А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 61

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

1. Региональной интеграции;

2. Политических союзах;

3. Социальном партнерстве;

4. Усилении корпоративных начал в экономике [2].

Проявления корпоративизма находят свое выражение и во внешнеполитической сфере: успешное функционирование НАТО и Европейского Союза, которые в своей деятельности все больше руководствуются жесткими корпоративными принципами. Вероятно, в этом и состоит одно из их преимуществ перед ООН, ОБСЕ и другими международными организациями, основанными на «дискуссионных» или «консенсусных» началах. Однако мировым политическим «бомондом» наложено своеобразное табу на корпоративизм - о нем не принято говорить на конференциях и заседаниях МВФ, МБРР, совместному обсуждению с постсоциалистическими странами не подлежат те know-how, которые сегодня являются основой современных технологий экономического и социального управления [3]. Современный корпоративизм основывается на приоритетности коллективистского начала, лежащего в основе организации общественной деятельности и функционирования ее институтов в одном случае, и принципов формирования внешнеполитической стратегии - в другом [4].

1 декабря 2009 г. вступил в силу общеевропейский Договор, названный по месту его подписания "Лиссабонским" и положивший начало новому этапу политической интеграции. Однако удастся ли Евросоюзу, решив временно вопрос формирования институтов, преодолеть свои глубинные проблемы и противоречия развития? По-прежнему, не решен однозначно вопрос приоритетности усилий: консолидация ЕС или его расширение, что связано с распространением европейских ценностей. Изучению данной проблемы и посвящена наша статья.

С точки зрения реализации целей Лиссабонской стратегии, показательным является анализ доли бедных в населении стран ЕС. В качестве критерия бедности взят среднедушевой доход, который составляет 60% и менее от среднедушевого медианного дохода по ЕС-25. Согласно исследованию, проведенному Т. Фэхее в 2005 г., доля бедных составляла от 58% населения в Эстонии до 88% - в Болгарии; Латвия, Литва, Польша, Румыния и претендующая на членство в ЕС Турция находились в этом интервале. В Венгрии, Германии, Греции, Португалии и Словакии доля бедных составляла от 25,5% (ФРГ) до 40,3% (Словакия) населения. И только в Австрии, Бельгии, Дании, Ирландии, Италии, Люксембурге, Нидерландах, Финляндии, Франции и Швеции она не превышала 8% (7,9% - в Дании, 2% - Швеции). Эти данные свидетельствуют об очень глубоком разделении Европы на центр и внутреннюю периферию, которое явно усугубилось с расширением Европейского Союза на восток [5].

Со времени основания ЕС декларируемые "общеевропейские интересы" зачастую ограничивались экономико-финансовой либерализацией и унификацей, в то время как социально-политическое измерение интеграции оставалось проблемой национальных правительств.

Поэтому закономерно, что институциональные преобразования «постлиссабонской» Европы направлены, в первую очередь, на формирование единой внешней политики ЕС, а это позволит Европе занять более весомую и активную позицию в период становления нового мирового экономического порядка.

По окончании расширения ЕС в мае 2004 и январе 2007 г. пространство между ЕС и соседствующими с ним государствами уменьшилось: в нем остались лишь потенциальные кандидаты на вступление в ЕС - западные балканские государства и Турция.

© Никитина М.Г., 20ll

2б0

Еще в 2003 г. в ЕС были разработаны первые планы так называемой Европейской политики соседства, которая должна была регулировать отношения между расширяющимся Евросоюзом и прилегающими к нему странами-соседями на Востоке и на Юге. При этом она мыслилась не как разновидность внешней политики, а как система мер по преобразованию пространства, прилегающего к ЕС. Концепция изначально страдала двойственностью, присущей практически всем начинаниям ЕС в вопросах расширения. С одной стороны, она не отступала от принципа открытости Евросоюза для новых членов - "чтобы избежать новых линий раздела", с другой - хоте­ла положить границы расширению, создав вокруг ЕС буфер, или, говоря официально, "кольцо друзей". В это "дружеское пространство", управляющееся "ответственными правительствами", ЕС хотел бы, например, переместить все проблемы, связанные с нелегальной миграцией, от которой сегодня особенно страдают приграничные страны-члены Союза.

Для ЕС, как регионального интеграционного объединения, важнейшей проблемой является обеспечение собственной экономической безопасности. С этой целью ЕС стремится предотвратить возможные угрозы, не допуская их к собственным границам, а, значит, пытается нивелировать их на территории сопредельных стран. В связи с этим, усилия ЕС направлены на приближение соседних государств к европейским стандартам и превращение их в более стабильных и прогнозируемых партнеров.

В июне 2004 г. в программы этой политики были интегрированы государства Южного Кавказа - Армения, Азербайджан и Грузия. В итоге вокруг Евросоюза действительно возникло кольцо (от государств Северной Африки, южного и восточного Средиземноморья, Южного Кавказа - до Украины и Белоруссии), окружающее не только ЕС, расширенный в 2004-2007 гг., но и его потенциальных кандидатов на вступление и прерывающееся лишь на внешней границе Турции.

Соглашение о партнерстве и сотрудничестве ЕС и Украины было подписано в 1994 г., официальный статус получило в 1998 г. на 10 лет, соответственно, срок его действия истек в 2008 г.

Соглашение изначально во многом не устраивало Украину - и прежде всего - это равные условия с не европейскими странами, не имеющими юридического права на членство в ЕС (согласно Римскому договору 1957 г.).

Но без успешного осуществления Плана действий дальнейшее сближение Украины и ЕС было невозможным. Украина приняла ЕПС как краткосрочную промежуточную рамочную программу.

С марта 2007 г. идут переговоры о заключении «Соглашения об Ассоциации». Пока же ежегодно возобновляется План действий ЕПС, без изменения по сути. В настоящее время один из главных практических приоритетов взаимоотношений Украина -ЕС заключается в движении по направлению к созданию всеохватывающей и углубленной зоны свободной торговли.

Расширение Евросоюза, по сути дела, представляет собой ряд последовательных шагов по адаптации Восточной Европы к требованиям и правилам ядра (центра) ЕС. Оно изначально не предусматривало одновременного включения в него всех желающих. Тем самым была сформирована своего рода "Европа концентрических кругов", что вполне укладывалось в рамки центро-периферической концепции мироустройства, интерпретированной на региональном уровне.

В центре расположен так называемый "внутренний круг" из 15 старых членов. К нему примыкает "внешний круг" из 12 новых членов, принятых в 2004-2007 гг. Следующий круг охватывает страны, претендующие на членство в ЕС в самом ближайшем будущем (Хорватия, Македония и Турция). Сюда же относится небольшое число государств, которые связаны с ЕС догово­рами об ассоциации и надеются в скором времени получить статус стран-кандидатов (Сербия, Черногория, Босния и Герцеговина).

Далее следуют страны, пребывающие в состоянии длительного ожидания. Их формальное членство в ЕС в принципе не исключается, но рассматривается только в долгосрочной перспективе. Именно их положение отличается особой сложностью, т.к. они вынуждены проводить большое количество политико-экономических реформ в условиях не конкурентоспособности национальной экономики.

Институциализация европейского пространства по «Лиссабонскому» договору заложила основы гибкой или разноскоростной интеграции, по сути, закрепив новые принципы сотрудничества как внутри Евросоюза, так и со странами периферийного окружения. Определение гибкой интеграции, как одного из базисных принципов, позволяющих продвигать интеграцию вперед не одновременно, и не всеми участниками объединения, становится доминирующим фактором будущего развития ЕС. Сегодня ЕС разрабатывает механизмы, позволяющие двигаться к единой цели с разной скоростью и, даже, предусматривает возможность не иметь общую цель для всех участников. В этих условиях весьма вероятным становится возникновение дезинтеграционных угроз единству Евросоюза, что не может не сказаться на эффектах трансграничного сотрудничества.

Главная проблема развития трансграничного сотрудничества проявляется в необходимости сочетания стратегических внешнеполитических целей сопредельных государств с интересами и особенностями данных приграничных регионов, так как возникает необходимость распределения и/или перераспределения полномочий между центром и регионом. Еще одной проблемой «больших» - по количеству участвующих территорий, населению, площади - еврорегионов становится управление и, как следствие, в этом случае задача обеспечения согласованных действий становится более сложной [6]. На эффективность сотрудничества влияет и симметричность/асимметричность уровней развития различных сфер сотрудничающих территорий, так как в этом случае, если разрыв в уровнях социально-экономического развития не является значительным, сотрудничество будет развиваться наиболее успешно. Немаловажным фактором в развитии трансграничного сотрудничества является и финансирование, которое осуществляют фонды, создаваемые на паритетной основе сторонами-участниками приграничного сотрудничества, а еврорегионы ЕС финансируются через конкретные программы [7].

Прогнозируя повышение роли трансграничных регионов, З. Герасимчук считает, что в XXI веке регионы все чаще будут выступать как самостоятельные субъекты международных отношений [8]. Подтверждением этого положения выступают трансграничные регионы в контексте европейской интеграции, роль которых в расширении объединенной Европы (вторая и третья волны) явилась определяющим фактором. При этом основное содержание трансграничного сотрудничества состоит в том, что оно вносит важный вклад в экономическое, образовательное, культурное и социальное развитие в государствах Европейского Союза. И по этой причине именно регионы взяли на себя ответственность в этих отраслях, где у трансграничных регионов есть преимущество в экономике, культуре, защите окружающей среды, региональном и общегосударственном планировании и науке.

Приближение в мае 2004 года к границам Украины Европейского Союза вызвало новое видение роли трансграничных регионов, которая состоит в трактовке сути функционирования региона через реализацию интеграционного потенциала данной территории. И сегодня основные функции трансграничного региона состоят в систематизации совместных интересов громад приграничных регионов, консолидации совместных управленческих усилий, финансовых ресурсов и научно-технических потенциалов для выравнивания уровней развития трансграничных хозяйственных систем через их интеграцию.

На современной стадии развития Евросоюз дифференцирует спектр механизмов и инструментов по продвижению не просто процесса интеграционного сотрудничества, но и для достижения общих целей развития, таких как, выравнивание социально-экономического уровня развития и повышение благосостояния населения, формирование пространства стабильности и безопасности в регионе и др.

Понимая необходимость внешнеполитической консолидации, ЕС внедряет все новые «привлекательные» формы сотрудничества со странами-соседями, которые, на наш взгляд, не столько способствуют их интеграции в ЕС, сколько позволяют поддерживать систему в равновесии. В то же время, для стран окружения (периферии) все очевиднее становится факт формирования неоэкономической зависимости, что усиливает их восприимчивость относительно негативных импульсов, вызванных кризисными явлениями в экономике, передаваемых из центра. Возможности противостоять негативным тенденциям у этих стран ограничены незначительным национальным финасово-инвестиционно-инновационным ресурсом. Таким   образом, обеспечивая канал передачинегативного экономического импульса из центра на периферию, страны центра ЕС ослабляют его воздействие у себя, но это приводит к более разрушительным последствиям в странах окружения. В этих условиях мониторинг внутренних дестабилизирующих процессов в ЕС становится необходимым условием обеспечения устойчивого развития для стран европериферии.

РЕЗЮМЕ

Исследуются проблемы и перспективы интеграционного взаимодействия постлиссабонского ЕС и стран окружения. Ключевые слова: Лиссабонский договор, гибкая интеграция, трансграничное сотрудничество.

SUMMARY

Problems and prospects of integration and co-operation of modern EU and countries of surroundings are probed. Keywords: Lissabon agreement, flexible integration, transfrontal collaboration.

РЕЗЮМЕ

Досліджуються проблеми і перспективи інтеграційної взаємодії лісабонського для поста ЄС і країн оточення. Ключові слова: Лісабонський договір, гнучка інтеграція, трансгранична співпраця.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ

1. Мир после кризиса. Глобальные тенденции-2025: меняющийся мир: Доклад Национального разведывательного совета США ІІ Под ред. Г. Павловского. - М.: Европа, 2009. - 184 с.

2. Мочерный С. Национальный и экономический суверенитет страны. - К.: Экономика Украины, 2005. - № 10 (519). - С.11-

19.

3. Україна в процесах міжнародної інтеграції І За ред. д-ра екон. наук В. Р. Сіденка. - Харків: Форт, 2003. - 280 с.

4. Дидченко О. И. Место Украины в современной мировой экономической системе ІІ Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сб. научн. трудов. -Донецк: ДонНУ, 2005.- С. 124-135.

5. Тауш А. «Разрушительное созидание?» ІІ МЭиМО, 2008. - № 10. - С. Зб.

6. Старіш О. Г. Системологія. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 232 с.

7. Щерба Г. І. Соціологічні дослідження розвитку українсько-польського транскордонного співробітництва ІІ Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Зб. наук. праць. -К.: Фенікс, 2007. - Вип. 8. - С. 87-95.

8. Герасимчук З. В., Ковальська Л. Л. Конкурентоспроможність регіону: теорія, методологія, практика. - Луцьк: Надстир' я, 2008. - 248 c.

КОНТРОЛІНГ ПРОЦЕСУ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВА В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ: ДОЦІЛЬНІСТЬ

ВПРОВАДЖЕННЯ

Прокопенко О.В., д.е.н., проф., декан факультету економіки та менеджменту, завідувач кафедри економічної теорії Сумського державного університету

Криворучко Л.Б., економіст департаменту правового забезпечення ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»

Вступ. Валютним контролем в межах цієї статті ми називаємо забезпечення на українському підприємстві, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність, своєчасного повернення валюти на територію України. Згідно з вимогами законодавства України виручка підприємств-резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт інтелектуальної власності [1]. В разі проведення імпортної операції на умовах відстрочення поставки, таке відстрочення не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу. В обох випадках перевищення зазначеного строку потребує висновку Міністерства економіки України, про продовження строку розрахунків у іноземній валюті (далі - Висновок). Порушення строку розрахунків тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми заборгованості. На практиці через недосконалість системи управління, зокрема системи інформаційного забезпечення, підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, змушені сплачувати штрафи, що сягають суттєвих розмірів. Вирішити цю проблему здатне впровадження контролінгу.

Вивченню та розробленню системи контролінгу, його інструментарію на підприємстві присвячені роботи таких вчених, як Терещенко О.О., Кармінський О.М., Фалько С.Г., Криворотько І.О., Воляник Г.М., Зоріна О.А., Шевчук К.В. Вивченням сутності, особливостей та методики застосування окремих інструментів управлінського обліку займались такі вчені, як Павленков М.М., Гуржій Н.М., Білик І.С., Попович Л.В., Скрипник М.І., Спільник І., Малікова С.Г., Волошин С.М., Перфілова О.Є. та інші. Недостатньо вивченими є питання практичного застосування контролінгу на вітчизняних підприємствах у різних аспектах діяльності, а також методи встановлення доцільності його впровадження.

Поставлення завдання. Метою статті є вивчення недоліків існуючої на багатьох вітчизняних підприємствах, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, системи валютного контролю, шляхів покращення ситуації через впровадження контролінгу, а також розроблення показників визначення ефективності контролінгу даного процесу.

Результати. Управлінськими рішеннями з питань валютного контролю є рішення про подання звернення до Міністерства економіки України з проханням про продовження терміну повернення валюти (далі - Звернення); подання судового позову на контрагента; вживання заходів для проведення своєчасних розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом. Ключовим моментом валютного контролю є розрахунок суми заборгованості з валюти та граничних термінів її повернення. Для здійснення таких розрахунків використовується масив даних з платежів, даних з експорту та імпорту продукції або послуг. Традиційно на підприємствах зазначені дані обліковуються окремо. Фінансовим управлінням провадиться облік платежів, тобто формується електронна база платіжних доручень. Управління із зовнішньої діяльності здійснює облік документів з експорту та імпорту продукції та послуг, тобто формує базу вантажних митних декларацій - у разі експорту або імпорту товарів, та базу актів виконаних робіт - у разі експорту або імпорту робіт. При чому часто відокремлюють облік імпортних операцій від обліку експортних операцій та облік товарів від обліку робіт, відносячи їх до функцій різних окремих підрозділів підприємства. Контроль стану виконання контракту здійснює, як правило, інженерно-технічний підрозділ, а подання Звернення до Мінекономіки для отримання Висновку - юридичне управління. Таким чином, в процесі валютного контролю задіяні декілька структурних підрозділів, які формують власні електронні бази даних, що мають на меті задовольняти власні потреби і часто не узгоджуються з

© Прокопенко О.В., Криворучко Л.Б., 2011базами даних інших структурних підрозділів. Пов' язує всі перелічені підрозділи підприємства працівник чи група працівників, до функцій яких віднесено проведення власне розрахунку сум заборгованості з валюти за кожною зовнішньоекономічною операцією та граничних термінів їх повернення. Через неузгодженість або відсутність електронних баз даних різних підрозділів розрахункова робота здійснюється майже вручну, частково інформація дублюється у декількох електронних базах, що характеризується великими витратами часу та високим рівнем ймовірності виникнення помилки, які тягнуть за собою сплату штрафів.

З метою зменшення витрат на процес валютного контролю, в тому числі витрат на сплату штрафів через помилки у розрахунках, на підприємстві є доцільним впровадження контролінгу, який здатний об' єднати, координувати діяльність всіх структурних підрозділів підприємства задля досягнення мети. Завданням контролінгу в межах цього процесу є створення й налагодження системи обміну інформацією на базі інтегрованої електронної системи, яка буде охоплювати відомості з усіх задіяних структурних підрозділів, автоматично виконувати потрібні розрахунки та складати інформаційні звіти для прийняття управлінського рішення. Вченими визначено такі етапи контролінгу: планування, облік, контроль, аналіз, визначення цілей [2]. Стосовно процесу валютного контролю для кожного етапу контролінгу можна визначити конкретні завдання. На етапі планування контролінг повинен встановити для кожного структурного підрозділу систему показників та відомостей, за якими необхідно вести облік, тобто структуру бази даних. Далі підрозділи мають формувати електронні бази даних за визначеною структурою - етап обліку. Причому обов' язковою вимогою до інтегрованої електронної системи є її універсальність і одиничність. Тобто кожний структурний підрозділ припинить формувати власні відокремлені бази даних, а натомість візьме участь у створенні єдиної інтегрованої електронної системи шляхом внесення у відповідний розділ даних, облік яких віднесено до функцій цього підрозділу. Структура єдиної інтегрованої електронної системи повинна задовольняти як внутрішні потреби підрозділу, який відповідальний за облік конкретного виду даних, так і потреби у інформації інших підрозділів, які матимуть дозвіл на перегляд потрібної інформації. Таким чином, обслуговування єдиної інтегрованої електронної системи не вимагатиме збільшення загальних витрат часу, відбудеться лише їхній перерозподіл. Тобто робочий час, що витрачається на формування та обслуговування відокремлених електронних або паперових баз даних, буде витрачатися на обслуговування єдиної інтегрованої електронної системи. Одночасно, усунення необхідності листування серед структурних підрозділів з приводу надання інформації зумовлює економію робочого часу. На етапі контролю завданням контролінгу буде здійснення автоматичного розрахунку суми заборгованості з валюти та граничних термінів її повернення за кожною зовнішньоекономічною операцією за кожним контрактом, а також розрахунок виплачених штрафів. На етапі аналізу контролінг має визначати ймовірність проведення своєчасних розрахунків за контрактом, доцільність подання Звернення або судового позову, а також аналізувати причини виникнення штрафів. Останній етап контролінгового циклу -визначення цілей - повинен сформувати альтернативні варіанти управлінського рішення щодо подальших дій за кожним зовнішньоекономічним контрактом, за яким є заборгованість, а також щодо подальшого вдосконалення процесу валютного контролю з метою зменшення витрат.

Доцільність впровадження контролінгу в процес валютного контролю можна підтвердити, встановивши факт зменшення поточних витрат. Поточні витрати процесу валютного контролю мають дві складові: витрати на заробітну плату працівників підприємства, задіяних у цьому процесі, та витрати на сплату штрафів за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами:

В = Вз + Вш, (1)

де В - поточні (середньомісячні) витрати процесу валютного контролю, грош. од.;

Вз - середньомісячні витрати на заробітну плату працівників підприємства, задіяних у процесі валютного контролю, грош. од.;

Вш - середньомісячні витрати на сплату штрафів за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, грош. од.

Оскільки, як зазначалось вище, додаткових витрат робочого часу на даний процес із введенням контролінгу не передбачається, то і витрати на заробітну плату працівників залишаться без змін, за винятком витрат на заробітну плату тих працівників, які виконують розрахунок сум заборгованості з валюти за кожною зовнішньоекономічною операцією та граничних термінів їх повернення. Що стосується останніх, то із впровадженням автоматизації розрахунків такі працівники будуть вивільнені, а витрати на оплату їхньої праці з даного процесу — усунені.

Основною причиною порушення строків валютних розрахунків та сплати штрафів є непрозорість, громіздкість існуючої системи обміну інформації, ручний режим виконання розрахунків. З впровадженням єдиної інтегрованої електронної системи та автоматизацією розрахунків вірогідність виникнення помилок буде мінімізована, і витрати на сплату штрафів - зведені до нуля.

Таким чином, поточний економічний результат від впровадження контролінгу в процес валютного контролю можна розглядати як зменшення поточних витрат і визначити за формулою

Р = Вз ■ Кз + Вш , (2)

де Р - поточний економічний результат від впровадження контролінгу в процес валютного контролю, грош. од.;

Вз - поточні витрати на заробітну плату всіх працівників підприємства, задіяних у процесі валютного контролю, грош. од.;

Кз - частка поточних витрат на заробітну плату працівників підприємства, які виконують розрахунок сум заборгованості з валюти за кожною зовнішньоекономічною операцією та граничних термінів їх повернення, у поточних витратах на заробітну плату всіх працівників підприємства, задіяних в процесі валютного контролю;

Вш - поточні витрати на сплату штрафів за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, грош.од. Необхідно зазначити, що для розрахунку річного економічного результату від впровадження контролінгу в процес валютного контролю використовуються річні витрати на заробітну плату всіх працівників підприємства, задіяних у процесі валютного контролю та річні витрати на сплату штрафів за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами; відповідно для визначення місячного економічного результату від впровадження контролінгу в процес валютного контролю до розрахунку включаються місячні обсяги зазначених витрат.

Впровадження контролінгу на підприємстві потребує здійснення одноразових витрат на розроблення та освоєння контролінгової системи. Ці витрати, переважно, полягають у витратах на заробітну плату працівників, що задіяні у створенні інтегрованої електронної системи, і не сягають великих розмірів, але їх необхідно враховувати при визначенні ефективності впровадження контролінгу.

В свою чергу, поточний економічний результат у вигляді зменшення витрат, додаткових якісних переваг у вигляді спрощення системи документообороту на підприємстві, підвищення прозорості, доступності інформаційних ресурсів, своєчасності отримання інформації приводить до мультиплікативного економічного результату у вигляді підвищення довіри та зацікавленості зовнішніх контрагентів підприємства у довгостроковому періоді і, як наслідок, зростання обсягів замовлень та прибутку підприємства.

Через те, що здійснення одноразових витрат та отримання економічних результатів рознесені за часом, необхідно дисконтувати грошові потоки майбутніх періодів до моменту початку вчинення заходів з розроблення контролінгової системи.

Чисту дисконтовану вартість проекту з впровадження контролінгу у процес валютного контролю пропонується розраховувати за формулою:

N В К + В  - BP + MP М     j~t (1 + r І100) U

де ЧДВ - чиста дисконтована вартість, грош. од.;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками