Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 41

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

У доповіді голови відділу сталого розвитку Світового банку зазначалось, що кількість твердих побутових відходів (ТПВ) зросте з нинішніх 1,3 млрд тонн на рік до 2,2 млрд. тонн на рік до 2025 року, та значну частину цього приросту будуть виробляти країни, що розвиваються [2].

За даними європейського комітету статистики у 2010 році загальне утворення відходів від господарської діяльності і домашніх господарств в країнах ЄС-27 склало 2 570 млн. тонн [З].

У прес-релізі КШЕП зазначалось, що при правильному поводженні з відходами, вони мають величезний потенціал, щоб перетворити проблеми в надбання, і прокласти шлях до стійкого розвитку на основі відновлення і повторного використання цінних ресурсів, створення нового бізнесу та працевлаштування, у тому числі в неформальному секторі; скорочення викидів парникових газів, перетворення відходів у енергію [4].

Зарубіжний досвід вирішення цієї проблеми кардинально відрізняється від українського, оскільки в розвинених країнах ефективно функціонує ринкова економіка, яка забезпечує постійне зростання життєвих стандартів.

Шприклад, Фінляндія успішно вирішує проблему утилізації шляхом встановлення в містах контейнерів для різних відходів, у магазинах - ящичків для використаних батарейок. Пляшки та пакети від молока здають у приймальні пункти. Взагалі в більшості розвинутих країн введена система сортування сміття, що дозволяє ефективніше використовувати його при подальшій обробці.

Кожен житель Швейцарії зобов'язаний сортувати сміття. Порушники платять великий штраф. За дотриманням закону стежить сміттєва поліція, яка здатна знайти і притягнути до суду навіть людину, що викинула з вікна машини недопалок. Той же, хто не бажає «бруднити руки», повинен заплатити податок, щоб його відходами відсортував хтось інший.

Система сортування сміття в Швейцарії доведена до крайності. У країні на переробні заводи потрапляє більше 90% використаної склотари.

Сміттєспалювальні підприємства обладнані особливою системою фільтрів, призначених для очищення викидів в атмосферу.

28 сміттєспалювальних заводів в Швейцарії виробляють енергію, якої вистачить для постачання 250 000 житлових будинків. Це означає, що можна заощадити 215 000 тонн пального.

З січня 2000 р. в Швейцарії введено положення, згідно з яким всі відходи, що не підлягають вторинній переробці, повинні спалюватися на спеціальних заводах. У 2004 р. сумарна кількість спалюваного сміття склала 3,29 млн. тонн [5]. Таким чином, відпадає необхідність захоронення відходів.

У США також розвинений роздільний збір сміття - він повинен викидатися в строго певні контейнери. Діє система штрафів. У Штатах працюють більше 550 сміттєпереробних заводів - місцевим жителям пропонується лише здавати придатні до переробки відходи. Також існує можливість здати побутові відходи за плату в комерційні структури, які сортують, пакують і продають сміття підприємствам.

У Шмеччині, Франції, Італії, Бельгії, Данії, Aвстрiї, Шдерландах сортування відходів населенням матеріально стимулюється. Там кожну групу відходів вивозять окремо за певними графіками. Meшкaнцi будинків кладуть відходи до контейнерів або пакетів, різних за кольорами чи емблемами-позначками. Придатні для утилізації компоненти транспортуються до сортувальних установок, де їх утилізують з використанням новітніх технологій.

Збір та утилізація відходів в Європі дають заробіток підприємцям, і почуття причетності до збереження навколишнього середовища простим громадянам. Використання нових технологій дає змогу заробляти на смітті, перероблюючи її на втор сировину, встановлюючи біогазові станції, енергогенератори та ін.

© Скрипник А.В.. МіхноІ.С., 2OO

Тарифи на утилізацію сміття в Європі вищі за українські. Наприклад, в престижному районі столиці Нідерландів у 2010 р. сім'ї сплачують за вивезення та переробку сміття 334,8 євро, в районі гірше - 319,56 євро. У деяких районах міста мешканці платять за вагу ТПВ: машини під час прибирання зважують відходи, а потім кожному домогосподарству нараховується певна сума.

Бізнес у сфері вторинної переробки сміття в Німеччині - прибуткова справа. Так, приватна Berliner Alba Group зараз звітує про щорічний оборот майже в 3,2 мільярда євро. У компанії працюють 9 000 чоловік, вона має близько 200 дочірніх підприємств по всій Німеччині, а також у ще 12 європейських державах, крім того, в Азії і США. Загальний оборот сміттєпереробної галузі в ФРН становить близько 50 мільярдів євро.

Член правління Alba Ерік Швайцер прогнозує, що «Зелена економіка» протягом найближчих десяти років отримає в Німеччині більше значення, ніж сьогодні має автомобільна промисловість. «Минулого року ми переробили сім мільйонів тонн сировини, надавши її в розпорядження промисловості. Завдяки цьому ми зекономили шість мільйонів тонн СО2, а це приблизно один відсоток загального обсягу викидів вуглекислого газу в Німеччині ».

Швеція міняє сміття на тепло і світло. Держава має намір імпортувати у скандинавських сусідів близько 800 тисяч тонн відходів, надавши їм натомість електроенергію, повідомляє Red Orbit. Країна з одним з найвищих рівнів переробки сміття, який становить 96%, своїм прикладом переконливо доводить: що покидьки для одного, то скарб для іншого. Переробка відходів покриває близько 20% теплопостачання Швеції та забезпечує електроенергією близько 250 тисяч будинків. «З середини 80-х рр.. у Швеції введені жорсткі обмеження з викидів від спалювання відходів. Завдяки технічному прогресу та більш ретельному сортуванню сміття за цей час викиди вдалося знизити більш ніж на 90 відсотків», - йдеться в заяві шведського Агентства з охорони навколишнього середовища [5].

За даними Асоціації, зібрані населенням Швейцарії тільки в одному 2009 р. 70 000 тонн алюмінію були оцінені в 140 мільйонів франків. «Утилізація відходів перетворює Швейцарію з країни бідної природними ресурсами, в країну багату сировиною», - заявив один із співробітників Асоціації та авторів опублікованої доповіді Моріс Дезідератой. Тільки в тому ж 2009 році, завдяки існуючій в країні системі роздільного збору побутових відходів, відходів промисловості і будівництва, було вироблено 1 330 тонн сталі. А переробка в тому ж 2009 році 850 000 тон металобрухту, 331 507 тонн скла, 37 543 тонн пластику, 11 760 тонн жерсті і 7 000 тон міді, дозволила заощадити Швей­царії мільйони франків.

Відмітимо, що за останні 15-20 років морфологічний склад сміття суттєво змінився. Ці зміни в основному пов'язані зі збільшенням у складі відходів частки пакувальних матеріалів (поліетилен, посуд, пінополіуретан, пластмас та інші полімери, що мають великий час розкладання). Крім того, в складі сміття різко збільшилась кількість полівінілхлориду, хімічних елементів, батарей та акумуляторів, та паралельно з цим знизилась кількість харчових відходів, деревини та природних компонентів. При зборі не сортуються отруйні компоненти, які можуть складати серйозну загрозу навколишньому середовищу.

Тому при утилізації слід використовувати новітні технології, які спроможні переробити сміття з мінімальними залишками та шкодою навколишньому середовищу.

Розглянемо різні види утилізації та розрахуємо їх собівартість, яка враховує транспортні витрати та витрати на утилізацію. Але дані розрахунки не враховують витрати на персонал, адже в різних регіонах вони суттєво різняться. Виручка заснована на реалізації втор сировини, компосту і генерованої енергії. Ціна продажу розраховувалась згідно з цінами в Інтернеті 2012 року.

Кращим способом для досягнення максимального скорочення викидів парникових газів (більш 50%) з системи полягає в застосуванні сценаріїв, що засновані на припущенні, що максимальна кількість відходів переробляється, з високим ступенем переробки, тобто більш ніж на 80%. Цей ефект пов'язаний зі скороченням викидів звалищного газу та зменшенням залишків. З економічної точки зору, навіть висока вартість може дозволити отримувати високі доходи від продажу побічних продуктів, що утворюються в процесі поводження з відходами. Але дані технології потребують великих капіталовкладень, тому необхідним є втручання та підтримка з боку держави.

Таблиця 1

Види технологій переробки сміття та їх вартість_

Технологія

Капітальні витрати, грн/т

Частина витрат на експлуатацію і обслуговування, грн/т

Витрачений час, днів/рік

Залишок, %

Спалювання

6300

4,8

292

20

Захоронення

1650

0,9

360

100

Компостування

2000

1,8

292

0,5

Матеріали на відновлення

1600

2,5

292

10

Переробка відпрацьованого

1630

2,4

292

15

палива

 

 

 

 

Анаеробне бродіння

11000

4

292

0

Джерело: Держкомстат України [6].

Традиційно в Україні відходи вивозяться на звалища, що розміщені поблизу населених пунктів та фінансуються за рахунок місцевих бюджетів або спалюються. Це породжує невдоволеність місцевого населення та значну шкоду навколишньому середовищу. Крім отруєння повітря та підземних вод, сміттєзвалища займають досить великі площі. На території України було зосереджено близько 44 млрд. т відходів, які займають близько 8 тис. га землі. За даними державного комітету статистики тільки незначна їх частка переробляється.

Як враховувати відходи 1—4 класів, то перед Україною постає серйозна проблема, адже основна їх маса не утилізується, а вивозиться на полігони.

Ще у попередньому столітті такі економісти як Дж. Форрестер та Д. Медоуз розробили модель світової динаміки, згідно з якою населення світу буде постійно збільшуватись, що потім призведе до перенаселення та нестачі їжі та територій. Вони поставили питання розвитку технологій та майбутніх інновацій. За цими моделями кількість сміття буде пропорційно збільшуватись з кількістю населення, адже споживання теж збільшиться.

В Європейських країнах для утилізації сміття використовують сміттєзнищувальні заводи, що працюють за новітніми технологіями та приносять прибутки через впровадження системи розділення за фракціями та використання сировини вторинно. У країнах з розвиненим екологічним законодавством більше половини витрат спрямовується на побудову повітроочисних систем. Побудова сміттєзнищувальних заводів сприяє розв'язку таких проблем:

1. Відведення великих площ під сміттєзвалища, коли дану територію можна використовувати більш раціонально, адже кількість землі лімітована;

2. Забруднення підземних вод та отруєння флори і фауни;

3. Забруднення атмосферного повітря;

4. Розмноження багатьох паразитарних організмів, що здатні провокувати хвороби та епідемії;

5. Нераціональне використання сировини та нехтування ресурсами, що можуть приносити прибуток та ін.

Однак, зараз іде розвиток очисних систем й систем по утилізації та переробці, тому ці заводи потрібно трансформувати згідно розвитку сучасних технологій. В Україні існує тільки 2 сміттєзнищувальні заводи (в Києві та Дніпропетровську), але вони не в змозі переробити все сміття, що накопичуються в країні, тому ситуацію оцінюють як критичну, що потребує негайного рішення. Дані заводи є сміттєспалювальні та оснащені застарілою технікою, що дозволяє отруйним елементам та сполукам потрапляти в атмосферне повітря та з вітром розноситись на багато кілометрів.

Таблиця 2

Основні показники поводження з відходами_

Основні показники поводження з відходами_

 

Роки

Утворено

Утилізовано, оброблено (перероблено)

Спалено

Видалено в спеціально відведені місця та об'єкти

Наявність на кінець року у спеціально відведених місцях чи об'єктах на

території підприємств

 

1994

4955,8

2133,1

 

1244,4

40843,3

 

1995

3562,9

1915,7

 

1232,3

54841

 

1996

3150,9

1570,6

 

1262,9

46014

 

1997

3161,4

1794,9

 

1392,7

71551,2

 

1998

2454,1

1660,2

 

668,9

34337,5

 

1999

2820,4

1138,2

 

885,4

37098,9

 

2000

2613,2

1376,2

 

760,6

26244,1

 

2001

2543,3

2292

 

640

23002

 

2002

1728,8

1701,2

 

726,9

18728,5

 

2003

2436,8

1184,2

 

931,7

31304

 

2004

2420,3

840,1

 

1102,8

28349

 

2005

2411,8

863,4

71,4

948,5

21674

 

2006

2370,9

847,9

62,1

1057

20121,5

 

2007

2585,2

1031,2

39,6

990,6

20131,8

 

2008

2301,2

918,9

32,2

1066,3

21017,2

 

2009

1230,2

825,9

15,8

333,2

20852,3

 

2010

419191,7

145710,7

1058,6

336952,2

13267452

у т.ч відходи

І-ІІІ класів небезпеки

 

1659,8

642,4

16,5

306,3

20587,7

 

2011

447641,2

153687,4

1054,5

277106,8

14422372

у т.ч відходи

І-ІІІ класів небезпеки

 

1434,5

597,5

15,6

138,5

19509,4

За 1994-2009рр. відображаються дані по відходах І-Ш класів небезпеки; з 2010 р. по відходах І-І¥ класів небезпеки.

Джерело: Держкомстат України [6].

Також однією з проблем, яка існує в Україні є непоінформованість населення та небажання урядових структур до сортування

сміття, яке б могло значно полегшити процес переробки сміття. Отже, спочатку треба проводити комплексну програму по агітації сортування сміття та створити найкращі умови для її проведення, тобто закупівля різнокольорових контейнерів для збору сміття, налагодити систему нагляду та штрафів за порушення, придбати спеціальні машини для транспортування до сміттєпереробних заводів та проінформувати населення про данні зміни та їх необхідність.

На проведення даних робіт повинні бути виділені певні кошти. Але, побудова сміттєпереробного заводу може приносити прибутки за рахунок продажу переробленої сировини та біопалива.

Продукти, що можна отримати при переробці сміття:

1. Біопаливо (біоетанол, біодизель, біонафта та ін.).

2. Енергія.

3. Компост та засоби для покращення родючості ґрунту.

4. Біогаз.

5. Паперові та вироби з деревини.

6. Вироби зі скла та вторинне використання металів та ін.

Зараз існує багато методів утилізації сміття, але спочатку його треба сортувати. Побудова сортувальних заводів вимагає вкладання великих коштів та наймання постійних працівників. Тому з точки зору економічності, краще запровадити розділення сміття населенням. Це спростить роботу сміттєпереробних заводів та підвищить культуру населення, адже одним з критеріїв розвиненості країни є культурний стан населення та поводження з відходами життєдіяльності. Не дарма в розвинутих країнах населення сортує сміття та приділяє цьому значну увагу.

Розглянемо випадок, коли сміття не сортується.

Запаси сміття не обмежуємо.

Нехай йь й2, ... йп - частки окремих компонент у загальному потоці сміття, а запаси не обмежені. С0 - вартість транспортування і сортування 1 тони сміття,

І - вартість заводу (комплексу) по переробці сміття (включаючи вартість оренди землі, де він буде розташований). Сь С2,..., Сп - вартість приведення 1 тони вже відсортованої сировини до товарного вигляду (втор сировини),

к, к2    кп - коефіцієнти зменшення маси (об'єму) окремих компонент при переробці,

йікі - вага і-тої компоненти вторинної сировини в 1 тоні сміття (і=1,2,..,п) Тоді, витрати на переробку 1 тони сміття становлять:

п

С/і = С0 +^ Сійі (1) і=1

Нехай Рі = 1,2,...п)- ціна і-тої обробленої сировини на ринку,тоді дохід від продажу 1 тони відсортованого та переробленого сміття складатиме:

п

Іп / ґ = £ йікіРі (2) і=1

Нехай час експлуатації (повної амортизації) обладнання Т годин. За кожну годину підприємство переробляє X тон сміття. Тоді прибуток за Т годин повинен складати:

Рг,/ = (Іп/ _ С^)* X * Т (3)

Однак, існують альтернативні проекти.

(Іп "С)*х*Т>І(1 + ГУ (4)

Де г - ставка реальної або прибутковості альтернативних проектів з близьким ступенем ризику.

Т

У =- (5),

Де /і — кількість годин відпрацьованих за рік, у - час експлуатації обладнання в роках.

Коли сміття сортується населенням, то витрати на обладнання і процес сортування сміття (С0) нівелюються. Нехай т - затрати на транспортування 1 тони сміття з пунктів збору (контейнери) до сміттєпереробного заводу. Тоді витрати на переробку 1 тони сміття становлять:

п

С / ґ = т + ^ Сійі (6). і=1

Маємо такі компоненти й1} й2...сіп:

1. Гній і продукти життєдіяльності тварин організмів;

2. ТПВ:

• Пластик

• Скло

• Папір

• Метал

• Харчові відходи

• Будівельне сміття

• Кістки та ін.;

3. Зношені покришки, шини;

4. Нафтопродукти, нафтошлами;

5. Солома, стебла культур;

6. Мулові залишки;

7. Торф, буре вугілля;

8. Відходи фармацевтії;

9. Батарейки, елементи живлення.

Деякі з них будемо переробляти, деякі (відходи фармацевтії, елементи живлення нейтралізуємо та відправимо на захоронення). Нехай вартість транспортування 1 т сміття розраховується по п'яти класах вантажів залежно від відстані перевезення на 10, 20, 30,

40, 50, 60, 70 км.

Вартість перевезення визначається (наприклад, на відстань 10 км) за формулою:

р     = Р10кт Т Рп * ■     + / + р

1 ікт 'кт'1"1 ~г-'п (7)

10 кт

де рікт - провізна плата на і-ий км, грн.;

Р10кт - провізна плата на відстань 10 км відповідного вантажу, грн.; Т - вартість тари, упаковки, реквізиту, грн.; рп - вартість навантажувальних робіт, грн.; ікт - відстань перевезення, км.

Нехай провізна плата за 1 т сміття складає 6 грн. (2,5-3км). А вартість сортування - 29 грн. (враховуючи ціну та потужність сміттєсортувального комплексу). Тоді С0=35 грн.

7=5-15 млн. $. (беремо середнє - 7,5 млн. $). Враховуємо, що на заводі повинно працювати 44 людини: 3 оперетора, 3 електрика, 15 сортувальників, 1 бухгалтер, 3 прибиральниці, 1 адміністратор, 6 керівників відділів (робота у 3 зміни) та 12 робітників у переробних комплексах. Підприємство самостійно повинно оплачувати комунальні послуги.

Таблиця 3

Види сміття та вартість переробки_

Вид сміття

Вартість приведення 1 т вже відсортованої сировини до товарного вигляду Сп, грн

Коефіцієнти зменшення маси (об'єму) окремих компонент при переробці,к

Вага і-тої компоненти вторинної сировини в 1т сміття, %

Гній, послід

58,8

0,25

2,0%

Пластик (полімери)

85,2

0,8

12,0%

Скло

72

0,9

8,0%

Макулатура

73,2

0,75

10,0%

Метал чорний

72

0,85

2,0%

Метал кольоровий

72

0,85

0,5%

Харчові відходи

80,4

0,2

25,0%

Будівельне сміття

68,4

0,1

10,0%

Зношені покришки, шини

74,16

0,7

2,0%

Нафтопродукти, нафтошлами

85,2

0,5

1,0%

Торф, буре вугілля, мулові залишки

60

0,6

0,1%

інше

 

 

27,4%

Врахуємо витрати енергії та витрати на оплату праці. Середня заробітна плата на 1 людину 5 000 грн. Якщо на підприємстві працює 44 особи, то витрати на оплату праці складуть 220 000 грн. Якщо один комплекс підприємства виробляє за місяць близько 2 415 т (в нашому варіанті маємо 6 комплексів), то на кожну тону сміття припадає 15 грн. на оплату праці. Середні витрати енергії 170 кВт/год. Але на великих підприємствах платиться загальна плата за комунальні послуги. Однак, при правильному функціонуванні сміттєпереробного заводу, він може самостійно виробляти енергію на поточні потреби. Нехай оплата комунальних послуг складає 100 тис. грн. за місяць. Тобто на тону сміття припадає 7 грн. Враховуючи собівартість переробки та витрати на оплату праці і комунальних послуг, загальні витрати на переробку 1 тони сміття становлять 91 грн. Також врахуємо витрати на підготовку та перепідготовку кадрів (10тис. грн. на місяць) та інші витрати. Тоді витрати на переробку 1 тони сміття складатимуть близько 100 грн.

Таблиця 4

Види сміття та дохід від продажу 1 тони вторсировини

Вид сміття

Гній, послід

Пластик (поліме­ри)

Скло

Маку­латура

Метал чорний

Метал кольо­ровий

Хар­чові від­ходи

Буді-

вельн е

сміття

Зношені покри­шки, шини

Нафтоп­родукти, нафтош-лами

Торф, буре вугілля, мулові зали­шки

дохід від

продажу 1 тони відсор­тованого та переро­бленого сміття

0,3

81,6

22,32

52,5

22,1

46,75

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни