А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками - страница 77

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 

107,4

108,0

100,9

Полтавська

-65,4

80,6

6,9

87,3

117,9

101,3

Рівненська

3,2

-3,2

7,8

101,0

99,0

102,5

Сумська

85,5

114,1

2,2

154,2

146,8

100,6

Тернопільська

7,9

-1,4

3,2

113,4

97,8

105,1

Харківська

472,8

622,7

60,3

129,4

129,9

102,2

Херсонська

4,5

5,4

1,4

102,4

102,7

100,7

Сумська

85,5

114,1

2,2

154,2

146,8

100,6

Тернопільська

7,9

-1,4

3,2

113,4

97,8

105,1

Харківська

472,8

622,7

60,3

129,4

129,9

102,2

Херсонська

4,5

5,4

1,4

102,4

102,7

100,7

Сумська

85,5

114,1

2,2

154,2

146,8

100,6

Тернопільська

7,9

-1,4

3,2

113,4

97,8

105,1

Протягом останніх років іноземні інвестиції в Україну зростають вражаючими темпами. Статистичні дані за останні кілька років свідчать про стійке зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку нашої держави, хоча, за оцінками спеціалістів, обсяги і темпи інвестування іноземного капіталу в українську економіку є значно нижчими порівняно з іншими державами Східної Європи. Зокрема, на 1 січня 2011 р. в економіку України іноземні інвестори вклали 44 708 млн. дол. США прямих інвестицій. Зазвичай, інвестори надають перевагу регіонам зі значними конкурентними можливостями.

Конкурентні можливості кожної регіональної системи визначаються соціально-економічними, науково-технічними, екологічними чинниками, а також структурою господарства й економічним потенціалом.

До найважливіших конкурентних позицій можна віднести:

Зручне географічне положення і високу транспортну освоєність території регіону, які набувають особливого значення в таких ситуаціях:

• близькість розвинених у господарському відношенні регіонів, здатних формувати ринковий простір і товарні ресурси при мінімальних витратах виробництва та обігу;

• наявність зручних транспортно-економічних зв'язків з зарубіжними країнами;

• високий рівень розвитку взаємопов'язаної системи залізничного, автомобільного, водного та авіаційного транспорту. Наявність високоекономічних природних ресурсів, що становлять міжрегіональний і міжнародний інтерес і можуть бути

об'єктами активної інвестиційної діяльності. Важливе значення має рівень геологорозвідувальної та науково-проектної обгрунтованості й підготовки проектів, що пов'язані з формуванням господарських полігонів, спрямованих на промислове і сільськогосподарське використання природних ресурсів.

Наявність у регіоні розвиненого науково-технічного потенціалу і

науково-інформаційного середовища. У результаті впливу науково-технічного прогресу на всі елементи продуктивних сил відбуваються зміни в структурі регіональної економіки:

• послаблюється вплив ряду екстремальних чинників;

• посилюється техніко-економічна доцільність комплексного використання природних ресурсів;

• зростає значущість таких чинників, як захист природного середовища;

• підвищується надійність господарських зв'язків тощо.

Збалансована бюджетно-фінансова система як запорука економічної самостійності та кредитоспроможності регіону. Економічна самостійність є дієвою конкурентною позицією, коли стає можливо приймати рішення з важливих питань соціально-економічного розвитку без складної процедури узгодження з вищими органами управління, а тільки згідно з визначеним для цієї території пріоритетним напрямом розвитку. Економічна привабливість регіону зростає за наявності надійного джерела формування місцевого бюджету і чіткого економічно-правового механізму регулювання фінансових взаємовідносин між суб'єктами ринкових відносин.

Наявність в регіоні стабільної податкової системи, чітких правил ліцензування і надійних гарантій для підприємницької та інвестиційної діяльності.

Кожний інвестор і підприємець повинен знати, в якому соціально-економічному середовищі йому доведеться вести діяльність та якою мірою важелі державного регулювання на місцях спрямовані на стимулювання і заохочення активноїінвестиційної та виробничої діяльності. Привабливість регіону багато в чому залежить від існуючої пільгової системи податків, а також від наявності гарантій, що зводять до мінімуму негативні наслідки економічного ризику. Ця конкурентна позиція регіону має важливе значення для залучення як вітчизняного, так і зарубіжного капіталу в інтересах розвитку та територіальної організації продуктивних сил.

Наявність сучасної ринкової інфраструктури і кадрів, що володіють знаннями, достатніми для організації ефективності маркетингової, фінансово-кредитної та біржової діяльності. Ринкова інфраструктура повинна включати розгалужену мережу різних структур, що обслуговують потреби суб'єктів ринкової економіки, зокрема посередницькі, торгові й збутові організації, фінансово-кредитні організації, об'єкти матеріально-технічної бази, об'єкти, що забезпечують інформаційне забезпечення і правове обслуговування. Без надійної ринкової інфраструктури не можна ефективно вести справу. Успіх залежить від узгоджених виробничо-комерційних зв'язків та їхнього фінансово-кредитного і маркетингового супроводження. Щодо ефективності функціонування ринкової інфраструктури, то вона залежить від кваліфікації та компетентності кадрів.

Сприятлива екологічна ситуація, що робить регіон привабливим як для розміщення нових робочих місць, так і для проживання населення. Слід враховувати, що більша частина території України характеризується критичною екологічною ситуацією. Це потребує особливого підходу до відбору найбільш екологічно чистих технологічних систем, а також використання спеціальної техніки. Будь-яка економія на природоохоронних заходах призводить до втрат і знижує надійність конкурентних позицій регіону.

Наявність у регіоні надійного зовнішньоекономічного потенціалу, під яким розуміють можливість активної участі в світогосподарських зв'язках. Для цього потрібні три умови:

• якість продукції, що відповідає вимогам НТП та індивідуальним вимогам споживачів;

• конкурентоспроможність товарів і ресурсів, що отримали визнання суб'єктів світового ринку;

• сприятливі економічні умови для залучення іноземного капіталу і створення спільних підприємств та фірм. Розвиненість економічної інфраструктури і намічені напрями її реформування -   стрижнева конкурентна позиція, що

впливає на становище регіону в міжрегіональних і міжнародних торговельно-економічних відносинах. Економічна структура регіону визначає місткість внутрішнього ринку й основні напрями ввезення та вивезення товарів і послуг.

Державна регіональна політика щодо областей реалізується через систему гарантій і стимулюючих чинників, направлення на посилення позицій регіонів, підвищення їх значення для країни в цілому.

До основних конкурентних переваг окремих регіонів також відносять:

• наявні запаси економічно вигідних окремих мінеральних і паливних ресурсів;

• значні масштаби нагромадження основних виробничих фондів у промисловості;

• використання передових технологій в окремих виробництвах і промисловості, що грунтуються на досягненнях фундаментальних та прикладних наук;

• відповідні геополітичні умови для розвитку міжнародних торговельно-економічних зв'язків;

• наявність висококваліфікованої робочої сили і навчальних закладів для її підготовки;

• агроекономічні можливості для нарощування тут у перспективі виробництва продуктів сільського господарства і товарів народного споживання;

• великий академічний науковий потенціал з розгалуженою мережею науково-дослідних організацій.

Поряд з конкурентними можливостями у кожному регіоні є обмеження і негативні чинники. Вони здатні знизити результативність реалізації сприятливих конкурентних можливостей, а також ускладнюють використання соціально-економічного потенціалу регіону. До таких обмежень і негативних чинників можна віднести:

• екстремальні умови виробництва і життєдіяльності населення;

• слабку екологічну вивченість і науково обгрунтовану підготовку території регіону;

• низький рівень виробництва товарів і послуг та недостатній обсяг виробництва продуктів сільського господарства;

• віддаленість від економічно розвинених регіонів країни, відсутність розвиненої транспортної системи;

• низьку якість продукції та послуг, що різко знижують їхню конкурентоспроможність;

• високе економічне напруження, що породжує серйозні обмеження в розміщенні та регіональному розвитку продуктивних сил;

• недостатній розвиток виробничої та соціальної інфраструктур як стримуюча обставина для інвестування і створення нових робочих місць.

Перелічені обмеження і негативні чинники тією чи іншою мірою впливають на використання конкретних можливостей

регіону.

Предметом конкурентної боротьби між регіональними суб'єктами можуть стати державні програми і проекти, що пов'язані з розміщенням і регіональним розвитком продуктивних сил, обсяги та джерела інвестування. При постійному дефіциті ресурсів претендувати на участь у реалізації таких програм і проектів зможуть лише ті регіони, у яких найвищий рівень надійності конкурентних позицій.

Сьогодні перед українськими регіонами виникає проблема ефективної регіональної політики, спрямованої на реконструкцію та реформування економіки та залучення інвестицій, розробки та здійснення планів розвитку регіонів, що спираються в першу чергу на використання місцевого потенціалу. Для цього необхідна розробка та реалізація довгострокової маркетингової концепції комплексного розвитку економіки та соціальної сфери регіону, використання інструментів маркетингу регіонів, що передбачає поступове усунення негативних явищ і вирішення тяжких соціально-економічних проблем.

Вагомою регіональною проблемою традиційно залишається бюджетна обмеженість інвестиційних ресурсів на місцевому та зовнішньому рівні та обмеженість повноважень місцевих влад в цій сфері. Регіональна інвестиційна діяльність повинна базуватись на оцінці інвестиційного потенціалу регіонів, на моніторингу їх інвестиційної привабливості, розробці управлінських рішень щодо стимулювання регіонального розвитку.

Не зважаючи на те, що більшість українських регіонів усвідомлюють необхідність використання стратегій маркетингу регіонів, зусилля в цьому напрямку дуже незначні (за невеликим виключенням).

Таким чином, всебічна реалізація наукових і практичних надбань всередині маркетингу регіонів з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду дозволить забезпечити українським регіонам статус надійного партнера і суттєво підвищити свою інвестиційну привабливість, що, безумовно, буде мати дуже важливе економічне, політичне і соціальне значення, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності як окремих суб'єктів господарювання так і країни вцілому.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Статистичний сайт www.ukrstat.gov.ua

2. Сухоруков А. Проблеми підвищення інвестиційної активності регіонів // Економіка України. - 2005. - №8. - С.26.

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, СПЕЦВИП., Т.1, П

3. А. Ф.Павленко, І.Л. Решетнікова, А. В. Войчак /Маркетинг: Підручник. — К.: КНЕУ, 2008. — 600 с.

4. Бутов, В.И. Основы региональной экономики [Текст] / В.И. Бутов, В.Г. Игнатов, Н.П. Кетова. - М.: Ростов н/Д, 2006. -

512 с.

5. Постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки» №1801від 28.12.2001.

6. Сухоруков А. Проблеми підвищення інвестиційної активності регіонів // Економіка України. - 2005. - №8. - С.26.

7. Шеховцева, Л.С. Конкурентоспособность региона: факторы и метод создания [Текст] / Л.С. Шеховцева // Маркетинг в России и за рубежом. - 2007. - № 4. - с. 12-14

8. Арженовский, И.В. Маркетинг регионов [электронный ресурс]. - Режим доступа. - http:// www.marketing.spb.ru/

9. Інвестиційний клімат в Україні: міфи і реальність // www.ucipr.kiev.ua

10. Местное экономическое развитие [электронный ресурс]. - Режим доступа. - http://www.prometa.ru/msgr/doc/mer/

11. Офіційний сайт Міністерства економіки України // www.me.gov.ua

12. http://marketing-ua.com

РЕЗЮМЕ

В статті розглянуто значення маркетингу регіонів у подоланні проблеми диспропорції територіальної структури економіки України. Визначено необхідність розкриття потенціалу регіону для можливості залучення інвестицій. Наведенні основні чинники, що впливають на конкурентоспроможність регіонів України.

Ключові слова: маркетинг регіонів, потенціал регіону, конкурентоспроможність регіону, інвестиції, інвестиційний потенціал регіону, інвестиційна привабливість регіону.

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрено значение маркетинга регионов в преодолении диспропорции территориальной структуры экономики Украины. Определена необходимость раскрытия потенциала региона для возможности привлечения инвестиций. Приведены основные факторы, влияющие на конкурентоспособность регионов Украины.

Ключевые слова: маркетинг регионов, потенціал региона, конкурентоспособность региона, инвестиции, инвестиционный потенциал региона, инвестиционная привлекательность региона.

SUMMARY

The article is dedicated to marketing regions in overcoming imbalance of territorial structure economy of Ukraine. Definitely necessity of disclosing of potential of region for possibility of attraction of investments. Promoting major factors which influence competitiveness regions of Ukraine.

Key words: marketing of regions, region's potential, competitiveness of region, investments, investment potential of region, investment appeal of region.

УДК 338.054.23

ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТА КОМПЕНСАЦІЇ МОРАЛЬНОГО ЗБИТКУ Поляков Є.В., молодший науковий співробітник Інституту економіки промисловості НАН України

Постановка проблеми. При існуючій системі компенсацій заподіяної шкоди частіш за все відшкодовується лише матеріальний збиток, тому динаміка останніх років свідчить про постійне збільшення числа звернень працівників, які постраждали на виробництві з вимогами компенсації морального збитку. Відсутністя єдина, хоч би орієнтовної методики розрахунку, що приводить до присудження абсолютно різних сум при схожих обставинах. Все це свідчить про необхідність удосконалення економічного регулювання витрат на компенсацію моральних збитків постраждалим на виробництві та розробки загальних єдиних підходів до оцінки морального збитку працівникові, що виник унаслідок пошкодження здоров'я. Це дозволить уніфікувати процедуру розрахунку компенсації і знизити вплив суб'єктивних чинників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження спирається на роботи вітчизняних учених і практиків у сфері національної економіки, економічної теорії, безпеки праці і юридичних наук останних років. В галузі формування економічних напрямків підтримання безпеки праці, науково-теоретичним підґрунтям стали праці українських і зарубіжних вчених, таких як О.І. Амоша, М.В. Дулясова, Є.І. Захаров, А.Б. Качинський, М.А. Котік, О.В. Мартякова, О.Ф. Новікова, І.В. Панферова, Дж.А. Акерлоф, М.Дж. Мур, В.К. Вискузи, Д. Ушер та інші; у сфері трудового права, можна відзначити праці таких авторів як: Беляцкін С.А., Биков А.А., Братусь С.Н., Ерделевський О.М., Малеїн М.С., Мамутов В.К., Понарін В.Я., Шафікова Г.Х., Шершеневич Г.Ф., Шимінова М.Я. та інші. Суттєвий внесок саме у вирішення проблеми компенсації моральної шкоди зробили також українські вчені: Боброва Д.В., Невалінний М.І., Паліюк В.П., Плаксин В.А., Шамильова Л.Л., Шимон С.І. та інші.

Виділення невирішеної проблеми. Разом з тим, автори пропонують різні підходи до оцінки та визначення компенсації моральної шкоди, які носять, як правило, суб'єктивний характер і є такими, що не враховують весь спектр якісних характеристик економічної категорії «моральна шкода» та «моральний збиток», що суттєво ускладнює питання визначення факту заподіяння моральної травми, оцінки її впливу на особистість та адекватної грошової компенсації.

Мета наукової статті. Метою роботи є розробка теоретичних основ, науково-обґрунтованих концепцій, методичних положень, практичних рекомендацій щодо економічної оцінки та компенсації морального збитку постраждалим на виробництві.

Результати дослідження. Загальновизнано, що для правової держави характерна наявність високого рівня забезпеченості прав і свобод людини, верховенство загальнолюдських цінностей. Низка засадничих міжнародно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини (Загальна декларація прав людини; Міжнародний пакт про цивільні і політичні права і ін.), передбачають необхідність забезпечення основних прав людини. Конституція ставить право на життя, здоров'я, честь і гідність в ранг природних і невідчужуваних прав особи, що передбачає їх ефективну охорону і захист. Найважливішим завданням правової держави має бути забезпечення найбільш справедливого, швидкого і ефективного відновлення порушеного права і (або) відшкодування заподіяної шкоди. Стаття 1 Конституції України проголосила Україну правовою державою. Це означає, що Україна повинна відповідати вищезгаданим критеріям, захищаючи, в першу чергу, нематеріальні блага своїх громадян. Ці блага належать до особливої групи об'єктів цивільних прав, оскільки під ними розуміються ті, що не мають економічного вмісту і не віддільні від особи - їх носія, блага і свободи, визнані чинним законодавством.

Характерна особливість цієї групи об'єктів полягає в тому, що вони:

- по-перше, не мають матеріального (майнового) вмісту;

© Поляков Є.В., 2О11

- по-друге, невіддільні від особи - їх носія;

- по-третє, володіють властивістю індивідуалізації самої особи -володаря цих прав.

Обов'язок з відшкодування заподіяної майнової шкоди ні в кого не викликає сумнівів. Про відшкодування матеріального збитку написано досить багато. Можна з упевненістю стверджувати, що законодавство про відповідальність за майнову шкоду розроблене достатньою мірою і має традиційний характер (з врахуванням багаточисельних пропозицій з вдосконалення правових норм, регулюючих ці стосунки).

Нині чинна система соціального захисту в Україні є сукупністю наступних інститутів і механізмів:

соціальне страхування трудозанятого населення (пенсійне, медичне, від нещасних випадків на виробництві, по хворобі і у разі материнства, по безробіттю), що передбачає короткострокові і довгострокові грошові виплати (единоразьівьіе страхові виплати, допомога, пенсії) і соціальні послуги (медична допомога);

державне соціальне забезпечення всього населення, що включає державну систему охорони здоров'я, сімейну допомогу і соціальні пенсії;

державне соціальне забезпечення окремих категорій трудозанятого населення — пенсійне забезпечення військовослужбовців і державних службовців;

корпоративні і приватні системи додаткових видів соціального захисту, організовані у формі добровільних (недержавні пенсійні фонди, добровільне медичне страхування і особисте страхування пенсій, життя від нещасних випадків і так далі);

системи соціального захисту, організовані на рівні підприємств (оплата проїзду, живлення і так далі).

Завдання поліпшення умов і охорони праці і відповідно підвищення соціального захисту працівників в даний час ускладнена важким станом економіки багатьох підприємств, інфляційними процесами, знецінюючими оплату працівників. У цих складних обставинах працедавцеві особливо важливо представляти масштаби витрат, пов'язаних з охороною праці відповідно до трудового законодавства, і уміти оцінювати їх ефективність. А це означає, що необхідні розрахунки витрат на заходи щодо охорони праці, на оплату компенсацій за роботу в шкідливих умовах праці, на страхові внески по страхуванню від нещасного випадку на виробництві. Облік цих витрат необхідний для:

пошуку варіантів поліпшення умов праці;

оцінки і обліку можливого соціального, морального, психологічного і економічного збитку від нещасних випадків на виробництві за єдиними економічними показниками, формування резервних фондів, розрахунку вірогідних компенсаційних виплат

і т. д.;

ухвалення обгрунтованих рішень по забезпеченню соціально-економічного захисту працівників;

аналізу ефективності заходів, направлених на забезпечення соціально-економічного захисту працівників.

З позиції ж працівника також важливо знати рівень захищеності, який визначається розробленістю проблем охорони і безпеки праці, профілактичного захисту, зокрема відбору якісної робочої сили, методів оцінки збитку від нещасного випадку на виробництві. Не дивлячись на зниження числа нещасних випадків і кількості постраждалих на виробництві, чітко просліджується тенденція збільшення тягаря виробничого травматизму, що не може не чинити впливу на показники виробничої діяльності підприємств. В першу чергу це виражається в значних матеріальних втратах як самих травмованих працівників, так і безпосередньо підприємств. Тому завдання економічної оцінки матеріальних наслідків нещасних випадків на виробництві стає особливо актуальним.

У літературі як економічні категорії використовуються різні терміни при викладі проблем, що стосуються питань збитку. У ряді значень вони використовуються як взаємозамініючі, хоча в різних розділах економіки сформувалася своя практика застосування певних термінів. Ми не намагатимемося навести порядок у використанні цих термінів в оцінках збитку.

Найбільш загальне, на наш погляд, визначення збитку приведене А.А. Афанасьевим [1, с.9], згідно якому збиток - це фактичні економічні і соціальні втрати, що виникають в результаті яких-небудь подій або явищ, зокрема змін природного середовища, її забруднення. Збиток виникає від прямого руйнування матеріальних цінностей, погіршення передумов господарювання і дії на здоров'ї людини. Він може посилитися в ході як господарських, так і природних ланцюгових процесів і реакцій.

З цього визначення виходить, що існує велика кількість різновидів збитку залежно від галузі господарства, якому завданий збитку, від виду дії (техногенні або природні катастрофи), від об'єктів, які постраждали в результаті цих дій і т.і. Тобто поняття збитку є міждисциплінарним і питання його оцінки стосуються різних проблем економіки, екології, епідеміології, енергетики, металургії і т. і.

У зв'язку з цим ми розглянемо лише деякі питання оцінки збитку, які можуть бути значущими в контексті справжньої роботи. Перш за все, це стосується самого поняття збитку, видів збитку, який збиток враховувати, як оцінити вартість збитку і так

далі

Окрім приведеного вище визначення збитку в науковій літературі приводиться ще ряд понять. Так, згідно словнику Ожегова [2] збиток - це шкода (фізична, моральна, матеріальна), заподіяна ким-небудь (чим-небудь) організації або фізичній особі.

Тут слідує визначитися в підходах інтерпретації понять «шкода» і «збиток» в дисертаційній роботі.

Шкода - поняття соціальне. Це витікає з того, що в словниках Ожегова, Даля і найбільш авторитетному українському правовому виданні [3] вона визначається як збиток, псування. Збитком, у свою чергу, згідно словнику, називається збиток, втрата. Втратою ж - збиток, утрата. В даному випадку спеціально приводиться така різноманітна термінологія, що розкриває різні відтінки мови і правової практики. У цьому одна з причин того, що в даний час не склалося достатньо стійкої термінології щодо назви тих втрат, які виникають при реалізації небезпек різного характеру.

Шкода має різний відтінок - економічний, екологічний, моральний, соціальний і т. п. Але не дивлячись на це все, в основі поняття "шкоди" лежать економічні чинники. Звідси шкода - поняття не тільки соціальне, але і економічне. Але шкода, на відміну від жорстко фіксованої категорії збитків, коли матеріальні межі втрат цілком усвідомлені та відчутні, частіше в практиці застосовується в тлумаченні «шкодити», тобто продовжувати заподіювати збиток або втрату, тоді як категорії «збиток» і «втрата» в сучасному тлумаченні процесного значення не мають. Виходячи з вищевикладеного слід укласти, в дисертаційній роботі під шкодою ми розуміємо будь-які негативні процеси, що можуть мати, у свою чергу будь-які несприятливі наслідки. Втрата, виходячи з юридичного трактування [3] - сукупно збиток і втрачена вигода (див. ст. ГК України). Збитки - це усвідомлені в матеріальній формі втрати, які можна адекватно відшкодувати, тобто поняття збитку практично тотожно поняттю «економічного збитку». І, отже збиток - окремий випадок втрат, витрати, які понесло або понесе особа для відновлення свого порушеного права (див. ГК України) незалежно від того, є вони матеріальними або ж немайновими, але які можна оцінити в грошовій, а отже економічній формі.

Тому, можна оперувати як поняттями «моральна шкода» так і «моральний збиток», але в питанні матеріальної компенсації етичних і душевних страждань зупинимося виключно на категорії «морального збитку», оскільки категорія «шкода» в питаннях компенсації є дуже невизначеною.

Наприклад, в результаті порушення адміністрацією норм охорони праці працівник може отримати виробничу травму або професійне захворювання, що веде до втрати працездатності. У відповідність з чинним законодавством України Фонд соціального страхування від несчасних випадків на виробництві і професійних захворювань України зобов'язаний відшкодуватизаподіяний працівникові фізичний і матеріальний збиток (у вигляді страхових одноразових виплат й у формі грошових компенсацій за лікування та втрату заробітку в результаті втрати працездатності), а адміністрація підприємства зобов'язана відшкодувати заподіяний працівникові (якщо він зуміє довести в судовому порядку) моральний збиток (як правило, у формі грошових компенсацій або в іншій не забороненій законом формі, незалежно від ступеня втрати працездатності).

У літературі застосовується також поняття економічного і соціально-економічного збитку. Економічний збиток або втрата - це зменшення наявного майна потерпілого (наприклад, знищення або пошкодження майна) і втрачена вигода (неотримані доходи) унаслідок спричинення шкоди [4].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89 


Похожие статьи

А О Какодєй - Методи маркетингового управління екологічними ризиками