Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 36

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

Висновки.

З метою вивчення проблеми вибору резервної валюти розглянуті основні сучасні тенденції світової економіки, пов'язані з тим, що значна частина золотовалютних резервів концентрується в країнах Південно-східної Азії в результаті експортної орієнтації економік цих країн, при цьому доля розвинених країн в структурі світових валютних резервів стабільно скорочується.

Проаналізовані і охарактеризовані основні процеси формування і використання золотовалютних резервів в умовах нестабільності фінансових ринків, значної волатильности курсів ключових валют - долара і євро, що формують основну частину світових золотовалютних резервів. Розглянуті можливості утворення нових регіональних економічних союзів і введення нових резервних валют з метою захисту від глобальних фінансових потрясінь і досягнення валютної стабілізації.

Визначена важливість золотовалютних резервів України як інструменту валютної політики Національного банку з метою підтримки курсу грошової одиниці, захисту від спекулятивного переміщення капіталів на фінансових ринках. Розглянута і проаналізована структура офіційних валютних резервів України з позицій її оптимальності і диверсифікації валютних ризиків.

РЕЗЮМЕ

У статті досліджуються сучасні світові тенденції накопичення та використання міжнародних золотовалютних резервів, питання оптимізації

структури валютних резервів в умовах нестабільності курсів ключових валют.

Ключові слова: золотовалютні резерви, резервна валюта, міжнародні резерви, ключові валюти.

РЕЗЮМЕ

В статье исследуются современные мировые тенденции накопления и использования международных золотовалютных резервов, вопросы оптимизации структуры валютных резервов в условиях нестабильности курсов ключевых валют. Ключевые слова: золотовалютные резервы, резервная валюта, международные резервы, ключевые валюты. SUMMARY

The article investigates the modern world trends of accumulation and use of international reserves, how to optimize the structure of foreign exchange reserves in unstable rates of key currencies.

Keywords: foreign exchange reserves, reserve currency, international reserves, the key currency СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Центральний банк та грошово-кредитна політика: підруч. І [Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф., Савлук МЛ. та ін.]. - К.: КНЕУ, 2005. - 556с.

2. Вожжов А. Україна в новій архітерктурі світової валютної системи І А.Вожжов, О.Білоусов ІІ Вісник НБУ. - 2011. - №8. - с. 24-29.

3. Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Современный экономический словарь. 5-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М,

2007. - 495 с.

4. Чабаненко I. Золотовалютні резерви: проблеми формування та управління І I.Чабаненко, В.Фіногєева ІІ Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності: Збірник наукових праць. - Маріуполь: ДВНЗ «ПДТУ», 2012. - Вип. 2, Т. 1. - 217 с.

5. Лупін О.Б. Нові фінансові інструменти в управлінні золотовалютними резервами НБУ ІЛупін О.Б. ІІ Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 9. - Суми : Мрія-1 ЛТД : УАБС, 2004. - С. 24-30.

6. The World Factbook (Centrat Intelligence Agency) [Електронний ресурс]І - Режим доступу: http:Hwww.cia.gov.

7. Ковальчук А. Т. Валютные резервы: проблемы формирования, размещения, использования [Електронний ресурс] І А.Т. Ковальчук, И.В. Матиос. - Режим доступу: http:Hwww.soskin.info.

8. Журавка Ф.О. Проблемні аспекти вибору резервної валюти при формуванні та управлінні золотовалютними резервами: світові тенденції та Україна І Ф.О. Журавка ІІ Вісник СевДТУ : збірник наукових праць. - Випуск 92 "Економіка і фінанси". - Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2008. - С. 72-77.

9. Currency Composition of Official Foreign Exchange Reserves (COFER) [Електронний ресурс]: Міжнародні накопичення в іноземних валютних резервах. Офіційний сайт міжнародного валютного фонду І Режим доступу: http:Hwww.imf. orgІexternalІnpІstaІcoferІeng

10. Маслов О. "Динар залива", золото, энерговалюта и вектора в мультивалютное будущее после Первой глобальной Великой депрессии ІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.

11. Зыкова Т. ACU - соперник доллара и евро. - "Российская газета" - Столичный выпуск № 3971 ІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.

12. Эдельберто Лопес Бланч. СУКРЕ - ещё один удар по доллару ІІ "Rebe lion".- Іспанія. - 26І10І2009 ІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.

13. Софіщенко І.Я. Юань і євро: перспективи у лізі міжнародних резервних валют І І. Софіщенко ІІ Вісник Національного банку України : Науково-практичний журнал. - 2011. - N 7. - С. 50-54

14. Міжнародні резерви та ліквідність в іноземній валюті [Електронний ресурс] / Статистика НБУ - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=45272

15. Охрименко А. Что для нас золотовалютные резервы. - "Бизнес" - Бизнес-блог // Финансы [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.business.ua/blogs/finansv/blog_aorlrimenko/1272/

16. Национальный банк Украины / Годовой отчет 2011 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=121938

УДК 339.92-339.98

МОДЕЛЮВАННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ КОНСТРУКТІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ

ЗРУШЕНЬ

Резнікова Н.В., к.е.н., доцент кафедри світового господарства та міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка '

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку міжнародних економічних відносин характеризується діалектичною взаємодією глобального та національного. Така площина потенційної взаємодії створює множинність варіацій взаємозв'язків та взаємозалежностей глобальних акторів, одні з яких встановлюють правила гри, а іншим відведено завідомо визначені функції та межі розвитку. З'ясування природи та чинників економічної залежності країн, їхнього домінування та взаємозалежності дозволить не лише по-новому оцінити роль держав у викликах сьогодення, але й по-новому осягнути доробок теорій, присвячених проблематиці міжнародної економічної взаємодії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Визначенню специфіки позиціонування геоекономічних акторів та системних механізмів залежності присвятили свої праці, А. Амсден, А. Валенсуела, А. Вендт, Б. Брюер, Б. Сілвер, Г. Файєрбах, Дж. Арігі, Дж.-А. Капоразо, Дж.-С. Валенсуела, К. Чейз-Дан, Р. Бреннер, Т. Саміт. Втім, попри небайдужість економістів до дослідження феномену приреченості на перебування у числі периферії світової економіки або її центрів сили, науковці оминули увагою вивчення самого феномену економічної залежності як багаторівневого явища, що і являє собою важливе наукове завдання.

Мета наукової статті полягає у відслідковуванні етимології поняття «залежність»

Результати дослідження. Взаємозалежність у сучасному світі, зазвичай, спонукає до економічної співпраці, тому що, з одного боку, економічні взаємовигоди, як правило, є результатом співпраці, а, з іншого, альтернативна поведінка, що виключає співпрацю, зазвичай, не приносить жодних вигод країнам, яких це стосується. У сучасному світі випадки абсолютної автаркії і повного домінування й залежності трапляються надзвичайно не часто, якщо взагалі трапляються. Майже всі країни досягли політичної незалежності і виробили певний рівень економічного впливу щодо колишньої колоніальної влади. Це означає, що випадки абсолютної автаркії, повного домінування і повної залежності будуть граничними. У сучасному світі країни є більш або менш економічно домінуючими, більш або менш економічно залежними (Див. Рис.1).

Навіть взаємозалежність у сучасному світі трапляється не часто на відміну від того, як нам здається. Сучасному світові характерне зростання економічної залежності для деяких країн та відповідного економічного домінування для інших, хоч історія й не стоїть на місці. Слід зазначити, що саме зараз існує найбільший потенціал виникнення економічної взаємозалежності. І це вигідно для усіх країн. Справедливо стверджувати, що сучасні технології створюють об' єктивну основу для взаємозалежності, але два інші фактори роблять відносини взаємозалежності ще привабливішими.

По-перше, незважаючи на моральні причини, багато країн, що ворогують між собою, все ж усвідомлюють, що в ядерну епоху війна є надзвичайно ризикованою й дорогою і в абсолютному, і у відносному розумінні порівняно із застосуванням дипломатичних, політичних і, особливо, економічних заходів. Другий фактор на користь економічної взаємозалежності - це створення великої кількості регіональних економічних і політичних угрупувань, які, за умови успішного об' єднання, сприятимуть нарощуванню нетто-ефекту на старіші і потужніші угрупування.

Автаркія (незалежніс ть)

Ь= +ЮО Повне домінування Високий рівень домінування Ь=0 Взаємозалежність Високий рівень залежності Ь—    10 О Повна залежність

Рис. 1. Економічна залежність, домінування, взаємозалежність і автаркія

Примітка:

де є є малою додатною величиною.

де в = відносний виграш для А(В) від її економічної взаємодії з В (А), тобто, виграш А(В) від її економічної взаємодії з В (А) відносно виграшу А(В) від економічної взаємодії зі світом.

Вживання терміну "економічна взаємозалежність" само по собі передбачає, що всі країни, які вступають в економічну взаємодію одна з одною, отримають від цього виграш, а, відтак, стають залежними одна від одної. Щоправда, один з учасників торгової діади може більше залежати від іншого. Невідомо лише, чи країна, яка отримує більший виграш, є також і більш залежною? Можна сказати, що саме країна, яка більше виграє від торгівлі, буде більше втрачати у разі її припинення, а тому є більш залежною. З іншого боку, існує думка, що саме більш залежні країни отримують мінімум переваг від торгівлі.

Справді, у літературі з питань економічної залежності "залежність" трактується саме як відсутність самостійності країни, а не просто асиметрична форма взаємозалежності. Асиметрична форма взаємозалежності, що передбачає дисбаланс у відносинах між двома країнами, може набувати як:

а) форми повної незалежності А від Б за повної залежності Б від А;

б) повної незалежності Б від А за повної залежності А від Б.

© Резнікова Н.В., 2013

Така білатеральна концепція випливає з оцінки міри залежності А від Б і Б від А. Втім, слід зазначити, що повна специфікація структурних умов існування залежності, як асиметричної взаємозалежності, могла б містити:

а) суспільну корисність для країни А певного товару Х,

б) рівень контролю товару Х країною Б,

в) можливість країни А замінити або товар Х, або постачальника Б.

Перша умова покликана розмежувати товари першої необхідності і товари розкоші. Друга умова стосується числа постачальників, а третя - ціни товарів-замінників Х. Тоді, з урахуванням такої ж оцінки залежності Б від А, різниця між отриманими результатами вимірюватиме рівень залежності однієї країни від іншої.

Оцінки ступеня залежності, на думку Дж. Капоразо [2], повинні містити три окремих типи інформації про:

1) ступінь зовнішньої залежності (свідчить про обсяги постачання капіталу і товарів із зовнішніх джерел);

2) широту вибору ( вимірює залежність від одного постачальника і високий рівень затрат на перехід до інших постачальників);

3) цілісність національної економічної системи (характеризує недостатню інтегрованість секторів національної економіки і нездатність реагувати на внутрішній і зовнішній попити).

Останні два показники, щоправда, виявились настільки складними для оцінки, що у більшості праць з питань залежності автори зосереджуються на оцінці ступеня зовнішньої залежності, що впливає на торгівлю, інвестиції й допомогу.

Моделі залежності є динамічними у тому аспекті, що вивчають спосіб, у який економічні й інституційні механізми підтримують нерівність, але є статичними в аспекті нездатності оцінити зміни рівня залежності у часі [4]. Вони загалом ігнорують факти, подані Т. Морганом у його праці про ТНК у Чилі, що уряди периферії можуть врешті виробити навички й інструменти для управління їхніми ресурсами у спосіб, що дав би змогу уникнути експлуатації.

Представники теорії залежності також не беруть до уваги приклади Тайваню і Південної Кореї, які подолали неоколоніальну економічну залежність, на чому й робить акцент К. Холсті [4]. Націоналізм, регіональні відмінності, проблеми, зумовлені зростанням населення, нестача ресурсів не розглядаються адептами цієї теорії. На противагу загальноприйнятій у 1950-их і 1960-их роках точці зору, що більшість бар'єрів для зростання були внутрішніми, представники теорії залежності перекинулись в іншу крайність - лише зовнішні фактори обумовлюють існування недорозвиненості. То ж аби досягти незалежності, необхідно, на їх погляд, змінити характер економічних зв'язків між центром і периферією.

Цікавим виглядає зауваження, зроблене Д. Реєм [7], яке стосується наведення необ'єктивних прикладів, що презентують лише взаємодію країн ОЕСР і найменш розвинених держав. Слід визнати, що воно стосується більшості робіт з теорії залежності - як тих, що вивчають залежність, так і тих, що стосуються асиметричної взаємозалежності. Трактування поняття економічної залежності і визначення того, хто від кого залежить, як мінімум, невідповідне. Загалом, залежність окремих країн (найменш розвинених) від інших (ОЕСР) презюмується, тому будь-які оцінки економічної взаємодії розглядаються у контексті віддзеркалення цієї удаваної асиметрії. До того ж, у багатьох випадках такі оцінки вважаються пов'язаними з економічною залежністю лише з огляду на їх відношення до найменш розвинених країн. Односторонні трансферти, як-от урядові позики (субсидовані або інші), гранти від країн ОЕСР часто розглядаються як індикатори такої економічної залежності.

Одностороння (асиметрична) природа іноземної допомоги очевидно є достатнім обґрунтуванням, аби зробити висновок про залежність її отримувачів: безперечно, якщо йдеться про найменш розвинені країни як отримувачів. Таке твердження, звісно ж, продиктоване переконанням, що найменш розвинені країни залежать від країн ОЕСР, інакше б вони не були найменш розвиненими. Жодної уваги не надається освяченій століттями аксіомі про те, що "коли ти позичив людині сотню доларів, вона - твій боржник, але якщо ти позичив їй мільйон доларів, вона - твій партнер". Гарним прикладом такого новітнього партнера США може бути Туреччина. У випадку ж значно субсидованих позик або грантів найменш розвинені країни можна розглядати як отримувачів допомоги внаслідок реалізації країнами національних стратегій вивозу капіталу.

Іншим показником економічної взаємодії, що часто застосовується для конструювання індикаторів економічної залежності, виступають торгові потоки. Проблема, відтак, полягає у визначенні того, хто ж від кого більше залежить, а це не обов'язково відображається у відносних обсягах торгових потоків. По-перше, необхідно визначити відносні вигоди від торгівлі, які отримує кожен учасник торговельних відносин, але з'ясування таких даних вимагає знань про цінову еластичність попиту, пропозиції і доходів або ж про граничну схильність до імпорту [11]. Та навіть наявність такої інформації не допомогла б з'ясувати, чи стає країна з більшою вигодою від торгівлі менш залежною, чи ні.

Справді, з'ясування правильності взаємозв'язку між змінами умов торгівлі (ТОТ), тобто, співвідношенням відносних витрат, за яким обмінюються товари, і зміною виграшів від торгівлі, вимагає визнати існування розбіжностей у трактуванні умов торгівлі. Так, поліпшення умов торгівлі відбувається, коли зростає купівельна спроможність країни на міжнародному ринку. За такого обсягу експорту країна, в якої поліпшилися умови торгівлі, може імпортувати більше. Це означає, що країна отримує більше можливостей для розвитку, адже вона вивільняє ресурси, які б за відсутності кращих умов торгівлі витрачалися на експорт або імпортозаміщуюче виробництво.

Поліпшення умов торгівлі, спричинене зростанням експортних цін, ймовірно, стимулюватиме приплив іноземного капіталу. І, навпаки, погіршення умов торгівлі через падіння експортних цін знижує купівельну спроможність країни на міжнародному ринку, зменшує можливості для розвитку, бо більше ресурсів треба витратити на виготовлення експортних товарів, продаж яких забезпечив би такий же обсяг імпорту, що й раніше (якщо падіння експортних цін не спричинене зростанням продуктивності), а також сповільнює приплив іноземних інвестицій.

Економічний розвиток також впливає на умови торгівлі. Зміни моделей споживання, відпускних цін, технологій, структури ринку, що супроводжують економічний розвиток, впливатимуть на пропозицію і попит на товари, а, відповідно, й на умови торгівлі. Поняття "умови торгівлі" визначається по-різному. Втім, найпоширеніше визначення умов торгівлі - це умови торгівлі товарами (СТОТ) або умови торгівлі чистого бартеру, які визначаються як співвідношення між цінами двох товарів або індексованими цінами двох груп товарів, які обмінюються один на одного.

Додатковими умовами торгівлі можуть бути:

1) Доходні умови торгівлі (ІТОТ), що визначаються як вартість усього експорту, поділена на ціну (індексовану) імпорту. Цей показник також називають "можливостями імпорту" (тобто, купівельною спроможністю).

2) Показник валових бартерних умов торгівлі (ОБТОТ), для визначення якого фактична вартість експорту ділиться на фактичну вартість імпорту. Він використовується, коли платіжний баланс країни містить односторонні платежі;

3) Однофакторні умови торгівлі (8БТОТ) є модифікацією двофакторних умов торгівлі, коли СТОТ коригуються лише на зміну продуктивності в експортному секторі, а тому ми вимірюємо кількість імпорту, яку можна придбати за одиницю фактора.

Альтернативний варіант концепцій пропонував для розгляду визначення "коефіцієнтів некорисності" і "середньої відносної граничної корисності" на одиницю товарів, що виробляються, втім, попри складність обрахування, не набув поширення. Два вищезазначені показники - СТОТ і ББТОТ - будуть рівними, якщо співвідношення факторів, які використовуються у кожній з двох країн, є сталим, а віддача від масштабу - постійна. Водночас, вони відрізнятимуться, якщо матимуть місце зміни у рівні продуктивності і/або спадна віддача, зумовлена обмеженістю пропозиції якогось фактора. Тому ББТОТ свідчить про обмеженість СТОТ як показника. Зміна величини останнього може нівелюватися зворотною зміною у продуктивності фактора.

Наступна умова стосується ефекту розподілу доходів, включно зі звільненням від сплати податків за кордоном іноземних інвесторів і некваліфікованих робітників, як компенсації перевищення вартості експорту над вартістю імпорту.  Третя умова полягає утому, що фактичні ціни первинних виробників відрізняються від ціни СІФ або ФОБ через наявність тарифів, квот, валютного контролю і витрат на страхування й доставку.

Треба розрізняти зміни умов торгівлі та зміни виграшу від торгівлі, оскільки зміни умов торгівлі не обов'язково мають лінійний зв'язок із змінами виграшів. Необхідно з'ясувати, як відбуваються зміни умов торгівлі. Класична теорія торгівлі звертала увагу на цю проблему, приділяючи увагу вивченню не лише ціни або обсягів експорту, а й обсягів ресурсів, необхідних для виготовлення експортних товарів. Наприклад, хоча СТОТ зменшуватиметься при зниженні витрат експортного виробництва, ББТОТ може, незважаючи на це, зростати, якщо країна отримує більше імпортних товарів, ніж раніше, у розрахунку на обсяг факторів, задіяних у виробництві експорту. У цьому випадку виграш від торгівлі матиме місце, незважаючи на зменшення показника СТОТ. На жаль, показник ББТОТ важко розраховувати навіть за наявності великої кількості статистичних даних. Зважаючи на викладене вище, стає очевидним, що показник умов торгівлі не є достатнім або безумовно вірним способом визначення величини зміни виграшів від торгівлі. Крім того, у літературі ніколи навіть не висувалося припущення про те, що обсяг цих виграшів можна виміряти.

Натомість два найвідоміші індикатори торгової залежності мають у своїй основі оцінку торгових потоків. Один з показників -коефіцієнт відносної прийнятності (КВП) - визначається як різниця між фактичними торговими потоками двох країн й очікуваними торговими потоками цих же країн за умови, що частки країн у світовому експорті й імпорті розподілялись рівномірно між усіма країнами. Тобто, він приблизно показує міру надання переваги однією країною співпраці з іншою. Прикладом цього є процентна експортна модель/ модель концентрації експорту Р. Хьюза, яка показує відношення суми транзакцій від країни А країні Б до загальної суми транзакцій країни Б. Інший показник - відношення експорту й імпорту відповідної країни до її ВНП - пропонує Б. Рассетт [9].

Втім, як зазначає Р. Купер, не існує жодного обов'язкового зв'язку між величиною торгових потоків, виміряних КВП або моделлю ВНП, і концепцією економічної залежності. Жодна модель не оцінює цінову еластичність пропозиції і попиту або граничну схильність до імпорту. І навіть якщо не зважати на достовірність цих моделей, слід зазначити, що часто їх невірно застосовують. Саме це, на переконання Дж. Капоразо [2] та Б. Рассетта [9], засвідчує один з концептів відносної залежності, що визначається як різниця між коефіцієнтами відношення торгівлі до ВНП у двох країн, що торгують між собою.

Переваги від торгівлі часто пояснюють за допомогою теорії альтернативних витрат. Ця теорія переконує, що за умов вільної торгівлі кожна країна у довготривалому періоді буде спеціалізуватися на виробництві й експорті тих товарів, у виробництві яких вона має порівняльні переваги з огляду на фактичні витрати виробництва. Отже, кожна країна імпортуватиме ті товари, які можуть вироблятись у національній економіці лише з порівняльним збитком з огляду на фактичні витрати. Спеціалізація у цьому сенсі є взаємовигідною для країн, де фактичні витрати визначаються граничною продуктивністю певного фактора виробництва. Такі витрати відрізнятимуться у різних країнах через відмінності у забезпеченості факторами виробництва.

Припустимо, що у світі є лише дві країни, кожна з яких виробляє два товари з різними відносними витратами. Тоді ці товари обмінюватимуться у співвідношенні (умови торгівлі), значення якого на числовому відрізку міститиметься на проміжку між рівнями відносних витрат країн залежно від відносної величини країн (взаємний попит). Якщо одна країна значно більша в економічному сенсі за іншу у такому двотоварному світі, то умови торгівлі визначатимуться лише відносними витратами більшої країни, тобто, мала країна отримуватиме усі переваги від торгівлі.

Однак, як зазначав Дж. Мілль [5], наявність більш як двох товарів та більш як двох країн у світовій торгівлі веде до того, що умови торгівлі визначатимуться рівнем, за якого переваги розподілятимуться між різними країнами. Подібний висновок зробив і А. Рей [6], написавши, що розподіл відносних переваг (тобто, нормалізованих відповідно до розміру країни) буде загалом незалежним від величини країн за умов вільної торгівлі між багатьма країнами. З огляду на вищесказане, можна зробити висновок про те, що залежність усе ж існує хоча б тому, що торгові партнери бувають взаємозалежними або незалежними.

Така економічна взаємозалежність може бути симетричною або асиметричною, тобто, "втрати" кожної країни від припинення торгівлі можуть бути однаковими або ж різними. До того ж, рівень економічних взаємозв'язків може варіюватися від досить низького до високого, тобто, обидва торгові партери можуть мати або ж значні, або невеликі втрати від припинення торгівлі незалежно від ступеня симетричності їхніх відносин. Ті роботи у межах теорії інтеграції, що найближче підходять до такого широкого розуміння міжнародних економічних відносин, вивчають причини посилення політичної інтеграції серед індустріалізованих країн Європейського спільного ринку. Центральним предметом вивчення у таких працях є проблема визначення залежної змінної зовнішньополітичних дій країн як функції різних незалежних змінних, серед яких і ступінь економічної взаємодії між країнами. Одним із найвідоміших індикаторів, на переконання Н.Річардсона [8], що характеризує зовнішньополітичні дії країн, є частота узгодженості позицій країн на міжнародних форумах (типу ООН). В основі такого індикатора виступає припущення про те, що вищий рівень співпраці буде характерним для країн, які частіше мають єдину позицію з тих або інших питань особливо на фоні узгодженості голосування з іншими країнами.

Підсумовуючи, маємо висновок, що більшість праць з теорії залежності спочатку базувалися на припущенні про існування відносин панування-залежності між цими країнами, а це означало, що показники, які вимірюють ступінь залежності, за визначенням, мали відображати наявність економічної залежності. Такий підхід меркантилістський за своєю суттю як з економічної, так і з політичної точки зору. Така неомеркантилістська концепція, як зазначає Р.Соломон [10], заснована на переконанні, що зростання багатства однієї країни може досягатися тільки за рахунок експлуатації інших країн.

Ситуацію економічної взаємозалежності пропонуємо інтерпретувати, відштовхуючись від протилежного розглянутому, але переважаючого, погляду на міжнародну економічну взаємодію, що бере початок у класичній теорії торгівлі та відповідній концепції переваг від торгівлі. Це означає, що всі національні економіки, які беруть участь у міжнародній торгівлі, щонайменше не погіршують, якщо не поліпшують, свій стан порівняно з ситуацією відсутності торгівлі.

Висновки. Окрім проблем з оцінкою зовнішньополітичних дій, праці з теорії інтеграції багаті на недоліки, подібні до тих, які зустрічаються і в роботах з залежності в аспекті незалежних змінних. Дослідження з інтеграції базуються на припущенні не про відносини домінування-залежності, а про відносини рівності. Але одні й ті ж показники економічної взаємодії використовуються у працях з залежності (для демонстрації наявності економічної залежності) і дослідженнях з інтеграції (для доведення економічної взаємозалежності). Іншими словами, в обох теоріях наголос робиться на кількісній оцінці ступеня економічної взаємодії між країнами, що, за замовчуванням, отримують рівний або ж нерівний виграш від їх економічної взаємодії. Небагато досліджень зосереджені на оцінці величини, власне, симетричності або асиметричності виграшу, який такі країни отримують від економічної взаємодії, та визначенні мінливого впливу, який така оцінка справляє на їх залежні змінні.

Таким чином, слід констатувати брак серйозних емпіричних досліджень щодо характеру зв'язку міжнародної економічної взаємодії та зовнішньополітичної поведінки. Праці з теорії залежності побудовані на припущенні про відносини домінування-залежності. Удосконалені концепції економічної залежності також характеризуються невизначеністю і внутрішньою суперечливістю. Більше того, вони так і не з'ясовують, хто ж від кого залежить. Окрім цього, такий підхід накладає непотрібні й недоцільні обмеження на аналіз, що зводиться до вивчення тільки відносин розвинених і найменш розвинених країн, які підпадають під таку модель домінування-залежності. І, нарешті, такий підхід не досліджує взаємодію більш «рівних» країн (відносини яких характеризуються взаємозалежністю). Ця теорія, скоріше, вивчає негативні ефекти міжнародної економічної взаємодії, зокрема, недорозвиненість.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни