А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 43

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

Інноваційною стратегією країн - членів Європейського Союзу є концентрація фінансових ресурсів на основних напрямах, які охоплюють:

- створення єдиної для всіх країн - членів ЄС бази даних, які акумулюють і регламентують комплекс мінімально необхідних процедур для створення підприємств;

- підтримку малих і середніх підприємств із метою правового захисту від незаконного копіювання розроблених технологій чи процедур;

- створення механізму фінансової підтримки малих та середніх підприємств, надання їм допомоги в патентуванні;

-    удосконалення системи фінансування інноваційної діяльності підприємств;

- уведення досконалішого  податкового  механізму,  що  дає певні  пільги  підприємствам-розробникам і виробникам інноваційної продукції;

- створення на підприємствах і в компаніях умов, які стимулюють підвищення освітнього рівня працівників. Першочерговим завданням держави є створення правової системи, в рамках якої укладаються всі економічні угоди.

Функції держави щодо забезпечення конкурентоспроможності, насамперед, пов'язані із формуванням законодавчо-правового поля щодо обмеження монополізму, захисту прав на інтелектуальну власність, створення однакових умов функціонування суб' єктів господарювання у конкурентному середовищі, усунення перепон блокування прав приватної власності, забезпечення інвестиційної привабливості, сприяння ефективному підприємницькому клімату, розвитку інноваційного сектору та стимулювання нарощування обсягів ефективного експорту з вагомою часткою доданої вартості.

Дослідження показали, що у більшості країн саме держава через реалізацію відповідних функцій є гарантом забезпечення конкурентоспроможності. На рис. 2 розкрито основні функції, які реалізуються урядами розвинених країн задля забезпечення конкурентоспроможності національної економіки [7, с. 220].

і Функції і

Обґрунтування напрямів довгострокового економічного зростання на засадах інноваційності

Створення умов для ефективного виробництва та підприємницької діяльності

Вибір пріоритетних напрямів у фундаментальній науці та інженерії та їх фінансування

Формування орієнтирів вертикальної

мобільності, яка забезпечує мобілізацію соціальних ресурсів та інтеграцію суспільства

Створення ділового клімату, сприятливого для

діяльності державного і приватного секторів у сфері інновацій та конкурентоспроможності; налагодження органічної співпраці національного капіталу, науки та виробництва

Розроблення та реалізація системи стимулювання, створення і комерціалізації новітніх технологій

Створення конкурентоспроможної інфраструктури

Створення необхідних передумов для формування економіки знань

Сприяння розвитку інтелектуального потенціалу

Захист результатів інтелектуальної діяльності

Рис. 2. Концептуальні функції держави як гаранта забезпечення конкурентоспроможності [7]

В умовах сьогодення одним з пріоритетів розвитку промисловості країн в ряду стратегічних завдань щодо підвищення міжнародної конкурентоспроможності, в основу якої покладено процес інтеграції виробництва, фінансів, науки та освіти, є створення інноваційної системи. Перехід до такого розвитку зумовлює здійснення низки значних економічних перетворень та створення нового спектру організаційно-економічних і інституціональних рішень.

У Донецькій області з метою активізації науково-технічної та інноваційної діяльності забезпечено реалізацію регіонального проекту «2010 - рік інновацій». В рамках програми проведено стратегічну сесію «Інноваційна стратегія розвитку Донецького регіону», міжнародні форуми і конференції з питань інновацій в медицині, машинобудуванні, гірничовидобувній промисловості, агропромисловому комплексі, Національний форум «Реструктуризація бізнесу» тощо.

Головним заходом було проведення ІІІ Міжнародного інвестиційного форуму «Державно-приватне партнерство в контексті нової економічної політики» за участю Президента України, представників Уряду та депутатського корпусу. Під час форуму підписано тристоронню Угоду про співробітництво між Донецькою облдержадміністрацією, Донецькою обласною радою та Державним агентством України з інвестицій та розвитку і Угоду про співробітництво між Донецькою облдержадміністрацією та ТОВ «Інвестиційна компанія Зовнішекономбанк («ВЕБ Капітал»)».

З метою підтримки науково орієнтованої молоді, залучення її до вирішення актуальних завдань сучасної науки у червні 2010 року проведено І Молодіжний науковий форум, у вересні - Конкурс інноваційних проектів молодих учених, а у 2011 році реалізується проект «Кращий молодий вчений» в Донецькій області.

Протягом року підприємствами, організаціями та установами області реалізовувались 16 проектів з інноваційною складовою та 28 проектів з трансферу технологій, на які спрямовано 403,5 млн.грн. (57,7% від передбаченого Програмою обсягу фінансування), з них з держбюджету - 19,4 млн.грн. (24,8%), власних коштів підприємств - 370,8 млн.грн. (77,5%) [2].

Протягом 2010 р. інноваційною діяльністю у промисловості займалося 86 підприємств, або 10,6% загальної їх кількості (у 2009р. відповідно 80 підприємств та 9,6%).

За видами економічної діяльності найбільш активно здійснювали інноваційну діяльність підприємства з виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення (28,6% загальної їх кількості), машинобудування (22,9%), металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (18,4%), з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції (16,9%). Разом з тим серед підприємств з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води нововведеннями займалося 3,6% підприємств, здобування паливно-енергетичних корисних копалин - 1,9%. Зовсім не здійснювали інновації підприємства легкої промисловості, з оброблення деревини та виробництва виробів з деревини, крім меблів, целюлозно-паперового виробництва; видавничої діяльності.

Серед інноваційно активних підприємств 35 займалися створенням та впровадженням нових чи значно удосконалених видів продукції. У 2010 р. ними було впроваджено у виробництво 124 найменування інноваційних видів продукції, з яких третина (33,1%) становили нові види машин, устаткування, приладів, апаратів тощо. При цьому 53,2% видів інноваційної продукції вироблялося підприємствами машинобудування, 30,6% - металургії.

Впровадження у виробництво нових технологічних процесів здійснювали 24 підприємства, якими було використано 70 процесів, у тому числі 42 маловідходних та ресурсозберігаючих.

Для здійснення інновацій 12 підприємствами було придбано 40 нових технологій (технічних досягнень).

Крім того, 62 інноваційно активних підприємства реалізовували інноваційну продукцію, з них 20 - нову для ринку, 51 -нову тільки для підприємства. Загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції у 2010р. склав 3651,8 млн.грн., або 1,9% загального обсягу реалізованої промислової продукції. На підприємства металургії припадало 47,6% реалізованої інноваційної продукції, машинобудування - 36,8%.

Загальний обсяг витрат на інноваційну діяльність склав 786,1 млн.грн., у тому числі на підприємствах машинобудування -579,8 млн.грн. (або 73,7% від загального обсягу інноваційних витрат), металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів - 117,6 млн.грн. (15%).

Отже, підвищення рівня національної конкурентоспроможності можливе за умови створення системи державного регулювання з реалізацією таких напрямів, як збільшення ВВП на душу населення; посилення реальної дієздатності інституційних, регуляторних інструментів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності; визначення пріоритетних напрямів забезпечення конкурентоспроможності; формування попиту на продукцію високотехнологічних секторів; стимулювання розроблення інноваційних проектів, що забезпечать виробництво товарів з високою доданою вартістю; посилення наукового та освітнього потенціалу.

Реалізація цих напрямів має сприяти якісному зростанню економіки на засадах інноваційного фактора. Об' єктивно необхідним є посилення активізації сумісних зусиль держави і бізнесу задля довгострокового стійкого зростання конкурентоспроможності національної економіки, насамперед її обробного (несировинного) сектору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бєлєнький П.Ю., Шевченко-Марсель В.І., Другов О.О. Інвестиційно-інноваційне забезпечення конкурентоспроможності

регіону: Львів, 2006. - 129с.

2. Інноваційна діяльність промислових підприємств Донецької області за 2010 рік / Статистичний бюлетень. - Донецьк, 2011 р.

3. Поручник А.М., Антонюк Л.Л. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні, КНЕУ, 2000 - 171 с.

4. Програма науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року

5. Соловьев В. П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций). - К.: Феникс, 2004 - 560 с.

6. Федірко О.А. Роль інновацій у формуванні конкурентних переваг національної економіки: Київський національний економічний університет. - К, 2005.

7. Федулова Л.І., Александрова В.П., Бажал Ю.М. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика - К: Основа, 2005 - 550с.

УДК 37.014.5

УПРАВЛЕНИЕ ПРОЦЕССОМ НЕПРЕРЫВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В КОНТЕКСТЕ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ГЛОБАЛЬНОЙ

ИНФОРМАЦИОННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ

Беганская И.Ю., доцент, кандидат наук госуд. управления, Донецкий государственнй университет управления

Актуальность темы. Глобализация, развитие и распространение новых средств коммуникации и наукоемких технологий, меняющаяся природа труда и рынка занятости, формируют контекст, в котором знания и профессиональные навыки приобретают все более значимую роль. Постоянное обновление навыков практической деятельности на протяжении всей жизни становится необходимостью современности.

Образовательная политика, основанная на концепции непрерывного образования, призвана содействовать формированию общества знаний, которое должно предоставлять не только равные возможности, открытый доступ к образованию для всех категорий граждан, но также поощрять их к непрерывным образовательным практикам.

Цель исследования состоит в изучении зарубежного опыта внедрения на практике системы непрерывного образования, определении преимуществ и недостатков этой системы в контексте обеспечения глобальной информационной безопасности.

Степень изученности проблемы исследования. Анализ литературы по проблемам непрерывного образования показал, что приоритет в выдвижении и разработке идеи непрерывного образования принадлежит западной философской, социологической и педагогической мысли (Р. Дейв [1], А. Корреа [2], П. Ленгран [3], Г.Фриз [4] и др.).

Основная часть. Дистанционное обучение — совокупность технологий, обеспечивающих доставку обучаемым основного объема изучаемого материала, интерактивное взаимодействие обучаемых и преподавателей в процессе обучения, предоставление обучаемым возможности самостоятельной работы по освоению изучаемого материала [5].

Дистанционная форма обучения зарекомендовала себя как прогрессивная педагогическая технология XXI века. В настоящее время невозможно стать настоящим специалистом без владения новыми компьютерными технологиями и навыками работы в Internet. Дистанционная форма обучения объединяет в учебном процессе традиционные педагогические и новые телекоммуникационные технологии.

Первый в мире дистанционный университет Open University был открыт в Великобритании в конце 60-х годах XX века. К середине XX века в передовых странах мира созрели условия для новой технологии образования - системы дистанционного обучения. Аудиовизуальные средства, телевидение, видеотехника, компьютеры, Интернет, новые технологии записи и хранения информации в виде баз. Разработка электронных образовательных ресурсов: зарубежный опыт данных - все это позволило обогатить довольно однообразную палитру обучающих средств. Эти новые средства педагогической коммуникации используются в США, Японии, странах Западной Европы не только в школах, но и в вузах для обучения взрослых.

В системе непрерывного образования выделяют ряд принципов, которыми руководствуются в процессе многоплановой, длительной и трудоемкой перестройкой всех звеньев образования:

© Беганская И.Ю., 2ОИ

- всеобщий характер непрерывного образования;

- преемственность между различными ступенями образования, между различными направлениями формирования личности;

- интеграция всех образовательных воздействий (учебные заведения, социальное окружение, производство, средства информации, учреждения культуры);

- взаимосвязь общего и профессионального образования, дополняемые подготовкой на производстве;

- открытость и гибкость системы образования. Свободный выбор профиля обучения и возможность воспользоваться услугами системы образования после перерыва в любом возрасте. Свобода выбора средств, методов и форм обучения. Равноправная оценка и признание образования не по способам его получения, а по фактическому результату;

- принцип гуманизации, предполагающий переориентацию учебно-воспитательного процесса на личность, ее гармоничному развитию, усиление внимания к жизненным интересам;

- принцип индивидуализации, требующий учета различий в интеллектуальной, потребно-волевой сферах личности, особенностей физического состояния, уровня психического развития каждого, возможностей его включения в групповые и коллективные формы учебно-познавательной и трудовой деятельности;

- принцип дифференциации, ориентированный на создание необходимых условий для наиболее полного проявления способностей каждого учащегося и обеспечивающий возможность и свободу выбора индивидуального пути развития каждой личности с учетом ее интересов, мотивов, способностей, ценностных установок;

- новые базовые знания для всех, целью которого является гарантия всеобщего непрерывного доступа к образованию с целью получения и обновления навыков, необходимых для включения в информационное общество (компьютерная грамотность, иностранные языки, социальные навыки);

- инновационные методики преподавания и учения;

- новая система оценки полученного образования.

Система дистанционного образования позволяет организовать в рамках электронного учебного курса управление процессом учения по двум каналам:

1) извне - соответствующими воздействиями средствами компьютерных Разработка электронных образовательных ресурсов: зарубежный опыт образовательных технологий обучения;

2) изнутри - собственными психическими действиями студента.

Оба канала не являются изолированными, более того, в пространстве информационной среды познания они составляют единое целое. На этапе проектирования необходимо иметь в виду, что содержание процессов, протекающих по второму каналу, в существенной мере определяется информацией, которая поступает по первому каналу. Именно такой целостный подход является основой, которая объединяет разнокачественные структурные элементы познавательной деятельности в единое системное образование [6].

Процесс усвоения логико-информационного материала включает в себя четыре фазы:

• фаза восприятия и понимания - получение информации, селективное восприятие, понимание, кратковременное запоминание;

• фаза осмысления и запоминания - включение информации в сложившуюся систему знаний и перевод в долговременную

память;

• фаза применения - поиск, воспроизведение, практическое использование;

• фаза контроля, которая осуществляется параллельно первым трем фазам [6].

По результатам исследования Ambient Insight мировой рынок e-Learning в 2010 году достиг размера в 32,1 миллиарда долларов США. Прогнозируется рост объемов рынка дистанционного обучения в 2014 до 50 миллиарда долларов США. Поставщиков и инвесторов со всего мира привлекают быстрорастущие региональные сегменты рынка электронного обучения. К таким регионам относятся Азия с годовым приростом в 33,5% и Восточная Европа (в основном это страны СНГ) с годовым приростом рынка на уровне 23%. При этом необходимо отметить, что по темпам прироста рынок Восточной Европы оставляет позади Латинскую Америку (19,8%), Западную Европу (12%), Северную Америку (7%). При этом, средние темпы прироста в мире составляют около 12% [7].

30 п-1

25

20

15

10

5

0

Северная      Латинская       Западная      Восточная Азия Ближний Африка

Америка       Америка Европа Европа Восток

Рис. 1. Темпы роста мирового рынка дистанционного обучения в 2010-2015 гг. в % (по всем продуктам) [7]

Дистанционная форма обучения имеет как свои достоинства, так и существенные недостатки. К преимуществам дистанционного обучения относятся:

• использование   технологий,   которое   позволяет  получать   образование   людям   с   ограниченными физическими способностями;

• снижение затрат на проведение обучения (не требуется затрат на аренду помещений, поездок к месту учебы, как учащихся, так и преподавателей и т. п.);

• предоставление учебной информации и мультидоступ к ней, благодаря чему повышается эффективность усвоения материала;

проведение обучения большого количества человек;

создание единой образовательной среды;

доступ к использование современных технологий дистанционного образования [8].

Используемые сегодня технологии дистанционного образования можно разделить на три большие категории:

неинтерактивные (печатные материалы, аудио-, видео-носители),

средства компьютерного обучения (электронные учебники, компьютерное тестирование и контроль знаний, новейшие средства мультимедиа),

видеоконференции - развитые средства телекоммуникации по аудиоканалам, видеоканалам и компьютерным сетям [6]. Средства оперативного доступа к информации по компьютерным сетям придали качественно новые возможности

дистанционному обучению.

Проведенный   анализ   позволил   выделить   базовые   параметры,   которые   являются   существенными   при выборе информационных технологий для применения в программах дистанционного обучения.

Таблица 1.

Сравнительные характеристики информационных технологий, применяемых в дистанционном обучении [6]

Технология

Характеристики

Аудио-визуальные носители (печатные материалы, аудио-, видеокассеты)

Низкая коммуникационная интерактивность. Стоимость производства линейно зависит от числа обучаемых. Хорошо известны методики разработки учебных материалов. Высокая долговечность

Компьютерное обучение, асинхронная электронная почта

Средняя степень интерактивности. Низкая стоимость

Видеоконференции по компьютерной сети в режиме реального времени

Высокая степень интерактивности Наиболее развитая в мире инфраструктура сети.

Использование широко распространенных платформ компьютеров. Низкая стоимость

Видеоконференции по цифровому выделенному спутниковому каналу с использованием видеокомпрессии

Высокая степень интерактивности. Хорошее качество передачи изображения. Снижение более чем на два порядка требований к пропускной способности канала по сравнению с аналоговым телевизионным сигналом. Высокая стоимость

Видеоконференции по аналоговому спутниковому каналу

Высокая степень интерактивности. Максимально возможное качество передачи изображения с минимальной технологической задержкой передачи изображения и звука. Высокая стоимость

Одна из серьезных проблем, которая возникает перед образовательными учреждениями, - опасность информационного перенасыщения учебного процесса. Проблема интеграции новых информационных технологий и тех возможностей, которые они несут с собой, требует серьезного пересмотра самого подхода к системе обучения. С одной стороны, имеется возможность доступа и использования огромного информационного потенциала сети для формирования самостоятельного критического мышления учащихся, а с другой - налицо опасность технологизации системы образования, которая может привести к разрушению целостности личности, Интернет - зависимости, индивидуализму.

Также серьезной проблемой является информационная безопасность личности. Важной проблемой является и быстро устаревающий парк компьютерной техники, которой оснащается учебное заведение. Обучать необходимо на современной технике, способной отвечать все возрастающим требованиям появляющегося новейшего программного обеспечения. С этим не справляются и учебные заведения развитых стран мира, не говоря уже о развивающихся странах.

Требуется также постоянный квалифицированный мониторинг имеющегося парка машин и используемых программных средств. Это еще одна причина, почему необходимы комплексные законодательные меры в области дистанционного обучения, информатизации образования в целом.

Весьма острая проблема, как отмечают зарубежные специалисты, связана с необходимостью оптимизации стоимости образовательных услуг, предлагаемых через Интернет. Баланс между первоначальными затратами, количеством студентов и качеством используемого методического обеспечения может решить проблему экономической эффективности дистанционного обучения.

Важной проблемой, как отмечают зарубежные специалисты, является подготовка кадров, прежде всего учителей, способных вести дистанционное обучение, использовать информационные технологии в практике любой формы обучения. Для решения этой проблемы в университетах многих стран мира создаются специальные программы подготовки учителей дистанционного обучения, способных использовать Интернет-ресурсы и услуги в системе любой формы обучения [6].

Выводы. Система непрерывного образования характеризуется целостностностью, которая обеспечивается рядом системообразующих факторов:

- направленность всех звеньев образования на создание необходимых и достаточных условий для наиболее полной самореализации личности;

- преемственность всех звеньев образования - взаимосвязь всех компонентов воспитательно-образовательной деятельности на разных ступенях образования;

- опережающий характер образовательной деятельности на любой ступени;

- гибкость и динамичность различных форм учебно-воспитательной деятельности (факультативные занятия, дистанционное обучение, медиаобразование, обучение на производстве, учебно-консультационные курсы).

Таким образом, можно констатировать, что система непрерывного образования — это постоянно развивающаяся и при необходимости оперативно перестраивающаяся система.

Цель исследования состоит в изучении зарубежного опыта внедрения на практике системы непрерывного образования, определении преимуществ и недостатков этой системы с целью выработки системообразующих факторов.

Ключевые слова: система беспрерывного обучения, дистанционное образование, информационная безопасность, информационные технологии, знания.

РЕЗЮМЕ

Мета дослідження полягає у вивченні закордонного досвіду впровадження на практиці системи безперервної освіти, визначенні переваг і недоліків цієї системи з метою виокремлення системоутворюючих факторів.

Ключові слова: система безперервного навчання, дистанційна освіта, інформаційна безпека, інформаційні технології,

знання.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками