Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 48

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

Исследованию теоретических воззрений о страховании в Украине и зарубежом посвятила свою деятельность целая плеяда выдающихся ученых. Сущность страхования достаточно широко представлена в трудах таких известных ученых, как А. Манэс, Ф. Коньшин, В.К. Райхер, Л.И. Рейтман и др.[1, 2, 3, 4] Однако на сегодняшний день целый ряд важных аспектов остаются недостаточно исследованными, к ним относится влияние системы коммерческого страхования на социально-экономическую стабильность национальной экономики, что подтверждает актуальность выбранной проблематики.

В этой связи, целью данной статьи является исследование роли системы коммерческого страхования как фактора обеспечения социально-экономической стабильности на макроэкономическом уровне.

Значительное число ученых-экономистов сходится во мнении, что недостаточная развитость финансового сектора в переходных и развивающихся странах значительно ограничивает экономический потенциал, препятствует обеспечению долгосрочного роста национальных экономик [5]. Исследования многих экономистов доказали, что непременным условием развития и совершенствования финансового сектора является наличие высокоразвитой системы финансового посредничества [6], а основными каналами влияния финансового сектора на экономический рост являются: аккумуляция и трансформация денежных потоков в финансовые инструменты и "долгосрочные" финансовые продукты и потребление генерированной финансовым посредничеством стоимости.

На сегодняшний день, в Украине, финансовый сектор - один из важнейших секторов национальной экономики, где происходит формирование и распределение финансовых ресурсов и услуг, и который вязан с деятельностью финансовых учреждений. Институциональная структура активов финансового сектора на конец 2011 года имеет следующий вид (рис.1).

пярл-гри;

Рис.1 Институциональная структура активов финансового сектора по состоянию на 31.12.2011 г.

Как видно, доминирующим сегментом остается банковский сектор. Так, в своей совокупности активы коммерческих банков и небанковских финансовых учреждений по состоянию на 31.12.2011 составили 1 134,2 млрд. грн., в том числе активы банков - 1 054,3 млрд.грн., что составило 93% от общего объема и активы небанковских финансовых учреждений - 79,9 млрд.грн., что составляет 7% от общего объема активов финансового сектора. [7]

При этом наибольшую часть активов небанковского сектора составляют активы страховщиков, что составляет 60,2% от общего объема. Изменение активов небанковского сектора за период с 2007 по 2011 гг. представлено на рисунке 2.

© Шакура О.А., 2013

49,1

Кредитки* Сіраонвил Лоыбарци Фввавсовиа ШіФ учрежиевн      кшанп пмшавин

2007 -12008 2309 и 2010 и20П

Рис. 2. Изменение активов небанковского сектора за период с 2007 по 2011 гг. (млрд. грн)

Таким образом, тот факт, что в рамках страховых компаний сконцентрировано более 4% ресурсов, аккумулируемых финансовым сектором превращает их в важнейший фактор инвестиционного процесса на макроэкономическом уровне. По состоянию на 31.12.2011 г. объем общих активов страховщиков составил 48123 млн.грн.

Сложившаяся в постсоветском лагере социальная политика была основана на жестких распределительных механизмах использования государственных ресурсов. Отсутствие в 90-е годы должного внимания к созданию и использованию рыночных инструментов аккумуляции средств граждан и работодателей для повышения уровня и качества жизни существенно снизили эффективность социальной политики государства в эти годы, что привело к усилению социальной напряженности в обществе, а понятие «социальный риск» приобрело особую остроту.

В настоящее время социальный риск имеет конкретные видовые проявления, например, старость, инвалидность, потеря кормильца, безработица, временная нетрудоспособность, беременность и роды, многодетность и другие. Однако, многообразие видовых социальных рисков не позволяет эффективно финансировать защиту от них из одного источника, сосредоточив управление в одном государственном органе.

На сегодняшний день наибольшую часть расходов сводного бюджета Украины на социальную защиту составляют расходы на социальную защиту пенсионеров (более 50%) [8]. (рис.3, 4)

17.5

МОЗ        2003        2004        200?        200$        200?        2010 2011

Рис. 3. Доля расходов Пенсионного фонда Украины в ВВП,%

20 18

16

14

12 10 8 6 4 2 0 18

-4Єт8-

--~-Ш

-1---1---1---1---1---1

4*

Яг*

9

Рис.4. Соотношение пенсионных выплат к валовому внутреннему продукту некоторых стран мира в 2011 году, %

Это объясняется тем, что в Украине, как и во всем мире, продолжаются процессы старения населения, что обусловливает большое количество людей старше трудоспособного возраста. Причем Украина имеет самое высокое в Европе соотношение количества работающего населения к пенсионерам (рис.5).

Рис. 5. Соотношение пенсионеров к занятому населению* в некоторых странах Европы, %

Таким образом, повышающийся уровень социальной нагрузки угрожает финансовой стабильности пенсионных систем, а следовательно и всей национальной экономике в целом, о чем также свидетельствует ежегодно возрастающий дефицит бюджета Пенсионного фонда Украины (30 млрд. грн - в 2009 году., в 2010 - 34,4 млрд. грн.)

Накопленный мировой опыт функционирования эффективных моделей социальной политики демонстрирует успешное решение данной проблемы с участием всех заинтересованных субъектов социальной сферы и соответствующих субъектов рыночных отношений. Например, в странах с развитой экономикой активная роль в осуществлении социальной политики государства принадлежит страховым компаниям, в частности, специализированным компаниям по страхованию жизни. Предоставляя такие виды долгосрочных страховых услуг как страхование жизни, страхование рент и аннуитетов, страхование пенсий по старости или по инвалидности, пожизненное страхование и других услуг страховые компании по страхованию жизни в этих странах ежегодно аккумулируют средства населения и работодателей в пределах 5% -10% годового ВВП, что позволяет им активно участвовать в социальной политике государства. Важным элементом социальной защиты граждан в развитых странах мира является медицинское страхование, на котором строится вся система здравоохранения. Оно имеет определенные преимущества перед государственными и частными системами медицинской защиты, а также ведомственной медициной. Экономическая необходимость медицинского страхования состоит в том, что его внедрение уменьшает нагрузку на государственный бюджет по обслуживанию охраны здоровья населения. С точки зрения физических лиц экономическая необходимость медицинского страхования состоит в уменьшении затрат на лечение в случае внезапного возникновения серьезных заболеваний. Социальное значение медицинского страхования состоит в том, что оно обеспечивает большую доступность, качественность и полноту по удовлетворению разнообразных потребностей населения в предоставлении медицинских услуг.

Резюмируя вышеизложенное, можно отметить, что за последние несколько лет наблюдается постепенное повышение роли системы коммерческого страхования в качестве механизма трансформации сбережений других секторов экономики в инвестиции с одновременным повышением ее надежности, о чем свидетельствует рост средних активов страховщиков даже в кризисных годы (динамика ежегодного роста средних активов: 2008 г. - 23%; 2009 г. - 4%; 2010 г. - 6%).

Кроме того развитие долгосрочных видов страхования жизни, таких как страхование рент и аннуитетов, страхование пенсий по старости или по инвалидности, пожизненное страхование и другие позволит системе коммерческого страхования играть активную роль в социальной политике государства.

Таким образом, система коммерческого страхования выполняет важную функцию обеспечения социально-экономической стабильности национальной экономики посредством частичного выполнения отдельных социально значимых функций государства, а именно:

- обеспечении финансовой и социальной защищенности граждан - гарантируя им возмещение ущерба при гибели имущества или потере дохода,

- участии в повышении уровня и качества жизни населения путем предложения гарантированного, рассроченного накопления;

- повышении социальной ответственности бизнеса, за счет реализации различные отраслевых программ страхования жизни работников за счет средств работодателей;

- снижении финансовой нагрузки госбюджета и внебюджетных фондов на социальные нужды и программы - социальный минимум обеспечивается обязательными видами страхования, а более высокий уровень - посредством заключения договоров добровольного страхования;

- участии в системе негосударственного пенсионного обеспечения за счет средств граждан и работодателей.

РЕЗЮМЕ

У статті досліджено роль системи комерційного страхування в якості механізму трансформації заощаджень інших секторів економіки в інвестиції. Доведено, що система комерційного страхування відіграє важливу роль у забезпеченні соціально-економічної стабільності національної економіки за допомогою часткового виконання окремих соціально значущих функцій держави. Ключові слова: фінансовий сектор, активи страхових компаній, система комерційного страхування.

РЕЗЮМЕ

В статье исследована роль системы коммерческого страхования в качестве механизма трансформации сбережений других секторов экономики в инвестиции. Проведенный анализ позволил установить что ресурсы страховых компаний являются важным фактором инвестиционного процесса на макроэкономическом уровне. В статье установлено, что повышающийся уровень социальной нагрузки угрожает финансовой стабильности национальной экономики, а накопленный мировой опыт функционирования эффективных моделей социальной политики демонстрирует успешное решение данной проблемы с участием системы коммерческого страхования, которая выполняет выполняет важную функцию обеспечения социально-экономической стабильности национальной экономики посредством частичного выполнения отдельных социально значимых функций государства.

Ключевые слова: финансовый сектор, активы страховых компаний, система коммерческого страхования.

SUMMARY

The role of commercial insurance system as a mechanism of transformation of savings of other sectors of the economy to investment has been investigated in the paper. It is proved that the commercial insurance system plays an important role in the social and economic stability of the national economy through the partial fulfillment of certain socially important functions of the state. Key words: financial sector, assets of insurance companies, commercial insurance system

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Манэс А. Основы страхового дела: Пер. с нем. [Текст] / А. Манэс.  - М.: АНКИЛ, 1992. - 112 с

2. Коньшин Ф.В. Государственное страхование в СССР. [Текст] / Ф.В.Коньшин. М.: Финансы, 1975. - 368 с.

3. Райхер В.К. Общественно-исторические типы страхования. [Текст] / В.К.Райхер. М.: Изд-во академии наук СССР, 1947. - 282 с.

4. Рейтман Л.И Страховое дело. [Текст] / Л.И.Рейтман. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 766 с.

5. Сандоян Э. М. Роль финансового сектора в обеспечении долгосрочного экономического роста. [Текст] / Э.М.Сандоян. Ереван: Энциклопедия-Арменика, 2008. -

6. Сандоян Э.М. Новый подход к теории финансового посредничества в современной экономике // Э.М.Сандоян. Четвертая Годичная научная конференция (30 ноября-4 декабря 2009г.). Сборник научных статей: В 2 ч. - Социально-гуманитарные науки. Часть 1.- Ер.: Изд-во

РАУ, 2010

7. Офіційний сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг [Электронный ресурс] . Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua

8. Офіційний сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку послуг [Электронный ресурс] . Режим доступу: http://ssmsc.gov.ua

УДК 330.142

СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ : ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ

Шаповалова Т.В., к.е.н., доцент, директор навчально-наукового інституту праці та соціальних технологій Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля '

Постановка проблеми у загальному вигляді та ії зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Тематика соціального капіталу і його аналогів (соціальні мережі, соціальний потенціал, довіра та ін.) перебуває на вістрі уваги багатьох вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема соціологів, політологів, психологів та економістів. Їхній інтерес до проведення досліджень даної категорії помітно зростає впродовж останніх десятиліть. Соціальний капітал розглядається ними здебільше, як феномен, нематеріальний чинник, який позитивно впливає на економічний розвиток, розв'язання соціальних проблем і розбудову громадянського суспільства в цілому.

Втім, сучасний стан досліджень соціального капіталу можна певною мірою охарактеризувати, як суперечливий і парадоксальний : з одного боку, в багатьох галузях знань з'являється все більше наукових праць і публікацій, у яких розкриваються різні аспекти даної категорії; з другого боку, збільшення кількості проведених досліджень супроводжується збільшенням кількості концептуальних і методологічних підходів до вивчення соціального капіталу, які характеризуються неузгодженістю та суперечливістю, особливо в економіці.

© Шаповалова Т.В., 201З

Все це в сукупності актуалізує необхідність у виявленні наявних у наукових джерелах підходів до дослідження соціального капіталу та їх узагальненні. Дане питання є важливим і з практичної точки зору, оскільки концепція соціального капіталу розглядається нині в Україні, як філософія для впровадження реформ в її економічній, соціальній та політичній сферах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Джерельною базою даної статті, на яку спирався автор при її написанні, є : фундаментальні дослідження соціального капіталу, які проведено в наукових роботах П. Бурд'є, Г. Беккера, Дж. Коулмена, Р. Патнема; сучасні праці, в яких розвинуті положення даної концепції, а саме Р. Берта, У. Бейкера, П. Вілсона, О. Вільямсона, Дж. Вулкока, К. Грутерта, Д. Мілонакіса, А. Портеса, Р. Роуза, М. Шиффа, Б. Файна, П. Франкоіса, Ф. Фукуями.

Цінним і корисним для дослідження є доробок, який зробили в розроблення сучасної теорії соціального капіталу такі вітчизняні науковці та дослідники, як С. І. Бандур, М. Є. Горожанкіна, О. А. Грішнова, М. С. Дороніна, Є. С. Драгомірова, Ю. К. Зайцев, Ю. Р. Мішин, О. О. Убейволк та ін.

Різні аспекти соціального капіталу поглиблено вивчалися в наукових роботах російських дослідників, зокрема О. Т. Конькова, О. О. Конєва, А. В. Ланцман, Н. І. Ларіонової, Д. В. Меркулова, Д. Д. Попова, С. В. Ракші, О. М. Татарко, М. Я. Фейзби, С. А. Штирбул та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. У сучасній науковій літературі, як зазначено вище, висвітлюється широкий спектр питань соціального капіталу. Проте без перебільшення можна стверджувати, що питання розроблення типології підходів до вивчення даної категорії та визначення з-поміж них найбільш прийнятних для аналізу в економіці знаходяться на узбіччі наукових досліджень. З огляду на викладене вище й зумовлюється необхідність у виокремленні даних питань в окремий напрям дослідження та обґрунтовується потреба в його проведенні в межах даної статті.

У здійснюваному в статті дослідженні визначено таку мету - виявлення підходів до вивчення соціального капіталу. В цьому контексті завданнями є :

виокремити та проаналізувати наявні в наукових джерелах підходи до дослідження соціального капіталу;

визначити на підставі результатів аналізу підходи, які є найбільш прийнятними для дослідження соціального капіталу, як економічної категорії.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результаті. Аналізом джерельної бази виявлено цілу низку точок зору на поняття «соціальний капітал», дефініції та витлумачення якого є нечіткими, неузгодженими та неоднозначними. Результати аналізу також свідчать, що нині існує багато підходів до вивчення концепту соціального капіталу, які відрізняють між собою. Погляди науковців, особливо економістів і соціологів, на природу, предмет, зміст і функції соціального капіталу є далекими від одностайності.

Певною мірою це можна пояснити тим, що дана категорія є багатовимірною, її дослідження не носять міждисциплінарний характер, а результати здійсненого аналізу її аспектів трактуються по-різному - в залежності від галузі наук, в якій вона досліджується. А відтак, визначене в статті завдання - розглянути різноманітність існуючих в науковій літературі підходів до вивчення соціального капіталу та розробити наближену їх типологію - є досить непростим та об'ємним.

соціальний капітал модифікується в його «порочну» форму, яка істотно ускладнює розвиток громади та суспільства в цілому.

1. КОМУН1ТАРНИЙ

(Л. Ханіфан, Ф. Фукуяма, Р. Натнем)

- ототожнення соц. капіталу з общинами, асоціаціями, громадськими організаціями;

- постулат «чим більше соціального капіталу, тим краще» з огляду на його позитивний вплив на добробут

\гібщини та суспільства

2. МЕРЕЖЕВИЙ

(М.НАстон. Р.Бсрт, К Насансон, М.Грановеттер, А. Портес та Ін.) - акцентування на важливості вертикальних і горизонтальних міжособистісних зв'язків, відносин усередині організації, підприємства

ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

4. СИНЕРГЕТИЧНИЙ

(П. Еванс, Дж.Ішам, Д.Нараян, М.Вулкок 'і-а ін.)

- поєднує положення мережевого та інституціонального підходів;

- основою економічного розвитку є партнерство інститутів держави, бізнесу та іромадськості;

- держава має створювати умови ;иія об'єднань різних суси. іруи;

- відносини між державою і приватним сектором мають бути взаємодоповнюваними

3. ІНСТИТУЦІИНИИ

(Т. Веблен, Г. Адамс, К. Ейре, Т+ Сесокпол, Дж, Коммонс та ін.)

- соціальний капітал - результат впливу політ., прав., інститут, середовищ, їх. «залежна змінна»;

- діяльність соціальних мереж залежить від впливу інститутів;

- інститути визначають економ, поведінку, встановлюють обмеження для суб'єктів господарювання, здійснюють управління їх діяльністю іощо

Рис. 1. Підходи до дослідження соціального капіталу [4, с. 228-239]

Перед тим, як здійснити аналіз виявлених підходів до дослідження соціального капіталу, розглянемо окремі його трактування та визначимо яке з них є найбільш прийнятним для дослідження статті. Відповідно до доводів Ф. Фукуями соціальний капітал є формою капіталу, що виконує економічну функцію, зокрема в частині зменшення трансакційних витрат[1]. П. Бурд'є [2, с. 2-3] витлумачує соціальний капітал, як сукупність наявних або потенційних ресурсів, які передбачають інституціоналізовані відносини, зокрема знайомство і визнання. Тобто, інституціоналізовані соціальні зв' язки, мережі є своєрідним ресурсом, який дає особі, економічному агенту змогу через членство в них реалізувати наявні можливості, отримувати вигоди і переваги.

У даній статті під поняттям «соціальний капітал» розглядається форма капіталу, яка базується на таких нематеріальних чинниках, як соціальні відносини, зв'язки, мережі, взаємодія, норми (формальні, неформальні), довіра, які є ресурсом отримання вигод і сприяють економічному розвитку.

Підходи до дослідження соціального капіталу проаналізовано в статті М. Вулкока «Соціальний капітал : значення для еволюційної теорії» [4, с. 225-251], яку було опубліковано в журналі «Репортер досліджень Світового банку». Автор вирізняє 4 підходи до вивчення аспектів соціального капіталу : комунітарний; мережевий; інституційний; синергетичний (див. Рис. 1).

У комунітарному (общинному) підході соціальний капітал асоціюється з місцевими організаціями, клубами, асоціаціями та громадськими організаціями. Прихильники даного підходу вважають, що соціальний капітал за своєю природою є «позитивним». А відтак, «чим його більше, тим краще», оскільки він позитивно впливає на добробут общини та суспільства [4, с. 229]. Даний підхід акцентує на важливій ролі соціальних зв'язків у вирішенні питань бідності та здебільше використовується для здійснення аналізу стану бідності.

Утім оптимізм стосовно «позитивної природи» соціального капіталу, який обстоюють прихильники комунітарного підходу, можна піддати сумніву, оскільки вони випускають з поля зору серйозні недоліки. Наприклад, в умовах, коли громада, мережа є ізольованою, місницькою або діє всупереч суспільним інтересам (гетто, злочинні угрупування, наркокартелі тощо), «позитивний»

«Порочні» соціальні мережі, такі як організовані злочинні угрупування, можуть справляти вкрай негативний вплив на розвиток суспільства - вбивства, інші правопорушення, на розкриття яких затрачаються ресурси та ін. Практика також свідчить, що соціальний капітал є «позитивним», якщо його середовище є «гомогенно-позитивним». А в умовах існування надмірної соціальної нерівності населення, дискримінації (расової, релігійної, етнічної, гендерної та ін.) даний вид капіталу не завжди призводить до економічного розвитку. Більш того, соціальний капітал може набувати ознак «порочних» корупційних схем, які, як відомо, уповільнюють економічне зростання, поглиблюють соціальну нерівність і призводять до деформацій у всіх сферах суспільного життя.

Прихильники мережевого підходу (М. Н. Астон, Р. Берт, П. М. Блау, М. Грановеттер, П. Дімаджіо, Н. Лін, К. Насансон, А. Портес, Х. Уайт, Х. Флеп та ін.) збалансовано оцінюють переваги і недоліки соціального капіталу. Вони звертають особливу увагу на важливості вертикальних і горизонтальних міжособистісних зв' язків, відносин усередині організації, підприємства, суспільної групи та громади. В публікації М. Грановеттера [3, c. 1350-1380], основоположника даного підходу, зазначається, що тісні соціальні зв'язки в громаді всиляють сім' ям і громадам почуття ідентичності та причетності до спільних цілей. Водночас американський соціолог підкреслює, що тісні горизонтальні зв' язки в громадах, в яких існує поділ за релігійними, класовими, етнічними, соціально-матеріальними та іншими ознаками, можуть стати підґрунтям для реалізації вузьких сектантських інтересів та сепаратистських поривань. Він слушно підмічає, що зі зміною рівня добробуту тієї чи іншої особи, групи осіб потреба в зовнішніх і внутрішніх зв' язках змінюється. Дослідник також показує, що «слабкі зв'язки» (через знайомих, колишніх співробітників) мають важливе значення - вони дають змогу швидше досягти успіху. Так, успішність діяльності підприємця на етапі започаткування власної справи залежить від його «слабких зв' язків» (зі знайомими, родичами, друзями, сусідами). З розширенням ведення бізнесу постає потреба у входженні в соціальні мережі для отримання доступу до ресурсів, інформації та ін.

Представники інституційного підходу (Т. Веблен, Г. Адамс, К. Ейрс, М. Клер, Дж. Коммонс, Т. Скокпол) доводять, що соціальні мережі існують у політичному, правовому, інституційному та іншому середовищах, які в значній мірі зумовлюють їх функціонування. Іншими словами соціальний капітал є результатом впливу вказаних середовищ, їх «залежною змінною». Інститути визначають економічну поведінку, встановлюють обмеження для суб' єктів господарювання, здійснюють в певних межах управління господарською діяльністю тощо. Тому спроможність і діяльність соціальних мереж, залежить від формальних інститутів, під впливом яких вони знаходяться. Ефективність діяльності держави і підприємств залежить від їхньої внутрішньої узгодженості, довір' я та правомочності. А також від їх зовнішньої підзвітності інститутам громадянського суспільства. Рівень суспільного добробуту, розвитку підприємництва не завжди підвищується зі зменшенням впливу держави на економічну та соціальну сфери.

Отже, інституційний підхід вивчає економічні явища і процеси в тісному зв'язку з соціальними, правовими, політичними, іншими явищами і процесами. Дослідження соціального капіталу, які базуються на інституційному підході, розкривають взаємозв' язки, які конституюють соціальні інститути та сприяють кращому розумінню різних соціальних та економічних аспектів даної категорії.

Синергетичний підхід, який застосовано в дослідженнях, проведеними П. Евансом, Дж. Ішамом, Д. Нараян, М. Вулкоком та ін., поєднує в собі окремі положення мережевого й інституційного підходів. На базі даного підходу було розроблено Звіти про світовий розвиток, які присвячені пошуку синергізму[2] розвитку, який передбачає динамічні професійні альянси, взаємовідносини між державними чиновниками і суб' єктами громадянського суспільства. Результати досліджень вказаних звітів можна подати такими основними тезами : наріжним каменем сталого економічного розвитку є партнерство інститутів держави, бізнесу і громадськості; важливим завданням науково-практичних досліджень є визначення умов, в яких виникає та діє синергізм; держава має створювати можливості для тривалого альянсу між різними соціальними групами. П. Еванс вважає, що відносини між суб' єктами державного і приватного секторів мають бути взаємними і базувалися на принципі взаємодоповнюваності (complementarity).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни