А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 39

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

Таблиця 2

_Кількісні характеристики домогосподарств України [1]_

Показники

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

Приріст (+), скорочення (-), %

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2010/ 2000

2010/ 2009

Середній розмір

домогосподарства,

осіб

2,76

2,73

2,71

2,62

2,62

2,61

2,60

2,60

2,60

2,60

2,59

-6,16

-0,38

Розподіл домогосподарств за кількістю осіб у їх складі, %

одна особа

20,9

21,0

20,9

22,4

22,4

22,2

24,6

24,0

23,7

23,2

23,5

12,44

1,29

дві особи

27,6

28,1

29,2

29,6

30,2

29,3

27,2

27,1

27,0

28,6

28,3

2,54

-1,05

три особи

22,0

22,1

22,6

23,5

23,3

24,5

23,4

25,0

25,7

25,2

25,4

15,45

0,79

чотири особи і більше

29,5

28,8

27,3

24,5

24,1

24,0

24,8

23,9

23,6

23,0

22,8

-22,71

-0,87

Частка

домогосподарств із дітьми до 18 років (%)

43,6

42,5

41,3

38,9

37,2

37,5

37,7

37,7

37,8

37,8

37,8

-13,30

0

Частка

домогосподарств без дітей (%)

56,4

57,5

58,7

61,1

62,8

62,5

62,3

62,3

62,2

62,2

62,2

10,28

0

Розподіл домогосподарств із дітьми (%) за кількістю дітей у їх складі

одна дитина

61,0

61,9

62,3

64,2

65,3

68,3

65,9

68,1

70,7

72,1

73,5

20,49

1,94

дві дитини

33,3

32,5

31,8

30,5

29,5

28,3

29,1

27,9

25,5

24,2

23,5

-29,43

-2,89

три дитини і більше

5,7

5,6

5,9

5,3

5,2

3,4

5,0

4,0

3,8

3,7

3,0

-47,37

-18,92

Одним з найголовніших активів людського капіталу та базою його формування виступає здоров'я населення. Саме стан здоров'я впливає на кількісні та якісні параметри людського капіталу, є найважливішим чинником відтворення населення, визначає можливості людини повноцінно себе реалізувати, брати участь у суспільній діяльності, є індикатором соціально-економічного розвитку країни. Крім того, стан здоров' я визначає соціальне самопочуття людини, її світосприйняття, оцінку власних сил і можливостей, повноцінність і якість життя суспільства. Лише здорове, фізично, емоційно й духовно розвинене суспільство може задовольнити потреби держави в інноваційному розвиткові, сталості соціально-економічних перетворень [3].

Сьогодні стан здоров' я населення України характеризується вкрай високими показниками захворюваності, інвалідності, смертності, погіршенням показників репродуктивного здоров' я та здоров' я новонароджених. Відзначаються високі темпи захворювань на хвороби органів дихання, крові та кровотворних органів, ендокринної системи, розладу харчування та порушення обміну речовин. Упродовж останнього часу незадовільним є стан здоров' я, перш за все, дітей і підлітків, високим - рівень інфекційних захворювань, низькою - тривалість життя чоловіків усіх вікових категорій, перехід досить високої частки людей працездатного віку на інвалідність з причини захворювання.

Суб'єктивна оцінка здоров'я суттєво не відрізняється від офіційних статистичних даних. За результатами соціологічного моніторингу, що здійснювався Інститутом соціології НАН України у 1994-2010 рр., населення за цей період у більшості оцінило стан свого здоров'я як поганий і дуже поганий (від 28 до 34%). Майже половині громадян не вистачає саме здоров'я. Але позитивною є тенденція щодо збільшення чисельності тих, хто вважає своє здоров' я задовільним. За останні роки на диспансерному обліку перебувало 15% респондентів, мали хронічні захворювання більше 40% опитаних, від 10 до 16% перенесли тяжку хворобу або операцію. Близько 40% респондентів найбільше бояться зараження загрозливими для життя інфекціями (туберкульоз, СНІД тощо). Такі побоювання пояснюються тим, що більше ніж половині населення не вистачає необхідної медичної допомоги, 40% опитаних вважають, що стан медичного обслуговування погіршується [4].

За результатами опитування домогосподарств України кожний десятий громадянин вважає стан здоров' я поганим, а більше третини відмітили, що мають хронічні захворювання або проблеми зі здоров' ям. Крім того, частка респондентів вказала на недоступність медичного обслуговування, перш за все, це обмовлено нестачею матеріальних коштів (занадто висока вартість ліків, медичних товарів, послуг охорони здоров' я.) Серед домогосподарств, у складі яких були особи, що потребували медичної допомоги, але не змогли її отримати, 74% респондентів повідомили про випадки неможливості придбання необхідних ліків, 20% -про недоступність необхідного лікування у стаціонарних установах. Основною причиною відмови від належного лікування є висока його вартість [5].

Необхідно звернути увагу також на низький рівень культури здоров' я і самозбереження українців, недостатній рівень інвестування у профілактичні заходи, наявність і розповсюдженість шкідливих звичок. Так, звичку тютюнокуріння має кожний п' ятий опитаний, серед дорослих чоловіків курить кожний другий, а серед жінок у віці від 18 до 29 років - кожна десята [5].

Вагомим чинником, що впливає на стан здоров' я громадян України, є екологічна ситуація. За результатами соціологічного моніторингу майже половина опитуваних вважають її незадовільною або вкрай незадовільною, а більше 40% відмічають щорічне погіршення в цій сфері. Більше 16% респондентів відмічають своє бажання змінити місце проживання саме з причини шкідливих для здоров'я екологічних умов [4]. Викликає занепокоєння українців також негативний вплив наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС: за останні 10 років від 50 до 60% вважають, що це виступило чинником погіршення їх здоров'я [4]. За оцінкою 50% домогосподарств наслідки даної екологічної катастрофи вплинули на стан здоров'я частково або серйозно [5].

Міграційні процеси відіграють посильну роль у формуванні людського капіталу. З одного боку, міграція та можливість переїзду з сімей з метою пошуку кращих умов життя і більш вигідного працевлаштування є одним з видів інвестування у людський капітал. З іншого, міграційні процеси, входячи до демографічних чинників, безпосередньо впливають на рівень і стан формування людського капталу, його кількісно-якісні характеристики. Якщо розглядати міграцію як демографічну складову, то необхідно зазначити, що вони можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на відтворювальні процеси, оскільки спричинюють не тільки зміни в географічному розміщенні, а й супроводжуються зменшенням або зростанням чисельності населення, варіацією його статевовікового, етнічного та сімейного складу, ментальних рис тощо.

Сьогодні українська міграція у більшості викликає лише втрати як у кількісному, так і в якісному розумінні, оскільки серед позитивних її наслідків можна назвати лише можливості покращання матеріального становища мігрантів та їх сімей, розширення загального кругозору людини та зменшення напруженості на вітчизняному ринку праці. Набагато більше можна визначитинегативних наслідків. Так, масовий виїзд молоді працювати за кордон негативно впливає на формування людського капіталу, оскільки окрім зменшення працездатної частки населення спостерігається зменшення народжуваності, має місце неповноцінне виховання фактично в неповних сім' ях, знижується ймовірність створення нових молодих сімей з причин нестабільності соці­ального статусу та низького ступеня захищеності заробітчан [3].

Сучасний стан міграційних процесів в Україні характеризується переважно зовнішньою міграційною активністю, позитивним міграційним приростом (табл.1). Але за результатами досліджень, що здійснюються урядовими і науковими установами, міграційне сальдо в країні залишається від' ємним. Розбіжність у цифрах пояснюється поширеністю нелегальної міграції, наявністю «тіньових» поїздок.

Відповідно до результатів обстеження трудової міграції (2005-2008 рр.), що проводилось Українським центром соціальних реформ, кількість громадян, які впродовж трьох років хоча б один раз виїздили за кордон з метою працевлаштування, склала майже 1,5 млн. або 5,1% населення працездатного віку, що проживали у 1,2 млн. домогосподарств; серед зазначених домогосподарств більшість мали одного мігранта (83,7%). Поширеною в Україні є «сімейна» міграція - у 16,3% випадків, де були виявлені трудові мігранти, на заробітки виїздили двоє і більше членів домогосподарств. Більшість мігрантів - одружені люди (майже 60%), а у більшості домогосподарств, члени яких приймали участь у міграційних процесах, проживали діти (сім' ї з одним мігрантом - 84,3%, з двома - 14,1%) [6].

Отже, в Україні накопичено значні проблеми, які перешкоджають процесам формування та нагромадження людського капіталу. Вони обумовлені демографічною кризою, економічною нестабільністю, наявністю небезпек для здоров' я населення, тіньовими процесами в міграційній сфері, низьким рівнем та якістю життя тощо. Позитивні зрушення, що останніми роками намітились у показниках відтворення, не досягли тих значень, які надавали би підставу впевнено стверджувати про стійкі позитивні тенденції. Найбільш виразним проявом розгортання кризових явищ є надзвичайно низькі показники здоров' я та життєздатності населення. Усе це в комплексі посилює вплив демографічних чинників та обумовлює необхідність розробки і впровадження дієвих інструментів державного регулювання в цій сфері. Незважаючи на зусилля уряду, чисельні стимулюючі заходи, економічні інструменти демографічної політики, розроблену законодавчу та концептуальну базу демографічного розвитку, розглянуті вище проблеми загострюються і залишаються невирішеними, погіршують основу формування людського капіталу. Тому проведення виваженої демографічної політики, що корелює та базується на ефективній соціально-економічній політиці, повинно стати одним з найважливіших пріоритетів держави сьогодні.

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрен вопрос формирования человеческого капитала домохозяйств Украины и исследовано влияние демографических факторов на него. Проведен анализ динамики показателей, характеризующих демографическую сферу, в частности процессы воспроизводства, миграции, состояние здоровья населения, осуществлена оценка количественных характеристик домохозяйств Украины.

Ключевые слова: человеческий капитал, факторы влияния, демографическая ситуация, социально-экономическое развитие.

РЕЗЮМЕ

В статті розглянуто питання формування людського капіталу домогосподарств України та досліджено вплив демографічних чинників на нього. Проведено аналіз динаміки показників, що характеризують демографічну сферу, зокрема процеси відтворення, міграції, стан здоров' я населення, здійснено оцінку кількісних характеристик домогосподарств України. Ключові слова: людський капітал, чинники впливу, демографічна ситуація, соціально-економічний розвиток.

SUMMARY

The question of human capital forming of Ukrainian households was considered and the influence of demographic factors was investigated in the article. The analysis of dynamics of indexes which characterize a demographic sphere is conducted, in particular processes of reproduction, migration, state of health of population, the estimation of quantitative descriptions of Ukrainian households was carried out. Key words: human capital, influence factors, demographic situation, social and economic development.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.Офіційні дані Державного комітету статистики України - [Електронний ресурс] - Режим доступу: // http: www.ukrstat.gov.ua.

2. Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2011р. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: // http: www.ukrstat.gov.ua.

3. Шаульська Л.В. Стратегія розвитку трудового потенціалу України: Монографія /Л.В. Шаульська - Донецьк: ІЕП НАН України, 2005. - 502 с.

4. Українське суспільство 1992 - 2010. Соціологічний моніторинг: [дослідження] / За ред. В. Ворони, М. Шульги; НАН України, Ін-т соціології. - К.: 2010. - 635 с.

5. Самооцінка населенням стану здоров' я та рівня доступності окремих видів медичної допомоги у 2010 році - [Електронний ресурс] - Режим доступу: // http: www.ukrstat.gov.ua.

6.Зовнішня трудова міграція України: аналітичний звіт / Український центр соціальних реформ, Держкомстат України. - К.: 2009. -119 с.

СИСТЕМНІ ПІДХОДИ У МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ І СТРАТЕГІЧНОМУ ПРОГНОЗУВАННІ РОЗВИТКУ

РИНКІВ

Шафалюк О.К., професор кафедри маркетингу ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Постановка проблеми. В прикладних дослідницьких і організаційно-планових моделях маркетингу системність часто представляється спрощено, з використанням одномірних зв'язків «стимул-реакція», „причина-наслідок", що мають насправді, як мінімум, два вектори їх розвитку (рис.1) [1].

иприимамлттл етапності процесу

Позитивна девіація

Р

§ 3   Нормальна поведінка

І і

II

Негативна девіація

Зміни в організації властиво сей (природи та обумовленості)

З    і !

в

[______________! !._______■1__________![.___________І

Рис. 1. Прямі і зворотні ефекти розвитку систем

Аналогічно, і щодо спрощень на базі структурованих ієрархій, у тому числі щодо будови особистості, її ролей і потреб, а також сінтетичних варіацій (рис. 2).

Рис. 2. Обмеження процесних та типологічних проекцій у сприйнятті споживання дослідником

Структури (позиції, ролі), цілі, процеси, і т.п. взаємнопроникають і взаємоперевіряють (один одне). Кожен з зазначених системних елементів у суспільствознавстві, відповідно, має і декілька вимірів. З одного боку, історичний (причина-наслідок), з іншого, просторовий (позиції, ролі, дистанції). За такої ситуації коректне застосування або розробка спеціальних метрик, а також реалізація розрахунків і оцінок виявляється достатньо проблематичним. Адже, фізичний простір визначається за зовнішніми сторонами створюючих його частин, в той час, як социально-економичний простір — за взаємовиключенням (або диференціацією) позицій, які його утворюють.

© Шафалюк О.К., 2011

Соціально-економічні агенти, а також предмети які привласнені агентами, позиціонуються - бідні і богаті райони, статусна ієрархія, виключне положення члену клубу та мешканця гетто і т.д. і отже, конституйовані як власність, поміщені в якесь місце соціально-економічного простору, який може бути охарактеризоване через його релятивну позицію по відношенню до інших місць і через дистанцію, що відокремлює це місце від інших.

У дослідженнях суспільствознавців соціально-економічний простір прагне перетворитися більш менш строгим чином у фізичний простір, позбавитися абстрактності ансамбля підпросторів або полів (економічного, інтелектуального, культурного та ін., через певне історично-структурне позиціонування (розподіл) окремих видів потреб-капіталів, які можуть бути сприйнятими або інтерпретованими в різних полях як власність, інструменти дії або цілі. При цьому реалізованим фізично-соціальним простором частіше завсе виявляється розподіл у фізичному просторі різних видів благ і послуг, а також індивідуальних агентів і груп, локалізованих фізично (як особи, що мають постійне місце проживання або житло) і що володіють можливостями привласнення цих більш менш значних благ і послуг (залежно від капіталу, що є у них, а також від фізичної або соціальної дистанції, що відокремлює від цих благ, яка сама у свою чергу залежить від їх капіталу, інтелекту, досвіду тощо). Такий подвійний розподіл в просторі агентів як біологічних індивідів і благ визначає диференційовану цінність різних областей реалізованого соціально-економічного простору.

Ансамбль диспозицій дії, мислення, оцінювання і відчуття певним якісним чином складає сукупність рис, яких набуває індивід або їх групи. Реалізація можливостей економічного суб'єкта або обміну капіталу певного типу (делегування, передачи у розпорядження або управління) передбачає спроможність та наявність інститутів їх об'єктивування (матеріалізації) в ролях, політичних чи іншого типу апаратах, засобах мобілізації і мобільності на різних ділянках простору (незалежності від дії певних причино-наслідкових зв'язків), а також безперервне відтворення за допомогою достатньо конкретних механізмів і стратегій.

Таким чином, у підсумку, реалістичність отриманих дослідницько-програмних моделей визначається виокремленими зв' язками і відносинами, які багато в чому є суб' єктивною позицією дослідника в інтерпретації нематеріальних складових системи. Кожний варіант відокремлення типів ринкових обмінів або суб' єктів господарювання, може бути корисним для дослідника, що має достатньо конкретні цілі. Проте ефективне використання результатів досліджень, з явною домінантою певних типологічних ознак в дослідницькій моделі, можливе лише за умови їх сутнісної і прикладної систематизації та забезпечення інваріантності на рівні цілісної організації діяльності.

Проблемою також є те, що конкретизація планових результатів, які початково враховують варіанти у запитах споживачів, у подальшому втрачає гнучкість, бо випадає із контексту актуальних взаємодій, перетворюючись на питання інвестицій/інновацій для забезпечення цілей, набуває характеру протягування/проштовхування. Скориставшися аналогією до квазістаціонарних рівноваг Келлера, стабільність споживання для маркетингу можна уподобити річці, яка не змінюючи напрямок і швидкість потоку, змінюється постійно у сукупності її елементів та їх взаємодії - «не можна зайти в ту саму річку двічі». Тому, наслідки того, що після визначення цілі фахівці зосереджуються на виконанні завдань, які поступово втрачають адекватність реаліям розвитку споживання, як завжди виявляються незадовільними. Перегляд і моніторинг ситуацій на ринку, у більшості випадків, є фрагментарними, орієнтованими лише на певний аспект: гроші, стабільність клієнтів, рівень обслуговування тощо [2].

Аналіз останніх джерел досліджень і публікацій. Проблеми моделювання і прогнозування поведінки складних економічних систем досліджені в роботах Акоффа Р., І. Ансоффа, Благуна І.С., Вітлінського В.В., Вовка В.М., Градова А.П., Гузя Н.Г., П. Друкера, Забродського В.А., Т.С. Клебанової, Лепи Н.Н., Новікова Д.А., Петренко В.Л., Порохні В.М., Пріснякова В.Ф., Пушкаря А.І., Румянцева Н.В., Сергєєвой Л.Н., Сидорової А.В., Тімохина В.Н., Черняка А.І. та ін. Узагальнюючи результати теоретичних досліджень за темою статті можна зробити висновок про недостатній рівень опрацювання базових методологічних засад і протирічь застосування принципів і інструментів системного моделювання: збереження гнучкості, універсальності вихідних пунктів систематизації тощо [3-18].

Постановка завдання. Метою даної статті є вивчення можливостей вдосконалення методів маркетингових досліджень і стратегічного прогнозування з використанням системної методології.

Результати дослідження. Більшість проблем у сучасній господарській діяльності на існуючому нині рівні їх розв'язання слід визначати як слабо структуровані, що передбачають застосування системного підходу. Поняття «системи» на достатньо високому рівні узагальнення можна визначити як множину взаємнопов' язаних елементів, які характеризуються певною структурною та процесною цілісністю, яка утворює передумоми її ідентифікації та дослідження еволюціонування протягом достатньо тривалого періоду [19, 20, 21]

Проблема суб'єктивності вимагає і передбачає перевірку кожного дослідницького варіанту системи на концептуальну адекватність певній інтегрованій моделі з конкретним набором універсальних елементів.

Адже, будь-яка маркетингова система відноситься до складних соціально-економічних систем, що характеризуються широким спектром можливих аспектів розгляду, багаторівневим характером структури, великою різноманітністю елементів та зв'язків між ними (рис. 3 та рис.4). Системи такої складності практично неможливо описати одночасно і повно, і детально.

Рис. 3. Ієрархія елементів у розвитку торгової марки

Оцінювання

Переваги (вигоди) Цінності

Сутність бренду Образ бренду

■ Атрибути

Рис. 4. Модель бренду „Brand Essence" за рівнями

Пошук компромісів може бути результативним лише на шляху виявлення об'єктивних та інструментальних закономірностей.

Алгоритм такого пошуку як звичай передбачає побудову низки ієрархічних моделей структурного опису, які характеризуються відповідно різним рівнем абстракції та ієрархічного співвіднесення і обумовленності. Проблематичним виявляється той факт, що кожний об'єкт на кожному з рівнів ієрархічного опису може мати декілька аспектів розгляду, однаково важливих з огляду на передбачену мету (час, простір, процес, структура, сценарії розвитку, причини виходу з ладу тощо).

Таким чином, вертикальний вектор вивчення і формування узагальнень та висновків має бути доповнений векторами горизонтальної співвіднесеності підсистем різної природи:

^ = \іпп ; Ісм \ (1)

де Іпп - вектор ієрархічних рівнів підпорядкованості, Ісм - вектор страт суміжності, за якими описується система.

Порядок здійснення стратифікації має важливе значення для досягнення повноти опису системи. Як показали практичні опрацьовування найдоцільніше, починаючи з верхнього рівня, відразу визначити страти суміжності, тим самим визначаються основні аспекти розгляду системи в цілому. Потім для кожної вирішується питання про доцільність подальшої стратифікації субпідрядності і в такому порядку процедура повторюється на кожному ієрархічному рівні, поки не буде досягнутий необхідний і достатній ступінь деталізації розгляду системи.

Слід мати на увазі, що надмірне укрупнення рівня абстрагування може не забезпечити досягнення поставленої мети дослідження, а надмірна деталізація може привести до необхідності вирішення такого круга питань, які невластиві для основної області дослідження.

Другим етапом є аналіз підсистем, виявлених в результаті стратифікації, при цьому кожна підсистема може розглядатися як самостійний об'єкт з властивими йому законами побудови і функціонування. Морфологічна і функціональна визначеність об'єкту розгляду при структурному аналізі відображається через його інформаційний опис і характеризується наступними ознаками:

• якісна специфіка елементів об'єкту;

• кількість елементів, складових об'єкт;

• якісна специфіка взаємозв'язків;

• склад взаємозв'язків елементів.

Особливо важливе значення при описі об'єкту має правильне визначення якісної специфіки елементів, при цьому необхідно брати до уваги рівень (страту) розгляду об'єкту. Інакше структурний аналіз не тільки не дає належного ефекту, але і може привести в методичну безвихідь.

При правильному формулюванні якісної специфіки елементів визначення їх кількісного складу в системі не представляє великої складності.

Вибір якісної специфіки взаємозв'язків елементів відіграє вирішальну роль у формуванні структури досліджуваного об'єкту і залежить, з одного боку, від завдання дослідження, а з іншою, від якісної специфіки елементів. Можливість різностороннього опису системи за рахунок використання зв'язків різної якісної специфіки є одним з доказів доцільності введення стратифікації суміжності, про яку йшла мова вище.

Таким чином, при формуванні структури системи необхідно чітко обумовлювати страту субпідрядності, що визначає якісну специфіку елементів, і указувати страту суміжності, яка визначає якісну специфіку зв'язків. Третім етапом системного аналізу є виявлення чинників оточення, визначальну побудову і поведінку підсистеми відповідного рівня. Оточення системи в цілому і її окремих підсистем в загальному випадку вельми обширне.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками