Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 11

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

9. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-201З роки) "Шляхом Європейської інтеграції" /Авт.кол.: А.С.Гальчинський, В.М.Геєць та ін. - Київ: ІВЦ Держкомстату України, 2004. - 416 с.

10. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь / за заг. ред. В.М.Гейця. - К.: НВЦ НБУВ,

2009. - 687 с.

11. Дальский А. Уровень жизни украинца: сравнительно беспросветно // Итоги недели, 28 ноября 2012 г.

УДК 911.3

ЄВРОРЕГІОНИ СХОДУ УКРАЇНИ ЯК МОДЕЛЬ ПОЄДНАННЯ

ЄВРОПЕЙСЬКИХ ТА ЄВРАЗІЙСЬКИХ НАПРЯМКІВ РОЗВИТКУ

Доля ІМ., провідний науковий співробітник Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Донецьку '

Застосування моделі єврорегіону для спрощення міждержавних взаємовідносин і надання більших прав автономного урегулювання соціально-економічного розвитку прикордонних територій - це один із механізмів стимулювання ініціативи знизу, залучення населення до управління справами на місцях. Безперечно, первісна сутність єврорегіонів розуміється як інструмент створення єдиного простору країн Європейського Союзу, з наданням переваг регіонам і тим самим поступове злиття кордонів. У той же час для України єврорегіон є цікавим не лише, з точки зору, розвитку транскордонної співпраці прикордонних територій по лінії кордону з країнами ЄС, а і своєрідна альтернатива поєднання наявних можливостей і бажань євразійської співпраці.

Але досліджуючи єврорегіон необхідно об' єктивно визначити не лише переваги, а і чітко усвідомлювати імовірні ризики, на основі комплексного підходу обрати найбільш ефективні умови в інтересах українських громадян.

Стан транскордонної співпраці у східних прикордонних регіонах України має на меті подолання соціально-політичних, економічних, культурологічних протиріч, які стали наслідком епохи радянської влади. Проте, однією з перешкод розвитку транскордонного співробітництва стали політична нестабільність, що є результатом боротьби політичних інтересів, амбіцій окремих політичних лідерів, що змушують цілу державу, обирати пріоритетність міжнародного співробітництва між підтримкою Росії чи країн Європейського Союзу. Хоча кожний із напрямків є обґрунтованим і взаємозалежним один від одного і принципово важливий для України. Це визначається і різноманітністю сфер співпраці і особливістю кордонів України.

Питання транскордонної співпраці, дослідження особливостей функціонування єврорегіонів, регіональної політики в цілому отримали відображення в працях таких вчених, як Луцишина П., Лендєл М., Мікули Н., Матвєєва Є., Макогона Ю., МокіяА., Ілько І., Малиновської Ю., Писаренко С., Нагірної В., Ляшенко В. У той же час проблематика транскордонної співпраці через запровадження саме єврорегіонів на Сході України є доволі новою і недостатньо дослідженою.

Метою статті є простежити особливості застосування моделі єврорегіону для стимулювання розвитку прикордонних територій, визначити можливості єврорегіонів Сходу України як інструменту поєднання єврорегіонального та євразійського напрямків.

Ведучі мову про єврорегіону доцільно звернутися до історії питання, природи явища. Перший єврорегіон, було створено на прикордонних територіях Німеччини та Нідерландів у 1958 році ЕТЖЕОЮ і мав на меті спрощення процедури взаємовідносин соціально-економічно наближених територій. Як правило, суб' єктами єврорегіонів становляться адміністративно-територіальні одиниці, асоційовані організації, які покликані сприяти рішенню спільних проблем прикордонних територій, координувати дії учасників по їхньому рішенню.

Сутність поняття єврорегіону залишаться доволі дискусійною у науковому колі вітчизняних вчених. Зокрема, представник львівського наукового напрямку Н. Мікула вважає, що «.. .єврорегіон - це одна з організаційних форм транскордонних відносин, де у межах своєї компетенції та за згодою центральних державних органів - на базі спеціальних розширених повноважень на міжнародне співробітництво - місцеві органи влади прикордонних областей мають можливість розробляти спеціальні комплексні програми економічної, культурної та гуманітарної взаємодії, реалізувати конкретні транскордонні економічні проекти, вирішувати проблеми зайнятості, інфраструктури, екології» [1, с. 14].

Вчені східного регіону Ю. Макогон та В. Ляшенко під єврорегіонами розуміють «. організаційну форму прикордонних відносин, в рамках яких місцеві органи влади мають можливість розробляти спеціальні комплексні програми економічного, культурного та гуманітарного співробітництва, реалізовувати конкретні проекти, вирішувати проблеми зайнятості, розвитку інфраструктури, екології

тощо» [2, с. 291].

Закон України «Про транскордонну співпрацю» визначає «єврорегіон - організаційна форма співробітництва адміністративно-територіальних одиниць європейських держав, що здійснюється відповідно до дво- або багатосторонніх угод про транскордонне співробітництво» [3].

Для Сходу України закономірною особливістю організації транскордонного співробітництва є поєднання: співробітництва з адміністративно-територіальними одиницями іноземних держав та співробітництво з прикордонними областями країн СНД (Росія, Білорусь). На сьогодні транскордонне співробітництво розглядається і як інструмент розвитку прикордонних територій і як чинник

© Доля І.М., 2Ol3реалізації євроінтеграційних прагнень України. Створення єврорегіону не приводить до виникнення нового адміністративно-територіального утворення і правове регулювання на території кожного зі членів єврорегіону здійснюється відповідно до діючого законодавства країни, до складу якої він входить. Протягом 1993-2010 рр. за участю України створено вісім єврорегіонів, до яких залучені Волинська, Чернівецька, Закарпатська, Одеська, Івано-Франківська, Львівська, Луганська області та прикордонні території Білорусі, Молдови, Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини, Росії. У 2002р. з метою активізації транскордонної співпраці створена Міжвідомча комісія з питань розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів, а також - затверджена Програма розвитку єврорегіонів.

На східному кордоні України діє чотири єврорегіони. У квітні 2003 р. створено єврорегіон «Дніпро», що охоплює територію Чернігівської області України, Брянську область Росії та Гомельську область Білорусі.

У квітні 2007 р. підписана Угода про створення єврорегіону «Ярославна» на території російської Курської й української Сумської областей. Історично обумовлено взаємна залежність соціально-економічного розвитку територій двох держав. На підтвердження цьому є дані зовнішньоторговельного обороту Сумської області з Курською областю в рамках євро регіону «Ярославна», який постійно зростає: у 2007 році - 21,3 млн. дол. США, 2011 рік - 46 млн. дол. США, 2012 рік - 58,6 млн. дол. США. При цьому експорт у загальних обсягах зовнішньої торгівлі у 2012 році складає 98% [4].

В рамках єврорегіону реалізуються проекти: про розвиток інформаційного поля прикордоння, триває розробка концепції поводження з відходами на регіональному рівні, досліджуються тенденцій розвитку соціально-демографічних процесів. Головною метою єврорегіону «Ярославна» є сприяння стійкому соціально-економічному розвитку, науковому та культурному співробітництву Курської та Сумської областей. У рамках реалізації Угоди про створення єврорегіону «Ярославна» спільно з сумської стороною сформовано перелік програм транскордонного співробітництва, розроблених учасниками єврорегіону «Ярославна», з метою впровадження їх через обласну програму «Розвиток прикордонного співробітництва Курської області на 2009-2014 роки». У рамках «Ярославни» підписано та реалізуються 14 угод і протоколів про співпрацю на рівні міст і районів Сумської та Курської областей, стільки ж - спільних транскордонних програм у сфері екології, демографії, культури, інформації, молодіжній політиці тощо.

До єврорегіону «Слобожанщина» увійшли дві прикордонні області: Харківська (Україна) та Бєлгородська (Російська Федерація). Концепція першого на українсько-російському кордоні єврорегіону «Слобожанщина» дозволяє примирити російський та європейський вектори політичної орієнтації України, що звичайно різко протиставляються.

Особливої актуальності набуває специфічність регіонального розвитку територій в межах єврорегіону «Донбас». У жовтні 2010 року з ініціативи прикордонних регіонів Ростовської (Російська Федерація) та Луганської (Україна) областей було підписано договір про створення єврорегіону «Донбас». У жовтні 2011 року до складу Єврорегіону приєдналась Донецька область, а у грудні 2012 року - Воронізька область (Російська Федерація). Території об'єднані у єврорегіон «Донбас» характеризуються загальною площею понад 200 тис. кв. км; кількістю населення 14 млн чоловік.

В економіці прикордонних територій суб' єктів єврорегіону домінуючими галузями промисловості є машинобудування, металургія, легка й харчова промисловості. Враховуючи велике значення внеску Донецької та Луганської областей у сферу зовнішньоторговельної діяльності України спрощення торговельних зв' язків між прикордонними територіями сприятиме зростанню експорту та імпорту на взаємовигідних умовах. Зокрема, продукція підприємств і організацій Донецької області експортується до 139 країн світу. За підсумками 2012 року найбільші обсяги експортних поставок регіону надходили до: Росії (21,9 % експорту), найбільші імпортні надходження до Донецької області з Росії (48,6 %). Аналогічна ситуація і склалася в структурі звонішньоекономічної діяльності Луганської області. Найбільші обсяги експортних поставок були здійснені до Російської Федерації - 43,7 % від загального обсягу експорту.

Для Ростовської області Російської Федерації співробітництво з прикордонними регіонами Сходу України є також пріоритетним напрямком. За підсумками першого півріччя 2012 р. 6,5 % загального обсягу експортованих товарів Ростовської області були відправлені до України, а у структурі експорту переважала група паливно-енергетичних товарів - 53,9 %. У розрізі товарних груп основну частку вивезеної продукції з України до Ростовської області становили чорні метали (39,1 %), реактори ядерні, казани, обладнання, механічні пристрої (14,4 %), паливно-енергетичні товари (13,9 %) і вироби з чорних металів (12,8 %) [5].

Серед суттєвих переваг територій об' єднаних в єврорегіон «Донбас» є вигідне геополітичне розташування, яке створює сприятливі передумови для неухильного зростання ролі єврорегіону у системі розвитку міжнародних економічних відносин та зміцнення економічних зв' язків між Україною та Росією, а також країнами Закавказзя (Азербайджан, Вірменія, Грузія) та з державами Східної Європи (Румунія, Болгарія, Польща). Співпраця прикордонних територій Сходу України в межах єврорегіону «Донбас» надає ряд суттєвих переваг як для всебічного розвитку регіону, так і покращенню іміджу України на міжнародному рівні. Серед перспективних напрямків єврорегіону можна визначити наступне: реалізація міжнародного екологічного моніторингу акваторії Азовського моря та суміжних річок, залучення новітніх технологій для відтворення рибних запасів; розвиток морського туризму та посилення транзитної складової Азовського моря; активізації зовнішньоекономічної діяльності; розбудова інфраструктури пунктів пропуску через державний кордон, приведення систем їх функціонування у відповідність із стандартами ЄС.

З метою підвищення ефективності співпраці суб' єктів єврорегіону обох держав проводиться значна робота щодо збільшення пропускних пунктів на спільному кордоні та головне сприяння спрощенню процедури перетину кордону як для товарів, так і вільному пересуванню громадян. Під час проведення ІІ Україно-Російського міжрегіонального економічного форуму, який відбувся, 18 жовтня 2011 року в м. Донецьку було підписано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації «Про порядок перетину україно-російського державного кордону жителями прикордонних регіонів України та Російської Федерації». Підписання даної угоди стало початком реалізації комплексу заходів направлених на зближення співпраці. Зокрема, мешканці Луганської та Ростовської областей отримали право перетинати кордон в будь-яких пунктах пропуску без реєстрації та оформлення міграційних карток терміном до 90 днів.

Важливим аспектом транскордонної співпраці в Азовському регіоні є значний транзитний потенціал. Одним з перспективних проектів використання такого потенціалу є транспортний коридор «Європа-Азія». Росія активно просуває свій варіант проходження коридору через територію Білорусі й балтійського виходу до Європи. Через спірні питання використання транспортних артерій привабливим є Керч-Єнікальський канал - єдиний спосіб транспортного сполучення портів Каспійського з Середземним морем.

Стратегічно важливим напрямком співпраці не лише прикордонних територій в межах єврорегоіну «Донбас», а і в цілому для держав: Україна та Росія є реалізація спільних екологічних програм по захисту водної артерії р. Сіверський Донець. З метою оздоровлення та очищення басейну ріки Сіверський Донець - головного джерела водопостачання Донецької, Луганської й Харківської областей України, Білгородської й Ростовської областей Російської Федерації був розроблений проект «Оздоровлення й очищення басейну ріки Сіверський Донець», що з ініціативи Луганської й Ростовської сторін єврорегіону «Донбас» був включений у Проект «Міждержавної екологічної програми охорони та використання вод басейну р. Сіверський Донець».

Також необхідно усвідомлювати, що модель єврорегіону надає доступ регіонам України до організацій транскордонного співробітництва і програм в рамках ЄС, які можна використовувати і для розвитку прикордонних територій по лінії Російської Федерації, Білорусії. Зокрема, в 2009 році єврорегіон «Слобожанщина» отримав статус повноправного члена Асоціації європейських прикордонних регіонів 3 листопада 2012 року єврорегіон «Донбас» було прийнято до складу Асоціації європейських прикордонних регіонів. Визнання єврорегіонів, розташованих на Сході України європейськими структурами надає можливість залучатися до таких програм: у межах проекту Євросоюзу «Програма підтримки вугільного сектору» для регіонів Сходу України відкриваються можливості прискорення процесів реформування вугільного сектору; сприяння розширенню співпраці регіонів Сходу України та країн ЄС у межах реалізації Програми ЄС «Низьковуглецеві технології для індустріальних регіонів України» надає реальну можливість старопромисловим регіонам здійснити модернізацію екологічно небезпечного виробництва, тощо.

Таким чином, єврорегіону Сходу України вже сприяють активізації взаємодії прикордонних територій. У той же час на рівні регіону необхідно проводити інформаційно-просвітницьку компанію щодо роз' яснення населенню, представникам малого та середнього бізнесу переваг і можливостей розробки спільних проектів в межах єврорегіонів. Необхідно враховувати, той факт, що посилення транскордонного співробітництва на Сході України має перспективи посилити регіональний розвиток і наблизити українські регіони до ЄС. Раціональне поєднання проєвропейського і проросійського напрямків у зовнішній політиці виходить нині на перший план.

Проте в напрямку розвитку форм транскордонного співробітництва необхідно дослідити і поширити досвід існуючих форм транскордонного співробітництва між західними регіонами України і країнами ЄС з метою вирішення першочергово двох завдань: реформування системи місцевого самоврядування в рамках розпочатого процесу змін до Конституції в межах роботи Конституційної Асамблеї (розширення реальних повноважень і надання можливостей самостійно залучатися до транскордонного співробітництва) та розробка комплексу інформаційно-освітніх заходів із залученням вітчизняних та міжнародних практиків з метою поширення її серед населення регіону.

РЕЗЮМЕ

Наведено аналіз розвитку прикордонних територій через одну із форм транскордонної співпраці - єврорегіон. Простежено особливості функціонування єврорегіонів по лінії Східного кордону України.

Ключові слова: транскордонна співпраця, прикордонні території, єврорегіон, інтеграція

РЕЗЮМЕ

Проведен анализ развития приграничных территорий через одну из форм трансграничного сотрудничества - еврорегион. Показаны

особенности функционирования еврорегионов по линии Восточной границы Украины.

Ключевые слова: трансграничное сотрудничество, приграничные территории, еврорегион, интеграция

SUMMARY

The analysis of development of border territories through one of forms of cross-border cooperation - the euroregion is carried out. Features of functioning of euroregions in the area of Eastern frontier of Ukraine are shown. Key words: euroregion, transboundary cooperation, border territories, integration

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Мікула Н. Єврорегіони: досвід та перспективи. - Львів: ІРД НАН України, 2003. - 222 с.

2. Макогон Ю. В. Развитие трансграничного сотрудничества на востоке Украине / Трансграничное украино-российское сотрудничество: формы, направления, перспективы Монография / под общ. Ред. В. И. Дубницкого, В.и. Ляшенко. - Донецк: Юго-Восток, 2010. - С.

3. Закон України "Про транскордонне співробітництво" Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 4З, ст.499

4. Інформація про Єврорегіон ЯРОСЛАВНА [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://forum-sumy.com/post_vroregon_jaroslavna.html З. Аналитические материалы    по актуальным вопросам социально-экономического развития Ростовской области по состоянию на 01.07.2012 года [Електронний ресурс] // - Режим доступу:http://euroregion-donbass.ru/monitoring/monit/analit/riac analit socecon 01.07.2012.pdf

6. Прокопенко, Л.Л. Розвиток регіонального співробітництва України в контексті європейської інтеграції: монографія / Л.Л. Прокопенко, О.М. Рудік, І.Д. Шумляєва; за заг. ред. Л.Л. Прокопенка. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2008. - 132 с.

УДК

ОЦІНКА РОЛІ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ПРОЦЕСІ СТРУКТУРНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Дупай Р.М., аспірант кафедри міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана '

Постановка проблеми. Новітні тенденції, що склалися у глобальній економіці, вимагають від країн світу швидкого переходу до нової та якісної структури економіки. Завдання структурної модернізації економіки належить і до головних державних пріоритетів соціально - економічного реформування України [1].

Існуючі та попередні державні (урядові, президентські) стратегічні плани, щодо реформ та модернізації української економіки характеризуються неефективною структурою з високою ресурсо - й енергоємністю виробництва, надмірним екстенсивним розвитком видобувних галузей, низьким рівнем інноваційності, відставанням розвитку інфраструктури від рівня високорозвинених держав (США, ЄС, Японія), відірваністю фінансового сектору від реальної економіки, неефективним функціонуванням секторів, що забезпечують соціальний розвиток. Світова фінансово-економічна також криза підкреслила вразливість та неготовність вітчизняної економіки до коливань попиту на сировинні продукти і загострення конкуренції на світових ринках. В умовах економічної кризи і за відсутності достатньої кількості власних капітальних ресурсів, одним з важливих факторів, що впливає на економічне зростання країни є валове нагромадження основного капіталу у формі іноземних інвестицій. Адже результативність структурних реформ, значною мірою обумовлюється можливістю забезпечення їх відповідними інвестиційними ресурсами [2].

Аналіз останніх наукових досліджень та публікацій. Дослідження структурних процесів у світовій економіці та структурної політики держав світу, цілком закономірно були у центрі уваги зарубіжних економічних досліджень. Класичними роботами з основ теорії модернізації стали праці Б. Біллета [3], Р. Інглхарта [4], Т. Робертса [5], У. Ростоу [6]. Ідеї класиків були покладені в основу дослідження та формування сучасного бачення процесу структурної модернізації економіки України вітчизняними науковцями, до числа яких відносяться: В.М. Геєць, Л.В. Шинкарук [7], А.В. Єрмолаєв [8], Я. А. Жаліло [9]. Проте, за усієї науково - практичної вагомості досягнутих наукових результатів в сучасних умовах не всі питання цієї багатогранної проблеми знайшли своє адекватне пояснення та вирішення. У наукових дослідженнях недостатньо виразно визначено методологічні засади та стратегічні підходи до процесу структурної модернізації економіки України з урахуванням сучасних реалій, що не дає можливості всебічно окреслити роль іноземних інвестицій в структурній модернізації вітчизняної економіки.

Метою даної публікації є дослідження впливу іноземних інвестицій на економічне зростання та процес структурної модернізації економіки України. Завдання модернізації структури економіки та зростання національної конкурентоспроможності належать до головних пріоритетів соціально-економічного реформування України. З метою формування оптимальних галузевих пропорцій в економічній системі на порядок денний виноситься завдання створення злагодженого механізму врегулювання процесів структурної модернізації, невід' ємною складовою якого повинна бути саме інвестиційна політика іноземного капіталу.

Виклад основного матеріалу дослідження. До структурних диспропорцій української економіки, які носять системний характер доцільно віднести наступні: асинхронність розвитку і поступове збільшення відриву фінансової сфери від реального сектору економіки; старіння виробничих потужностей та неадекватні темпи оновлення; висока енерго- та матеріаломісткість виробництва.

© Дупай Р.М., 2Ol3

За результатами 2011 року норма нагромадження основного капіталу складала 17,9 % від ВВП. Такий рівень показника є недостатнім для реалізації масштабних структурних перетворень. Також у структурі ВВП на протязі останнього десятиріччя постійно зростає питома вага кінцевих споживчих витрат: із 75,4 % у 2002 році до 81,6 % у 2011 році. Особливо яскраво ця тенденція спостерігається для домашніх господарств. Таке масштабне збільшення споживання забезпечувалося за рахунок швидкого зростання обсягів імпорту товарів і послуг. Починаючи з 2006 року в Україні сформувалося від'ємне сальдо зовнішньоторгівельного балансу, яке досягло свого піку у (8 % ВВП) у 2008 році [10].

Не менш критичним чинником відтворювального процесу економіки України є рівень зношеності основних засобів, який щороку продовжує зростати: із 43,7 % у 2000 році до 60 % у 2009 році.

Невирішеною залишається для України проблема високої енерго- та матеріаломісткості виробництва. Рівень енергоємності ВВП нашої країни є одним із найвищих у світі. Згідно з оцінками компанії Епегсіаіа показник енергоємності ВВП України є у 3,8 рази вищий, в порівнянні з країнами ЄС, у 3,2 рази вищий - ніж у Польщі, і навіть у 1,4 рази вищий як у сусідній Росії [11]. Україна потрапила до групи тих держав, де в роки піку кризи 2008 - 2010 рр. енергоємність ВВП зросла на 7,3 %. Причиною такої ситуації є низький технологічний рівень виробництва, завищені ціни на сировинні ресурси, а також відсутність ефективних заходів спрямованих на ресурсозбереження в Україні.

Місце України у світовій економіці можна оцінити через рівень ВВП в розрахунку на душу населення, розрахований з урахуванням паритету купівельної спроможності: для України він є найнижчим серед країн Європи. Так, станом на 2012 рік для України цей показник складав 7 600$. у той час як Ліхтенштейн, для прикладу, має 89 400$ відповідно. Такий низький показник для України став наслідком одного із найглибших спадів виробництва ВВП серед країн Європи.

Вітчизняна економіка зазнала значного падіння внаслідок глобальної фінансово - економічної кризи 2008 - 2010 рр. Як видно таблиці 1, економіка України зазнала одного з найбільших падінь внаслідок негативного впливу світової фінансово - економічної кризи у 2008 - 2010 рр. Вітчизняна економічна система виявилася не підготовленою, слабкою і такою, що не в змозі протистояти глобальним економічним шокам.

Таблиця 1

 

 

Зміна обсягів ВВП

в окремих країнах світу в період 2007 -

- 2012рр.

 

 

Відсоток до відповідного кварталу попереднього року

 

 

 

Країна

2007

2008

2009

2010

2011

2012

Україна

7,9

2,3

-14,8

4,1

5,2

3,0

Латвія

9,6

-3,3

-17,7

-0,3

5,5

4,5

Литва

9,8

2,9

-14,8

1,4

5,9

2,7

Албанія

5,9

7,5

3,3

3,5

3,0

0,5

Болгарія

6,4

6,2

-5,5

0,4

1,7

1,0

Румунія

6,3

7,3

-6,6

-1,6

2,5

0,9

Польща

6,8

5,!

1,6

3,9

4,3

2,4

Джерело: World Economic Outlook (International Monetary Fund)[12]

Аналіз інвестиційних процесів в Україні є підтвердженням нестійкого характеру їх розвитку. Якщо у докризовий період економічного буму обсяг інвестицій активно зростав, то кризові 2008 - 2010 рр. характеризуються різким падінням інвестиційної активності. Криза спричинила падіння темпів оновлення економічної модернізації економіки України, що характеризується інвестиціями в основний капітал (рис. 1).

250 200 -150 -100 -50 -0 -

2007       2008       2009       2010       2011 2012

рік

Рис. 1. Інвестиції в основний капітал в Україні

Складено автором на основі даних Державної Служби Статистики України [10]

Вихід з цієї катастрофічної ситуації - залучення іноземних інвестицій, які повинні сприяти технологічному оновленню та структурній модернізації економіки України. Українські економісти А. Єрмолаєв та Я. Жаліло, також, у свою чергу, розглядають дефіцит іноземних інвестицій як проблему, що гальмує процес модернізації вітчизняної економіки [8].

Активність зарубіжних інвесторів виступає важливою умовою розвитку національної економіки. Структурна модернізація економічної системи досягається шляхом якісного збільшення реалізованих інвестиційних ресурсів. Прикладом такого ефективного використання іноземного капіталу можуть слугувати країни Східної Європи: Чехія та Польща. Останні роки їхнього успішного розвитку характеризуються стабільно високими обсягами залучених іноземних інвестицій, що і посприяло ефективній структурній модернізації економік цих країн.

Проте, іноземний капітал не завжди сприяє такій швидкій структурній модернізації економіки та економічному зростанню як це було у випадку з Польщею та Чехією. Дуже часто, неефективне використання закордонного капіталу, корупція, недосконалість судово - правової системи та інші негативні фактори, спростовують позитивний ефект, який приймаюча країна могла б отримати від іноземного інвестування. Яскравим прикладом виступає Нігерія, у другій половині 90-х років ця країна займала провідне положення в Африці серед реципієнтів функціонуючого капіталу. Так, поряд з Єгиптом, Марокко, Тунісом та Анголою, вона отримувала 2/3 загального обсягу іноземних інвестицій в країни континенту. У той же час серйозними перешкодами на шляху прискорення розвитку залишаються три основні фактори: недостатній розвиток інфраструктури, наявність значної кількості нерентабельних підприємств у державному секторі і негативне ставлення інвесторів до вкладень в нігерійську економіку (за винятком видобутку вуглеводневої сировини та нафти). У таких умовах приріст ВВП в 2001 р., навіть не перевищив 3% (саме настільки зростає чисельність населення Нігерії протягом року).

Ще одним яскравим прикладом економіки, де в силу різних об'єктивних причин спостерігається низька ефективність іноземних інвестицій в процесі її структурної модернізації є Україна. Щороку обсяг приливу капіталу з-за кордону у вітчизняну економіку невпинно зростає. Про це свідчать нещодавно опубліковані дані Державної служби статистики України (рис. 2).

60000 п 50000 О 40000 § 30000 2 20000 ^ 10000 0

 

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни