Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

Відголоском теорії чинників виробництва є теорія ресурсної вартості [26, с. 8], яка основана на твердженні, що необхідно розглядати всі чинники, що залучаються до виробничого процесу - працю, землю, капітал, підприємницькі здібності та інформацію.

Цікаве визначення сутності прибутку дають професори С. В. Мочерний та Я. С. Мочерна: «Це головна мета діяльності капіталістичного підприємства, що реалізується в процесі виробництва та реалізації товарів з використанням найманої праці, діяльності самих підприємців, отримуваного синергічного ефекту від взаємодії найманих працівників із засобами виробництва, а також виражає певну сукупність відносин економічної власності при здійсненні названих видів діяльності та праці» [8, с. 331]. З цього визначення видно, що автори є прихильниками пояснення прибутку через трудову теорію вартості.

З точки зору професора А. М. Поддєрьогіна, прибуток розглядається як грошовий вираз частини вартості додаткового продукту, тобто частини чистого доходу, отриманого підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена в створеному продукті вартість буде реалізована й набере грошової форми. Оскільки додатковий продукт є вартістю, створеною понад вартість необхідного продукту, то об' єктивна основа існування прибутку пов' язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту [27, с. 62].

На думку відомого вітчизняного економіста І. О. Бланка: «прибуток представляє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, і являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності» [28, с. 8].

Дослідник Е. А. Кузнєцов та інші вчені [29, с. 232] стверджують, що «прибуток - це частина додаткової вартості продукту (чистого доходу), яка залишається в розпорядженні підприємства після виконання розрахунків із бюджетом». Скоріше за все автори мають на увазі чистий прибуток.

Науковець у галузі аграрної економіки академік В. Г. Андрійчук зазначає, що «прибуток в загальному економічному розумінні - це додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва, або іншими словами - це вартість, створена в процесі підприємницької діяльності понад вартість виробничо спожитих ресурсів і робочої сили» [30, с. 171]. Схоже визначення «прибутку» наводять й інші дослідники [31, с. 4]. Вчений економіст-аграрник П. Т. Саблук вважає, що «прибуток є частиною чистого доходу підприємства, який створюється у виробництві та реалізується в процесі обміну» [32, с. 20].

Відомі фахівці в сфері бухгалтерського обліку М. Ф. Огійчук та М. І. Бєлєнкова розглядають прибуток як основний економічний показник, що всебічно характеризує фінансово-господарську діяльність суб' єкта господарювання, і є джерелом поповнення його обігових коштів, капітальних інвестицій та збільшення власного капіталу [33, 26].

Учений В.П. Кодацький вивчає прибуток як одну із форм грошових нагромаджень, створених у галузях економіки, і представляє собою частину національного доходу, що включає в себе вартість додаткового й окремі елементи необхідного продукту. Основним джерелом виникнення прибутку, на його думку, є виробнича діяльність господарюючого суб' єкта [34, с. 7].

В. Б. Клевець у дисертаційній роботі дійшла висновку, що прибуток, як економічна категорія, охоплює широке коло суспільних відносин, які пов' язані з утворенням, розподілом і використанням додаткового продукту, що віддзеркалюється у відносинах між підприємством, з одного боку, і робітниками, підприємствами та державою, з іншого боку [35, с. 6].

Ю. А. Греченко вважає, що «прибуток - це економічні відносини, які відображають особливий вид доходу, одержуваного в результаті ефективної інноваційної діяльності, проведення ризикових проектів, використання підприємницьких талантів і навичок в процесі здійснення господарської діяльності, який існує в грошовій формі і повністю готовий до розподілу» [36, с. 220].

Поряд з модернізацією старих теорій прибутку сучасні західні економісти пропонують також нові теорії. Серед них поширеною є «концепція революції в доходах». До найбільш активних прихильників цієї концепції належать американські економісти Д.Голбрєйс, А. Бєрлі, Е. Хансен, С. Кузнець. Основна ідея даної теорії полягає в тому, що з розвитком корпоративної власності підприємці відходять від керівництва господарством, передаючи управління найманим менеджерам. Тому змінюється й мета підприємництва. Рушійним мотивом виробництва стає не прибуток сам по собі, а задоволення потреб усього суспільства. На цій основі прибуток «начебто» зникає як економічна категорія, відбувається вирівнювання доходів різних соціальних верств населення. Всі отримують справедливі доходи відповідно до участі кожного у виробництві. Формується єдність інтересів класів, на основі чого виникає класова гармонія між робітниками й підприємцями [37, с. S7].

Висновки. Проаналізувавши світові тенденції та теорії вітчизняних науковців, можна зробити висновок, що і досі не існує єдиного вірного трактування такої категорії як прибуток. Багато вчених висвітлюють нові ракурси погляду на прибуток, але більшість з них все ж ґрунтуються на класичних економічних теоріях прибутку 19-20 ст. Дослідники частіше за все корегують їх відносно нових умов та світових тенденцій.

Враховуючи відмінності у поглядах економістів на сутність прибутку, вони мають і різні погляди на функції прибутку. Проаналізувавши джерела фінансової літератури та погляди вітчизняних авторів, можна звести основні функції прибутку до такихі

1) отриманий прибуток є мірилом ефективності бізнесу [3S]. Різновидом цієї функції в економічній літературі є оціночна або контрольна, визначені в працях [39,40]. Значення прибутку полягає в тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат і передусім використовується як критерій та оціночний показник (показник ефективності) результатів виробничо - комерційної діяльності підприємства. Водночас прибуток не є універсальним показником роботи господарюючого суб' єкта, оскільки на його величину та динаміку впливають безліч факторів - як ті, що піддаються регулюванню з боку підприємства (обсяг реалізації продукції, її собівартість та структура, рівень компетентності менеджерів і т.д.), так і фактори, що перебувають практично поза сферою його впливу (кон'юнктура ринку, зміна ставок оподаткування, норми амортизаційних відрахувань тощо). Багатофакторність економічної категорії прибуток зумовлює необхідність використовувати поряд з ним й інші показники ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, а самеі рентабельність, продуктивність праці, фондовіддача, швидкість обертання оборотних засобів, EVA і інші.;

2) значення стимулюючої функції полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. На думку авторів, окремо виділені в економічній і фінансовій літературі функції прибутку, -нагромадження [3S] та джерела самофінансування розвитку [41] - є, по суті, складовими саме функції стимулювання. У системі внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток, прибуток відіграє головну роль. Частка чистого прибутку, що залишається в розпорядженні суб' єкта господарювання після сплати податків та інших обов' язкових платежів, є основою економічного розвитку і стимулювання робітників на підприємстві. З одного боку, прибуток - головне джерело збільшення власних активів господарюючого суб' єкта, а отже, і його ринкової вартості, що досягається капіталізацією частини отриманого прибутку, тобто її спрямування на приріст власних активів. З іншого, прибуток є одним із джерел розширеного відтворення виробництва, створення резервного капіталу на споживання та утримання невиробничої сфери, формування додаткового капіталу та резерву фінансування капітальних інвестицій, покриття збитків минулих періодів. І нарешті, за рахунок прибутку здійснюються матеріальне заохочення працівників, підвищення рівня оплати праці за високі виробничі показники, виплата дивідендів, утримання об' єктів соціальної сфери, тобто прибуток є джерелом соціальних благ для членів трудового колективу;

3) прибуток використовується, зауважує авторський колектив під керівництвом І. Циглика, як знаряддя розподілу додаткового продукту та його грошової форми - чистого доходу [41], тобто виконує розподільчу функцію. Розподіл прибутку знаходить відображення в економічних відносинах, що виникають між робітником і підприємством, між підприємством однієї і різних галузей виробництва в процесі їх господарської діяльності, між підприємствами і державою через фінансово-банківську систему. Функцію розподілу ще називають функцією привласнення прибутку. На нашу думку, дане ототожнення є цілком виправданим, оскільки за сучасних умов приватна власність передбачає виключне право власників підприємства на кінцевий фінансовий результат діяльності в процесі його розподілу. Звичайно, за винятком законодавчо визначених прав держави на привласнення частини прибутку у вигляді податків та обов' язкових платежів з прибутку;

4) прибуток є джерелом формування бюджетних ресурсів держави. Зокрема, такий підхід щодо функціонального призначення прибутку поданий у праці авторів [42]. Надаючи підприємствам можливість функціонувати, регулюючи цей процес за допомогою пільг, протекції, фінансування та інших подібних заходів, держава розраховує на отримання відповідного доходу через систему оподаткування;

5) соціальна функція прибутку знаходиться у нерозривному зв' язку з регулюючою функцією оскільки спрямування прибутку до бюджетів різних рівнів сприяє реалізації різних загальнодержавних і регіональних соціальних програм.

Отже, прибуток надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків, обов' язкових платежів та економічних санкцій. Такий механізм перерозподілу прибутку фінансово забезпечує виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих та науково-технічних програм, формування позабюджетних фондів, тобто створює базу економічного розвитку держави в цілому. Крім того, надходження коштів до бюджетів у процесі оподаткування є джерелом реалізації державних та місцевих соціальних програм, спрямованих на фінансування закладів та заходів соціальної сфери, надання матеріальної допомоги окремим категоріям громадян, формування благодійних фондів тощо. Отже, прибуток є важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства в цілому і суб' єктів господарювання.

РЕЗЮМЕ

У статті наведено результати дослідження економічної сутності прибутку та його теорій в історичному аспекті. Розроблено класифікацію концепцій зарубіжних і вітчизняних вчених щодо визначення прибутку. Виявлено основні функції прибутку з урахуванням його багатофакторності.

Ключові слова: економічна сутність прибутку, теорії та функції прибутку, класифікація концепцій.

РЕЗЮМЕ

В статье приведены результаты исследования экономической сущности прибыли и ее теорий в историческом аспекте. Разработана классификация концепций зарубежных и отечественных ученых по определению прибыли. Выявлены основные функции прибыли с учетом ее многофакторности.

Ключевые слова: экономическая сущность прибыли, теории и функции прибыли, классификация концепций.

SUMMARY

The paper presents the results of the research into the economic essence of income and income theories in the historical aspect. The classification of income concepts defined by the foreign and domestic scientists has been developed. Maid functions of income have been identified taking into account its multi-factor character.

Keywords: economic essence of income, theories and functions of income, classification of concepts.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Хейне П. Экономический образ мышления І П. Хейне; пер. c англ. - М. і Новости, Catallaxy, 1991. - 330 c.

2. Альфред М. Кинг. Тотальное управление деньгами І Альфред М. Кинг; пер. с англ. - Спб.і Полигал, 1999. - 44S с.

3. Проскурін В.П. Історія економіки та економічних учень . Нариси економічної історії індустріальної цивілізації: навч. посіб. / Проскурін В.П. - К.: КНЕУ, 2005. - 372 с.

4. Кенэ Ф. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ; пер. с фр. - М. : Соцэкгиз, 1960. - 551 с.

5. Классика экономической мысли. Сочинения / В. Петти, А. Смит, Д. Рикардо, Дж. Кейнс, М. Фридмен. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. - 896 с.

6. . Башнянін Г.І. Політична економія / Г.І. Башнянін, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. - К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. - 527 с.

7. Маркс К. Сочинения: Т. 25. Ч. І. / К. Маркс, Ф. Энгельс. - М..: 1984. - С. 43.

8. Мочерний С.В. Історія економічних вчень : навч. посібник / С.В. Мочерний. - Л., 2006. - 183 с.

9. Депутат В.І. Основи економічної теорії / В.І. Депутат, П.В. Круша. - К., 2008. - 255 с.

10. Милль Дж. С. Основы политической экономии / Дж. С. Милль. - М., 1980. - Т. 2. - 141 с.

11. . Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. - М. : Прогресс, 1982. - 455 с.

12. Найт Ф. Риск, неопределенность и прибыль / Ф. Найт; пер. с англ. М.Я. Каждана; Центр эволюц. экономики. - М.: Дело, 2003. - 359 с.

13. Чемберлен Э.Х. Теория монополистической конкуренции: Реориентация теории стоимости / Э.Х. Чемберлен; пер. с англ. Э.Г. Лейкина, Л.Я. Розовского ; под ред. О.Я. Ольсевича. - М.: Экономика, 1996. - 351 с.

14. Самуэльсон П.А. Экономика: [учебн.] / П.А. Самуэльсон ; пер. с англ. - Севастополь: Издательство «Ахтиар», 1995. - 384 с.

15. Нидлз Б. Принципы бухгалтерского учёта / Б. Нидлз. - М.: Финансы и статистика, 1993. - 496 с.

16. Гриньова В.М. Фінанси підприємств: навч. посІб. / В.М. Гриньова В.О. Коюда. - [ 2-не вид., перероб.і доп.]. - К.: Знання-Прес, 2004. -

424 с.

17. Бабо А. Прибыль : пер. с франц. / А. Бабо ; общ. ред. и коммент. В. И. Кузнецова. - М. : А/О Издательская группа "Прогресс", "Универс", 1993. - 176 с.

18. Хикс Дж. Стоимость и капитал / Дж. Хикс. - М.: Прогресс, 1993. - 488 с.

19. Никитин С. Прибыль: теоретические и практические подходы/ С. Никитин, Е. Глазова, А. Никитин // Мировая экономика и международные отношения. - 2002. - №5. - С. 20-27.

20. Павлишенко М. Модифікація вартості товару / М. Павлишенко // Економіка України. -2001. - №7. - С. 48-58.

21. Павлишенко М. Роль закону єдності товарного і грошового обігу в утворенні прибутку /М. Павлишенко //Економіка України. - 2006. -

№2. - С. 34-42.

22. Павлишенко М. М. Прибуток: його суть і механізм формування в умовах ринкової економіки / М. М. Павлишенко, Р. М. Горинь // Науковий вісник НЛТУУ : Збірник науково-технічних праць. - Львів : НЛТУУ, 2005. - Вип. 15.5. - С. 321-330.

23. Кучеренко Т. Є. Методологія формування фінансових результатів у сучасних умовах / Т. Є. Кучеренко // Облік і фінанси АПК. - 2007. -№11-12. - С. 163-167.

24. Кучеренко Т.Є. Теоретичне обгрунтування фінансових результатів в контексті моделі балансу / Т. Є. Кучеренко // Вісник ХНАУ. Серія «Економіка АПК і природокористування». - 2009. - №13. - С. 230-237.

25. Макконнелл К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика // К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю; пер. с 14-го англ. изд. - М.: ИНФРА-М, 2004. - ХХХУІ, 972 с.

26. Юшко С.В. Формування доходів сільськогосподарських підприємств та підвищення економічної ефективності їх господарювання : автореф. дис... канд. екон. наук: 08.07.02. / С.В. Юшко; Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В.Докучаєва. - Х., 2003. - 20 с.

27. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник. / Поддєрьогін, А. М., Білик, М. Д., Буряк Л. Д. - [5-те вид. перероб. та допов.]. - К.: КНЕУ, 2005. - 286 с.

28. Бланк И. А. Управление прибылью / И. А. Бланк. - 2-е изд., расш. и доп. - К. : Ника-Центр, Эльга, 2002. - 752 с.

29. Экономика : учебное пособие / Под редакцией Э. А. Кузнецова. - Х. : Одиссей, 2008. - 512 с.

30. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств : підручник / В. Г. Андрійчук. - К. : КНЕУ, 2002. - 624 с.

31. Калашніков О. М. Формування 73 бта використання прибутку сільськогосподарського підприємства / О. М. Калашніков. - Х., 2003. -

46 с.

32. Проблеми забезпечення дохідності агропромислового виробництва в Україні в постіндустріальний період // Матеріали Десятих річних зборів Всеукр. Конгресу вчених економістів-аграрників. - К. : ННЦ ІАЕ, 2008. - 101 с.

33. Огійчук М. Ф. Суть прибутку та підходи до методики його визначення / М. Ф. Огійчук, М. І. Бєлєнкова // Економіка АПК. - 1998. - №

6. - С. 31-45.

34. Кодацкий В. П. Прибыль / В. П. Кодацкий. - М. : Финансы и статистика, 2002. - 128 с.

35. Клевець В. Б. Формування фінансових результатів у молокопродуктовому підкомплексі АПК : Автореф. дис... канд. екон. наук : 08.07.02 / В. Б. Клевець ; Держ. агроекол. ун-т. - Житомир, 2004. - 20 с.

36. Греченко Ю. А. До питання про визначення показників прибутку (на прикладі сільськогосподарських підприємств) / Ю. А. Греченко // Вісник ХНАУ. Серія «Економіка АПК і природокористування». - 2009. - №10. - С. 212-220.

37. Степура О.С. Політична економія : навч. посіб. / О. С. Степура, О.С. Єремєєв, Т.Ю. Пономарьова, М.О. Степура. - К. : Кондор, 2006. -

408 с.

38. Шеремет А.Д. Методика финансового анализа / А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулин. - М.: ИНФРА-М, 1995. - 176 с.

39. Аранчій В.І. Фінанси підприємств: навч. посіб. для провед. практ. занять. - К.: ВД „Професіонал", 2004. - 304 с.

40. Моляков Д.С. Финансы предприятий отраслей народного хозяйства: учеб. пособ. / Д.С. Моляков. - М.: Финансы и статистика, 2002. -

200 с.

41. Циглик І.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: навч. посіб. / І.І. Циглик, С.О. Кропельницька, О.І. Мозіль. - К.:

ЦНЛ, 2004. - 123 с.

42. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры / В.В. Ковалев. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 560 с.

УДК 331.107+316.334.22

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОЇ ДЕМОКРАТІЇ НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Шемяков О. Д., к.держ.упр., голова Донецької обласної організації профспілки «Радіоелектронмаш» України Мазурик О.В., к.соц.н., професор кафедри соціології управління Донецького державного університету управління Стрельченко Д.І., начальник відділення Національної служби посередництва і примирення в Донецькій області '

Постановка проблеми. Вагомою складовою в управління суспільством та економікою країни є втілення форм і методів виробничої демократії в управлінську діяльність господарюючих суб'єктів.

Розвиток демократичних процесів в управлінні соціально-трудовими відносинами на виробничому рівні сприяє створенню умов та можливостей до співпраці суб' єктів соціально-трудових відносин по вирішенню проблем зайнятості, оплати праці, соціального забезпечення, дотримання і захисту прав працівників. Важливість впровадження виробничої демократії в практику управління господарюючими суб' єктами обумовлена потребами попередження небезпек дестабілізації як на виробничому, так і на національному рівнях, створення умов згуртованості персоналу та стійкого розвитку підприємств.

Для України, яка прагне до модернізації суспільних відносин, посилюється роль факторів забезпечення стійкої соціально-економічної стабільності, що залежить від ефективного управління на всіх рівнях, у тому числі і на виробничому.

Глобалізація економіки, поява нових форм організації виробництва потребує підвищення якості трудового потенціалу, а відповідно й пошуку інноваційних форм і методів в управлінні взаємовідносинами між суб' єктами у соціально-трудовій сфері. Слід зазначити, що вітчизняна практика взаємодії держави, роботодавців та найманих працівників і наукові дослідження [1-9], вказують на те, що трансформація політичної і економічної систем в країні змінили тип соціально-трудових відносин, що обумовило виникнення цілої низки чинників, які впливають на становлення виробничої демократії та стабільний розвиток підприємств.

В Україні ці питання різноаспектно досліджували А. Андрущенко, В. Бурега, С. Вакуленко, О. Грішнова, В. Дорофієнко, І. Дубровський, В. Жуков, Ю. Залознова, А. Колот, В. Мамутов, С. Мельник, О. Новікова, Г. Осовий, М. Семикіна, Л. Семів, О. Чернявська, Л. Хижняк, Т. Яковенко та ін.

Зміни, які відбуваються в економічній системі господарювання, у зв' язку з еволюцією технічного переоснащення виробництва та впровадження нових стандартів якості життя людини, обумовили значну увагу до подальшого розвитку виробничої демократії, яка створює умови для цивілізованих відносин між органами влади, найманими працівниками та роботодавцями, що певною мірою мінімізує рівень конфліктності у суспільстві і сприяє досягненню сталого розвитку як кожного суб' єкта господарювання окремо, так й у цілому всієї країни. Тобто форми й методи виробничої демократії, сприяють гармонізації взаємовідносин суб' єктів у соціально-трудовій сфері. Так, розглядаючи соціально-трудові відносини (СТВ) з позиції їх гармонізації, професор М. Семикіна, запропонувала систему показників, які уможливлюють «...формування значення коефіцієнтів гармонізації. Значення таких коефіцієнтів відносять СТВ до груп неприйнятного, допустимого, та високого рівня гармонізації, виокремлюючи суб' єкти й показники СТВ, які потребують втручання у розвиток СТВ (чи, відповідно, не потребують такого втручання або вимагають діагностики розвитку соціально-трудових відносин)» [9, с. 269-270]. Вивчення цього методу вказує на те, що він дозволяє здійснювати загальну оцінку рівня гармонізації соціально-трудових відносин та надавати загальні рекомендації щодо втручання в ті чи інші процеси, які відбуваються у соціально-трудових відносинах.

Стратегічні рішення компаній повинні бути спрямовані на досягнення поставленої мети. Серед пріоритетних шляхів реалізації визначеної мети український науковець Ю. Залознова звертає увагу на такий напрямок, як «. удосконалення соціально-трудових відносин, реалізація принципів соціального партнерства, розвиток виробничої демократії, підвищення рівня соціального захисту працівників;...» [10, с. 54]. На її думку такий підхід суттєво впливає на формування та розвиток системи управління персоналом вугільних підприємств. В якості механізму відстеження умов реалізації стратегії науковець застосовує метод соціологічного моніторингу. Вона звертає увагу на те, що «управління персоналом має бути пов' язаним зі стратегічними рішеннями компанії, адже недоліки в ньому мають наслідком зниження економічних показників діяльності компаній та втрату конкурентоспроможності» [10, с. 53].

Зауважимо, що останнім часом з метою здобуття більш об' єктивної і достовірної інформації про оцінку розвитку виробничої демократії на підприємствах і в організаціях регіонів, застосовується «соціальний аудит» як один із механізмів системи управління соціальним розвитком, призначений для спостереження за сферою соціально-економічних відносин. На думку російського вченого О. Шулуса, «соціальний аудит - це спосіб різносторонньої і об'єктивної оцінки стану соціальних відносин на різних рівнях (корпоративному, муніципальному, галузевому, регіональному, національному), що дозволяє виявити потенційні загрози погіршення соціального клімату, розкрити резерви розвитку людських ресурсів» [11, с. 30-32]. Метою соціального аудиту української моделі є підвищення ефективності управління соціальними відносинами, методами цивілізованого діалогу між суб' єктами СТВ на основі незалежного і об' єктивного дослідження соціальних відносин. Слід зазначити, що одним із завдань такого методу, є оцінка системи управління соціально-трудовими відносинами та формування сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі [ 12].

Вищенаведені підходи до управління процесами, які відбуваються у соціально-трудових відносинах, дозволяють дійти висновку, що виробнича демократія є особливим видом діяльності суб' єктів соціально-трудових відносин, яка набула актуального значення і стан якої потребує ретельного дослідження.

Метою даної статті є дослідження стану розвитку виробничої демократії на прикладі підприємств і організацій Донецької області.

Результати дослідження. Аналіз наукової літератури [1-12] свідчить, що:

По-перше, до головних чинників, які впливають на становлення виробничої демократії слід віднести: стан взаємодії між працівниками й роботодавцями; стан якості трудового життя;

стан дієвості інструментарію з реалізації досягнутих домовленостей; стан впровадження соціальної відповідальності.

По-друге, трансформація економіки та кризові явища в економічній і соціально-трудовій сферах докорінно змінили роль і місце людини у взаємовідносинах суб' єктів СТВ, що призводить до виникнення небажаних розбіжностей, які згодом трансформуються в колективно-трудові конфлікти або страйки. Це обумовлює необхідність пошуку ефективних методів, які б надавали можливість постійно отримувати інформацію про стан взаємодії між суб' єктами соціально-трудових відносин і своєчасно здійснювати коригуючі дії, спрямовані на зменшення ризиків соціально-економічної нестабільності на підприємствах.

З метою перевірки характеру впливу зазначених головних чинників, які впливають на становлення виробничої демократії Центром соціального аудиту (м. Донецьк), у співпраці з Донецькою обласною організацією профспілки «Радіоелектронмаш» України (відповідальний - Шемяков О.Д.), колективом науковців кафедри соціології управління Донецького державного університету управління (відповідальний - Мазурик О.В.), та відділенням Національної служби посередництва і примирення в Донецькій області (відповідальний -Стрельченко Д.І.), у грудні 2012 - лютому 2013 рр. було проведено дослідження проблем виробничої демократії на підприємствах і в організаціях Донецької області. Дослідження проводилося з використанням запропонованої методики оцінки стану управління взаємодією

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни