Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 35

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

У сучасних умовах структура офіційних золотовалютних резервів, що формуються банками більшості країн світу, включає, як правило, чотири основні компоненти (рис. 1) [5].

Рис. 1 Структура золотовалютних резервів

Необхідний розмір золотовалютних резервів країни прийнято розраховувати виходячи з об'єму виплат по зовнішніх боргах і об'єму імпорту товарів і послуг. Найчастіше в міжнародній практиці застосовують коефіцієнт достатності міжнародних резервів, який розраховується як можливість покриття середньомісячного імпорту країни. По практиці, що склалася, прийнятним вважається рівень резервів, що покриває тримісячний імпорт. Проте в епоху глобалізації для більшості країн основним завданням формування і використання золотовалютних резервів стає не забезпечення критичного імпорту, а збереження і підтримка стійкості курсу національної валюти.

Таблиця 2

Держави з найбільшими міжнародними резервами [6]

Країна

Золотовалютні резерви, млрд. дол

Дані за станом на

1

Китай

3 312,0

31.12.2012

2

Японія

1 351,0

31.12.2012

3

Євросоюз

863,8

31.12.2011

4

Саудівська Аравія

626,8

31.12.2012

5

Росія

537,6

31.12.2012

6

Тайвань

408,5

31.12.2012

7

Бразилія

371,1

31.12.2012

8

Швейцарія

331,9

31.12.2011

9

Південна Корея

326,9

31.12.2012

10

Гонконг

317,3

31.12.2012

11

Індія

287,2

31.12.2012

12

Сінгапур

259,3

31.12.2012

13

Німеччина

238,9

31.12.2011

14

Алжір

190,5

31.12.2012

15

Таїланд

181,6

31.12.2012

Структура золотовалютних резервів значною мірою залежить від особливостей елементів світової валютної системи, що діє в цей історичний період, особливостей міжнародних розрахунків, ролі різних країн у світовій торгівлі і міжнародному розподілі праці. В умовах функціонування золотого стандарту (Паризька система) основну частину офіційних резервів, створених центральними банками, складало золото, яке було не лише способом міжнародних розрахунків, але і основним активом, який забезпечував внутрішній банкнотний оборот в країні. Генуезька система започаткувала активне нагромадження іноземних валют в структурі золотовалютних резервів - головним чином розмінних на золото девізів - долара США, англійського фунта стерлінгів і французького франка. А із створенням Бреттон-Вудської валютної системи домінуючі позиції як у світовій торгівлі, так і, відповідно, в структурі золотовалютних резервів зайняв долар США. Із зростанням ролі Західної Європи і Японії у світовій торгівлі в офіційних валютних резервах їх центральних банків сталися адекватні зміни, які відбивали валютний стандарт Ямайської системи. До золотовалютних резервів нарівні з доларом США були також включені найбільш стабільні європейські валюти.

Як показує світовий досвід, найбільш великі запаси вільно конвертованої валюти мають в розпорядженні країни, які мають значний доходи від експорту товарів і послуг, туризму, інвестиційної діяльності за кордоном, а також що зуміли створити ефективні механізми по акумуляції і раціональному використанню валютних надходжень.

За даними [6] на початок 2013 року загальна сума офіційних резервних активів у світовій економіці оцінювалася в 12,9 трлн. дол. Останніми роками значна частина золотовалютних резервів концентрується в країнах Південно-Східної Азії (таблиця 2). Зокрема, приблизно 6,8 трлн.дол., або більше 50% усіх золотовалютних резервів доводилося на центральні банки Азіатських країн: Китай - 3312 млрд.дол., Японія - 1351 млрд.дол., Тайвань - 409 млрд.дол., Південна Корея - 327 млрд.дол., Індія - 287 млрд.дол. У таблиці 2 представлені країни з найбільшим золотовалютним резервом (за станом на кінець 2012р.), на долю яких доводиться більше 74 % золотовалютних запасів світу.

Серед промислово розвинених держав найбільші валютні резерви мають Німеччина, Італія, Франція, США та ін. Слід зазначити, що якщо більшість промислово розвинених країн традиційно мали відносно великі об'єми золотовалютних резервів, то новим індустріальним країнам Азії - Китаю, Тайваню, Кореї, Гонконгу - вдалося створити великі запаси валюти завдяки успішному розвитку концепції експортної орієнтації.

Особливо нестримно збільшуються золотовалютні накопичення Китаю і дорівнюють більш ніж 3,3 трлн.дол. Китайська економіка стабільно демонструє небувалі темпи зростання. Значне резервування наявних валютних ресурсів є одним із способів захисту від "перегрівання економіки". Китай формує золотовалютні резерви і розміщує їх в США. Таким чином, уряд Китаю формує "могутній фінансовий щит" і може робити відчутний вплив на економіку США [7].

Великі об'єми валютних резервів розширюють можливості країн здійснювати валютні і інвестиційні операції з метою отримання додаткового прибутку, а також надають більше можливостей для проведення валютних інтервенцій. Проте, деякі автори [7] відмічають негативні наслідки накопичення надмірних об'ємів золотовалютних резервів вище оптимального рівня, що ринково розвинені країни розглядають швидше як недолік, чим позитивне явище. Зв'язується це зі збільшенням інфляційного тиску на економіку країни, зростанням надмірних інвестицій і виникненням переоцінених активів, утворенням труднощів в реалізації грошово-кредитної політики. Керівник ФРС США Алан Гриспен свого часу відмічав, що надмірно великий резерв є тягарем для національної економіки. Можливо, виходячи з цього золотовалютний резерв США складає 148 млрд.дол. при ВВП рівному 15,7 трлн.дол.

Як показує динаміка (рис. 2), доля розвинених країн в структурі світових валютних резервів стабільно скорочується. В середині 90-х валютні резерви розвинених країн, що розвиваються, співвідносилися як 67:33, в 2000-му році 63:37. Вже в 2005-му сукупна величина валютних резервів країн з ринком, що розвивається, перевищувала резерви розвинених країн, і по стану на початок 2013 доля останніх скоротилася до 33,7%.

Зростання валютних резервів країн, що розвиваються, частково було пов'язане зі збільшенням іноземного капіталу, але в окремих випадках цей чинник мав негативні наслідки. У деяких країнах (Індонезія, Таїланд, Південна Корея) раптовий відплив спекулятивного капіталу призвів восени 1997 року до розвитку валютно-фінансової кризи, що змусило витратити частину валютних резервів і навіть звернутися по допомогу до міжнародних організацій.

1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012

Країни з розвиненою економікою      Країни, що розвиваються

Рис. 2 Структура світових валютних резервів в розрізі країн з розвиненою економікою та країн з економікою, що розвивається, в 1995-2012рр.

Як показано в таблиці 3, основними валютами, що грають у світовій економіці роль резервних на сьогодні являються долар США, євро, японська ієна, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк. При цьому ключові валюти - національні кредитні гроші провідних розвинених країн, які використовуються в міжнародному обороті, - на сьогодні всього дві: долар США і євро.

Сьогодні структура резервів центральних банків значною мірою визначається оцінкою перспектив економічного розвитку США і Західної Європи, що впливає на долі, відповідно, долара і євро у складі золотовалютних резервів. Таким чином, нині основними резервними валютами є долар США і євро, що характеризує сучасну валютну систему як бівалютну.

При цьому, хоча швейцарський франк і не є валютою зовнішньоторговельних операцій, він використовується як резервна валюта, оскільки швейцарські банки мобілізують значні грошові кошти і забезпечують надійне розміщення капіталу. Іноді його ще називають "валютою-притулком" на період криз або підвищеної волатильности на ринках, оскільки у якості притулку зазвичай виступає валюта країни з найбільш стабільною економікою і низькою процентною ставкою. Історично цю роль виконують швейцарський франк і японська ієна.

Фунт стерлінгів, незважаючи на зменшення ролі Великобританії на світових ринках, зберігає за собою роль резервної валюти завдяки розгорнутій на весь світ банківській мережі цієї країни.

13б

Динаміка зміни обсягів світових золотовалютних резервів у структурі валют [9]_

Найменування валюти

1995

1997

1999

2001

2003

2005

2007

2009

2010

2011

2012

Долар США

59%

65%

71%

72%

66%

67%

64%

62%

62%

62%

62%

Євро

 

 

18%

19%

25%

24%

26%

28%

26%

25%

24%

Німецька марка

16%

14%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Англійський фунт стерлінгів

2%

3%

3%

3%

3%

4%

5%

4%

4%

4%

4%

Японська ієна

7%

6%

6%

5%

4%

4%

3%

3%

4%

4%

4%

ЕКЮ

9%

6%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нідерландський гульден

0.3%

0.4%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Французький франк

2%

1%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Швейцарський франк

0.3%

0.3%

0.2%

0.3%

0.2%

0.1%

0.2%

0.1%

0.1%

0.1%

0.1%

Інші

5%

4%

2%

1%

2%

2%

2%

3%

4%

5%

6%

На початку 2000-х років після введення Європейським Союзом нової резервної валюти - євро моновалютна система трансформувалася у бівалютну. У момент її ведення в 1999 році світові золотовалютні резерви на 18% складалися з євро. Це сталося внаслідок того, що євро об'єднало в собі декілька конвертованих валют - німецьку марку, французький франк, італійську ліру. Німецька марка і французький франк, сумарна доля яких в 1998 році складала 15% і забезпечили вигідну стартову позицію євро у валютних резервах центральних банків різних країн світу, що підтверджується даними таблиці 3 і рис.3.

Розширення Евросоза з 8 до 27 країн і відповідне розширення зони впливу євро, збільшення об'ємів міжнародної торгівлі з розрахунками в євро забезпечили збільшення його долі в міжнародних валютних резервах за більш ніж 10 років до 24%. За цей же період доля долара у світових валютних резервах скоротилася з 71% до 62 %.

1995     1996     1997     1998     1999     2000     2001     2002     2003     2004     2005     2006     2007     2008     2009     2010     2011 2012

USD    EUR       DEM    GBP       YEN       ECU       NLG    FRF       CHF Прочие

Рис. 3 Структура міжнародних накопичень в іноземних валютних резервах в 1995-2012 рр [9].

Досягнувши найбільшої питомої долі в 2001 році - 72%, доля долара в структурі резервів поступово почала знижуватися з одночасним посиленням ролі євро як світового резервного засобу.

За станом на кінець 2000 року доля долара США і євро в структурі офіційних резервів дорівнювала відповідно: в розвинених країнах - 70% і 18%, в країнах, що розвиваються, - 75% і 18% (рис. 4).

100,0 -|-

90,0 80,0 70,0

60,0--

50,0 40,0

30,0--

20,0

10,0--

0,0

Країни

Рис. 4 Співвідношення структури валют офіційних резервів розвинених країн і країн з економікою, що розвивається, в 2000 році.

До початку 2013 року в структурі офіційних резервів сталися зміни: доля резервів в доларах знизилася як в країнах з розвиненою економікою, так і в країнах, що розвиваються. Тепер співвідношення долар/євро в структурі резервів виглядає так: в розвинених країнах -64% і 24%, в країнах, що розвиваються, - 60% і 24% (рис. 5). Ці тенденції вказують на поступове витіснення долара США з позиції провідної резервної валюти.

Фінансова криза показала недостатню стійкість бивалютной системи. Нестабільність долара США останніми роками знижує довіру до нього з боку суб'єктів економічних стосунків, що призводить до зниження попиту на цю валюту для використання як способу збереження і примушує країни-експортерів розробляти методи захисту від витрат при взаєморозрахунках.

Порушення макроекономічної стабільності в окремих країнах єврозони у відчутно дестабілізували євро, що продемонструвало уразливі  сторони  монетарного  союзу  в  умовах  посилення  глобальної  фінансової  нестабільності.   Фінансова  інтеграція  в ЄСсупроводжується економічними процесами, резервною [13].

які об'єктивно утворюють підоснову нестійкості євро і послабляють позиції валюти

24,2

YEN

изо

Країни з розвиненою економікою Країни, що розвиваються

Рис. 5 Співвідношення структури валют офіційних резервів розвинених країн і країн з економікою, що розвивається, у 2012 році

Але проте на сьогодні економіки США і Евросоза переважають над економіками інших країн світу (за підсумками 2012 року ВВП США склав - 15,7 трлн.дол., ВВП Євросоюзу - 15,9 трлн. дол). Можливо, з часом положення зміниться - зараз до числа лідерів приєднався Китай (у 2012 році ВВП Китаю склав -

12,4 трлн.дол.), а у разі об'єднання деяких країн з великими експортними потоками в економічні союзи і введення ними загальної нової валюти можуть статися і інші зміни. Сукупний об'єм ВВП цих країн стане забезпеченням нової валюти, а об'єднання декількох країн з їх диверсифікованими експортними потоками різноманітної продукції понизить можливі ризики використання цієї валюти. Політика таких економічних союзів буде спрямована на поступове розширення сфери впливу своєї нової валюти і подальше отримання нею статусу резервної спочатку в регіональному, а потім і у світовому масштабі.

На практиці вже немало [2] країн почали працювати над утворенням нових регіональних економічних союзів з метою консолідації економічного потенціалу і об'ємів експорту. Так, стани-члени Ради співпраці арабських країн Персидської затоки ще в 2008 році оголосили про створення єдиного ринку з метою введення нової валюти "халиджи" [10]. Ще одна валюта, яка може з'явитися до 2015 року, ініційована Азіатським банком розвитку, це - "азіатська валютна одиниця" (АСи), яка об'єднає грошові одиниці 13 країн Азіатсько-тихоокеанського регіону, у тому числі Японії, Китаю, Південної Кореї, Тайваню [11]. На іншому континенті країни-учасниці Боліваріанскої альтернативи для народів Латинської Америки бачать свій подальший розвиток в переході на новою умовною одиницю взаєморозрахунків -" сукре". Спочатку планується її використати як віртуальну, а потім як повноцінну з метою заміни долара США у зв'язку з його нестабільністю [12]. Країни Південної Африки: ЮАР, Намібія, Свазиленд, Лесото, Ботсвана також розробляють проект створення регіональної валюти. Планується до 2028 року здійснити перехід усього континенту на нову валюту "афро", але доки багато африканських країн мають наміри спершу вступити в менш масштабні фінансові союзи, - як наприклад, Західноафриканський економічний і валютний союз і Центральноафриканське валютно-економічне співтовариство [12]. Зараз можливість створення нових резервних валют і економічних союзів стає усе більш реальною, що обумовлено як нестабільністю долара США, так і перманентними кризовими явищами зони євро.

Золотовалютні резерви України знаходяться під контролем держави в особі Національного банку України і уряду України. Золотовалютні резерви (офіційні резервні активи) розраховуються в доларах США і представлені у вигляді монетарного золота, іноземної валюти і державних цінних паперів, деномінованих в цих валютах. Резерви використовуються для здійснення міжнародних розрахунків і платежів, покриття дефіциту платіжного балансу, стабілізації курсу національної валюти.

Структура і динаміка золотовалютних резервів України представлена на рис.6 і в таблиці.4. Як видно, починаючи з 2003 року золотовалютні резерви України демонстрували стійке зростання і на кінець 2007 року складали 32,5 млрд.долл. Така динаміка пояснюється стабільним економічним зростанням і, на тлі цього, можливістю Національного банку поповнювати офіційні резерви.

2003    2004    2005    2005    2007    2003    2009    2010    2011 2012

Рис. 6 Динаміка золотовалютних резервів України 2003-2012рр*. [14]

*- за станом на кінець періоду

У кризові 2008-2009 рр. у зв'язку із зростанням дефіциту платіжного балансу і різким коливанням курсу гривни, Національний банк був вимушений проводити інтервенції на валютному ринку, що привело до падіння рівня золотовалютних резервів до 26,5 млрд. дол.

як

Починаючи з 2010 року економічна ситуація в країні почала стабілізуватися, економічне зростання поновилося (4,2% зростання ВВП), що зумовило збільшення золотовалютних резервів до 34,5 млрд.дол. за станом на кінець 2010 року.

Таблиця 4

_Структура офіційних золотовалютних резервів України* [14]_

Період

Всього

Резерви в іноземній валюті

Резервна позиція в МВФ

Спеціальні права запозичення

Золото

2003

6 943

6 662

0

21

260

2004

9 715

9 490

0

1

224

2005

19 391

18 987

0,004

1

403

2006

22 358

21 843

0,004

1

513

2007

32 479

31 783

0,01

3

693

2008

31 543

30 792

0,03

9

743

2009

26 505

25 493

0,03

64

948

2010

34 576

33 319

0,03

8

1 249

2011

31 795

30 391

0,03

18

1 385

2012

24 546

22 647

0,03

9

1 890

*- за станом на кінець періоду

У 2011 році напередодні парламентських виборів Кабінет міністрів України не зважився на виконання вимоги МВФ збалансувати бюджет "Нафтогазу" шляхом підвищення ціни на природний газ для населення. Внаслідок чого Україна не змогла отримати черговий транш у рамках ув'язненого в 2010-му році кредитної програми МВФ. Тому Національному банку довелося обходитися "власними силами". У результаті, золотовалютні резерви знизилися з $34, 6 млрд.дол. до $31, 8 млрд.дол.

Відносно різке зниження рівня золотовалютних резервів спостерігалося за підсумками 2012 року - офіційні резерви знизилися на 6,8 млрд. дол. Це зниження було обумовлене виплатою 3,7 млрд. дол. по позиках МВФ, а також погашенням виплат єврооблігацій і відсотків по зовнішніх держборгах. Крім того, частина золотовалютних резервів пішла на задоволення спекулятивних очікувань населення в 2012 році: за минулий рік було додатково скуплено готівкової валюти на суму більше 8 млрд.дол., що послужило причиною активних валютних інтервенцій з боку Національного банку з метою стабілізації курсу національної валюти.

Експерти фінансових ринків припускають, що в 2013 році золотовалютні резерви України виростуть за рахунок кредиту МВФ, а також за рахунок зростання експорту продуктів харчування, об'єм експорту яких запланований на рівні 22 млрд. дол., що порівнянно в рівнем експортної виручки від продажу українського металу [15].

Також слід зазначити збільшення долі золота в структурі офіційних резервів України. Так, в 2003 році доля золота складала 3,7%, а вже в 2013 році доля золота виросла до 7,7%, що обумовлене підвищенням рівня нестабільності на валютному ринку і наміром Національного банку диверсифікувати валютні риски.

За станом на 31.12.2011 року структура золотовалютних резервів НБУ по видах валют мала наступний вигляд (рис. 7) :

- долар США - 49% (оскільки велика частина усіх зовнішньоекономічних розрахунків в Україні здійснюється в американських

доларах);

- євро - 31%;

- англійський фунт стерлінгів - 7%;

- інші валюти (ієна, швейцарський франк) - 13%.

49%

ДоларСША Євро

Фунт стерлінг] в Інші

7%

Рис.7 Структура валютного компонента золотовалютнеых резервів Національного банку за станом на 01.01.2012р. [16]

На рис.8 представлена структура валютного компонента офіційних резервів за станом на початок 2011 року. Як видно, впродовж 2011 року сталися істотні зміни: значно знизилася доля долара США з 57% до 49%, збільшилася доля інших валют з 4% до 13%. При цьому доля євро залишилася практично без змін.

Поки що основна доля в структурі офіційних золотовалютних резервів належить активам в американських доларах, хоча видно, що йде робота відносно зниження його питомої ваги. В той же час керівництво Національного банку України говорить про те, що в перспективі можливе збільшення долі китайського юаня, японської ієни і інших валют в структурі офіційних запасів, залежно від формування структури зовнішньої торгівлі.

Долар США Євро

Фунт стерлінгів

Інші

32%

Рис.8 Структура валютного компонента золотовалютних резервів Національного банку за станом на 01.01.2011р. [16]

В той же час зниження долі долара США в структурі золотовалютних резервів може зробити їх дуже уразливими на тлі постійного зниження вартості євро, фунта стерлінгів і швейцарського франка до долара США, що спостерігається останнім часом. З іншого боку це має свої позитивні сторони - передусім, в результаті були отримані диверсифіковані резерви, не залежні від коливань якої-небудь однієї валюти.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни