за попередній місяць, то за даними на 01.06.2011 воно складає 168,1%.

Порушення права працівника на своєчасне отримання винагороди за працю, що виявляється у виникненні заборгованості із заробітної плати, з фінансової точки зору є примусовим кредитуванням роботодавця працівником. Економічна теорія наголошує, що в умовах ринкової економіки неефективний бізнес, не здатний відповідати за власними зобов' язаннями, вимушений проходити процедуру банкрутства задля задоволення вимог кредиторів та подальшої трансформації з метою підвищення його конкурентноздатності. Зважаючи на це, Міжнародною організацією праці (МОП) в 1992 р. прийнято конвенцію №173 «Про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця» (далі - Конвенція №173).

Ратифікувавши дану конвенцію 1 березня 2006 р., Україна взяла на себе лише зобов' язання, що випливають з частини ІІ, якою передбачено захист вимог працівників за допомогою надання привілею. Водночас, поза межами визначених зобов' язань до цього часу залишаються норми частини ІІІ щодо захисту вимог працівників за допомогою гарантійних установ.

Згідно з Конвенцією №173, термін «неплатоспроможність» застосовується до ситуацій, у яких відповідно до національного законодавства і правил відкривається процедура, що стосується активів роботодавця, з метою задоволення претензій кредиторів на колективній основі. Визначення цього терміна може поширюватися на інші ситуації, в яких вимоги працівників не можуть бути задоволені через фінансове становище роботодавця, наприклад, коли сума активів визнається недостатньою для відкриття процедури, що стосується неплатоспроможності.

Міра, якою активи роботодавця підлягають процедурі, що стосується неплатоспроможності, визначається національними законами, нормативними актами чи практикою. Положення Конвенції №173 застосовуються за допомогою законів або нормативних актів чи будь-яким іншим способом, що відповідає національній практиці.

У випадку неплатоспроможності роботодавця вимоги працівників, що випливають з трудових відносин, захищаються на основі привілею, тобто задовольняються з активів неплатоспроможного роботодавця до того, як будуть задоволені вимоги непривілейованих кредиторів. Цей привілей поширюється, зокрема, на вимоги працівників стосовно заробітної плати за встановлений період часу, що повинен бути не менше трьох місяців, які передують неплатоспроможності чи припиненню трудових відносин.

© Новак І.М., 2Oll

Національне законодавство чи правила можуть обмежувати обсяг привілейованих вимог працівників установленою сумою, що повинна бути не нижчою від соціально прийнятного рівня, а її розмір має періодично корегуватися задля забезпечення збереження вартості. При цьому національне законодавство має надавати вимогам працівників вищого пріоритету порівняно з більшістю інших привілейованих вимог, зокрема, з вимогами держави та системи соціального забезпечення.

Законодавство ЄС гарантує оплату несплачених претензій працівникам, що випливають з трудових відносин (трудових договорів) до роботодавців, які перебувають у стані неплатоспроможності, у випадку неплатоспроможності їхнього роботодавця. Згідно норм Директиви 80/987/ЄЕС від 20.10.80 (з поправками, внесеними Директивою 2002/47/ЄС від 23.09.2002), держави-члени ЄС можуть виключати зі сфери її дії претензії з боку певних категорій працівників [1, С. 242].

Відповідно до законодавства ЄС, роботодавець визнається таким, що перебуває у стані неплатоспроможності, якщо:

подано вимогу про початок процедур стосовно його активів з метою колективного задоволення вимог кредиторів і уможливлення врахування вимог працівників, що випливають з трудових відносин (трудових договорів), до роботодавців, які перебувають у стані неплатоспроможності;

орган компетентний влади вирішив розпочати процедури або встановив, що підприємство (бізнес) роботодавця остаточно закрите і що наявних активів не вистачає для того, щоб розпочати процедури [1, С. 391-392].

Задоволення вимог працівників, що випливають з трудових відносин і висуваються роботодавцю, забезпечується за допомогою гарантійних установ, якщо оплата не може бути здійснена роботодавцем через його неплатоспроможність. У трудовому праві ЄС гарантійні установи здійснюють оплату незадоволений претензій працівників, що випливають із трудових договорів або трудових відносин та стосуються оплати за період, що передував установленій даті, під якою може розумітися дата: настання неплатоспроможності роботодавця, повідомлення працівнику про звільнення внаслідок неплатоспроможності роботодавця, припинення трудових відносин (трудового договору) з працівником внаслідок неплатоспроможності роботодавця.

У загальному випадку держави-члени ЄС повинні забезпечити оплату незадоволених претензій, які стосуються оплати за

останні:

три місяці дії трудового договору або трудових відносин протягом шестимісячного періоду перед датою настання неплатоспроможності;

три місяці дії трудового договору або трудових відносин, що передували даті повідомлення працівникові про звільнення через неплатоспроможність роботодавця;

вісімнадцять місяців дії трудового договору або трудових відносин, що передували даті настання неплатоспроможності роботодавця або даті припинення трудового договору чи трудових відносин з працівником унаслідок неплатоспроможності роботодавця.

В останньому випадку держава-член може обмежити зобов' язання щодо оплати періодом у вісім тижнів або кількома коротшими періодами, що загалом становлять вісім тижнів. З метою уникнення виплати сум, що перевищують соціальну мету у випадку неплатоспроможності роботодавця, держави-члени можуть установлювати верхню межу зобов' язання оплати незадоволених претензій працівників, поінформувавши при цьому Єврокомісію про методику визначення цієї межі.

Держави-члени мають визначити детальні правила організації, фінансування й функціонування гарантійних установ, дотримуючись при цьому наступних принципів:

активи гарантійних установ повинні бути незалежними від обігового капіталу роботодавців і недоступними для процедури неплатоспроможності;

роботодавці зобов' язані робити внески до фондів гарантійних установ, за винятком випадків, коли такі установи повністю фінансуються державними органами;

зобов' язання установ не повинні залежати від факту виконання чи невиконання обов' язків зі сплати згаданих внесків [1, С. 85-86, 160-162].

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92 Кі2343-ХП (далі - Закон) визначає неплатоспроможність як неспроможність суб' єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов' язання перед кредиторами, зокрема, із заробітної плати, не інакше як через відновлення платоспроможності. Суб' єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов' язання перед кредиторами, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати визнається боржником.

Згідно Закону, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов' язань до боржника, зокрема щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника. Кредитор має право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, крім того, кредитори мають право об' єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, що не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Учасниками провадження у справі про банкрутство є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та представник працівників боржника - особа, уповноважена загальними зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисельності працівників боржника, або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника, представляти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу. Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 N 1045-ХІУ визначено, що в ході процедури банкрутства інтереси працівників підприємства-боржника в комітеті кредиторів представляють профспілки.

У першу чергу задовольняються вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство. Вимоги, що виникли із зобов' язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута, крім задоволених у першу чергу, задовольняються у другу чергу.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

Забезпечення права працівників на своєчасне одержання винагороди за працю вимагає законодавчого унормування посилення адміністративної відповідальності щодо заборгованості із заробітної плати строком до трьох місяців, а також врегулювання у господарському праві запровадження пені за несвоєчасно сплату працівникам заробітної плати в розмірі, адекватному штрафним санкціям за порушення умов кредитного договору з банком (за порушення термінів здійснення платежів за кредитом). Це дозволить сформувати економічні механізми захисту заробітної плати та негативну мотивацію роботодавця до її використання фактично як безкоштовного кредитного ресурсу для поповнення обігових коштів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками