А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 46

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

3562

3714

16

3937

4108

4287

17-20

5604

5775

5954

Співробітники, що належать до одного розряду, можуть працювати з різною ефективністю і мати різні рівні навиків і компетенції. Таким чином, на підставі результатів діяльності, компетенції, внеску і т.п. співробітники просуваються вгору в рамках

розряду.

Розмір змінної частини оплати праці залежить від досягнень співробітника, результатів групи або компанії, отже, не є гарантованим.

Повинні існувати точні і ясні критерії змінної частини оплати праці:

1. Короткострокова перспектива (до 1 року):

- премія;

- фіксована сума;

- відсоток від окладу;

- комісійні;

- участь в прибутку.

2. Довгострокова перспектива (> 1 року):

- премія в довгостроковій перспективі;

- акції.

Стратегічне управління винагородою. Співробітники вибирають компанію (вирішують залишитися в компанії) на підставі наступних чинників:

- можливостями кар'єрного зростання;

- західним стилем (прогресивним);

- стабільністю, надійністю, гідною винагородою професіоналів, відповідальністю.

Працівники

КФС

Усього 90%

Усього 90%

+ 100 грн. + 100грн.

Рис.4 . Структура премії ПВП

Як видно з рис.4, працівникам усіх підрозділів встановлюється єдина премія у розмірі 90 %, яка складається: у робочих:

- 20 % - виконання завдання відвантаження прокату (загально комбінатовський показник);

- 50 % - виконання виробничого завдання;

- 20 % - за зниження рівня захворюваності; у керівників, фахівців, службовців:

- 20 % - виконання плану фінансового результату (загально комбінатовський показник);

- 40 % - виконання виробничого завдання;

- 10 % - дотримання госпрозрахункової вартості;

- 20 % - за зниження рівня захворюваності.

Працівникам цехів, премія яких була вища 90 %, зменшується премія до встановленого розміру 90 %, але щоб зберегти їх рівень доходу, їм збільшуються оклади. Працівникам, у яких премія була нижча 90 %, вона збільшується до встановленого розміру, використовуючи на ці цілі додатковий фонд оплати праці.

Лінія заробітної плати формується виходячи з ринкової вартості ключових фахівців. Тобто спочатку визначають, скільки повинен отримувати найбільш цінний працівник, і потім - по низхідній - інші, менш необхідні. Правда, вживані на ринку системи грейдінга мають абсолютно різні підходи до того, як повинна оплачуватися праця «верхівки» корпоративної піраміди. «Ортодоксальна система Хея припускає, що службовці, що потрапили у вищий грейд, повинні отримувати на 30% більше, ніж ті, які залишилися в попередньому [3]. Проте це не завжди відповідає вимогам дійсності. Ринок в Україні неструктурований, діапазони оплати праці співробітників великі, тому, наприклад, деякі схеми передбачають, що топ-менеджери повинні отримувати більше, ніж запрограмовано системою Хея».

Впровадження нової системи оплати праці на ВАТ «МК«Азовсталь» дозволило:

внести вклад до ухвалення послідовних рішень, що узгоджуються, відносно винагороди залежно від рівня посади, досвіду, навиків і внеску;

забезпечити бажаний ступінь диференціації між співробітниками з відмінними і середніми результатами діяльності; дозволити співробітникам побачити перспективи в області заробітної плати, а також шляхів розвитку і побудови кар'єри; дозволити ефективно контролювати витрати на персонал.

Висновки. Таким чином, впровадження на підприємстві системи грейдів - великий організаційний проект, фінансово- та трудомісткий. Проте в разі коригування постійної частини заробітної плати з урахуванням цінності посади та її впливу на результати діяльності компанії підвищується ефективність системи оплати праці, що позначається на зростанні продуктивності праці та поліпшенні загальних результатів діяльності.

РЕЗЮМЕ

В статье актуализирована необходимость внедрения новых систем оплаты труда. Раскрыты сущность, цели и принципы грейдирования, организационные и экономические аспекты построения системы грейдов. Доказано, что использование новой методики на отечественных предприятиях будет  способствовать соблюдению внутреннего принципа справедливой мотивации

труда.

Ключевые слова: персонал, ценность, грейд, оплата труда, перераспределение.

РЕЗЮМЕ

В статті актуалізовано необхідність впровадження нових систем оплати праці. Розкриті сутність, цілі та принципи грейдування, організаційні та економічні аспекти побудови системи грейдів. Доведено, що використання нової методики на вітчизняних підприємствах сприятиме дотриманню внутрішнього принципу справедливої мотивації праці. Ключові слова: персонал, цінність, грейд, оплата праці, перерозподіл.

SUMMARY

The necessity of introduction of the new systems of payment of labour actual   in the article. Essence, aims and principles of grade, organizational and economic aspects of construction of the system of grades, is exposed. It is well-proven that the use of new methods on domestic enterprises will assist the observance of internal principle of just motivation of labour. Keywords: personnel, value, grade, payment of labour, redistribution.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Давила Т. Работающая инновация І Т. Давила, Марк Дж. Эпштейн, Р. Шелтон І Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс. - 2007. -

320с.

2.Одегов Ю.Г. Управление персоналом, оценка эффективности: учеб.пособие для вузові Ю.Г. Одегов. - М: Экзамен, 2005.- 657с.

3. Деревянко Т. Удосконалення механізму грейдової системи оплати праці І Т. Деревянко ІІ Економіст. - 2008. - №7. - С.39-41.

4. Боднарук О.В. Впровадження грейдування як інноваційного підходу в розвитку нових систем оплати праці.

5. Боднарук О.В. Внедрение грейдирования как инновационного подхода в развитии новых систем оплаты труда.

6. Bodnaruk O.V. Introduction of grade as innovative approach in development of the new systems of payment of labour.

УДК 330.33.01

ЗАХОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПО ВИХОДУ З КРИЗИ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ Борисова С.Є., доцент кафедри фінансів Донбаської державної машинобудівної академії (м. Краматорськ)

Актуальність теми дослідження. Фінансова криза виникла не вперше в економічній історії, однак і цього разу світова економіка виявилася не в змозі адекватно протистояти їй. Вона виявила насамперед проблему реальних можливостей ринку. Головною її передумовою є фінансова лібералізація, що супроводжується надмірною кредитною експансією.

Загалом світова фінансова криза спричинила три серйозні наслідки: різке звуження ліквідності фінансової системи та дошкульний удар по достатності капіталу; кризу довіри між банками; різке скорочення обсягів кредитування економіки.

Мета дослідження полягає у вивченні досвіду розвинених країн у боротьбі з кризою з метою виокремлення спільних та відмінних рис в антикризовій політиці в Україні.

Ступінь вивченості проблеми дослідження. Проблемам регіональної взаємодії національних економічних систем в період кризи присвячені праці провідних вітчизняних вчених, серед яких: О. Білорус, В. Будкін, І. Бузько, Ф. Верба, І. Гладій, Б. Губський, В. Денисюк, В. Захарова, Ю. Макогон, А. Мокій, В. Новицький, В. Олефір, А. Поручник, М. Румянцев, А. Філіпенко.

Основна частина. На прикладі антикризових програм різних країн розглянуті шляхи виходу з кризи. У провідних країнах світу розробляються антикризові програми. Так у США Програма «План Американського Відновлення і Реінвестування» в 3,5 трлн. дол. США призначена для того, щоб в короткостроковій перспективі сприяти боротьбі з безробіттям, а в довгостроковій -забезпечити тривале економічне зростання.

© Борисова С.Є., 20ll

Програма передбачає скорочення податків і значних бюджетних інвестицій в економіку, а також збільшення тривалості виплати допомоги по безробіттю; фінансування програм перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних (особлива увага приділяється навчанню молодих людей, у віці 21-24 років); збільшення обсягів продовольчої допомоги тим, хто її потребує. Крім того, вдосконалюється та реконструюється інфраструктура країни.

Уряд Китаю на подолання кризи у фінансово-економічній сфері виділив 570 млрд. дол. США. Програма складається з п'яти головних частин:

1. Стимулювати зростання внутрішнього споживання.

2. Стимулювання розвитку 10 ключових галузей економіки.

3. Реалізація заходів щодо прискореного технічного переозброєння.

4. Створення ефективної системи соціального захисту.

5. Збереження фінансової стабільності.

Дії уряду Росії, що спрямовані на подолання кризи поєднують стимулювання попиту з протекціоністським захистом національного ринку. Передбачена реальна допомога по безробіттю, створення нових робочих місць, обмеження банківського відсотку до 6%, проведення технологічного оновлення промисловості, а також посилення державного регулювання. Загальний обсяг державних витрат на антикризові заходи - 222 млрд. дол. США [1].

Для протистояння кризі Європейський Союз вжив низку заходів, що засвідчить про застосування специфічної антикризової політики:

1. Реформування фінансової системи. Європа повинна мати поділений фінансовий ринок, основна функція - надання іпотечних кредитів, пенсій і позик. Заходи сприяння пристойності, чесності, прозорості та захистові від загальносистемних загроз і надмірних ризиків. Передбачає створення європейської структури нагляду за роботою фінансових компаній.

2. Підтримка пріоритетних галузей економіки. В основному це спільні зусилля щодо надання інвестицій відкритим ринкам на довгострокові цілі. ЄС виділив приблизно 400 млрд. євро, 3,3% свого ВВП, щоб стимулювати активність і підтримку громадян.

3. Збереження людей у сфері зайнятості. Надання оновленої інформації про безробіття. Проводяться консультації з профспілками, діловими колами про те, як поліпшити ситуацію. Основні пріоритети - мобільність (вільно пересуватися по країнах-членах ЄС), залучення інвестицій, збільшення середнього віку працівників. Заходи щодо підвищення споживчого попиту і заохочення великих інвестицій в інфраструктуру - 1,8 млрд. євро, призначених для соціального фонду та підтримки працівників.

4. Сприяння відновленню глобальної економіки. Необхідність державних витрат і стимулювання економіки, і передбачає посилення правил і суворіший нагляд за фінансовою індустрією. З'їзд G 20, міжнародних фінансових інститутів - моніторинг економічних ризиків. Виділено 400 млрд. євро на підтримку економіки в країнах-членах ЄС, цільові інвестиції в екологічно чисті технології, для того, щоб прискорити перехід до низько вуглецевої економіки. Збільшення допомоги країнам, які розвиваються, і тим, що найбільше постраждали від глобальної кризи, - 800 блн. євро.

У табл. 1 показано моніторинг пріоритетів антикризової політики країн-членів Європейського Союзу.

Таблиця 1

Пріоритети антикризової політики країн-членів Європейського Союзу

Країна-член ЄС

Пріоритети антикризової політики

Німеччина

Політика стимулювання попиту та збільшення інвестицій, передусім в освіту та інфраструктуру

Франція

Підтримка пріоритетних галузей - автомобільної та будівельної, збереження робочих місць

Сполучене Королівство

Політика стимулювання споживання та економічного зростання

Італія

Підтримка соціальної сфери

Іспанія

Залучення інвестицій і підтримка будівельної галузі

Швеція

Фінансова допомога держави фінансовим установам

Фінляндія

Стимулювання споживання та зниження податкового навантаження

Австрія

Державне кредитування, прямі фінансові вливання в реальний сектор

Чехія

Підтримка пріоритетних галузей - сільського та лісового господарства

Спільне в антикризовій політиці України й Німеччини:

• кредитування банків та інших фінансових установ;

• викуп акцій фінансових установ державою;

• реформування вимог до бухгалтерського обліку;

• транспортна інфраструктура. Реконструкція шосе, мостів, доріг, портів, аеропортів і залізниць;

• домовленості з найбільшими роботодавцями, компенсації роботодавцям, запровадження виплат за часткове безробіття;

• збільшення витрат на підвищення кваліфікації;

• програми кредитування. Відмінні риси:

• податкові пільги окремим галузям. Україна застосувала лише один вид податкових пільг - зниження податкового тиску на інвестиції, тоді як загальний рівень податкового тиску залишається високим, незважаючи на кризу;

• державне кредитування, прямі фінансові вливання в реальний сектор. Уряд Німеччини планує виділити німецьким автобудівельним компаніям 500 млн. євро. В Україні планувалося надати державні кредити компаніям ГМК та хімічної промисловості. На практиці цей захід досі не реалізовано через брак коштів у стабілізаційному фонді, який було визначено як джерело фінансування;

• реалізація галузевих програм. У ЄС практикується викуп продукції з метою вилучити з ринку надлишок товарів, здійснюється це організаціями виробників, причому 50% ціни сплачує держава (а витрати на викуп товарів для їхнього подальшого безоплатного розповсюдження в школах компенсується ЄС на 100%). Галузеві програми як інструмент державної політики потребують серйозного вдосконалення;

• стимулювання споживання. У Німеччині для стимулювання попиту споживачів у другому пакеті стимулювання попиту передбачено виплату бонусу в розмірі 2500 євро на купівлю нового екологічного автомобіля. В Україні такий інструмент було формально застосовано у сфері будівництва, зокрема, через декларування викупу в будівельних компаній недобудованих об' єктів для формування фондів соціального і службового житла, надання пільгових кредитів фізичним і юридичним особам на будівництво житла й викуп державою ризикових іпотечних кредитів. Передбачалося витратити близько 3 млрд. грн. на викуп недобудованого житла з високим ступенем готовності (не менше 70%) і викупити на суму до 1 млрд. грн. іпотечних цінних паперів Державної іпотечної установи. Програма насправді не виконується через брак фінансування [2].

Україна-Франція. Спільні риси:

• кредитування банків та інших фінансових установ;

• розширення програм підтримки придбання житла (програми передбачають будівництво доступного житла);

• гарантії за банківськими кредитами/компенсаціями відсотків за банківськими кредитами;

• енергетичні кредити;

• транспортна інфраструктура. Реконструкція шосе, мостів, доріг, портів, аеропортів і залізниць;

• програми кредитування. Відмінні риси:

• рефінансування та гарантування банківських боргів за рахунок державних коштів. В Україні така практика не використовується;

• викуп «токсичних» активів (викуп проблемних активів у банків, що втратили доступ до кредитних коштів). У нашій країні відповідної практики не існує, хоча в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей здійснення заходів з питань фінансового оздоровлення банків» передбачається створення санаційних банків, що слугуватимуть банками для токсичних активів;

• створення фінансового інституту регулювання фінансових ринків загалом. В Україні не існує поки що якогось стратегічно узгодженого на рівні держави бачення реформування системи регулювання фінансових ринків, яке б передбачало створення спеціального інституту регулювання фінансових ринків загалом;

• вимога для банків кредитувати підприємства та домогосподарства. Президент Франції домігся встановлення посади «кредитного омбудсмена», який контролює використання банками державної допомоги і дотримання прозорості процедур доступу підприємств до кредитів. В Україні аналогічних вимог до банку немає;

• податкові пільги окремим галузям. Україна застосувала лише один вид податкових пільг - зниження податкового тиску на інвестиції, тоді як загальний рівень податкового тиску залишається високим, незважаючи на кризу;

• державне кредитування, прямі фінансові вливання в реальний сектор. Урядова підтримка автомобільної промисловості (виділення 5 - 6 млрд. євро). В Україні планувалося надати державні кредити компаніям ГМК та хімічної промисловості. На практиці цей захід досі не реалізовано через брак коштів у стабілізаційному фонді, який було визначено як джерело фінансування;

• реалізація галузевих програм;

• інтенсифікація запровадження цифрових технологій. Уряди країни виділяють кошти на оснащення технічними засобами шкіл, університетів, державних установ тощо. Україна таку практику не застосовувала;

• збільшення виплат за безробіття і розширення покриття й терміну виплати. Фіскальні обмеження не дали змогу Україні застосувати таку практику;

• зниження квоти іноземної робочої сили. Україна такий захід не використовувала. Україна-Сполучене Королівство. Спільні риси:

• заходи для надання ліквідності в національній валюті;

• розширення програм підтримки придбання житла (програми передбачають будівництво доступного житла, розширення програм гарантування кредитів);

• викуп акцій фінансових установ державою;

• обмеження грошової винагороди топ-менеджменту;

• реформування вимог до бухгалтерського обліку;

• енергетичні кредити;

• підтримка проектів державно-приватного партнерства;

• збільшення витрат на підвищення кваліфікації;

• консультаційна допомога;

• програми кредитування;

• формування спеціального фонду для інвестування в малі й середні підприємства.

Відмінні риси:

• заходи для збільшення ліквідності в іноземній валюті. Українська практика здійснення інтервенцій на валютному ринку була менш прозорою. Обмежені можливості української економіки та відсутність відповідних ініціатив не дають змогу використати валютні свопи як джерело ліквідності;

• рефінансування та гарантування банківських боргів за рахунок державних коштів. В Україні така практика не використовується;

• вимога до банків кредитувати підприємства та домогосподарства. Для отримання фінансових ресурсів від держави банки повинні укласти з урядом так звану угоду позики, що передбачає певні обсяги і види обов'язкового кредитування споживачів і бізнесу. В Україні аналогічні вимоги до банку відсутні;

• державне кредитування, прямі фінансові вливання в реальний сектор. Урядова підтримка автомобільної промисловості (виділення 2,3 млрд. фунтів стерлінгів), створення екологічних автомобілів. В Україні планувалося надати державні кредити компаніям гірничо-металургійного комплексу та хімічної промисловості. На практиці цей захід досі не реалізовано через брак коштів у стабілізаційному фонді, який було визначено як джерело фінансування;

• реалізація галузевих програм;

• інтенсифікація запровадження цифрових технологій. Уряди країн виділяють кошти на оснащення технічними засобами шкіл, університетів, державних установ тощо. Україна такий захід не застосовувала;

• зниження квоти іноземної робочої сили. Україна такий захід не використовувала;

• розвиток торговельного фінансування. Уряд підтримує фірми-експортери через кредитних гарантій для експорту. В Україні немає програм сприяння експорту завдяки розвитку торговельного фінансування. Однак у деяких урядових програмних документах передбачено надання державних гарантій для залучення підприємствами коштів з метою виконання експортних контрактів.

Висновки. Здійснений аналіз антикризових програм країн світу дає змогу дійти висновку, що для боротьби з фінансово-економічною кризою уряди країн використовують такі засоби та заходи:

- захист національного товаровиробника;

- зниження податкового навантаження на фірми;

- звернення за фінансовою допомогою до міжнародних фінансових інституцій та іноземних держав;

- реалізація програм із будівництва та ремонту інфраструктури;

- допомога середньому класу та найбіднішим верствам населення;

- часткова націоналізація великих корпорацій та фінансових установ, яким загрожує банкрутство.

Антикризова політика в Україні, як і в інших країнах світу, визначалася як масштабами кризи, так і фінансовими можливостями держави. Аналіз задекларованих і здійснених заходів дає змогу сформулювати відповідні висновки.

Уряд України ухвалив рішення і вдавався до антикризових заходів, які загалом відповідали логіці та напрямкам антикризових дій в інших країнах, хоча українська політика мала свою специфіку. У країні було використано тактику точковогореагування на кризові явища, оскільки Україна об' єктивно не має ресурсів для того, щоб повністю компенсувати негативні економічні наслідки кризи [3,4].

Економічні наслідки кризи та побічні ефекти антикризової політики в Україні багато в чому повторюють ситуацію в інших країнах. Так, загальним явищем посткризового світу стало накопичення державних боргів, що вимагатиме відповідальної фіскальної політики наступними роками для виходу з кризи.

Економічна політика в Україні в середньостроковій перспективі повинна враховувати стан антикризового спадку, який протягом тривалого часу визначатиме економічну динаміку країни. Відсутність інституційних і структурних реформ залишається найбільшою проблемою, що гальмує економічний розвиток країни загалом і заважає здійснювати ефективну економічну політику, зокрема. Саме цей чинник об' єктивно ставить уряд (виконавчу владу) перед вибором між економічною логікою й політичною доцільністю.

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена аналізу державних антикризових програм країн світу з метою виокремлення засобів та заходів для боротьби з фінансово-економічною кризою в Україні.

Ключові слова: глобальна фінансова криза, національна економічна система, антикризова політика, заходи державного регулювання.

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена анализу государственных антикризисных программ стран мира с целью определения средств и мер по борьбе с финансово-экономическим кризисом в Украине.

Ключевые слова: глобальный финансовый кризис, национальный экономическая система, антикризисная политика, мероприятия государственного регулирования.

SUMMARY

The article analyzes the government's anti-crisis program countries to identify means and measures to combat financial and economic crisis in Ukraine.

Keywords: global financial crisis, the national economic system, crisis management policy, state regulation of activities.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Мітін М. М. Напрями та форми регіонального співробітництва в системі світового господарства І М. М. Мітін ІІ Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сборник научных

трудов. - 2009. - Ч.1. - с.407-410.

2. Наконечний В.М. Україна в глобалізаційних та інтеграційних процесах І В.М. Наконечний ІІ Збірник наукових праць Проблеми міжнародних відносин. - 2010. - №1. - с.248-2б0.

3. Макогон Ю.В. Стратегия выхода Украины из кризиса І Ю.В.Макогон ІІ Журнал «Экономист». - 2009. - №б. - с.28-32.

4. Медведкина Е.А. Эволюционные процессы в экономиках стран Европы в условиях глобализации І Е.А. Медведкина ІІ Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. Сборник научных трудов. Севастополь - Донецк: ДонНУ. - 2009. - с.409 - 415.

5. Kuznecovs, O., Maslovs, A. (2004) «Relative FDI Attractiveness of Eight EU Accession States». SSE Riga Working Papers 2004:5 (б0) Merlevede, B., Schoors, K. (2004) «Determinants of Foreign Direct Investment in Transition Economies», Centre for Russian International Socio-Political and Economic Studies, Ghent University, Belgium.

УДК 330.322.01

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Денисенко І.А., к.е.н., доцент кафедри економічної теорії і маркетингу Луганського національного аграрного університету

Розвиток будь-якої економічної системи припускає активізацію інвестиційної діяльності шляхом залучення додаткових ресурсів і більш ефективного використання вже наявних. Розкриття економічної сутності поняття «інвестиції» є важливим моментом при дослідженні інвестиційних процесів, визначенні напрямків інвестиційної політики. Це обумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Проблематика інвестиційної привабливості є достатньо висвітленою у класичній та сучасній економічній літературі. Зокрема цим питанням присвячено роботи В. Беренса, І.О. Бланка, Н.М. Гуляєвої, Дж. М. Розенберга, Н.Д. Свірідової, П.М. Хавренека, Н.А. Хрущ, однак специфіка аграрних підприємств вимагає розробки особливих підходів до визначення інвестиційної привабливості.

Метою статті є узагальнення наукових підходів щодо трактування категорії «інвестиції» та розробка теоретичних основ інвестиційної привабливості в аграрному секторі економіки.

В економічній літературі існує кілька різних підходів до визначення категорії «інвестиції». В першому підході автори при розкритті сутності інвестицій враховують можливість здійснювати інвестування тільки в грошовій формі - «інвестиції - це використання грошей для одержання великих грошей...» [1].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками