А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 65

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

22

23

26

28

29

Прибутковий податок, %

3-31

3-31

3-41

3-41

6-42

ПДВ / Податок з продажу, %

12

13

14

16

20

• 4-й рівень.

Даний рівень є відносно сприятливим для поповнення бюджетів усіх рівнів країни і для ведення бізнесу. Може застосовуватися до країн з високим рівнем життя і досконалим законодавством.

• 5-й рівень.

Перевага даного рівня системи оподаткування над іншими рівнями відсутня. Даний рівень є сприятливим для поповнення бюджетів усіх рівнів країни, але ніяк не для ведення бізнесу. У зв'язку з високим податковим тягарем висока частка тіньової економіки.

Висновки по кожному запропонованому рівню зроблені на основі узагальнення даних за рівнем людського розвитку кожної країни за 2010 рік [4].

Таким чином, підводячи підсумок проведених досліджень за п'ятьма рівнями зручності податкової системи, можна виділити 2-й рівень як найбільш сприятливий, і відповідно наближений до завдань податкової реформи України з досягнення головної мети. Зручність податкової системи України з пропозиціями представлена в табл. 6.

За даними наведеними в табл. 6, можна зробити пропозиції щодо зменшення глибини соціальної нерівності, а саме: варто взяти до уваги прогресивну шкалу оподаткування доходів фізичних осіб, тобто збільшите граничну шкалу ставок податку, не обмежуючись 15 і 17%. У даному питанні буде корисний зарубіжний досвід, але слід враховувати доходи, які одержують фізичні особи в Україні, і в тих країнах, за прикладом яких буде розроблятися шкала. При цьому слід звернути увагу на географічну, політичну, економічну та інші позиції даної держави у світі. Тобто використання чужої системи оподаткування може бути не прийнятно для конкретних умов і особливостей приймаючої країни.

Таблиця 6

Зручність податкової системи України з пропозиціями_

Показники

Роки Запропонована 2010                2014 система

Загальна кількість сплачених податків на рік

135                   - 18

Час, що витрачається на сплату податків, годин на рік

657                   - 217

Загальна ставка податку в % від комерційного прибутку

55,5                  - 41

Податок на прибуток підприємств, %

25                   16 23

Прибутковий податок, %

15                   15 3-31

ПДВ / Податок з продажу, %

20                   17 13

Побудова системи оподаткування суб'єктів господарювання в Україні повинна враховувати особливості, які притаманні

країні.

З прийняттям нового Податкового кодексу України, який є одним з основоположних успіху податкової реформи, зазнає змін система оподаткування суб'єктів господарювання. Основна частка від загального числа податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів буде припадати на такі податки, як: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; плата за землю; податок на нерухоме майно. У той же час звертає увагу проблема, яка полягає у високому рівні ухилення від податків і нерівномірного податкового навантаження на підприємства різного розміру і окремих галузей [5, с. 200]. Ухилення від сплати податків в Україні відбувається в результаті використання податкових пільг і податкових лазівок.

Висновки і пропозиції.

Побудова податкової системи є однією з умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється зв'язок між державою і її суб'єктами, а саме: фізичними та юридичними особами щодо формування, розподілу і використання їхніх доходів.

Система оподаткування суб'єктів господарювання у в Україні має Грунтуватися на зменшенні податкових пільг; зменшенні загальної ставки податку від комерційного прибутку; зменшенні кількості сплачуваних податків і зборів на рік, відповідно, зменшенні часу на сплату податків. Для зменшення кількості податкових лазівок треба переглянути нормативно-правову базу оподаткування.

Пропонуючи систему оподаткування для ВАТ «ДМЗ», особливу увагу приділено ставкам податків саме з тих видів податків, які є в більшій мірі бюджетоутворюючими як на державному рівні, так і на місцевому.

Дослідження зарубіжного досвіду оподаткування на доцільність його впровадження у податковій системі України дозволило виділити той факт, що успіх податкової системи залежить від того, на скільки вона ефективна. Ефект, в свою чергу, буде визначатися кількістю надходжень податків і зборів до бюджету. Кількість же буде залежати від ставок податків і зборів, а також можливості зменшити ймовірність приховування оподатковуваного доходу суб'єктами господарювання. Тому, з метою удосконалення діючої податкової системи були проаналізовані податкові ставки 61 країни, і запропонована оптимальна, виходячи з індексу розвитку людського потенціалу. Таким чином, для господарюючого суб'єкта в особі ВАТ «ДМЗ» доцільно застосовувати такі ставки як: податок на прибуток - 23%, податок на додану вартість - 13%.

РЕЗЮМЕ

В статье на основе прогноза финансовых результатов деятельности предприятия выявлено влияние налоговой реформы на финансовое состояние металлургического предприятия. Исследован мировой опыт налогообложения и выявлено пять уровней удобства налоговой системы и наиболее приемлемый для Украины уровень. По результатам анализа Р\уС и статистических данных Іпіетег-ресурса по индексу развития человеческого потенциала обоснованы оптимальные налоговые ставки на прибыль и добавленную стоимость металлургического предприятия.

Ключевые слова: налоговая реформа равные удобства налоговой системы, прогноз финансовых результатов, оптимальные ставки налогов.

РЕЗЮМЕ

У статті на основі прогнозу фінансових результатів діяльності підприємства виявлено вплив податкової реформи на фінансовий стан металургійного виробництва. Досліджено світовий досвід оподаткування і виявлено п'ять рівнів зручності податкової системи та найбільш прийнятний для України рівень. За результатами аналізу PwC та статистичних даних інтернет ресурсу щодо індексу розвитку людського потенціалу обґрунтовані оптимальні податкові ставки на прибуток і додану вартість металургійного підприємства.

Ключові слова: податкова реформа, рівні зручності податкової системи, прогноз фінансових результатів, оптимальні ставки податків.

SUMMARY

Using the forecast of enterprise's financial results the paper shows the impact of a tax reform on the financial position of a metallurgical plant. The foreign experience of taxation was studied, and five levels of improvements of a tax system were revealed and the most acceptable for Ukraine as well. Based on results of the analysis PwC and statistical data from Internet resource concerning the human potential development index, optimal tax rates on profits and added value of a metallurgical plant have been grounded. Keywords: tax reform, levels of improvements of a tax system, financial results forecast, optimal tax rates.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.

2. http:ІІen.wikipedia.orgІwikiІTaxj-ates_around_the_world

3. http:ІІru.wiJcipedia.orgІwikiІ Частисвета

4. http:ІІhdr.undp.orgІenІmediaІHDR2010_RU_Complete_reprint.pdf

5.Вишневский В.П., Веткин А.С. Уход от уплаты налогов: теория и практика. - Донецк, ИЭП НАН Украиньї, 2003. - 228 с.

АКТУАЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ ПРОГРАМ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ЕКОНОМІЧНИХ НАПРЯМІВ Черніченко Г.О., д.е.н., професор, декан економічного факультету, Заслужений працівник освіти України

Наявність та якість природних ресурсів може стати фактором, що лімітує економічний розвиток глобального суспільства. Крім того, різка зміна існуючих екосистем, руйнування озонового шару, глобальне потепління, танення льодовиків та інші прояви кліматичних змін потребують негайного втручання світової спільноти до проблем раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища. Техногенний тип економічного розвитку не може задовольняти потреби розвитку суспільства на довгострокову перспективу.

Виходом із ситуації, яка склалася, є перехід до сталого еколого-економічного розвитку, що враховує стан навколишнього середовища, потреби суспільства й закони економічного розвитку.

Питанням еколого-економічного розвитку країн присвячені праці О. Балацького, В. Барякіна, П. Бобровського, В. Бокова, С. Герасимчука, К. Гофмана, Б. Данилишина, С. Дорогунцова, М. Реймерса, Г. Лацко, Б. Райзберга. Серед іноземних вчених можна виділити: Дж. Дейлса, Я. Міколаша, Л. Піттермана, Дж. Стіглера, Г. Тервіа, Т. Тьєтенберга, Ф. Шелдмана, Д. Медоуза та інших.

Теоретичні засади дослідження еколого-економічного розвитку країн сформувалися під впливом різних факторів: історичних, економічних, екологічних, демографічних, політичних тощо. Особливого значення набуває розуміння необхідності переходу до еколого-економічного типу розвитку у зв'язку з поширенням і поглибленням глобалізаційних процесів. Головним чином, проблема визначення статусу еколого-економічного розвитку пов'язана з тим, що дана концепція знаходиться на перетині економічної науки, екології, соціології, теорій міжнародних відносин та інших наук.

Метою еколого-економічного розвитку є гармонізація взаємовідносин між суспільством і навколишнім середовищем у довгостроковій перспективі за умови сталого розвитку.

Головними завданнями еколого-економічного розвитку є:

• гармонізація відносин у системі «суспільство - навколишнє середовище»;

• регулювання чисельності населення у глобальному та регіональному аспектах;

• перехід до раціонального використання природних ресурсів;

• збереження та відновлення природних екосистем;

• забезпечення потреб населення, що потребує поліпшення якості життя;

• забезпечення національної безпеки;

• напрацювання спільних міжнародних правил переходу до раціонального природокористування;

• припинення знищення природного середовища.

Майбутнє суспільство має розвиватися за законами біосфери. Найближчим часом перед світовим співтовариством постане проблема пошуку прийнятної моделі соціально-економічного розвитку з урахуванням екологічного фактора. Серед головних проблем втрати природного різноманіття й нераціонального природокористування в масштабах усього світу можна виділити такі:

1. Марнотратні моделі споживання.

2. Низька соціально-економічна й екологічна ефективність існуючих систем господарювання.

3. Негативний вплив виробництва на стан навколишнього природного середовища.

4. Застосування застарілої техніки і технологій.

5. Різке зростання чисельності населення тощо.

Виходячи з окреслених проблем, основними кроками на шляху переходу до еколого-економічного розвитку у глобальному масштабі є підвищення продуктивності праці, застосування сучасної техніки та технології, перехід від кількісних пріоритетів соціально-економічного розвитку до якісних, контроль за чисельністю населення, боротьба із забрудненням навколишнього середовища, розповсюдженням ідеології сталого розвитку тощо. Декілька слів щодо окремих положень стратегії переходу до еколого-економічного розвитку.

1. Радикальне підвищення продуктивності ресурсів.

Людська діяльність є небезпечною через екологічні й соціальні наслідки використання енергії та матеріалів у суспільному виробництві. Збільшення продуктивності ресурсів означає отримання такої ж кількості економічних благ при використанні меншої кількості матеріалів і енергії.

Підвищення продуктивності ресурсів не тільки зберігає кошти, воно може також поліпшити якість життя. Низька продуктивність природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища й погіршення внаслідок цього стану здоров' я населення є ознаками низької ефективності існуючих систем господарювання й панування марнотратних моделей споживання.

Міжнародний досвід свідчить, що негативні наслідки деградації навколишнього середовища коштують більше, ніж заходи щодо їх усунення. Метою еколого-економічного розвитку є зниження потоків матеріалів і енергії та підвищення їх ефективності. Ефективне використання природних ресурсів сповільнює їх вичерпання, знижує забруднення навколишнього середовища, приводить до зменшення собівартості виробництва. Це приведе до зменшення витрат для бізнесу та суспільства. Крім того, ефективне використання вигідно позначиться на стані навколишнього середовища за рахунок часткового припинення руйнування екосистем.

Фінансування природоохоронної діяльності спрямоване на підтримку, відновлення та розширення природного потенціалу, що позитивно відзначиться на здатності біосфери виробляти більше природних багатств і служити осередком існування людства.

2. Застосування сучасної техніки і технологій.

Практично всі фахівці згодні з необхідністю економного витрачання природних ресурсів у планетарному масштабі. Ситуація, коли зменшення використання одного природного ресурсу відбувається за рахунок інтенсивного залучення іншого ресурсу, уже нікого не може ввести в оману. Практично це ж стосується розриву між регіонами видобутку і споживання корисних копалин.

Цікавою є пропозиція не простого зменшення марнотратного витрачання природних ресурсів, а відмова від самої ідеї відходів. Тобто розглядається можливість побудови практично безвідхідного виробництва, що працює за принципом біологічних ланцюжків.

Подібні технології мають на меті змінити сутність виробництва, перетворюючи його на частину природної переробки ресурсів, забезпечивши повторне використання матеріалів, застосування систем замкнутих циклів, усунення токсичних процесів.

В умовах загострення конкурентної боротьби за доступ до ресурсів значно підвищується роль розвитку прикладних наук. Головною метою сучасних наукових досліджень у сфері природокористування є розробка технологій, за допомогою яких буде можливим досягнення гармонії у взаєминах між суспільством і навколишнім середовищем, при якому будуть задовольнятися потреби суспільства за умови збереження сучасного стану навколишнього середовища та його поліпшення.

3. Перехід від кількісних до якісних критеріїв розвитку й підвищення якості життя.

Перехід до еколого-економічного розвитку потребує зміни взаємовідносин між виробником і споживачем, переходу від економіки товарів до економіки обслуговування. Економіка, що Грунтується на пріоритеті якісних показників над кількісними, може краще захистити екосистеми, від яких вона залежить. Прийняття сталого розвитку потягне за собою прийняття нової системи цінностей. Головною цінністю нового суспільства стане людина. Відповідно до нової шкали цінностей змінюється і мета соціально-економічного розвитку. У суспільстві, що базується на принципах сталого розвитку, основна увага приділяється задоволенню потреб кожного його члена. Узгодження особистих і суспільних потреб відбувається за рахунок свідомої відмови від придбання зайвих товарів, накопичення матеріального багатства й переходу до економіки, у якій добробут визначається безперервною гарантією якості, корисності та працездатності.

Концепція еколого-економічного розвитку основана на перебудові структури економіки з метою кращого задоволення мінливих потреб людини та винагороді виробникам за збільшення продуктивності ресурсів і організацію замкнутих циклів, використання вторинних ресурсів. За своїм типом таке суспільство є постіндустріальним із розвиненою демократією.

Забезпечення постійної фінансової підтримки найважливіших соціальних і природних процесів з урахуванням зростання чисельності населення - не тільки розумна інвестиція, але й нагальна потреба в найближчі десятиліття.

Таким чином, згідно з теорією еколого-економічного розвитку, завдяки екологічно обГрунтованій організації виробництва і споживання, усі сторони задовольняють свої інтереси. Виробники отримують економічну винагороду за рахунок скорочення витрат матеріалів, робочої сили та енергії, що приведе до зниження вартості продукції. Споживачі задовольняють попит завдяки переходу від кількісних критеріїв до якісних. Суспільство стане більш гармонічним через задоволення потреб і гармонізацію стосунків із навколишнім середовищем.

Особливе значення розвитку екологічної освіти й культури надається в усьому світі останніми роками, коли стало очевидно, що одними з головних причин невиконання ухвал міжнародних екологічних форумів, угод і конвенцій з охорони природи є саме низька екологічна культура більшості населення планети, низький рівень екологічної освіти і свідомості, зокрема осіб, які приймають важливі рішення.

Намагання України бути повноправним членом Європейського Союзу поставило перед Урядом складні завдання перегляду, реформування й удосконалення освіти і науки з урахуванням адаптації до Європейського і світового простору.

Період, що почався із 2005 р., Генеральна Асамблея ООН оголосила Всесвітньою декадою освіти задля екологічно збалансованого розвитку людства. Екологічна освіта нині в усіх країнах світу набула особливого значення, а соціально-екологічний фактор у збалансованому розвитку є надзвичайно вагомим. Саме високий рівень екологічної свідомості особистості зокрема та суспільства в цілому допоможе ефективно розв'язувати соціально-еколого-економічні проблеми. Концепцією екологічної освіти України встановлено, що збалансований, економічно безпечний розвиток стає базисною, вихідною ідеєю, методологічною основою екологічної освіти відповідно до міжнародних вимог.

На сучасному етапі розвитку людства треба мати досвідчених спеціалістів у галузях екології та економіки, які б втілювали в життя принципи раціонального природокористування і створювали передумови для формування в населення елементів сучасного світогляду.

У цьому контексті актуалізується екологічна складова програм підготовки фахівців з економічних напрямів.

Студенти економічного факультету ДонНУ навчаються за єдиним стандартом із використанням типових програм. У наповненні навчального процесу достатньо місця відводиться дисциплінам за вибором вищого навчального закладу, які враховують регіональні особливості й виклики до фахівців з економічних напрямів підготовки.

Донецька область, у якій знаходиться 20% промислової потужності України, є одним із найбільш забруднених регіонів країни. Тому зрозуміло, що в навчальному процесі з підготовки майбутніх фахівців-економістів мають і надалі запроваджуватися дисципліни екологічного змісту, прикладом яких можуть бути «Регіональна економіка (Модуль 2 «Екологія)», «Економіка природокористування» тощо.

Екологізація освіти на економічному факультеті полягає ще й у тому, що всі економічні дисципліни, які викладаються, пронизуються екологічним «поглядом».

Замислюючись над причинами екологічної кризи, студенти-економісти неодмінно розуміють фатальність світоглядної поразки техногенного стилю мислення, позбавленого моральних принципів.

В умовах ринкових відносин у вдосконаленні екологічної складової економічної освіти полягає пошук оптимального співвідношення прибуткової діяльності підприємств і збереження навколишнього середовища, формування культури соціально відповідального бізнесу. У цьому контексті заслуговує на увагу перспективна підготовка фахівців-економістів з екологічного маркетингу, менеджменту та аудиту.

Багато науковців екологічну кризу розглядають як світоглядну, соціально-психологічну проблему, розв'язання якої неможливе без зміни пануючої на цей час екологічної та соціальної свідомості. Тому екологічний аспект має пронизувати всю навчально-виховну діяльність, у процесі якої формується екологічне мислення студентів.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бобылев С.Н. Глобальное изменение климата и экономическое развитие І С.Н. Бобылев, И.Г. Грицевич. - М.: Инфра,

2005. - 64 c.

2. Гуцал О.З. Наука і екологічне відродження І О.З. Гуцал ІІ Екологічний вісник. - 2005. - № 5. - С. 13-14.

3. Драган О.А. Психологічні особливості розв'язання екологічних задач в умовах різних освітніх середовищ І О.А. Драган ІІ Безпека життєдіяльності. - 2006. - № 3. -С. 29-31.

4. Пустовіт Н. А. Визначення потреб України в освіті в інтересах сталого розвитку І Н.А. Пустовіт ІІ Екологічний вісник. -

2006. - № 6. - С. 18-19.

5. Чорноштан Т. Екологічна етика як предмет викладання у ВНЗ України І Т. Чорноштан ІІ Освіта і управління. - 2011. -№ 1. - С. 13-24.

6. Journal of Geophysical Research [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.

УДК 330.133.1

СТРУКТУРА СПОЖИВЧОЇ ЦІННОСТІ ТОВАРІВ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ

Шульгіна Л.М., д.е.н., професор кафедри менеджменту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»

Мельничук В.М., аспірантка Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»

Постановка проблеми. Високий рівень розвитку товарної пропозиції, використання маркетингових підходів для просування та стимулювання збуту товарів сприяли появі споживачів нового типу, очікування та вимоги яких суттєво відрізняються від тих, що існували кілька десятиліть тому. Крім зазначеного, до найважливіших чинників зміни поведінки споживачів ми відносимо зокрема такі:

- спрощення доступу до інформації, на основі якого споживачі мають загальне розуміння ситуації на ринку, обізнані щодо характеристик підприємств-виробників, технологій виробництва, якості товарів та послуг, особливостей їх використання, обслуговування та утилізації, цінової політики конкурентів тощо;

- розширення можливостей спілкування з іншими споживачами, обміну досвідом, об' єднання в групи;

- отримання свободи вибору продуктів, яка сприяє самостійності та одноосібності прийняття рішень (тобто зменшення прямого впливу референтних груп);

- посилення опору зростаючому потоку щоденних комерційних пропозицій та їх ігнорування;

- збільшення швидкості отримання будь-якої інформації, що в свою чергу формує певне несприйняття тривалих розмов або складних для сприйняття пропозицій.

Як результат, споживачі стали більш вимогливими до стилю обслуговування (очікуючи сприйняття та урахування відмінностей між різними сегментами ринку); характеристик, пропонованих до функцій каналів розподілу. Тому в інформаційну епоху підприємствам необхідно використовувати нематеріальні активи, серед яких передусім слід назвати взаємодію із споживачами, знання та навики працівників, інформаційні технології, націлену на інновації корпоративну культуру, впровадження оптимізації внутрішніх процесів організації та ін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проведений нами аналіз останніх публікацій засвідчив, що увагу науковців привертали питання створення цінності, управління нею та її розвитку. Слід зазначити, що цінність товару вивчали ще представники класичної політекономії У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, а також К. Маркс з позиції трудової теорії цінності, Дж. С. Мілль та Дж. Мак Куллоха - теорії затрат виробництва; Ж. Б. Саєм та Ф. Бастіа - теорії трьох факторів виробництва. М. Туган-Барановський визначив цінність як граничну корисність товару; М. Портер - в контексті ланцюга створення вартості; Б. Андерсен присвятив свої наукові праці аналізу доданої цінності, Ф. Котлер - споживчої цінності. К. Прахалад, В. Рамасвамі досліджували питання формування цінності аналізуючи складові процесу її творення.

Виділення невирішеної проблеми. Саме внаслідок появи споживачів нового типу для підприємств актуалізувалася необхідність переосмислення традиційних поглядів щодо розроблення споживчої цінності (СЦ) та створення системи управління на основі принципів спільної цінності. Основоположники маркетингу М. Портер та Р. Крамер визначали спільну цінність як основне вирішення проблем бізнесу та суспільства, принципи створення якої включають розробку економічної вигоди для підприємств та задоволення потреб суспільства [1]. Тобто спільна цінність не є соціальною відповідальністю, благодійністю або навіть стійкістю, а втілює новий спосіб досягнення економічного успіху.

Метою цієї статті було дослідження структури споживчої цінності товарів та розроблення підходів до її формування.

Результати дослідження. Результати вивчення історичних епох створення цінності є підставою для аналізу її складових протягом періоду розвитку товару, а відображення потреб сучасного споживача - розгляду цих складових сьогодні. Враховуючи те, що цінність, надана виробниками, відрізняється від цінності, сприйнятої споживачами, важливо не тільки дослідити складові СЦ, але й вивчити їх з позиції споживачів та виробників (рис. 1).

Сьогодні цінність, яка пропонується виробниками та отримується споживачами включає в себе ряд складових, найменшою одиницею яких є матеріальна. Саме вона є основою фізичної цінності товару, який надається виробником.

Доповнюючи цей продукт нематеріальними складовими, підприємець наділяє його все новими характеристиками, при цьому нарощує його цінність. Таким чином, для сучасного споживача (на відміну від його попередників) важливим є не той продукт - результат виробництва та маркетингу, а цінність вищого рівня, яка включає в себе соціальну відповідальність та спільну цінність. Тобто процес створення СЦ відбувається поступово в результаті перетворення вихідної сировини і матеріалів однієї цінності в готовий продукт або послугу, що передбачає більшу цінність для клієнта, розмір якої, внаслідок здійснення окремих операцій, зростає.

© Шульгіна Л.М., Мельничук В.М., 20ll

Що важливо для виробника

Складові цінності товару

Що сприймається споживачем

Діяльність, спрямована на вирішення основних проблем бізнесу

Враховує людські і соціальні

аспекти впливу діяльності на

працівників, партнерів, споживачів

Управління кривою досвіду та

шляхом споживача

Методики розробки бренда

Управління якістю виготовлення продукції підприємства

Використання товарів та

послуг, які приносять користь

усім учасникам

Використання екологічно-чистих ресурсів, ефективне використання палива,

Досвід використання продукту

Бренд, довіра виробнику, готовність платити за «якість»

Якість товару (характеристики товару);

Рис. 1. Структура споживчої цінності з позиції виробника та споживача (розроблено автором)

Для розуміння сутності концептуальних положень спільної цінності та інструментарію для подальших дій підприємств варто більш детально розглянути кожну з складових цінності.

Матеріальна цінність. Досліджуючи матеріальну складову цінності товару доцільно відмітити, що в її основу покладено якість продукції. Однак, досліджуючи поняття якості продукції варто розрізняти її об' єктивну та суб' єктивну сутність або оцінку якості продукту з позиції його виробника та з точки зору сприйняття споживачем.

В основу створення об' єктивної складової матеріальної цінності лягли принципи підвищення якості продукції на основі, по-перше, характеристиках продукції, і, по-друге, компанії виступає не тільки продукція, а й процесів підприємства, в межах якого вона створюється, а також системи управління, що має певні цільові орієнтири щодо виробництва продукції та задоволення споживача. Такі положення покладені в основу менеджменту якості, загальновизнаними положеннями якого вважаються наукові праці таких вчених як Й. Шумпетера, Е. Демінга, Д. Джурана, Ф. Кросбі, І. Каору, Ф. Тейлора, Г.Тагучі, та інших.

Базовим принципом парадигми якості є інтеграція всіх рівнів управління шляхом залучення кожного працівника в процеси забезпечення якості, проте тільки під керівництвом головного менеджера. Саме твердження про відповідальність за якість першого керівника як головна ідея проходить через усі відомі теорії якості. В основі характеристик системи загального менеджменту якості лежить концепція TQM (тотального управління якістю), що базується на таких фундаментальних принципах:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками