А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 59

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

3. Формування елементів ефективної структури економіки країни забезпечує зростання основних її параметрів порівняно з попередніми тенденціями розвитку.

4. Забезпечує зростання продуктивності праці та, на цій основі, зростання результатів суспільного виробництва.

5. Має ознаки системи, тобто передбачає комплексний підхід щодо визначення мети, засобів та результатів формування елементів структури економіки країни.

6. Є результатом взаємоузгоджених дій всіх макроекономічних суб' єктів та потребує зовнішнього регуляторного впливу, тобто не може забезпечуватися лише механізмами ринкового саморегулювання.

Формування технологічного змісту «оптимальної економічної структури» передбачає синтез її характерних ознак, що сформульовані нижче:

1. Забезпечує формування елементів економіки країни, що відповідають умовам виготовлення такого переліку товарів та послуг, який підпадає під дію принципу оптимальності (забезпечує одночасно і виробничу, і розподільчу ефективність).

2. Її результатом є забезпечення довгострокового економічного зростання за умови узгодження темпів використання економічних ресурсів зі швидкістю їх оновлення.

3. Формування елементів оптимальної економічної структури забезпечує перехід економічної системи до вищого (оптимального) якісного стану, коли її параметри є вищими порівняно з базовим (нормативними, потенційними) [10, с20б-210].

Висновки. Отже, національна економічна система - це складна макроекономічна структура, яка визначається як взаємодія та взаємоузгодженість окремих сегментів ринку (ринку економічних ресурсів, товарів та послуг, грошей та валюти, капіталу, цінних паперів тощо) та окремих її елементів. Спосіб взаємозв' язку між елементами та компонентами національної економічної системи, внутрішня її організація визначає економічну структуру країни.

Сучасна економічна система формується під впливом нових глобальних рушійних сил економічного прогресу. Тому дослідження сучасних тенденцій становлення сучасної економічної системи є актуальним. Це стосується всіх національних економік, які змушені адаптуватися до трансформаційних змін, здійснювати структурні та функціональні перетворення, щоб протидіяти рушійним явищам економічного характеру та формувати моделі взаємодії на міжнародному та глобальному рівнях.

РЕЗЮМЕ

Мета дослідження полягає у вивчення теоретико-методологічних підходів до визначення категорій національна економіка та національна економічна система з метою формування концепції та морфології цих понять в контексті державного регулювання.

Ключові слова: національна економіка, національна економічна система, економічна структура країни, ефективна економіка, державне регулювання.

РЕЗЮМЕ

Цель исследования состоит в изучении теоретико-методологических подходов к определению категорий национальная экономика и национальная экономическая система с целью формирования концепции и морфологии этих понятий в контексте государственного регулирования.

Ключевые слова: национальная экономика, национальная экономическая система, экономическая структура страны, эффективная экономика, государственное регулирование.

SUMMARY

The purpose of the study is to explore theoretical and methodological approaches to the definition of categories of the national economy and national economic system in order to create the concept and the morphology of these concepts in the context of state regulation.

Keywords: national economy, the national economic system, economic structure of the country, good economy, state regulation

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Черняк В.І. Аналіз можливості єдиного визначення «економічної системи», її структури та зв'язків І В.І. Черняк ІІ Культура народов Причерноморья: экономические науки. - №1бЗ. - с.61-65.

2. Качан Н.С. Взаємозв'язок системи і структури: філософсько-економічний аспект І Н.С. Качан ІІ Наукові праці КНТУ. Економічні науки. - 2010. - №17.

3. Базилевич В.Д. Економічна теорія: політекономія: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2006. - 581 с.

4. Башнянин Г.І. Регулювання економічних систем і його типи І Г.І. Башнянин ІІ Науковий вісник. - 2007. - №17.2. - с.1З5-142.

5. Вступ до економічної теорії І Ватаманюк З., Ватаманюк О., Панчишин С. - Львів: Новий Світ-2000, 2005. - З52 с.

6. Загальні основи економічної теоріі І Заглинська Л.В., Заглинський А.О., Матусевич М.К., Самборський І.О. - К.: НМЦВО,

2002. - 408 с.

7. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: підручник І За ред. Г.Н. Климко. - 5-те видання, випр. - К.:

Знання-Прес, 2004. - б15 с.

8. Мочерний С.В. Політична економія: навч. посібник. - К.: Знання-Прес, 2002. - б87 с.

9. Чухно А.А. Основи економічної теорії: підручник І А.А. Чухно, Г.Н. Климко, П.С. Єщенко. - К.: Вища школа, 2001. - 606 с.

10. Скірка Н. Я. Структура економіки: сутність, основні завдання та типи І Н.Я. Скірка ІІ Науковий вісник НЛТУ України. - 2008. - №18.5. - с.205-216.

УДК 005.9l5:339.944:339.72

ДУХОВНІ ЧИННИКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ВИКЛИКІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Мокій А.І., д.е.н., Львівська комерційна академія, проректор Щурко У.В., к.е.н., Львівський інститут менеджменту, викладач

Декларований українською державою вибір європейського вектору розвитку ще не став фактичним, тому в процесі інтеграції в європейське співтовариство потрібно враховувати різноманітні чинники, які впливають на успішність інтеграційного процесу: економічні, політичні, соціально-культурні, етнонаціональні, духовно-релігійні. У нашій країні дослідженням проблем участі в глобальній економічній інтеграції України присвячені праці О.Білоруса (процеси глобалізації), О.Власюка (міжнародна та національна безпека), А.Гальчинського (стратегії соціально-економічного розвитку), В.Гейця (міжнародна фінансова політика), Д.Лук' яненка (моделі національної конкурентоспроможності в умовах глобальної економічної інтеграції), В.Новицького (інституціональні та структурні перетворення), Ю.Пахомова (геоекономічні стратегії розвитку), А.Філіпенка (інтеграційні та глобалізаційні процеси), В.Чужикова (регіональна політика та стратегія ЄС, європейська інтеграція) та ін. Використання різноманітних економічних механізмів і врахування наслідків глобалізації та мегарегіоналізації висвітлюється в працях українських

© Мокій А.І., Щурко У.В., 20llдослідників, проте залишається недостатньо опрацьованими аспекти використання духовних чинників як однієї з важливих компонент інтеграції українського суспільства у світову спільноту. Динаміка суспільних перетворень в умовах глобальної інформатизації, як і несформованість моделі суспільно-політичного устрою та соціально-економічної макросистеми, вимагає пошуку оптимальних шляхів і методів вирішення глобальних цивілізаційних проблем в результаті безвідповідальної господарської діяльності, загострення протиріччя між лавиноподібним зростанням споживацьких потреб та обмеженістю ресурсів, а, отже, зміни позиціонування бізнесу з прибутково орієнтованого на соціально орієнтований та пов' язаних з цим морально-етичних аспектів підприємницької діяльності.

Дослідженням багатьох аспектів ролі та впливу духовно-релігійного чинника в соціально-економічному розвитку в Україні займаються: В. Єленський (зміни в релігійному житті країн Центрально-Східної Європи та вплив цих змін на суспільний розвиток), Д.Бондаренко (релігія в об' єднаній Європі), С.Здіорук (важливість релігійних чинників у стратегії інтеграції України в ЄС), М.Маринович (українські церкви в контексті глобалізаційних процесів), А.Колодний (церкви і сучасні процеси розвитку українського суспільства), О.Саган (співпраця церков у контексті викликів глобалізації та інтеграції), В.Петрик (система заходів, запроваджених країнами ЄС щодо регулювання діяльності неорелігійних рухів у Європі), Ю.Решетніков (роль протестантських громад у становленні економіки європейських країн), Л. Шевчук (сакралізація як чинник соціально-економічного зростання).

Значення духовно-релігійного чинника в процесах європейської інтеграції розкрито в працях зарубіжних вчених: Ж.-П.Віллема (цивілізаційна тотожність Європи та релігії, взаємовідносини та співпраця між церквами та країнами об' єднаної Європи), Г.Шрадера (духовні чинники глобалізаційного розвитку), Х.Казанови (зміни в суспільно-політичному житті країн Європи наприкінці ХХ -початку ХХІ ст. під впливом релігії), Є.Афоніна (роль світових релігій в умовах глобалізації), С.Філатова (релігійне життя євразійського простору в умовах глобалізації), М.Томки (порівняльний аналіз релігійності нових країн-членів ЄС), О. Плясовских (емпіричне доведення взаємозв' язок між добробутом і християнством).

Для нашого дослідження метою визначено постановку проблеми та окреслення духовних підстав формування макромоделі національного соціально-економічного розвитку в умовах поширення невизначеності процесів глобалізації та принципів формування раціонально оптимального бізнес-середовища у нашій країні. Для досягнення означеної мети передбачено вирішення таких завдань:

- окреслити теоретичні підстави визначення ролі духовних чинників в процесах глобалізації, мегарегіоналізації та інтеграції;

- аргументувати концептуальні положення макромоделі розвитку національної соціально-економічної системи в умовах несприятливих зовнішніх глобальних викликів і внутрішньосистемних загроз;

- запропонувати конструкційно-проектні рішення структурно-інституціональної трансформації національної стратегії розвитку на раціонально доцільний часовий горизонт планування.

Необхідність і можливість системної інтеграції України в європейський простір є неоднозначно безсумнівною, тому варто розглянути перспективи структурної інтеграції через таку структурну характеристику макросистеми, як духовність - базис подальшої системної інтеграції до європейського суспільно-економічного середовища. Духовні засади співпраці на рівні окремих індивідів, колективів і суспільства загалом створюють підстави проектування моделі поведінки на економічні відносини. Духовні чинники можуть стати домінантними при налагодженні та розвитку інтеграційних процесів. Приклади ефективної взаємодії держави й релігійного чинника через діяльність церков, релігійних організацій та поширення духовно-релігійних цінностей під час інтеграції в ЄС спостерігалися в країнах ЦСЄ [1, с.189]. Зокрема, у Польщі релігія стала тією потужною силою, що допомогла країні піднятися на якісно новий рівень внутріщньосистемних відносин з іншими християнськими країнами Європи та зберегти конкурентні переваги національної економіки [2, с. 85].

Суспільно-релігійний розвиток країни значною мірою спричинюється певною сукупністю характеристик, що сформувалися внаслідок духовного та матеріального життя нації. Особливо переконливо це спостерігається при порівнянні векторів розвитку окремих постсоціалістичних країн ЦСЄ. Сучасна Європа повертається до розуміння важливості християнських цінностей у політичних, економічних, культурних, суспільних процесах і намагається активно залучати країни ЦСЄ до спільного процесу їх утвердження [3, с.27-29].

У країнах Європейського Союзу існують три ключові моделі регулювання відносин держава-церква. Перша модель -формального союзу держави й церкви, існує в протестантських країнах, в яких зберігся устрій конституційної монархії (Великобританія, Данія, донедавна - Швеція), і в православній Греції. Друга модель - в традиційно католицьких державах (Австрії, Італії, Іспанії, Португалії, Польщі), де відносини між державою та церквою можна визначити як дружнє розмежування. У цих країнах такі відносини регулюються конкордатом, а держава разом з церквою виступає з різними ініціативами (наприклад, благодійними) або їх підтримує. Проте держава не ідентифікується з конкретними віросповіданнями, гарантуючи громадянам свободу віросповідання. Третя модель - світського характеру держави, існує у Франції, де з часів Французької революції церква відокремлена від держави [4, с. 260-266]. У „Амстердамському договорі", декларації щодо статусу церков і віросповідань, зазначено: „Європейський Союз поважає передбачений правом країн-членів статус церков і релігійних об'єднань" [5].

Україна володіє багатою та різноманітною духовною спадщиною, в якій домінує християнська традиція. Жоден аспект життя українського народу (культурного, суспільного, економічного, політичного) не можна зрозуміти, без врахування внеску релігії в його розбудову, з його вченням, етичними нормами, сакральним мистецтвом. Духовний потенціал українського народу дозволяє стверджувати про розвиток і зміцнення релігійно-духовних принципів в українському суспільстві, які є своєрідним взірцем-мотивацією в суспільно-економічній діяльності. У той час, коли в Західній Європі говорять про занепад релігії, близько 80% українських громадян вважають, що в Україні більше віруючих, ніж п'ятнадцять років тому [6, с.52].

Сучасна структурна побудова конфесійної карти нашої країни виглядає так: понад 95% загальної кількості релігійних організацій вважають себе християнськими; 1,6% - сповідують іслам; 0,88% - юдаїзм; 0,44% - буддизм та інші східні релігії; 0,29% - неоязичницькі вірування; 0,9% - інші віросповідання [7, с.68-72]. Християнські церкви усіх спрямувань (православні, католицькі, протестантські) створюють можливість участі у діалогах з представниками цих церков за кордоном і, як учасники міжнародних відносин, виступати ефективним чинником впливу на залучення до процесів європейської та глобальної економічної інтеграції.

На посттрансформаційному етапі розвитку Української Держави перед релігійні чинники отримують реальну можливість впливу на процеси інтеграції в межах і за межами країни. Незважаючи на повільний і суперечливий перебіг духовної ідентифікації українців із об' єднанням європейських народів, здійснюються спроби різних церков вести такий культурний діалог. Причиною труднощів можна вважати історичний чинник: протягом кількох століть український народ входив до складу різних імперій і був відокремденим від Європи як повноправний суб' єкт міжнародних відносин. Саме тому усвідомлення необхідності самоідентифікації та позиціювання як рівноправного та органічного учасника європейського духовного простору та релігійно-церковного середовища, і особливо, комунікативно-інтегруюча діяльність конфесій набуває актуальності. Релігійні організації та церкви отримують реальну можливість стати сполучною ланкою духовно-культурного діалогу між народами, сприяти обміну досвідом формування спільного духовного простору [8, с.541].

Розглядаючи перспективи залучення духовно-релігійного чинника до формування спільного культурного, етносоціального простору та формування нової моделі економічної поведінки, О.Грабовець стверджує, що релігійний чинник є одним з визначальних у конструюванні соціально-економічної поведінки [9]. Завдяки цінностям, що поширюються в межах певного соціокультурного простору, формується тип поведінки як основа соціального утворення. При цьому, джерелом формування принципів економічної поведінки розглядаються не лише суто економічні результати (рентабельність базисних виробництв, окупність інвестицій, продуктивність праці тощо), але й позаекономічні. Економічна поведінка трактується як соціально­економічна, оскільки вона регламентується широким спектром соціокультурних чинників, сформованих у процесі еволюції людського універсуму (політичних, релігійних, культурних тощо), які є підставою формування певного типу економічної культури, зокрема її психологічно-духовної компоненти.

Враховуючи динамічний характер глобалізаційних процесів, О.Грабовець вказує на актуальність досліджень соціокультурних механізмів релігійної детермінації економічної поведінки, з'ясування співвідношення перспектив соціально-економічної трансформації суспільства із збереженням „релігійної автентичності цивілізації" [9]. Між суспільствами, що репрезентують різні цивілізації, а також релігійні картини світу, є спільні та альтернативні погляди на працю, нагромадження багатства, фінансового та людського капіталу. У кожній цивілізації існують усталені релігійні інструменти мотивування економічної поведінки, окремі країни залучаються до світової та мегарегіональних економічних систем, що об' єктивно обумовлює протиріччя між різними соціальниими практиками у вигляді релігійно „ангажованих" засобів врегулювання економічних стосунків, які є легітимними лише в межах суспільств.

Тематизація релігійного підґрунтя економічної поведінки тісно корелює з необхідністю визначення пріоритетів соціокультурної політики в умовах глобалізаційних викликів, активізації пошуку національної моделі економічної ідентичності з опорою на ендогенні важелі модернізаційної парадигми регулювання економічної поведінки. Зважаючи на це, необхідно окреслити наукову картину сучасної економічної поведінки з урахуванням специфіки різних сфер відтворювального циклу суспільного виробництва. Досить складно обґрунтувати її адекватність, здійснюючи розбудову такої картини тільки з опорою на соціологічну традицію, започатковану М.Вебером. В сучасних умовах глобалізації потрібна розробка новітньої концепції впливу релігійного чинника на поведінку економічних агентів в процесі самовідтворення (англ. - „selfproduction") або автопоіезису (грец. - „auto" -сам, „poiesis" - створення) соціально-економічної системи держави (за У.Матураною та Ф.Варелою) [19].

Дослідження ролі релігійного чинника в різних цивілізаціях дозволяє виокремити конститутивні ознаки релігійно детермінованих моделей соціально-економічної поведінки, що сформувалися в локальних соціокультурних практиках як ендогенні „відповіді" соціально-економічних ситем на „виклики" глобалізації (табл. 1). На прикладі екологічної моделі економічної поведінки, яка апелює до загальнолюдських цінностей, втілених у різних релігіях, доведена необхідність дотримання суб' єктами економічної діяльності морально-етичних норм, формування нового стилю економічного мислення, ділової культури, сприятливих для життєздатності та самовідтворення цивілізації в умовах зростання вірогідності техногенних та екологічних загроз.

Означені моделі релігійно детермінованої економічної поведінки подаються, за термінологією М.Вебера, як ідеальні типи, які у чистому вигляді не мають аналогів у соціальній реальності, але з допомогою яких можна теоретично конструювати та інтерпретувати складні процеси під впливом глобалізаційного чинника. Тенденція до стандартизації та уніфікації соціально-економічного середовища зумовлює широкий спектр неоднозначних „відповідей" суспільства на глобалізаційні „виклики", який відображає плюралізм існуючих цивілізаційних і, відповідно, релігійних ідентичностей. Релігійний чинник залишається невід' ємним елементом сучасних цивілізацій та соціально-економічної системи на глобальному, регіональному та локальному рівнях, а його зв'язок простежується з усіма сферами суспільної та економічної діяльності.

Таблиця 1

Моделі економічної поведінки на основі релігійного чинника_

Моделі

Ознаки

1

Прозахідна (вестернізована)

Цінності, традиції західнохристиянської цивілізації, які культивують ліберальні права та свободи особистості, формують прагматичні установки, раціоналізм та дисциплінованість як духовне ядро моделі

2

Консервативна (самобутня)

Морально-етичні засади, сформовані на основі релігійної трудової аскези незахідних суспільств

3

Модернізована (адаптована)

Результати органічного синтезу ендогенних цінностей, релігійних традицій, які зазнають реінтерпретації, осучаснення адекватних до „викликів" часу засад ринкової економіки

4

Екологічна

Компроміс між розвитком економіки та збереженням стабільності екосистеми за умови інтенсифікації світогосподарських зв'язків

Складено за: [10]

Світогосподарські зв' язки, які формуються у метасистемних ознаках глобальної економіки та розглядаються як базис міжнародних відносин, є перш за все відношенням одних елементів різних систем з іншими. Особливість етнічного виховання, національних ідей та культури, залишаються вагомою компонентою проблем діалогу у процесі світогосподарських контактів. Встановлення успішних, ефективних зв' язків з економікою інших країн, на думку І. Гундарова, обов' язково потребує врахування психологічно-духовних чинників на рівні індивідуального спілкування в мережах обміну, оскільки саме вони виступають джерелом людської волі до активної приватної ініціативи і впливовими регуляторами соціально-трудової активності, цілеспрямованої професійної мобільності, людської діяльності загалом [11].

Безперечно, будь-яка економічна система в світі розвивалася не ізольовано, а в рамках етики різних релігій. В Україні оцінка господарюючим суб'єктом змісту економічної діяльності, його ціннісні орієнтації та обмеження щодо праці, власності, багатства, бідності, споживання й нагромадження, тобто моральні та етичні принципи були вироблені переважно в межах християнської етики. Проте християнство, як і інші релігії, обґрунтовуючи обов'язкові норми господарського життя, не нав'язувало однозначних механізмів їх дотримання, що залишало людині можливість тлумачення етичних норм і їх конкретизації в господарській практиці (етика праці, підприємництва). Отже, ділова етика залишалася похідною від панівної в суспільстві системи цінностей, де відображається релігійний архетип особистості, народу, цивілізації [12]. Прагнення швидкого збагачення без дотримання етичних норм та суспільного призначення людини в умовах загального зниження духовності руйнує архетип української християнської нації.

Релігійно-духовні підстави соціально-економічної системи як самовідтворювальної (від англ. - self-production) чи автопоіезисної (за У. Матураною, Ф.Варелою) поведінки елементів моделі складу соціально-економічної системи (економічних агентів, органів управління) та її структури (відношень між елементами системи та зовнішніх систем). Йдеться про поведінку економічних агентів у внутрішньосистемному середовищі, яке часто вимагає європейську чи азійську модель поведінки, ліберально-ринкову чи псевдо капіталістичну редистрибутивні (за К.Поланьї) моделі національного устрою і розвитку [13, 19].

В основі такої моделі, очевидно, повинна бути покладена національна ідея - природна цілісність Української Держави як „великої системи", життєздатної і само відтворювальної (автопоіезисної). Як зазначив у 1922 р. С.Томашівський, „...нам потрібно плекати тепер не державний (підкреслення авторське) ідеал, тільки національний: а сі два понятті не тотожні. Доки ми не будемо справжньою (хоч і бездержавною - підкреслення наше) нацією, поти зайва, а навіть шкідлива, річ ганятися за державним ідеалом. . Та поперед усього нам треба взятися до лічення головної - органічної. Як ще промине кілька таких безплідних років, як останні, то може бути запізно" [14, c. 128]. Сумно отримати відповідь через 90 років - чи не буде запізно не мати органічної цілісної національної ідеї Української Держави в 2012 році як базису макромоделі суспільного устрою та соціально-економічного розвитку.

У згадуваному В.Пачовським Григорія Сковороди читаємо: „Щастя наше всередині нас. Нехай ніхто не сподівається щастя ні від високих наук, ні від шановних посад, ні від багатства. Немає його ніде. Воно залежить від серця, серце - від миру, мир - від знання, знання - від Бога. Тут кінець: не ходи далі. Це є джерело всілякої втіхи, і царству його не буде кінця"[15, c. З4-З8]. Виникаєвзаємозалежність національної ідеї і релігії, чи „занепаду української ідеї" внаслідок головної причини - деградації української держави, за М.Мариновичем [17, c. 25], яким виокремлено три засадничі особливості української (тобто, національної) ідеї: перша -„українська ідея не світить, як сонце, а спалахує, як пульсар, а тоді на довгий час гасне; друга, що містить формулу, - в нинішній слабкості українського етносу є своя сила, яка згодом обернеться еволюційними його перевагами", і далі - „. українська ідея невіддільна від думки про зміну цивілізаційних парадигм"; третя - „засаднича ознака української ідеї полягає у формулі: Україна призначена для синтезування або гармонійного поєднання Сходу і Заходу" [17, c. 55-б2] (остання особливість співпадає не лише з

8. Липинським, але й цитованим вище В.Пачовським).

Але при виокремленні особливостей, нехай і засадничих, залишається без відповіді питання про сутність національної ідеї, її зв'язок з релігійними інституціями. Глибокий аналіз тлумачень цієї категорії, наведений Л. Лук' яненком, доводить його до положення: „національна ідея - це свідоме утвердження нації у всіх проявах її етнічної сутности" [18, c. 280-281].

Виявлена домінантна характеристика ролі духовно-релігійних чинників у формуванні макромоделі соціально-економічного розвитку держави доводить до висновку про їх значний потенціал для економічного зростання в стратегічній перспективі, справедливості та збалансованої участі в глобалізаційних та мегарегіональних інтеграційних процесах. Зважаючи на декларовану пріоритетність європейської інтеграції та фактичну неготовність національної економіки та суспільства до системної інтеграції в ЄС, наголосимо, що позитивний вплив релігійного чинника консолідації суспільства та економічного середовища спільними ідеями духовного розвитку створює передумови і можливості реалізації структурної інтеграції України з країнами ЄС. Враховуючи потенціал духовно-релігійних чинників для забезпечення конкурентноздатності української економіки та раціонально доцільної участі в глобальній економічній інтеграції, дозволяє стверджувати, що консолідація українського суспільства з використанням духовно- релігійного чинника сприятиме розвитку та суспільного прогресу, а врегулювання відносин держава-церква на принципах плюралізму та демократії, імплементація українського законодавства в релігійній сфері згідно вимог європейського законодавства сприятиме інтенсифікації процесу інтеграції України до європейського співтовариства у формі структурної моделі, щонайменше на посттрансформаційному етапі розвитку.

При цьому формування моделі людської поведінки на основі духовно-релігійних чинників потребує подальшого вивчення, урахування специфіки процесів глобалізації, мегарегіональної інтеграції та перспектив розвитку інституціонального базису економічних і суспільних відносин.

РЕЗЮМЕ

В статье рассматриваются духовно-религиозные предпосылки процессов глобализафии, мегарегионализации и маргинализации мирохозяйственных связей. Приводится характеристика модели «человеческого поведения» и потребительской ориентации в процессе глобальной экономической интеграции. Анализируется потенциал и перспективы использования духовных факторов укрепления интеграционных процессов и развития конкурентоспособной национальной экономики.

Ключевые слова: глобализация, интеграция, экономическое поведение индивида, модель «человеческого поведения», духовные факторы национальной идеи экономического развития.

РЕЗЮМЕ

У статті розглядаються духовно-релігійні передумови процесів глобалізації, мегарегіоналізації та маргіналізації світогосподарських зв' язків. Подається характеристика моделі "людської поведінки" та споживацької орієнтації в процесі глобальної економічної інтеграції. Аналізується потенціал і перспективи використання духовних чинників зміцнення інтеграційних процесів та розвитку конкурентоспроможної національної економіки.

Ключові слова: глобалізація, інтеграція, економічна поведінка індивіда, модель "людської поведінки", духовні чинники національної ідеї економічного розвитку.

SUMMARY

In the article spiritual and cultural backgrounds of globalization, regionalization and integration processes, and forming economic relations are studied. The characteristics of the models of "human behavior" and consumer potential are analyzed in the sphere of economic integration. Potential and prospects of involving spiritual-religious factors into the processes of strengthening integration activities and competitive economy are overviewed.

Keywords: globalization, integration, economic behavior of individuals, model of "human behavior", spiritual-religious factors, national idea of economic development.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.Єленський В. Нація і релігія : Україна в Центрально-Східноєвропейському контексті І Єленський В. ІІ Віра після атеїзму : релігійне життя в Україні в період демократичних перетворень і державної незалежності; [За ред. М. Томки й О. Турія]. - Львів : Видавництво УКУ, 2004. -

228 с.

2.Simon G. Unter kommunistischer Herrschaft. Kirchen und natiоnen in der Baltischen Republiken І Simon G. ІІ Herden Korrespondentz, 2 (1983). 3.Borowik I. Religion and Civil Society in Poland in the Process of Democratic Transformation І Borowik I. ІІ Religion and Patterns of Social Transformation І editors D. Jeromilov, S.Zrincsak, I.Borowik. - Zagreb : Institute for Social Research, 2004. - 359 p. 4.Віллем Ж.-П. Європа та релігії. Ставки ХХІ століття І Віллем Ж.-П.; Пер. з франц. Д.Каратаєв. - К. : Дух і Літера, 2006. - 331с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками