А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 55

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

Основными факторами, способствующими развитию государственно-частного партнерства являются: стабильная государственная экономическая политика, мотивирующая частную инициативу - субвенции, механизмы переуступки требований и т. д.; низкие политические и социальные риски; эффективное использование законодательства.

Недостатки законодательной базы Украины заключаются в отсутствии четкого определения государственной политики относительно отношений, которые складываются между государством и территориальным обществом, с одной стороны, и субъектами ведения хозяйства, которое действует на основе частной формы собственности, с другой стороны, для взаимовыгодного сотрудничества на срочной основе с целью реализации общественно значимых проектов, достижения социального и экономического эффекта. В Украине разработан проект Закона «Об общих принципах развития государственно-частного партнерства в Украине», цель которого - создание законодательной почвы для стимулирования развития сотрудничества между государственным и частным секторами с целью повышения конкурентоспособности экономики страны и привлечения инвестиций в экономику Украины. Требуется немедленное продолжение продвижения этого закона.

К принципам организации государственно-частного партнерства, направленным на создание стабильных условий развития всех его форм, обеспечивающих эффективное использование государственных, муниципальных, частных и корпоративных ресурсов, относятся: ориентация на ценности, присущие культуре народа, проживающего в стране, где осуществляется партнерство; конкурсный отбор партнера; выбор и обсуждение форм партнерства; четкость методик оценки риска и измерения успехов, включая определение синергетического эффекта партнерства; двусторонняя информационная открытость; инновационное взаимодействие; инвестиционная привлекательность партнерства; взаимная гарантия устойчивости партнерства, снижающая риск преждевременного разрыва связей.

Необходимость в ГЧП возникает прежде всего в сферах, за которые государство традиционно несет ответственность -объекты общего пользования (транспортная, коммунальная, социальная инфраструктура, объекты культуры, памятники истории и архитектуры и т.п.), так называемые «публичные службы» (public services) - ремонт, реконструкция и содержание объектов общего пользования, уборка территорий, жилищно-коммунальное хозяйство, образование, здравоохранение.

Разные исследователи в зависимости от выбранного классификационного признака и трактовки социального по-разному классифицируют социальную ответственность.

Социальная ответственность является неотъемлемым атрибутом какого-нибудь общественного организма. Под ней понимаем систему отношений между людьми в пределах необходимого их поведения, требований общества относительно индивида и, как следствие - ответственность за свое поведение. Ответственность предусматривает четкую систему обязанностей и определенную сферу компетенции. Все более распространенной становится общая ответственность органов власти и организаций общественного сектора.

Социальную ответственность можно рассматривать как две подсистемы ответственности:

во-первых, отношения ретроспективны, в которых субъект - лицо, группа, класс и, даже, общество - отвечают за совершенные действия (в том числе и за проступок). Ответственность здесь проявляется, в первую очередь, как система социальной подотчетности; во-вторых, как санкция за действия, которые не отвечают интересам общества. Санкция может быть как моральная, так и правовая; правовое наказание в обществе сопровождается моральным осуждением.

Важной дефиницией исследуемого проблемного поля является социальное инвестирование, которое понимается в исследовании как вложения в объекты социальной сферы с целью получения дохода и повышения уровня и качества жизни людей посредством удовлетворения их материальных, духовных или социальных потребностей

Субъектами социальных инвестиций выступают государственные, предпринимательские и общественные организации.

В начале ХХ! века крупные украинские и российские компании стали понимать социальное инвестирование как, поддержку людей, непосредственно связанных с компанией, - персонала, семей работников, ветеранов, ушедших на заслуженных отдых, стали связывать с социальными инвестициями бизнеса. Однако по прошествии времени стало ясно, что область социальных инвестиций несколько шире, включая весь спектр взаимодействия бизнеса, общества и государства. Современный украинский бизнес осваивает новые пока для него технологии взаимодействия с обществом. Этот процесс «вовлеченности» часто реализуется в виде двух основных форм социальных инвестиций - благотворительной помощи и спонсорской поддержки.

Осложнение предпринимательской функции и привлечение в связи с этим в процесс предпринимательства все большего числа участников способствует демократизации отношений управления и собственности и ведет к социальному развитию и прогрессу общества. Социальные изменения, которые происходят, в свою очередь, налагают известные ограничения напредпринимательскую деятельность. Формируется предпринимательство, которое уже не руководствуется исключительно эгоистичными интересами, а учитывает интересы всех участников хозяйственного взаимодействия.

Социальное ответственное предпринимательство, эффективно решая свои прямые коммерческие задания, делает позитивный взнос в устойчивое экономическое и социальное развитие общества. Корпоративная социальная ответственность предпринимательства - это в первую очередь долгосрочная экономическая устойчивость предприятий и рабочих мест, производство качественных товаров и услуг, создание рабочих мест и безопасной рабочей среды, здоровье и развитие персонала, экологическая безопасность.

Любая социальная проблема возникает под влиянием деятельности территории имеет экономический корень и склонна к влиянию предпринимательства. Также она связана и с государством. Если поставить вопрос, кто должен нести социальную ответственность в регионе за безработицу, бедность, социальную незащищенность, коррупцию, экологию и так далее, то можно с уверенностью ответить, что она должна распространяться на все институты региона, но в первую очередь на органы государственного управления и крупный бизнес.

В конце ХХ века в мировом экономическом сообществе получила развитие концепция корпоративной социальной ответственности. Дебаты о сути корпоративной социальной ответственности (corporate social responsibility) начались в 70-х - 80-х гг. XX века, когда общественность столкнулась со скрытыми негативными последствиями деятельности компаний. В результате огласки подобных проблем начались дискуссии о роли бизнеса в обществе и социальной ответственности компаний.

В теории и практике продолжают развиваться подходы к определению социальной ответственности бизнеса. В настоящее время корпоративная социальная ответственность рассматривается на трех уровнях:

Первый (базовый) уровень допускает выполнение следующих обязательств: своевременная уплата налогов, выплата заработной платы, по возможности - предоставление новых рабочих мест (расширение рабочего штата).

Второй уровень. Социальная ответственность бизнеса заключается в обеспечении работников адекватными условиями не только работы, но и жизни. Этому относятся: повышение уровня квалификации работников, профилактическое лечение, строительство жилья, развитие социальной сферы. Такой тип ответственности был условно назван «корпоративной ответственностью».

Третий (более высокий) уровень ответственности предусматривает системный подход к благотворительной деятельности -системная благотворительность.

Социальная ответственность бизнеса возможная только при соблюдении ряда условий, которые гарантированы государством:

возможность бизнеса принимать самостоятельные решения, ответственность не может быть обязанностью; понимание и ответственность за самостоятельно принятые решения - последствия и результаты как непосредственные, так и последующие, опосредствованные;

способность видеть цели и смысл развития бизнеса в контексте развития общества; желание принимать решения, которые содействуют развитию общества.

Вывод. Таким образом, корпоративная социальная ответственность - это добровольный взнос частного сектора в общественное развитие через механизм социальных инвестиций. Социальные инвестиции бизнеса - это материальные, технологические, управленческие, трудовые, интеллектуальные и другие ресурсы, а также финансовые средства компаний, которые направляются по решению руководства на реализацию социальных программ, разработанных с учетом интересов основных внутренних и внешних заинтересованных сторон, в результате - в стратегическом отношении компанией будет получен (хотя и не всегда и не просто измеряемый) социальный и экономический эффект.

Приоритетными направлениями для развития взаимодействия государства, бизнеса и общества при реализации социальных проектов являются: формирование благоприятных условий развития партнерства; усиление нормативно-правового обеспечения; усиление эффективной государственной поддержки и гарантий цивилизованному бизнесу; обеспечение государственной поддержки в реализации социальных проектов; создание единого государственного органа по вопросам государственно-частного партнерства; более тщательная проработка проектов со стороны государства и бизнеса с участием общественности; социальный контроль в проектировании и прозрачность моделей и механизмов партнерства.

РЕЗЮМЕ

У статті розглядається вирішення завдань соціально-економічного розвитку через парадигму інструментів партнерських відносин. Визначено, що пріоритетними напрямками для розвитку взаємодії держави, бізнесу і суспільства при реалізації соціальних проектів є формування сприятливих умов розвитку партнерства

Ключові слова: Соціальне партнерство, неурядові організації, ЧГП, соціально -економічний розвиток, держава, бізнес, суспільство.

РЕЗЮМЕ

В статье рассматривается решение задач социально-экономического развития через парадигму инструментов партнерских отношений. Определено, что приоритетными направлениями для развития взаимодействия государства, бизнеса и общества при реализации социальных проектов является формирование благоприятных условий развития партнерства.

Ключевые слова: Социальное партнерство, неправительственные организации, ЧГП, социально-экономическое развитие, государство, бизнес, общество.

SUMMARY

The article deals with the tasks of socio -economic development through partnerships paradigm tools. It was determined that the priorities for development cooperation between the state, business and society in the implementation of social projects is to create favorable conditions for the development partnership.

Keywords: social partnership, PPP, socio-economic development, government, business and society.

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ

1. Бюссе С. Социальный капитал и неформальная экономика в России // Мир России, 2002. - №2. - С. 93-104

2. Коулман Дж. Капитал социальный и человеческий // Общественные науки и современность, 2001. - № 3. - С. 121-138.

3. Куценко О.Д. Расходящиеся общества: особенности системной трансформации в России и Украине // Мир России,

2006. - № 3. - С. 41-43.

4. Нестик Т. Труд, капитал, энергия: Культурный, социальный и символический капиталы (обзорный материал)

//Альманах «Восток», 2004. - Вып. 2 (14). - Февр. З. Стрельникова Л. В. Социальный капитал: типология зарубежных подходов // Общественные науки и современность, 2003. - № 2. - С. 31-41.

6. Шихирев П.Н. Природа социального капитала: социально-психологический ПОДХОД // Общественные науки и

современность, 2003. - №2. - С. 17-32.

7. Durlauf S., Fafchamps M. Social Capital // Paper provided by National Bureau of Economic Research. 2004. - Режим

доступа: www.ideas.repec.org.

8. Grootaert C. Social Capital: the Missing Link? // Social Capital Initiative V , Paper. № 3. - Режим доступа:

www.siteresources.worldbank.org.

9. Taubman W. Governing Soviet Cities: Bureaucratic Politics and Urban Development in the USSR. N. Y.: Prauger, 1973.

10. Евстигнеева Л.П. Экономический рост: либеральная альтернатива / Л.П. Евстигнеева, Р.Н.

Евстигнеев. - М.: Наука, 200З. - 618 с.

УДК 378.1

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РИНКУ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Матвіїв М.Я., д.е.н, професор кафедри міжнародного менеджменту та маркетингу, Тернопільський національний економічний університет

Вступ. Важливою ознакою світового економічного розвитку на початку ХХІст. є зростання питомої ваги послуг у структурі суспільного виробництва, формування сервісного господарства, суть якого полягає в забезпеченні як індивідуальних потреб особистості, так і в розширенні трансакцій, пов'язаних зі створенням загальних соціально-економічних умов праці та життєдіяльності. Структурні зрушення в економіці проявляються у світогосподарських процесах сучасності. Ринок послуг є одним із найбільш динамічно зростаючих секторів світового ринку. Послуги охоплюють приблизно 2/3 економічної діяльності в світовому господарстві. Більше половини робочої сили світу зайнято в компаніях, що надають послуги[1,с.12].

Внесок сектора послуг у ВВП становить у багатьох країнах від З0% до 70%. В останні роки розширення сектора послуг у світовому господарстві пояснюється, з одного боку, дематеріалізацією виробництва, інтелектуалізацією праці, інформатизацією суспільних відносин. З іншого боку, відбуваються зрушення в попиті, який характеризується високою еластичністю по доходу [З, с.98-99]. Ця тенденція розвивається внаслідок тривалого економічного піднесення в розвинених країнах та інших регіонах світу в останні 1З-20 років, підвищення ступеня ділової активності, зростання дохідності фірм, а отже, й платоспроможності населення[3,с.8]. Вища платоспроможність населення збільшила схильність до споживання освітніх, туристичних, медичних, соціальних та інших послуг, незважаючи на світову економічну кризу 2007-2009 рр..

Нині економіка України знаходиться у стадії переходу на новий рівень розвитку, що характеризується яскраво вираженою соціальною направленністю. Про це свідчать прийняті та які приймаються останнім часом національні програми в галузі охорони здоров'я, освіти, житлово-комунального господарства і агропромислового комплексу, а також Концепція комплексної програми розвитку інфраструктури товарних ринків.

Реалізація початкових етапів економічного реформування разом з окремими сприятливими результатами призвела до різкого і тривалого спаду виробництва, посилення структурних диспропорцій в економіці, збереженню напруженості в соціальній сфері.

Особливо великих втрат зазнала сфера соціальних взаємин, що відобразилося в першу чергу на зниженні рівня значущості соціально-етичних проблем. Непідготовленість до вирішення цих завдань в умовах реформ проявилось особливо на мікрорівні, тобто на рівні підприємницьких структур і бізнес-процесів, які спровокували проблеми у зв' язку з прийняттям нового Податкового кодексу України.

Разом з трансформацією економічних стосунків піддається змінам і ринкове середовище, а особливо соціально-психологічні, соціокультурні та морально-етичні стандарти і норми поведінки суб'єктів ринку. Основними причинами таких перетворень є глобалізація світової економіки, технологічні зміни, світова економічна криза та привабливість країни для залучення інвестицій[4,с. 21].

Глобалізація, високі темпи зростання світової торгівлі і загострення міжнародної конкуренції зумовили те, що будь-яка країна, що бажає рівноправного входження в глобальний ринок, повинна враховувати ці чинники.

Аналіз досліджень і публікацій. Питанням розвитку ринку послуг присвячено багато наукових праць. В Україні цю проблему вивчали такі науковці, як О.Азарян, О.Василик, Л.Балабанова, Б.Буркинський, А.Войчак, А.Гальчинський, В.Геєць, А.Мазаракі, Т.Оболенська, В.Оніщенко, А.Павленко, М.Савлук, А.Старостіна та ін. Серед російських вчених варто відмітити праці Л.Баруха, А.Бравермана, Є.Голубкова, С.Дятлова, С.Мамонтова, А.Панкрухіна, Д.Шевченка, В.Щетініна та ін. Фундаментальними з даної проблематики є праці І.Ансоффа, Дж.Беннета, Ф.Бекереля, М.Бітнера, М.Гренросса, Е.Гумессона, П.Дойля, Р.Кантильона, Д.Кендрика, П.Кляйналипенкампа, Ф.Котлера, ЖЛабмена, Е.Лангеарда, М.Портера, І.Ратмела, Дж. Сандерса, А.Сміта, К.Хаксеверера, Д.Шонессі, Й.Шумпетера тощо.

Метою статті є дослідження тенденцій розвитку ринку послуг для залучення інвестицій в Україну.

Виклад основного матеріалу. Технологічні зміни в останнє десятиліття XX ст. і на початку XXI ст. ознаменувалися відкриттями в сфері інформаційних і комунікаційних технологій, нових матеріалів, біогенетичних методів у фармацевтиці і в електроніці. Відставання галузей, які обслуговують ринок щодо реалізації принципово нових товарів і послуг, призводить до дисбалансу попиту і пропозиції на користь останнього. Незатребуваність нових пропозицій із-за нерозвиненості попиту сприяє стагнації економіки в цілому і ринкових стосунків зокрема[6,7,8,9].

"Ринок послуг", на думку автора дослідження - це сфера формування попиту та пропозиції на невідчутні товари, що є предметом ринкових трансакцій. Так, Ф.Котлер назвав ринок послуг "віссю, навколо якої суспільство структурується" [14, с. 77].

Є. П. Голубков відмічає, що «послуга - вид діяльності, де одна сторона може запропонувати іншій стороні цінність, яка по своїй суті не є відчутною і не передається у власність клієнта»[10, с.2З].

М. Бітнер підкреслює, що «послуги - це невідчутні блага, які придбаються споживачами, але не пов' язані з власністю»[16, с.З0].

Іншої думки дотримується Е.Лангеард: «Послуги - це дії, справи або виконані роботи, які невідчутні»[17, с.42].

І.Ратмел зауважує, що «послуга -це зміна стану особи чи товару, який належить певній економічній одиниці, що відбувається в результаті діяльності іншої економічної одиниці, за попередньою згодою першої»[20, с.32].

Послугами іноді називають діяльність, що не створює самостійного продукту, матеріального об'єкту або матеріальних цінностей. Воно(трактування) буде невірним у тому випадку, якщо послуга полягає в пошитті одягу або виготовленні взуття з матеріалів, наданих замовником.

Досить часто можна зустріти визначення послуги як корисної дії, справ, або вчинків взагалі. Очевидно, що це визначення занадто насамперед загальне.

© Матвіїв М.Я., 2Oll

Цікаве визначення дає М.Гренросс: "Послуги- це нематеріальні активи, вироблені для цілей збуту"[21,с.29].По визначенню, нематеріальні активи це невідчутні цінності, що не є фізичними, речовими об'єктами, але які мають вартісну, грошову оцінку.

Поняття "ринок послуг" виникло в умовах ринкової трансформації соціально-економічних процесів, і воно відображає не лише новий підхід до аналізу ролі послуг у процесі формування і розвитку країни, а й зростання значення привабливості інвестицій для всього відтворення суспільного життя.

Звідси особливу значимість здобуває завдання виявлення особливостей попиту та пропозиції послуг як суспільних благ у цілому, зокрема, умов і механізму встановлення рівноваги в суспільному секторі, а також розкриття ролі фінансово-бюджетної, податкової, цінової і маркетингової політики у відтворенні послуг, як суспільних благ. Послуги варто відносити до змішаного суспільного блага, де існують ринкові механізми і необхідно випливає вивчення цих економічних відносин, що складаються у секторі виробництва і обігу[19,с.59].

Попит - це бажання споживача з урахуванням певної купівельної спроможності. Платоспроможний попит - це забезпечення грошима потреби в продуктах(послугах), які реалізуються на ринку. Платоспроможний попит, являє собою платоспроможну потребу, виявлену на ринку.Значна частина потреб знаходить своє конкретне вираження на ринку в платоспроможному попиті.

Обернення потреби на попит починається у сфері розподілу і завершується у сфері обміну. На ринку в акті купівлі-продажу на боці продавця товару(послуги) виступає споживча вартість, а на боці покупця -мінова вартість. Це виявляється у факті існування товарної пропозиції і попиту[18,с.49].

Отже, послуга- це економічне благо у формі діяльності; це дія (чи послідовність дій), мета якої - підвищення споживчої корисності об'єкту, на який спрямована дана дія, а завдання- впливати на цей об'єкт.

Сучасні ринки послуг змінюються неймовірно швидко під впливом наступних   нових тенденцій, які є наслідком вищеназваних глобальних змін(Рис.І).

Зростання значення соціально-психологічних чинників

Підвищення ролі соціального маркетингу і

підвищення якості

стосунків із споживачами

Управління бізнес-процесами і інтеграція управлінських функцій

Випереджаючий розвиток сфери послуг

Рис.1.Тенденції розвитку ринку послуг для залучення інвестицій в Україні

Зростання значення соціально-психологічних чинників, що впливають на споживчу поведінку, передусім якість товару, його цінність і міра задоволення споживачів. Різні люди в різних ситуаціях здійснюють купівлі, керуючись такими соціальними і психологічними мотивами, як зручність, стиль, характеристики, сервіс, статус. Сучасний покупець уся більша увага звертає на соціальну значущість і естетичну цінність продукту. Лише деяким фірмам вдається безперервно підвищувати ці характеристики продукту і при цьому скорочувати витрати. Принцип діяльності таких компаній - постійно пропонувати велику цінність за менші кошти.

♦ Підвищення ролі соціального маркетингу і підвищення якості стосунків із споживачами. Сьогоднішні маркетологи приділяють особливу увагу створенню "довічних" споживачів, переносять акцент на побудову стійких відносин з покупцями. Компанії постійно створюють, оновлюють і розширюють бази цих покупців, в яких відображаються їх демографічні характеристики, стиль життя, сприйнятливість до різних маркетингових подразників, історії здійснення покупок тощо. Це робиться для того, щоб дістати можливість віртуозно управляти торговельними пропозиціями, залишаючи у споживачів почуття задоволення і захоплення, зміцнюючи їх лояльність до товарів цієї компанії.

♦ Управління бізнес-процесами і інтеграція управлінських функцій. В наші дні в компаніях намічається відхід від практики функціональних служб на користь управління основними процесами бізнесу, що покликаний підвищити рівень обслуговування покупців і міру їх задоволення товарами компанії. Управління бізнес-процесами здійснюють команди фахівців, в яких входять співробітники з різних служб компанії. Реструктуризація бізнесу на основі аналізу бізнес-процесів і синтезу нових структур управління стає одним з головних напрямів підвищення ефективності компанії.

♦ Поєднання глобального мислення і локальних інтересів. Компаніям все частіше доводиться відмовлятися від стійких стереотипів відносно поведінки споживачів, адаптуватися до культур нових країн. Право ухвалення потрібного рішення передається місцевим урядам і органам місцевого самоврядування, які краще орієнтуються в економічних, політичних, законодавчих і соціальних реаліях регіонів, в яких починає працювати компанія. Таким чином, реалізується один з принципів сучасної ринкової стратегії : мислити глобально, але діяти і планувати локально[15,с. 175].

♦ Створення стратегічних альянсів і мереж. В процесі глобалізації компанії, якими великими вони не були б, відчувають дефіцит ресурсів. Транснаціональні компанії великою мірою своїми досягненнями зобов'язані глобальному партнерству, яке і забезпечує їм необхідні компоненти успіху. Все більше часу вищі менеджери компаній приділяють створенню стратегічних альянсів імаркетингових мереж - основі конкурентних переваг фірм-учасників.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками