А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

- організація заходів з навчання підприємців-початківців;

- надання широкого спектру консультаційних послуг, пов' язаних з налагодження і розвитком власного бізнесу;

- допомога підприємцям-початківцям у налагодження ефективного співробітництва з представниками адміністративних структур та іноземними партнерами;

- поширення результатів діяльності Офісу на національному та регіональному рівнях.

З метою своєчасного досягнення поставлених цілей у повному обсязі та на належному якісному рівні, а також для стабілізації отриманих результатів до діяльності Консорціуму активно залучались Торгівельно-промислова палата, Міністерство зовнішньоекономічних зв' язків, а також університети з Німеччини, Іспанії та Росії.

На нашу думку, переваги діяльності університетів у рамках міжвузівських консорціумів є очевидними, а тому, відповідно, кожен вищий навчальний заклад зацікавлений участю у подібних об' єднаннях [5]. Переконані, що особливо перспективними є консорціуми, створені у прикордонних областях сусідніх країн [6]. Зокрема, вважаємо за доцільним заснування Транскордонного міжвузівського консорціуму у рамках Єврорегіону «Дніпро». До складу учасників вказаного Консорціуму передбачається включити провідні навчальні заклади Чернігівської (Україна), Гомельської (Білорусь) та Брянської (Росія) областей.

Місія створення Транскордонного міжрегіонального консорціуму ВНЗ прикордонних областей України, Росії та Білорусі вбачається нами у забезпеченні підвищення якості академічної та професійної освіти, а також в активізації науково-дослідницької діяльності викладачів, аспірантів і студентів; підготовки висококваліфікованих фахівців, здатних адекватно та своєчасно реагувати як на виклики глобалізації, так і на вирішення локальних транскордонних проблем прилеглих регіонів сусідніх країн. Головне, що б такі фахівці були б здатними до продукування інновацій в умовах жорсткої конкуренції.

Завдання діяльності Транскордонного міжвузівського консорціуму в рамках Єврорегіону «Дніпро» можна сформулювати наступним чином:

- забезпечення організаційної основи для ефективного здійснення академічного і педагогічного співробітництва університетів-учасників Консорціуму;

- надання підтримки науково-дослідним групам ВНЗ в організації оперативного обміну інформацією (особливо у сфері екологічної та техногенної безпеки);

- створення усіх необхідних умов для забезпечення високої мобільності студентів і викладачів;

- активізація процесу обміну результатами наукових досліджень та досвідом навчально-методичної роботи між учасниками Консорціуму;

- підготовка та стимулювання студентів до продовження навчання протягом життя (Lifelong learning);

- проведення спільних наукових досліджень для вирішення споріднених транскордонних проблем економічного, соціального та екологічного плану;

- організація та регулярне проведення міжнародних міжрегіональних науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів, присвячених вирішенню найбільш актуальних проблем регіонального розвитку у різних сферах діяльності (економіка, історія, право, культурологія, археологія, землевпорядкування, екологія, соціальні процеси тощо);

- організація процесу підготовки магістрів на основі досвіду провідних країн світу та власних напрацювань ВНЗ-учасників Консорціуму.

Для якісного виконання поставлених задач та ефективного досягнення визначених цілей Консорціуму існує потреба у створенні повноважених органів, відповідальних за його діяльність. Наше бачення організаційної структури Транскордонного міжвузівського консорціуму в рамках Єврорегіону «Дніпро» схематично представлена на рис. 1.

Отже, головним органом (див. рис.1), на який покладається управління діяльністю у рамках Транскордонного консорціуму є Президія, до складу якої входять ректори усіх залучених до співробітництва ВНЗ прикордонних областей. Слід зауважити, що подібна організаційна структура передбачає відкритість в плані залучення країн-партнерів. Так, участь у Консорціумі ВНЗ країн-членів ЄС спрощувала б доступ його членів до європейського досвіду та була б здатною забезпечити отримання фахових консультацій від провідних європейських учених-теоретиків і практиків. Слід наголосити на тому, що склад учасників міжвузівської взаємодії може постійно розширюватися. Нові учасники обов' язково матимуть своїх представників у Президії Консорціуму та його відповідних структурах. Належна організація співробітництва ВНЗ передбачає формування Секретаріату Транскордонного міжвузівського консорціуму, до якого на початковому етапі його функціонування має входити щонайменше троє працівників-представників українського, російського та білоруського університетів-ініціаторів утворення такого об' єднання. На подальших етапах існування Консорціуму є цілком обґрунтованим розширення кадрового складу Секретаріату.

Оскільки діяльність Транскордонного міжвузівського консорціуму у ряді випадків потребує спільного фінансування, то з метою уникнення подальших проблем, а також для налагодження плідних ділових стосунків з міжнародними фондами доцільним є створення фінансово-економічного відділу, на який покладатимуться обов' язки з вирішення всіх фінансових питань, пов' язаних з його функціонуванням.

Особливо важливим організаційним моментом є формування у взаємодіючих ВНЗ творчих науково-дослідних груп за такими напрямами:

- з науково-практичних досліджень у сфері транскордонного економічного співробітництва;

- з методичної організації науково-освітньої взаємодії ВНЗ прикордонних областей;

- з наукових досліджень у сфері екологічного розвитку та техногенної безпеки. Створення останньої особливо важливо, враховуючи, що Чернігівська, Гомельська та Брянська області є зоною, постраждалою від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Президія та Секретаріат Транскордонного міжвузівського консорціуму, який забезпечує нормативно-правовий супровід організації такого об' єднання, фінансово-економічний відділ, а також науково-дослідні групи мають обов' язки виконавчого органу такого партнерства ВНЗ. Разом з тим, за умов сучасних глобалізаційних процесів, необхідним є залучення до діяльності у рамках Консорціуму зовнішніх експертів. Такі експерти мають виконувати функції консультування, обміну досвідом та незалежної оцінки реалізації окремих заходів. І в цьому плані велика надія полягає на допомогу консультантів з Темпус-офісу в Україні, які донині всіляко підтримували ініціативи регіональних ВНЗ в плані приєднання до стандартів вищої освіти ЄС.

Крім того, у побудові представленої організаційної структури використано досвід США та провідних країн ЄС щодо встановлення тісної взаємодії між закладами вищої освіти та реальним сектором економіки [7,8]. Адже суттєвою вадою національної освіти є відірваність навчальних програм від реальних потреб промислового і сільськогосподарського виробництва, інфраструктурного забезпечення функціонування регіональних економічних систем. Оскільки специфіка завдань Єврорегіону «Дніпро» (на відміну від подібних утворень в інших європейських країнах) полягає саме в необхідності відродження економічно доцільних виробничо-коопераційних та науково-дослідних зв' язків між прикордонними областями України, Росії та Білорусі, то передбачається тісна взаємодія Консорціуму з промисловими, комерційними асоціаціями, асоціаціями сільськогосподарських виробників, малого і середнього бізнесу, координатором інфраструктурного забезпечення транскордонного простору та іншими структурами, що мають бути утворені в рамках діяльності самого Єврорегіону (див. рис.1).

Висновки. Запропоновані підходи до утворення Транскордонного консорціуму університетів в рамках Єврорегіону «Дніпро» сприяють інтеграції вітчизняних ВНЗ до Єдиного європейського освітнього простору. Так, дуже продуктивна освітня програма ЄС - Еразмус Мундус, яка спрямована на активізацію міжнародного співробітництва ВНЗ та підвищення мобільності студентів, викладачів, науковців європейських університетів та навчальних закладів третіх країнах, особливу увагу приділяє саме транскордонній взаємодії закладів освіти сусідніх країн. Зокрема, другий компонент - «Партнерство Еразмус Мундус» -передбачає утворення партнерств між європейськими університетами та ВНЗ третіх країн (включно із країнами-сусідами) та надання стипендій для студентів, аспірантів і викладачів на оплату подорожування, навчання, проведення досліджень тощо. Отже, утворення Транскордонного міжвузівського консорціуму в рамках Єврорегіону «Дніпро» є, з одного боку завданням ВНЗ прикордонних областей України, Росії та Білорусі, а з іншого - входить до зони інтересів, отже, і підтримки ЄС.

РЕЗЮМЕ

В статті розглянуті сучасні організаційні форми міжнародного співробітництва закладів вищої освіти. Наголошено на доцільності утворення транскордонних міжвузівських консорціумів в рамках діяльності єврорегіонів за участю прикордонних областей України.

Ключові слова; глобалізація, суспільство знань, науково-освітнє міжнародне співробітництво, єдиний освітній простір, консорціуми університетів, єврорегіони

В статье рассмотрены современные организационные формы международного сотрудничества высших учебных заведений. Сделаны акценты на целесообразности создания трансграничных межвузовских консорциумов в рамках деятельности еврорегионов с участием приграничных областей Украины.

Ключевые слова; глобализация, общество знаний, научно-образовательное международное сотрудничество, единое образовательное пространство, консорциумы университетов, еврорегионы.

SUMMARY

The modern organizational forms of international cooperation of higher educational institutions are considered in the article. The accent is put on the formation of transborder universities consortia within the framework of activity of the European regions with participation of boundary regions of Ukraine.

Keywords; globalization, knowledge society, scientific and educational international cooperation, joint educational area, universities consortia, European regions.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Електронний ресурс: Консорціум університетів. Режим доступу: http://buklib.net

2. Каленюк І.С. Глобалізаційні виклики розвитку сучасної вищої освіти / Каленюк І.С. // Вища школа. - 2008. - №6. - С.ЗЗ-

63.

3. Гонта О.І. Активізація інноваційної діяльності на основі транснаціоналізації економіки регіонів України / О.І. Гонта // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки. - Донецьк: ТОВ ДЕГІ; Інститут економіко-правових

досліджень НАН України, 2007. - Вип. 3 (24). - С. 119 - 128.

4. Гонта О.І. Ієрархія зовнішніх впливів на економіку регіону в умовах глобалізації / О.І. Гонта // Збірник наукових праць. Економічні науки. Серія «Регіональна економіка». - Луцьк: Луцький державний технічний університет, 2007. -Випуск 4(13). - С. 89-103.

З. Гонта О.І. Оптимізація джерел інвестування економіки регіону: аспекти національної безпеки / О.І. Гонта // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки. - Донецьк: ТОВ "Юго-Восток Лтд", 2007. - Вип. 1 (22). - С. 49-З2.

6. Гонта О. І. Теоретичні основи регіоналізму в умовах глобалізації / О.І. Гонта // Зб. наук. праць "Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій (регіональний аспект)". - Донецьк: ДонНУ, 2007. -С. Ш - 160.

7. Каленюк І.С., Гонта О.І., Вербовий М.П., Холявко Н.І. Інтеграція вищої освіти України в європейський та світовий простір: економічний вимір: монографія / І.С. Каленюк, О.І. Гонта, М.П. Вербовий, Н.І. Холявко; За заг. ред. д.е.н., проф. Каленюк І.С. - Чернігів:РВК «Деснянська правда», 2011. - 16З с.

8. Kalenyuk I. Multinational education in modern world / Kalenyuk I. // Information technologies, management and society // The 6th International conference, ISMA, Riga, Latvia (p.62-63).

УДК 658:5O4.O64

КОНЦЕПЦІЯ РИНКОВОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Кравець О.О., аспірант кафедри менеджменту Донецького національного університету

В епоху науково-технічного прогресу гостро постало питання порушення екологічної рівноваги, що виражається в погіршенні якості навколишнього середовища в результаті забруднення її виробничими відходами, та продуктами життєдіяльності людини, кількість яких з кожним роком росте. Так станом на 1 січня 2010 р. у спеціально відведених місцях чи об' єктах і на території підприємств країни накопичилось 20,9 млн.т небезпечних відходів, з них 3З,З тис.т (0,2% до загальної кількості) належать до І класу небезпеки і 2,3 млн.т (11%) - до ІІ класу небезпеки [23].

Таким чином, високий рівень техногенного використання та забруднення природного капіталу зумовлює актуальність розвитку та впровадження спеціалізованого ринкового інструментарію щодо забезпечення підвищення якості навколишнього середовища, а також екологічно безпечного і раціонального господарювання. Сучасний стан природного середовища і ефективність природоохоронної діяльності значною мірою залежать від активності ринкового механізму. В умовах ринкової економіки це має принципове значення, оскільки для підвищення ефективності виробництва і якості навколишнього природного середовища необхідно не лише прийняти цілий комплекс заходів організаційного, економічного і інноваційного порядку, але й удосконалювати існуючий механізм управління якістю навколишнього середовища.

Тому метою статті є розробка концептуальної моделі, яка визначає засади модернізації ринкового механізму у сфері управління якістю навколишнього середовища

Наукові питання пов' язані з концептуальними основами регулювання якості навколишнього середовища в рамках концепції сталого розвитку різноаспектні. Вони достатньо широко та ґрунтовно опрацьовані такими вченими як: Б. М. Данилишин [3], О.Ф. Балацький[2], А.А. Садєков[4], О.А. Рибалов [З], І.М. Синякевич [6], О. В.Мозгова[7], С. Аткинсон[8], С.К. Харічков [16], Б.В. Буркинский [16], О.О. Векліч[24], та інші. Проте недостатньо уваги приділялось концептуальним основам формування ринкового механізму управління якістю навколишнього середовища

Будь-яка виробнича діяльність людини викликає зміни якості навколишнього середовища, які мають негативний характер. Негативний ефект можна істотно зменшити або уникнути, якщо збільшивши витрати на природоохоронні заходи, що значно знижує прибуток, тому рідко добровільно практикується господарюючими суб'єктами. Відмічене протиріччя визначає мету управління якістю навколишнього середовища на основі визначення оптимального співвідношення між якістю і витратами на його підтримку. З цього можна сформулювати мету концепції, яка полягає в створенні ефективного механізму управління якістю навколишнього середовища на засадах сталого розвитку та принципах управління якістю навколишнього середовища.

Концепція повинна ґрунтуватися на загально наукових принципах управління, під якими розуміють основні фундаментальні ідеї, уявлення про управлінську діяльність. Принципи управління визначають вимоги до системи, процесу і механізму управління [9]. Таким чином пропонується під принципами управління якістю навколишнього середовища розуміти основні фундаментальні ідеї відносин суб' єктів господарювання к підтримки рівноваги в екосистемі. Можна виділити наступні: принцип інтегрального підходу; орієнтації на причини, а не на наслідки; розподілу відповідальності; принцип «кінець труби»; адекватності мотиваційного інструментарію; системного підходу; максимальної ефективності, які формулювались виходячи з розуміння подвійного характеру системи управління якістю навколишнього середовища, яка включає: по-перше, управління виробничо-відтворювальною функцією соціально-економічного розвитку, по-друге, - управління виробничими відносинами, що

© Кравець О.О., 2Ollвиникають з приводу володіння, розпорядження і використання природними ресурсами [10].

Наступним етапом в побудові концепції є визначення задач ринкового механізму управління якістю навколишнього середовища:

- планування і фінансування природоохоронних заходів;

- встановлення лімітів використання природних ресурсів і забруднення довкілля;

- встановлення нормативів плати і розмірів платежів за використання природних ресурсів і за забруднення довкілля;

- надання суб'єктам податкових, кредитових і інших пільг при впровадженні ними маловідходних, безвідходних і інших екологічно безпечних технологій;

- відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому середовищу і здоров'ю людини. Та вирішення цих задач на макро-, мікро- та мезорівнях відображено у таблиці1[11].

Таблиця 1

Задачі ринкового механізму управління якістю навколишнього середовища за рівнями_

Рівень

Задачі

Методи реалізації

Підприємство

Зниження ресурсоємкості виробництва. Зниження величини відходів виробництва. Скорочення викидів

Модернізація виробництва. Модернізація очисних споруд.

Екологічний менеджмент.

Регіональний

Екологічний аудит підприємств. Раціональне використання природних ресурсів. Впровадження способів переробки відходів.

Вдосконалення механізму екологічного аудиту. Контроль за забрудненням природного довкілля Впровадження безвідходних технологій.

Державний

Впровадження обласних програм контролю. Зниження рівня ресурсоємкості економіки. Впровадження екологічно орієнтованих технологій та заходів стимулювання за екологізацію виробництва

Фінансування обласних екологічних програм. Фінансування наукових розробок за безвідходною технологією.

Вдосконалення податкових пільг і компенсацій за безвідходні технології. Модернізації державної системи заходів по контролю за екологією.

Проте процес управління якістю навколишнього середовища повинен постійно розвиватися та вдосконалюватися, що відповідає одному із загальних наукових принципів, яким має відповідати побудова ринкового механізму й забезпечення функціонування цього

механізму, його управління, реалізація цілей та завдань [12] (таб. 2).

Таблиця 2

_Принципи побудови ринкового механізму управління якістю навколишнього середовища_

Принцип

Сутність

Планування

Є основою регіональних програм та  невід'ємною частиною соціально-економічних програм. Засноваї планах здійснення ринкових механізмів управління якості навколишнього середовища.

Спеціалізації

Використання в якості ринкових механізмів спеціалізовані економічні інструменти.

Ієрархічності

Передбачає упорядкування та регламентацію організування ринкового механізму на всіх рівнях.

Обґрунтованості

Допомагає досліджувати саме ті особливості ринкового механізму, які є професійно важливими управління якістю навколишнього середовища та його регулювання. Повинно бути зрозуміло, яку власти вивчають і чому саме її оцінюють

Системності

Вимагає розглядати ринковий механізм як систему, що складається зі структурних елементів з певними взаємозв'язками і єдиним напрямком розвитку. Тобто всі елементи системи ринкового механізму орієнтовані на загальну мету.

Вартості втрачених можливостей

Вимагає щоб при використанні обмеженого ресурсу враховувалася вартість і невикористаної альтернат Вартість упущених можливостей, полягає в різниці прибутків, які ми отримаємо при викорис навколишнього середовища.

Взаємозалежності

Повинно враховуватися взаємозалежність між природними середовищами, технологіями виробни забруднення і скорочення забруднення, між самими забруднюючими речовинами

Вимірювання та оцінок

Функціонування ринкового механізму управління якістю навколишнього середовища, його формуванн сама якість навколишнього середовища повинні постійно вимірюватися та оцінюватись.

Збалансованості

Забезпечує необхідну і достатню кількісну відповідність між взаємозв' язаними розділами та показни якості навколишнього середовища. Головним її виявом є відповідність між потребами в ресурсах використовуванні.

Безпосередньо всі ці принципи оказують вплив на формування підходів до побудови ринкового механізму управління якістю навколишнього середовища. А саме такі підходи: територіальний підхід, що обґрунтовується економічними перетвореннями: підвищенням значення екологічного аспекту в розвитку економіки, комплексного розвитку територій замість спеціалізації, а також історичними, національними, соціальними особливостями (складом і щільністю населення), що зумовлює необхідність комплексного розвитку території. Територіальний підхід зважає на специфіку ув'язки природоохоронних заходів до регіональних особливостей муніципальних утворень і є основою для ухвалення ефективного і раціонального рішення в питаннях управління якістю навколишнього середовища [14].

Функціональний підхід (комплексний) до класифікації природокористування передбачає виділення п'яти основних блоків найважливіших напрямів управління якістю навколишнього середовища: ресурсоспоживання, конструктивного перетворення, відтворення природних ресурсів, охорони природних ресурсів, управління і моніторингу[15]

Проресурсний підхід склався історично та закріплений в відповідних організаційних структурах. Його суть полягає в тому, що кожному виду природних ресурсів відповідає специфічна форма господарської діяльності зі своєю системою управління, що безпосередньо впливає на формування ринкового механізму управління якістю навколишнього середовища [13].

Таким чином за допомогою вищезазначених підходів формуються три типи ринкового механізму управління якістю навколишнього середовища[11]:

Перший тип - обмежуючий. Це досить м'який в екологічному відношенні механізм. Він ставить найзагальніші екологічні рамки для економічного розвитку галузей, практично не гальмуючи його. Даний тип ринкового механізму направлений головним чином на ліквідацію негативних екологічних наслідків, слабо впливаючи при цьому на темпи і масштаби розвитку.

Другий тип можна охарактеризувати як жорсткий. Цей механізм за допомогою жорсткої податкової, кредитної, штрафної політики практично пригнічує розвиток певних галузей і комплексів в області розширення їх природного базису, в цілому сприяючи економії використання природних ресурсів.

Третій тип - стимулюючий. Він сприяє розвитку екологосумісних і природоохоронних виробництв і видів діяльності. Такий ринковий механізм сприяє збільшенню виробництва на базі нових технологій, дозволяє поліпшити використання природних ресурсів і якість навколишнього середовища.

Також однією з важливих складових концептуальної моделі формування ринкового механізму управління якістю навколишнього середовища є інструменти його реалізації, до яких належать : інституціональні, адміністративні, економічні та ринкові інструменти.

Інституціоналізм розглядає не тільки культурні та соціально-психологічні феномени, а й набір формальних і неформальних норм, що скеровують економічну поведінку індивіда та організацій в умовах ринку [19, c. 12]. Таким чином, вибір інституціональної форми організування ринкового механізму управління якістю навколишнього середовища обумовлен попередженням або зменшенням негативного впливу забруднення навколишнього середовища на життєдіяльність людства та економічні процеси за допомогою таких інструментів як: рівнозначний розподіл збитків між членами суспільства та розподіл у відповідності із зусиллями, що виявляють члени суспільства задля відновлення природної рівноваги[21, с. 277]..

Адміністративні інструменти є офіційними юридичними документами, затвердженими державними контрольними установами, які містять відомості щодо прямого, директивного регламентування та регулювання відносин у галузі природокористування на основі законів, стандартів та нормативів, переліків екологічно небезпечних видів господарчої діяльності та порядків дій, спрямованих на недопущення негативного впливу на навколишнє природне середовище [1,106]. Центральне місце в адміністративному інструменті належить системі екологічних стандартів, яка має на увазі встановлення єдиних і обов'язкових для всіх об'єктів управління екологічних норм і вимог[17,с. 2З8].

Економічні інструменти передбачають включення екологічних характеристик в систему ціноутворення, вдосконалення системи платності природокористування і обов'язкове екологічне страхування. Платежі за забруднення довкілля забезпечують економічне стимулювання зниження забруднення довкілля через механізм підвищення ставок за наднормативне використання ресурсів або наднормативні викиди і скидання забруднюючих речовин. Економічні інструменти повинні сприяти встановленню жорстких норм і стандартів на діяльність господарюючих суб'єктів з метою впровадження інновацій і раціонального використання природних ресурсів, розвитку і впровадженню ефективніших і маловідходних технологій[18 ,с. 121].

До ринкових інструментів відносять інструменти, що оперують витратами та доходами суб' єктів економічної діяльності, спонукаючи їх змінювати пріоритети та способи діяльності з метою мінімізації техногенного навантаження на компоненти навколишнього середовища[1,с. 106].

Проте для оцінки результативності ринкового механізму управління якістю навколишнього середовища доцільно використовувати збалансовану систему показників, за допомогою якої оцінюється система управління якістю навколишнього середовища, яка заснована на використанні фінансових і нефінансових показників, що дозволяє об' єктивно виміряти ефективність діяльності ринкових механізмів.

Згідно зі стандартами методології BSC (Balanced Scorecard), розробленої Р. Капланом і Д. Нортоном, запропонована адаптована до екологічних питань збалансована система показників (ЗСП), що має такі базові складові: перспективи, стратегічні цілі, . показники, цільові значення[22].

Перспективи - основні напрямки діяльності, за якими здійснюється декомпозиція стратегічних цілей ринкового механізму управління якістю навколишнього середовища. Основним продуктом ринкового механізму виступає властивість екологічної системи - якість навколишнього середовища. А параметрами, що виражають якість навколишнього середовища, можуть служити концентрації забруднювальних речовин або комплексний показник - екологічний ризик. Із поліпшенням якості навколишнього середовища пов'язане зменшення рівня захворюваності й збільшення середньої тривалості життя.

Стратегічні цілі - цільові настанови у вигляді коротких тверджень, що визначають напрямки реалізації ринкового механізму. Головна стратегічна мета в цьому - поліпшення стану навколишнього середовища. До стратегічних цілей віднести: зниження рівня екологічного ризику в системі «людина - навколишнє середовище»; підвищення якості життя населення; мінімізацію витрат на реалізацію ринкового механізму.

Показники - дані, що відбивають ступінь досягнення стратегічних цілей і оцінюють результати ринкового механізму управління якістю навколишнього середовища. Ступінь досягнення цілей механізму (їхня ефективність) визначені за допомогою показників загального екологічного й загального соціально-економічного результатів. Як показники, що оцінюють "екологічні" результати, в моделі ЗСП можуть використовуватися наступні величини: концентрація хімічних речовин, рівень акустичного впливу, рівень іонізуючого випромінювання, рівень електромагнітних коливань тощо. В свою чергу цільові значення - кількісні вирази рівня, до якого повинен бути спрямований той чи інший показник під час реалізації стратегії екологічного проекту

Такимчином, зурахуваннямвищезазначеного концепціяринковогомеханізмууправлінняякістюнавколишньогосередовища можематинаступнийвигляд(рис. 1):

РЕЗЮМЕ

Обоснованно концепцию формирования рыночного механизма управления качеством окружающей среды, установлены ее основные составные.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками