А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 58

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

РЕСУРСНОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ТРАНСФЕРА ЗНАНИИ

Кадровый ресурс

Финансовый ресурс

(бюджетные а внебюджетные средства!

Материально-технические ресурсы

Минерально-сырьевой и инфраструктурный

комплексы

Государство {бюджетные средства)

ИННОВАЦИОННЫЕ СТРУКТУРЫ РАЗВИТИЯ

[Национальная академия наук"]

(йъ^кштарки, ґпвхнйпоґшсьі. гі&укоградьі}

ВУЗы

{научные центры, исспедовэниньсхие

Реальный сектор

(предприятия, отраслевые НШ)

СИСТЕМА ЗАЩИТЫ ПРАВ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ СОБСТВЕННОСТИ

Рис. 5. Концепция создания национальной системы трансфера знаний

Выводы. В международном трансфере знаний Украина имеет значительный потенциал, который характеризуется значительной численностью научных учреждений и высоким уровнем образования ученых. Фактическое присутствие Украине на мировом рынке научно-технических достижений незначительное. Это обусловлено низкой степенью участия как в экспорте высоких технологий, в первую очередь по причине низкой результативности деятельности национальной инновационной сферы, так и в импорте. Украина производит значительно меньшую долю наукоемкой продукции на мировом рынке, чем ее доля в мировом научно-техническом потенциале. Основные причины такого положения вещей - в низком развитии инновационной сферы, недостаточной вовлеченности в процессы трансфера знаний и истощении научного потенциала за счет оттока квалифицированных кадров за рубеж. Так для устранения этих проблем и усиления позиций Украины на мировых рынках знаний необходима фундаментальная реформация государственной политики в сфере науки и инноваций.

При условии выполнения предложенных автором концептуальных положений стратегии интенсификации трансфера знаний высока вероятность повышения эффективности функционирования отечественной инновационной инфраструктуры, что приведет к увеличению количественных показателей трансфера знаний в форме приобретения новых технологий, машин и оборудования, связанных с внедрением инноваций.

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена обобщению теоретико-методологического обоснования транснационального трансфера знаний и разработке эффективной национальной системы трансфера знаний в условиях глобального инновационного развития.

Ключевые слова: глобализация, глобальная экономика, транснационализация, глобальный финансовый кризис, трансфер знаний, инновационное развитие.

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена узагальненню теоретико-методологічного обґрунтування транснаціонального трансферу знань і розробці ефективної національної системи трансферу знань в умовах глобального інноваційного розвитку.

Ключові слова: глобалізація, глобальна економіка, транснаціоналізація, глобальна фінансова криза, трансфер знань, інноваційний розвиток.

SUMMARY

Article is devoted to summarizing theoretical and methodological study of transnational knowledge transfer and development of an effective national system of knowledge transfer in global innovation development.

Key words: globalization, global economy, the transnationalization, global financial crisis, knowledge transfer, innovative development.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Шелюбская Н. Глобализация и Региональная кооперация в сфере НИОКР / / Проблемы теории и практики управления. - 1999. -№ 6. - С. 37-42.

2. Богдан Н.И. Региональная инновационная политика.- Новополоцк: Полоцкий государственный университет, 2000.- 358 с.

3. Грачев В. Как стать генералом рынка на примере компании Samsung. Как выйти из кризиса / В. Грачев // Генеральный директор, 2007. - №1. - с. 17-22.

4. Михайловская О. В. Мировой финансовый кризис: роль транснациональных корпораций / О.В. Михайловская // Финансы Украины, 2009. - №6. - с.93-103.вісник донецького університету, сер. в: економіка і право, спецвип., т.1, 2011

5. Шапран Н. Корпорация Honda: борьба за место на рынке І Н. Шапран ІІ Финансовый директор, 2008. - №7. - с.29-37.

6. Сорока И.Б. ТНК и их роль в процессе активизации международной интеграции І И.Б. Сорока ІІ Актуальные проблемы экономики, 2009. - №9. - с.35-41.

7. Государственный комитет статистики Украины [Электронный ресурс] - Режим доступа: http: Hwww.ukrstat.gov.ua

УДК 338.26.01

КОНЦЕПЦІЯ Й МОРФОЛОГІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ТА ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ Медведкіна Є.О., докторант Національного інституту стратегічних досліджень (м. Київ), доцент кафедри «МЕ» ДонНУ

Актуальність теми дослідження. Сучасна парадигма світогосподарського розвитку формується через системне дослідження явищ, процесів і проблем інтернаціоналізації з урахуванням їх багатопланової природи. Як масштабний, динамічний і певним чином структурований процес, інтернаціоналізація на мікрорівні виявляється в інтенсифікації залучення фірм до міжнародних операцій, а на макрорівні - у розширенні та поглибленні світогосподарських зв'язків завдяки підвищенню міжнародної мобільності факторів і результатів виробництва.

Сучасний стан світового економічного середовища характеризується лібералізацією світової торгівлі та міжнародної економічної діяльності країн внаслідок послаблення державного контролю та посилення впливу глобальних конкурентних сил.

В умовах сучасного господарювання задіяні системи різної структури та складності: природні, соціальні, економічні, екологічні та інші, для яких градація простору має реальне наповнення через структурно-речові елементи, відділені від складових інших систем. Економічна система - композиційно цілісна і водночас доволі різнорідна, межі та склад якої далеко не настільки очевидні, як може видаватися на перший погляд. Поняття «економічна система» використовується в економічних дослідженнях, маючи при цьому різноманітні трактування. Це пояснюється наявністю значної кількості уявлень, на яких базується та чи інша теоретична концепція розвитку економічних відносин [1].

Метою дослідження є вивчення теоретико-методологічних підходів до визначення категорій національна економіка та національна економічна система в контексті державного регулювання.

Проблематиці розвитку та державного регулювання національних економічних систем відводилось провідне місце в дослідженнях таких вітчизняних і зарубіжних економістів як В.Базилевича, Р.Бара, О.Білоруса, І.Бураковського, Р.Вернона, О.Власюка, А.Гальчинського, В.Гейця, Б.Губського, Дж.Даннінга, Дж.Кейнса, Г.Климка, Ю.Козака, Ж.Ломма, Д.Лук'яненка, Ю.Макогона, С.Мочерного, В.Новицького, Ю.Орловської, Ю.Пахомова, Ф.Перу, А.Поручника, А.Ругмана, А.Сміта, Р.Тінбергенга, Д.Тобіна, І.Школи, А.Філіпенка, М.Фрідмана, А.Чухно та інших.

Основна частина. Як показав аналіз, у більшості визначень поняття економічної системи, структурі відноситься значна роль у її формуванні та змістовному наповненні (табл. 1). Система виступає не простим набором різних елементів, а ієрархічною будовою з системоутворюючими структурними ланками, що визначають природу економічних систем [2].

Таблиця 1

Тлумачення поняття «економічна система» у сучасній економічній науці

з/п

Автор

В. Базилевич [З, с. 68]

Тлумачення

Економічна система - це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. _

Г. Башнянин [4, с. 37-41]

3. Ватаманюк [5, с. 114]

IT 6.

Л. Заглинська [6, с. 18]

Економічна система - це сукупність всіх видів економічної діяльності людей (механізмів, інститутів функціонування, регулювання національної економіки) у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів і послуг, а також у процесі регулювання такої діяльності.

Економічна система - це спосіб організації економіки, сукупність взаємопов'язаних і відповідно впорядкованих її структурних елементів (галузей, підприємств, господарських суб'єктів та людей, що стоять за ними), які визначають взаємозв'язки між виробниками та споживачами благ і послуг.

Г. Климко [7, с. 58]

Економічна система - це сукупність економічних, соціальних, духовних, політичних елементів і зв'язків між ними, які відносяться до різних структурних ланок, що є відносно самостійними і разом з тим активно взаємодіючими між собою.

С. Мочерний [8, с. 69]

А. Чухно [9, с.52-56]

Економічна система - це сфера функціонування продуктивних сил і економічних виробничих відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності.

Економічна система - це комплекс взаємодіючих підсистем, елементів та сукупність економічних зв'язків між ними, внаслідок чого виникають закони розвитку та функціонування даної системи, що надають їй цілісності та організованості, посилюють ефективність у інтересах досягнення спільної мети, втіленої в основному економічному законі.

Економічна система - це надзвичайно складна категорія, що має розгалужену структуру, систему законів її функціонування і розвитку та охоплює продуктивні сили і виробничі відносини, тобто спосіб виробництва на певному етапі розвитку.

Встановлено, що економічна система (economic system) - сукупність всіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі сформованих у ньому відносин власності й господарського механізму.

У будь-якій економічній системі первинну роль грає виробництво в сукупності з розподілом, обміном, споживанням. У всіх економічних системах для виробництва потрібні економічні ресурси, а результати господарської діяльності розподіляються, обмінюються й споживаються. У той же час в економічних системах є також елементи, які відрізняють їхній друг від друга:

• соціально-економічні відносини;

• організаційно-правові форми господарської діяльності;

• господарський механізм;

1.

2.

3.

7.

© Медведкіна Є.О., 2011

• система стимулів і мотивацій учасників;

• економічні зв'язки між підприємствами й організаціями.

Було запропоновано концепцію та морфологію категорій «національна економічна система» та «національна економіка» (рис. 1) на засадах класичних та сучасних методологічних підходів.

Структурний аналіз національної економіки, за словами його основоположника Р. Бара, дозволяє провести більше повний і всебічний аналіз економічних процесів. Виходить він з того, що структура є способом упорядкування різних одиниць в економіці й формування між ними органічної взаємодії.

Існують два види структури національної економіки:

1) економічні структури визначальне функціонування економічних одиниць національної економіки. Вивчення характеру взаємозв'язків між ними становить інтерес, тому що вони визначають сутність національної економіки;

2) неекономічні структури, що визначають функціонування неекономічних одиниць - культуру, утворення й т. д Їхній аналіз становить інтерес тільки в тім ступені, у якій ці одиниці й взаємозв'язок між ними впливають на функціонування національної економіки.

Ф. Перу думає, що структура національної економіки відрізняється пропорціями й відносинами між її складовими частинами. Пропорція - це значення підданої аналізу одиниці національної економіки стосовно інших. Відносини - це відносно стійкі зв'язки між одиницями національної економіки, здатні до зміни й збереження.

Ж. Ломм пропонує протилежне значення структури національної економіки. Це стійкі відносини між одиницями національної економіки, що визначають сутність національної економіки в часі й просторі.

Р. Тінбергенг уважає важливим проведення структурного аналізу економіки, тому що він дозволяє визначити її сутність і зробити прогноз майбутнього стану й розвитку, при цьому виходить із наступних особливостей структурного аналізу національної економіки:

1) він дозволяє більш повно пояснити процеси, що протікають у національній економіці;

2) він дає можливість на підставі даних, отриманих у результаті проведення структурного аналізу, виробити більше ефективну й результативну національну економічну політику, що буде більше гнучкої, адаптованої й актуальної.

В. Леонтьев

Не - система, що здатна до саиорегупйції.

сукупність різних ДІЯЛЬНОСТІ.

-економна промисловості. • економи будівництва:

Ф.Перу

СірукТДО н відрізняється пропорции** ІІДККННЗУКІ між Ті складовими частинами

Пропорщя • це значення знагоу

Одиниці національної вкОнОМКИ

стосовно інших

Структурний аналіз націонагьної ewwww - екечоинні структури, що- визначають <руищк>)у*анмі» економний* одиниць національної ОкйнОмки. • мееяоомгчні структури, ідо

фуніцючузачнБ мееюне-мічник одиниць - «ультурн. ОСВІТИ

Ж.Ломм

ПрОПОнуЁ АрОТиЛежнй зчЭчвнкя

■У ЭутТурн

Це*

національної економим що визначають суі нісгь національної вюноши чао н простори

одиницями національної екоиоіми. їдати до зміни й збереження

Р. Тінбергенг

Єио *ае важливий проведення сірунтурного аналізу економли. тому шя він дююляс ■нмачитм її сутність і добити протнм майбутнього стану й розвитку

Існують наступні підходи до визначення ропі держави в національній економіці:

1) меркантилізм, що домінував, а ХУІ-ХУІІ вв., заснований на визнанні доцільним активного втручання держави в національну економіку;

2) класичний, заснований на теоретичних розробках А. Сміта, який вважав, що роль держави в економіці згодиться до забезпечення безпеки населення, створенню механізмів захисту права власності:

3} к&йнсіанеький, що домінував на початку XX а. у західних країнах Відповідно до його державне втручання в національну економіку необхідно через недосконалість ринкових механізмів через фінансово-кредитні інструменти; 4} неокласичний, вихідний з відмови держави від прямих методів влливу на національну економіку. Існують наступні підходи до визначення національної безпеки 1} експансія; 2}паритет; 3} гуманізм.

В економічних системах

с також елементи, які відрізняють одну від іншої: ■ соціал ьно-еяономічні відносини:

- організаційно-правові форми господарської діяльності;

- господарський механізм: 'Система стимулів і мотивацій учасників:

- економічні зв'язки між підприємствами й організаціями.

національної економім є.

і американська, вихідна :■ заохочення і'1 ко;п;ігку підприємницької активності. Рівняння рівня доходів не ставиться головною метою держави, а ставка робиться на особисту економічну активність господарюкічнх суб'єктів; 2) японська, вихідна з великого розходження між ростом продати зиості праці й рівнем оплати праці. Це дозволяє зробити товари, вироблені в національній економіці, конкурент нозда тни ми на світовому ринку за рахунок низької ціни.

3] шведська, вихана з активної соціальної політики.

що проводиться державою, метою якого е зниження

різниці в рівні життя населення.

4) німецька, вихідна з досягнення стійкого економічного

розвитку за рахунок сполучення всіх форм господарської

діяльності

Базовими механізмами національної економіки е:

1} ціноутворення;

2) взаємодія попиту та пропозиції:

3} конкуренція;

4] державне регулювання.

Проблема економічного росту була позначена на початку XI в, Ж. Б.Сесм і надалі розвинена в самостійної науковий напрямок Е. Домаром. Р. Харродом. У сучасній науці існують наступні основні теорії економічного зростання йрозвитку

1) неокласичний напрямок, що виходить із того, що гномічне зростання е результатом сукупної дії чисто економічних механізмів і не може бути керованим з боку держави - штучно. (М. Фрідман, Л. Вальрас. А. Маршали У.

2) ьео.кельсізнський нагрямок. що виходить із інтегративного розуміння економічного зростання. Його представники вважають, що аоно пов'язане із впливом аепиш сукупності як економічних, так і неекономічних факторів (С.Фудзіно>0 Симомура. Д.Тобік).

3) евопюцй-ііій нііпррwe-, що паипускас. що економічне зростанняе результатом постійного розвитку й ускладнення національної економіки.

Рис. 1. Морфологія категорій «національна економічна система» та «національна економіка» (складено автором)

Основними моделями господарських систем націонатьної економіки є:

1) американська, вихідна із заохочення й розвитку підприємницької активності. У її структурі існує чітка диспропорція між найбільш багатою й бідною частиною населення. Рівняння рівня доходів не ставиться головною метою держави, а ставка робиться на особисту економічну активність господарюючих суб'єктів;

2) японська, вихідна з великого розходження між ростом продуктивності праці й рівнем оплати праці. Це дозволяє зробити товари, вироблені в національній економіці, конкурентноздатними на світовому ринку за рахунок низької ціни. Вона можлива тільки при специфічних культурних, релігійних і психологічних особливостях населення, які є, наприклад, у Японії;

3) шведська, вихідна з активної соціальної політики, що проводиться державою, метою якого є зниження різниці в рівні життя населення. Для цього використається податкова система, що дозволяє ефективно перерозподіляти ресурси усередині економіки.

4) німецька, вихідна з досягнення стійкого економічного розвитку за рахунок сполучення всіх форм господарської діяльності. Держава проводить активну соціальну політику, а акцент робиться на розвитку дрібного підприємництва.

Базовими механізмами націонатьної економіки є:

1) ціноутворення;

2) взаємодія попиту та пропозиції;

3) конкуренція;

4) державне регулювання.

Проблема економічного росту була позначена на початку ХІ в. Ж. Б. Сіяємо, і надалі розвинена в самостійної науковий напрямок Е. Домаром, Р. Харродом. У сучасній науці існують наступні основні теорії економічного росту й розвитку:

1) неокласичний напрямок, що виходить із того, що економічний ріст є результатом сукупної дії чисто економічних механізмів і не може бути управляємо з боку держави - штучно. Його основоположниками прийнято вважати М. Фрідмана, Л. Вальраса, А. Маршалла;

2) неокейнсіанський напрямок, що виходить із інтегративного розуміння економічного росту. Його представники вважають, що воно пов'язане із впливом великої сукупності як економічних, так і неекономічних факторів. Його основоположниками вважають С. Фудзіно, О. Симомура, Д. Тобіна;

3) еволюційний напрямок що припускає, що економічний ріст є результат постійного розвитку й ускладнення національної економіки.

Регулювання як економічний процес чи явище є характерним для будь-якої економічної системи, воно є необхідним фактором ефективного її функціонування. Регулювання як економічний процес і економічний феномен можна розуміти, принаймні, двояко. У вузькій інтерпретації регулювання - це процес державного втручання тими чи іншими методами в економічну діяльність. В такому трактуванні регулювання зводиться до державного регулювання, як одного з типів регулювання загалом. У широкому значенні регулювання - це процес узгодження тими чи іншими методами структури суспільних потреб і структури суспільного виробництва.

Науковий аналіз регулювання в його широкому розумінні дає можливість виокремити три його типи.

Тип 1 - це так зване ринкове саморегулювання як процес формування пропорцій економічного розвитку ринковими методами. Одним із основних методів ринкового саморегулювання є збалансування попиту і пропозиції на відповідні види продуктів і ресурсів і встановлення таким чином рівня ринкових цін на них. Вважається, що таке ринкове саморегулювання економіки оптимально встановлює пропорції економічного розвитку, узгоджуючи структуру суспільних потреб і структуру суспільного продукту. Однією із основних функцій ринкового саморегулювання є розподіл ресурсів між сферами (галузями, підгалузями, комплексами галузей) національної економіки.

Класична і сучасна неокласична школи політичної економії явно переоцінюють роль і значення ринкового саморегулювання національної економіки. Їх представники вважають, що ринковим способом, за допомогою і на основі відповідного балансування між попитом і пропозицією і встановленням ціни ринкового клірингу (рівноважної ринкової ціни) можна досягти оптимального розподілу ресурсів між сферами національної економіки і відповідно оптимального розподілу грошових доходів між суб'єктами економіки.

Тип 2 - це державне (адміністративне) регулювання, яке, по-перше, здійснюється державою та її спеціальними органами, а, по-друге, реалізується суто адміністративними, адміністративно-економічними, адміністративно-правовими методами. В марксистській економічній теорії державне регулювання розглядається як процес, який впливає на економічну ефективність функціонування національних економічних систем тільки позитивно, тобто позитивні ефекти державного регулювання явно абсолютизуються, а негативні залишаються непоміченими.

Тип 3 - змішане регулювання, в якому ринкові і державні методи регулювання виступають у поєднанні, хоча здебільшого один із них переважає. Тому можна виокремити два різновиди регулювання змішаного типу:

• ринково-державне регулювання, в якому переважають ринкові механізми регулювання, а державне регулювання виступає як додаткове. Такий різновид характерний для розвинених економічних систем країн Заходу;

• державно-ринкове регулювання, в якому основним є державний механізм регулювання, а ринкові методи - вторинні. Ця система регулювання більше відповідає умовам постсоціалістичного економічного розвитку.

Змішана система регулювання в розвинених і перехідних економіках виявляє різні тенденції еволюції. У розвинених економіках вони трансформуються в напрямі збільшення частки, значення і ролі державної системи регулювання. В перехідних економіках постсоціалістичного типу система державного регулювання поступово згортається, а ринкового - розширюється.

Отже, регулювання в широкому розумінні виступає як процес узгодження тими чи іншими методами структури суспільних потреб і структури суспільного виробництва. Такий підхід дає змогу виокремити три основні типи регулювання економічних систем - ринкове саморегулювання, адміністративне (державне) регулювання та змішане [4].

Одним з основних чинників покращення динаміки економічного розвитку є формування національної економічної системи. Національна економічна система - це сукупність взаємопов'язаних механізмів та інструментів розвитку і функціонування національної економіки.

Побудова ефективної моделі національної економічної системи визначає формування елементів ефективної економічної структури. Формування системи стійких зв' язків між елементами економічної системи має відповідати критеріям «ефективності» та «оптимальності». У цьому випадку необхідно зазначити, що поняття «ефективності» та «оптимальності» істотно відрізняються один від одного. Відмінність полягає в тому, що не всяка оптимальна економічна структура буде ефективною в тих або інших конкретних умовах. Проте за інших рівних умов оптимальність економічної структури -неодмінна ознака ефективного функціонування економічної системи.

Ефективна економічна структура повинна вирішувати два основних завдання:

• сприяти виготовленню широкого асортименту товарів та послуг відповідно до виробничих можливостей та споживчих потреб суспільства;

• забезпечувати високі темпи економічного зростання.

Шляхом об'єднання та взаємоузгодження окремих теоретичних понять, можливим є визначення терміну «ефективна економічна структура» в таких варіантах:

перший варіант - ефективна економічна структура - це порядок формування системи відносин між макроекономічними суб' єктами на основі максимального задоволення потреб суспільства за умови досягнення виробничої та розподільчої ефективності використання обмежених економічних ресурсів країни;

другий варіант - ефективна економічна структура - це формування сукупності суспільно-економічних формацій, або економічного базису суспільства з метою збільшення обсягів виробництва порівняно з суспільними витратами всіх видів економічних ресурсів (матеріальних, людських, фінансових).

Розглянемо характерні ознаки «ефективної економічної структури»:

1. Забезпечує споживання обмежених економічних ресурсів з досягненням максимального економічного ефекту з мінімальними їх затратами.

2. Її результатом є забезпечення довготривалого економічного розвитку та розширеного відтворення (частина доданої вартості використовується на додатковий та змінний капітал).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками