Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 46

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

Якість як категорія визначає якість економічних відносин у економічному середовищі та якість економічних інститутів.

Категорія структури поєднує дві вищенаведені, тому що, на наш погляд, без ефективної структури ні якісно, ні кількісно розвиватися не

можливо

Формування концепції економічної безпеки як цільової функції державного регулювання структурних процесів не можливо без визначення загроз цієї безпеці.

По - перше, повний перелік загроз економічної безпеці наведений в ст.7 Закону України «Про основи національної безпеки України» [2], де наведено безліч загроз.

Однак, на погляд автора треба виділити першочергові або базові загрози, які сосновою формування та розвитку низки інших (рисі).

ЗАГРОЗИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

БАЗОВІ ЗАГРОЗИ

Зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та т ехнологічного потенціалу

Недостатніх темпів відтворювальних процесів та структурна деформація в економіці

ДРУГОРЯДНІ ЗАГРОЗИ

Критичний стан основних засобі тг у провідних галузях

народного господарства

Зростання іноземного капіталу у стратегічних галузях

Велика боргова залежність країни

Скорочення ВВП

Нераціональна структура експорту

„Тінізація" економіки

Монополізація економіки

Рис.1 Система та ієрархія загроз у національній економіці На погляд автора, це загроза зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу та загроза недостатніх темпів відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці.

Наведені загрози є першочерговими тому що співпадають з теорією циклічних коливань (інноваційної теорії) економіки та теорію структурних

криз.

З позицій першої теорії, циклічний розвиток економічної системи відбувається насамперед під впливом дій підприємців - інноваторів, які долаючи технічні й соціальні обмеження, змінюють економічне та інституціональне середовище. Стимулами до зміни інституціонального середовища відповідно до поглядів Й.А.Шумпетера є процес "творчого руйнування" і "еволюційної інфляції". Економічна еволюція, згідно Й.А. Шумпетера, відбувається через зміну інноваційної активності й технологій. Інноваційна діяльність припускає пошук, який може бути спрямований на вдосконалювання старих технологій або розробку нових. Поява нової технології приводить до скасування старої, що згідно Й.А. Шумпетера є процесом "творчого руйнування". Тим самим для технологічного розвитку характерний кумулятивний ефект, пов'язаний із закріпленням результатів впровадження нової технології, перетворенням її в стереотипну, знайому для фірм. Психологічно стає важко вкладати кошти в щось нове. Таким чином, кумулятивний ефект обертається ефектом блокування появи нових технологій, внаслідок особливостей нагромадження досвіду й знань, поведінки споживачів. Тому фірми охоче направляють інвестиції в підвищення ефективності відомих для них технологій, у крайньому випадку, якщо система інститутів що утворилося, не заохочує фірми до продуктивного вкладення засобів, іншими словами, якщо простіше оперувати старим капіталом, чим створювати новий, то вони будуть торгувати власними активами.

Таким чином, відсутність або скорочення інноваційно активних підприємств, скорочення витрат на науку та інновації, скорочення кількості винахідників та ін. сигналізує про формування передумов економічної рецесії або депресивної економіки.

З позицій другої теорії, структурні кризи - це кризи, які зумовлені збоями в механізмі державного регулювання, основні риси яких: довготривалість, посилення диспропорцій економіки шляхом недовиробництва або надвиробництва продукції та послуг, охоплення життєво важливих для відтворення суспільного продукту сфер і галузей економіки, негативний вплив на загальногосподарську ситуацію в країні.

Таким чином, причинами структурної кризи є дії держави як суб'єкта господарювання, тому вихід з цих умов можливий тільки завдяки ефективної структурної політики держави. З цих умов, на сигнали про неефективний стан або зміну економічної структури національного господарства держава повинна швидко реагувати.

Для виявлення загроз (кількісна характеристика) економічної безпеки у спеціальній економічній літературі [7;8;9;18;19] використовуються економічні індикатори.

Порогові значення індикаторів економічної безпеки є кількісними параметрами, що окреслюють межу між безпечною й небезпечною зонами в різних сферах економіки. Іншими словами, порогові значення індикаторів економічної безпеки надають рівню безпеки кількісну визначеність, що уможливлює формалізацію національних інтересів країни у сфері економіки.

Порогові й оптимальні значення показників, що характеризують рівень запобігання загроз зниження інвестиційно - інноваційної активності, наведено в табл.1.

Провівши аналіз індикаторів стану науково - технологічної безпеки України слід зробити висновок, що національна економіка знаходиться у економічній безпеки. Так, частка підприємств, що впроваджували інновації за період від 2007 р. по 2011 р. знаходиться в межах 10-11%, що підтверджує катастрофічний науково-інноваційний стан в Україні. Негативний стан характерний і для наступного індикатора науково-технологічної безпеки - коефіцієнта винахідницької активності (кількість отриманих охоронних документів (патентів) на 1 млн. осіб). Його оптимальні межі: 500-600 або не менше 400 патентів. Фактичне значення цього коефіцієнта у 2007-2011 рр. становило 167-182 патентів, що набагато менше від оптимальних чи навіть порогових меж.

Такий індикатор, як відношення кількості впроваджених об'єктів промислової власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків) до зареєстрованих, повинен бути не менше 90 або в межах від 90 до 100%. Фактично в Україні цей показник знаходиться у необхідних межах і складає 97,4- 97,2%. Ще один індикатор - частка реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі промислової продукції - повинен бути не меншою 5або від 6 до 10. У той же час за період з 2007 р. до 2011 р. ця частка складала від 6,7 до 4, тобто спостерігалася тенденція до спадання цього показника, що, знову ж таки, відображає негативний стан науково-інноваційного розвитку в Україні.

Таблиця 1

Індикатори науково - технічної безпеки України_

Індикатор

Порогові значення

Динаміка стану індикаторів, роки

 

 

 

2007

2008

2009

2010

2011

1

Питома вага видатків державного бюджету на науку у ВВП, %

не менше 1,7 -2

0,93

0,9

0,95

0,9

0,9

2

Кількість спеціалістів, які виконують науково - технічні роботи, осіб на 1000 осіб

не менше 9

4,63

4,49

4,58

4,42

4,4

3

Частка підприємств, що впроваджують інновації, в загальній кількості промислових підприємств, %

не менше 50

11,5

10,8

10,7

11,5

11,7

4

Коефіцієнт винахідницької активності (кількість отриманих патентів на 1 млн.осіб)

не менше 400

175

179

167

175

182

5

Відношення кількості впровадження об'єктів промислової власності до зареєстрованих, %

не менше 90

97,8

97,6

97,4

97,8

97,2

6

Частка реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі промислової продукції, %

не менше 50

6,7

5,9

4,8

3,8

4

7

Індекс зміни активності створення зразків нової техніки ,%

не менше 100

112,1

86

84,6

103,4

102,4

8

Індекс зміни активності створення зразків нової продукції ,%

не менше 100

104,9

96,8

109,8

89,7

88,3

9

Співвідношення частки фундаментальних досліджень, прикладних досліджень, науково - технічних розробок і науково - технічних послуг, виконаних власними силами в загальному обсязі, %

15/25/60

22/17/61

23/18/59

22/16/62

22/16/62

22/16/62

Розраховано на осн: [21].

Такий індикатор, як індекс зміни активності створення зразків нової техніки, має порогові межі від 125 до 200 або має бути хоча б не менше 100. Тільки у 2007 р. індекс зміни активності створення зразків нової техніки становив 112,1, а з 2008 р. по даний час є меншим від 100%, що, знову ж таки, є показником негативної ситуації. Наступний індикатор - індекс зміни активності створення нових видів продукції - теж повинен бути не менше 100 і знаходитись у межах від 110 до 140%.

В Україні індекс зміни активності створення нових видів продукції за період від 2007 р. по 2011 р. приймав різні значення - і більше 100, і менше 100, що не дає підстав стверджувати про позитивні зміни у створенні нових видів продукції в Україні.

Останній із наведених індикаторів - співвідношення частки фундаментальних досліджень, прикладних досліджень, науково-технічних розробок і науково-технічних послуг, виконаних власними силами в загальному обсязі - вимагає співвідношення 15:25:60. Фактично за досліджуваний період таке співвідношення в середньому склало 22:17:61. Це дає змогу зробити висновок, що тільки остання складова - частка науково-технічних розробок і науково-технічних послуг, виконаних власними силами в загальному обсязі, - знаходиться у потрібних межах. Щодо частки фундаментальних і прикладних досліджень, то склалася своєрідна ситуація, яка не повинна бути притаманною розвиненому науково-інноваційному простору.

В Методиці розрахунку рівня інвестиційної безпеки України порогові значення визначаються із загального обсягу виробництва і мають таку величину порогових значень: ступінь зносу основних засобів, % не більше 35; відношення обсягу інвестицій до вартості основних фондів, % не менше 6; відношення обсягів інвестицій в основний капітал до ВВП, % не менше 25; відношення чистого приросту прямих іноземних інвестицій до ВВП, % 5 - 10 ; частка прямих іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій, % від 20 до 30. Аналіз індикаторів інвестиційної безпеки проведено у табл.2

Таблиця 2

Індикатори фактичного стану інвестиційної безпеки України_

Індикатори

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Порогові значення

1

Відношення обсягу інвестицій до вартості основних фондів,%

18,9

24,3

23,5

12,1

9,4

12,1

не менше 6%

2

Відношення обсягів інвестицій в основний капітал до ВВП,%

23,02

26,15

24,59

16,62

13,92

16,06

не менше 25 %

3

Частка прямих іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій,%

13,5

11,5

12,7

23,5

26,6

21,4

20 - 30 %

4

Відношення чистого приросту прямих іноземних інвестицій до ВВП,%

 

0,65

0,84

0,66

0,41

0,37

5 -10%

5

Ступінь зносу,%

51,5

52,6

61,2

60

74,9

 

не більше 35%

Розраховано на осн: [21].

Аналізуючи ці показники треба відмітити, що ступінь зносу основних фондів на кінець 2010 року склав 74,9%. Цю ситуацію можна характеризувати як катастрофічну, тому що у 2010 році відбулося збільшення зносу основних фондів на 23,4% відносно 2006 року.

Відношення обсягу інвестицій до вартості основних фондів за 2006 - 2011 роки зменшилося та склало 12,1 %, що більше ніж порогові значення. Слід відмітити, що даний показник на протязі 6 років перевищував порогові значення, але при цьому 95% всіх інвестицій, які визначають майбутнє на найближчі 10-15 років, спрямовуються в галузі 3-го і 4-го технологічного укладу (75% і 20% відповідно), і лише 4,5% інвестицій спрямовуються в галузі 5-го технологічного укладу. Зростання ВВП за рахунок введення нових технологій в Україні оцінюється всього у 0,7-1% [19].

Відношення обсягів інвестицій в основний капітал до ВВП з 2009 року стало менше ніж порогові значення у 25%, що визначає недостатній рівень інвестування у національну економіку.

Показник частки прямих іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій демонструє поліпшення економічної ситуації з залученням іноземних інвестицій, але цей рівень не є достатнім, у свою чергу це підтверджується відношенням чистого приросту прямих іноземних інвестицій до ВВП яке за аналізований період склало від 0,65 до 0,37%, що менше ніж порогове значення у 5-10%.

Важливою структурною особливістю прямих іноземних інвестицій в Україні, як відмічає Ш.Гайдуцький [32] є екстенсивний характер їх спрямування. Так, після 2002 р. частка інвестицій, спрямованих в операції з нерухомістю, зросла вдвічі, а у фінансовий сектор (в основному на придбання активів банків) - втричі. Натомість удвічі знизилась частка інвестицій у промисловість, в 1,7 раза - в торгівлю. Навіть у сільське господарство, яке за оцінками міжнародних рейтингових агентств та іноземних інвесторів має високу інвестиційну привабливість, частка прямих іноземних інвестицій скоротилась. Частка прямих іноземних інвестицій у харчову та легку промисловість, а також у машинобудування теж скоротилась утричі, у хімічну, нафтохімічну та металургійну промисловість - у 1,5 раза, у транспорт і зв'язок - у двічі [32].

Іноземний капітал оминає високотехнологічні галузі (станкобудування, авіаційну промисловість, електроніку тощо), хоча саме ці галузі в Україні найбільше потребують капіталовкладень для модернізації, інтенсифікації та інноваційного розвитку. За даними Інституту економічного прогнозування Національної академії наук України, майже 60% обсягу промислової продукції України припадає на 3-й технологічний уклад (гірнича металургія, залізничний транспорт, багатотоннажна неорганічна хімія тощо), 38% - на 4-й уклад. Вищі технологічні уклади - 5-й і 6-й - становлять близько 4%, причому 6-й уклад, який визначає перспективи високотехнологічного розвитку в майбутньому, в Україні майже відсутній (менше 0,1%).

Технологічні зміни в економіці України придбали регресивний характер. Більшість виробництв продукції, що замикає відтворювальний контур п'ятого технологічного укладу, практично згорнуто. Частка високотехнологічних виробництв у промисловості перебуває на рівні 3 %, середньо-високотехнологічних - на рівні 4,2-6,5 %, а частка високотехнологічних виробництв у загальному експорті продукції України коливається на рівні ледве більше 1 %. Низький рівень конкурентоспроможності української економіки (82 місце з 133 країн у рейтингу глобальної конкурентоспроможності Світового економічного форумі) в значному ступеня визначається домінуванням третього й четвертого технологічних укладів.

Таким чином, в Україні склався значний дисбаланс між великим потенціалом залучення іноземних інвестицій і реальними умовами його освоєння іноземними інвесторами. Цей дисбаланс, як свідчать дослідження, зумовлений несприятливим інвестиційним кліматом. Численні дослідження підтверджують, що в Україні ще дуже багато серйозних перешкод, які гальмують притік прямих іноземних інвестицій.

По перше, це рейтинг України за міжнародними показниками Doing Business та Global Competitiveness Report (табл.3.3) за якими Україна займає місця у останньої п'ятидесятці поруч з такими країнами як Ліберія, Таджикистан, Судан, Гондурас.

Таблиця 3

Рейтинг України за міжнародними показниками Doing Business та Global Competitiveness Report

№ з/п

Назва індексу

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

1.

Doing Business

132

128

144

145

147

145

149

 

 

78-е місто серед 125 країн

73-е місто

82-е місто

82-е

місто

89-е місто

82-е

місто

73-е

місто серед 133 країн

2.

Global Competitiveness Report

 

серед 131 кран

серед 133 країн

серед

133

країн

серед

133

країн

серед

133

країн

 

Складено на осн.[33;34].

Україна має низькі рейтингові оцінки не тільки за цими міжнародними показниками, але станом на 2012 рік економічні відносини в Україні були оцінені за наступними рейтингами: Ease of Dorng Busniess Index (Індекс бар'єрів ведення бізнесу) 137 місце з 185 країн; Economic Freedom of the World (Економічна свобода миру) 122 місце з 141 країн, у т.ч. розмір уряду 64 місце з 141 країн; Правова система й забезпечення права власності 93 місце з 141 країн; Доступ до грошових ресурсів 138 місце з 141 країн; Свобода міжнародної торгівлі 96 місце з 141 країн; Регулювання кредитування, праці й ведення бізнесу 124 місце з 141 країн; Index of Economy Freedom (Індекс Економічної Свободи) 163 місце з 179 країн; Свобода бізнесу 46,2 (середній показник у світі 64,7); Свобода торгівлі 84,4 (середній показник 74,5); Монетарна свобода 67,7 (середній показник 74,4); Державні витрати 29,4 (середній показник 59,8); Фіскальна свобода 78,2 (середній показник 76,9); Legatum Prosperity Index 74 місце з 110 країн; UNCTAD Matrix of rnward FDI performance and potential (Матриця прямих іноземних інвестицій ЮНКТАД) "передовик" з 2005 року [35].

По друге, наведені дані міжнародних рейтингів економіки України ілюструють у цілому не тільки її досить низькі позиції, але й очевидно переважаючий вплив комплексу факторів, які стримують ефективний розвиток національного господарства, у т.ч. неефективне державне регулювання інвестиційної' діяльності; нестабільність правової та політичної системи; бюрократизація та корумпованість влади; «гінізтця» економіки; неефективне податкове законодавство; відсутність ринкових механізмів саморегулювання економіки у т.ч. вільної конкуренції;

Наведені проблеми на наш погляд, мають одне походження - неефективну структуру економіки та повільний темп структурної перебудови економіки України, що проявляється у відсутності зовнішніх та внутрішніх факторів які би впливали на «чесну» конкурентну боротьбу, мета якої прибуток, а методи тільки одні - конкурентна боротьба на основі створення інновацій. Проблему переорієнтації та перебудови структури економіки України складає такий факт як відсутність та розпорошеність організаційної бази інноваційного розвитку. Так протягом 1999- 2011 pp. було прийнято понад 20 стратегій 80 юнцешцй, 20 основних напрямів інноваційного розвитку та ще 20 регіональних стратегій.

вид

СТРУКТУРИ

МЕТА

СТРУКТУРНОЇ ПОЛІТИКИ

ГАЛУЗЕВА

с екю рлльнл

ТЕРИТОРІАЛЬНА

їїк і и і у і ііиил

ГІЧ)\11И . 14 )ІЇ \

АГРАРНА

ІН ВЕСТИ ЦІН НА

МОНЕТАРНА

VНТИ МОНОПОЛЬНА

Рис. 3. Механізм структурної політики держави

Також, слід відмітити що затверджені національні проекти які визначені Наказом Президента України від 08.09.2010 № 895/2010, а саме: «Нова енергія» (проекти, що передбачають використання альтернативних джерел енергії або диверсифікацію постачання енергоносіїв в Україну); «Нова якість життя» (проекти, спрямовані на розв'язання проблеми забезпечення громадян доступним житлом, створення умов для здобуття громадянами якісної освіти, поліпшення медичного обслуговування, забезпечення безпечного для життя і здоров'я довкілля); «Нова інфраструктура» (проекти, спрямовані на підвищення ефективності використання транзитного потенціалу України); «Олімпійська надія - 2022» (проекти, спрямовані на підтримку олімпійськогоруху в Україні, розвитку спорту вищих досягнень) не співпадають із стратегічними пріоритетними напрямами на 2011-2021 роки затвердженими Законом України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» [36].

На погляд автора, усі затверджені національні проекти не несуть у собі інформації щодо створення базисних («вибухових») інновацій, але передбачують створення поліпшуючих інновацій, які не змінюють технологічну структуру економіки України та неспроможні вивести у найближчому майбутньому Україну у світові технологічні лідери.

Таким чином, система індикаторів фактичного стану інвестиційної та стану науково - технологічної безпеки України говорить про перебування національної економіки України у стані економічної небезпеки, вихід з якої можливий завдяки методам та важелям структурної політики держави.

Структурна політика держави Грунтується на одній із трьох загальних концепцій: «обмеження держави», «залучення держави», «прагматичність держави». У першому варіанті держава втручається у функціонування ринку лише тоді, коли він не може самостійно подолати суперечності, що виникають. У другому — держава розробляє і реалізує довгострокову програму структурної політики. У третьому варіанті рішення щодо впливу держави на структуру ринку приймається з урахуванням можливих соціально-економічних і політичних наслідків.

Здійснюючи реалізацію певних цілей структурної політики, держава залежно від її устрою рівня розвитку регіонів, галузей економіки може приймати рішення на різних рівнях: національному, міністерства, регіону, підприємства.

Структурна політика (рис.3) в країнах з ринковою економікою здійснюється державою через: обГрунтування основної секторальної структури згідно з тенденціями світового розвитку, в основі якого лежить модель трьох секторів (сільське господарство, промисловість, послуги); запровадження стратегії економічного зростання, що Грунтується на стратегічно важливих галузях, від яких залежить розвиток технології, динаміка та ефекти зростання в інших галузях; інвестування в масштабах всієї економіки найважливіших проектів; підтримку інноваційної діяльності у фундаментальних науках, а також упровадження їх досягнень у виробництво тощо.

Необхідність розробки й реалізації ефективної державної економічної політики може стати основою для ліквідації структурних дисбалансів у національній економіці та виходу на траєкторію діл довгострокового економічного росту.

Таким чином, з'ясувавши необхідні компоненти до побудови концепції забезпечення економічної безпеки держави як цільової функції державного регулювання структурних процесів представимо концепцію на рис.4.

і структурних прок

ФУНКЦІЇ:

Ефективний перерв ресурсів

УМОВИ:

ФАКТОРИ:

МЕХАНІЗМ <І>> II ІчГ 11.1 Г >І І > ИЛ III І >І

ЗА ГРОЗИ ЕКОНОМІЧНОЇ

і> еіп ьїї

Структура

Не відповідність пороговим значенням

Поліпшення знамень економічних індикаторів

МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

-4-

І ФОРМИ: І

Інвестиційна політика

МЕТОДИ:

^. Науково-технічна політика

Мо н с і а р ної політики

калошний

ХАРАКТЕР ВИРІШЕННЯ: збільшення лнепроппрній

СТРУКТУРНА КРИЗА

ГАРМОНІЙНИЙ ХАРАКТЕР ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ

Рис. 4 Концепція забезпечення економічної безпеки держави як цільової функції державного регулювання структурних процесів Таким чином виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що стан структури економіки України передбачає що забезпечення економічної безпеки відбувається завдяки державному втручанню в розвиток структурних процесів, яке уявляє собою обГрунтування і вибір пріоритетних напрямів суспільного виробництва чи окремих його ланок (галузей, сфер і т.п.), співвідношення між ними. На кожному історичному етапі структурна політика покликана забезпечити збалансований розвиток країни і її регіонів, більш повніше врахувати досягнення науково-технічного прогресу з метою підвищення ефективності виробництва і задоволення потреб суспільства. Структурна політика нерозривно пов'язана з інвестиційною політикою і вирішальною мірою визначається нею. Головним національним пріоритетом структурних перетворень в Україні повинна стати технологічна перебудова промисловості на основі розвитку технологій п'ятого та шостого укладу для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни