Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 19

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

Важко виділити, який з підходів є кращим, вони обидва є досить популярними. Структурований характер матричного підходу зрозуміліший для користувача. В ньому чітко зрозуміло, як були отримані сценарні простори. Однак, ця матриця може бути також надто обмеженою з погляду масштабу і може не найкращим чином підходити для відображення майбутнього «можливого простору». Архетипний підхід, навпаки, надає сценаристам більшої свободи.

Для кращих результатів важливо, щоб у розробці сценаріїв брали участь зацікавлені сторони/особи. І не тільки як консультанти, а за рахунок залучення їх безпосередньо до участі в підготовці сценаріїв, часто шляхом проведення семінарів. Важливого значення необхідноприділити якості даних, у протилежному випадку, до сценаріїв, що розроблені без належного забезпечення якості даних, може бути відсутня довіра через неточності, нерозуміння тощо [19]. Це вимагає перегляду відповідної літератури - у тому числі наявних досліджень з передбачення - і, можливо, використання опитувань та інтерв' ю для того, щоб заповнити прогалини. Сценарії також повинні бути заохочувальними, якщо вони хочуть бути корисними. Цього можна досягнути як через зміст (наприклад, аналіз і синтез), так і через уявлення (розповідь, графічне представлення тощо).

Важливим є бачення і розуміння, як сценарії будуть використовуватись. У великій кількості робіт з передбачення не приділяється достатньої уваги цьому питанню, приділяючи непропорційно більше часу та зусиль підготовці. Ергономічність сценаріїв є надзвичайно важливою, оскільки зручний у практичному користуванні сценарій буде зрозумілий користувачам, що збільшить кількість його використань. Деякі розробники сценаріїв стверджують, що розуміння, як використовуватиметься розроблений сценарій не є їх прерогативою, і кінцевий користувач самостійно повинен визначити як його використовувати. Інші ж дотримуються більш конструктивної точки зору, розробляючи основні принципи щодо того, як сценарії можуть бути використані. Очевидно, що найкращим підходом є включення в розробку передбачення фази його практичного використання. Хоча, звичайно, різні групи користувачів будуть використовувати сценарії у той спосіб, який вважатимуть за потрібний. Чим більше сценаріїв буде використано, тим краще (за умови, що вони придатні для використання). Необхідно розробити процес стратегічного планування таким чином, щоб бути впевненими, що використання цих сценаріїв буде зрозумілим, конкретним та ефективним. Для цього розіб' ємо процес планування на декілька кроків, про які мова піде далі.

Хоча існує багато різних методологічних варіантів розробки сценаріїв, є кілька спільних кроків, які, в цілому, необхідні більшості з них. Перший з них передбачає узгодження цілей, необхідність визначення меж сценаріїв, а також важливим є доступ до всіх ресурсів, що можуть бути використаними в роботі [20].

Загалом, процес має бути ефективним і творчим, з наявністю всіх необхідних ресурсів. Він включає в себе максимальне використання можливостей для проведення консультацій, маючи чітке розуміння, яка інформація потрібна і від кого, а також наявність чіткої стратегії комунікацій. має вирішальне значення широка участь експертів.

Цей процес, за визначенням Міжнародної ради наукових спілок (ICSU), складається з чотирьох консультативних етапів.

На першому етапі відбувається збір від провідних авторитетних національних та міжнародних організацій, вчених та інших зацікавлених сторін інформації щодо ключових рушійних сил, які впливатимуть на розвиток обраної галузі економіки наступні 7-10 років.

На другому етапі будуються «пробні» сценарії з використанням ключових рушійних сил і проводяться консультації з тим же колом учасників, що брали участь у попередньому етапі. Після чого початкові ідеї з перших двох етапів стануть основою для формування стратегічного плану розвитку галузі на 2013-2020 рр.

На третьому етапі відбувається розробка «бажаних» сценаріїв інноваційного розвитку обраної галузі, а також обраного підприємства галузі, з урахуванням перспективи впровадження критичних технологій, які було виявлено під час проведення другого етапу. Завершення розробки проекту стратегічного плану.

На четвертому етапі проводяться консультації стосовно проекту «бажаного» сценарію щодо його наслідків, включаючи думки щодо регіональних відмінностей[12].

- по-перше, великі економічні цикли є закономірним і циклічним явищем, хоча і не з чіткими, але відомими межами (довжина хвиль коливається в межах від 60 до 47 років);

- по-друге, на підставі першого висновку стає очевидним, що стає можливим прогнозування майбутніх циклів і їхніх елементів (економічних злетів, криз, депресій);

- по-третє, відомі причини циклів. Причиною існування великих циклів є довгий цикл часу будівництва та дієздатності засобів виробництва, довгого використання та віддачі вкладених інвестицій - фабрики, заводи, порти, канали, тунелі, гідроелектростанції, залізниці дороги тощо. Їхнє будівництво та функціонування мають життєвий цикл тривалістю 40-60 років. Саме ця обставина і породжує появу великих циклів економічної кон' юнктури. Границею цих циклів служать стики вичерпання дієздатності старих капітальних благ та початок будівництва та функціонування нових засобів виробництва, здатних діяти на принципово новій техніко-технологічній та організаційно-структурній основі, створюючи принципово нові блага довгого використання.

Зважаючи на попередні висновки, стає очевидною можливість застосування методології передбачення для виявлення науково-технологічних напрямів, що складуть основу шостого технологічного укладу та створення сценаріїв можливого розвитку подій на рівні підприємства, галузі, країни. Обираючи позитивний сценарій, в урядів країн або керівників підприємств з' являється можливість робити кроки задля досягнення поставленої мети - реалізації «бажаного» сценарію. Передбачення є надзвичайно важливим інструментом для розвитку як окремої країни/підприємства, так і для їх сукупності. Результатом цього процесу є план розвитку країн/підприємства, що встановлює цілі, описує кроки до цієї цілі та показує вразливі місця, що потребують доопрацювання. А також виявляє технології, які вже вичерпали свій потенціал і подальше інвестування в них призведе до збитків. Адже існує багато прикладів, коли банкрутували величезні компанії, а інколи в надзвичайно важких умовах опинялись навіть окремі країни, які своєчасно не змогли передбачити появу нових технологій або відвернути реалізацію негативного сценарію. Таким чином, використовуючи методологію передбачення, розвиток стає контрольованим, а не хаотичним. Враховуючи зазначене, значення передбачення важко переоцінити.

РЕЗЮМЕ

Для пошуку та виявлення науково-технологічних напрямків інноваційного розвитку підприємства, застосовується методологія передбачення (foresight) та її інструментарії. Досліджується потенціал розвитку підприємств у мінливих економічних, соціальних, політичних та екологічних умовах, виявляються пріоритетні науково-технологічні (S&T) напрямки, що складуть основу технологічного укладу галузі, а також обраного підприємства галузі, з урахуванням перспективи впровадження критичних технологій та будується декілька варіантів сценаріїв інноваційного розвитку підприємства.

РЕЗЮМЕ

Для поиска и выявления научно-технологических направлений инновационного развития предприятия, применяется методология предвидения (foresight) и ее инструментарии. Исследуется потенциал развития предприятий в меняющихся экономических, социальных, политических и экологических условиях, выявляются приоритетные научно-технологические (S&T) направления, которые составят основу технологического уклада отрасли, а также выбранного предприятия отрасли, с учетом перспективы внедрения критических технологий и строится несколько вариантов сценариев инновационного развития предприятия.

SUMMARY

For the search and identification of the science and technology areas of the innovative development of enterprise, the foresight methodology and its toolboxes are used. The development potential of the enterprise in the changing economical, social, political and ecological conditions is examined; priority science and technology (S&T) areas which will constitute the basis of the branch of the economy and chosen enterprise (taking into account the prospects for implementation of critical technologies) are identified and several variants of scenarios of the enterprise innovative development.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Clayton M. Christensen. The Innovator's Dilemma. When New Technologies Cause Great Firms to Fail. Boston: Harvard Business School Press,

2004

2. Business Week, 1986, March 24, p. 98

3. Thomas J. Peters, Robert H. Waterman. In Search of Excellence. New York: Harper & Row, 1982

4. Business Week, 1994, May 9, p. 26

5. Кологривов Я.І. Дослідження періодичних закономірностей сталого розвитку в контексті великих економічних циклів Кондратьєва // Системний аналіз та інформаційні технології: Матеріали ХІ Міжнародної науково-технічної конференції (26 - 30 травня 2009 р., Київ). - К.:

ННК «ІПСА» НТУУ «КПІ», 2009. - 616с.

6. Згуровський М. З. Хто бачить майбутнє, той перемагає// Дзеркало тижня - 2001 - № 25 (349) - Режим доступу: http://dt.ua/SCIENCE/hto_bachit_maybutne,_toy_peremagae-24963.html - Загол. з екрану.

7. Згуровський М.З. Болісне одужання через кризу// Дзеркало тижня - 2008 - № 47 (726) - Режим доступу: http://dt.ua/ECONOMICS/bolisne oduzhannya cherez krizu-55684.html - Загол. з екрану.

8. Кондратьев Н.Д.  Проблема економической динамики [электронный ресурс]. - Режим доступу: http://www.ozon.ru/context/detail/id/4002513/. - Оглавление с экрана.

9. Згуровський М. З. Панкратова Н.Д. Системная стратегия технологического предвидения в инновационной деятельности // Системні дослідження та інформаційні технології. - 2003. - № 3. - С. 7-24.

10. Кологривов Я.І. Побудова сценаріїв розвитку світової економіки до 2030 р. у контексті великих економічних циклів Кондратьєва // Системні дослідження та інформаційні технології. - 2012. - № 2. - С. 125-137.

11. Згуровський М. З. Сценарний аналіз як системна методологія передбачення // Системні дослідження та інформаційні технології. - 2002. - № 1. - С. 7-38.

12. ICSU Foresight Analysis [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.icsu.org/1_icsuinscience/PDF/ICSU_Foresight_summary.pdf-Загол. з екрану.

13. Bourgeois P. Technology Foresight for Strategic Decision-Making // The proceeding of the UNIDO Technology Foresight Conference for Central and Eastern Europe and the Newly Independent States. - Vienna, April 4-5, 2001. - P. 24. [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unido.org/fileadmin/import/12231_03Bourgeoisslide.pdf - Загол. з екрану.

14. Згуровський М. З. Технологічне передбачення як інструмент прийняття стратегічних рішень// Дзеркало тижня - 2001 - № 39 (363) -Режим доступу: http://dt.ua/SCIENCE/tehnologichne peredbachennya yak instrument priynyattya strategichnih rishen-25975.html - Загол. з екрану.

15. Loveridge D. Technology forecasting and foresight: pedantry or disciplined vision // Ideas in Progress. - 1997. - № 2 [електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.php.portals.mbs.ac.uk/Portals/49/docs/dloveridge/pedantry wp2.PDF. - Загол. з екрану.

16. Scenarios for future scientific and technological developments in developing countries 2005-2015 // European Commission Community Research. Report. - March 2006 [електронний ресурс]. - Режим доступу: ftp://ftp.cordis.europa.eu/pub/foresight/docs/ntw scenarios2 report en.pdf. - Загол. з екрану.

17. 20 forecasts for 2010 - 2025 // World Future Society Report [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.wfs.org/forecasts/index.html. - Загол. з екрану.

18. Science and Technology Foresight Survey // National Institute of Science and Technology Policy Report. - May 2005 [електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.nistep.go.jp/achiev/ftx/eng/rep097e/idx097e.html. - Загол. з екрану.

19. Morales Jesus E. A. The Most Commonly Applied Methodologies in Technology Foresight // The proceeding of the UNIDO Technology Foresight Conference for Central and Eastern Europe and the Newly Independent States. - Vienna, April 4-5, 2001. - P. 170-178 [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unido.org/fileadmin/import/12608_AideMemoire.pdf - Загол. з екрану.

20. Згуровський М. З. Панкратова Н.Д. Информационная платформа сценарного анализа задач технологического предвидения // Кибернетика и системний аналіз. - 2003. - № 4. - С. 112-125.

УДК 331.101

ІНВЕСТИЦІЇ В ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК ТА МОЖЛИВОСТІ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Кондратюк Ю. Ф., аспірант, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України ім. М.В. Птухи '

Зміна субординації між економічними і соціальними та духовними чинниками на користь останніх є однією із найважливіших ознак розвитку сучасного глобалізованого світу. Економіка все більше підпорядковується забезпеченню людських цінностей. Так, ще Д. Белл зауважував: «Говорячи про сьогоднішню економіку, люди звичайно не розуміють, що її природна межа вже досягнута і в найближче десятиліття вона змушена буде перетворитися на одну із складових частин соціології».

Звичайно, більш реальною така підпорядкованість економіки розвитку людини спостерігається в країнах з постіндустріальною економікою. Однак наприкінці ХХ ст., оцінюючи проблеми і перспективи розвитку, світова спільнота визнала стратегію створення конкурентоспроможного суспільства, пов' язавши її з необхідністю створення умов для гармонійного розвитку людини. На підставі цього було визначено завдання розвитку, відомі як Цілі розвитку тисячоліття (ЦРТ), котрі прийняли, конкретизувавши національні цілі, майже всі країни - члени ООН, у тому числі Україна. В умовах глобалізації посилення підпорядкованості економіки саме розвитку людини є надзвичайно важливим для країн з різним рівнем соціально-економічного розвитку.

Говорячи про стратегію конкурентоспроможності економіки на основі гармонійного людського розвитку, слід конкретизувати та дослідити дані поняття у їх взаємозв' язку з такими категоріями, як людський потенціал та людський капітал.

Формування економіки індустріального типу зумовлювали необхідність виникнення теорій робочої сили, людських ресурсів, трудового потенціалу та особливо людського капіталу. Дослідження цього напряму з' явилися з появою економічної науки і продовжують поповнювати арсенал наукових досягнень і в наш час. Найбільший внесок в процес розробки цих категорій зробили В. Петті, А. Сміт, А. Маршалл, К. Маркс,Т. Шульц, Г. Беккер, Дж. Кендрик та ін. Їх розробки, зокрема людського капіталу, розвинули і вітчизняні дослідники: О. Грішнова, Е. Лібанова, Л. Шаульська та ін. Разом з тим, достатньо не вивчені можливості підвищення продуктивності праці на основі інвестування у людину як основний об'єкт економічного процесу.

Саме тому метою статті є дослідження взаємозв'язку та взаємозалежності між інвестуванням у людський розвиток та продуктивністю праці, а також пошук можливостей до підвищення продуктивності праці на цій основі.

Концепція людського капіталу відбиває зв' язок між інвестиціями в людський капітал і продуктивністю праці. Людський капітал - це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров' я, знань, навичок, здібностей, мотивації та інших продуктивних властивостей, який цілеспрямовано використовується в праці і завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника та національного доходу. Теорія людського капіталу обҐрунтувала необхідність та дала поштовх аналізу поведінки людини, функціонування сфери освіти, науки, охорони здоров' я, міграції трудових ресурсів з позицій ринкової економіки. Людський капітал було визнано складовою національного багатства. Це дало змогу активізувати дослідження якісного

© Кондратюк Ю.Ф., 2O^вдосконалення людського капіталу, розвитку інтелектуального капіталу в зв' язку з їх перетворенням на інноваційні чинники економічного зростання.

Початок постіндустріальної епохи викликав необхідність розвитку соціального напряму в трактовці ролі людини та її розвитку в економіці. Відповідно до цього напряму виникли і розвинулися концепції якості життя, рівня життя, соціального капіталу. В нових умовах вільний розвиток і забезпечення відповідного рівня добробуту для людини стають умовами не тільки збагачення самого людського капіталу, а й подальшого інноваційного розвитку суспільства. Держава бере на себе значні обов' язки щодо створення умов розвитку соціально орієнтованої економіки. Отже, в наш час відбувається як самостійний розвиток кожного, так і розвиток у взаємозв' язку інструментального та соціального напрямів дослідження проблем розвитку людини в економіці. Виявом зближення цих двох напрямів є поява концепцій людського потенціалу та людського розвитку, в чому ми підтримуємо точку зору, яку висловлюють О. Грішнова, Л. Шаульська та ін.[1]

Концепції людського потенціалу та людського розвитку виникли на підставі теорії людського капіталу та розширили її. В науковому обороті людський потенціал та людський розвиток з' явилися разом із прийняттям ПРООН концепції людського розвитку, про що було заявлено у Звіті про людський розвиток за 1990 р. та проголошено: «Справжнє багатство народів - це люди». Засновниками даної концепції є зарубіжні вчені-економісти: Махбуб-уль-Хак (1934-1998) (Пакистан) і Амартія Сен (Індія), професор Гарвардського університету, лауреат Нобелівської премії 1998 р., які разом із іншими дослідниками проблем розвитку заклали їх основи.

У концепції людського розвитку головним елементом є людський потенціал. Дослідження свідчить, що для розкриття змісту людського потенціалу вченими здебільшого використовується аналітична стратегія, яка передбачає інтеграцію поняття на основі семантично близьких понять. одного боку, досліджуване поняття розкривається на основі таких складових як:

- людські ресурси;

- людський капітал;

- життєвий потенціал;

- особистісний потенціал.

З другого боку, це поняття інтегрується на основі двох базових понять:

- людські ресурси (людський капітал);

- рівень життя (якість життя).

Виходячи з останнього досить поширеною є думка про те, що людський потенціал слід розглядати як людський капітал (в його реальному обчисленні) і соціально-економічні умови його формування, розвитку, використання. Тобто тут враховуються як економічні аспекти вкладень в людину, так і характеристика соціального середовища, що формує особистість цієї людини, систему її цінностей і переваг, структуру її інтересів, ступінь активності і т. д. Також враховується якість життя населення, яка характеризується, перш за все, такими показниками, як рівень охорони здоров' я і освіти, ступінь зайнятості населення, рівень його благополуччя, екологія, безпека і права людини.

Дійсно, поняття людський потенціал - продукт постіндустріального періоду, епохи розвитку інформаційного суспільства, яке базується на інформаційно та інтелектуально містких технологіях, коли в якості провідного ресурсу починає виступати людський капітал, а визначальним фактором зростання стають знання. З цієї точки зору, під людським потенціалом слід розуміти здатність, можливість, необхідність людей працювати в умовах постіндустріального суспільства, що базується на інформаційно та інтелектуально містких технологіях. При цьому здатність людини працювати визначається, в першу чергу, величиною її людського капіталу як сукупності вроджених здібностей, таланту, запасу здоров'я, набутих знань, досвіду і кваліфікації; необхідність працювати - системою її цінностей, переваг, наявністю мотивації, структурою її інтересів, ступенем активності; а можливість повноцінної творчої праці, яка дає задоволення, багато в чому залежить від якості життя населення.

Проте при цьому ні в якому разі не слід ототожнювати поняття "людського потенціалу" з "людським капіталом". Адже, незважаючи на те, що потенціал і капітал належать людині і потенціал при наявності певних потреб може набувати ознак капіталу (як при створенні економічних благ, так і при отриманні прибутку чи доходу). Все ж треба чітко розрізняти, що під людським капіталом слід розуміти економічний запас блага, що знаходяться у розпорядженні власника (кваліфікація, спеціальна підготовка), що мають вартісну оцінку. А людський потенціал - це всього лише можливості, які не реалізовані (тобто накопичені, збережені і знаходяться в резерві) і, відповідно, до визначеного часу не мають економічної оцінки, але які при бажанні і конкретних способах мотивації можна реалізувати. [2]

Гносеологічно людський потенціал являє собою сукупні можливості досягнення поставленої мети, а людський капітал окреслює засоби її досягнення. Причому людський капітал як економічна категорія включає економічні відносини, пов' язані тільки з тими елементами людського потенціалу, які здатні створювати нову вартість чи приносити додатковий прибуток. Іншими словами, людський потенціал перетворюється в людський капітал лише у випадку, якщо він використовується з метою отримання доходу.

Тож слід погодитись з твердженням, що категорія "людський потенціал" є однією з оціночних і прогнозних характеристик конкретної соціально-економічної спільноти людей, певної організації соціального життя. Причому, для людського потенціалу характерним є те, що, як запас здібностей до праці, він є невіддільним від людської особистості. Процес формування людського потенціалу здійснюється на основі природних здібностей людини, життєвого досвіду, мотивації, під впливом освіти та виховання, передбачає значні матеріальні та часові затрати. Ці затрати здійснює сам індивід, сім' я, фірма чи держава. Потенціал людини як певний нагромаджений запас знань, вмінь, здоров' я, фізіологічних особливостей, культури, досвіду, мотивації, психологічних, світоглядних, суспільних рис неодмінно потребує збереження і відтворення. Функціонування і ступінь віддачі від його використання визначаються рядом внутрішніх і зовнішніх факторів. Сьогодні людський потенціал є визначальним чинником економічного зростання та стратегічним ресурсом прогресу всього суспільства, й людини зокрема. [3]

Необхідно розрізняти концепцію людського капіталу, з якою, як уже зазначалося, інвестиції в людину виступають засобом підвищення продуктивності праці та доходу. В концепції людського розвитку високорозвинена благополучна людина визнається за мету, а забезпечення її добробуту - це кінцеве завдання розвитку. Людський потенціал визнається не засобом досягнення добробуту людей, а обов' язковим компонентом їх добробуту. Людський потенціал, під яким розуміють сукупну здатність певної людської спільноти (народу, територіальної громади, трудового колективу підприємства тощо) і окремої людини до економічної і соціальної діяльності та розвитку. Отже, людський потенціал охоплює не тільки професійно-кваліфікаційні характеристики, а й рівень освіченості, креативності, мобільності, можливість адаптуватися до соціально-економічних змін у суспільстві та інші кількісно-якісні характеристики їх носіїв. Ось чому людський потенціал країни, вимірюваний відповідним індексом, дозволяє визначати її рейтинг та конкурентоспроможність серед країн світу. В сучасних умовах розвитку глобалізації та загострення проблем конкурентоспроможності національних економік розвиток людського потенціалу перетворюється на найважливіший ресурс суспільного розвитку. Цим обумовлюється те, що в державному управлінні багатьох країн пріоритет надається соціальній політиці. Це також є усвідомленням того, що перемогу в глобальній конкуренції зможуть отримати країни-лідери з розвитку людського потенціалу.

Допоки праця залишається недорогим ресурсом, роботодавець не зацікавлений в оновленні засобів виробництва, оскільки експлуатація дешевої праці є більш вигідною, ніж затрати на модернізацію. В результаті застаріле обладнання та орієнтація на некваліфіковану працю призводить до відставання загального рівня продуктивності праці. Низький рівень оплати праці при цьому, не забезпечуючи реалізацію своєї відтворювальної функції, веде до фізичного скорочення людського капіталу, при цьому ще більш прогресуючими темпами деградує якість людського капіталу.

Рис. 1 Взаємозалежність показників заробітної плати, продуктивності праці та якості людського капіталу

Низька продуктивність праці призводить до того, що продукція, яка випускається характеризується низькою доданою вартістю, що в кінцевому результаті обумовлює високу долю фонду заробітної плати в собівартості при низьких абсолютних значеннях індивідуальної заробітної плати. Технологічно застаріле обладнання унеможливлює використання висококваліфікованого персоналу, що робить його незатребуваним.

Незатребуваність кваліфікованої праці разом з її низькою оплатою призводить до деградації людського потенціалу та обмеження перспектив його відтворення, як фізичного, так і якісного. Так, за приблизними оцінками науковців, кваліфікація працівника втрачається у випадку його невикористання на протязі трьох-п'яти років.

Сам по собі людський потенціал, що характеризується відсутністю необхідних навичок, знань та досвіду, є низькооплачуваним та являє собою значне обмеження при експлуатації нового високотехнічного обладнання. Іншими словами, робоча сила, що володіє низьким рівнем людського капіталу, не може бути продуктивною та в силу даної причини високооплачуваною.

Очевидно, що вирішення завдання стійкого зростання продуктивності праці в сучасних економічних умовах може базуватися лише на високопродуктивному людському капіталі. При цьому інвестиції в освіту являються найбільш значимою компонентою його створення.

Під інвестиціями в освіту розуміється як фінансування галузі, так і власне інвестиції громадян у свою особисту освіту та освіту дітей, а також витрати підприємств на перепідготовку кадрів. Інвестиції в освіту залежать від таких двох визначальних факторів, як наявність фінансових ресурсів, достатніх для покриття витрат на освіту, та рівень віддачі від таких інвестицій.

Видатки на науку та освіту, як і на охорону здоров'я та культуру, належать до поточних видатків бюджету. Дані галузі практично не мають доходів і здійснюють свою діяльність на основі видатків відповідних бюджетів.[4]

На превеликий жаль, державне фінансування галузі освіти в Україні є вкрай незадовільним. Не кажучи вже про відмінності в абсолютних сумах, що виділяються на освіту в економічно розвинутих країнах, де Україна поступається і у відносних показниках. На протязі останніх років дана галузь фінансується за залишковим принципом. Відповідно держава втрачає передові позиції щодо рівня освіченості громадян, у зв' язку із скороченням масштабів та рівня якості підготовки науково-педагогічних кадрів. Реальне бюджетне фінансування на вищу освіту і науку не відповідає вимогам і нормам Законів України "Про освіту" та "Про вищу освіту".

Стаття 61 Закону України про освіту визначає необхідний обсяг бюджетних асигнувань на сферу освіти у розмірі не менш 10% від валового внутрішнього продукту (ВВП). Сьогодні досить складно назвати цифри рівня фінансування освіти і науки, але за даними у 2009 р. на освіту витрачено 6 % (13 млрд. грн.), а на науку - до 0,5 % від ВВП. Жодного разу з моменту набуття незалежності Україні не вдавалося вийти на задекларований у законі рівень фінансування освіти.

В той же час, така норма законодавства видається завищеною, оскільки у світи є лише декілька країн, які витрачають на освіту більше 10% національного доходу. Це здебільшого невеликі острівні держави, розташовані в Тихому океані або Карибському басейні.

Варто відзначити, що за Щорічної Доповіді ПРООН за 2009 рік частка державних витрат на освіту в Україні в останні роки підтримується на рівні близькому 6% ВВП, що можна порівнювати з показниками розвинутих країн Західної Європи та Північної Америки. Крім того, за цим показником Україна є лідером у Східній Європі.

Таблиця 1

_Витрати на освіту серед країн-лідерів рейтингу за ІРЛП на 2009 р._

№ з/п

Рейтинг країн за ІРЛП

Державні видатки на освіту

 

 

% від ВВП

% від загальнодержавних видатків

Країни

з дуже високим рівнем розвитку людського потенціалу

 

1

Норвегія

7,7

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни