Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 15

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

Для предприятий малого бизнеса социальной сферы, учитывая особенности их функционирования, конкурентоспособность, по нашему мнению, - это способность малого предприятия удовлетворять потребителей, предоставлять им качественные услуги и иметь преимущества перед конкурентами в определенной отрасли, регионе, стране или за ее пределами. Конкурентоспособность малых предприятий социальной сферы зависит от выполнения следующих условий:

- правильного понимания предпочтений зарубежных и отечественных потребителей;

- знания правил и культуры ведения бизнеса в отдельно взятой стране;

- знания уровня конкурентоспособности в отрасли;

- внесения в свой продукт изменений и модификаций в соответствии со вкусами и традициями потребителей той страны, куда будет экспортироваться товар;

- учета особенностей каналов распределения продуктов и услуг;

- правильного выбора способа проникновения на рынок;

- учета культурных, социальных, политических, технологических, экологических и юридических особенностей потребителей услуг [19].

Исследуя конкурентные преимущества малых предприятий, управление их конкурентоспособностью в социальной сфере необходимо проводить в тесной взаимосвязи с факторами внешней среды (экономическими, международными, научно-техническими, технологическими, демографическими, географическими, социокультурными, правовыми, политическими), отраслевой среды (производительностью отрасли, наукоёмкостью, капиталоёмкостью, техническим уровнем продукции, оплатой труда в отрасли, степенью экспортной ориентации) и внутренней среды (ценой и качеством продукции, производственным, технологическим состоянием предприятия, его маркетинговыми возможностями, профессионально-квалификационным уровнем персонала и т.д.) [20].

Конкурентоспособность предприятия тесно связана с его конкурентоустойчивостью, которая характеризует деятельность предприятия, при условии, что оно не является монополистом и имеет определенное положение на рынке. Конкурентоустойчивость проявляется в эффективном использовании участниками экономических отношений своего финансового и интеллектуального потенциала на основании роста технологической и управленческой составляющей в контексте идеологии развития. И. В. Буллах делит конкурентоспособность на тактическую и стратегическую: тактическая представляет собой способность предприятия к эффективному функционированию в релевантной внешней среде в обозначенный период времени (не более 18 месяцев), а стратегическая - это потенциальная способность предприятия эффективно функционировать в будущей релевантной внешней среде (на период более 18 месяцев) [5].

Только конкурентоспособное предприятие может быть конкурентоустойчивым, а не наоборот. Для достижения конкурентоустойчивости предприятиям необходимо формировать эффективную и рациональную конкурентную стратегию и иметь определенные преимущества на рынке товаров и услуг. Ю.А. Симех определяет конкурентоустойчивость как характеристику эффективного функционирования предприятий в условиях конкуренции в долгосрочной перспективе, которая обеспечивается наличием конкурентоспособности и устойчивости субъектов хозяйствования [21]. С.А. Мохначев считает, что для характеристики деятельности субъектов хозяйствования нужно обязательно использовать понятие конкурентоустойчивости, обращая внимание на конкурентные преимущества и способность предприятия легко адаптироваться к изменяющимся внешним условиям [22, с. 14]. О.О. Миргородская трактует конкурентоустойчивость как реализацию способностей экономического субъекта создавать, развивать и сохранять в стратегическом периоде конкурентные преимущества [23, с.35]. Таким образом, можно сделать вывод, что конкурентоустойчивость предприятия - это его способность сохранять в течение определенного времени конкурентоспособность и запас путем использования, формирования, поддержки или развития конкурентных преимуществ.

В рыночных условиях хозяйствования главной задачей предприятия является завоевание лучшей конкурентной позиции на рынке за счет формирования, поддержки и развития конкурентных преимуществ для получения большей выгоды. Успешное функционирование предприятия возможно при постоянном анализе внешней и внутренней среды, а также своевременном проведении адекватных мероприятий для адаптации к быстро изменяющимся условиям. Порядок формирования новых конкурентных преимуществ делят на четыре этапа: подготовительный, проектный, внедрение новых конкурентных преимуществ, анализ результатов внедрения новых конкурентных преимуществ. Наличие конкурентных преимуществ является одним из условий получения прибыли и дальнейшего развития предприятия в нестабильной экономической среде, а также основой обеспечения его конкурентоспособности. По мнению М. Портера, конкурентные преимущества - это совокупность факторов, определяющих успех или неуспех предприятия в конкуренции, производительность использования ресурсов [1]. М. Роуз считает, что преимущества над конкурентами достигаются предложением потребителям большей ценности за счет более низких цен или за счет предоставления больших преимуществ, которые оправдывают высокую цену [24]. Г. Минцберг определяет конкурентные преимущества как характеристики, особенности товара или марки, которые создают преимущества по сравнению с остальными конкурентами. Конкурентные преимущества - те, которые направляют все стратегии в сферу бизнеса [25]. В получении конкурентных преимуществ заинтересованы как сами субъекты хозяйствования, так и их контрагенты, потребители и общество в целом. В правовом понимании устоявшиеся конкурентные преимущества (sustainable competitive advantage) - это долгосрочная польза от использования уникальной стратегии для создания ценности, отличной от конкурентов. К конкурентным преимуществам принадлежат: определенные характеристики товара, условия производства, дополнительное и сервисное обслуживание и

т.д.

Существуют два вида конкурентных преимуществ:

1) более низкие затраты, которые означают способность предприятия разрабатывать, выпускать и продавать похожий товар (услугу) с наименьшими затратами, чем у конкурентов;

2) дифференциация товаров (услуг), т.е. способность обеспечения покупателя большей ценностью в форме нового качества товара (услуги), его особенных потребительских свойств или послепродажного обслуживания, что дает возможность устанавливать более высокие цены [26].

В этой связи важно выделить факторы конкурентных преимуществ, к которым относятся: качество продукции и услуг, уровень техники и технологии, доступ к привлекательным источникам финансирования, уровень активности инновационно-инвестиционнойдеятельности, наличие стратегии поддержки высокого уровня конкурентоспособности, ориентация в своей деятельности на рынок и систематическую работу с потребителями, наличие конкурентной стратегии относительно непосредственных конкурентов, уровень квалификации персонала и уровень менеджмента, рыночная инфраструктура, правовое поле функционирования предприятия и др. [27]. Конкурентные преимущества малых предприятий социальной сферы формируются под влиянием таких факторов, как:

- эффективное производство товаров и оказание услуг, владение патентами, реклама, профессиональный менеджмент, отношение к потребителю;

- преимущество перед конкурентами на протяжении длительного времени, высокая компетентность предприятия в определенной сфере деятельности;

- производительность использования ресурсов и их уникальность;

- максимальная приближенность к покупателю и наличие более выгодного положения на региональных и местных рынках, лидерство в оказании эксклюзивных услуг;

- характерные особенности товара или услуги, способные выделить предприятие среди конкурентов.

В состав успешных конкурентных преимуществ малых предприятий социальной сферы можно включить:

- уникальное конкурентное положение предприятия;

- отношения к конкурентам (сотрудничество, договоренность), выделение ключевых факторов успеха;

- тщательно подобрана система видов оказываемых услуг.

Существуют универсальные методы повышения конкурентоспособности предприятий, однако пути повышения конкурентоспособности конкретно взятого предприятия должны рассматриваться исходя из сферы его деятельности, вида предприятия, организационной структуры и других факторов. Повышение конкурентоспособности малого предприятия социальной сферы требует системного подхода и осуществления организационных, экономических, технологических и других мероприятий. Повышение конкурентоспособности малых предприятий социальной сферы предусматривает:

- разработку стратегических программ по расширению ассортимента продукции, повышению качества предоставляемых услуг;

- выбор конкурентных стратегий развития для усиления позиций на рынке;

- активное использование перспективного бизнес-планирования;

- достижение управленческой согласованности;

- эффективную кадровую политику и формирование системы управления трудовой мотивацией;

- внедрение принципов социальной ответственности;

- эффективный маркетинг;

- повышение оперативности подготовки и достоверности экономической информации;

- повышение эффективности работы структурных подразделений предприятия с учетом современных рыночных условий;

- системный экономический анализ и оценку финансового состояния предприятия;

- внедрение годовых и перспективных бюджетов расходования денежных средств для роста конкурентоспособности и прибыльности предприятия;

- поиск путей более полного удовлетворение специфических потребностей клиента для достижения стабильного развития и конкурентных преимуществ;

- индивидуальность и нестандартность предоставления услуг и технологий, высокую дифференциацию продуктов и услуг.

В условиях рыночной экономики инновации занимают ключевое место в развитии малых предприятий, поскольку успешная инновационная деятельность является гарантией повышения их конкурентоспособности. Стратегически важным направлением обеспечения конкурентоспособности малых предприятий социальной сферы является четкая ориентация на предоставление услуг, отвечающим высоким требованиям клиентов и их совершенствование за счет новых технических достижений, использования инновационных продуктов и технологий. Конкурентные преимущества, полученные в результате внедрения инноваций, являются совокупностью ключевых факторов успеха, обеспечивающих предприятие стабильным положением в долгосрочной перспективе при предоставлении услуг потребителям. В условиях изменяющейся внешней среды набор конкурентных преимуществ для определенной отрасли социальной сферы постоянно меняется, следовательно, проводя мониторинг динамики развития предприятия, надо оценивать основные характеристики каждого преимущества на разных этапах жизненного цикла предприятия.

Таким образом, конкурентные преимущества предприятий социальной сферы достигаются путем ориентации предприятия на потребителя, улучшения качества продукции и оказания услуг, внедрения инновационной политики, более качественного использования ресурсов, в том числе трудовых, улучшения условий работы и ряда других факторов.

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена теоретическим аспектам конкурентоспособности предприятий и определению путей ее повышения для малых предприятий социальной сферы в условиях глобализации. Особое внимание уделено факторам, повышающим конкурентоспособность отечественных малых предприятий социальной сферы с учётом особенностей современного рынка, и формированию их конкурентных преимуществ.

Ключевые слова: конкурентоспособность, конкурентоустойчивость, предприятия малого бизнеса, конкурентные преимущества, конкурентная среда, социальная сфера, инновации.

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена теоретичним аспектам конкурентоспроможності підприємств та визначенню шляхів її підвищення для малих підприємств соціальної сфери в умовах глобалізації. Особливу увагу приділено факторам, що підвищують конкурентоспроможність вітчизняних малих підприємств соціальної сфери з урахуванням особливостей сучасного ринку, і формуванню їх конкурентних переваг. Ключові слова: конкурентоспроможність, конкурентостійкість, підприємства малого бізнесу, конкурентні переваги, конкурентна середа, соціальна сфера, інновації.

SUMMARY

The article is devoted to the theoretical aspects of the competitiveness of enterprises and the determination of ways to improve it for small social enterprises in the context of globalization. The special attention is spared to the factors that increase the competitiveness of the domestic small social enterprises taking into account peculiarities of the modern market, and the formation of their competitive advantages.

Keywords: competitiveness, stable competitive, enterprises of small business, competitive advantages, competitive environment, social sphere, innovations.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Портер М. Конкурентное преимущество: Как достичь высокого результата и обеспечить его устойчивость І Майкл Е. Портер І Пер. с англ. - М. : Альпина Бизнес Букс, 2005. - 715 с.

2. Фатхудинов Р. А. Управління конкурентоспроможністю організації: підручник І Р. А. Фатхудинов, Г. А. Осовська. - К. : Кондор,

2009. - 470 с.

3. Романов А. П. Маркетинг. Учебник І Романов А. П., Корлюгов Ю. Ю., Красильников С. А. и др. Под ред. А. П. Романова. — М.:

Банки и биржи, ЮПИТИ, 1995. -5б0с.

б0

4. Іванов. Ю. Б. Конкурентні переваги підприємства: оцінка, формування та розвиток : монографія / Ю. Б. Іванов, П. А. Орлов, О. Ю. Іванова. - Х. : ВД «ІНЖЕК», 2008. - 352.

5. Булах І. В. Конкурентостійкість підприємства як економічне поняття та його значення в галузі зв,язку. / І. В. Булах, Т. Б. Надтока // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. - 2004. - Вип. 80. - С. 156-161.

6. Качалина Л. Н. Конкурентоспособность предприятия: оценка, диагностика, стратегия : Научное издание / Л. Н. Качалина, Ю. Б. Иванов, А. Н. Тищенко, Н. А. Дробитько, О. С. Абрамова. - Х. : Изд. ХНЭУ, 2004. - 256 с.

7. Абубакиров Р.Ф. Институциональная среда социальной сферы современной экономики : автореф. дис. на получение науч. степени доктора экономических наук : 08.00.01 / Ришат Фазлутдинович Абубакиров; [Место защиты: Казан. гос. техн. ун-т им.

A. Н. Туполева].- Казань, 2009.- 42 с.

8. Бабич А.М. и др. Социальная сфера в условиях перехода к рынку / А.М. Бабич. - М.: Экономика, 1993. - 220 с.

9. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: Учебное пособие для студентов вузов / В.Л. Иноземцев. - М.: Логос, 2000. - С. 59-60.

10. Новіков В.М. Організація і розвиток соціальної сфери (зарубіжний і вітчизняний досвід) / В.М. Новіков. - К.: Інститут економіки НАН України, 2000. - 246 с.

11. Електронний ресурс. Режим доступу: www.wikipedia.org.

12. Большой экономический словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна. - 7-е изд., доп. - М.: Институт новой экономики, 2007. - 1472 с.

13. Качалина Л. Н. Конкурентоспособный менеджмент / Л. Н. Качалина. - М. : Изд-во Эксмо, 2006. - 464 с.

14. Дойль П. Маркетинг, ориентированный на стоимость / П. Дойль ; Пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревського. - СПб. : Питер,

2001. - 480 с.

15. Управління конкурентоспроможністю підприємства : Підручник / Ю. Б. Іванов, М. О. Кизим, О. М. Тищенко, О. Ю. Іванова, О.

B. Ревенко, Т. М. Чечетова-Терашвілі. - Х. : ВД «ІНЖЕК», 2010. - 320 с.

16. Чухно А.А. Цивілізаційний і формаційний підхід та їх роль в економічній теорії та суспільній практиці // Економіка України. -2001. - №6. - С. 39-47. - с. 41.

17. Малий І.Й. Держава і ринок послуг в трансформаційній економіці // Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наукових праць. Вип. 1 / За заг. Ред.. А.В. Шегди. - К. ТОВ «Кадри», 2002. - С. 56-66. - с. 56.

18. Державна служба статистики України від 30.07.2012р. № 05/1-40/72, Режим доступу www.ukrstat. gov.ua

19. Зламанюк Т. Системно-процесний підхід до управління конкурентоспроможністю підприємства [Електронний ресурс]. -Режим доступу

:http://conftiapv.at.ua/puЫ/konf_9_10_grudnia_2010_r/sistemno_procesnii_pidkhid_do_upravlinnia_konkurentospromozhnistiu_pidpriem 8^/4-1-0-385

20. Системно-процесний підхід до управління конкурентоспроможністю підприємства : реферат [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://referatcentral.org.ua/marketing

21. Сімех Ю. А. Визначення поняття конкуренто стійкість підприємства. / Ю. А. Сімех // Вісник Міжнародного Слов,янського Університету. Серія «Економічні науки». Том Х, 2007. - № 1. - С. 12-16.

22. Мохначев С. А. Управленческие аспекты конкурентоустойчивости регіонального вуза на рынке образовательных услуг. / С. А. Мохначев // Интеграция образования. - № % (48/49). - 2007. - С. 14-16.

23. Миргородская Е. О. Эволюция финансового капитала в условиях глобализации: Автореф. дисс... докт. экон. наук: 08.00.01 -экономическая теория / Е. О. Миргородская; МГУ им. М. В. Ломоносова. - М., 2007. - 50 с.

24. Роуз М. Д. Выявление источников устойчивых конкурентных преимуществ / М. Д. Роуз, У. С. Даелленбах / Пер. В. С. Канькало // Российский журнал менеджмента. - 2003. - № 2. - С. 115 - 126.

25. Мінцберг Г. Зліт і падіння стратегічного планування / Пер. з англ. К. Сисоєва / Г. Мінцберг. - К. : Видавництво Олексія Капусти (підрозділ Агенції «Стандарт», 2008. - 412 с.

26. Булах І.В. Оцінка конкурентоспроможності підприємства електрозв.язку: автореф. дис.. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 - економіка та управління підприємствами / І.В. Булах; Одес. нац.. акад.. зв.язку ім.. О.С. Попова. - 2008. -

20 с.

27. Посторонко В. М. Поняття та категорійний апарат конкурентоспроможності підприємства та проблематики його визначення // Вісник Хмельницького нац. ун-ту. - 2011. - № 6, Т. 2. - С. 276 - 277.

УДК 331.101

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПІДХОДІВ ЩОДО УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМ КАПІТАЛОМ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Кліменкова О.В., ст.викл.кафедри управління персоналом і економіки праці Донецького національного університету '

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку економічних відносин, що базуються на постулатах економіки знань ядром якої є людина зі своїми знаннями, людський капітал виступає визначальним чинником сталого розвитку. Це пояснюється тим, що високі результати діяльності суб'єктів господарювання забезпечуються знаннями, навичками та здібностями працівників, їх здатністю до інноваційної праці. Фахівці наголошують на тому, що саме людський прогрес, разом зі знаннями, які продукує людина перетворився у рушійну силу розвитку та підвищення конкурентоспроможності [1]. Отже, вивчення питань ефективного використання продуктивної сили людських ресурсів, що реалізується у формі людського капіталу є вкрай важливим та посідає чільне місце серед пріоритетних напрямів дослідження в економічній та гуманітарній сферах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Роль людського капіталу у формуванні економіки висвітлено у зарубіжних дослідженнях Б.Вейсброда, Дж.Мінцера, Л.Хансена, М.Блауга, Р.Лейарда, Дж.Псахаропулоса, Ф.Уелча, Б.Чізвіка, Дж.Р.Уолш, Ф.Нойманна, Д.Бегга, С.Фішера, П.Хейне. Проблеми управління людським капіталом у контексті забезпечення інноваційного розвитку досліджували Т. Г. Мясоєдова, Г. Автономов, С. А. Дятлов, О. П. Корольов, А. Ф. Лисков, П. Лукша, М. Бєлоусенко, Д. Саласік, В. І. Штефан. Українські фахівці А.І.Амоша, В.П.Антонюк, С.С.Аптекар, С.І.Бандур, Д.П.Богиня, О.А.Грішнова, А.М.Колот, Є.М.Лібанова, Н.Д.Лук'янченко, Л.В.Шаульська, М.І.Хромов досліджували людський капітал як функціонуючу й зростаючу цінність, імперативи стратегічного розвитку людського капіталу, можливості та шляхи його накопичення на рівні держави, регіону, індивідів.

Виділення невирішеної проблеми. В той же час, об'єктивно обумовлений динамізм економічного середовища, що у своєму існуванні проходить різні стадії, не оминаючи й кризової, вимагає пошуку сучасних методів управління людським капіталом на різних стадіях економічного циклу, зокрема, на етапі кризи та механізмів трансформації існуючих управлінських підходів відповідно до вимог часу.

© Клименкова О.В., 2013

У зв'язку з цим, метою наукової статті є визначення особливостей управління людським капіталом в умовах економічної кризи та обґрунтування напрямів його трансформації у кризовій ситуації та на етапі виходу з неї.

Результати дослідження. Відомо, що цикли є загальною формою руху будь-яких систем у природі й суспільстві. Кожний цикл проходить у своєму розвитку п'ять фаз: зародження в надрах попереднього циклу; інноваційні становлення; поширення (дифузія); стабільний розвиток (зрілість); витіснення новою, більш прогресивною системою (кризова фаза). Після цього можливий або перехід системи у новий якісний стан (черговий цикл у її динаміці), або розпад зі збереженням на якийсь час реліктів попередньої системи.

Узагальнюючи всі підходи до визначення економічної кризи, представляється доцільним говорити про те, що криза - це процес, який розвертається в міру того, як різні фактори починають взаємодіяти непередбаченим чином. Це порушення рівноваги відтворювальних пропорцій і, одночасно, процес досягнення нового збалансованого стану макро- і мікросистем.

Будь-які кризи у соціально-економічному середовищі, пов'язані із загрозою та перешкодами нормальної життєдіяльності людини значно впливають на формування й розвиток людського капіталу. Кризові коливання відбиваються на його структурі та якості, впливають на рівень життя й стан здоров' я. Все це у різній мірі негативно позначається на ефективності діяльності всіх функціональних рівнів у державі, й відповідно, відбивається на якості розвитку людського капіталу.

Однією з найважливіших передумов виходу з економічної кризи та подолання її наслідків є впровадження інноваційного підходу щодо розвитку економіки, що знаходить своє відображення у трансформації методів та принципів управління людським капіталом. Вважаємо, що така трансформація має відбуватися на кожній зі стадій управління людським капіталом (формування, використання, розвиток, нагромадження тощо) та передбачати розробку і використання специфічних управлінських інструментів, що враховують особливості управління людським капіталом в умовах економічної кризи. При цьому ми повністю поділяємо думку С.Позднякової та О. Следь щодо переліку суб' єктів, що мають бути зацікавлені у впровадженні інноваційних підходів щодо управління людським капіталом [2, с.324].

окремі індивіди, домогосподарства, які характеризують людський капітал на індивідуальному рівні управління; роботодавці у формі підприємств,що характеризують людський капітал на мікрорівні;

держава та громадські організації,які приймають участь у процесах управління людським капіталом на макрорівні. У результаті проведеного дослідження встановлено, що система управління людським капіталом в умовах тривалої кризи повинна відповідати наступним основним вимогам:

зберігати або підвищувати продуктивність праці людини; бути гнучкою; бути економічною;

зберігати й нагромаджувати накопичені освітні, фізичні й культурні цінності.

Крім того, з' ясовано, що стан справ у сфері управління людським капіталом на національному та регіональних рівнях в Україні є незадовільним, а основними причинами виникнення кризи на вітчизняних підприємствах, які спричиняють вкрай негативний вплив на людський капітал є:

відсутність стратегічного підходу, орієнтація на рішення оперативних і тактичних питань, на досягнення короткострокових результатів;

нездатність адаптуватися до ринкового попиту і його змін;

зниження мотивації персоналу, невідповідність кваліфікації працівників складним стратегічним завданням; зниження технологічної дисципліни; старіння основних фондів;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни