Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 57

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

УДК 343.182

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В ТРУДОВОМУ ПРАВІ УКРАЇНІ ЯК МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВА

ВЛАСНОСТІ РОБОТОДАВЦЯ

ВасильченкоН.В., старший викладач кафедри цивільного та господарського права Бердянського університету менеджменту і бізнесу '

Однією з важливих галузей права, яке потребує свого реформування, є трудове. В Україні, хоч і не так інтенсивно, порівняно з цивільним, кримінальним та іншим законодавством, здійснюється реформування також трудового законодавства, яке має, насамперед, соціальне спрямування і покликане забезпечити правовий захист прав та інтересів працівника. За роки незалежності України прийнято ряд нових законів, які враховують особливості ринкової економіки та їх вплив на трудові відносини; підготовлено проект нового трудового кодексу, який пройшов перше читання у Верховній раді України.

Робота над проектом Трудового кодексу України вимагає розробки концепції розвитку як трудових правовідносин взагалі, так і кожного із видів трудового правовідношення. Одним з таких важливих інститутів є інститут матеріальної відповідальності сторін трудового договору.

Слід зазначити, що питання юридичної відповідальності і, зокрема, матеріальної відповідальності в трудовому праві завжди знаходились у центрі уваги вчених правознавців. Проблеми юридичної відповідальності в загальній теорії права знайшли своє відображення в роботах С.С. Алєксєєва, І.О. Галагана, О.С. Йоффе, М.С. Строговича. Проблемами матеріальної відповідальності в трудовому праві займалися В.С. Венедиктов, Д.О. Карпенко, В.І.Прокопенко, В.Г. Ротань, М.П. та ін.

Однак, прогалини в нормативно-правовому регулюванні даних правовідносин досі існують і створюють проблеми в правозастосовчій діяльності. Незважаючи на ґрунтовні дослідження, проблема матеріальної відповідальності в трудовому праві потребує наукового аналізу і формулювання пропозицій щодо вдосконалення норм проекту Трудового кодексу України.

Метою статті є виявлення проблем у регулювання відносин щодо матеріальної відповідальності, формулювання пропозицій для вдосконалення чинного трудового законодавства і перегляду проекту Трудового кодексу.

Матеріальна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності. На сьогодні при розвитку ринкової економіки відносини між працівником і роботодавцем грунтуються на взаємовигідних умовах, які забезпечують дотримання прав обох сторін. Одним з таких прав є право власності, яке виникає при виробництві матеріальних благ із застосуванням засобів виробництва, що належать роботодавцеві і знань, умінь, навичок, які "належать" найманому працівнику.

Матеріальна відповідальність становить собою обов' язок однієї сторони трудового договору - працівника або власника (уповноваженого ним органу) відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов' язків у встановленому законом розмірі і порядку.

Суб' єктами матеріальної відповідальності в трудовому праві в усіх випадках є працівник і роботодавець-власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа.

На відміну від цивільного права, де майнова шкода відшкодовується в повному розмірі, згідно зі ст.132 і п. 1, ст. 2 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), матеріальна відповідальність працівника обмежується розміром середнього місячного заробітку, і лише ст. 134 передбачає випадки притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності. Цей перелік має обмежений характер і не підлягає розширеному тлумаченню. Отже, працівник, з вини якого заподіяно шкоду, за чинним законодавством несе, як правило, матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше від свого середнього місячного заробітку. Таким чином, та частина шкоди, що перевищує середній місячний заробіток працівника, стягненню не підлягає і не відшкодовується.

На погляд багатьох науковців, це призводить до порушення права власності, майнових прав роботодавця. Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, всі суб'єкти права власності рівні перед законом. Саме це і зумовлює однаковий захист майнових прав працівника і роботодавця. Крім того права приватної власності згідно зі ст. 41 Конституції України є непорушним. [1]

© Васильченко Н.В., 2Gl3

Однак рівності у праві власності громадян немає і бути не може, особливо коли мова йде про найману працю. Існуюча нерівність у володінні, користуванні і розпорядженні засобами виробництва створює соціальну нерівність, яка розділяє суспільство на тих, хто ними володіє і тих, хто наймається до тих, хто володіє.

Захист права власності передбачається в різних галузях права: кримінальному, адміністративному, цивільному, господарському. Важливе місце належить й трудовому праву України, яке визначає матеріальну відповідальність сторін трудових правовідносин за заподіяну іншій стороні майнову шкоду.

Передбачена трудовим правом матеріальна відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, сконструйована таким чином, що вона поєднує матеріальну відповідальність працівників із захистом їх інтересів. Не випадково глава IX КЗпП має назву «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації». Ці гарантії полягають у тому, що відповідальність може настати тільки за пряму шкоду, в межах і порядку, передбачених законодавством, і, як правило, обмежуються певною частиною заробітку працівника. [2]

Захист інтересів роботодавця забезпечується встановленою нормою п.5 ст. 134 КЗпП, відповідно до якої шкода була нанесена працівником з умислом. Отже право власності, яке гарантується роботодавцеві Конституцією, в даному випадку охороняється нормою трудового законодавства щодо відшкодування майнової шкоди у повному обсязі при наявності вини у формі умислу.

Крім того, право власності роботодавця охороняється нормою п. 1 ст. 134 КЗпП України, згідно з якою між працівником і підприємством укладається письмовий договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження майна і інших цінностей, які належать роботодавцеві. Однак, в даних правовідносинах на сучасному етапі з'явилась потреба перегляду радянського нормативно-правового акту постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, що заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва". [3]

Потребує уваги науковців питання щодо документального оформлення прав і обов'язків сторін трудового договору при застосуванні повної матеріальної відповідальності. Відповідно до вищезгаданого нормативно-правового акту, між працівником і роботодавцем в цьому випадку укладається письмовий договір, що має типову форму. У зв'язку з тим, що сам нормативно-правовий акт потребує перегляду, необхідно законодавцю звернути увагу й на типову форму цього договору.

Один з шляхів вдосконалення правовідносин, пов'язаних з повною матеріальною відповідальністю, ми бачимо у відмові від застосування окремого договору про повну матеріальну відповідальність при укладанні звичайного трудового договору. Вважаємо, що використання двох документів, які сторони трудового договору підписують не доречний. Основний принцип документообігу - скорочення документації і, якщо є можливість передбачити всі умови трудових правовідносин, в тому числі щодо матеріальної відповідальності, в одному документі - необхідно це робити. Таке сміливе твердження потребує змін в діючому Кодексі, а саме ст. 135 1 «Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність». [2]

Якщо закріпити обов' язкову письмову форму договору при повній матеріальній відповідальності, не має потреби законодавче закріплювати норму щодо обов' язковій наявності письмового договору про повну матеріальну відповідальність. Відповідно до цього в діючому Кодексі ст. 24 необхідно додати випадок дотримання письмової форми: " п.8. При повній матеріальній відповідальності".

У проекті Трудового кодексу України (ст. 41) не міститься випадків застосування письмової форми трудового договору, дана норма саме цю форму закріплює як ту, що повинна застосовуватись при прийнятті на роботу: " Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Зміни до трудового договору оформлюються в такому ж порядку. Один примірник передається працівнику, другий зберігається в роботодавця. Порушення цього правила не може вплинути на трудові відносини, що вже виникли." І тільки в п. 3 ст. 41 згадує про більш простішу конструкцію заява-наказ: " Трудовий договір може бути укладений, за наявності письмової згоди працівника, шляхом видання нормативного акту роботодавця". [4]

Стосовно випадків притягнення працівника до матеріальної відповідальності в повному розмірі у ст. 410 Проекту зазначено, що працівник несе матеріальну відповідальність у повному розмірі заподіяної прямої дійсної шкоди у разі, якщо між працівником і роботодавцем відповідно укладено письмовий договір про взяття працівником повної матеріальної відповідальності або до трудового договору включена відповідна умова. Отже, Проект не розв'язує принципово важливого питання: в яких випадках застосовується письмова форма трудового договору з використанням документу "Трудовий договір", а в якому випадку більш проста конструкція "заява-наказ-трудова книжка"? Тому не має можливості в даному випадку закріпити норму, яка регулювала би відношення : "При повній матеріальній відповідальності трудовий договір укладається з використанням документу "Трудовий договір", а в ньому буде розділ присвячений повній матеріальній відповідальності". Роботодавцеві було б простіше: при прийнятті працівника на роботу укладати з ним не два документа, а один.

На нашу думку існуючий порядок визначення розміру прямої дійсної шкоди є таким, який порушує інтереси працівників. Визначає розмір шкоди по діючому Кодексу і по Проекту роботодавець, але, на жаль, не в першому нормативно-правовому акті не в другому не передбачена участь профспілки при розв'язані даного питання. Одним з можливих варіантів може стати норма: "Відшкодування майнової шкоди здійснюється за наказом, роботодавця за погодженням з профспілковим комітетом". На даний момент таку зміну слід внести у ст. 136 КЗпП України і в ст. 414 проекту Трудового кодексу України.

Крім того ми пропонуємо в новому Трудовому кодексі України надати дефініцію «підвищена матеріальна відповідальність», якої не має не «старому» не в «новому» кодексах. Якщо науковці виділяють в окремий вид дану матеріальну відповідальність, тоді виникає необхідність закріпити норму, яка б регламентувала визначення даного поняття.

Наприклад, науковець Наталія Хуторян в своїй науковій праці "Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин" дає аналіз концепції розвитку трудових відносин щодо матеріальної відповідальності в ринкових умовах і зазначає, що кратна матеріальна відповідальність носить не тільки відшкодувальний, а й карний (штрафний) характер. [5, с. 14]

Відповідно визначення розміру прямої дійсної майнової шкоди у стаття 413 Проекту зазначено, що: розмір заподіяної роботодавцеві прямої дійсної майнової шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей з вирахуванням зносу, який встановлюється згідно з визначеними нормами. За відсутності таких норм вартість цінностей визначається з урахуванням зносу та даних щодо дійсного стану відповідних матеріальних цінностей. В даній статті зазначено по відношенню до який об'єктів може застосовуватись підвищена матеріальна відповідальність і в якому розмірі:

- у разі розкрадання захищеного паперу або персоніфікованої захисної стрічки розмір прямої дійсної майнової шкоди вважається рівним п' ятитисячократному розміру собівартості цих цінностей;

- у разі розкрадання, недостачі, знищення, зіпсуття бланків цінних паперів та документів суворого обліку розмір прямої дійсної майнової шкоди вважається рівним: зазначеній на бланках цінних паперів чи документів суворого обліку п' ятикратній номінальній вартості або вартості документів суворого обліку, встановленій законодавством; п' ятдесятикратній вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів та документів суворого обліку, на яких не зазначено номінальну вартість або вартість яких не встановлено законодавством.

Пункт 7 даної статті зазначає: "Застосування будь-яких коефіцієнтів до ціни (балансової вартості, собівартості) матеріальних цінностей для визначення розміру прямої дійсної майнової шкоди не допускається, крім випадків, передбачених частинами п' ятою і шостою цієї статті."

Отже, Проект передбачає застосування підвищеної матеріальної відповідальності і цей термін вже давно увійшов в теорію трудового права, однак на даний момент бракує дефініції як у діючому кодексі так і у тому, що буде прийматись.

На нашу думку, необхідно розглянути питання щодо колективної матеріальної відповідальності. Норма, яка міститься в діючому КЗпП України і регламентує бригадну матеріальну відповідальність стаття 135-2 є не доцільною і такою, що не відповідає Конституції України. А саме стаття 61 Конституції вимагає, щоб юридична відповідальність носила індивідуальний характер. Тобто ми бачимо, що чинне трудове законодавство діє всупереч Конституції України і нагадує нам соціалістичне минуле.

Таким чином, інститут матеріальної відповідальності в трудовому праві не є досконалим і потребує подальшого реформування. Нами було запропоновано:

- ввести пункт в статтю 24 діючого КЗпП (відповідно і в Проекті Трудового кодексу): "п.8. При повній матеріальній відповідальності", що розв'яже проблему використання двох однотипних документів і скоротить обсяги документообігу;

- ввести у ст. 136 КЗпП України і в ст. 414 проекту Трудового кодексу України норму: "Відшкодування майнової шкоди здійснюється за наказом, роботодавця за погодженням з профспілковим комітетом". Це залучить профспілку до участі у процедурі накладання на винного працівника матеріальної відповідальності;

- ввести у діючий трудовий кодекс дефініцію поняття «підвищена матеріальна відповідальність», а згодом внести правки у Проекті трудового кодексу. Завдяки цьому з'явиться офіційна назва правовідносин пов'язаних з компенсацією шкоди у кратному розмірі, що нанесена працівником;

- вилучити норму стосовно колективної матеріальної відповідальності, які вступає в протиріччя з Конституцією України. РЕЗЮМЕ

В статті досліджуються проблеми правового регулювання матеріальної відповідальності у трудовому праві, порівнюються норми діючого Кодексу законів про працю України і проекту Трудового кодексу України. Обґрунтовуються конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що регулює даний вид юридичної відповідальності. Ключові слова: РЕЗЮМЕ

В статье исследуются проблемы правового регулирования материальной ответственности в трудовом праве, сравниваются нормы действующего Кодекса законов про труд Украины и проекта Трудового кодекса Украины. Работа содержит конкретные предложения относительно усовершенствования законодательства, которое регулирует данный вид юридической ответственности. Ключевые слова: SUMMARY

The article examines the problems of legal regulation of materialliability in labor law, compared to applicable rules of the Labour Code of Ukraine and the draft of Labour Code of Ukraine. Concrete proposals to improve legislation governing this type of legal action are grounded.

Key words:

СПИСОК ДЖЕРЕЛ :

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року II Відомості Верховної Ради України.-1996.- № 30.- ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України (станом на 08.09.2011 p.): Законом № 322-VIII ( З22а-08 ), від 10.12.71 II ВВР.- 1971.- додаток до №

50.- ст. 375.

3. Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність [Текст]: Постанова від 28.12.1977 p., № 447І24 [Електронний ресурс]: Верховна рада України.

- Режим доступу : http:IIzakon1.rada. gov.uaIlawsIshowIv0447400-77

4. Проект Трудового кодексу України [Текст]: № 1108 від 04.12.2007р. [Електронний ресурс]: Верховна рада України. - Режим доступу: http:IIw1.c1.rada.gov.uaIplsIzweb nIwebproc4 1?id=&pf3511=30947

5. Хуторян Н.М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин : автореф. дис. на здоб. Наук. Ступеня канд. юр. Наук : спец : 12.00.05 "Трудове право. Право соціального забезпечення" І Н.М. Хуторян.- Харків, 2003.- 26 с.

УДК 342.565.2 (476)

ПРАВОВЫЕ ПОЗИЦИИ КОНСТИТУЦИОННОГО СУДА РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ КАК ИСТОЧНИК ПРАВА

Гулякевич А.В., магистр государственного управления, юрисконсульт ООО «Франдеса» (Республика Беларусь) '

Конституционный Суд - это судебный орган конституционного контроля, самостоятельно и независимо осуществляющий судебную власть посредством конституционного судопроизводства [1]. Конституционный Суд обеспечивает верховенство Конституции путем проведения оценки соответствия законов и иных нормативных правовых актов ее нормам. Это является основным направлением его деятельности.

Кроме этого, конституционные суды, как правило, осуществляют и другие немаловажные функции: осуществляют контроль за правильностью проведения референдумов, объявляют его результаты; разрешают конфликты между центральными, региональными и местными органами власти; осуществляют толкование Конституции; рассматривают обвинения, выдвинутые против президента, депутатов парламента и других высших должностных лиц; объявляют о неконституционности партии или общественного объединения и др.

Компетенция, организация и порядок деятельности Конституционного Суда Республики Беларусь определяются: Конституцией Республики Беларусь; Кодексом Республики Беларусь о судоустройстве и статусе судей; Законом «О Конституционном Суде Республики Беларусь»; Регламентом Конституционного Суда.

Конституционный Суд Республики Беларусь независим в осуществлении своей власти. Основными принципами деятельности Конституционного Суда являются законность, независимость, коллегиальность, гласность, устность, равноправие и состязательность сторон.

В рамках своих полномочий Конституционный Суд Республики Беларусь:

- принимает обязательные для исполнения решения в виде заключений о соответствии законов, декретов и указов Президента Республики Беларусь, международных договорных и иных обязательств Республики Беларусь (их отдельных положений) Конституции и

© Гулякевич А.В., 2G13международно-правовым актам, ратифицированным Республикой Беларусь; о соответствии актов межгосударственных образований, в которые входит Республика Беларусь, указов Президента Республики Беларусь, изданных во исполнение закона, (их отдельных положений) Конституции, международно-правовым актам, ратифицированным Республикой Беларусь, законам и декретам; о соответствии постановлений Совета Министров Республики Беларусь, актов Верховного Суда Республики Беларусь, Высшего Хозяйственного Суда Республики Беларусь, Генерального прокурора Республики Беларусь (их отдельных положений) Конституции, международно-правовым актам, ратифицированным Республикой Беларусь, законам, декретам и указам Президента Республики Беларусь; о соответствии актов любого другого государственного органа (их отдельных положений) Конституции, международно-правовым актам, ратифицированным Республикой Беларусь, законам, декретам и указам Президента Республики Беларусь;

- вправе вносить Президенту Республики Беларусь, палатам Парламента, Правительству, другим государственным органам в соответствии с их компетенцией предложения о необходимости внесения в акты законодательства изменений и дополнений, принятия новых нормативных актов;

- дает заключение о наличии фактов систематического или грубого нарушения палатами Парламента Конституции Республики Беларусь на основании предложения Главы государства (таких случаев на настоящий момент нет);

- направляет ежегодные послания Президенту Республики Беларусь и палатам Парламента, содержащие анализ состояния конституционной законности в Республике.

Согласно ст. 36 Закона Республики Беларусь «О Конституционном Суде Республики Беларусь» решением Конституционного Суда является любой акт, принятый в его заседании [2]. В случаях, содержащихся в ст. 5 вышеназванного Закона (по вопросам, касающимся проверки конституционности нормативных актов по предложениям Президента, палат Парламента, Верховного Суда, Высшего Хозяйственного Суда, Совета Министров, а также о наличии фактов систематического или грубого нарушения палатами Парламента Конституции), решения Конституционного Суда принимаются в виде заключения. Соответственно по иным вопросам, входящим в Компетенцию Конституционного Суда, он вправе принимать решения. Заключения Конституционного Суда оформляются в виде отдельного документа, а решения - в виде отдельного документа или протокольно. Заключение Конституционного Суда состоит из вводной, описательной, мотивировочной и резолютивной частей.

Во вводной части заключения указываются: название заключения, дата и место его принятия; состав Конституционного Суда, который принимает заключение; стороны и другие участники заседания; формулировка вопроса, основания для его рассмотрения.

Описательная часть заключения должна содержать: нормы Конституции Республики Беларусь, Закона «О Конституционном Суде Республики Беларусь» и Регламента Конституционного Суда, устанавливающие право либо обязанность Конституционного Суда рассмотреть данный вопрос; полное название акта, конституционность которого проверяется, с указанием источника его опубликования (получения); краткое содержание норм, конституционность которых проверяется.

В мотивировочной части заключения должны быть указаны обстоятельства дела, установленные Конституционным Судом и положенные в основу заключения, а также нормативные акты, которыми руководствовался Конституционный Суд.

Резолютивная часть заключения должна содержать в себе вывод о конституционности либо о неконституционности проверяемого акта, а также порядок вступления решения Конституционного Суда в силу и срок для его исполнения.

Все решения Конституционного Суда являются обязательными, отказ или уклонение от рассмотрения, нарушение сроков, неисполнение или ненадлежащее исполнение решений Конституционного Суда влекут ответственность в соответствии с законодательством Республики Беларусь.

Как отмечает Г.А. Василевич, когда Конституционный Суд выносит свое заключение или иное решение, то он взвешивает все нюансы возникшего спора, а также возможные последствия своего вердикта. Поэтому в числе прочего учитываются экономические возможности реализации решения. Порой в расчет берется и даже тот факт, что пробел, который может образоваться в связи с признанием какого-либо акта неконституционным, окажется хуже, нежели применение такого акта в течение некоторого небольшого периода времени [3].

Анализ состояния конституционной законности в Республике оформляется в виде послания Конституционного Суда Президенту Республики Беларусь и палатам Национального собрания Республики Беларусь. Конституционный Суд принимает послания, основываясь на изученных и рассмотренных материалах. Таким образом, можно сказать, что Конституционный Суд включает в свои послания в обобщенном виде оценку конституционности наиболее наболевших, животрепещущих вопросов, получивших широкий общественный резонанс и имеющих наибольшую общественную значимость.

Ежегодное послание должно содержать:

1) название послания, дату и место его принятия;

2) состав Конституционного Суда, принявший послание;

3) нормы Закона «О Конституционном Суде Республики Беларусь» и Регламента Конституционного Суда, устанавливающие право Конституционного Суда принять и направить послание;

4) анализ изученных и рассмотренных материалов;

5) обстоятельства, установленные в ходе анализа указанных материалов;

6) выводы и предложения.

Подготовка посланий о состоянии конституционной законности в Республике Беларусь также является одной из важных форм осуществления конституционного контроля. Ежегодные послания о состоянии конституционной законности представляют собой своего рода оценку развития национальной правовой системы в истекшем году. Как правило, Конституционный Суд обращает в них внимание на самые болевые проблемы [4]. Значимость данных посланий заключается в том, что оценка состояния конституционной законности в Республике за анализируемый период основывается не на политических пристрастиях, а на основе изученных и рассмотренных Конституционным Судом материалов, поэтому она носит объективный характер. В посланиях Конституционным Судом посредством правовых позиций формулируется конституционная доктрина, которая призвана служить ориентиром правотворческой и правоприменительной практики. Однако в основе правовых позиций лежит также научное и профессиональное правосознание судей Конституционного Суда, на основании которого формируется их судебная воля [5].

Таким образом, в посланиях Конституционного Суда находят свое отражение так называемые правовые позиции Конституционного Суда.

В Российской Федерации понятие «правовая позиция Конституционного Суда Российской Федерации» было закреплено только в одной норме, а именно в утратившей в 2010 году силу ст. 73 Федерального конституционного закона «О Конституционном Суде Российской Федерации». В соответствии с указанной статьей, в случае, если большинство судей, участвующих в заседании палаты, склоняются к необходимости принять решение, не соответствующее правовой позиции, выраженной в ранее принятых решениях Конституционного Суда Российской Федерации, дело передается на рассмотрение в пленарное заседание. Как видно, данная норма фиксирует сам факт существования феномена правовых позиций Конституционного Суда [6].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни