Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 23

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

Встановлення у бараночному цеху пакувально-фасувальний апарату для пакування бараночних виробів в пакети з встановленою вагою

Як уявляється, сукупність цих засобів допоможе вдосконалити збутову політику підприємства, що повинно привести до збільшення обсягів продаж за рахунок підписання договорів з новими підприємствами, підвищення обсягів замовлень торгуючих організацій, з якими вже працює комбінат, відстеження продукції, яка не користується попитом, опитування клієнтів щодо впровадження нових товарів тощо.

Для оцінки очікуваного ефекту від роботи торгового агента порівняємо прибуток підприємства до залучення торгового агента та після, враховуючи всі затрати, пов' язані з впровадженням цієї посади і очікуваним збільшенням обсягів реалізації хліба і хлібобулочних виробів ВАТ «Горлівський хлібокомбінат».

Визначимо витрати, які складуться з появою двох торгових агентів і зведемо їх в таблицю 2

Таблиця 2 - Витрати, що пов'язані з роботою торгових агентів

Показники

Витрати за місяць

Всього за місяць

Всього за рік

 

 

1 агент

2 агент

 

 

1

Заробітна плата

2б00

2б00

5200

б2400

2

Оренда авто

1300

1300

2б00

31200

3

Витрати на паливо

3000

3000

б000

72000

4

Витрати на обслуговування автомобіля

1000

1000

2000

24000

5

Витрати на мобільний зв'язок

100

100

200

2400

б

Всього

 

192000

Опитування менеджерів служби збуту показало, що за рахунок складання нових договорів, поліпшення співпраці з вже існуючими клієнтами, відстеження продукції, яка не користується попитом та контроль відповідності асортиментної структури товарообігу асортиментному переліку товарів, а також аналізу попиту з ціллю збільшення обсягів закупок за рахунок розширення асортименту, обсяг реалізації по всім видам продукції може збільшитися на 13%.

Підприємство повинно періодично оцінювати роботу відділу збуту за такими показниками, як виконання норми збуту, підтримка середнього рівня товарних запасів, оперативність доставки товару споживачам, відношення до ушкоджених товарів, здійснення програм стимулювання збуту.

У результаті виконаного нами дослідження було встановлено, що у формуванні попиту на хлібобулочні вироби беруть участь чотири елементи:

1. Конкретна потреба (задача маркетингу визначити, а іноді і створити її);

2. Платоспроможність споживачів, що залежить від загальної економічної ситуації і рівня прибутку населення;

3. Ціна (маркетинг має величезну кількість інструментів регулювання ринкової ціни) і пропозиція;

4. Обсяг виробництва продукції, асортимент і якість якої залежить від стратегічних цілей самого виробника.

Таким чином, маркетингові зусилля безпосередньо впливають на більшість чинників формування попиту на хлібобулочні і кондитерські вироби. А так, як достатній попит лежить в основі ефективності збутової діяльності, а, отже, для організації економічно вигідного збуту варто активізувати маркетингову діяльність.

Вихідним моментом концепції маркетингу хлібопродуктів служить орієнтована на споживача, інтегрована цільова філософія підприємства. У цілому ж маркетинг хлібопродуктів можна представити як систему керування ринком хлібопродуктів, що включає в себе процес визначення, аналізу, прогнозування, створення і розвитку споживчих бажань, а також організацію всіх ресурсів для задоволення потреб покупців з оптимальним прибутком для виробника.

У той же час необхідно чітко розуміти, що концепція маркетингу дозволяє аналізувати, оптимізувати і задовольняти споживчий попит, але вона є лише керівництвом до планування, загальною стратегією діяльності. Підприємство повинно також враховувати свої сильні і слабкі сторони у виробництві, технології, фінансах, збуті. Плани маркетингу повинні погоджувати цілі, вимоги споживачів і ресурсні можливості. У противному випадку плани маркетингу будуть недосяжні. Крім того, необхідно оцінювати вплив конкуренції, державного регулювання та інші сили, стосовно даного підприємства.

Оскільки ринок хлібопродуктів характеризується найбільш тісною взаємодією попиту і пропозиції пропозиція хлібних товарів є під впливом таких чинників, як зміна суспільних потреб, попиту населення і прискорення НТП. Крім того, в умовах все більшого насичення ринку різноманітними продовольчими товарами, зростають вимоги споживачив до їхнього асортименту і якості; посилюєжться об'єктивна необхідність більш повного задоволення попиту не населення взагалі, а конкретних соціально-економічних груп споживачів, має використовуватися маркетинговий принцип сегментації ринку. І тоді пропозиція буде строго орієнтована на відповідність соціально-економічним, національним, віковим, психологічним і ін. характеристикам визначеного контингенту споживачів. Попит визначає об' ємність ринку - це є частина пропозиції, що може бути реалізована в обмін на платіжні засоби при даному рівні і співвідношенні роздрібних цін.

Висновки

1. Збут є системою відносин у сфері товарно-грошового обміну між економічно і юридично вільними суб'єктами ринку збуту, що реалізовують свої комерційні потреби. Суб'єктами ринку збуту виступають продавці і покупці, а об'єктом збуту є товар в маркетинговому розумінні цього слова.

2. Крім основних учасників ринку збуту, продавців і покупців, на ньому присутні такі помічники по збуту - підприємства і фірми, сприяючі функціонуванню збутового процесу (банки, транспортні підприємства, рекламні агентства, страхові компанії і т.д.).

3. Задача діячів ринку збуту полягає в тому, щоб здійснити взаємовигідний товарно-грошовий обмін між продавцем і покупцем. Маркетингова діяльність всіх учасників на ринку збуту активно сприяє цьому обміну, виявляючи потреби, і направляючи потоки в системі "товар-гроші" назустріч один одному: перший потік направлений до споживача і несе в собі ідеї, товари і послуги вигідні і потрібні споживачу; другий потік направлений від споживача і несе корисність для продавця у вигляді грошей або їх еквівалентів.

4. Збутова політика регулює маркетингову стратегію таким чином, щоб забезпечити максимум задоволення споживачів. При цьому, ініціатива залишається за підприємством, що пропонує свій товар. Воно повинне пропонувати товари, що відповідають очікуванням споживачів і робити це краще за конкурентів. При цьому виробник повинен або створити власну систему збуту, або враховувати вимоги посередників, які доставляють товар до споживача в потрібне місце, в потрібний час і у необхідній кількості.

РЕЗЮМЕ

Система збуту товару є однією з найважливіших у маркетинговій політиці підприємства. Доведено, що успіху досягає той постачальник, який уважно прислухається до зауважень клієнта і намагається зробити співпрацю більш комфортною і взаємовигідною. Обґрунтовано організаційну форму професійної діяльності служби збуту на промисловому підприємстві.

Ключові слова: збутова стратегія, просування товару, ринок, обрана політика, маркетинговий аналіз, виробник, покупець

РЕЗЮМЕ

Система сбыта товара является одной из важнейших в маркетинговой политике предприятия. Доказано, что успеха достигает тот поставщик, который внимательно прислушается к замечаниям клиента и организует более комфортное и взаимовыгодное сотрудничество. Обоснована организационная форма деятельности службы сбыта на промышленном предприятии.

Ключевые слова: сбытовая стратегия, продвижение товара, рынок, выбранная политика, маркетинговый анализ, производитель, покупатель

SUMMARY

The system of sale of commodity is one of major in the marketing policy of enterprise. It is proved, that success is achieved by that supplier which attentively will listen to the remarks of client and will organize more comfort and mutually beneficial collaboration. The organizational form of activity of service of sale on an industrial enterprise is substantiated.

Keywords: sale policy, advancement of commodity, market, chosen strategy, marketing analysis, producer, buyer. СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Ляшенко В.И.    Франчайзинговый режим формирования региональной сети элементов инновационной предпринимательской инфраструктуры ІІ Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. Вип. 97. - 2005. - С. 31-42.

2. Алымов А. - Перспективы развития отечественного предпринимательства ІІ Экономика Украины. - 2004. - № 2. -С. 92 - 93.

3. Малхотра Н.К. Маркетинговые исследования. Практическое руководство. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2003. - 9б0 с.

4. Борисенко 3. Первое десятилетие конкурентной политики в Украине ІІ Экономика Украины. - 2003. - № 5. -С. 4 - 9.

5. Костусєв А. Защита экономической конкуренции в Украине: состояние и проблемы ІІ Экономика Украины. - 2003. - № 4. -С. 4 -

12.

6. Николаев И.Г. Методические подходы к разработке и реализации стратегий развития в розничной торговле ІІ Маркетинг в России и за рубежом. - 200б. - №3. - С. б0 - б4.

7. Винкельманн П.    Маркетинг и сбыт. Основы ориентированного на рынок управления компанией. М.: Издательский дом Гребенникова, 200б. - бб8 с.

8. Шведун В.О.   Обґрунтування та створення інноваційної стратегії управління маркетинговою діяльністю підприємства І В.О. Шведун. ІІ Маркетинг і менеджмент інновацій. - 2 012. - № 3. - С. 75-83.

9. Божкова В.В. Стратегічні аспекти комунікаційної політики в інноваційній діяльності промислових підприємств : монографія І В.В. Божкова. - Суми : ТОВ «ТД «Папірус», 2011. - 3б2 c.

10. Механізм стратегічного управління інноваційним розвитком : монографія І за заг. ред. О.А. Біловодської. - Суми : ВТД «Університетська книга», 2010. - 432 c.

11. Євдокимов Ф.І., Лисяков В.П. Механізм оцінки техніко-технологічного потенціалу підприємства ІІ Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. - 2005. -Випуск 97. - С. 25 - 30.

12. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком промислових підприємств : монографія І С.М. Ілляшенко, О.А. Біловодська. -Суми : ВТД «Університетська книга», 2010. - 281 с.

13. Амосов О.Ю.    Оцінка потенціалу конкурентоспроможності як основного аспекту розвитку підприємства І О.Ю.Амосов ІІ Проблеми економіки. - 2011. - №3. - С. 79 - 83.

УДК 338.24:001.92:339.9 (477)

ОЦІНКА РІВНЯ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ

ЛимарВ.В., к.е.н., молодший науковий співробітник Інституту економіки промисловості НАН України (м. Донецьк) '

Постановка проблеми. Можливість переходу країни до економіки знань залежать від наявного інноваційного потенціалу, зокрема: розвиненої інноваційної інфраструктури та забезпеченості економіки науковими кадрами та освіченості робочої сили; обсягів фінансування наукової та науково-технічної діяльності; рівня інноваційної активності промислових підприємств та динаміки виробництва інноваційної продукції; наявності платоспроможного попиту на інноваційну продукцію.

Головними проблемами, що ускладнюють та галюмують процесс генерації та трансферу знань в Україні, є фактичне спрямування державної політики на закріплення моделі економіки, яка грунтується на низькотехнологічних укладах, та слабкий розвиток ринкових інституцій.

Проблемі становлення та розвитку в Україні економіки знань присвячено багато наукових робіт українских та зарубіжних вчених, а саме Ю. Адлера, О. Амоші, Д. Белла, Є. Веліхова, А. Гальчинського, В. Гейця, С. Глазьєва, Р. Грінберга, К. Далмана, М. Кастельса, С.

© Лимар В.В., 201З

Кацури, В. Келлера, В. Кондрашової, Л. Ладонько, О. Лук'янчука, Д. Львова, Ю. Макогона, А. Максюти, Ф. Махлупа, Е. Менсфілда, В. Россохи, А. Субботіна, Ф. Хайєка, С. Хамініч, Л. Федулової, М. Хірооки.

Метою даного дослідження є аналіз рівня розвитку в Україні економіки знань.

Результати дослідження. В рейтингу Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) в 2010-2011 рр. Україна зайняла 87 місце серед 139 країн, які аналізувалися. У порівнянні з 2009-2010 рр. рейтинг України знизився на 2 позиції. За рейтингом глобальної конкурентоспроможності сусідами України є Албанія та Гамбія.

За методикою Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) індекс глобальної конкурентоспроможності оцінюється за такими показниками (рис. 1).

До факторних ВЕФ відносить країни, економіка яких переважно базується на трудових ресурсах з низькою кваліфікацією та природних ресурсах (Бангладеш, Бенін, Болівія, Камбоджия, Камерун, Чад та ін.). В таких країнах рівень заробітньої платні - низький, а підприємства конкурують на основі різниці цін, виробляють товари з невеликою часткою обробки та характеризуються низькою продуктивністю.

В даних країнах показниками конкурентоспроможності є функціонуючі суспільні та приватні інституції, розвинена інфраструктура, стабільна макроекономічна середа та здорове населення, яке має початкову та середню освіту.

Коли країна стає більш конкурентоспроможною, рівень її продуктивності зростає, підвищується й середня заробітня платня. В такому випадку країна переходить до стадії продуктивної економіки. На даній стадії виробництво стає більш продуктивним та якісним. В таких країнах конкурентоспроможність оцінюється за вищою освітою та підвищенням кваліфікації, продуктивним ринком товарів, функціонуючим ринком праці, розвинутим фінансовим ринком, можливістю впроваджувати у виробництво існуючі технології та великим внутрішнім та зовнішнім ринками збуту продукції.

На стадії інноваційної економіки підприємства країни конкурують за можливість виробляти та реалізовувати нові та унікальні товари, використовують найновітніші технології та процеси.

За оцінками ВЕФ в 2010-2011 рр. Україна знаходиться на перехідній стадії між факторною та продуктивною економіками, як Ангола, Вірменія, Казахстан, Єгипет, Венесуела, Індонезія та багато інших країн.

1. Інституції

2. Інфраструктура

3. Макроекономічна середа

Показники факторної економіки (factor-driven economy)

4. Здоров'я та початкова освіта

5. Вища освіта та підвищення кваліфікації

6. Продуктивність ринку товарів

7. Продуктивність ринку праці

8. Розвиток фінансового ринку

9. Технологічна готовність

10. Розмір ринку

11. Ділова активність

12. Інноваційна діяльність та НДДКР

Показники продуктивної економіки (efficiency-driven economy)

Показники інноваційної економіки (innovation-driven economy)

Рис. 1. Складові, які оцінюються при розрахунку індексу глобальної конкурентоспроможності країни за методикою ВЕФ*

*Складено на основі: [1]

За десятибальною шкалою в 2010-2011 рр. показники, за якими розраховується індекс глобальної конкурентоспроможності, оцінені таким чином (табл. 1).

Таблиця 1

№ Показник

Ранг

Бал

1 2

3

4

1 стадія: факторна економіка (factor- driven economy)

102

3,92

1. Інституції

134

2,9б

2. Інфраструктура

б8

3,83

3.          Макроекономічна середа

132

3,20

4.          Здоров'я та початкова освіта

б7

5,70

2. Стадія: продуктивна економіка (efficiency-driven economy)

72

3,9б

5.          Вища освіта та підвищення кваліфікації

4,б1

6.          Продуктивність ринку товарів

129

3,53

7.          Продуктивність ринку праці

54

4,54

8.          Розвиток фінансового ринку

119

3,31

9.          Технологічна готовність

83

3,37

10.        Розмір ринку

38

4,53

3. Стадія: інноваційна економіка (innovation-driven economy)

88

3,30

11.        Ділова активність

100

3,48

12.        Інноваційна діяльність та НДДКР

бЗ

3,11

* Складено на основі: [1]

За розрахунками ВЕФ найвищі оцінки отримали показники: здоров'я та початкова освіта (5,70); вища освіта та підвищення кваліфікації (4,61) та продуктивність ринку праці (4,54). Найнижчі бали характеризують такі показники: інституції (2,96); інноваційнаактивність та НДДКР (3,11) та макроекономічна середа (3,20). Таким чином дані показники визнано найпроблемнішими, які в найбільшій мірі стримують перехід України до стадії продуктивної економіки (за розрахунками ВEФ).

Далі представлено динаміку чисельності працівників наукових організацій України (табл. 2).

Таблиця 2

Роки

Праці­вники основ-ної діяльнос­ті

1991

434,2

1995

284,3

2000

210,3

2005

20б,0

2009

191,3

2010

185,0

Чисельність працівників наукових організацій України, тис. осіб*

Працівники, зайняті науковою та науково-технічною

У тому числі фахівці, зайняті науковою та науково-технічною роботою

295,0

179,8 120,8 105,5 92,4

89,б

пито­ма

вага, %

б7,9

доктори наук

кандидати наук

Допоміжний персонал

б3,2 57,4 51,2 48,3

48,4

всього

пито­ма

вага, %

всього

пито­ма вага,

%

3,4

0,8

27,8

б,4

4,1

1,4

22,9

8,1

4,1

1,9

17,9

8,5

4,2

2,0

17,0

8,3

4,4

2,3

17,1

8,9

4,5

2,4

17,0

9,2

103,1

б2,8 35,б 32,0 27,1

2б,0

 

роботою за сумісництвом

пито­ма вага,

%

всього

пито­ма вага,

%

23,7

Зб,1

8,3

22,1

41,7

14,7

1б,9

53,9

25,б

15,5

б8,5

33,3

14,2

71,8

37,5

14,1

б9,4

37,5

*Складено на основі: [2, с. 31]

В перід з 1991 до 2010 року зменшується кількість фахівців, зайнятих науковою та науково-технічноюб роботою, більше ніж в 2 рази. В той час, коли в США, країнах ЄС та країнах східноазиатського регіону більшість науковців та інженерів зайняті у сфері виробництва, в Україні кандидати наук зосереджені у вищих навчальних закладах (71,8%) та науково-дослідних інститутах й науково-технічних організаціях (15,7%). (Рис. 2). Такий розподіл науковців не сприяє трансферу знань з науки у виробництво.

Науково- дослідні

Інші організації та

Промислові      підприємства; 8,0 підприємства,

науково-виробничі об'єднання тощо; 1,1

Органи державної влади ; 2,0

інститути, наукові та науково-технічні організації; 15,7

Вищі навчальні заклади; 71,8

Академії та їхні

структурні підрозділи; 1,4

Рис. 2. Розподіл кандидатів наук, зайнятих в економіці України в 2010 р., за типами організацій, %*

*Складено на основі: [2, с. 78]

Стосово результативності діяльності наукової сфери України, вона предаставлена на рисунку 3:

80000 б0000 40000 20000 0

2002 2003 2004 2005 200б 2007 2008 2009 2010

-Всього, од.

- З них зі створення нових видів техніки й технологій, од.

- З них роботи, в яких використано винаходи, од.

Рис. З. Кількість виконаних науково-технічних робіт у 2OO2—2O1O рр., од.*

всього

всього

*Складено на основі: [2, с. 137]

З 2002 до 2004 року спостерігається зростання кількості виконаних наукових та науково-технічних робіт з 41498 до 67311 од. У 2005 - 2006 рр. відбувається падіння показнику до 58743 од. У 2007 році кількість даних робіт збільшується до 62657 од. і з 2008 до 2010 року спостерігається зменшення кількості виконаних наукових та науково-технічних робіт до 52037 одиниць.

Таблиця 3

Державний департамент інтелектуальної власності України

Патентні відомства іноземних держав

Подано заявок на видачу охоронних документів, од.

Отримано охоронних документів, од.

Подано заявок на видачу охоронних документів, од.

Отримано охоронних документів, од.

Сектори

Державний сектор

2182

1886

57

33

Підприємницький сектор

480

443

39

35

Сектор Вищої освіти

6232

5419

16

16

*Складено на основі: [2, с. 158]

Стосовно охоронних документів, то найбільша кількість патентів, виданих Державним департаментом інтелектуальної власності України, отримує сектор вищої освіти (в 2010 році отримано 5419 патентів).

Далі представлено дані щодо інноваційної діяльності українських підприємств (табл. 4):

Таблиця 4

Джерела фінансування інноваційної діяльності / кількість підприємств

Всього, од.

Питома вага, %

Загальна кількість підприємств, що займалися інноваційною діяльністю, у тому числі за рахунок:

1152

100

власних коштів

1043

90,5

держбюджету

23

2,0

місцевих бюджетів

17

1,5

позабюджетних фондів

2

0,2

вітчизняних інвесторів

12

1,0

іноземних інвесторів

11

1,0

кредитів

36

3,1

інших джерел

8

0,7

*Складено на основі: [2, с. 205]

Більше 70% українських підприємств займалися інноваційною діяльністю за рахунок власних коштів; біля 3% - за рахунок держбюджету та місцевих бюджетів; 2% - за рахунок кредитів; трохи більше 1% - за рахунок вітчизняних та іноземних інвесторів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни